Здоров'я
Ефективну демократію будують сильні і здорові! Разом боремося з депресією та втомою, даємо поради спеціалістів, а також розповідаємо про тих, хто рятує націю
Право на аборт у Польщі: за і проти
Відповідно до чинного законодавства, аборт у Польщі дозволений лише у випадках, коли вагітність загрожує життю чи здоров'ю жінки, плід має важкі вади, або ж вагітність настала в результаті насильства. На думку частини суспільства, а також правозахисних організацій як у самій Польщі, так і за кордоном, такий підхід до жіночих прав — надто консервативний. Критики також вказують на те, що жорсткі обмеження підштовхують жінок переривати вагітність нелегально. Часто — це небезпечні процедури, які можуть загрожувати їхньому здоров'ю та життю. Попри обурення та критику, консервативні групи в Польщі залишаються прихильниками чинного законодавства та наголошують на важливості захисту права на життя, яке, на їхню думку, починається з моменту зачаття.
Чарівна таблетка
Чинне польське законодавство щодо абортів обмежує можливість отримання екстреної контрацепції особам молодше 18 років, «чарівна пігулка» доступна тільки за наявності рецепта лікаря. А щоб отримати рецепт в державній клініці — потрібно чекати близько двох тижнів, тоді як таблетку потрібно випити в перші 2-3 дні після незахищеного статевого акту.
«Мені сказали, що потрапити до лікаря на прийом можна лише через 15 днів, тому що, як відомо, у Польщі великі черги. Тоді я записалася на візит у приватну клініку, де лікарка дуже критично поставилася до прохання виписати рецепт на екстрену контрацепцію. Вона почала мене відмовляти і тиснути на мене. Я не витримала і пішла геть. В результаті мені передавали «Постінор» [таблетки екстреної контрацепції. — Ред.] з України. Дякувати Богу, все обійшлося, я не завагітніла. Але я пережила великий стрес і ледве не впала в депресію, перш ніж отримала таблетку», — ділиться своїм досвідом 22-річна українка Тетяна Р.
Серед організацій у Польщі, що допомагають дівчатам, що хочуть запобігти небажаній вагітності — Lekarze kobietom, Aborcja bez granic, Women Help Women та Aborcyjny Dream Team. Зокрема, туди можна звернутись за необхідними ліками, за необхідності вони також направляють на хірургічний аборт в інші країни. Українками, що переїхали до Польщі у зв’язку з війною і стали жертвами насильства, опікується Aborcja bez granic.
Вік згоди у Польщі
Лібералізація закону про аборти — один із пунктів передвиборчої програми тепер вже чинного прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска. Цей крок у суспільстві довгоочікуваний, адже Польща — одна з небагатьох країн у світі, яка заборонила аборти після десятиліть їх повного дозволу в часи комуністичного режиму.
Однак хвилю емоцій викликала пропозиція уряду, щоб рецепт пігулок екстреної контрацепції відпускатили покупцям віком від 15 років. Насамперед у дискусіях порушують питання щодо безпечності надання вільного і неконтрольованого доступу неповнолітнім до засобів раннього аборту.
Президент Анджей Дуда нещодавно під час інтерв'ю для «Fakty» TVN заявив, що категорично відмовляється підписувати такі зміни до закону. «Я не підпишу законопроєкт, який запроваджує нездорові, хворобливі та небезпечні правила для дітей», — сказав президент Польщі. Він додав, що особисто підписав Європейську конвенцію про захист дітей від жорстокого поводження та експлуатації в сексуальних цілях, де дитиною вважається вік до 18 років. «Я людина, яка захищає життя. Для мене аборт — це забрати життя маленької людини в утробі матері. Якщо хтось вимагає абортів, для мене це означає право вбивати», – підкреслив Дуда.
У свою чергу, як пояснює польська громадська та політична діячка Дорота Лобода, у Польщі 15-річний вік є віком згоди. Тобто, з цього віку люди можуть законно займатися статевим актом. «А якщо жінки можуть займатися сексом, то також можуть завагітніти. Саме тому вони повинні мати доступ до сучасної екстреної контрацепції. Якщо суспільство обурює вік дівчат і загрози для здоров’я, то поміркуйте, що насправді значно більшу загрозу, ніж таблетки, становить незапланована вагітність для 15-річної дитини», — пояснює Дорота Лобода.
Аріана Величко, лікарка акушер-гінеколог у Польщі, запевняє, що екстрена контрацепція зазвичай не загрожує здоров'ю і життю жінки. «Як і в будь-якого препарату, можуть бути побічні ефекти у вигляді запаморочення, болю внизу живота, блювання, діареї, затримки менструації. Звісно, є й певні протипокази: підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, тяжка ступінь печінкової недостатності і вагітність. За статистикою, на сьогоднішній день, часто вік початку статевого життя становить 14 років. На жаль. В такому віці вагітність не може бути бажаною. Тому рішення щодо пом'якшення обмежень на екстрену контрацепцію вважаю цілком правильним. Однак рекомендувала би перед прийомом препарату все ж таки звернутись до лікаря».
Також Аріана Величко розвіює міфи про небезпеку абортів. «Загалом ризик серйозних ускладнень низький. Небезпечним вважається штучне переривання вагітності, яке проводиться спеціалістом, що не володіє необхідними навичками, або ж проведення процедури в умовах, які не відповідають медичним стандартам. Всупереч поширеним міфам, аборт не впливає на розвиток безплідності у майбутньому. Але заборонити щось комусь робити — не правильно, адже ми самі маємо відповідати за свої дії та вчинки. Ми несемо самі відповідальність за своє життя».
«Моє тіло — моє діло»
Позбавлення жінок контролю над своїм тілом та життям ще більше знеохочує їх вагітніти та підштовхує до життя без дітей. Між іншим, Польща на сьогодні має один з найнижчих індексів народжуваності в ЄС — 1,4.
Українки, які проживають на території Польщі, також зіткнулися з обмежувальними законами країни щодо переривання вагітності. За словами Олександри Огієнко, адвокатки, старшої партнерки Адвокатського об'єднання «СПЕКТР ПРАВА» особливо гостро ця проблема відчулась з початком повномасштабної війни в Україні, коли мільйони жінок мусили покинути свій дім і виїхати в інші країни. Серед них були й ті, які зазнали насильства з боку російських окупантів, потребували проведення аборту.
«Втім, відповідно до чинного законодавства, особа має отримати офіційний документ з польської прокуратури про встановлення факту зґвалтування. Це може зайняти навіть місяці, а зволікання щодо проведення аборту, як відомо, може негативно позначитися на писхічному стані жінки. Крім того, проведення аборту показано до 12 тижня вагітності. Громадянкам Польщі також фактично не гарантовано право на аборт навіть у разі отримання офіційного документу в прокуратурі. Тому схваленння поданих зараз законопроєктів однозначно захистить і розширить права жінок, які перебувають на території Польщі» ― переконана Олександра Огієнко.
Водночас сумніви щодо затвердження змін у законодавстві про аборти були ще до заяви президента Анджея Дуди їх підписувати.
«Президент Дуда, напевно, накладе вето на такий проєкт, тому що він завжди казав, що не підпише закон, який передбачає легальні аборти. Але це не змінює факту, що ми хочемо, аби за цей проєкт проголосували в Сеймі. Цього дуже очікують жінки в Польщі. Взагалі заборона на аборти — це фікція і так є в кожній країні, де введена така заборона. Тому що жінка, яка хоче перервати вагітність, зробить це, і ніщо їй не завадить. У Польщі організована ціла мережа підтримки, де жінки допомагають іншим жінкам. Також діє багато організацій, які сприяють проведенню абортів на ранніх термінах. Після варварської заборони, яку запровадила партія «Право і справедливість», у нас були випадки, коли жінки помирали в лікарнях через те, що лікарі відмовлялися робити аборти. Це неправильно. Жодна жінка не повинна помирати через те, що хтось відмовляється їй допомогти», — зазначила Дорота Лобода.
Також політикиня додає, що церква буде однозначно виступати проти лібералізації майже повної заборони абортів і пом'якшення обмежень на засоби екстреної контрацепції. Але держава, на її думку, не повинна слухати церкву, адже кожна жінка повинна мати право самостійно приймати рішення стосовно свого тіла: продовжувати або переривати вагітність.
І суспільство має це рішення поважати.
Ксенія Возніцина: «Від нас буде залежати психічне здоров'я кожного, хто повернеться з війни»
«Лісова поляна» ― державний центр психологічної та психіатричної допомоги військовим. Близько 30 років він приймав на лікування учасників бойових дій та родини загиблих в Афганістані. Підхід до допомоги був застарілим. У 2018 році за реформування закладу взялася Ксенія Возніцина. За 5 років активної роботи вона перетворила «Лісову поляну» з пострадянського санаторію в Пущі-Водиці на сучасний хаб. Ксенія Возніцина ― лікарка-неврологиня, засновниця та директорка Центру психічного здоровʼя та реабілітації «Лісова поляна», авторка організаційної Моделі зі створення центрів відновлення психічного здоров’я для постраждалих від війни в Україні. Вона працює з людьми, які пройшли досвід війни з 2014 року і має унікальний досвід реабілітаційної роботи та психологічної підтримки ветеранок та ветеранів. В інтерв’ю Sestry Ксенія Возніцина розповіла, яких зусиль їй довелося докласти для «переродження» центру, як відбувається реабілітація військових і, як суспільство має зустрічати тих, хто повертається з війни.
Оксана Щирба: Як вдалося зламати систему і реформувати центр?
Ксенія Возніцина: Про це можна писати книжку. Було складно і досі триває процес вдосконалення, адже довелось повністю змінювати принципи роботи команди, яка тут працює. Окрім лікарів, з нами працюють і соціальні працівники, менеджери. Це зовсім новий принцип для роботи закладу. Люди не розуміють, що ми вибрали одну спеціалізацію і хочемо бути в ній експертами. Але як і колись тут хочуть лікувати все: руки, ноги, серце, нирки.
Спочатку ми зустріли колосальний спротив. Навіть у 2019 році, коли відкривались, голова Української Спілки ветеранів Афганістану зібрав за гроші людей, які протестували. Та, коли вони мене почули, ніхто не виступав проти нововведень.
О.Щ: Чим сьогодні є «Лісова поляна», що вона робить для військових?
КВ: Ми є центром експертизи не тільки надання допомоги при психотравмуючих станах, депресіях, тривожних станах, почуттях провини вцілілого, а й після контузії. Хоча останній термін застарілий, і ми з цим боремося. Це власне струс головного мозку, коли відбувається черепно-мозкова травма, яка залишає наслідки на поведінці, психіці, тілесних проявах. Окрема наша спеціалізація — це люди, які пережили полон і тортури. Це найвищий ступінь людської жорстокості, тому ми постійно вдосконалюємось і продовжуємо шукати такі методи, які би працювали.
Через нас уже пройшло сотні колишніх військовополонених — і це без перебільшення. Зараз кількість таких людей зростає, тому наш досвід у наданні допомоги дуже важливий. Центр розрахований на 220 осіб, зараз постійно перебуває 230-240, яких ми розміщуємо, де тільки можемо. Є запит на більшу кількість пацієнтів, тому є ідея відкривати такі ж центри. Це пілотний проєкт, за нашою моделлю планується ще 5-6 філіалів по регіонах.
ОЩ: Який відсоток у Вас чоловіків та жінок?
КВ: Насправді у нас не так багато дівчат. На 220 осіб припадає 5-7 жінок, інколи 10. Часто це парамедикині та військовослужбовиці. Також є така категорія людей як дружини загиблих, або дружини тих, хто зник безвісти чи перебував у полоні. Одного разу у нас була можливість взяти групу 15 дівчат-азовців. Ми організували їм програму на три тижні.
ОЩ: Я часто спілкуюся з військовими й неодноразово чула, що психологи в Україні не можуть надати їм кваліфіковану допомогу і радять їхати в Європу. Чи дійсно в Україні є проблеми з наданням психологічної реабілітації для військових?
КВ: Це просто велика дурість. Звісно, є проблема, що деякі психологи не готові працювати з військовими. Тому «Лісова поляна» є не тільки лікувальним закладом, а й методичним ― у нас є тренінговий центр. Ми вже п'ятий рік поспіль тренуємо велику кількість психологів ― проводимо для них семінари, навчальні курси. Минулого року нам вдалося організувати 5 п’ятиденних тренінгів. Запит на такий тренінг колосальний. Ми в перший же день закриваємо реєстрацію, тому що на 25 місць є 50-70 зареєстрованих.
ОЩ: Є міжнародні досвіди проживання і психологічного відновлення після воєнних дій. Є досвід США, балканських країн, Ізраїлю. Чи доречно застосовувати його в Україні?
