Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Ніч музеїв 2024 відбудеться у Польщі в ніч з 18 на 19 травня 2024 року. У межах заходу можна безоплатно відвідати тисячі музеїв, замків, фортець та інших історичних місць. Для відвідувачів також проведуть різноманітні навчальні та розважальні заходи.
Музей Полін у Варшаві. Фото: Cinematographer/Shutterstock.
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Програма та час роботи закладів у "Ніч музеїв" залишаються незмінними протягом багатьох років. У той час, коли зазвичай зачиняються всі музеї, цього разу все навпаки тільки починається. Різні установи та заклади часто готують заходи спеціально для цього єдиного вечора в році. Організаторами "Ночі музеїв" у польських містах переважно є місцева влада, яка координує її проведення в межах свого міста.
Побачити виставки “Ночі музеїв” можна буде також онлайн. Більшість музеїв та галерей Польщі забезпечують таку можливість безкоштовно.
Коли у Польщі Ніч музеїв?
“Ніч музеїв” 2024 у Польщі відбудеться в ніч із суботи на неділю з 18 на 19 травня 2024 року в десятках міст Польщі. У деяких містах, однак, дата події може бути змінена.
Серед тих, хто щороку відчиняє свої двері в цю таємничу ніч, — Національний музей у Варшаві, який вражає великою колекцією польських і міжнародних творів мистецтва. Центр науки "Коперник" у Варшаві приваблює натовпи інтерактивними виставками, які пропонують як освітній, так і розважальний досвід для людей різного віку. Історичні пам'ятки, як-от Королівський замок Вавель у Кракові, не лише дає уявлення про багате минуле Польщі, але й забезпечує унікальний досвід завдяки своїм виставкам та експозиціям.
Кожен з цих музеїв та багато інших, що беруть участь у "Ночі музеїв", пропонують унікальні враження місцевим мешканцям і туристам, які прагнуть дослідити польську культуру та історію. Повна програма заходів і список закладів-учасників будуть доступні з 30 квітня.
Коли відбулася перша „Ніч музеїв”?
Перша "Ніч музеїв" відбулася в Берліні в 1997 році. Завдяки успіху цієї події інші європейські міста також почали організовувати подібні культурні заходи. У Польщі перша "Ніч музеїв" відбулася у 2003 році в Національному музеї в Познані. Наступного року "Ніч музеїв" організували деякі музеї у Кракові та Варшаві.
Сьогодні "Ніч музеїв" підтримують щороку в десятках польських міст. У 2020 році Ніч музеїв була скасована через пандемію, але чимало музеїв підготували цікаву програму, доступну онлайн у день заходу. Після закінчення пандемії музеї знову відкрилися для стаціонарних відвідувань у “Ніч музеїв”.
Редактор новин, журналіст. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, працюючи журналістом у першому польському інформаційному інтернет-сервісі Wirtualna Polska, створив стратегію інформування українських біженців у Польщі. Був головним редактором інформаційного сервісу для українців в Польщі - VPolshchi.
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Як вийняти кліща і куди звертатися за допомогою в Польщі
Не всі кліщі заражені. Це перше, що має вас заспокоїти. А перше, що потрібно зробити, — винути кліща з тіла, до того ж бажано з головою. Чим раніше ви знімете кліща, тим менше шанс заразитися хворобою Лайма чи енцефалітом.
Важливо зробити це правильно. Використовуйте пінцет або спеціальний набір для видалення кліща, він продається в аптеках і коштує від 15 до 35 злотих. Захопіть кліща якомога ближче до шкіри, не стискаючи його черевця, та спробуйте мʼякими рухами викрутити його. Ось детальна відео інструкція від Medicover:
Часто можна почути пораду, що кліща слід змастити маслом або спиртом для кращого видалення. Не треба цього робити! Це мало допоможе, натомість може викликати викид більшої кількості слини або патогенів у ваш організм.
Якщо після маніпуляції кліщ ще живий, можете зберегти його для аналізу. Адже якщо дослідження кліща в лабораторії покаже, що він нічим не інфікований, вам нема чого боятися. Проблема тільки в тому, що в Польщі — на відміну від України — майже не практикують дослідження кліщів, натомість радять спостерігати за власним самопочуттям.
Перший день після того, як ви видалили кліща, може зберігатися невелике почервоніння шкіри в місці укусу. Це нормально, просто обробіть його хлоргексидином. Але має насторожити, якщо на наступні дні це почервоніння не зникає, а збільшується. 3 см почервоніння — це вже привід для візиту до лікаря й уколів антибіотиків (доксициклін).
