Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Як замінити українські водійські права на польські та їздити дорогами Європи легально?
Українці, що проживають на території Польщі понад 6 місяців (185 днів), мають обміняти національне посвідчення водія на польське. Це правило стосується насамперед власників карти побиту. А громадяни України зі статусом UKR можуть робити це за власним бажанням. Одначе, є ситуації, коли все ж краще замінити водійські права
Заміна українських прав у Польщі здійснюється протягом двох місяців. Фото: Shutterstock
No items found.
Чому потрібно замінити водійські права в Польщі громадянам із тимчасовим захистом і як це правильно зробити?
Щоб здійснити заміну українського посвідчення водія на європейське, потрібно звернутися за місцем офіційної реєстрації у відділ комунікації ужонду міста (Wydział Komunikacji Urzędu Miasta), староства (Starostwo Powiatowe) або району (Urzęd dzielnicy). Зверніть увагу, що органи влади приймають заяву лише якщо іноземець у них зареєстрований або має мельдунек (прописку).
Пакет документів для заміни посвідчення водія: • Заява. Заповнюється на місці в день подачі • Фотографія 35x45 мм. Фото має бути зроблене не більше місяця тому•Присяжний переклад посвідчення водія на польську мову • Нотаріально засвідчена копія водійських прав • Медична довідка, якщо у посвідчення закінчується термін дії • Квитанція про сплату держмита (гербовий збір)
Українським чоловікам тепер необхідна довідка з Консульства
Після ухвалення закону про мобілізацію після 23 квітня 2024 року ситуація із заміною водійського посвідчення для чоловіків змінилася.
«Відтепер щоб замінити посвідчення водія, українець призовного віку має надати ужонду довідку про те, що його водійські права дійсні на території України. Це можна зробити, звернувшись до Посольства України у Варшаві», — розповіла Sestry фахівчиня із легалізації IQ Group Юлія Колодей.
Пані Колодей стверджує, що випадки, коли українців зі статусом UKR оштрафували за те, що вони не замінили права на польські, їй не відомі. Проте відомі прецеденти, що у випадку ДТП страхова компанія відмовлялася платити компенсацію, якщо винен водій, який не замінив посвідчення водія на польське. Такі справи неоднаразово доходили до суду, але суд приймав сторону страхової компанії.
Тому для безпечної роботи в таксі або кур'єром, а ще якщо ви маєте водійські права старого зразка (ламіновані, а не пластикові), краще замінити посвідчення водія. Заміна прав здійснюється протягом 1-2 місяців.
Зверніть увагу, якщо у ваших прав закінчується термін дії, ви маєте взяти медичну довідку для водія у Польщі та отримати польські права з продовженим терміном дії на декілька років.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
10 ресторанів Варшави, в яких можна зустріти Новий 2025 рік:
1. Вечірка самотніх під хіти 80-90-х у клубі Jednorożec
Адреса: Czackiego 3/5 Телефон: 533 354 970
Це буде вечірка, яка дозволить не тільки натанцюватись, але також пофліртувати, завести нові знайомства та незабутньо повеселитися. Перед святкуванням гостям треба обрати собі браслет — червоного, зеленого або синього кольору. Червоний — колір кохання, він для тих, хто шукає любові й стосунків. Зелений для тих, хто шукає пригод, і не обов’язково любовних (колір веселощів і розваг). А синій для тих, хто взагалі не шукає знайомств. У програмі — дискотека, музика від діджеїв, чимало сюрпризів та конкурсів. Два музичних майданчики з різною музикою: на першому — передноворічний мікс із хітів переважно 80-х, 90-х і 2000-х років, на другому — мікс польських хітів.
Ціна входу — 50 злотих
2. Грузинські традиції та жива музика в ресторані GAGA
31 грудня з 22:00 до 5 ранку наступного дня тут очікується запальне святкування з грузинськими та європейськими танцями, смачною їжею, конкурсами та подарунками від ресторану. У святковій програмі присутній Санта Клаус. На вибір 2 меню з закусками, хачапурі, шашликом, гарячими стравами. У святковому меню є салат з язиком, пхалі, асорті баклажанів, різні види кубдарі, картопелька із салом та по-домашньому, чкмерулі, чахобілі, люля з індички, долма тощо. До кожного меню додається пляшка шампанського, а також пляшка горілки або вина на вибір.
Вартість святкування 800 злотих з людини, алкоголь входить у вартість.
3. Inspector Lounge: Новий рік в одному з найстильніших закладів Польщі
Адреса: Zielna 37 Телефон: +48793977777
Цей відомий український лаунж-ресторан в центрі Варшаві є найкращим рестораном Польщі за версією VOGUE. І в новорічну ніч для своїх гостей тут підготували дещо особливе. Святкування Нового року розпочнеться о 22:30 і закінчиться о 5 ранку 1 січня. На гостей очікує спеціальна шоу-програма, яскраві декорації, музика і безліч смачних страв. А саме: розмаїття тарталеток, зокрема з ікрою лосося та сиром філадельфія, з червоною рибою та гуакамоле, з телячим ростбіфом і соусом BBQ. Плато сирів, ролли, олів’є з філе качки, тірамісу тощо. Цей ресторан славиться неймовірною атмосферою, бездоганним сервісом та смачною кухнею, тож приємні враження від свята забезпечені.
Тут обіцяють CASINO NIGHT серед блиску та розкоші. Святкування пройде в стилі фільмів про Джеймса Бонда. Готуються вистави, які перенесуть вас у світ секретних агентів. А ресторан перетвориться на елегантне казино з блискучими фішками та гральними картами. У ціну запрошення входять безлімітний відкритий бар, шведський стіл, авторські коктейлі та шоу. Із розваг: новорічні ігри та атракціони, музична програма.
Ціна входу — від 399 до 799 злотих за особу (ціна залежить від розташування столика).
