Ексклюзив
20
хв

Президентське полювання

На минулому тижні напруга між командою Володимира Зеленського та Валерія Залужного досягла піку. Президент України та його оточення намагаються звільнити головнокомандувача Збройних Сил України, проте поки що не досягли успіху. Криза у взаєминах між політичним та військовим керівництвом України негативно впливає на ситуацію в суспільстві та може позначитися на наших відносинах із західними партнерами

Євген Магда

Головнокомандуючий ЗСУ Валерій Залужний. Фото: Shutterstock

No items found.

Створюючи підстави

Першою критичні стріли по Залужному почала випускати народна депутатка від «Слуги народу», членкиня комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла. Її пости у мережі Facebook сьогодні виглядають зразковою кампанією з дискредитації популярного воєначальника. До речі, настільки популярного, що рейтинг Залужного сьогодні вищий за рейтинг Зеленського, і цей факт вочевидь не до вподоби українському президенту. Випади Безуглої не залишилися непоміченими українським суспільством, в якому заговорили про прагнення Зеленського позбавитися Залужного.

Цікаво, що конфліктна ситуація розгорталася на тлі обговорення нового законопроєкту про мобілізацію. Зміна алгоритму поповнення Збройних Сил виглядає конче необхідною для України, однак документ досі не ухвалено. Володимир Зеленський (законодавство визначає, що саме президент своїм указом оголошує мобілізацію) перекладає відповідальність на військових. Залужний разом з начальником Генерального штабу ЗСУ Сергієм Шапталою на грудневому брифінгу продемонстрував, що не виставляє якихось цифр, а готовий воювати з тими, хто перебуває у лавах ЗСУ. Брифінгу військових передувала заява Володимира Зеленського під час прес-конференції: президент запевнив, що не підпише закон, який передбачатиме мобілізацію жінок, та переклав на військових відповідальність за прагнення мобілізувати 450-500 тисяч чоловіків до лав Сил оборони України. Показово, що тезу про мобілізацію жінок просувала вже згадана Мар’яна Безугла. А ще — кремлівська пропаганда.

Конфліктну ситуацію можна було залишити ще у 2023 році, якби Зеленський та Залужний разом вийшли до преси та запевнили, що будуть взаємодіяти до перемоги над Росією. Такий формат дозволив би не лише уникнути політичних спекуляцій, але й дати імпульс мобілізаційним процесам. Однак замість цього у приміщенні, де мав працювати Залужний з помічниками, знайшли «жучка». Безсумнівно, це лише додало напруження двостороннім відносинам.

Є ще один важливий момент: українське законодавство дозволяє президенту звільнити головнокомандувача Збройних Сил за поданням міністра оборони. Джерела у Міністерстві оборони України стверджують, що це подання існує. Поведінка міністра оборони Рустема Умєрова дозволяє припустити цей факт, адже він сприймається як зручний для Володимира Зеленського чиновник.

Президент України Володиир Зеленський вітає Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного у Верховній Раді у липні 2022 року. Фото: Shutterstock

Прохання без задоволення

Події минулого тижня доводиться реконструювати за повідомленнями інсайдерів та публікаціями західних медіа, для яких конфлікт Зеленського з Залужним швидко став топ-темою. Окремо хочу згадати неприховану радість з приводу можливого звільнення Залужного, яка звучала з Росії. Там добре усвідомлюють, що подібний конфлікт може негативно вплинути на обороноздатність України.

29 січня відбулася зустріч Володимира Зеленського з Валерієм Залужним, під час якої президент запропонував головнокомандувачу ЗСУ написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що той відповів відмовою. Факт пропозиції швидко став широко відомим, інформація почала поширюватися у суспільстві, яке відреагувало доволі бурхливо. Звісно — у соціальних мережах, бо масові зібрання під час воєнного стану заборонені. Релевантні соціологічні дані можуть з’явитися хіба що цього тижня, проте всеохоплюючого захвату перспективою відставки Залужного серед українців точно немає.

