Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
30 жовтня в нашому виданні була опублікована стаття «У мене немає сил знову починати все спочатку» про те, що в місті Ольштин Вармінсько-Мазурського воєводства півтори сотні українських біженців, які знайшли тут прихисток після початку великої війни, можуть опинитися на вулиці. Єдиний в місті притулок «Братняк» через низку причин закривається. Одні українці (переважно пенсіонери) вже отримали попередження про виселення — і хтось вимушено повернувся додому під ворожі обстріли. Інші переселенці перебувають «у передчутті». Наскільки безвихідна ситуація, що склалась у «Братняку»?

Одразу після виходу статті до редакції зателефонував голова Ольштинського відділу об'єднання українців у Польщі Степан Мігус і повідомив, що крига скресла:
«До мене ніхто з біженців не звертався з цього питання. Коли я прочитав статтю на сайті Sestry, інформація, викладена в ній, стала для мене неприємною несподіванкою. Я не знав, що опалення досі не ввімкнули, що є брак фінансування притулку. Я вважав, що люди можуть проживати там як мінімум до кінця 2023-го року. Очевидно, що цим українцям нині потрібна допомога. Я вже знаю, що в декого з них немає грошей навіть на квиток додому. Більшість біженців — це люди з тимчасово окупованих територій або з громад, де були бойові дії. Поки що їм немає куди повертатися. Їхати в Україну з дітьми вкрай небезпечно. Тому нині ми мусимо зробити все можливе, щоб суспільство не збайдужіло до варварської війни, яка загрожує всій Європі. Я надав інформацію про проблему виселення біженців з притулку голові Комісії національних та етнічних меншин сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства Ярославу Сломі та Уповноваженій у справах інтеграції й допомоги воєнним біженцям з України Ірині Петрині. А також підготував звернення-протест до воєводи щодо ситуації з виселенням біженців з єдиного в Ольштині притулку».

За словами Степана Мігуса, органи місцевого самоврядування Вармії та Мазур з перших днів повномасштабної війни активно допомагають Україні й українським біженцям. Насамперед цю допомогу скеровують до партнерських самоврядних структур в Україні [міськрад, сільрад тощо. — Ред.], з якими підписали договори про співпрацю. У лютому 2023 року маршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Ґустав Марек Бжезін призначив Уповноважену в справах інтеграції й допомоги воєнним біженцям з України. Нею стала Ірина Петрина, яка була депутаткою Сейму, віцемаршалком воєводства, директоркою лікарні.
У червні 2023 року вона організувала зустріч із представниками організацій, товариств і духовенства Вармінсько-Мазурського воєводства, надала інформацію про розмір допомоги Україні від воєводського самоврядування Вармії та Мазур. Завдяки підтримці неурядових організацій, фірм, приватних осіб, Україні передали дві карети швидкої допомоги, майже 25 тонн необхідних товарів і понад п’ять тонн харчів. Сеймик Вармінсько-Мазурського воєводства передав у 2022 році допомоги на суму майже 521 тисяча злотих. До Рівненської області надіслали 26 тонн продуктів, 28 генераторів, 578 покривал та 242 спальники. Навесні 2023 року передали 30 комп’ютерних комплектів для дітей і юнацтва. Зібрали гроші на купівлю безпілотника для прикордонників, які перебувають на українсько-білоруському кордоні.
Під час цієї зустрічі директор відділу безпеки й кризового управління Вармінсько-Мазурської держадміністрації Кшиштоф Курята розповів, що в перші місяці повномасштабного вторгнення до воєводства приїхало орієнтовно десять тисяч біженців. Усіх забезпечили житлом — переважно в хостелах, осередках відпочинку, гуртожитках. Пізніше хтось повертався додому, інші знаходили роботу й переїжджали до орендованих помешкань. Тих, хто проживав по п’ятеро людей в одному приміщенні, розселили. Понад 90 відсотків з них звільнили від оплат. Разом з цим Кшиштоф Курята наголосив, що потрібно бути уважними до того, як використовується допомога. Щоб вона потрапляла до тих, хто її насправді потребує.
Також до редакції Sestry зателефонували дві жінки з Ольштина — пані Малгожата й пані Кароліна. Вони розповіли, що прочитали статтю й захотіли допомогти. Вони купили й привезли до притулку їжу (муси, каші, пюре, фрукти, йогурти, солодощі) для дітей. Одна з жінок, яка отримала цю допомогу, — 27-річна Мар’яна Стасюк, мама трьох дітей. ЇЇ чоловік помер 24 жовтня 2023 року від онкозахворювання.

Читачка нашого видання Анна Гродкевич (Аnna Grodkiewicz) з Ольштина допомогла вдові загиблого військовослужбовця, мамі двох неповнолітніх дітей. Ця родина знайшла нове житло й потребувала меблів. Пані Анна подарувала їм шафу, комод, стільці та зимове взуття.
Тож, сподіваємось, завдяки добрим людям, небайдужим до поневірянь українських жінок і дітей, проблему виселення буде ефективно вирішено.
Журналістка, редакторка Миколаївської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України. Авторка теле- й радіопрограм, сюжетів, статей на воєнну, екологічну, культурну, соціальну та європейську тематику. Публікувалась в газеті української діаспори в Польщі «Наше слово», на всеукраїнських сайтах «Євроінтеграційний портал» Офісу віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, Українського кризового медіацентру. Учасниця міжнародних навчальних програм для журналістів: Deutsche Welle Akademie, Media Neighbourhood (BBC Media Action), Thomson Foundation та інших. Співорганізаторка низки заходів, тренінгів: освітніх й культурних проєктів для біженців в Польщі, що реалізовують Caritas, Федерація громадських організацій FOSa; «Culture Helps / Культура допомагає», які реалізовують Osvita (UA) та Zusa (DE). Співавторка книги «Серце, що віддане людям» про історію півдня України. Публікувала статті на воєнну тематику в книгах «Війна в Україні. Київ — Варшава: разом до перемоги» (Польща, 2022), «Екологічні читання: Збережемо для нащадків» (Україна, 2022).
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!