5. Гастрономічно-боулінгова вечірка в італійському ресторані Navona/Arco Club
Адреса: Bitwy Warszawskiej 1920, 19 Телефон: 602 414 045
Святкова нічна вечірка LA DOLCE VITA NIGHTз ді-джеєм, італійськими хітами, напоями, безлімітною їжею та боулінгом. У вартість запрошення включено шведський стіл без обмежень, Live Cooking station з італійськими стравами, фотозону, 16 доріжок боулінгу та доступ до всіх атракціонів клубу ARCO, Open bar. Меню — рулети з форелі, копчений дикий лосось в морській солі з каперсами, цибулею-шалот і огірком, трюфелі з козячого сиру, міні-бургери, тірамісу, канолі, італійське м’ясо та нарізка. На live cooking приготують мідії в соусі із шампанського з чилі та імбиром, фокачу на травах та равіолі з традиційними соусами та пармезаном.
Ще один чудовий грузинський ресторан, де в новорічну ніч до 6.00 ранку будуть грузинські традиційні танці, жива музика і одна з найсмачніших кухонь світу.
Ще один заклад українців, де святкуватимуть Новий рік аж до 6 ранку 1 січня. Canoe Lounge відомий серед молоді Варшави яскравим кабаре-шоу і вважається одним з самих модних закладів столиці. Він просторий, тут декілька залів. Організатори поки що не розкривають всіх таємниць святкової програми. Із їжі пропонують роли та суші, різні брускети, шубу з лососем, олів’є з телячим язиком, тарталетки з хамоном та хурмою, а також тарталетки з паштетом з курячої печінки та малиновим джемом.
Вартість святкування 799 злотих за особу.
8. Floor No.2: ніч Боллівуду і вид на центр Варшави
У президентському готелі обіцяють атмосферу Боллівуду та зустріч Нового року під ритми східної музики. Це екзотичне свято триватиме недовго — з 20.00 вечора до 2 години ночі. У вартість квитка входить вечеря у форматі шведського столу, пакет алкогольних та безалкогольних напоїв, зокрема, келих шампанського опівночі. Це вишукана ресторація з панорамою на центр міста та Палац культури (а отже, буде видно феєрверки), столики розташовані на немалій відстані один до одного — тож це ідеальний варіант для романтичної новорічної вечері. За окрему плату є можливість забронювати номер в готелі після святкування.
В цьому закладі обіцяють Новий рік, сповнений фонтануючої енергії та сучасної музики.
DJ Matush та вокаліст Jacob A подбають про гарний настрій та атмосферу на танцполі. Також пропонуються шведський стіл, пакет алкогольних напоїв преміум, безалкогольні напої та келих шампанського опівночі.
Вартість: 1490 злотих з особи за будь-яким столи, 1650 злотих з особи за столик з краєвидом и 1790 злотих з особи за столик біля вікна.
10. Свято в українському стилі
Якщо ви бажаєте відсвяткувати Новій рік в українських традиціях, з рідними стравами на столі, національним інтер‘єром та запальною музикою, рекомендуємо звернути увагу на ресторани U Sióstr на ul. Złota, 63, а також Domek u Sióstr на ul. Grójecka, 186.
Ці ресторани не працюють у новорічну ніч, але приймають замовлення на організацію святкових корпоративів та банкетів. Є спеціальне банкетне меню зі стравами української кухні, а інтер'єр та атмосфера тут у стилі українського дому: з рушниками, вишитими картинами, ще й офіціанти ходять в національному вбранні. Це чудові місця, щоб зібратися з колегами і друзями, поспівати наші пісні та поласувати справжньою котлетою по-київськи, смачним борщем із салом та пампушками, традиційною м’ясною пательнею, варениками з вишнями тощо.
Традиційно кожен рік на початку січня свято для українців влаштовує також Український дім у Варшаві. Зазвичай це спільна вечеря, присвячена закінченню різдвяних свят. На учасників чекатиме святковий стіл, колядування та виступи українських музичних гуртів. Минулого року гуляння відбувалося у приміщенні Нового театру у Варшаві. Щоб дізнатися, що буде цьогоріч, слідкуйте за соцмережами Українського дому.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/673b705c5f9716118a6d7841_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D1%96%D0%BA%202025.avif">«Читайте також: Що подарувати рідним, друзям і колегам на Різдво та Новий Рік?»</span>
1. Zaklątek: інтер‘єр в стилі Гаррі Поттера, смачна мандрагора та чарівні коктейлі
Адреса: ul.Smocza 27
Інтер'єр маленької кав'ярні “Заклинання” оформлений у стилі Хогвартсу — школи чаклунства із серії книг про Гаррі Поттера. У меню — чарівні коктейлі й зілля, які димляться, зокрема, напій кохання. Тістечка у формі коріння мандрагори, чарівного снича (золота літаюча кулька з крильцями), отруйних грибів, драконячих яєць тощо.
На стінах розвішені портрети вчителів Хогвартсу, на вході до туалетної кімнати — зображення Гладкої пані, а всередині — Плаксивої Мірти. Всюди чарівні палички, книги, блокноти, капелюхи, свічки, сови. Якщо ваша дитина чи ви любите історію Гаррі Поттера, вам тут буде цікаво й зрозуміло. Не просто так в цей заклад часто стоять черги, а ввечері тут повно дорослих.
У цьому місці на 260 кв метрів дві зали. Перша — ігрова кімната в стилі Монтессорі для дітей від 6 місяців до 3 років — інтимний простір, обладнаний розумними іграшками та навчальними посібниками. Друга — Minimali для дітей від 3 до 9 років. Тут можна грати у світ дорослих, і для цього є все необхідне: костюми, аксесуари, маленькі будиночки пожежної служби, поліції, лікарні, пошти тощо.
У кафе можна просто розважатися, а можна також навчатися — грі на гітарі, укулеле, фортепіано, малюванню музикою, урокам вокалу, балету, співу тощо. Заняття проводяться для дітей будь-якого віку.
3. Molo Kids Cafe: залишити дитину на пару годин або відсвяткувати день народження
Адреса: ul. Klimczaka 17
Це місце створене для того, щоб батьки відпочили, а їхні дітлахи побігали й пострибали в ігровій зоні.