Якщо з'явиться мігруюча кліщова еритема (почервоніння шкіри навколо укусу) або підвищиться температура, зʼявиться озноб, головний біль чи запаморочення — негайно звертайтеся до лікаря.
Через два-три тижні після укусуварто здати аналіз на антитіла до імуноглобуліну М і борелій.
Звертатися при укусі кліща можна до свого терапевта чи сімейного лікаря. У разі прояву важких симптомів — їхати на SOR в інфекційну лікарню або звернутися до інфекціоніста.
Що таке хвороба Лайма або бореліоз, енцефаліт і чи можлива профілактика
Хвороба Лайма (інші назви — бореліоз, Лайм-бореліоз, системний кліщовий бореліоз) — це природно-осередкова інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється бореліями комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, передається кліщами і характеризується переважним ураженням шкіри у вигляді мігруючої еритеми, а також нервової системи, опорно-рухового апарату і серця.
Перша ознака бореліозу — специфічна червона пляма (еритема) навколо місця укусу, яка поступово розширюється. Однак, не цей симптом є не завжди. Інші симптоми: біль у м'язах та суглобах, втома, головний біль, неврологічні проблеми, порушення пам'яті або параліч нервів. Якщо хворобу Лайма не пролікувати вчасно, вона призведе до важких наслідків та перейде в хронічну форму. Профілактичних щеплень від бореліозу немає.
Кліщовий енцефаліт значно більше небезпечний, бо вражає центральну нервову систему. Перші симптоми можуть виникнути вже через 7-14 днів. Хвороба зазвичай протікає у дві фази. Спочатку вона нагадує грип, у людини підвищується температура, зʼявляється біль у м'язах та голові, втома та проблеми зі шлунком. Друга фаза хвороби більш небезпечна, і повʼязана із запаленням мозкових оболонок. Людина не може зігнути шию, в неї порушена рівновага, проблеми з концентрацією та пам'яттю. Далі настає параліч нервів. Хвороба важко лікується й навіть призводить до інвалідизації. Гарна новина в тому, що від енцефаліту в Польщі можна зробити профілактичне щеплення.
• FSME-Immun — вакцина для дорослих
• FSME-Immun Junior — вакцина для дітей
Вакцинація складається з трьох доз: друга через 1-3 місяці після першої, третя через 5-12 місяців після другої). Ревакцинація проводиться кожні 3–5 років.
За необхідністю є також прискорена схема вакцинації, коли друга доза вводиться вже через 14 днів після першої. Це робиться в разі необхідності, наприклад, коли треба терміново їхати в небезпечний регіон.
Вакцинуватися можна в межах NFZ через сімейного лікаря або в приватній лікарні. Ціна вакцинації 200-250 злотих. Вакцинувати можна дітей від 1 року.
Як зменшити ризик укусу кліщів: головні правила профілактики
• Використовуйте репеленти проти кліщів. Це спеціальні засоби з DEET або ікаридином. Вони досить ефективно відлякують кліщів. Також необхідно купити спеціальні засоби для домашніх улюбленців — таблетки від кліщів або спреї, краплі на холку;
• Ретельно перевіряйте себе після прогулянки в парку або лісі. Особливої уваги вимагають згини колін, область вух і шиї, голова, а також зони пахв і під трусами. Найкращий варіант після прогулянки в лісі — прийняти ванну, а речі випрати.
• Уникайте високої трави та чагарників. Кліщі полюбляють вологи теплі місця в тіні.
• На природу обирайте одяг з довгим рукавом і штани світлого кольору, бо на них кліщів легше буде помітити.
Коли кіно звертається до теми боротьби жінок за свої права, однією з найпотужніших стрічок залишається «Оповідь служниці» (The Handmaid’s Tale) — похмуре дзеркало майбутнього, де жіноча свобода системно знищена. Цей фільм — вигадка, але наскільки? Авторка роману, Маргарет Етвуд, не раз наголошувала: її антиутопія ґрунтується на реальних історичних жахіттях — від примусових пологів у Румунії епохи Чаушеску до політичного насильства в Аргентині та репресій проти жінок у Афганістані.