КВ: Це питання має свої плюси та мінуси.
Іноземний досвід треба використовувати. Але тут важливо його чітко імплантувати в український контекст. Взяти і використати всі підходи ― не дасть жодного результату.
Навіть приклад з Ізраїлем, який постійно нам наводять, мовляв наш досвід схожий, ― зараз недоречний. Тому що та резилентність, яка опрацьована в Ізраїлі за 70 років, до нас ще не дійшла. Ми, наприклад, зовсім не проводимо профілактику. Іноземні терапевти часто говорять, що терапію потрібно проводити в спокійному місці. Але в Україні немає спокійних місць для терапії. У багатьох військовослужбовців родичі перебувають під ракетними обстрілами, сам військовий постійно перебуває в небезпеці, отримує психологічну травму, переживає за своїх, які в тилу. Ми намагаємося застосовувати кілька методів. Навіть використовуємо спеціалізовану йогу для сну ― цьому, зокрема, навчилися в американському Інституті йоги. Хлопці охоче займаються, їхній сон налагоджується. Багато можна взяти від іноземних партнерів, але результати залежать індивідуально від людини і від умов, в яких вона перебуває.
ОЩ: Як відбувається реабілітація військовослужбовців?
КВ: Зазвичай це не можна назвати реабілітацією, тому що це лікувальний процес. Якщо є поранення, військові спочатку проходять хірургічне чи травматологічне лікування, після чого переходять у відділення, де працюють з фізичними терапевтами, які навчають спеціальних вправ, розробляють кінцівки. Це класичний реабілітаційний підхід. У нашому центрі лікувальний комплекс розрахований на 3-4 тижні і включає комплекс медикаментозного та немедикаментозного лікування, соціальний супровід ― в цьому наш холістичний біопсихосоціальний підхід. Тобто, ми працюємо не лише з психікою і тілом, а й із соціальною складовою. Помилково вважають, що психологічні травми треба лікувати лише роботою психологів, але насправді травма ― це не тільки про сферу психічного стану, це про все тіло, травма зачіпає нейроендокринні, гормональні механізми, тіло, м'язи. Тому в нас, крім лікарів-неврологів, великої команди спеціалістів з психічного здоров'я, перший поверх реабілітаційного крила займають зали для фізичної реабілітації.
У пацієнта під час лікування розписана певна програма, яка займає практично цілий день. Тоді це дає дуже хороші результати. Адже важливий комплексний підхід ― саме він і є ефективним.До речі, методи лікування жінок-військових та чоловіків-військових ― майже однакові. Загалом великих відмінностей не спостерігається, тому що травматичний досвід достатньо складний і лише запити можуть відрізнятися. Але самі підходи до лікування уніфіковані та стандартні незалежно від статі.
ОЩ: Скажіть, будь ласка, яка загальна процедура, як військові потрапляють до вас?
КВ: Ми беремо людей тільки з направленням і враховуючи, що це військовослужбовці, то це має зробити відповідна військова частина.
ОЩ: Тобто, сам військовослужбовець не може звернутись?
КВ: Ні. Він, звісно, може звернутись, але ми відразу маємо зідзвонитися з військовою частиною та узгодити, що та чи інша особа перебуває у нас, що це не самозвільнення. Коли це була ветеранська спільнота до 2022 року, то звичайні громадяни приходили до нас по направленню від сімейного лікаря. Також могли cамостійно звернутися за умови, що це критичний стан ― наприклад, суїцидальні думки.
ОЩ: У чому відмінність вашого Центру від інших?
КВ: Суть в тому, що ми займаємося невидимими пораненнями, бо багато пацієнтів потрапляють з такими скаргами в психіатричні стаціонари, де немає біопсихосоціальної моделі. Наша особливість ― це величезна команда досвідчених психологів, психотерапевтів. Це цілий організм, де є керівниця Тетяна Сіренко, яка проводить з ними супервізії, інтервізії, підтримує їхнє психічне здоров'я, тому що вони працюють з важкою травмою. Найголовнішою нашою родзинкою став пілотний проєкт ― ми запровадили у команду клінічних кейс-менеджерів. Нині ― це п’ятеро дівчат, наші унікальні помічниці. Зараз не уявляю, як можна без них працювати, адже наші пацієнти потребують значно більшої уваги, супроводу і якогось роз'яснення, що і де знаходиться Тому важливе менеджерство цієї величезної програми, щоб не загубитися в ній.
Менеджери можуть зайти в палату і нагадати, що о 10:00 сьогодні заняття. У лікаря і психолога немає на це часу, вони виконують свою високоспеціалізовану роботу лікування або сеанси психотерапії, а між цим всім пацієнт сам переміщається у нашому просторі, і має знати, о котрій годині і яке заняття в нього. Люди з контузією мають певні когнітивні порушення, люди, які пережили полон, тортури, ― певну втрату в часі, особливо, коли довгий період перебували в полоні, тому часто можуть запізнюватися, або прийти раніше. Тому таким складним пацієнтам потрібний супровід. І це дійсно фантастичний досвід, правда міжнародний, тому що всі військові шпиталі Америки мають клінічних кейс-менеджерів. Також ці менеджери додатково організовують дотерапевтичне дозвілля: якщо є вільний час, то пацієнти грають в когнітивні ігри, ігри для пам'яті та уваги; малюють, беруть участь у змаганнях на вулиці. Ми навіть презентували наших кейс-менеджерів і хочемо на наступний рік прописати посадову інструкцію для них. Тому що всі тепер хочуть таких менеджерів у лікарні, але ж їх потрібно якось працевлаштувати.
ОЩ: Чи достатнє фінансування Центру?
КВ: Ми державний заклад і належимо МОЗ. Міністерство нас дуже підтримує. У 2021 році ми отримали дуже велику суму вперше за багато років. Тоді ми зробили частину ремонту в реабілітаційному крилі та придбали майже все необхідне обладнання. Ще залишаються ремонти пострадянських приміщень. Наш заклад включений у програму Світового банку відновлення. Є програма, яка дає саме фінансування на ремонт і відновлення інфраструктури у таких закладах. Тому ми зараз у процесі ремонтних робіт. Отримали ґрант від Посольства Бельгії 250 тисяч євро і від Посольства CША на 350 тис. євро. Переробляємо стару бібліотеку ― це наш простір і для коворкінгу, і для арт-майстер-класів; поруч буде кав'ярня з лаунж-зоною. Все це робимо за кошти від американського посольства, за рахунок бельгійців закінчуємо ремонти великих реабілітаційних залів, тому що пацієнтів багато і ми проводимо чимало групових робіт, де треба зібрати 20-40 осіб одночасно. На щастя, ми постійно щось отримуємо з різних джерел.
ОЩ: Зараз психологи дуже люблять вживати термін ПТСР, мовляв, чи не всі військовослужбовці, та й цивільне населення, зіткнулися з цим. В одному з інтерв'ю Ви сказали, що діагноз ПТСР ставите досить рідко і що цей розлад формується значно довше і в невеликої кількості людей. Чому так?
КВ: Своєї статистики ще не так багато, а світові статистичні дані чітко прописують, що ПТСР може розвинутись у 10-20 % людей. Це особи, які пережили війну, втрату близьких, загрозу власному життю, ракетні обстріли. ПТСР не розвивається від розлучення, втрати роботи. Загалом, завдяки хорошій підтримці, людина може досить швидко відновитись після ПТСР.
Звісно, ми всі переживаємо травматичні події, емоційне виснаження, розлади сну, але це не ПТСР. Тому говорити, що всі будуть з ПТСР ― це дуже не професійно і не коректно.
ОЩ: Ви сказали, що суспільство травмоване, але чи вміє суспільство справлятися зі стресом?
КВ: Точно вміє, в протилежному випадку було би більше розладів. Так, ми отримуємо травму, але в більшості випадків ми вміємо її «перетравлювати». Загалом досвід переживання травматичних подій в українців достатньо великий ― багато чого відбулося за нашу історію. Якщо ми вже живемо в цьому жахітті, то не вийде просто переживати, треба подивитись, чи гарно ми спимо, тому що під час сну відбувається багато відновних процесів. Зараз багато людей намагаються ходити в спортзал, бігати, щоб фізично себе підтримати, спілкуватися з друзями та однодумцями. Дуже важливо, коли є люди, з якими можна про все поговорити, адже через травматичні події ми часто закриваємося в собі. Нині все більше втомлених людей, адже пройшло два роки від початку повномасштабної війни. Я спостерігаю цю втому і в колег, тому ми намагаємось по п’ятницях кудись ходити, наприклад, в театр, невеликою групою 10-15 людей. Проводимо супервізії ― для того, щоб підтримати психічне здоров'я тих, хто працює з травмою. Дуже важливо не боятися дбати про себе. Не відкладати своє життя на потім. Невідомо, коли той час буде і чи взагалі буде. Треба брати з життя максимально. Усе це допомагає боротися зі стресом.
Якщо ти прийшов з роботи і лягаєш на диван дивитися телевізор ― це не допоможе. Прогуляйся пішки, сходи з друзями на виставку, зміни домашню обстановку. Це прості речі, але вони дуже добре працюють з психічним станом.
ОЩ: Нині багато пишуть про те, що суспільство абсолютно не готове зустрічати тих, хто повернеться з війни ― травмованих хлопців і дівчат. Уже сьогодні наше суспільство не вміє розмовляти з військовими. Тому в першу чергу цивільне населення потрібно готувати психологічно до здорової комунікації з тими, хто воює. Чи це дійсно так?
КВ: Про те, що необхідна психологічна реабілітація і слід лікувати всіх ― це груба помилка, тому що не всі будуть її потребувати і не всі повернуться в такому стані, щоб вимагати цієї допомоги. Буде певна кількість людей, якій дійсно буде необхідна професійна допомога. Провідну роль в їхньому оновленні та в розвитку більш складних психічних станів відіграватиме підтримка соціуму. Взагалі вважається загальноприйнятним, що від того, як тебе зустрінуть, залежить те, чи розвинеться складний стан. Люди повертаються з фронту з іншим досвідом і ставлення до них повинно бути з повагою та вдячністю. Це буде своєрідною базою всього відновлення. Краще уникати будь-яких сварок, конфліктів. Не боятися людей, дивитись в очі, питати, якщо чогось не знаєте. Запитайте: чи можу я чимось допомогти? Навіть, якщо це особа з інвалідністю, не кидайтеся одразу допомагати, а запитайте спочатку. Це звичайні людські відносини, але вони мають помножуватись на те, що ви постійно маєте пам'ятати, яку ексклюзивну послугу ці люди для нас зробили, що переживали в страшному холоді, з обмороженнями, під постійним страхом обстрілів, в полоні тощо. Просто пам'ятайте про кожного, кого ви зустрічаєте, що він/вона зробив/ла для вас, будучи на фронті.
ОЩ: Як Ви сама відновлюєтесь?
КВ: Надважливим є сон. Я дуже стежу за тим, щоб спати 7-8 годин. Лягаю о 21-22 годині разом з дитиною. Якщо я сплю 3-4 години, то відразу відчуваю вплив на працездатність, емоційність. Я дуже соціальна людина і постійно шукаю, аби з кимось зустрітись на вихідних, кудись сходити, випити келих просекко. Це моя підтримка і це допомагає відновлюватися. Також допомагає робота, бо та кількість вдячності, яку я чую на ній, одразу заряджає. Коли наші хлопці виписуються і говорять, що вони ніколи такого ніде не отримували і дякують, то від цього весь негатив розчиняється в повітрі.
Чим небезпечні гепатити? Пам’ятка пацієнта
Гепатит — найпоширеніше захворювання печінки, як правило, вірусного походження. Існує 5 основних вірусів гепатиту — A, B, C, D і E. На хронічні захворювання типами B і C страждає сотні мільйонів людей, вони є найчастішою причиною цирозу і раку печінки. Підступність гепатиту полягає в тому, що перші його ознаки проявляються вже на пізніх стадіях. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, 90% інфікованих людей — не здогадуються, що мають це захворювання. Попри те, що завдяки прогресу в медицині сьогодні гепатит не звучить як вирок — вчасна діагностика та профілактика дуже важливі.
Про перші симптоми, види та лікування гепатитів виданню Sestry розповів лікар-інфекціоніст, науковий співробітник ІПАГ ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України Євген Дубровський.
Гепатити A, B, C, D і E: у чому між ними різниця?
Слово «гепатит» означає запалення печінки, або, іншими словами, ураження печінкових клітин. Будь-яка причина — чи то отрута блідої поганки, алкоголь, віруси, медикаменти, пестициди або й навіть власні клітини імунної системи можуть стати причиною ураження печінки. Тобто, в першу чергу різниця між гепатитами принципова саме в причині ураження: вірусний, токсичний, аутоімунний тощо. Але також треба брати до уваги й різні характери ураження, симптоми, перебіг та наслідки.
Інфікування вірусними гепатитами типу В та С відбувається статевим шляхом або через заражену кров. А саме: через переливання крові, вживання ін’єкційних наркотиків, погано стерилізовані медичні та косметологічні інструменти, надання допомоги хворим без рукавичок тощо. Гепатити А та Е, на відміну від В та С, передаються побутовим шляхом — під час вживання інфікованої їжі або води.
Гострі токсичні гепатити — смертельно небезпечні. Промислові отрути, ураження бойовими отруйними речовинами, отруєння грибами, передозування ліками (в тому числі парацетамолом) здатні вбити людину за лічені дні. Вірусні гепатити, своєю чергою, рідко призводять до летальних випадків. Винятком може стати гепатит Е, який схожий на хворобу Боткіна (гепатит А). Цей варіант вірусного гепатиту поширений в Азійському регіоні. Зазвичай він легко переноситься навіть без серйозного лікування. Однак особливості патогенезу несуть серйозну загрозу для вагітних. Тому жінкам краще завчасно щепитись від гепатиту Е, якщо вони планують жити або тривало подорожувати Азією, а вагітним категорично не рекомендують відвідувати цей регіон.
Небезпека хронічних вірусних гепатитів В та С полягає в іншому — зазвичай вірусне ураження печінки є прихованим. Людина довгі роки навіть не здогадується, що повільно помирає.
Чому гепатит називають «лагідним вбивцею»?
Хвороба Боткіна — гепатит А — має яскраві прояви, але зазвичай легкий перебіг. Гепатит В — достатньо важке захворювання, на тривалий термін позбавляє людину працездатності, але теж зазвичай закінчується одужанням.
А ось гепатит С здатен роками безсимптомно повільно уражати печінку, допоки не призведе до фіброзу чи цирозу. Саме його називають «лагідним вбивцею». Людина може жити звичайним життям, не обмежувати себе ні в чому, але раптом одного дня — все змінюється. Починають кровити ясна, з’являються судинні зірочки на шкірі, виражена слабкість, втома, емоційна неврівноваженість, втрата працездатності, шлунково-кишкові розлади. Людина починає жовтіти, з’являються набряки, втрата апетиту, поганий сон. Серед ускладнень найчастіша причина смертності — важкі шлунково-кишкові кровотечі та рак печінки. Всього цього можна було б уникнути шляхом вчасного обстеження.
На перших стадіях хронічні гепатити складно відрізнити від суто поганого самопочуття: хронічна втома, порушення сну, емоційна лабільність, безпричинне роздратування. Далі можуть бути прояви диспептичного характеру — ниття під ребром, відчуття гіркоти в роті, важкість в животі тощо. Схожі симптоми мають й інші захворювання, тож людина може безрезультатно лікувати, наприклад, холецистит чи вегето-судинну дистонію й не розуміти, що причиною є ураження клітин печінки.
Які є методи діагностики гепатитів?
Діагностика вірусних гепатитів дуже проста. Зараз практично кожна лабораторія має можливості для необхідних обстежень, які дозволяють швидко та точно поставити діагноз. Використовуються теж серологічні маркери — аналізи на антитіла, а також високоточний ПЛР аналіз: виявлення ДНК або РНК вірусів. Також обов’язково проводяться аналізи на печінкові проби та УЗД печінки (еластографію).
Дані щодо наявності антитіл не можуть бути визначальним критерієм для остаточного діагнозу. Адже наявність антитіл може свідчити як про інфікування, так і про пам’ять про перенесену інфекцію. Для уточнення потрібно зробити ПЛР аналіз. Якщо він негативний — ймовірно, це свідчить про те, що людина вже одужала та вже не є переносником інфекції. Проте у випадках з вірусними гепатитами В та С, після повного курсу лікування та одужання пацієнти ще декілька років знаходяться під наглядом, та раз у рік здають контрольні аналізи — щоб упевнитись, що вірус повністю ліквідований.
Як захиститися від гепатиту?
У першу чергу — бути поінформованим про шляхи зараження та бути обережним. Якщо йдеться про профілактику гепатиту В — то це передусім завчасна вакцинація. Це особливо актуальне для тих, хто любить користуватись косметологічними послугами. Окреме питання, яке дуже турбує батьків: чи варто робити щеплення від гепатиту В новонародженим дітям? Насправді тут немає чого боятись. Однак багато хто відтерміновує вакцинацію та проводить його дитині в віці одного року. Це також нормально та допустимо. Вчені всього світу все ще працюють над створенням вакцини від гепатиту С, яка докорінно змінить ситуацію. Вірус цього типу захворювання схильний до мутацій.
Найдієвішою профілактикою від різних захворювань, звісно, залишається здоровий спосіб життя.
Як лікують гепатити в Україні?
До 2012 року лікування вірусного гепатиту С для пацієнтів було справжнім жахіттям та вимагало значних коштів. Численні побічні дії інтерферонів, складність та тривалість терапії призводили до того, що багато хворих не витримували повний курс та припиняли лікування через розпач. Ситуація радикально змінилась, коли було винайдено революційні ліки — противірусні препарати прямої дії, які докорінно змінили ситуацію навколо лікування гепатиту С. Зараз ці ліки є доступними, мають адекватну ціну, а курс лікування скоротився до 3-х місяців. Ті пацієнти, які в минулому не змогли перемогти хворобу за старими, «інтерфероновим» схемам, тепер мають шанс на ефективне лікування.
Гепатит В, своєю чергою, лікують противірусними, які використовують також при терапії ВІЛ-інфекції. У лікуванні цього типу ще немає революційних методів лікування, теж вдається суттєво збільшити відсоток тих, хто повноцінно одужав або, в деяких важких випадках, хоча б добитись повного пригнічення розмноження вірусу та припинити процес ураження печінки.
З 2015 року, завдяки старанню та активній участі провідних вітчизняних інфекціоністів в міжнародних програмах, в Україні стала доступна для багатьох категорій населення безкоштовна програма з лікування хронічних вірусних гепатитів. Протягом останніх років в Україні активно та успішно проводиться пересадка печінки.
Тож тим, хто зіткнувся з цією хворобою у своєму житті важливо нагадати: гепатит — це не вирок, це лише питання своєчасної діагностики.
Ментальне здоров’я під час війни: як піклуватися про себе та про інших
За оцінками експертів, психологічної допомоги внаслідок пережитого воєнного досвіду потребуватиме близько 50% населення України. Зокрема, за попередніми підрахунками, терапія потрібна буде 1,8 млн українським військовим та ветеранам, 7 млн людей старшого віку, а також майже 4 млн дітей та підлітків. Прогнозована потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини — 27 мільйонів звернень.
Однак насправді засоби для збереження свого ментального здоров’я доступні для кожного. Які з них найбільш дієві — розповіла психологиня Тетяна Дугельна.
Що таке ментальне здоров’я?
Ментальне здоров'я — це здатність протистояти життєвим стресам та негараздам, продовжувати продуктивно працювати та робити внесок у суспільне життя. В перекладі «менто» означає «думка» або «інформація». Саме ментальним здоров'ям зараз заведено називати вміння справлятися з інформацією. Але насправді ментальне здоров'я — це і психічне здоров'я. У багатьох людей все ще присутнє стереотипне бачення роботи психіатрів, тож словосполучення «психічне здоров'я» викликає у них острах. Тому це замінюють більш м’яким поняттям «ментальне здоров'я».
Як українці реагують на стрес під час війни?
Людська психіка має декілька складових: інформаційну, ментальну, емоційну, вольову. Звісно, мають значення також й цінності, установки, духовна частина психіки. Якщо взяти жінку, більш емоційну по своїй природі, то вона швидше буде емоційно включатися у події, швидше реагуватиме на стрес. Чоловік, який сформований природою більш емоційно «холодним», але ментально більш вразливим, буде використовувати ті функції своєї психіки, які допомагатимуть йому адаптуватися під час травми війни. Поширена думка, що діти більш стресостійкі, оскільки вони не до кінця інформаційно, а отже — ментально — залучені у те, що відбувається навколо. Однак психосоматичні розлади спостерігаються у все більшої кількості дітей. Відомі випадки смертності серед дітей через серцево-судинні захворювання, викликані стресом.
Ми вже маємо перші дослідження наслідків стресів, викликаних війною. Усе населення України потребує допомоги: і цивільне, і учасники бойових дій — на всіх етапах. Не є винятком й вимушені переселенці з України — вони травмовані так само як і ті, хто залишився в Україні. Це підтвердить будь-який психолог, який має досвід роботи з воєнними мігрантами.
Проблема полягає ще й в тому, що люди досі не хочуть звертатись за допомогою до спеціаліста з психічними проблемами. У нас і раніше не було культури звернення до психологів. Вважають, що, по-перше, фінансово не можуть собі цього дозволити, а по-друге — впораються з усім самостійно. Якщо відчувають потребу поговорити — говорять в кращому випадку з друзями, які травмовані так само, як і вони. Часто такі розмови супроводжуються пляшкою з алкоголем та цигаркою. Серед іншого, помітно зріс й рівень залежностей, у тому числі хімічних.
Нерідко можна почути думки на кшталт «війна нас не змінила, а лише винесла на поверхню те, якими ми є насправді». Це неправда. Війна — це великий стрес. Українці мають розуміти, що чим швидше вони почнуть звертатися до психологів, тим менша ймовірність, що пізніше потребуватимуть психіатричного чи фармакологічного лікування.
Симптоми, що свідчать про порушення психічного здоров'я
Передусім — це ті симптоми, які проявляються фізично. Різкий набір або втрата ваги, безпричинний біль в різних частинах тіла, психосоматичні прояви. Далі — емоційні: неконтрольовані напади агресії, гніву, роздратування. Відсутність будь-яких емоцій — це теж дуже небезпечний симптом, що провокує розвиток депресивних розладів, які лікуються лише медикаментозно. Ще один прояв — залежність від новин та соцмереж. Так створюється ілюзія залученості в події, проте коли запитуєш: «А що ти робиш для того, аби щось змінилося?» у відповідь чуєш, наприклад: «Нічого. Я втомлена, емоційно виснажена. Раніше плела сітки, а зараз не можу, не хочу».
Психологічні травми під час війни
Воєнні травми мають не лише безпосередньо учасники бойових дій або ті, хто пережив важкий досвід — бомбардування, втрату рідних, дому. Насправді переважна більшість українців мають травму свідка: хтось бачив прильоти, а хтось розбирав завали після зруйнованих російськими ракетами будівель…
Важко виділити єдину класифікацію травм. Навіть одна й та ж травма, наприклад, зґвалтування, буде по-різному сприйматися різними потерпілими. Одна жінка після зґвалтування збожеволіє, інша — закриється в собі, народить дитину, а потім цю дитину вб’є. Коли розмовляєш з військовими, більшість з них на запитання «Що було найстрашнішим, коли ви звільняли окуповані території?» відповідали, що це — спілкування з жінками, які були зґвалтовані російськими загарбниками.
Проблеми надання психологічної допомоги в Україні
Загальний рівень підготовки кваліфікованих психотерапевтів в Україні в роботі з колишніми полоненими, військовослужбовцями — досить високий. Однак зараз поширена практика, коли бодай кожен може піти на приватні курси, заплатити гроші та отримати кваліфікацію «психолога». Такі «фахівці» починають працювати з людьми, які пережили серйозні травми і, в результаті, і самі травмуються, і травмують інших. Якщо згодом людина потрапляє вже з реальною проблемою до кваліфікованого психолога, то психолог береться за голову і не знає, що робити. Інколи таких пацієнтів доводиться одразу відправляти до психіатрів. А на державному рівні відсутня інституція, яка б контролювала якість психологічної допомоги.
Ще одна проблема — цивільне населення не готове до того, в якому стані повернуться військові після бойових дій. Наприклад, в ситуації, коли військовий посеред торгівельного центру падає від гучного звуку на підлогу, накриває голову й кричить: «Всі лягайте! Небезпека!» — не можна насміхатись, не можна витягувати телефони, знімати це. Люди не розуміють, що тепер у свідомості цього військового війна триває завжди. Серед населення потрібно проводити роз’яснювання та підготовку.
Як зберегти ментальне здоров'я
Головна порада — це дотримуватись інформаційної гігієни: не залучатись емоційно у різні фейки та наративи, які на перший погляд здаватимуться досить логічними. По-друге — повернути у своє життя планування. Більшість українців сьогодні не тільки перестала планувати, а й навіть мріяти. Однак люди, які не планують своє життя, не ставлять цілей — починають жити минулим, автоматично втрачаючи своє життя тут і зараз.
Також варто обережно ставитись як до власних емоцій, і до емоцій інших. Важливо вчитися радіти, але теж зважати на почуття інших. Наприклад, щоразу, коли ви виставляєте в соцмережі якусь радісну світлину — подумайте про тих, хто в цей момент відчуває горе. Людяність та емпатія у наш час дуже важлива.
Відмовтесь від критики. Щоденно ставте собі запитання: що я особисто роблю для перемоги? Будь-яка корисна дія, навіть найменша — важлива.
Не соромтеся звертатися за допомогою, якщо відчуваєте, що не можете самостійно впоратися зі своїми емоціями чи проблемами.
Корисні посилання:
- Всеукраїнська програма ментального здоров'я Ти як? (howareu.com)
- Благодійний фонд ментального здоров’я UA Mental Help — Благодійний фонд ментального здоров'я
Зубний біль: куди українцям звертатись у Польщі?
Найкраще лікування — профілактика
Нестерпний біль верхнього зуба 38-річна Наталя відчула у чужій країні, у Варшаві, куди через війну у квітні 2022 році мусила виїхати з рідного Харкова.
«Все сталось раптово. Я — з двома дітьми на руках. Втратила дім, мій чоловік загинув. І ще ці жахливі напади болю, ниття зуба… Пила знеболювальні, але біль щоразу повертався. Почала шукати державну стоматологію від Національного фонду здоров’я (Narodowy Fundusz Zdrowia). Спочатку вільного терміну на найближчий час не було, але згодом якимось дивом з’явився і я примчалась туди. Провели лікування каналів. Однак вночі відчула себе погано, температура піднялась. Поїхала у ту ж саму клініку — там порадили пити знеболювальні. Але жодні таблетки мені не допомагали», — розповідає Наталія.
Тоді жінка за рекомендацією знайомої звернулася до приватної клініки, де в пацієнтки виявили погіршення ситуації.
«Мені не до кінця почистили канали, почалось запалення та нагноєння зуба. Якби я зволікала — наслідки могли бути вкрай невтішними. Так, мені довелося витратити чималу суму грошей на лікування, але здоров’я важливіше», — ділиться малоприємним досвідом Наталія.
Черги у державні клініки у Польщі справді дуже великі: реальний час очікування прийому в ортодонта чи пародонтолога вимірюється місяцями. Протягом цього часу розвиток хвороби у людини може дійти до критичного перебігу. Черги пов’язані з тим, що кількість пацієнтів, які бажають скористатись безплатними послугами, значно перевищує години роботи лікарів. Тому серед поляків популярні профілактичні прийоми у стоматолога, аби не зменшити ризик неприємних ситуацій.
Стоматологія у Польщі для українців
Українці, які оформили в Польщі тимчасовий захист, мають право на невідкладну безоплатну стоматологічну допомогу на рівні з громадянами цієї країни.
Аби отримати медичну допомогу, потрібно надати такі документи:
- Закордонний паспорт громадянина України, в якому є позначка про перетин кордону не раніше 24 лютого 2022 року;
- PESEL UKR.
Лікар-стоматолог Олександр Грицаєнко, засновник клініки в Dental office у Польщі, розповідає, що в разі гострого болю або інших нагальних проблем із зубами, пацієнт має право звернутися у будь-яку стоматологічну клініку, яка має договір з Національним фондом здоров’я (NFZ). Аби знайти найближчий до вас такий кабінет, достатньо вбити в пошук гугл «lekarz dentysta NFZ» та місто, де ви проживаєте. Однак часто трапляється так, що найближчий вільний термін є щонайменше за місяць, а то й за декілька. У ситуаціях, коли чекати не можна — лікар радить звертатись у приватні клініки.
Для отримання невідкладної медичної допомоги у Польщі діють також спеціальні пункти швидкої стоматологічної допомоги — Nocna pomoc stomatologiczna. У чергових кабінетах там здійснюється прийом пацієнтів в екстрених випадках. Під час стоматологічних змін надаються спеціальні послуги, в тому числі — видалення зубів. У будні дні стоматологічні послуги надаються з 19:00 до 7:00, у суботу, неділю та святкові дні — цілодобово.
До одного з таких пунктів у Варшаві пізнього вечора звернулася українка Ірина Кушнір із маленьким сином. Жінка залишилася задоволена і ставленням, і якістю надання послуг.
«Мій син дуже плакав. Нас прийняли відразу, як ми приїхали. Все було дуже швидко та якісно. Всі знають, як діти бояться стоматологів. Але це не той випадок. Лікар був дуже уважним до мого сина, проявив турботу. Насправді кваліфіковані спеціалісти є і в державних, і в приватних клініках, як в Україні, так і Польщі. Некваліфіковані спеціалісти зустрічаються також скрізь», — каже Ірина.
32 спроби знайти «свого» стоматолога
Роман Ропій, український продюсер, відчув гострий зубний біль під час візиту до Варшави. Одразу звернувся у приватну клініку. «Мені запломбували один із нижніх зубів. Але наступного дня біль не зник. Я знову звернувся до того ж лікаря. Мені розпломбували зуб, почистили і знову поставили пломбу. Але й це проблеми не вирішило. Тоді я звернувся в іншу приватну клініку, де зробили знімок і сказали, що мені лікували не той зуб...», — ділиться досвідом Роман і додає: приватна медицина — ще не гарантія якості.
Це підтверджує й стоматолог Олександр Грицаєнко: «Як і в кожній галузі, в кожній країні, найважче — знайти свого спеціаліста. В даному випадку — стоматолога, який буде опікуватись вашими зубами, знатиме цілу історію ваших зубів. Як жартують стоматологи у своєму професійному колі: кожен пацієнт має 32 спроби знайти свого лікаря».
Водночас, як додає Олександр Грицаєнко, у Польщі, як і в Україні, приватна стоматологія працює на сучасних матеріалах та обладнанні. Безкоштовна медицина — це переважно бюджетні матеріали, часто — низький сервіс. «Свого часу я протягом місяця працював у страховій медицині. Тож з власного досвіду можу сказати, що якість матеріалів і час, який виділявся на пацієнта, на жаль, не давав мені можливості якісно виконувати свою роботу», — підсумовує Грицаєнко.
Ціни на стоматологічні послуги в Польщі відрізняються залежно від клініки. В середньому у приватному секторі — за консультацію стоматолога доведеться заплатити 200-300 злотих. Видалення одного зуба коштуватиме від 300 злотих; лікування каналів — 500-1500 злотих, (залежить від індивідуальної ситуації). Пломбування зуба обійдеться у 200-350 злотих, а коронка — 2500-3000 злотих. Окремо платити доведеться за наркоз та знеболювання під час стоматологічних процедур.
Тож стоматологічне лікування у Польщі дійсно може виявитись суттєво дорожчим, аніж в Україні. Дбайте про здоров’я своїх зубів щодня, робіть профілактичні огляди та пам’ятайте про якісний догляд.
* * *
Карта пунктів невідкладної стоматологічної допомоги у Польщі: Doraźna pomoc dentystyczna | Pacjent
Пошук стоматологічних кабінетів в рамках NFZ: https://gsl.nfz.gov.pl/GSL/GSL/LeczenieStomatologiczne
Як виспатись під час війни?
Навіщо організму сон?
Сон — це життєво необхідний процес. Без нього людина здатна прожити менше, аніж без їжі. Під час сну відбуваються всі важливі процеси для людини — регуляція та відновлення всіх систем організму: нервової, м’язової, ендокринної, серцево-судинної, кровоносної, репродуктивної, дихальної, регулятивної, імунної, травної.
Найпростіший спосіб подавити волю людини — позбавити її сну. Цей метод навіть використовується при катуваннях. І навпаки — сон нерідко стає лікувальним засобом при психологічних та фізіологічних захворюваннях. Фахівці з розладів сну працюють, наприклад, при Інституті раку в Парижі. Були проведені дослідження, в рамках яких пацієнтів, які проходили інтенсивне лікування променевою чи хімієтерапія, поділили на дві групи: одну групу людей сомнотерапевти вчили спати, а іншу групу — ні. В результаті — швидше одужали ті, хто добре висипався.
Науковці стверджують, що для повного відновлення організму людина потрібна спати 7-8 годин на добу. Система «виспатися наперед», чи «відіспатись потім» — не працює. Важливо дотримуватись режиму, засинати та прокидатись в один і той самий час щодня, найкраще — у проміжку з 20.00 до 6.00 ранку.
Однак люди використовували таку систему сну не завжди. Відомо, що до XX сторіччя було заведено спати «двофазним» сном: 3-4 години тривав перший сон, і 3-4 — другий. Такий сон обирали з причин безпеки, адже звідусіль існували постійні загрози людському життю. Можливість спати монофазним сном — буває, що аж по 9-10 годин — це велика розкіш нашого часу.
Хронотипи «сова» та «жайворонок»
Як відомо, за хронотипом люди поділяються на «сов» та «жайворонків». Ще є «голуби» — щось середнє між цими двома типами. Згідно з новими дослідженнями, «совами» не народжуються, а стають. Зазвичай це відбувається в молодому віці, особливо у студентські роки, коли молодь використовує нічний час для тусовок і для навчання. Через такий «нічний» спосіб життя можна, в результаті, отримати хронічний розлад сну. Однак мало кому відомо, що хронотип за бажанням можна змінити — для цього потрібні зусилля і час, аби організм звикнув.
Якщо ваш режим життя передбачає роботу в нічні години, то варто лягати спати ввечері на 90 хвилин і близько третьої ночі ще на 30 хвилин. Нові дослідження доводять, що така система допоможе відновити сили та зберегти організм в бадьорому стані.
Пам’ятаймо, що о 6 годині ранку активізується природний стероїдний гормон кортизол, а рівень гормону сну — мелатоніну — знижується, тому під час сну у ці години людський організм вже не відновлюється так активно. Але для денного сну є також сприятливі години. Зокрема, сон протягом 30-90 хвилин принесе користь з 14 до 16 години. А короткотривалий сон, по 10-15 хвилин, можна практикувати протягом усього дня.
Такі рекомендації поліфазного сну особливо актуальні для нас під час війни: і на фронті під час виконання бойових завдань, і у житті цивільного населення, коли через сирени та ракетні обстріли ми постійно недосипаємо.
Порушення сну
Безсоння — це наслідок розладів нервової системи. Сам термін «безсоння» в наш час вважається не зовсім коректним, тож науковці рекомендують вживати «інсомнія» — тобто розлад, що характеризується порушенням процесу засинання, тривалості та якості сну.
Коли людина прокидається 1-2 рази на ніч (а ми зараз часто прокидаємось через постійні сирени), але потім швидко засинає — це можна вважати нормою. Однак якщо людина прокидається з якоїсь причини, а потім не може заснути, і така ситуація повторюється регулярно — це може свідчити про порушення сну. Серед інших тривожних симптомів — коли людина пізно лягає спати; прокидається частіше, аніж двічі за ніч без вагомих причин; якщо попри довгий монофазний сон вранці все одно прокидається втомленою; коли є страх сну, сняться кошмари; розмови уві сні, лунатизм.
Хронічна інсомнія призводить до захворювань головного мозку, онкології, діабету II типу, проблем серцево-судинного характеру тощо. Окрім того, можуть з’явитись психологічні та психіатричні захворювання, депресивні розлади, тривожність і навіть думки суїцидального характеру.
Через довготривалі недосипання у період війни населення України згодом матиме додаткові проблеми зі здоров’ям. Тому вже зараз дуже важливо проводити серед українців так звану «сомноедукацію» — це нове поняття в медицині та психології сну, яке запропонував у 2023 році професор Малік Аіт-Аудіа (Париж, Франція), тобто навчання з правильного сну. Важливо, щоб цю тему підіймати й у засобах масової інформації, аби ці знання отримала якомога більша кількість людей.
Нашим захисникам і захисницям на фронті важко радити «добре висипатись». Однак можна порадити обирати двофазний сон, щоб за добу за можливості все ж досипати 7-8 годин. Також ефективним буде короткотривалий сон (поліфазний), тобто спати по 10-15 хвилин, чи по 30 хвилин протягом доби.
Як налагодити сон в умовах війни
Навіть (і особливо) під час війни важливо навчитись ставитися до сну і місця для сну — з повагою. Дотримуватись психогігієни сну та режиму сну відповідно до обраної системи: монофазного, двофазного чи поліфазного сну.
Почніть вести щоденник, щоб контролювати динаміку сну та стан свого організму. Необхідно подбати про максимально комфортні у вашій ситуації умови сну — підібрати зручні подушки, ковдри, постільну білизну, щоб тіло почувалося комфортно. Важливо провітрювати кімнату щовечора, контролювати температуру та вологість повітря у приміщенні. За три години до сну їсти не рекомендовано, але й на голодний шлунок лягати спати не можна. Не забувайте про фізичні навантаження. За годину до сну допомагаємо організму заспокоїтись: гасимо світло у приміщенні, розмовляємо тихо, ґаджети відкладаємо.
Якщо рекомендації не допомагають та не вирішують ваших проблем з розладами сну, то варто звернутись за допомогою до сертифікованих фахівців. Наприклад, до сомнотерапевта або ж до консультанта з порушень сну.
Правильний сон — це здоров’я, а здорова нація — непереможна.
Гормональна контрацепція: за і проти
Що таке гормональна контрацепція?
Контрацепція розв'язує два питання: планування вагітності та захист від інфекцій, які передаються статевим шляхом. Найбільш популярним — і найменш ефективним — методом контрацепції серед пар залишається перерваний статевий акт. На другому місці за популярністю – бар’єрна контрацепція (презерватив). На третьому — гормональна контрацепція.
Дія останньої спрямована на те, щоб вплинути на шляхи, завдяки яким настає вагітність. Якщо йдеться про пігулки та контрацептивні пластирі — то цей метод блокує овуляцію. Завдяки синтетичним гормонам ми «обманюємо» наш організм, створюємо для нього «ілюзію» що насправді все йде за планом. В результаті жінка має достатньо рівний гормональний цикл. Овуляція не відбувається — вагітність не настає.
Чи надійна гормональна контрацепція?
Найбільш надійний метод контрацепції — перев'язка маткових труб, тобто коли шлях сперматозоїда до яйцеклітини порушений. Сучасні гормональні контрацептиви досить низькодозовані. Тобто вони містять мінімальну дозу гормонів, які викликають у жінки той стан, який потрібно досягти — відсутність овуляції. Але є жінки з різним гормональним фоном. Є ті, у яких організм чинить опір й овуляція все одно відбувається. Є випадки, коли жінка приймає контрацептиви не неправильно чи нерегулярно. Згідно з протоколами лікування, якщо маємо справу з молодою здоровою жінкою, у якої немає жодних хронічних хвороб — я маю право призначити контрацептиви онлайн. Однак, відверто кажучи, я не люблю таких ситуацій. Краще перед призначенням гормональної контрацепції здати необхідні аналізи для розуміння загального стану організму. Тут йдеться не про аналізи на гормони, як вважає більшість жінок. Це — розгорнутий аналіз крові, печінкові проби, УЗД молочних залоз, гінекологічні мазки.
Досвідчений лікар одразу помітить також зовнішні ознаки гормонального дисбалансу, наприклад — акне, підвищений ріст волосся. Варто зауважити, що у рекомендаціях багатьох інших країн — не прописано, що потрібно пройти певні гормональні обстеження. Наші жінки, які зараз перебувають за кордоном, чують від європейських лікарів, що українські медики займаються «гіперлікуванням» і часто призначають непотрібні аналізи.
Як довго можна приймати контрацептиви?
Гормональні контрацептиви можна використовувати довго — скільки в цьому є потреба. Але завжди є певні «але». Раніше вважалось, що тривале приймання контрацептивів — це 15 років. Ускладнення або зміни можуть виникати, якщо жінка приймає їх довше, ніж п’ять років поспіль. Тобто, можна сказати, що п'ять років — це оптимальний стандарт приймання гормональних контрацептивів.
Нерідко лікарі рекомендують зробити перерву після року вживання гормональних контрацептивів, адже організм має здатність до них звикати. Найбільш відчутні побічні ефекти чи інші прояви можуть виникати протягом року. За рік організм пристосується і заспокоїться, а після перерви у 2-3 місяці, коли жінка знову почне приймати пігулки — знову запустяться ці процеси. Доведено, що така система приймання — не раціональна.
Які бувають види гормональних контрацептивів?
Гормональні контрацептиви є різних типів і видів. У першу чергу — це пігулки, які можуть бути однофазні (складаються з одного компоненту), або двофазні чи трифазні (складаються з кількох компонентів). Пігулки є різні за складом, за своєю дією на організм, але усі вони — блокують овуляцію. Другий вид — це пластирі, які клеять на шкіру раз на тиждень. В Україні цей метод не надто популярний. Існує ще вагінальне кільце, всередині якого знаходяться гормони, а також гормональні внутрішньоматкові спіралі — контрацептивний засіб, який імплантують у порожнину матки. Ін’єкційні методи контрацепції в Україні теж не є популярними, частіше їх використовують в лікувальних цілях. Ну і, звісно, є екстрена контрацепція — пігулки, які використовують в екстрених випадках для запобігання вагітності після незахищеного статевого акту.
Які переваги та недоліки гормональної контрацепції?
Думки лікарів з цього приводу розділяються. Одні призначають гормональні контрацептиви майже всім, інші запевняють, що краще обійтися без цього. У такого методу контрацепції є як переваги, так і недоліки.
Серед переваг — це, передусім, надійність. Окрім того, жінка має регулярний менструальний цикл. Жінки, які страждали від рясних менструацій, нерідко відмічають, що на тлі приймання гормональних контрацептивів виділення зменшились. Так, внутрішньоматкова гормональна спіраль в наших медичних протоколах є золотим стандартом у лікуванні рясних менструацій. Гормональна контрацепція часто знімає больові відчуття під час місячних. Ще один позитивний ефект — покращення стану шкіри та волосся.
Серед недоліків — пігулки потрібно пити систематично, щодня в одну і ту ж годину. На жаль, це не всі можуть цього дотримуватись. Особливо якщо це молода мама, у якої безліч щоденних клопотів. Пропущений раз — це вже ризик завагітніти. Сучасні жінки часто ставлять собі нагадування, що допомагає розв'язувати цю проблему. Другий недолік, який я завжди озвучую своїм пацієнткам під час консультації — гормональні пігулки знижують лібідо. Тому гормональні контрацептиви не підійдуть жінкам зі слабкою сексуальною поведінкою, адже у них взагалі може зникнути бажання. Ще один небажаний ефект: усі гормональні пігулки дещо підвищують густину рідин в організмі, тобто згущують кров. З великою обережністю треба виписувати пігулки пацієнткам, які мають проблеми з жовчним міхуром, оскільки контрацептиви можуть сприяти утворенню каміння.
Є жінки, які на тлі приймання гормональних контрацептивів можуть її набрати, а є ті, які навпаки худнуть. Якщо у жінки в цілому хороший метаболізм, вона не має проблем із зайвою вагою — то, швидше за все, контрацептиви на її вагу суттєво не вплинуть. Якщо ж у жінки є схильність до набряків, вона вже має зайву вагу — пігулки можуть навіть погіршити ці процеси.
Чи збільшує гормональна терапія ризик захворюваності на рак?
Досить поширена думка, що замісна гормональна терапія, і гормональні контрацептиви підвищують ризик захворюваності на рак. Насправді не все так страшно. Як показують дослідження, приймання гормональних контрацептивів протягом більш як п’яти років поспіль, підвищує ризик захворюваності на рак молочної залози на 1-2%. Але якщо в жінки в родинному анамнезі є спадковий фактор, то призначати гормональну контрацепцію потрібно дуже обережно.
Насправді кожна восьма жінка у світі має ризик захворіти на рак молочної залози незалежно від того, вживає вона якісь препарати чи ні. Водночас дослідження європейських та американських науковців доводять, що єдиною дієвою профілактикою раку яєчників є гормональна контрацепція, або ж — народжувати стільки, скільки Бог дає. Жінка біологічно створена так, що яєчники не повинні стільки овулювати, вони мають відпочивати. Але ж зараз жінки народжують значно рідше, ніж колись.
Кому можна приймати гормональні контрацептиви?
У питанні щодо приймання гормональних контрацептивів жінок умовно можна поділити на чотири категорії.
Перша категорія — це жінки зі здоровим організмом, в яких немає жодних протипоказань. Таким можна виписувати гормональні контрацептиви однозначно. Друга категорія — ті, для організму яких застосування гормональних контрацептивів ймовірно принесе більше користі, ніж шкоди. Третя категорія – жінки, для яких шкода від прийому контрацептивів буде більшою, ніж користь. І, врешті, четверта категорія жінок — яким категорично протипоказана гормональна контрацепція. Це, зокрема, люди, що мають онкологічні захворювання, гіпертонічну хворобу, тромбоз глибоких вен, цукровий діабет, печінкову, ниркову недостатність тощо.
Звісно, мені як акушеру-гінекологу хочеться, аби в Україні народжувалося якнайбільше дітей, тому давайте, крім контрацепції, думати й про планування вагітності та про саму вагітність.
Будьте здорові та обізнані — це запорука нашого жіночого щастя.
Продукти, які погіршують зовнішність: що варто знати
Як їмо — так і виглядаємо
Здорове харчування — основний профілактичний засіб від різних хвороб. У наш час стало дуже популярним експериментувати з типами харчуваннями, дієтами, голодуванням. Однак на фоні хронічного стресу найімовірніше це лише поглибить проблеми, може призвести до збоїв у гормональній системі.
Якість продуктів харчування впливає не лише на здоров’я людини, а й на її зовнішній вигляд. Ні для кого не секрет, що на зовнішньому вигляді жінки, на жаль, більш чітко позначається вплив «нездорових» речей, в тому числі — паління та алкоголю. Варто врахувати, що у наш час дуже змінилася й агресивність впливу: якщо раніше цигарка чи келих вина були відносно безпечними, то зараз слід не забувати, що це лише крапля в морі, якщо взяти всі інші фактори, які на нас впливають. Наприклад, кількість захворювань, пов’язаних з порушенням гормональної та репродуктивної системи зростає вже з підліткового віку.
Їжте смачно, ситно і тепло
Ваша тарілка має складатися з тих продуктів, які ви можете чітко ідентифікувати. Це — картопля, капуста, огірок, курятина. Важливо споживати жири: вони потрібні мозку, судинам, нервовій системі. Вуглеводи, про які зараз поширено чимало міфів, — це простий, «доступний» вид палива для організму, яке інколи дуже необхідне для оперативної роботи нервової та захисної системи організму. Тут йдеться не про здобні булочки, солодощі, однак якщо ви хочете з’їсти домашній пиріг з ягодами чи доповнити основну страву іншим домашнім десертом — навряд чи це зашкодить організму. Тому що ви чітко знаєте, які інгредієнти ви поклали у вашу домашню випічку: хорошу сметану, натуральний йогурт, яйце, якісне вершкове масло.
Дуже простий приклад. У багатьох з нас були дні, коли раптом вранці стали і вирішили, що треба трохи схуднути. Перед робочим днем швидко з'їдаєте вівсяну кашу, випиваєте чашку кави. Поки їдете на роботу — через годину знову відчуваєте голод. Заїжджаєте на пекарню чи забігаєте в супермаркет — і купуєте все, що заманеться, аби вгамувати голод. Але в кінцевому результаті кожен такий день призводить до додаткового набору ваги та додаткового роздратування. Тож сніданок повинен бути смачним, ситним и збалансованим: яйця, риба чи м’ясо, шматочок сиру, овочі, сирники з ягодами. Їжте смачно, сито і тепло, і вам не потрібні будуть перекуси.
Не вживайте слово «дієта»
Збалансуйте як їжу у своїй тарілці, так і свій графік харчування. Важливо: не вживайте слово «дієта». Це слово — для людей, що хворіють, яким критично необхідні обмеження в харчуванні. Серед них, зокрема, люди інтенсивної терапії, після важких операцій, з онкологічними захворюваннями. «Дієта» підсвідомо сприймається як щось негативне. Вживайте термін «правильне харчування». Просто скажіть собі: «Сьогодні я буду харчуватися смачно». Їжа має бути смачною, а процес її споживання — приносити задоволення.
Голодування — це не для всіх
Кожен організм по-різному реагує на експерименти з голодуванням. Чимало людей регулярно практикують голодування один раз на тиждень, і результатом задоволені. Однак врахуйте: якщо ви переживаєте постійний стрес, маєте хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, то навіть двадцять чотири години без їжі — ризик для організму.
Щоб практикувати голодування, організм людини повинен бути або цілком здоровий, або пройти попередню підготовку. У цьому допоможуть спеціальні відвари льону та трав. Комусь голодування підходить, комусь – ні. Я не є ані противником, ані прихильником голодування, я за розумний підхід з урахуванням особливостей кожної людини.
Режим харчування підбирається також індивідуально. Тобто якщо людина їсть двічі на день і при цьому себе чудово почуває, то їй такий режим підходить. Багато українців зараз знаходяться в стані постійного стресу, «заїдають» цей стрес чотири рази на день, і більше — так організм захищається від гормональних гойдалок. Нормою вважається триразове харчування, або ж дворазове і хороший перекус.
Необхідно встановити режим харчування, організм має працювати як годинник.
Їжа, що найбільше шкодить організму
Хороші жири — це синтез гормонів. Правильна робота гормональної системи — це теж якісна робота нервової системи. А здорова людина — це красива людина. Це і блиск в очах, і красива шкіра, і енергія. Якщо говорити про якість, тургор шкіри [щільність і пружність. — Ред.] та хорошу роботу опорно-рухової, сполучної тканин — то в раціоні має бути присутній якісний білок. Продукти, які точно не підходять організму — це ті, структура яких змінена. Наприклад, коли беруть оливкову, пальмову чи соняшникову олії та піддають їх процесу гідрогенізації, зміні хімічної структури. І цей жир стає напівтвердий чи твердий. Такі продукти дуже вигідні промисловості та ринку, однак людський організм їх не сприймає, в довгостроковій перспективі їх вживання призводить до великих проблем зі здоров'ям: порушень серцево-судинної системи, розвитку атеросклерозу, інфаркту, інсульту.
Найбільше зло — генетично модифіковані продукти, агресивні продукти. Це напівфабрикати або ж те, що готується у фритюрі з використанням гідрогенізованих жирів. Звертайте увагу на склад товарів і не купуйте ті, у складі яких є трансжири. Найчастіше — це кондитерські вироби: торти, тістечка, пиріжки, млинці, печиво, вафлі, цукерки тощо.
Здоровий сон — якісне харчування
Від якості сну залежить робота імунної системи людини. Навіть ідеальний режим харчування, здорові харчові звички чи спорт — не принесуть достатньо користі організму, якщо людина хронічно не висипається.
В умовах хронічного стресу будь-який грамотний лікар почне роботу з нормалізації сну. З власного досвіду — я чергувала в лікарнях та у відділенні інтенсивної терапії, бувало, що не спала по сорок вісім годин. А після — постійно хотіла їсти, мені весь час було холодно, шукала, що би мене втішило. Рука тягнулася до чогось смачненького. Це типова реакція організму на порушення режиму. Здоровий сон рятує від переїдань та тяги до солодкого.
Піклуйтесь про себе. Здоров’я усім!
Війна і хвороби серця. Як мінімізувати ризики?
Які причини виникнення серцево-судинних захворювань?
Серцево-судинні захворювання — найчастіша причина передчасної смертності в Україні. На розвиток захворювань цього типу впливає багато чинників, їх треба розглядати комплексно. Передусім — це спосіб життя, на другому місці — генетика. А далі — інші чинники, які мають вплив у довгостроковій перспективі, наприклад: високий рівень холестерину, глюкози, перепади артеріального тиску.
Не можна недооцінювати також вплив нездорової їжі: трансжири, цукор, велика кількість продуктів тваринного походження у раціоні, зловживання сіллю, — усе це діє як бомба уповільненої дії. Якщо до того ж людина палить, не займається спортом, вживає алкоголь, — ризики зростають в рази.
Які найбільш поширені хвороби серця?
Найчастіше люди страждають на гіпертонічну хворобу серця [стійке підвищення артеріального тиску, що має хронічний перебіг без очевидної причини його виникнення. — Ред.]. Гіпертонію після 40 років мають 60% українців. На другому місці — атеросклероз, коли внаслідок відкладання холестеролу у внутрішній шар артеріальної стінки утворюються атеросклеротичні бляшки. Якщо ці бляшки знаходяться в коронарній судині — це ішемічна хвороба серця, якщо в шиї головного мозку — це інсульт, якщо в ниркових артеріях — ниркова недостатність. Решта захворювань серця трапляються дещо рідше: аритмії, серцева недостатність, запальні процеси, пов'язані з вірусами тощо.
Які перші симптоми захворювань серця, на які треба звертати увагу?
Якщо ви вже помітили перші симптоми — біль в серці, перепади тиску — значить, вже запізнились. Після 30-35 років рекомендоване регулярне обстеження організму в цілому і особливо серця, щоб лікар оцінив індивідуальні фактори ризику. Навіть в такому молодому віці можуть профілактично призначити медикаментозне лікування. Окрім того, як свідчить статистика, якщо раніше з такими захворюваннями раніше стикались люди літнього віку, то зараз — це молоді люди. У мене був випадок, коли з серцево-судинним захворюванням звернувся хлопець 28 років.
У активному темпі життя людина може не звертати уваги на певні «тривожні дзвіночки»: незначне підвищення тиску, цукру, глюкози. Особливо уважними до власного здоров’я потрібно потрібно бути тим, у яких у родині є люди, що хворіють на цукровий діабет, мають надмірну вагу, низький рівень стресостійкості тощо.
Часто люди мислять стереотипно: йти до лікаря — небезпечно, бо під час обстеження обов'язково «щось знайдуть». Такий підхід нераціональний. Спілкування з лікарем означає піклування про себе і про тих, кого ми любимо. Якщо лікар побачить ранні ознаки виникнення серцево-судинних захворювань, то зможе призначити лікування або надати відповідні поради, аби уникнути розвиток тієї чи іншої хвороби в майбутньому. Профілактика дешевше, ніж лікування.
Чи є в Україні культура профілактичних звернень?
Коли в 2017 році я лише починала вести свій блог, то таких звернень було мало. Я виступала на радіо, телебаченні, щоб донести до населення важливість профілактичних звернень. З часом таких людей стало значно більше. Якщо раніше, скажімо, це був 1 відсоток, то зараз — 20 відсотків. Радію, коли запитую пацієнта що його турбує, а мені відповідають — нічого. Натомість коли привозять важко хвору людину і ми докладаємо зусиль, аби її врятувати, то я розумію, що якби 10-20 років тому ця людина звернулась з профілактичним обстеженням, то, можливо, багато проблем можна було б уникнути.
В Україні ця проблема стосується не лише пацієнтів, а й лікарів. На жаль, є лікарі, які неохоче вислуховують пацієнта, що звернувся для профілактичного обстеження. Якщо ви прийдете на прийом до лікаря, який має дуже щільний графік і всього 15 хвилин часу аби вас вислухати, і скажете, що вас нічого не болить — з високою ймовірністю почуєте запитання: а чому ви тоді прийшли? Тож краще знайти лікарів, які спеціалізуються саме на профілактичному обстеженні. Перше обстеження повинно бути ретельним і тривати близько години. Потрібно уважно вислухати пацієнта, ознайомитись з результатами аналізів, виявити можливі проблеми, зробити висновок, провести з пацієнтом розмову. Правильний підхід до профілактичної медицини — це те, що ми мусимо розвивати в Україні. Це можна порівняти з пожежею: краще не допустити до неї, аніж гасити.
З іншого боку, українці, які через війну виїхали за кордон, мали можливість на власному досвіді пересвідчитися, що українська медицина багато в чому краща за Європейську. Це треба цінувати.
Як визначити, що маєш серцево-судинне захворювання?
Головне — не ставити самому собі діагнози. Банально, але єдиний шлях — звернутись до кваліфікованого спеціаліста. Як правило, на першу консультацію до мене приходять люди з аналізами, які я рекомендую: це і печінкові проби, і аналіз рівня цукру, глюкози, аналіз гормонів щитовидної залози, аналіз на рівень вітаміну Д тощо. Окрім того, раджу щонайменше протягом тижня вести щоденник показників свого тиску та пульсу. Звісно, при первинному зверненні я призначаю УЗД серця, кардіограму, доплерографію судин голови та шиї (УЗДГ). Лише на основі повних даних обстежень можна робити якісь висновки.
Чи правда, що чоловіки частіше страждають на хвороби серця?
Це відбувається лише до певного віку. Жіночі гормони захищають організм до того, як настане менопауза. І, як правило, після цього жіноча статистика дуже швидко наздоганяє чоловічу.
Який зв'язок між вагою людини і серцево-судинними захворюваннями?
Жирова тканина — це гормонально активний «орган», особливо в районі живота. Наявність зайвої ваги може призвести до підвищення в крові цукру, холестерину, виникнення метаболічного синдрому. Це, у свою чергу, збільшує ризик винекнення захворювань, пов'язаних з обміном речовин: від цукрового діабету до серйозних серцево-судинних захворювань. В ідеалі, у жінок талія має бути менше 80 сантиметрів, у чоловіків — менше 94 сантиметрів.
Чи вплинула війна на збільшення хвороб серця в українців?
Війна — це хронічний стрес. Тобто у організмі людини постійно у великих кількостях відбувається викид гормону стресу — кортизолу. Підвищується тиск, пульс. Звісно, це дуже негативно позначається на роботі серця, та й здоров’ї в цілому. Один з найбільш дієвих методів понизити рівень кортизолу в організмі — регулярно займатись спортом. Але будьте уважні — фізичне навантаження може також й підвищити рівень кортизолу. Усе залежить від тривалості та інтенсивності вправ.
Загалом, дані досліджень щодо збільшення кількості серцево-судинних захворювань в українців через війну — дуже неточні. Адже частина громадян виїхала, а частина — та, що проживає на окупованих територіях, у прифронтовій чи сірій — елементарно не має доступу до державної медичної допомоги.
Як запобігти розвитку хвороб серця?
Відмова від шкідливих звичок, відмова від солі, регулярні фізичні навантаження, контроль ваги свого тіла, регулярні профілактичні обстеження і за необхідності — вчасна корекція показників здоров’я. Коректний стрес-менеджмент, правильний режим дня, здорові звички. В сучасному світі неможливо уникнути стресів, однак можна випрацювати таку власну стратегію роботи з ними, щоб мінімізувати їхній негативний вплив на здоров’я. Заохочую до регулярної роботи з психологом, це дуже допомагає.
Регулярний спорт, якісне харчування, профілактичне лікування — давно норма у Європі. Україна лише починає переймати «моду» на здоровий спосіб життя. Окрім того, варто врахувати, що українська кухня важка, жирна, ми їмо багато тіста і продуктів тваринного походження. Але, як показує досвід, українці якщо беруться за щось — то беруться серйозно. Вірю, що у нас буде «модно» жити здорово, тоді у нас зменшиться кількість серцево-судинних захворювань.
Небажана вагітність: право на аборт у Польщі
У січні 2021 року в Польщі набула чинності майже повна заборона проводити штучне переривання вагітності. Такі дії дозволені лише у двох випадках: якщо вагітність настала внаслідок зґвалтування та у випадку загрози життю або здоров’ю жінки. Навіть якщо на етапі вагітності у плода виявлено серйозні відхилення від норми — аборт все одно заборонений. Жінка мусить народити хворого малюка. Усі польські закони поширюються й на українок, які перебувають на території Польщі.
Вимушені переселенки з України, які пережили зґвалтування під час окупації, також мають труднощі з тим, аби перервати небажану вагітність. Польський уряд вимагає, щоб факт зґвалтування був офіційно підтверджений в рамках кримінального розслідування. А це зробити під час війни — непросто. Як польські, так і українські жінки у Польщі з різних життєвих обставин шукають шляхи та способи перервати небажану вагітність.
«Не приводь у світ дитину, якої не хочеш»
Ми зустрілися з Олесею в офісі у Варшаві, ще до початку робочого дня: вікна щільно закриті ролетами, двері — на замок. На столі – букет свіжих троянд і дві чашки ароматної кави з домашніми пряниками. Вона не любить про це говорити. Не хоче переживати все заново. Погодилася дати інтерв’ю лише анонімно. Це та історія, яку вона не розповідає нікому, навіть найближчим.
Олеся народила двох дітей і вирішила на цьому зупинитись. Коли завагітніла втретє, запанікувала: вони з чоловіком не були готові фінансово. Жінка гнівалася на чоловіка, звинувачувала його в тому, що трапилося. Щоночі плакала.
«Я була не готова народжувати знову. Через це почалась депресія. Я вважала, що не можна приводити у світ дитину, якщо ти її не хочеш. Мої перші пологи були дуже важкими. Друга вагітність — не запланована, теж проходила складно. Але на той час ми жили вдома, в Україні, і все одно було легше, аніж зараз. У Польщі я розуміла, що весь вибір замість жінки робить держава. А кожна ситуація — індивідуальна, випадки бувають різні», — розповідає жінка.
Чоловік був проти аборту, намагався заспокоїти дружину. Але Олеся почувала себе дуже погано і фізично, і психічно. І, врешті-решт, відшукала служби допомоги жінкам, що опинились в Польщі в таких ситуаціях. «Добровільний внесок» становив 70 євро — і з Голландії пообіцяли вислати таблетки для медикаментозного аборту. Перед тим з жінкою провели консультацію, розпитали про наявні захворювання та можливі протипоказання, а також дали інструкцію для застосування препарату.
Жахливо, коли ти позбавлена права вибору
«Закон стосується всіх громадян, але ж у кожного — індивідуальні обставини життя, різні фінансові можливості. Є жінки, які пережили насильство, у когось може народитись неповноцінне немовля через якісь патології, хтось просто не готовий стати мамою. Чому хтось інший має право вирішувати твою долю?», — вважає Олеся.
Довгі дні очікування на таблетки Олесі здавалися вічністю. Були навіть суїцидальні думки, зверталася до психологів. Коли до крайнього терміну, в який можна штучно перервати вагітність, залишився всього тиждень — таблеток все ще не доставили, і Олеся забронювала квиток на автобус в Україну. Посилка з Голландії прийшла у день виїзду на Батьківщину. «Я вибирала: прийняти таблетки чи поїхати в Україну, бо вже мала оплачений квиток. Обрала другий варіант», — каже Олеся. Після аборту жінка почувалася добре, жодних ускладнень не виникло, і вона повернулася до сім’ї в Польщу. Але, як зізнається, це був дуже важкий період в її житті.
Аборт у Польщі: в яких випадках дозволений?
Як пояснює польський адвокат Лукаш Ямшол, згідно з законом від 7 січня 1993 року «Про планування сім'ї, захист людського плоду та умови допустимості переривання вагітності» та змінами, внесеними двома рішеннями Конституційного трибуналу: рішенням від 28 травня 1997 року та рішенням від 22 жовтня 2020 року, аборт наразі дозволений лише у двох випадках:
1. Якщо вагітність становить загрозу життю або здоров'ю вагітної (без обмежень за віком плода);
2. Якщо є обґрунтована підозра, що вагітність настала внаслідок заборонених дій (до 12 тижнів від початку вагітності).
Стан загрози життю або здоров'ю жінки повинен діагностувати лікар, який не проводитиме процедуру штучного переривання вагітності, за винятком випадків, коли вагітність становить пряму загрозу життю жінки. Обґрунтована підозра, що вагітність є наслідком заборонених дій, висувається прокурором. У випадках, коли йдеться про неповнолітню або повністю недієздатну жінку, для проведення аборту необхідна згода її батьків або законних опікунів, а якщо вони не можуть прийняти рішення або вагітній ще не виповнилося 13 років, — рішення приймає суд.
Закони про аборти в Польщі та світі
Згідно з даними опитування, проведеного у листопаді 2020 року інститутом IPSOS, лише 8% громадян Польщі підтримали повну заборону абортів. Більшість респондентів переконані, що право приймати рішення чи народжувати дитину — має належати жінці.
Законодавчі зміни у Польщі викликали значну хвилю обурення та протестів у країні та за її межами. Демонстрації відбувалися в багатьох містах, а учасники акцій висловлювали свою незгоду із забороною абортів та вимагали зберегти право свободи вибору жінки. У цьому контексті суспільство також гостро реагувало на втручання держави в особисті справи громадян та обмеження свобод. Багато міжнародних організацій висловили занепокоєння щодо таких рішень.
На думку правозахисників, заборона абортів обмежує права жінок на власне репродуктивне здоров'я та свободу вибору, порушує принципи рівності, що, в результаті, може призвести до негативних соціальних наслідків. Окрім того, жінки будуть змушені шукати нелегальні шляхи для штучного переривання вагітності, що може становити загрозу їхньому здоров'ю та життю. Також повна заборона абортів акцентує на релігійних та консервативних цінностях і, таким чином, обмежує свободу віросповідання та вираження особистих переконань. У травні 2022 року представники ООН, посилаючись на повідомлення про сексуальне насильство в Україні, закликали уряд Польщі дозволити проведення абортів українським вимушеним переселенкам. Однак наразі зустрічних кроків в цьому питанні не було зроблено.
За словами адвоката Лукаша Ямшола, Польща має одне з найбільш суворих законодавств щодо переривання вагітності.
Юридично польське законодавство дозволяє аборти після сексуального насильства або коли життю чи здоров’ю жінки загрожує небезпека. Однак на практиці — це важко зробити навіть у зазначених випадках
«У деяких європейських країнах аборти дозволені, але лише за визначених умов. Зокрема, у Греції, Норвегії, Словаччині, Швеції та Великобританії ця процедура проводиться до певного терміну вагітності без пояснення причини. Законодавство деяких європейських країн дозволяє робити аборти у випадку важкого матеріального та соціального становища вагітної жінки. Однак, є країни, де аборти повністю заборонені законом, наприклад, на Мальті чи у Ватикані», — додає Ямшол.
У результаті рішення, винесеного 22 жовтня 2020 року Конституційним трибуналом, законодавство щодо абортів в Польщі стало суворішим. Положення про можливість вилучення ембріона або плоду, якщо пренатальні аналізи або медичні причини вказують на серйозне, незворотне порушення розвитку плода або невиліковну хворобу, було вилучено з каталогу винятків, коли аборт дозволений законом. На практиці це означає, що аборт заборонений законодавством у разі важких вад плоду.
Дослідження відмов
Юлія Онухова — гештальт-терапевтка, членкиня Спілки психологів та психотерапевтів України, — зазначає, що згідно з дослідженнями Turnaway study [«Дослідження відмов» щодо довгострокових наслідків аборту. — Ред.], проведених Каліфорнійським університетом у Сан-Франциско, жінки, яким відмовили у допомозі зробити аборт, з більшою ймовірністю будуть відчувати вищий рівень тривоги та незадоволеність життям порівняно з тими, у кого така можливість є. Людина, у якої відібрали право вибору, потрапляє у залежність від рішень інших. А це, своєю чергою, може призвести до відчуття безвиході, тривоги, спустошеності чи навіть депресії, як це сталося з Олесею.
«Часто ззовні може бути не помітно, як сильно обтяжує вагітність жінку і з якими психологічними труднощами вона стикається. Через додатковий тиск соціуму та відсутність підтримки вагітна може відчувати абсолютну самотність, можуть з’являтись думки про суїцид. Слід зазначити, що на нервову систему вагітної мають суттєвий вплив і гормональні чинники. З психологічної точки зору, для людини вкрай важливо відчувати себе господарем власної долі, особливо у ситуаціях, коли треба прийняти життєво важливе рішення», — пояснює психологиня Юлія Онухова.
Олександр Кузьмич, лікар акушер-гінеколог з 20-річним стажем роботи переконаний, що рішення щодо аборту — особиста справа кожної жінки. За його спостереженнями, основна причина — неготовність стати мамою саме у даний період життя. Лікар зазначає, що до війни багато польок приїздило в Україну, щоб зробити аборт [в Україні немає такої суворої заборони на аборти, як у Польщі. — Ред.] з різних причин. З іншого боку, для українок, які живуть в Польщі, головною перешкодою для материнства є відсутність стабільності, матеріальні труднощі, невизначеність. Нерідко трапляються й випадки, коли жінка стала жертвою насильства.
Куди звернутись за допомогою в Польщі
У Польщі діє кілька організацій, які надають допомогу та підтримку жінкам, що хочуть перервати вагітність. Зокрема, найбільш популярні — Kobiety W Sieci та Abortion Dream Team. Обидві організації є частиною великої мережі «Аборти без кордонів» (Abortion Without Borders). Це спільна ініціатива шести організацій з різних країн, яка має на меті зробити так, аби у людей був доступ до абортів – медикаментозних вдома або закордоном в клініках.
Організації надають консультації щодо варіантів дій у випадку небажаної вагітності, об’єктивну та обґрунтовану інформацію, назви перевірених організацій, що надсилають таблетки. Також можуть надавати додаткову фінансову допомогу та покрити витрати на дорогу в іншу країну.
Покарання за небажану вагітність
У Польщі за нелегальне виконання абортів передбачена кримінальна відповідальність. За словами адвоката Лукаша Ямшола, це питання регулює стаття 152 Кримінального кодексу. Якщо за згодою жінки інша особа перериває вагітність з порушенням положень закону, їй загрожує позбавлення волі на строк до 3 років. Те ж саме буде застосовано до будь-кого, хто допомагає або спонукає вагітну жінку перервати вагітність з порушенням положень Закону. Якщо, з іншого боку, дана особа зробить аборт за згодою жінки, то коли зачата дитина досягне 12-го тижня внутрішньоутробного життя, їй загрожує тюремне ув'язнення на строк від 6 місяців до 8 років.
Зокрема, у 2022 році районний суд у Варшаві засудив активістку організації «Abortion Dream Team» Юстину Віджиньську, яка понад 15 років допомагає жінкам у Польщі з доступом до абортів. Віджинська передала медикаменти для переривання вагітності жінці, що стала жертвою домашнього насильства. Віджиньскій загрожувало до трьох років в’язниці. Десятки депутатів Європарламенту, Міжнародна федерація акушерів-гінекологів, правозахисна організація Amnesty International закликали владу Польщі зняти з неї звинувачення. Суд у підсумку покарав Віджинську вісьмома місяцями обмеження волі шляхом виконання неоплачуваних громадських робіт по 30 годин на місяць.
Поточна ситуація
Зміна влади у Польщі дала суспільству надію на зміну законодавства щодо заборони переривання вагітності. Зокрема, правляча Громадянська коаліція планує представити законопроєкт, який дозволить виконання безпечного для здоров’я жінки аборту до 12-го тижня вагітності. Також обіцяють надати доступ до засобів екстреної контрацепції, які можна буде купити без рецепта. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск допустив ймовірність проведення референдуму щодо цього питання, якщо інші шляхи лібералізації аборційного законодавства виявляться неможливими. Водночас він зазначив, що таке рішення повинно враховувати передусім думки жінок.
Згідно з даними CRR, станом на липень 2023 року наразі повна заборона на аборти діє у 22 країнах або залежних територіях. Серед них: Андорра, Конго, Домініканська Республіка, Єгипет, Філіппіни, Гаїті, Гондурас, Ірак, Ямайка, Лаос, Мадагаскар, Мавританія, Нікарагуа, Палау, Сальвадор, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Сурінам, Тонга. У країнах, де заборонене штучне переривання вагітності, загалом проживає близько 91 мільйона жінок репродуктивного віку.
Життя на межі: як подолати панічні атаки
Оксана Щирба: Серед ночі мені подзвонила сестра. «Приїжджай. Рятуй мене…» — тихо прозвучав голос в телефоні. Я злякалась. Вже за кілька хвилин мчалась до неї на таксі з другого кінця Варшави. Застала сестру саму, налякану і бліду. Їй здавалось, що вона помирає: тіло трясло, боліло в грудях. Зовні було схоже на серцевий напад. Я викликала швидку. Виявилось — приступ панічної атаки. Сестрі вкололи заспокійливе і порадили звернутися до психотерапевта…
Що таке панічна атака? Які її основні симптоми?
Марина Усенко: Панічна атака або синдром панічного стану (СПС) — це незрозумілий та надзвичайно потужний приступ тривоги, який супроводжується страхом. Серед основних симптомів — прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння, задишка, біль або дискомфорт в грудях, запаморочення, оніміння або поколювання у різних ділянках тіла.
ОЩ: Які причини панічних атак? Як відрізнити їх від інших тривожних розладів?
МУ: Причини панічних атак можуть бути різноманітними: генетичні фактори, різкі зміни у житті, сильні стресові ситуації, деякі захворювання. Ось декілька ключових аспектів, як відрізнити їх від інших тривожних розладів:
- Панічні атаки зазвичай стаються раптово і досягають піку інтенсивності протягом декількох хвилин. Це відрізняє їх від більш тривалих та стійких станів занепокоєння та неврозу, характерних для генералізованих тривожних розладів.
- Під час панічної атаки людина може відчувати інтенсивні симптоми, такі як прискорене серцебиття, задишка, тремтіння, пітливість, запаморочення, що може сприйматись як симптоми серйозного захворювання.
- Часто під час панічної атаки люди відчувають страх смерті або втрату самоконтролю, що не притаманне іншим тривожним розладам.
- Люди, які пережили панічну атаку, часто починають уникати ситуацій або місць, де вона сталася. Це може призвести до розвитку агорафобії.
- Напади тривоги часто пов'язані з певними ситуаціями або об'єктами, натомість панічні атаки можуть виникати неочікувано і без видимої на це причини.
- Інші тривожні розлади, як правило, мають зовнішні тригери або конкретні страхи (наприклад, соціальна фобія, страх перед певними об'єктами або ситуаціями), тоді як панічні атаки можуть виникати без явного зовнішнього подразника.
ОЩ: Чим небезпечні панічні атаки? Які можливі ускладнення?
МУ: Людина, схильна до панічних атак, живе в постійному хвилюванні й очікуванні приступу, це сильно виснажує фізично та емоційно. Такі переживання провокують різні соматичні захворювання: спазмують м’язи, затискаються судини, — це також впливає і на внутрішні органи. Також панічні атаки можуть призвести до розвитку фобій, асоціальної поведінки та депресій.
ОЩ: Яким чином панічні атаки впливають на щоденне життя та робочу діяльність людини?
МУ: Думаю, кожен з нас знає, як складно буває спілкуватися з емоційно нестабільними або депресивними людьми. Для людини, схильної до панічних атак, депресія може стати частиною життя. Через це, зокрема, знижується продуктивність на роботі, втрачається мотивація. Людина може часто впадати в істерики, або ж навпаки - замкнутися в собі. Усе це погіршує якість спілкування з друзями та колегами.
ОЩ: Хто найбільш схильний до панічних атак?
МУ: До групи ризику входять люди з високим рівнем тривожності і негативним мисленням, люди з низькою самооцінкою, не стресостійкі. Частіш до тривог схильні жінки, оскільки вони, як правило, більш емоційні.
ОЩ: Як зупинити панічну атаку? Особливо, якщо людина сама?
МУ: Панічна атака є певним поведінковим патерном, який потрібно спрямувати на щось інше одразу, як тільки почався приступ. Ось декілька дієвих вправ:
- Концентрація на диханні. Можна дихати за принципом «квадрату»: спочатку вдих на рахунок до 4 та видих на рахунок до 4, а потім поступово збільшувати такий «квадрат» до 6 рахунків. Добре працює також практика з йоги — Наді Шодхана пранаяма [також відома як анулома вілома або дихання черговими ніздрями. — Ред.].
- Увага на реальності, а не на емоціях. Задіяти всі аналізатори: слуховий, зоровий, тактильний. Для виконання цієї вправи необхідно детально роздивитись усе, що оточує в цей момент, прислухатись до всіх звуків, торкатися предметів і говорити: тут і зараз я бачу цей годинник, тут і зараз я стукаю по столу, тут і зараз я відчуваю м’якість цієї ковдри і т.д. Важливо починати кожну фразу зі слів «тут і зараз». Під час кожного нового приступу мозок пригадує досвід з попередніх, і людині здається, що відбувається щось більше, ніж це є насправді. Саме тому потрібно активно перемикати увагу.
- Кінетичні вправи. Наприклад: Сісти на стіл. Покласти долоню на стегно. Потирати стегно, зосередити увагу на відчутті під долонею. Іншу долоню — покласти на сідницю чи на коліно, також зосередитись на відчуттях. Паралельно частину уваги направити на потилицю. Тобто, людині потрібно одночасно утримувати увагу: під правою долонею, під лівою, на сідниці, на потилиці. Такий незвичний розподіл уваги гальмує панічну атаку і людина концентрується на тому, що відчуває зовні.
ОЩ: Як лікуються панічні атаки?
МУ: Лікування панічних атак може включати як психотерапію, так і медикаментозне лікування. Інколи необхідно змінити спосіб життя: гуляти на свіжому повітрі, забезпечити собі здоровий сон, займатись фізичними навантаженнями, слідкувати за біоритмами. У воєнний час це зробити складніше, але теж реально. А ще — важливо поставити собі ціль, бажано велику і незвичайну.
Наявність цілі завжди зміщує фокус уваги людини з тривоги на те, що для неї справді важливе в житті.
ОЩ: Як можна запобігти атакам паніки та як підтримувати своє психічне здоровʼя?
МУ: Психічне здоровʼя потрібно підтримувати кожній людини, якщо вона хоче прожити це життя щасливо. Ключовим є здоровий сон. Лягати потрібно не пізніше десятої вечора, а прокидатись — близько шостої ранку, коли активується кортизол і організм готується до продуктивного дня. Далі — здорове та збалансоване харчування. Люди часто недооцінюють вплив їжі, яку споживають. Це ніби пальне, яке заливають в автомобіль: воно повинно бути якісним, якщо ви хочете, щоб машина (читаємо: тіло) служила вам довго.
Ранкові вправи, йога — просто внести у свій календар і виконувати регулярно: це допоможе зміцнити імунітет та стабілізувати нервову систему. Щодня виконувати вправи на розвиток саморегуляції та самоконтролю, про які я говорила вище. Звичайно ж додаємо щоденні прогулянки швидким кроком, гуляти бажано щонайменше по дві години.
Важливо пам’ятати: людська психіка любить режим і систему, тому у вашій рутині повинні бути щоденні ритуали, серед яких панічним атакам просто не буде місця.
Наше життя — це вибір шляхів, якими йти, і цей вибір робимо саме ми.
Вагітність і пологи в Польщі: поради для українок
Як і у кожній країні Європи, у Польщі до вагітності ставляться особливо серйозно. В залежності від виду трудового договору, згідно з польським законодавством, жінка має право на декретну відпустку та декретні виплати. Медична допомога у державних клініках вагітним жінкам надається безплатно, є можливість обирати лікаря або клініку для пологів самостійно. Громадянки України, які перетнули кордон після 24 лютого 2022 року, у Польщі мають право на безкоштовне ведення вагітності та спостереження лікаря, пологи, а також догляд на новонародженим.
Отримати такі послуги можна, якщо укласти контракт з Національним фондом охорони здоров’я (NFZ) і стати на облік у відділення акушерства та гінекології. У Польщі жінки мають можливість обирати лікарню та пологовий будинок, в якому будуть народжувати свою дитину. Більшість закладів — обладнані сучасною технікою, мають висококваліфікований персонал та пропонують комфортні умови для вагітних жінок і їхніх партнерів.
Супровід молодих мам після пологів є важливою частиною системи охорони здоров'я. Після народження дитини вагітні жінки можуть розраховувати на підтримку з боку медичного персоналу: лікарі слідкують за здоров'ям новонародженої дитини та матері, надають рекомендації щодо годування, догляду та розвитку немовля.
Вагітність в Польщі та в Україні: основні відмінності
Вікторія Данилів, яка переїхала з України до Польщі понад два роки тому, поділилась із виданням Sestry своїм досвідом пологів у цій країні.
«Для того, щоб стати на Польщі на облік для ведення вагітності — передусім потрібно звернутись до гінеколога-акушера (ginekologa położnika) або просто гінеколога, який обслуговує вагітних. Лікар визначить термін вагітності та візьме мазки на цитологію. Після цього майбутніх мам у польських лікарнях записують до окремих черг, інакше очікування було би надто довгим», — пояснила Вікторія. За її спостереженнями, у Польщі, порівняно з Україною, жінкам роблять більшу кількість УЗД, але є теж й інші відмінності. «Також потрібно зробити кілька тестів на генетичні хвороби чи інші ймовірні патології у плода. Такі аналізи платні та обов'язкові, однак їх можна не робити, якщо написати відповідну відмову», — додала жінка.
Особливо Вікторії у Польщі сподобалось відношення персоналу та лікарів до пацієнтів: дуже уважне та емпатичне. А що не сподобалось, то це — відсутність опції персональної палати і якість їжі у шпиталі. «Помітила також, що у Польщі не квапляться пришвидшувати пологи, навіть якщо для цього є показання. У моєму випадку такі показання були. Як на мене, ведення вагітності у Польщі одночасно краще. А ось самі пологи, мабуть, таки в Україні — через можливість обрати сімейну палату. Мої пологи були безкоштовними завдяки страхуванню NFZ. На післяпологовий огляд довелося чекати аж два місяці, бо не вагітні жінки вже йдуть згідно з загальною чергою», — зауважує співрозмовниця.
У свою чергу Катерині, яка готується вдруге стати мамою, з лікарями не дуже «щастить»: нарікає на байдуже ставлення. Народжувати жінка планує в маленькому польському містечку, в державному шпиталі. Каже — платні лише приватні скринінги. А ось в Україні — потрібно за все «домовлятися». «Три роки тому народжувала в Україні, в пологовий приїхала сама. З лікарем особисто не домовлялась, тож за 5 днів до мене ніхто навіть не підійшов. А коли я попросила покликати лікаря, мені сказали, що мої пологи не «за домовленістю», а всі лікарі — зайняті. У Польщі ж, якщо маєш страховку або статус (status UKR. — Авт.), то пологи безкоштовні. Загалом мені все подобається, окрім відношення лікарів. Медсестри трапляються хороші. Тут як пощастить».
Піклуватись про власне здоров'я — відповідальність пацієнта
Акушер-гінеколог Олена Малініна запевняє, що неважливо, на якому терміні гестації перебуває українка, яка хоче пройти обстеження у Польщі: до лікаря, який її огляне, завжди можна потрапити майже без черги. Звісно, у приватній клініці це зробити легше, оскільки у державних — лікарів мало, а пацієнтів багато. Вагітність може вести один лікар, а можуть і різні — за бажанням пацієнтки. Важливо пам’ятати, що, на відміну від України, в Польщі лікар не несе жодної відповідальності за пацієнтку, якщо вона не виконує його рекомендації.
«Тут кожна пацієнтка несе сама відповідальність за себе та дитину. Єдине, що має зробити лікар — це надати рекомендації згідно з протоколами, які є рекомендовані Польським товариством гінекологів та акушерів (PTGiP). У Польщі дуже гарно написані протоколи, мені вони подобаються більше, ніж українські. Тут неможливо помилитися, коли надаєш ту чи іншу рекомендацію», — підкреслила Олена Малініна.
Водночас, як зауважила Малініна, якщо пацієнтка терміново потребує допомоги, то може звернутися в будь-яку акушерсько-гінекологічну лікарню, і її завжди приймуть та обстежать.
«Мені також дуже подобається у Польщі патронаж новонародженої дитини — на високому рівні. Через 6 тижнів після народження дитини жінка обов’язково має звернутися до лікаря, який її спостерігав, або ж до гінеколога. Можлива опція, коли акушерка сама кілька разів відвідує пацієнтку після пологів, допомагає прикласти до грудей дитину, вчить пеленати. В Україні такий патронаж існує хіба що на аркуші паперу, на практиці акушерки до пацієнток не ходять», — додає співрозмовниця видання Sestry. Окрім того, за словами лікарки, у Польщі є школи материнства, де проводять навчання українською мовою. Там працюють акушерки та сертифіковані спеціалісти з грудного вигодовування.
Скільки коштують пологи в Польщі?
Якщо пацієнтка має державне страхування, зареєстрована в NFZ — за пологи у Польщі платити не доведеться. Натомість якщо жінка приїхала до Польщі до 24 лютого 2022 року, не застрахована, офіційно не працевлаштована і її медичні послуги не покриває страхування чоловіка — у такому випадку доведеться оплатити всі послуги, які надає заклад. Зокрема, ціна за пологи в Польщі стартує від 7,5 тисяч злотих (офіційна інформація, зазначена на сайтах пологових будинків. — Авт.), а у приватних закладах — від 10 тисяч злотих. У державній клініці пацієнтка не може обирати лікаря, який прийматиме пологи, а у приватних закладах така можливість є.
До яких складнощів треба підготуватись
Акушер-гінеколог Олена Малініна попереджає, що українкам, які планують народжувати дитину на території Польщі, потрібно пам’ятати кілька важливих речей.
По-перше, потрібно бути готовою до того, що у цій країні лікар не буде на зв’язку з пацієнткою 24/7, як це буває в Україні. По-друге, є чітка черга і регламентовані правила. Наприклад, польські лікарі не будуть робити додаткові УЗД за бажанням пацієнтки. Якщо все добре протікає, жінка отримає всього три УЗД за період вагітності. Також бувають ситуації, коли пацієнтка приходить на прийом у державну лікарню, а її лікар може у цей час недоступний. У такому випадку її прийме інший лікар. Окрім того, може статись ситуація, коли вагітна приїжджає у попередньо обраний пологовий будинок народжувати, а їй кажуть, що вільних місць на даний момент немає. У такому випадку майбутню маму перенаправлять в інший пологовий будинок і забезпечать їй перевезення. В Україні такої практики немає.
Не забудьте взяти з собою у пологовий будинок:
- посвідчення особи;
- облікова карта вагітної;
- результат аналізу на визначення групи крові;
- результати обстежень (USG, HIV, HBS, HCV, WR, GBS)
- направлення в пологовий будинок (за необхідності).