Кафе пропонує безліч способів проведення часу: від організації Дня народження з аніматорами та цікавою програмою до командних ігор для дітей будь-якого віку. Можна обрати тематику свята, забронювати час і для вас підготують програму та смачний стіл. Також на сайті та в інстаграмі є розклад дитячих занять, концертів і майстеркласів, а ще тут можна залишити дитину на пару годин і в цей час зайнятися власними справами.
А ще напередодні свят тут майже завжди влаштовують фотосесії та готують особливу фотозону.
Адреса: ul. Sokratesa 13D lok. 14/15 (вхід з боку будинку)
Це родинне кафе, що створене для наймолодших мешканців Варшави та їхніх батьків. Багатий вибір хорошої кави, смачних і здорових закусок, сніданків для дітей та дорослих.
Для малюків тут є трирівневий майданчик з м'ячами, гіркою і перешкодами, іграшки та книги. Також тут проводять заняття з музики, сенсопластики, математики, підготовку до школи. Також тут влаштовують дні народження з конкурсами й іграми, аніматорами та почастунком.
5. Cafe Przygoda: безпечна ігрова зона, де навіть крихітки можуть гратися самі
Адреса: ul. Borowiecka 10 lok. U6
Кафе розташоване у Мокотуві, і це ідеальне місце для мам, що мають немовлят і тодлерів. Поки мама відпочиває, старша дитина зайнята в ігровій зоні або перебуває на заняттях, що постійно тут проводяться.
Сухий басейн з кульками, дитяча гірка, зона, де можна лазити та стрибати, кухня, ляльковий будиночок, багато іграшок та книг — все влаштовано продумано й безпечно. А 7 грудня кафе запрошує дітлахів 2-7 років на Свято Миколая з цікавою програмою та приємними подарунками.
Центральну частину кафе займає великий дерев'яний ігровий майданчик. Тут повно таємничих куточків, які ідеально підходять для хованок, лазіння та ковзання. Інтер'єр зроблено в ніжних пастельних тонах і з натуральних матеріалів. Переважають білий, бежевий кольори та дерево.
Енергії місцю додають яскраві іграшки і діти, які бігають, метушаться, бавляться і беруть участь у заняттях. Для найменших на постійній основі проходять уроки англійської мови.
7. Anse Kabanse: можна замовити торт за власним дизайном
Адреса: up. Sowińskiego 25
Ще одне чудове місце для дітей від 6 місяців до 4 років. Меню адаптоване під дитячі смаки, але є також кава, десерти та закуски для дорослих. Тут також влаштовують дні народження та різноманітні заняття для найменших, і бонусом є те, що тут можна замовити торт з дитячим декором. Це може бути улюблений персонаж з мультфільму чи будь-що інше. Актуальний розклад занять є за посиланням. Приміром, 6 грудня 2024 року з 17 до 19 годин для малюків тут пройде свято Миколая з декоруванням пряників, колядуванням, піснями та веселощами.
8. Kofifi: кав‘ярня, іграшковий магазин та розваги
Адреса: Mierosławskiego 19
Багатофункціональний простір, де є кава, смаколики, потяг, таємні антресолі, заняття для дітей, книгарня і магазин з цікавими іграшками. А ще тут готують дуже смачні млинці. Поряд з кафе є парк з великим дитячим майданчиком.
У цьому кафе простір поділений на дві частини — дитячу й дорослу зони. З дорослої можна спостерігати за дітьми, читати там книгу і, звичайно, пити каву. В інтер’єрі нібито втілено дитячі мрії, що дозволяє вільно досліджувати світ, лазити, гойдатися в гамаку, ганятися, гратися в хованки. Доволі просторий простір пахне деревом і свободою. Місце призначене для дітей до 6 років і їхніх батьків.
Це не просто кафе, а ціла фундація, що допомагає дітям та дорослим. Тут підтримують, вчать бути хорошими батьками, допомагають у складних ситуаціях. Тут постійно проходять родинні свята, майстеркласи та навчання з психологами. Тож якщо ви маєте дітей до 9 років і хочете прокачати свій рівень батьківства, то тут допоможуть.
11 (бонусом). PurrPurr: для вже немаленьких, які завжди мріяли про котика
Адреса: Pokorna 2/U4
Якщо ви обожнюєте котиків і спокійно сприймаєте їхню шерсть у каві, вам сюди. Власники кав’ярні PurrPurr завжди хотіли завести домашню тварину. Пару років тому вони дали притулок першому коту, а зараз є власниками п'яти: Гучіо, Маї, Гігі, Кохі та Баобао. На жаль, вхід у зону кафе з котами тільки з 12 років.
Цьогоріч Премію Станіслава Вінценза отримав режисер, актор, генеральний директор та художній керівник Івано-Франківського національного драмтеатру Ростислав Держипільський.
— Ми прагнемо передати майбутнім поколінням усе те, що робить з нас українців, що робить нас сильнішими, що робить нас незламними. Станіслав Вінценз пережив дві війни — Першу і Другу світові.
На нашу долю випало жити в часі третьої страшної війни, і від кожного з нас залежить зробити все, аби якомога швидше прийшла перемога
Ростислав Держипільський вміє творити мистецтво, яке розповідає про українське коріння і місце України у спільній Європі, — наголосив народний депутат України, засновник громадської організації «Демократичний форум» Микола Княжицький:
— Творчість Держипільського — це не просто високе мистецтво, але і глибоке гуманістичне прагнення, близьке кожному, хто відчуває зв’язок з нашою культурою. Саме тому капітула обрала його лауреатом: за любов до людей, яку Ростислав дарує своїми творами, і за неповторність мистецтва, яке стало символом нашої національної ідентичності
Три дні поспіль у Києві всьоме відбувався форум Via Carpatia. Він став майданчиком для багатьох дискусій. Вперше у рамках форуму відбулась українсько-польська зустріч, де говорили про інвестиційні проєкти, енергетику, подолання ворожої дезінформації.
— Ми можемо врахувати інтереси одне одного, щоб разом перемогти й бути великою потугою в Європейському Союзі, — зазначив народний депутат Микола Княжицький.