Дозволю собі важливе пояснення: Залужний, безумовно, не належить до категорії незамінних, проте його важко звинуватити в розбудові персонального образу. Його появи в медіа були та залишаються поодинокими, чого не скажеш, наприклад, про інформаційну активність начальника ГУР Кирила Буданова. Залужний доволі скупий на обіцянки, однак під загрозою відставки вийшов зі статтею на сайті CNN.com, що можна оцінити як наявність комунікаційної команди та значних симпатій за океаном. У статті Залужний розмірковує про перспективи продовження війни, визначаючи пріоритети розвитку Збройних Сил.

Його нечисленним публікаціям — восени 2022 року це була спільна з генералом Михайлом Забродським стаття на сайті інформаційного агентства «Укрінформ», восени 2023 року — здвоєна публікація в The Economist — притаманні реалістичні оцінки та відсутність бажання уникнути відповідальності. Можливо, тому одна з головних претензій до Залужного — захист дисертації на закритій раді (її тема та зміст становлять державну таємницю — Ред.). Проте у Залужного не одна вища освіта, і геть штучним науковцем він не виглядає.

Валерія Залужного можна віднести до категорії генералів, які отримали бойовий досвід під час російсько-української війни. Для них вона точно розпочалася десять років тому, і цей час вони не згаяли даремно, про що свідчить тривалість та запеклість протистояння з Росією, яке спостерігається сьогодні. Популярність Залужного в українському суспільстві не є штучною, вона стала відображенням віри українців у спроможність Збройних Сил дати відсіч агресору.

Так само варто звернути увагу, що страх команди Зеленського перед можливою участю Залужного у виборах є ірраціональним, адже у випадку добровільної відставки воєначальник, якого між іншим називають «Залізний Генерал», може швидко втратити свою популярність.

Президент Володимир Зеленський і Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у навчальному центрі в Україні. Фото: AFP/East News

Тактика проти стратегії

Станом на ранок 5 лютого статус-кво у військово-політичному керівництві України зберігається. Заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд побувала в Києві, де зустрілася з тими, хто міг розповісти з перших уст про цю кризу, після чого з Вашингтону пролунали слова Джейка Саллівана щодо «суверенного права української влади» змінювати керівників Збройних Сил. Втім навряд чи радник президента США з питань національної безпеки може висловити позицію всього заокеанського істеблішменту з цього питання.

Володимир Зеленський в інтерв’ю італійському телеканалу Rai1, яке транслювалося ввечері 4 лютого, підтвердив, що розмірковує над відставкою Залужного. Інтерв’ю передувало засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, яке обійшлося без гучних кадрових рішень. В італійському ефіріі Президент України висловився абстрактно, що зацікавлений у масштабних перетвореннях, які можуть торкнутися (вірогідно) уряду та силових структур. Уявити собі відставки топ-менеджерів Офісу президента більшість аналітиків відмовляються. Сам Зеленський побував у розташуваннях українських військових у Запорізькій області, наче демонструючи готовність виконувати функції Верховного Головнокомандувача в польових умовах.

Проте стає очевидною можлива дата відставки Валерія Залужного. У випадку втрати ЗСУ Авдіївки, запеклі бої за яку тривали роками, це може стати формальним приводом для його звільнення. Якщо це зійдеться з розглядом у Верховній Раді законопроєкту про мобілізацію, інформаційний удар по Залужному буде потужним. Проте пауза у його військовій кар’єрі може означати імпульс розвитку політичного впливу.

No items found.

Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Коли я була маленькою, у нас із дідусем була така забава: я йому казала: «Діду, я в Америку поїду». А він міг відповісти: «Їдь! А потім ще й мене забереш» або  «Не їдь! Як же я тут без тебе буду?».  

Дідуся не стало в 2011 — якраз у листопаді. І ось на календарі листопад 2024-го, а я в Америці. Саме тоді, коли американці  робитимуть історичний вибір: і для себе, і для всього світу. 