Але сьогодні ми говоримо про правдиві історії — про жінок, які не просто уявляли свободу, а відважно боролися за неї. У цій підбірці — кіно, зняте на основі реальних подій. Це розповіді про бунтарок, які кидали виклик системі, про героїнь, що не змовчали перед несправедливістю. Кожен з цих фільмів — не лише захопливий сюжет, а й нагадування: наш сьогоднішній вибір, голос і права оплачені їхньою мужністю.
Це готовий посібник з історії фемінізму, а також натхненна історія про те, як жінка може змінити хід історії.
Це біографічна драма про життя Глорії Стайнем, легендарної феміністки, журналістки й активістки. Фільм показує її шлях — дитинство, боротьбу за права жінок у 1960-1980-х роках і вже сучасний активізм. У головній ролі — Джуліанн Мур, і сцени її промов дійсно заслуговують на екранізацію. Фільм сповнений енергією боротьби й актуальними ідеями, а після перегляду може з'явитися бажання створити власний рух.
Історія жіночої солідарності в умовах расової сегрегації в США. Чому ця історія варта того, щоб дивитися її тут і зараз? Бо вона показує, на що здатні жінки, коли об'єднуються, співчувають і мислять творчо.
Їм не можна сидіти за одним столом з «господарями», користуватися спільним туалетом і приборами. Але саме вони доглядають білих дітей, годують і витирають їм сльози. Вони — це темношкірі служниці американського півдня 60-х років. Смілива білявка Скітер вирішує написати чесну книгу про те, що ховається за зачиненими дверима американських домівок. Їй і темношкірій економіці Ейбелін доведеться ризикнути всім. У боротьбі за рівноправність Скітер може втратити подруг, кохання і статус у суспільстві, а Ейбелін — своє життя.
Дуже тригерна драма про жінку Сару, яка пережила групове зґвалтування і приниження в часи, коли цей злочин викликав у багатьох чоловіків посмішку. Разом з тим вона знайшла в собі сили зібратися і боротися. Злочинцям дають смішний термін за хуліганство, адже їхні адвокати наполягають, що жертва сама спровокувала чоловіків. На щастя, прокурором справи є жінка, до того ж емпатична й принципова. Вона підтримує Сару, і разом їм вдається переконати присяжних, що чоловіки заслуговують серйозного покарання. Сара стає символом боротьби зі звинуваченням жертви.
Це антологія з трьох новел, які через різні історичні періоди (1950-ті, 1970-ті та 1990-ті) показують долі трьох жінок, які стикаються з небажаною вагітністю і роблять аборт.
Стрічка демонструє, як змінювалось ставлення до абортів — від повної заборони до легалізації, піднімаючи питання боротьби моральних упереджень і права жінки на вибір. А також показує вплив законів на реальні людські життя і самотність жінок у таких ситуаціях.
Чому фільм актуальний? Зараз у Польщі, а також в США після скасування в 2022 Roe v. Wade (коли багато штатів знову обмежили аборти) фільм набуває нової ваги, адже жінки знову опиняються в ситуаціях, схожих на ті, що показані у стрічці.
Біографічна історія вражаючої Варіс Діріе із Сомалі.
Трирічній Варіс роблять жіноче обрізання, а в 13 років вона тікає із сім'ї від примусового шлюбу. Сама перетинає пустелю, дістається до Могадішо, а звідти переїжджає до Лондона. У великому місті волею випадку їй вдається стати моделлю високого рівня. Але минуле не відпускає Варіс, і вона стає амбасадоркою ООН проти жіночого обрізання, розповідає світу про небезпеку і шкоду цієї практики, пише книгу і створює свій фонд.
Фільм про боротьбу за виборчі права, які у багатьох європейських країнах жінки отримали століття тому.
Спочатку переконати чоловіків дати їм право голосу жінки намагалися мирними способами, але згодом, зрозумівши, що це не працює, стали застосовувати більш радикальні методи. Учасниці руху суфражисток влаштовували громадські заворушення, потрапляли після цього в тюрми й відмовлялися від їжі, зривали публічні виступи політичних діячів, проводили масові мітинги із закликом боротися за свої права, навіть якщо це небезпечно для життя. Досвід головної героїні показує, що переживали та на які жертви йшли англійки заради досягнення визнання своєї рівноправності.
Стрічка Тіма Бертона про те, як Маргарет Кін, талановита, але сором'язлива художниця, потрапляє в пастку соціальних норм 1950-1960-х років. Її чоловік Вальтер Кін — харизматичний, але маніпулятивний — привласнює її картини, переконуючи світ, що саме він — автор знакових робіт з великими очима.
Маргарет опиняється в жахливій ситуації: вона залежить від Вальтера фінансово й емоційно, бо суспільство того часу не сприймало жінок-художниць серйозно. Вона мусить мовчати, дивлячись, як її творчість приносить славу й гроші іншій людині. І навіть коли стиль «big eyes» стає світовим феноменом, жінка залишається в тіні.
На щастя, чоловік героїні робить низку помилок, після яких Маргарет ніби прокидається і починає діяти, наважується розкрити правду. І це вже не просто боротьба за авторство, а бунт проти системи, яка принижувала жінок.
Драма про шахтарку, яка виступила проти сексизму та сексуальних домагань на роботі, прикрашена грою Шарліз Терон.
У 1970-х Джозі Еймс, молода мати двох дітей, тікає від чоловіка, який її б’є, і повертається до своїх батьків у Міннесоту. Їй важко знайти добре оплачувану роботу, тому вона влаштовується на роботу в шахті. Проте там Джозі, як і інші жінки-шахтарки, стикається зі сексуальними домаганнями та знущаннями чоловіків, які вважають, що жінкам не місце на шахті.
Стрічка розповідає історію жінки-шахтарки, яка повстала проти знущань і дискримінації на роботі та розпочала судовий розгляд з рудною компанією. В основі фільму — перша в історії групова судова справа про сексуальне домагання, відома як «Справа Луїс Е. Дженсон проти компанії Евлет Таконіт».
Величезна будівля Етнографічного музею у Варшаві, що залишилася у спадок від Кредитного товариства, містить лабіринт чудових виставкових залів на багатьох рівнях.
Державний етнографічний музей у Варшаві — це простір, де досягнення світової культури зустрічаються з індивідуальною чутливістю, стаючи натхненням для відкриття краси, притаманної розмаїттю.
У сучасних інтер'єрах музею представлені постійні та тимчасові виставки з міждисциплінарним характером і різноманітною тематикою.
Автономною структурою є Дитячий музей, присвячений наймолодшим, де до всього можна доторкнутися. У музеї також є бібліотека та кінозал, де проводяться кінопокази. Крім того, в музеї проходять ярмарки, спеціальні заходи, авторські зустрічі, майстер-класи та семінари.
"Польські квіти" — найновіша виставка в Етнографічному музеї, яка знайомить відвідувачів з польськими обрядами та народними символами. Її ритм визначається порами року та вічним циклом життя. У семи кімнатах, повних квітів, фарб і пригод, на дорослих та дітей чекає мультисенсорний шлях, а також цікаві факти з етнографії, культурної антропології, ботаніки та природознавства.
На виставці кожен зможе приміряти весільну сукню та погойдатися на гойдалці з льону та конопель. Побачити, як на практиці відбувається фарбування квітів художниками та насолодитися традиційним народним дизайном.
Все це під акомпанемент традиційних польських пісень про квіти, які виконуються у різних стилях та відображають культуру усіх регіонів Польщі.
Виставка "Польські квіти" в Етнографічному музеї у Варшаві триватиме до 25 листопада 2025 року.
Безплатний вхід до музею — кожного четверга.
Інформація про інші виставки в Етнографічному музеї у Варшаві та ціни квитків — за посиланням.
На прохання Асоціації Єврейського історичного інституту тодішній мер столиці Лех Качинський прийняв рішення про формування державно-приватного партнерства з Міністерством культури й національної спадщини, яке очолював Вальдемар Домбровський. Музей, що офіційно створений на основі тристоронньої угоди, отримав патронат президента Республіки Польща Александра Кваснєвського.
Завдяки коштам, отриманим переважно від приватних осіб і фондів зі США, Німеччини, Великобританії та Польщі, з часом стало можливим розробити проєкт майбутнього музею, зібрати унікальну документацію з польської юдаїки в Польщі та за кордоном, а також заручитися широкою міжнародною підтримкою, необхідною для збору коштів.
Багаторічні зусилля Асоціації Єврейського історичного інституту Польщі мали успіх 25 січня 2005 року. Того дня було створено Музей як державно-приватне партнерство. Угоду про спільно фінансовану культурну установу, підписали Лех Качинський, Вальдемар Домбровський, міністр культури та національної спадщини, та професор Єжи Томашевський, віцепрезидент Асоціації Єврейського історичного інституту.
Державно-приватний музей
Музей POLIN — це перша в Польщі державно-приватна установа, створена спільно урядом, органами місцевого самоврядування та неурядовою організацією. Відповідно до тристоронньої угоди, державна сторона профінансувала витрати на будівництво будівлі та її обладнання. Асоціація Єврейського історичного інституту відповідала серед іншого, за фінансування та організацію основної експозиції.
POLIN — це сучасна культурна установа, історичний музей, що представляє 1000-літню історію польських євреїв. Це також місце зустрічей та діалогу для всіх, хто хоче краще познайомитися з єврейською культурою, винести уроки з польсько-єврейської історії на майбутнє та протистояти стереотипам. Музей служить ідеалам відкритості, толерантності й правди, та робить свій внесок у взаєморозуміння й повагу між поляками та євреями.
Музей був створений завдяки зусиллям сотень людей. Однак не можна не відзначити величезний внесок ініціатора і першого координатора проєкту — Ґражини Павляк та Єжи Гальберштадта, який у 1999-2011 роках керував усією роботою Асоціації Єврейського історичного інституту, а у 2006-2011 роках обіймав посаду директора Музею. А також Пьотра Вісліцького, який з 2011 року відповідає за проєктування і створення постійної експозиції. Від самого початку проєкт Музею підтримував Мар'ян Турський, який до 2011 року був головою правління Асоціації Єврейського історичного інституту, а з 2009 року — головою Ради Музею.
Першим директором Музею POLIN був Єжи Ґальберштадт, його наступницею стала Аґнєшка Рудзінська, яка виконувала обов'язки директорки до червня 2012 року, а потім майже два роки — Анджей Кудак. З 2014 до 2019 рік Музей очолював професор Даріуш Стола. Нині директором Музею є Зиґмунт Стенпінський.
Музей Кракова (раніше відомий як Краківський історичний музей) є однією з найстаріших польських музейних інституцій, адже заснований у 1899 році. Він створений для тих, хто цікавиться історією та традиціями міста.
Відділення Музею Кракова
Музей Кракова має 19 філій, які тематично пов’язані з Другою світовою війною. Флагманськими об’єктами, визнаними в Польщі та в усьому світі, є Фабрика емалі Оскара Шиндлера та Підземна ринкова площа. Вежа ратуші, Барбакан, оборонні стіни та Стара синагога розташовані в найцінніших історичних будівлях міста. Також до комплексу входять районні музеї: Музей Нової Гути, Музей Подґужа. Щороку музей Кракова проводить сезонні виставки.
У 2023 році найбільш відвідуваними відділеннями Музею Кракова стали Фабрика емалі Оскара Шиндлера, Підземний ринок, Палац Кшиштофів та Стара синагога.
Музей Кракова відкрив 10 виставок, найпопулярнішою з яких стала експозиція "Trzepaki, Reksio, Atari". Кількість освітніх заходів, які було проведено в музеї минулоріч, склала 3054. Серед них було чимало програмних та інтеграційних зустрічей для українців-біженців.
Плани на 2024 рік у Музеї Кракова
Що чекає на нас у Музеї Кракова в 2024 році? На цей рік установа запланувала дійсно цікавий графік. Вже 22 лютого в одній з філій, а саме в Музеї Нової Гути, відкриється тимчасова виставка „Bunt w systemie”. Музичні простори свободи 1945-1989. Вона буде присвячена музиці бунту комуністичного періоду.
На березень музей запланував конкурс „Емаус-дерева” та післяконкурсну виставку. Це вже ювілейний, 10-й фестиваль.
У травні святкуватиметься 20-та річниця вступу Польщі до Європейського Союзу, тому в Музеї відбудеться конференція на цю тему, а на першому поверсі Палацу Кшиштофів можна буде відвідати виставку, присвячену цій річниці.
У травні також відбудеться Королівський фліс і відкриття сезону на музейній пристані для яхт, а також тимчасова виставка на фабриці емалі Оскара Шиндлера: „Krakowianie na afiszach śmierci”, присвячена мешканцям Кракова, яких стратили німецькі окупанти. У травні, а точніше 31 числа, виповнюється 125 років з дня заснування Краківського музею. Урочисті святкування заплановані на 22 червня.
6 червня відбудеться традиційний парад Лайконік, але цього разу він пройде дещо зміненим маршрутом у зв'язку з ремонтними роботами. Відкриття першої монографічної виставки робіт Вінцента Водзіновського заплановане на 27 червня.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.