Депутат польського Сейму, голова польсько-української парламентської групи Марцін Босацький, підкреслив, що немає у світі ближчого партнера для України, аніж Польща:
— Медовий місяць у польсько-українських відносинах закінчився, але це не означає, що підтримка України з боку поляків зникла. Ми бачимо проблеми між нами, але, як і раніше, більшість поляків хоче перемоги України у війні і прагне, щоб Польща допомогла їй перемогти.
Є внутрішні сили, але, на жаль, і зовнішні, як-от російська пропаганда, що розпалюють ворожнечу
Окрема дискусія була присвячена російській дезінформації. У Польщі, як і в Україні, російські пропагандисти намагаються розсварити суспільство різними маніпуляціями — і цього треба уникнути.
— Важливо сказати, що між Україною та Польщею немає ніякої інформаційної війни, але є різноманітні «партизани», які час від часу десь з боку «підгавкують». На жаль, їхня діяльність дуже перешкоджає нашій співпраці. Мені здається, що ті старі історії, які колись нас розділяли й сьогодні продовжують впливати на наше співробітництво, слід залишити історикам та усунути з порядку денного. Партнери мають діяти на прозорій ідеологічній базі, — наголосив директор та головний редактор TVP World Міхал Бронятовський.
Ідейний засновник Sestry.eu та багаторічний видавець Gazeta Wyborcza Єжи Вуйцік наголосив, що ЗМІ зараз є легким знаряддям для впливу російської пропаганди, зокрема, через тотальну кризу довіри та втрату економічної стабільності:
— Я вважаю, що найкраща відповідь на пропагаду та брехню — не спростовувати їх. Це лише виснажує наші ресурси і показує опоненту його важливість. Найефективніше — писати правду. Це покликання всіх журналістів, хоч це й складно і дорого.
Часто це також не дуже подобається аудиторії і загалом незручно для багатьох політиків
Однією із тем розмов на форумі Via Carpatia була відбудова України. Заступник міністра розвитку громад і територій України Олексій Рябикін повідомив, що масштаби руйнувань в Україні сягають близько $ 500 млрд:
— Це величезна сума і вона щодня зростає. Ворог не відступає від своїх намірів знищити Україну, знищити інфраструктуру, але ми маємо вистояти. Однак основні ресурси державного бюджету витрачаються якраз на ведення війни, на забезпечення потреб Збройних сил України. Зараз Україна дуже залежить від підтримки, від солідарності наших євроатлантичних партнерів.
Яцек Карновські, депутат Сейму Республіки Польща, державний секретар Міністерства фінансів та регіональної політики наголосив, що Україна не має чекати закінчення війни, аби розпочати відбудову:
— Зараз безумовно треба розробити всі можливі плани та проєкти відбудови. Але чекати не треба, критична інфраструктура потрібна зараз. Треба діяти у новому стилі, взявши найкращі технології з Європи, з Польщі.
Не потрібно чекати, треба вже налагодити співпрацю, ми готові до неї, щоб разом з вами приготувати всі проєкти й провести відбудову
У рамках сьомого форуму Via Carpatia також відбулась українська прем’єра вистави «Дзяди» — за твором Адама Міцкевича, створеної у співпраці українських і польських театральних митців
— Для поляків — це, напевно, найважливіший твір авторства Міцкевича, і саме завдяки Івано-Франківському театру та українцям ми зрозуміли суть твору. Виставу неодноразово демонстрували в польських театрах, і вона здобула велику популярність, — розповіла режисерка Майя Клечевська.
Ростислав Держипільський, художній керівник Івано-Франківського національного драмтеат зазначив, що сила і сенси твору є актуальними і сьогодні. В оригіналі — це польські студенти, які на той час скніли в російських тюрмах, а в постановці — українські полонені, які зараз сотнями перебувають у московитських тюрмах.
— Нашим основним меседжем є те, що сьогодні все російське вбиває. У виставі звучить багато російської мови, і це свідомий режисерський хід, щоб підсилити негативний ефект, адже ми розуміємо, що сьогодні мова є теж надпотужною зброєю, — наголосив режисер.
Усі заходи форуму Via Carpatia 2024 наживо транслювались телеканалами «Еспресо» та TVP World. Sestry.eu став одним із медіапартнерів.
<frame>Усвідомлюючи, наскільки делікатною є тема Волинської трагедії у польсько-українських відносинах, Sestry продовжують публікувати інтерв’ю з польськими й українськими істориками, зацікавленими у налагодженні ефективного діалогу між нашими країнами. Нижче — відповідь українського політолога, історика, директора Інституту світової політики Євгена Магди на інтерв'ю Sestry з Лукашем Адамським «Я готовий пояснювати, що історія не є чорно-білою, і що все має свої відтінки сірого»<frame>
Ми знайомі з Лукашем Адамським ще з часів, коли він був заступником директора Центру польсько-російського порозуміння та примирення. Впевнений, що не провина пана Лукаша у тому, що подібної установи для забезпечення діалогу поляків та українців не було і не має сьогодні. Центр Мєрошевського, на який перетворився Центр польсько-російського порозуміння та примирення, здійснює активну східну політику. Можливо, ви скажете, що між Польщею й Україною не стоять Катинь та Смоленська катастрофа. Так, але наші двосторонні відносини ускладнює проблема Волинської трагедії.
Відзначу, що у Польщі діяльність низки впливових аналітичних центрів координується Міністерством закордонних справ, а в Україні подібного алгоритму немає. Ніде правди діти: на польському боці нашого спільного кордону довжиною у 525 кілометрів почали вивчати Україну раніше та роблять це більш системно. І я не стану зараз списувати помилки української влади виключно на російську широкомасштабну агресію. Це буде нечесно.
Проте я не можу погодитися з тезою пана Адамського про те, що в Польщі ніхто не хоче перемоги Росії. Справді, у Польщі нині не «продається» готовність до діалогу з Кремлем, а у роки панування «ПіС» нинішнього прем’єра Дональда Туска інформаційно шмагали за діалог з Путіним часів його першого прем’єрства. Але ненависть до українців (з різних причин) у польському суспільстві знаходить чимало відгуків. І успіх «Конфедерації» на виборах до Європейського парламенту, де партія вдвічі збільшила підтримку виборцями, порівняно з виборами до Сейму, це лише підтверджує.
Нагадаю, що між двома виборчими кампаніями було також блокування польсько-українського кордону польськими фермерами щонайменше за сприяння одного з активістів «Конфедерації» Рафала Меклера. Блокування, яке між іншим продемонструвало: польські політики попри існування тези про «польсько-польську політичну війну» не будуть діяти проти співвітчизників в інтересах України. З точки зору Польщі це, безумовно, добре, але для України, яка продовжує протидіяти Росії на фронті, створювало проблеми насамперед морального характеру.
Не маю сумніву, що військові вантажі доправлялись до України безперешкодно, проте блокування шляхів громадянами країни, відносини з якою в 2022 році вийшли на рівень ейфорії, стало холодним душем. Ба більше: широкому загалу в Україні відомо про зусилля Анджея Дуди щодо переконання країн Південної Європи розпочати процес переговорів з Україною про вступ до ЄС, проте нічого невідомо про євроінтеграційні зусилля в інтересах України Дональда Туска.
Я не маю намірів виправдовувати позицію Володимира Зеленського після інциденту з людськими жертвами у Пшеводуві. Не хочу шукати пояснення цій помилці. Зауважу, що «дружньо-зерновий» випад у вересні 2023 року під час виступу українського президента на сесії Генеральної Асамблеї ООН носив все ж безособовий, хоча і легко впізнаваний характер. Також нагадаю, що журналіст Збігнев Парафіянович у відомій не лише в Польщі книжці Polska na Wojne згадує про вибачення тодішнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного перед польським колегою Раймундом Анджейчаком. До речі, буквально днями представник польського МЗС Павел Вронський висловив надію, що Польща отримає дозвіл збивати російські ракети. Дозвіл, очевидно, від НАТО, без якого польські офіційні особи змушені розповідати нісенітниці в разі появи російських ракет у повітряному просторі країни.
Натомість готовий виступити у ролі адвоката диявола та перепросити за заяву про «зерновий геноцид», яку минулого року зробив торговий представник України Тарас Качка. На жаль, у польсько-українських відносинах часом беруть гору емоції. Разом з тим маю відзначити, що українські президент, прем’єр, спікер парламенту, міністри оборони та закордонних справ не дозволяють собі випадів у бік Польщі. Проте викликає щирий подив, що навіть за рік після зміни влади у Польщі тамтешні правоохоронці так і не знайшли бенефіціарів зернової оборудки, яка завдала шкоди продовольчій безпеці країни. Важко уявити, що хоча б один вагон чи вантажівка із зерном перетнули польсько-український кордон без розуміння місця для розвантаження.
На жаль, Варшава та Київ продовжують стрімкий рух з вершини порозуміння зразка весни 2022 року до рівчака обопільних претензій. І як тут не згадати іншого польського колегу, Пшемислава Журавського вель Граєвського, який неодноразово наголошував:
Тільки коли Польща й Україна разом, вони перемагають
До речі, це цілком діюча модель співпраці як в межах НАТО, так і в форматі Європейського Союзу. Ця потенційна співпраця подобається далеко не всім не лише за кремлівською стіною у Москві, але і всередині ЄС.
Будемо відвертими: питання вступу України до НАТО та ЄС сьогодні не перебуває на порядку денному обох організацій. Тому гучні обіцянки польських політиків не допустити прийому України без вирішення Волинської проблеми — чистої води популізм. У нинішній період, пов’язаний з кастингом на роль кандидатів у президенти Польщі, який проводять провідні політичні сили країни. Ставлення до України, зокрема у контексті Волинської трагедії, є лакмусовим папірцем для польського політикуму.
Як і Лукаш Адамський, я підтримую проведення ексгумації жертв Волинської трагедії, проте вважаю за потрібне наголосити на кількох деталях. Дійсно, сам початок цього процесу і запевнення у незворотності позиції України є потрібними. Було б непогано, якби політично його підтримали парламенти обох держав. Не зайвим було б запровадження відзнаки «Праведник Волині», яку могли б заснувати Володимир Зеленський та Анджей Дуда. Мені відомо, що у Польщі відзначають тих, хто рятував жертв бійні, але перехід відзнаки на міждержавний рівень міг би підвищити рівень розуміння проблеми в Україні. Недостатній суспільний запит в Україні на розв’язання цієї проблеми є, можливо, головною причиною пасивності української влади у цьому питанні.
Також треба розуміти, що держава, у якій щодня ховають десятки загиблих через російську агресію громадян, навряд чи може перетворити на безумовний пріоритет ексгумацію жертв Волинської трагедії до завершення війни з Росією. Разом з тим створення міжнародної комісії (з залученням представників третіх країн) сприяло б кращому та швидшому вирішенню. Для мене є очевидним головне: вирішувати проблеми у відносинах Польщі та України можна лише у режимі діалогу. Тому я не вперше пропоную створити формат дискусій PL-UA-525, у яких не лише обговорювати існуючі суперечності та напрацьовувати рішення про перспективи, але і поширювати відповідну інформацію в Польщі та Україні. Буду радий, якщо Центр Мєрошевського долучиться до реалізації цієї ініціативи. Польща та Україна мають не лише обмінюватися докорами, але і формувати спільні сенси під загальним гаслом «За наше та ваше майбутнє».
P.S. Пропоную переглянути нашу нещодавню дискусію з Лукашем Адамським на YouTube-каналі Ukrlife з Людмилою Немирею. Вона була присвячена Волинській трагедії:
<frame>Усвідомлюючи, наскільки делікатною є тема Волинської трагедії у польсько-українських відносинах, Sestry продовжують публікувати інтерв’ю з польськими й українськими істориками, зацікавленими у налагодженні ефективного діалогу між нашими країнами. Адже так важливо навчитися не тільки звинувачувати, але й чути аргументи одне одного<frame>
Ольга Пакош: Сергій Жадан та Віталій Портников в одній зі своїх розмов підняли тему екзистенційного характеру російсько-української війни. Чому, на вашу думку, ця війна має такий глибокий екзистенційний вимір? І як відрізняється її сприйняття в Україні та Польщі?
Лукаш Адамський: Відмінності є суттєвими. Україна бореться за своє існування як незалежна держава, за те, щоб існував український народ. Гинуть люди, громадянам країни постійно загрожують бомбардування, а чололовікам — мобілізація. Я кажу «загрожує», оскільки смертність висока, а добровольців бракує. Все це створює зовсім інший суспільно-психологічний фон, ніж у Польщі, і емоції українців — і це зрозуміло — набагато сильніші, гостріші, ніж у поляків.
У Польщі симпатизують Україні, яка воює проти Росії. Всі ми бажаємо їй перемоги не лише з моральних міркувань, але й тому, що ця перемога відповідає інтересам Польщі. Ми добре розуміємо, які можуть бути наслідки можливої перемоги Росії, в найгіршому випадку — повна окупація України. Це означало б, що Польща має готуватись до воєнної конфронтації з Росією.
У Польщі інша перспектива, адже різняться як інтереси, так і емоції. Польща набагато менше втрачає коштів у цій війні. Звичайно, Польща допомагає, постачає Україні військову техніку, підтримує економічно, і українські біженці, яким також допомагаємо, працюють у Польщі і заповнюють істотну прогалину на ринку праці. Тим часом Україну просто знищують, і це є принциповою відмінністю.
Друга важлива відмінність полягає в тому, що з точки зору польських інтересів ключовим є те, щоб Україна була в НАТО, щоб вона була в Європейському Союзі, щоб вона була стабільною і щоб Росія не виграла. Думаю, ніхто в Польщі не хоче, щоб Росія здобула перемогу в цій війні. Ми розуміємо, які були б наслідки. І ми не хочемо зміни кордонів внаслідок протизаконного застосування сили.
У Польщі панує переконання, що якщо Україна захиститься і поверне захоплені території, це вже буде великою перемогою. Звичайно, нам би хотілося, аби Україна повернула Крим і Донбас, Путін потрапив до Гаазького чи Божого суду, а Росія платила репарації Україні. Але не обов'язково тільки так має статись, аби ми могли говорити про перемогу. Саме ці відмінності в підходах є суттєвими.
В Україні більшість громадян вважає, що перемогти — це повернути Крим і Донбас. Тоді як поляки допускають інші сценарії перемоги
— Як Польща може підтримати Україну, щоб вона мала шанси перемогти? Чи є польська допомога ключовою у досягненні миру?
— Польща може постачати Україні військову техніку, підтримувати її фінансово і насамперед допомагати усвідомлювати західним союзникам, що не можна допустити укладення миру на умовах Путіна. Тобто не можна погоджуватись на «Ялту-2», на свідоме обмеження суверенітету України і утримання її поза Північноатлантичним альянсом як країну нейтральну, або ж змушувати погоджуватись на вимоги Кремля щодо російської мови як другої державної, не кажучи про визнання на рівні міжнародного права окупованих Росією українських територій.
Ми не можемо допустити, щоб Захід «вивертав руки» Україні, бо це не відповідає польським інтересам. Ось так Польща може допомагати.
Проте я можу одразу сказати, що для того, щоб ефективно підтримувати Україну, політики повинні бути не лише переконані в доцільності цього з точки зору польських національних інтересів, — таке переконання вже існує — але також має бути суспільна згода на таку політику. На щастя, в Польщі досі існує підтримка України.
Рівень цієї підтримки може певною мірою залежати від настроїв громадської думки. Маю на увазі, що це не є основним чинником, але настрої мають певне значення. Якщо ці настрої залишатимуться під впливом скептичного щодо України наративу, який частково зміцнюють політичні помилки українських політиків щодо Польщі, поле маневру для польського уряду може звузитися.
— Про які помилки йдеться?
— Насамперед комунікаційні. Польська влада пам'ятає, як президент Зеленський поспішав переконати Польщу визнати російську відповідальність за смерть двох громадян у Пшеводові, незважаючи на те, що всі ознаки — як з українського боку, так і з боку розслідування — вказували на те, що це була українська ракета. Ще перед розслідуванням президент Зеленський хотів, аби Польща оголосила, що це був російський снаряд. Це була невдала політична ідея.
Ще однією проблемою стали звинувачення у «зерновому геноциді» або ж аргумент, що Польща діє на користь Росії, блокуючи імпорт українського зерна чи не розблоковуючи силою рух на пунктах прикордонного контролю.
— Але так і було: польський уряд понад два місяці нічого не робив у справі із зерном на кордоні, навіть не було відомо, скільки зерна і куди їде. Україна могла трактувати це як дії проти держави, котра воює за свою незалежність.
— Я не є експертом, який спеціалізується на питаннях аграрного ринку, і також не маю детальних знань про реакцію польської адміністрації на загрози, пов'язані з масовим надходженням українського зерна до Польщі. Тому мені важко перевірити обґрунтованість звинувачень у «нічогонеробленні». Загалом же будь-які дії, що здійснюються в Польщі стосовно України, або їхня відсутність зовсім не обов'язково означають щось антиукраїнське чи проукраїнське. Адже багато залежить від того, як ці дії інтерпретують політики та ЗМІ над Дніпром. Можна прийняти принцип: спочатку зрозуміти, в чому суть певних дій чи бездіяльності, а потім уже, за потреби, дискутувати чи критикувати. Можна також піти іншим шляхом: спершу засудити, а лише через деякий час, коли емоції почнуть згасати, а шкода для України зросте, спробувати зрозуміти.
Повертаючись до попереднього питання — Україна мала право очікувати від Польщі вирішення проблеми блокади на кордоні, але вона все ж повинна була враховувати польський контекст. Польські фермери традиційно організовують протести, під час яких, на жаль, часто висипають зерно. Хтось, хто порадив президенту Зеленському звинуватити Польщу в Раді Безпеки ООН у таких речах, скоїв величезну помилку. Це значно підвищило політичну ціну ведення проукраїнської політики у Польщі. Як можна очікувати підтримки, коли у відповідь на допомогу, на вивільнення власних військових складів, отримуєш звинувачення у тому, що ти є «актором у російському театрі?»
Другою українською помилкою є нехтування Польщею. Чому президент Зеленський представляє свій план перемоги у Великій Британії, Франції, Німеччині та Італії? Звичайно, ми розуміємо, що Велика Британія та Франція є ядерними державами, але чому Німеччина та Італія? Це нагадує мені Мюнхенську угоду, коли чотири держави — Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія — «викрутили руки» Чехословаччині. При цьому ігнорується військово сильніша та політично проукраїнська Варшава — і цього я не розумію.
І зрештою є питання ексгумації. Незважаючи на те, що я знаю аргументи української сторони, вважаю, що пов'язувати право польських установ на проведення пошуків та ексгумацію жертв УПА на Волині з вирішенням спору щодо напису на існуючій могилі членів УПА в Польщі — формування, відповідального за те, що сталося на Волині у 1943-1944 роках — є неправильним. Така позиція сприймається, особливо людьми, менш обізнаними з українською політичною культурою, як відсутність готовності дотримуватися певних цивілізаційних стандартів. Часто порівнюють ставлення до ексгумації солдатів Вермахту, де немає перешкод, зі ставленням до польських цивільних жертв злочинів УПА, де такі перешкоди є. Це дуже шкодить іміджу України.
Я знаю, що значна частина українських еліт — як інтелектуальних, так і журналістських, а також політичних — це розуміє, проте це питання все ще не вирішене. Чим довше ця проблема залишатиметься невирішеною, тим більше вона шкодитиме Україні.
— Але ж в питанні ексгумації вже була досягнута згода…
— Ні, не було згоди, була лише обіцянка з боку українського Інституту національної пам’яті, що вони самі проведуть пошукові та ексгумаційні роботи в селі Угли на Волині. Це була відповідь на запит, поданий до української влади приватною особою, пані Кароліною Романовською, яка дуже старалась, бо не могла дочекатись такого вирішення на державному рівні. Це її запит був позитивно розглянутий.
Однак ми говоримо про дещо інше — про запити, подані польськими державними установами, які мають право на такі дії, тобто Інститутом національної пам’яті. ІПН подав кільканадцять таких запитів. На жаль, ці запити блокуються.
Я радий, що запит пані Кароліни Романовської був позитивно розглянутий, але бачу певну небезпеку — хоча не стверджую, що саме так станеться — інструменталізації цього випадку. Йдеться про створення враження, особливо в польській та українській громадській думці, що немає блокади ексгумації, адже ось ми ведемо роботи в Углах. Натомість фактична проблема полягає в блокуванні запитів, поданих Інститутом національної пам'яті.
— Хіба не надто довго тема Волині не може розрішитись у польсько-українських відносинах?
— Занадто довго. Я також хочу, щоб ця проблема була вирішена.
— Темою Волинської трагедії часто маніпулюють у дискусіях про історичну пам'ять, а це надзвичайно сумно. Як ми можемо цивілізовано розв'язати цю проблему? Можливо, поки триває війна, тему ексгумації слід відкласти?
— Справа настільки болісна і дійсно стоїть на заваді європейській інтеграції України, що ми не повинні витрачати час на її вирішення в повоєнний період
Якщо польські політики говорять, що це питання повинно бути вирішене зараз, може, нам це і не подобається, але означає, що справа невідкладна.
Щоб вирішити цю проблему, по-перше, польська громадськість повинна бути переконана, що немає ніяких маніпуляцій щодо Волині. Має існувати згода на те, щоб всі польські жертви могли отримати свої могили та хрести. Ніхто в Польщі не заважає подавати запити українським установам, які стосуються пошуків і ексгумації.
Є навіть цвинтарі військових УПА, тож чому їхні жертви не можуть мати своїх цвинтарів? Це є умовою sine qua non (без якої ніяк — Ред.).
Я не можу зрозуміти, чому війна повинна бути перешкодою для проведення ексгумаційних робіт, оскільки для цього потрібні лише фахівці. Це також потребує організації відповідних команд для таких дій.
— Що конкретно, на вашу думку, мав би зробити український уряд?
— Політично найважливішими є не негайні ексгумації, адже вони, ймовірно, займуть 20-30 років, а підтвердження того, що блокада не поширюється на польські державні установи і що Україна зацікавлена в тому, щоб усі жертви дочекалися могил і хрестів. Війна не повинна бути перешкодою, це можливо реалізувати.
Наступне питання — це переконання (яке, на щастя, змінюється), що поляків вбивали не «зелені чоловічки», а Українська повстанська армія.
Коли йдеться про очікування польської громадської думки, то хотілось би бачити збалансований образ УПА, що, звісно, важко досягти під час війни, коли символіка УПА є частиною національної міфології в контексті боротьби з Росією.
Я готовий пояснювати полякам, що історія не є чорно-білою, і що все має свої відтінки сірого. Але етнічні чистки повинні бути представлені як етнічні чистки, не треба релятивізувати їх
По-третє, ми повинні думати про відповідальних людей з обох сторін. Я звертаюся також до поляків — людей, які розуміють, що таке діалог.
Діалог означає відкритість до аргументів іншої сторони. Це означає прийняття того, що моя позиція не на сто відсотків збігається з усталеною історичною правдою.
Діалог — це пошук рішення і бажання вислухати і зрозуміти аргументи іншої сторони. Якщо ми будемо доручати діалог людям, які переконані, що існує тільки одна правда — їхня національна — ми ніколи не зможемо дійти згоди
Проблему Волині можна вирішити тільки в діалозі, і до цього діалогу мають бути залучені різні середовища, і серед них націоналісти — як польські, так і українські. Однак цей діалог вимагає ментальної готовності обох народів відкритись. Ми повинні зрозуміти, що якщо хочемо вести цю розмову серйозно, ми повинні бути готові до висновків, які можуть не збігатися з нашими попередніми уявленнями.
Це, безумовно, змінить образ польсько-українських відносин на Сході Польщі. Але ще більше вплине на уявлення українців про історію їхньої країни. Ці уявлення змінюються, особливо щодо XVI та XVIII століть, завдяки відданій та чесній роботі українських академічних істориків. Потрібна також стратегія терплячості.
— Чи можемо ми сказати, що на сьогодні найбільший вплив на польсько-українські відносини має питання Волині?
— Це дуже поширена інтерпретаційна помилка — говорити про вирішення волинського питання, адже насправді польські політики говорять про дозволи на ексгумації, а не про зміну української історичної пам'яті або уявлень про Другу Річ Посполиту і Другу світову війну. Звичайно, така зміна є бажаною, але це не є предметом їхніх розмов.
Особисто я також хотів би певного перегляду уявлень українців і поляків про історію, яка здебільшого була спільною. Однак ми повинні зосередитися на тому, про що говорять польські політики, такі як віцепрем’єр Владислав Косіняк-Камиш, міністр закордонних справ Радослав Сікорський чи прем'єр Дональд Туск, які постійно наголошують, що йдеться про питання ексгумацій, і що це питання має бути вирішено.
Чую, що справа Волинської трагедії — це справа минулого. Так, минуло 80 років, але родини жертв все ще живі, і це не закрита справа. Це не часи повстання Костюшка, а зовсім свіжа історія. Українці також борються з травмою, пов’язаною з подіями XX століття, такими як Голодомор, сталінські репресії та чистки, коли багато жертв не мають своїх могил. У Польщі жертви мають могили; солдати Червоної армії, які загинули в 1939-1944 роках, поховані, і польська держава підтримує їхні кладовища, незалежно від стану польсько-російських відносин.
У польській культурі існує переконання, що відвідування могил, молитва за померлих і запалювання свічок — це важливий акт милосердя. Тому так багато людей у Польщі вважає, що якщо в Україні цього не розуміють, то це несумісність цінностей
— Чи може проблема цінностей впливати на те, як Польща ставиться до України? Чи може Польща, розуміючи український підхід до вшанування жертв, не прагнути глибшої інтеграції України з Європейським Союзом, зосереджуючись радше на допомозі з міркувань безпеки?
— Польща не хоче глибшої інтеграції України з Європейським Союзом? Ця теза — якась новина. Ні, я з нею не погоджуюся. Вважаю, що радше для західноєвропейських народів, особливо для німців, європейська інтеграція України становить проблему. До того ж напруженість і еволюція польсько-українських відносин сприяють укоріненню такого переконання.
Польща прагне, щоб Україна приєдналася до Європейського Союзу, хоча виникатимуть певні конфлікти, особливо в галузі сільського господарства і транспорту. Польща як країна, що межує з Україною, виграє від її інтеграції з Євросоюзом, а не втратить
Загалом польська економіка на цьому виграє, хоча певні сектори можуть зазнати втрат. Водночас слід пам’ятати, що стабільний і заможний сусід із потужною армією підвищить рівень безпеки Польщі. Це відповідає польським інтересам, що розуміють політичні еліти Польщі.
Однак усі повинні усвідомлювати, що конфлікти виникатимуть. Чим далі Україна просуватиметься у перемовинах з Європейським Союзом, тим більше таких конфліктів може виникати. Це природно; будуть розбіжності в інтересах, що стосуються сільського господарства і перевезень, оскільки обидві країни є конкурентами в цих сферах.
— Чи підтримують поляки членство України в Європейському Союзі?
— Я побоююся істерії в Україні, яка може призвести до звинувачень, що поляки щось блокують. Насправді Європейський Союз — це організація, створена для співпраці та вирішення конфліктів, але іноді вона також породжує напруження між державами, яке допомагає вирішити цивілізованим шляхом. Важливо пам'ятати, що Україна не увійде до Європейського Союзу на основі рівноправного договору обох сторін. Не варто вірити в чудові заклинання. Польща мусила пристосуватися до вимог Євросоюзу, тому Україні також доведеться поступитися в певних моментах. Питання тільки, наскільки сильно.
Кожна держава-член мусить ратифікувати розширення ЄС, що означає, що кожна країна має свої інтереси, які може враховувати під час переговорів. Ключовим є розуміння цієї динаміки та підхід до питання з тверезим розумом, щоб не дозволити емоціям впливати на політику. Політики, прагнучи зберегти популярність, можуть схилятися до популізму, що лише уповільнить процес інтеграції.
Підкреслюю, що серед польських політиків, з якими я спілкуюся, існує зацікавленість у членстві України в Європейському Союзі, що є позитивним сигналом. Збереження відкритого діалогу та розуміння реалій може допомогти зменшити напругу та побудувати кращі відносини між Польщею й Україною.
— Ви згадали, що Німеччина менш зацікавлена. Це німецький погляд на ситуацію, чи, можливо, німецько-російський?
— Німецький, бо йдеться про контроль над Європейським Союзом. Це мало пов'язано з відносинами з Росією, хоча Україна, безумовно, ускладнить нормалізацію відносин з Росією в майбутньому. Насамперед йдеться про утримання контролю над ЄС і над механізмом європейської інтеграції.
Німеччина мала уявлення, що Європою керуватиме німецько-французький тандем, а рішення, які вони прийматимуть, будуть акцептовані іншими членами ЄС і представлені як рішення цілої спільноти.
Проте розширення Європейського Союзу стало змінювати це бачення. Польща виявилася незручним членом, який конфронтаційно виступав проти певних німецьких інтересів. Можна обговорювати, чи була ця стратегія правильною чи ні, але ця стратегія переконала німецькі еліти, що Польща може стати проблемою.
Зверніть увагу, що й теперішній уряд також починають дедалі більше критикувати в Німеччині. Західні сусіди розуміють, що уряд Дональда Туска не такий, як вони думали. Німеччина стала жертвою певних ілюзій, забувши, що кожен польський політик відповідає перед польським суспільством і має дбати про польські інтереси, що також є в його власних інтересах.
Якщо Україна увійде до Європейського Союзу, Німеччина матиме ще менше контролю над цією організацією. Саме тому вона прагне змінити систему голосування й позбавити країни права вето в зовнішній політиці. Німеччина розуміє, що керувати ним, коли там буде Україна, буде важче, а отже, реалізація її інтересів також стане складнішою.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.