Ти б ніколи не повірив, діду, що вони — представники найвпливовішої країни, які ще донедавна не знали, де Україна на мапі і хто такі українці, колись будуть нами захоплюватися і вболівати

«Welcome to United States. О, вау! Ви з України?!», — так починається наш не такий уже й small-talk з темношкірим офіцером паспортного контролю в аеропорту Маямі. Ще кілька років тому, я впевнена, діду, він підозріливо крутив би мого паспорта з тризубом на всі боки, не вірячи тому, що я прилетіла в Америку у відрядження, аби висвітлювати вибори, а не в бажанні оселитися тут назавжди. Але тепер, діду, він каже: «Ви — смілива нація! Ви протистоїте такому великому злу як Росія! Ми — з вами! Тримайтеся!». А потім скрушно зітхає: «Але хто зна, що буде після цих виборів…». Офіцер паспортного контролю не приховує, на чиєму він боці. Трамп йому не подобається. «He is a bad guy (українською «він поганий хлопець»), — каже, — дружить з поганими хлопцями». Але навряд чи так, як цей офіцер, думають усі у Флориді, яка ось уже  з середини минулого століття голосує за республіканців.

Виборці у США розділились, за кого голосувати. Фото авторки

«Гарріс — ніяка! Вона війну в Україні не закінчить! А от Трамп — інша справа», — наполягає українська емігрантка, яка оселилася в американській Флориді ще в 90-х. Вона має американське громадянство і вже зробила свій вибір на достроковому голосуванні. 

Українці в США, як і американці, розділилися на два табори
Плакати за Дональда Трампа. Фото авторки

Ті, хто опинився тут як біженець чи емігрував в останні роки, — підтримують Гарріс. Ті, хто переїхав до Америки раніше, — здебільшого послідовно голосують за республіканців. І тих, й інших об'єднує те, що вони вболівають за Україну і переймаються, чи буде вона мати підтримку й далі. 

Американські виборці. Фото авторки

«Привези нам з Америки добрі новини», — отримую я повідомлення від друзів з України. І добрі новини нам, діду, дуже потрібні! Бо на фронті — пекло. Росіяни щодня обстрілюють наші міста. І інколи я думаю: яке ж це щастя, що ти, діду, дитина війни, не дожив до цього моменту!

А інколи шкодую, що ти не дожив до того моменту, коли на моніторі літака німецьких авіаліній нарешті висвітлюється «Kyiv», а не «Kiev», а їхній працівник, хоч і з акцентом, нарешті каже «дякую!», а не «спасібо!»
Авіакомпанії позначають Київ як Kyiv. Фото авторки

Здавалося б, дрібнички, але такі цінні! І головне не забути, яку ціну ми за це платимо! І продовжуємо платити… І як  важливо не втратити те, що ми вже здобули!

Журналістка Леся Вакулюк

Леся Вакулюк із США, спеціально для Sestry

20
хв

Вибір, який змінить майбутнє

Леся Вакулюк

Наприкінці жовтня майже всі модні пабліки і ЗМІ розтиражували фото відомої акторки Сари Джесіки Паркер. Вона була в образі культової героїні Керрі Бредшоу із «Сексу і міста» — і несла в руках свіжу книжку «Патріот» — посмертні мемуари Олексія Навального. 

Всі, хто дивився головний хіт кінця девʼяностих, памʼятають кіношну Керрі як гарячу штучку без комплексів, яка навчила жінок двом речам: не стидатися любові до гарного взуття та носити ультратонкі презервативі у своїй сумці. За всі шість сезонів і два повнометражні фільми колумністка із Нью-Йорка не була помічена у великій зацікавленості в політиці — ну, якщо не мати на увазі її короткий роман з місцевим політиком. 

Героїня Сари Джесіки Паркер із мемуарами Навального. Фото: zz/XNY/STAR MAX/IPx/Associated Press/East News

Тому той факт, що новий пропагандистський хіт російських лібералів одразу отримав нативну рекламу в популярному серіалі, дещо насторожує. А чому так? Відкриваємо офіційну анотацію до книги і тут чорним по білому написано: «Патріот» Навального містить маніфест трансформації Росії, який включає «вільні вибори, конституційні збори, децентралізацію та європейську орієнтацію». Це буцімто був останній запис у щоденнику російського опозиціонера за кілька тижнів до смерті взимку цього року. 

Тобто наживка для американських еліт більш ніж зрозуміла — натиснути на жалість і знову продати ілюзію прекрасної Росії, яка точно покається та вестернізується після смерті Путіна

Пройшло ще пару тижнів від публікації фото Сари Джессіки Паркер — і пускання бісиків в очі західним інтелектуалам продовжилось. У пресі зʼявилась вельми цікава новина про те, як так звана російська опозиція купила будинок неподалік Білого Дому. За два мільйони доларів із кишень неназваних спонсорів. Це таке собі «представництво опору путінському режиму». 

Ця точка російського лібералізму буде усього за два квартали від Капітолію. На газоні перед будинком будуть розвіюватися три прапори: біло-синьо-білий (його використовують деякі російські опозиціонери після початку повномасштабної війни в Україні), прапор Євросоюзу і прапор НАТО — за зливами ініціаторів — це «майбутні партнери Росії після звільнення режиму Путіна». Непогана вистава для працівників Білого дому, які щодня на велосипедах будуть добиратись на роботу.

За задумкою — тут регулярно будуть проходити регулярні заходи російської опозиції — семінари, дискусії, фандрайзингові акції, зустрічі з американськими політиками.  А перша публічна акція — «дебати між представниками демократів і республіканців на тему “політика нової адміністрації у відношенні війни в Україні”». Про виведення військ із території іншої держави, виплату репарацій і погрози Польщі та Литві стати наступними трофеями — жодного слова. 

Тепер біля Білого дому будуть не лише синьо-жовті прапори, але й прапори російської опозиції. Фото: Nur Photo/East News

Тож можна чітко констатувати, що Росія прагне нав'язати свій порядок денний США у питанні війни в Україну. І далі спробувати зробити те, що вдавалось із часу розпаду СРСР — продавати себе як головного арбітра миру, безпеки та торгівлі у Східній Європі. 

Свого часу саме американці врятували росіян від голоду — у суворі девʼяності саме контейнери курятини, які в народі отримали назву «ніжки Буша», врятували росіян від голодної смерті. 

Нинішня Росія добре розуміє, що кожен день війни в Україні робить її все менш рукопожатною — хай навіть не вводять в оману поклони генсека ООН Антоніо Гуттереша над короваєм на саміті БРІКС. Тому вона задіюваютиме всі методи — вичавлювання жалю, нотки ностальгії і побільше ілюзій, що ніколи більше знову. Просто все забудемо, знімемо санкції і одразу підем в НАТО і ЄС.

У Росії ніколи не шкодували грошей на обман і маніпуляції, на цяцьки і премії для російських опозиціонерів закордоння, які навряд чи знають, чим живе типовий росіянин в глибинці

Але проблема очевидна — росіяни купують собі піар у популярних серіалах та купують будинки для майбутньої резидентури під ребрами Білого Дому — варто подумати над тим, що країни Східної Європи, які завше шматувала Москва, можуть дати для протиотрути. Можливо, треба у кварталі від Капітолію мати свою халабуду, де будуть дискусії із тими польськими та українськими інтелектуалами, які живуть у себе вдома, а не сидять на грантах політичних емігрантах. 

Очевидно — це новий виклик для Польщі та України, проти яких і продаватимуть ідею покращеної Росії після заміни нинішнього диктатора на когось красивого і бородатого. Мета цієї акції проста — змусити західних топів забути про переорієнтацію на Польщу та Україну як основних стовпів Східної Європи і знову намагатися виліпити із маніяка янголятко з рожевими щоками.

Тільки дитячі фото Гітлера, Сталіна та Путіна свідчать, що всі вони були симпатичними немовлятами. Але це не завадило їм убивати мільйони людей та руйнувати кордони

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Як Кремль через Керрі Бредшоу продає ілюзію про покращену Росію без Путіна?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Зручніше, ніж у Лас-Вегасі: як українські пари, яких розділила війна, одружуються онлайн

Ексклюзив
20
хв

Вересень-2024 в Україні на фотографіях

Ексклюзив
20
хв

Найкращі фотографії липня 2024 в Україні

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress