Ексклюзив
20
хв

Працювати всупереч: як видавництво «Ранок» в умовах війни в рази збільшило експорт українських книжок

Як українське видавництво долає виклики, пов'язані з війною, як вдається продавати книги за кордоном та чому для харківського видавництва виїзд з Харкова прирівнюється до зради — про це розмова з генеральним директором видавництва «Ранок» Віктором Кругловим

Юлія Малєєва

Українські воїни читають книгу видавництва «Ранок», яке передає свої книжки на фронт. Фото з приватного архіву

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Видавництво «Ранок» спеціалізується на навчальній, методичній та дитячій літературі. Тут друкують підручники, розвивальну літературу, енциклопедії, світові бестселери, передають книги захисникам. Під час обстрілу Харкова 23 травня у знищеній друкарні «Фактор-друк» серед 50 тисяч українських книг був, зокрема, весь наклад підручників з німецької мови для 7 класу, який видавництво «Ранок» наступного дня мало відвезти у регіони. Проте гендиректор підприємства обіцяє: до початку нового навчального року встигнуть все відновити. Тоді ж, 23 травня, було знищено ще десяток найменувань книжкової продукції видавництва. 

18 червня Володимир Зеленський підписав проєкт закону, який дозволяє українцям, яким цьогоріч виповнилося 18 років, купити книжок на суму 908 гривень через застосунок «Дія». Генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов упевнений, що це стане потужною інвестицією у книговидавництво. Sestry поговорили з ним про те, як українські видавництва навчилися працювати під обстрілами та в умовах постійних відключень електрики і як книжки стають для українців острівцем незламності. 

Генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов

Не все одно, якою мовою читати

Юлія Малєєва: Вікторе, що сьогодні переживає видавничий бізнес? Які виклики долаєте?

Віктор Круглов: Нинішня ситуація має як позитивні, так і негативні сторони. Почну з позитиву, бо я — оптиміст по життю. З точки зору розвитку видавничого бізнесу і попиту на українську книгу, зараз все набагато краще, ніж це було до 2014 року, до початку війни. 

За моїми оцінками та оцінками інших експертів, частка російської та російськомовної літератури на той момент була від 60 до 70%. Це були книжки, які імпортувалися в Україну або друкувалися тут дочірніми підприємствами російських видавництв. Російський видавничий бізнес тиснув на українську книжкову галузь дуже сильно, зокрема масштабами, адже російськомовна література друкувалась великими накладами. 

І був ще момент, який вже не є секретом: 

Російські видавництва одночасно скуповували авторські права на переклади світових бестселерів не тільки російською, а й українською мовами, але українською не видавали

А оскільки у видавничому бізнесі зазвичай продається виключна ліцензія на одну мову, то українські видавці не могли надрукувати ці книжки відомих авторів. Тому й виникло явище, що відомі твори в перекладі спочатку з'являлися на ринку російською. Тоді як україномовну версію доводилось дуже довго чекати.

І хоча після 2014 року люди стали переходити на читання українською, ще до 2022 року багатьом було все одно, якою мовою читати — українською чи російською — головне, щоб книга була в доступі. Після 2022 року все змінилось: якщо є вибір, якою мовою читати — російською чи англійською, — то багато хто вже обере англійську.

І те, що в книгарнях зараз не продається російська книжка через заборону імпорту — дуже добре. Тим паче зараз великий попит на український культурний продукт: книги, вистави, фільми. Зрозуміло, що в інтернеті чимало російського, та я думаю, що за кілька років ми і цього позбудемось.

Читачі біля стенду видавництва на «Книжковому Арсеналі»

Книгодрук на генераторах

Ви говорили й про те, що є й негатив…

Звісно, його вистачає. Під час війни дуже важко видавати книжки, брати участь у виставках, особливо закордонних. Але видавництво «Ранок» їздить у Франкфурт, Лондон, Варшаву. У Лондоні до наших стендів підходили люди, дивилися на книжки й співчували: мовляв, ви, мабуть, зараз не працюєте. Натомість ми показували відвідувачам, що ми привезли книжки, підписані до друку у 2024 році. І всі дивувалися, як це можливо.

Можливо, бо видавничий бізнес навчився працювати онлайн, так само онлайн укладаються угоди. Але найбільша проблема сьогодні — те, що великі видавництва розташовані у Харкові, де проблеми з електрикою й інтернетом. У нас була історія:

Якось я зателефонував мобільному оператору, щоб з'ясувати, чому поруч є стільникова вежа, а інтернету немає. Мені відповіли, що там немає світла. Тому ми під’єднали вежу до свого генератора й забезпечили зв'язком не лише себе, але й частину мешканців Харкова

У нас редактори навчилися підключати автомобільні акумулятори до блоків безперебійного живлення, і це дає можливість 5-7 годин працювати за комп'ютером. Ми всім своїм співробітникам і авторам, які потерпають від нестачі електрики, проводимо оптоволоконний інтернет, щоб у них був доступ і без електроенергії.

Але найбільша проблема в тому, що книжка — це фізична річ. Вона має друкуватись, десь зберігатись. Нам уже двічі прилітало на наш склад у Харкові, були пошкоджені кілька тисяч квадратних метрів, плюс спрацювала протипожежна система й залила все водою. 

Пошкоджений логістичний центр, 2022

Тому зараз книги та папір тримаємо в кількох місцях на різних складах в Україні: в Києві, Львові, Луцьку тощо. Ми розробили таку розпорошену систему зберігання книжок, щоб можна було при замовленні перемикнутися з одного складу на інший. Бо розуміємо, що в Україні зараз жодного безпечного місця немає — може прилетіти куди завгодно.

Усі файли ми тримаємо у хмарі, це теж вимагає від нас величезних ресурсів, тому що у нас контент вимірюється терабайтами — і його треба зберігати так, щоб був доступ.

Ну і, звісно, проблема з друкарнями. «Фактор-друк» — це вже третя друкарня, пошкоджена росіянами від початку повномасштабного вторгнення. Що ж до збитків, то це мільйони гривень. 23 травня згорів майже весь наклад нового підручника для 7 класу з німецької мови. Наступного дня ми планували його розвозити по регіонах. Папір, який ми завезли для друку наступних накладів, теж був пошкоджений. А ще — наклади близько десятка дитячих книжок, які були там у друці.

Але найстрашніше — там загинули люди й багатьох поранено. Таких спеціалістів треба вчити роками й це дуже великий удар по всій видавничій галузі.

Книги видавництва «Ранок», спалені 23 травня 2024 російською ракетою у харківській друкарні «Фактор-Друк». Фото: ДСНС

Як ви це все вирішуєте?

Намагаємося диверсифікувати: завозимо папір тільки у такій кількості, яка потрібна, друкуємо на різних друкарнях і не тільки в Харкові. І це значний виклик, адже тепер треба докладати чимало зусиль на планування, логістику, які раніше не забирали стільки ресурсу.

Нас часто питають, чому ви не хочете переїхати.

Вважаю, що це — зрада Харкова. Можливо, самі комп'ютери й просто перевезти, але тут залишаються люди, у багатьох працівників тут батьки, які не хочуть чи не можуть виїхати, у когось — домашні улюбленці

Та й неможливо все місто евакуювати. Тому наші працівники кажуть: «Ми не поїдемо, краще нумо думати, як підсилити ППО, що робити з цими дронами-розвідниками».

Ви згадували про генератори й акумулятори, оптоволоконний інтернет. А які ще рішення запровадили?

У нас є домовленості з коворкінгами, де є бомбосховища, електрика й інтернет, що працівники можуть приїжджати працювати. Хоча розуміємо, що зараз у Харкові немає жодного безпечного місця. Є дні, коли тривога триває цілий день. Ми намагаємося долучати співробітників до спілкування з психологом, розсилаємо поради, як заспокоїтися.

Евакуація книжок з Харкова залізничними вагонами

Книжки зараз дуже подорожчали…

Адже сильно подорожчали папір, електрика, друк. Зараз друкарні вимушені працювати на генераторах. Якщо раніше відсоток електроенергії у витратах друкарні був незначний, то зараз він може сягати 20%, адже друкуватися на генераторах — це дорого.

Тому якщо говорити про доступ українців до літератури, то міркувати про наповнення бібліотечних фондів треба зважаючи на те, що в них немає коштів на сучасні видання. Треба думати, як їм допомогти. Можливо, залучати європейську спільноту.

Бо читання книжки — теж психологічне заспокоєння. Коли ми читаємо, то переносимося в уявний світ. Є така красива фраза: «Скільки книжок ти прочитав, стільки життів ти прожив». Може, ще й тому попит на українські  книжки зараз зростає — людям хочеться відволіктися. І, може, саме тому на Книжковому Арсеналі були такі великі черги.

Черга за книгами на «Книжковий Арсенал 2024»

Попит на українську книгу за кордоном вражає

Які ще рішення запровадили, зважаючи на виклики часу?

У 2022 році ми зрозуміли, що дітям необхідно навчатися, незважаючи ні на що. Тому розробили електронні додатки до підручників, з відео й аудіо доповненнями. Це цікаво для дітей, бо це не просто PDF-підручник, а інтерактивний. І ним можуть скористатися ті, хто за кордоном. Тож тепер ми одночасно видаємо як паперову книжку, так і її електронну версію.

Щодо аудіокниг, то зараз експериментуємо зі штучним інтелектом. Бо аудіозапис — це недешево: студія, мікшування, диктор. Щоб записати аудіокнигу довжиною 3-4 години, треба витратити близько тижня. Це виливається у великі гроші, тому й аудіокнижка у нас майже не розвивається. З аналізу продажів: 2/3 — це паперові книжки, за ними йдуть електронні й лише невелика частка — аудіо.

В принципі, це добре, бо важливо, щоб діти й дорослі саме читали. Коли наш мозок перетворює графічні символи в образи, по-іншому будуються нейронні зв'язки, ніж коли ми слухаємо чи дивимось якусь історію.

Ви згадували, що 23 травня згорів увесь наклад підручників. Що плануєте робити?

У нас  контракт з Міністерством освіти й ми мусимо забезпечити школи до 1 вересня. Трошки часу в нас є. Ми зараз вимушені власним коштом шукати інші друкарні, де можна це надрукувати. І це дуже непросто, бо зазвичай друкарні контрактуються на кілька місяців наперед, і всі потужності зараз завантажені до серпня. Тож ми змушені в одній друкарні друкувати внутрішній блок, в інший — обкладинку, а в третій виконувати палітурні роботи. 

Але плануємо до 1 серпня закінчити друк, щоб встигнути розвести все по регіонах. І ми це зробимо. 

Який зараз попит на українську книжку за кордоном, коли чимало українців з дітьми виїхали за кордон? Наскільки просто придбати за кордоном українську книжку?

Скажу про наше видавництво: експорт зріс в рази. 

Якщо раніше ми експортували 5-10 тисяч книжок, то зараз вже понад 100 000. Тепер наші книжки їдуть практично у всі країни Європи: до Швеції, Німеччини, Британії

Читачі можуть купити з нашого сайту, але й майже на всіх закордонних сайтах є книжки українською. Попит є — і ми намагаємося його закривати. Говоримо з консульськими працівниками, з бібліотеками за кордоном, щоб вони теж закуповували книжки для українців, які там живуть. 

Тому я б хотів звернутися до українців, які вимушено виїхали в інші країни: бібліотечна система замовляє ті книжки, які люди запитують. Тож якщо ви живете за кордоном, то приходьте до місцевої бібліотеки й питайте книжки українською. Якщо буде багато таких запитів, бібліотеки вимушені будуть їх закуповувати.

Дуже важливо, щоб наші українці, які виїхали, спілкувалися з дітьми українською, щоб діти не забували українську. Бо ці діти — майбутні амбасадори України.

Хлопець читає книгу видавництва на книжковому ярмарку в Варшаві, 2024

Фотографії з приватного архіву

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Журналістка, працювала директоркою та головною редакторкою ІА «ВСН», кореспонденткою ІА «Волинські Новини». Випускниця курсу «Економіка, ринки та аналіз даних» Центру журналістики Київської школи економіки. Магістр української філології.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
вплив українців на економіку польщі

Оцінка польської допомоги для України 

Офіс Президента Польщі стверджує, що Польща виділила на допомогу Україні еквівалент 4,91% ВВП, з яких 0,71% ВВП витрачено на підтримку України, а 4,2% ВВП — це витрати на допомогу українським біженцям. Цю інформацію одразу підхопили критики польсько-українських відносин. 

У тексті не уточнюється, з чого складається ця цифра. Обсяг військової допомоги (15 мільярдів злотих) при цьому детально розписаний, а от значно більша сума — чомусь ні. Витрати тільки на українських біженців з 2022 року оцінено в 88,73 мільярдів злотих, але ця цифра не підтверджується жодним з інших джерел. Так, авторитетний німецький інститут ifW Kiel, який від початку війни веде детальний підрахунок міжнародної допомоги для України, оцінив загальну вартість польської допомоги (і збройної, і гуманітарної, і фінансової) в 5 мільярдів євро (це трохи більше 20 мільярдів злотих). 

Окремо допомогу, надану біженцям з України, порахували і в Польському економічному інституті: у 2022 році це — 15 мільярдів злотих, у 2023 — вже 5 мільярдів злотих. Цифри за 2024 рік поки немає, але вже зрозуміло, що вона буде меншою. Взяти хоча б таку статтю витрат, як виплати на дітей «800+»: в 2024 нею скористалися 209 тисяч з 400 тисяч українських дітей. На медичну опіку витрати теж скорочуються: в 2024 році меддопомогою в Польщі скористалися 525 тисяч українців, тоді як у 2023 році було 802 тисячі.

Торгівля: економічний баланс на користь Польщі

Починаючи з 2021 року, відповідно до аналітичної довідки Центру східних досліджень, Польща нарощує обсяги експорту товарів до України. Вже у 2023 році обсяги виросли на 80%, а торговий профіцит збільшився з 2,1 мільярда євро до 7,1 мільярда євро. 

Важливим фактором росту експорту польських товарів стала війна. Так, у 2024 році Польща експортувала в Україну товарів на суму 56 мільярдів злотих (приблизно 12,7 мільярда євро), що на 5 мільярдів злотих більше, ніж у попередньому році. Ключові сектори, які забезпечують це зростання, — паливо, військове обладнання, машини та автомобільна продукція. 

Щодо товарів масового вжитку й продуктів, то тут теж пожвавлення. Якщо раніше не виникало питання, що українцям везти з Польщі в якості презента: одяг, взуття, сири, алкоголь, продукцію для рукоділля, то зараз це вже проблема, адже більшість відомих польських товарів можна легко знайти в українських супермаркетах. 

Війна зробила Польщу ключовим логістичним партнером України. Дохід тільки від постачання в Україну військової техніки досягнув у 2024 році майже 10 мільярдів злотих, що вдвічі більше, ніж у 2023.  

Це зростання підкреслює важливість України як торговельного партнера, що є сьомим за величиною ринком польського експорту, випереджаючи США й Іспанію. Саме українська міграція, на думку аналітиків Банка народного господарства Польщі, найбільше вплинула на зміцнення торговельних зв'язків між країнами. 

Україна відкрила двері польським виробникам навіть попри блокування кордонів, «зернове ембарго», намагання деяких політиків грати на історичній пам'яті. Водночас ослаблена війною Україна отримує значно менші прибутки. 

Блокування польсько-українського кордону, 2022. Фото: Filip Naumienko/REPORTER/East News

Як зазначає в.о. директора Польського економічного інституту Павло Слівовський, «інтеграція України з Європейським Союзом та розвиток інфраструктури дозволять Польщі отримати більші економічні вигоди від торгівлі з Україною».

Вплив біженців на польську економіку 

Тут цифри ще більш вражаючі. 78% повнолітніх українців у Польщі — працюють. Вони складають 5% (як трудові мігранти, так і особи зі статусом тимчасового захисту) від всіх працюючих людей в Польщі. 

Відповідно до звіту Державного банку розвитку Польщі, у 2024 році українські вимушені мігранти внесли до Національного фонду здоров'я та Фонду соціального страхування 15,21 мільярдів злотих. Ця сума значно перевищує витрати, які понесла польська держава на соціальну підтримку дітей та медичне обслуговування українців зі статусом тимчасового захисту. 

Bank Gospodarstwa Krajowego звітує, що на кожен злотий, отриманий на дитину за польською програмою «800+», українці сплатили до польського бюджету 5,4 злотих

Українці стали частиною польського ринку праці, особливо в галузі будівництва, у транспортній і сфері послуг, логістиці тощо. Українці заповнюють критичні прогалини. Українські жінки, які становлять більшість серед біженців, часто беруть на себе роботу, якою не хочуть займатися самі поляки, а також працюють там, де традиційно до війни через великі навантаження працювали чоловіки — наприклад, на складах чи м’ясопереробці.

Українська міграція сприяє росту польського ВВП. Так, згідно з дослідженнями Банку народного господарства, йдеться про щорічне зростання ВВП Польщі на 0,5-2,4 відсотки

А колишній віцепрем’єр, міністр фінансів і багаторічний голова Національного банку Польщі Лешек Бальцерович взагалі впевнений, що «якби не біженці, валовий внутрішній продукт Польщі був би на 7 відсотків нижчим».

Є і такий факт: у 2023 році, після низки випадів з боку деяких польських політиків на адресу українських біженців і блокування українсько-польського кордону, стався масовий виїзд українців з Польщі — переважно до сусідньої Німеччини.

Польський економічний інститут пов'язує з виїздом українців зменшення економічного зростання у другому кварталі 2023 року на 0,2-0,3 відсоткових пункти

І йдеться вже не лише про «робочі руки». Польському ринку роками бракує вчителів, лікарів, інженерів, медсестер, доглядальниць за людьми похилого віку. Згідно з цьогорічним «Барометром професій», який визначає попит на окремі професії, 29 зі 168 професій можна вважати дефіцитними, з яких 13 — професії, що потребують високої кваліфікації. І в українців ця кваліфікація є.

Підприємництво та інвестиції: українці створюють робочі місця 

У 2024 році кожен восьмий новий підприємець у Польщі мав українське походження. Із січня 2022 року по червень 2024 року в Польщі було створено близько 59,8 тисяч бізнесів, заснованих українцями, повідомляє Польський економічний інститут. 

Українці перевозять виробництво, відкривають салони краси, ресторації, IT-компанії. За даними Польського економічного інституту, українські бізнеси працюють переважно в таких секторах: будівництво (23% від відкритих українських бізнесів), інформація та зв’язок (19%) та інші види послуг (12%).

Українці йдуть на ризик, працюючи в новому для себе середовищі, розбираються в нових для себе законах, бухгалтерській і податковій системах, щоб не залежати від соціальної допомоги й мати можливість утримувати власні родини

Відзначимо, що попри війну польський бізнес також інвестує в Україну. З початку війни інвестори зі 100 країн заснували в Україні понад 3000 компаній. Серед них поляки посідають третє місце (7,3%), випереджаючи німців, американців та англійців, повідомляє публічний портал Opendatabot. Більше половини польських компаній зареєстровані у Львові. 

Відкриття магазину «Україночка» з українськими товарами в Любліні, 2025. Фото: Jan Rutkowski/REPORTER

Споживання та туризм: українці витрачають гроші в Польщі

Якщо довоєнні мігранти зосереджувалися на тому, щоб переказувати заробітки додому, то воєнні мігранти витрачають зароблене на місці — в Польщі. Дослідження Grupy Progres свідчить, що реальний заробіток українських біженців коливається від 3,3 до 5,5 тисяч злотих нетто, хоча більшість українців розраховує на більші ставки. 

Основна причина в тому, що близько 66% свого заробітку українці віддають на оренду житла, плюс — комунальні послуги, інтернет, телефон, пальне. На чому економити? Якщо 80% опитаних говорять, що на їжу вони витрачають 1,5-2 тисячі злотих на місяць. Нерідко через низькі заробітки українців у Польщі родини біженців змушені витрачати кошти з дому, які надсилає чоловік, батьки. 

— Я вирішила повернутися в Україну, коли нам в черговий раз підняли оплату за квартиру, — розповідає моя приятелька Зоя. — З двома маленькими дітьми важко знайти роботу, мій дохід був 1600 злотих на дітей, 2300 я заробляла прибиранням. Оплату за житло підняли до 2850 злотих, плюс комунальні — і шо, голодувати? 

Національний банк Польщі звітує, що залишитися в Польщі після війни хоче 21 відсоток українських біженців. Основні причини, якими пояснюють бажання виїхати, — крім туги за Україною і рідними, — це відсутність перспективи мати власне житло, необхідність виконувати працю, яка не відповідає освіті та вмінням (лише 34 відсотки українців працюють відповідно до своєї кваліфікації, освіти), відчуття відокремленості від спільноти й незахищеності, негативний досвід під час працевлаштування (41 відсоток українців був ошуканий польськими працедавцями).

Ще один пункт впливу українців на економіку Польщі — туризм з України та виїзд в різні країни ЄС через Польщу. Українці виїжджають до ЄС переважно через три точки: Кишинів (Молдова), Будапешт (Угорщина), а більше половини пасажиропотоку — через українсько-польський кордон. У Польщі українські туристи купують їжу, залишаються на ніч у готелях, купують квитки з місцевих аеропортів у Кракові, Катовіце й Варшави. 

Лише за третій квартал 2024 року ця стаття доходу принесла Польщі 2,2 мільярда злотих. І стала стабільним стимулом для місцевих економік, особливо в прикордонних регіонах.  

Висновки: разом ми сильніші 

Хоча Польща надала значну підтримку Україні та її біженцям, вона має позитивну віддачу від цих інвестицій у власну економіку. Українські мігранти не лише заповнили прогалини на ринку праці, але й сприяли зростанню ВВП Польщі, сплатили більше податків, ніж отримали соціальних виплат, медичної допомоги, вони розвивають підприємництво й витрачають в Польщі гроші як споживачі та туристи, а отже, — приносять користь польському бізнесу й економіці в цілому. Цифри говорять самі за себе. Українці — не лише реципієнти допомоги, а й активні учасники ринку праці, споживачі й платники податків, які суттєво зміцнюють польську економіку. 

Польща та Україна можуть створити партнерство, яке принесе користь не лише їхнім економікам, а й суспільствам. Подальша інтеграція України з ЄС може ще більше зміцнити цей зв’язок, забезпечуючи стабільне зростання обох країн.

20
хв

«Чиста фінансова вигода». Як українці впливають на економіку Польщі

Галина Халимоник
USAID Україна програми

USAID підтримувало медичну реформу в Україні

Одна з найважливіших змін, яка сталася в Україні завдяки коштам USAID, — технічна та юридична підтримка медичної реформи. Ситуація була катастрофічною. За даними Національного канцер-реєстру, до війни в Україні фіксували 130-140 тисяч випадків онко, щорічно помирали від цього захворювання 80 тисяч людей. Українці нехтували найпростішим способом зменшити ризики смерті від раку — вчасною діагностикою. 

Вони відмовлялися від оглядів чи навіть лікування, бо не хотіли ставити свої родини перед вибором: рятувати їм життя чи зберегти дах над головою. Для повного курсу лікування доводилося продавати квартири, брати кредити, просити допомоги у благодійників. Траплялися випадки, коли, дізнавшись про діагноз, онкохворі зводили рахунки з життям, щоб фінансово не обтяжувати родину. 

— Це був 2016 рік. Щоб почати лікування, я продала власний невеликий бізнес, — розповідає голова ГО «Афіна. Жінки проти раку» Вікторія Романюк. 

Цих грошей вистачило лише на операцію та хіміотерапію. Для  подальшого лікування  потрібний був спеціальний препарат вартістю 50 000 гривень за дозу (на той час — близько 2000 доларів — Ред.), загалом 36 000 доларів за 18 необхідних доз. 

Вікторія Романюк. Приватний архів

Кілька флаконів Вікторія купила за власні гроші. Ще на три їй зібрала в соціальних мережах донька випадкової знайомої по лікарняній палаті. Надія залишалася на державні програми, про які вона дізналася випадково. 

— В той час я вже лікувалася в Інституті раку в Києві, — розповідає Вікторія, — почала все вивчати, моніторити, розбиратися. Виявилося, що держава щороку витрачає чималі кошти на ліки, але розподіл цих ліків непрозорий. Це стало змінюватися, коли Міністерство охорони здоров’я очолила Уляна Супрун, стартувала медична реформа, яку з 2016 року аж до «заморожування» фінансування підтримувало USAID. 

USAID інвестували в розробку програм для підтримки реформи, навчання управлінців медзакладів і лікарів, співпрацю з громадським сектором, фінансування окремих програм, точкові гуманітарні проєкти із заміни застарілого обладнання на більш сучасне тощо. 

Важливою частиною реформ стала підтримка цифрових платформ, де можна було побачити всі фінансові операції, залишки ліків тощо

З відкритих реєстрів Вікторія Романюк дізналася, що держава закупила понад 700 флаконів необхідного їй препарату для онкохворих, але вона не потрапила до списку отримувачів. Всього 13 щасливців на всю Україну витягнули лотерейний квиток з правом на життя. Завдяки своїй активності вона теж потрапила в програму. І стала єдиною жінкою в палаті, якій провели повний курс лікування коштом держави.

— Заради можливості увійти до програми люди сідали на жорстку дієту, ще більше руйнуючи свій виснажений хворобою організм, якому потрібна була енергія для боротьби з раком, — згадує Вікторія. — Кількість необхідних флаконів розраховувалася в залежності від ваги. На мої 50 кг треба було 2 флакони для дози. Якщо жінка важила більше, доза й вартість зростали. Більшість жінок, які були зі мною в палаті, померли, так і не дочекавшись лікування.

Критики USAID звинувачували, що організація вчила, як боротися зі своїми урядами, однак активісти, зокрема, Вікторія Романюк розповідають, що організація вчила їх боротися за права людини і пацієнта. Вікторія брала участь у тренінгах, навчаннях, де вчили аналізували бюджет, працювати з цифровими платформами, сайтами державних закупівель. 

Саме USAID наполягло, що в громадській раді при Міністерстві охорони здоров’я обов'язково мають бути громадські активісти, які дійсно знають, що потрібно пацієнтам і можуть допомагати формувати закупівлі, виходячи з потреб реальних людей, не обмежуючись уявленнями про це МОЗ. Завдяки цьому Вікторія разом з головою БФ «Крапля крові» Іваном Зеленським увійшли до експертної групи МОЗ і домоглися внесення важливого препарату до списку державних закупівель. Рятувати тисячі людей з онкодіагнозами зрештою стало легше.  

— І це були вже не разові закупівлі чи гуманітарна допомога — ліки стали закуповувати системно, — резюмує Вікторія Романюк. 

Мільярди інвестицій і мільйони врятованих

За даними секретаріату Кабінету міністрів і сайту USAID, на 31 грудня 2024 року в Україні діяли 39 програм USAID, загальний бюджет яких становив 4,28 мільярдів доларів. На охорону здоров'я з цієї суми припадало 381,8 мільйонів доларів. 

Одним з найбільш значущих медичних проєктів є надання Україні технічної та юридичної допомоги для реалізації програми «Доступні ліки», за якою українці отримували ліки безкоштовно або купували з невеликою оплатою.

За словами прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля, за останні п'ять років програмою скористалися понад 5 мільйонів пацієнтів, з них 2,2 мільйони — у 2023 році. За дослідженням USAID SAFEMed, 80 відсотків пацієнтів користувалися програмою понад рік, 78 відсотків відчули зменшення витрат на лікування, а 77 відсотків лікарів вважають, що програма значно покращила доступ до ліків.

До переліку входять понад 500 препаратів, зокрема, знеболювальні для паліативних пацієнтів, імуносупресори та тест-смужки для діабетиків. 

І це далеко не всі важливі для життя і здоров'я людей проєкти, були десятки інших. Зараз вони всі поставлені на паузу. 

У 2024 року через програму USAID «Підтримка реформи охорони здоров'я» планувалось навчити 2000 лікарів Харківської та Запорізької областей користуватися УЗД-апаратами, купити ці апарати та встановити у прифронтових громадах. Завдяки проєкту «Реабілітація в Україні» (Rehab4U) в 15 громадах з 14 областей України мали з'явитися високотехнологічні центри для українців, які отримали поранення й травми під час війни.

Мінсоцполітики заявляє, що припинення невійськової допомоги США поки не вплинуло на фінансування проєктів, бо вони спиралися переважно на підтримку Європи, Великої Британії та Світового банку. Міністерство охорони здоров'я поки не коментує наслідки скасування програм USAID. Sestry вже направили запит до МОЗ, як це вплине на медичну галузь в Україні (опублікуємо відповіді після отримання). Однак, оскільки в самих США йдеться про можливе скорочення видатків страхових програм Medicaid, Medicare і Дитячої програми медичного страхування (CHIP) для економії федерального бюджету, ситуація не виглядає оптимістичною. 

Проєкт «Реабілітація в Україні» (Rehab4U). Фото: МОЗ

Чим замінити американську допомогу?

Одним з ключових напрямів підтримки USAID була допомога вразливим групам населення, зокрема, людям з ВІЛ/СНІДом і туберкульозом. Були закуплені тести для виявлення нових випадків, надавались соціальні послуги, а з початком повномасштабної війни постачалися життєво необхідні ліки.

Новина про можливе припинення роботи програми викликала неабияку тривогу серед тих, чиє життя залежить від цих препаратів.

«Втім, поки що немає підстави для паніки», — заспокоює Юлія Чабанюк, голова правління благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький», найбільшої пацієнтської організації України. І наголошує, що на складах є достатній запас ліків, а їхню кількість постійно моніторять. 

Юлія визнає, що американська допомога була своєрідною страховкою, оскільки більшість державних коштів зараз йдуть на війну. І вірить, що всі медичні програми USAID не будуть повністю скасовані — просто зменшиться їхній обсяг.

На момент «заморожування» роботи благодійна організація «100% життя» мала чотири проєкти, які фінансувалися американськими партнерами. Тільки один з них — тестування нових випадків ВІЛ/СНІДу — вже відновився, але й той поки без фінансування.

Інші проєкти на паузі. Пацієнтів, хворих на туберкульоз, перевели до інших програм. Для проєкту виявлення хворих на туберкульоз серед груп ризику (безхатьки, люди з алкозалежністю тощо) альтернативного джерела фінансування поки не знайшлося. Американська допомога становила 40% фінансування організації.

«За 20 років роботи ми звикли до викликів», — каже Чабанюк. Організація вже має досвід фінансування проєктів з місцевих бюджетів, наприклад, щодо профілактики соціально значущих хвороб серед умовно засуджених. «Такий “холодний душ” загартовує та змушує працювати ще більше, адже ця робота надзвичайно важлива».

Основні ідеї, як замінити втрату американського фінансування, — шукати нові партнерства поза США, працювати з місцевими бюджетами, спиратися на спільноту й бути готовими зменшити витрати, обираючи найбільш важливі напрями. 

Протест проти скорочення допомоги USAID у Вашингтоні, 26 лютого 2025. Фото: Nathan Posner/Rex Features/East News

Біженки втратили психологічну підтримку рідною мовою 

Зменшення фінансування від USAID опосередковано вплинуло на благодійну сферу в усьому світі. Деякі фонди, зокрема, в Польщі, перенаправили допомогу від жінок-біженок на постраждалі міста в Україні.

Українка Світлана Велика завершує роботу у фундації LWF Zierz у Зґежі — центр для українок закривається через нестачу коштів. Їм повідомили, що зусилля фонду будуть спрямовані на допомогу всередині України. 

Як психолог вона підтримувала жінок, дітей, літніх людей та людей з інвалідністю. «Спочатку це був простір допомоги для дезорієнтованих жінок, пізніше — місце, де вони могли висловитися, виплакатися, знайти розраду. Центр працював навіть вночі, якщо комусь треба була термінова підтримка, допомагав дітям інтегруватися в шкільні колективи», — пояснює Світлана.

Закриття центру — втрата для жінок, які вже втратили дім, друзів, родину. Тут їм допомагали пережити горе, знайти роботу, відновити психічне здоров'я.

«Центр став для багатьох домом, а для літніх людей — єдиним місцем, де можна було говорити рідною мовою. Ми відбудовували нове життя з нуля, тепер цього не буде».

Світлана Велика. Приватний архів

Завдання із зірочкою

Державний секретар Марк Рубіо, який тимчасово виконував обов'язки голови USAID, поінформував Конгрес, що частину функцій USAID можуть передати Держдепартаменту, а решту організації — ліквідовують. Рубіо підкреслив, що USAID, фінансоване за рахунок американських платників податків, перетворилося на міжнародну благодійну структуру, що «втратила зв'язок з національними інтересами США».

Питання не лише в тому, що USAID було одним з найбільших благодійників світу, якого важко просто замінити іншими зовнішніми донорами чи пошуком внутрішніх резервів. Демонтаж USAID став прелюдією до всього, що почули українці після. Донедавна США орієнтувалися на концепцію «м'якої сили» (soft power), були «пагорбом свободи», до вершини якого прагнули піднятися інші, долаючи труднощі. USAID було невід'ємною частиною цього процесу, адже підтримувало інші народи на їхньому шляху до демократії та стабільності. 

Безперечно, лише американський народ має право визначати, на що йому витрачати свої податки. Однак, схоже, що в новому світі Америка більше не буде асоціюватися з величчю душі, стабільністю, справедливістю, як це було раніше. І для українців вижити в цьому хаосі — чергове завдання із зірочкою. 

20
хв

USAID рятувало життя українців. Чим замінити цю допомогу? ‍

Галина Халимоник

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

«Поки в інших опускаються руки, ми в цей час заходимо на кращу локацію»

Ексклюзив
20
хв

«Навички, які наші жінки отримують зараз за кордоном, будуть дуже потрібними при відбудові України», — Ольга Луць

Ексклюзив
20
хв

Що почитати влітку? Книжковий клуб Sestry

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress