Ексклюзив
20
хв

Путін атакує світ. За допомогою рефлексій та емоцій

Терористичний акт, який стався у підмосковному «Крокус Сіті Холі», Кремль намагається використати у власних інтересах. Путін та його оточення діють з особливим цинізмом, з розмахом, намагаючись розвернути ситуацію у власних інтересах

Євген Магда

Люди несуть квіти загиблим у теракті. Російське керівництво грає на сильних емоціях людей і намагається обернути гнів народу проти українців. Фото: Olga MALTSEVA / AFP/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Теракт з нюансами

Ввечері 22 березня у комплексі «Крокус Сіті Холл» пролунали автоматні черги та спалахнула масштабна пожежа. Жертвами нападу групи озброєних осіб стали понад 140 відвідувачів та співробітників цього комплексу. Нападникам вдалося втекти з місця терористичного акту, але вже наступного дня російські силовики прозвітували про затримання у Брянській області білого Renault з чотирма громадянами Таджикистану. За словами Владіміра Путіна, вони намагалися втекти на територію України, проте їхній маршрут та місце затримання не дають можливості підтвердити це припущення.

Терористичний акт стався практично одразу після перепризначення Путіна на посаду президента Росії. Показово, що напередодні дня голосування американські спецслужби попереджали про можливість терористичного акту в Росії, і факт цього попередження в Росії були змушені визнати. Звісно, наголосивши на тому, що воно носило загальний характер та нічим предметно не допомогло. Відповідальність за терористичну атаку взяла на себе організація «Вілайат Хорасан», яку називають філією Ісламської держави в Афганістані. Проте у Росії цьому не повірили.

В будь-якому випадку ситуація виглядає показовою: Путін, який публічно «продає безпеку» громадянам Росії, виявився неспроможним забезпечити її в належних обсягах.

Кривава бійня у «Крокус Сіті Холі» навіть без конспірологічних припущень викликає чимало запитань до російської влади. Щонайменше у тих, хто має хоча б початки критичного мислення.

Кремль (і це надзвичайно показово) відмовився використати принцип «Ворог твого ворога — мій друг». Захід, як відомо, продовжує війну проти ІДІЛ вже протягом тривалого часу, зараз епіцентр протистояння перебуває в районі Червоного моря, де хусіти намагаються зашкодити вільному мореплавству. Теракту в Росії висловили співчуття чимало європейських політиків, так працює західний modus operandi — терористичні акти толерувати не можна, їх жертв вшановують належним чином. Однак скликати позачергове засідання Ради Безпеки ООН Росія не стала, і це виглядає доволі дивно. Натомість РФ показово проігнорувала можливість налагодити діалог з США та ЄС та почала просувати версію про український слід.

І це все про неї. Про Україну

Система російської влади передбачає, що версія, озвучена Путіним, береться на озброєння державними органами РФ практично автоматично. Так і сталося 23 березня, коли володар Кремля заявив, що терористи після бійні у Підмосков’ї рухалися в бік України, де для них «було приготовлене вікно». Це твердження не було підкріплене жодним доказом, який був би публічно оприлюднений. Будь-які свідчення, які були силою вибиті із затриманих підозрюваних (їхній зовнішній вигляд у судовому «акваріумі» був ну дуже показовим), могли задовольнити лише того, хто вважає, що зізнання — цариця доказів. Так було, нагадую, у сталінському СРСР, правонаступницею якого стала путінська Росія. І коли прес-ад’ютант Путіна Пєсков називає Володимира Зеленського «своєрідним євреєм», це лише засвідчує відсутність доказів причетності України до теракту в «Крокус Сіті Холлі».

За словами Путіна, звинувачені в теракті люди намагалися втекти з Росії в Україну. Але жодних доказів цього немає. Фото: Alexander Zemlianichenko/AP/East News

Невипадково чотирма «вершниками антиукраїнського Апокаліпсису» стали не лише Путін та його прессекретар Пєсков, але також двоє особливо відданих Владіміру Владіміровичу силовиків — секретар Ради безпеки РФ Нікалай Патрушев та директор ФСБ Алєксандр Бортніков. Вони (кожен у різний спосіб) заявили про причетність України до терористичного акту у Підмосков’ї, не надаючи при цьому жодних доказів. Ще один сигнал: Путін згадав про злочини нацистів, наче намагаючись активувати пропагандистські меседжі, раніше засіяні Кремлем у російському інформаційному просторі.

Рефлексіями та страхом

Теракт у «Крокус Сіті Холлі» не став для Росії приголомшуючою несподіванкою, Кремль демонструє власні можливості впливати на світовий порядок денний. Путін використовує у власних цілях шок від розмірів теракту в Підмосков’ї та намагається сформувати власний підхід до ситуації. Звинувачення Україні у підтримці тероризму, підтримані заочним взяттям під варту голови СБУ Василя Малюка та обіцянкою вбити керівника ГУР Кирила Буданова, мають на меті послаблення підтримки нашої держави Заходом. У Кремлі розраховують не стільки на політичне керівництво країн НАТО та ЄС (воно поінформоване про справжніх замовників теракту), як на обивательську думку в Європейському Союзі. Тамтешні політики сильно залежні від громадської думки, і в Кремлі про це добре знають.

Зусилля з публічної «тероризації» України Москва розпочала ще восени 2022 року, коли російські лідери заявили про підготовку Києвом «брудної бомби». Це — потужний боєприпас, вибух якого має супроводжуватися фізичним поширенням радіоактивних часток. Подібні боєприпаси традиційно намагалися набути терористи з ІДІЛ та їхні ідеологічні союзники. Березень 2023 року подарував нагоду запустити їх знову, і це дозволяє припустити причетність Кремля до теракту.

Надумані звинувачення на адресу України варто розглядати в контексті спільних дій з посиленням ракетних обстрілів, інтенсифікацією фейків та дезінформації на адресу України, стратами українських полонених, які помітно почастішали останнім часом. Кремль намагається дестабілізувати Україну зсередини, щоб послабити її позиції на міжнародній арені. Відповідати на цей тиск можна виключно асиметрично, залучаючи партнерів з мусульманського світу та нагадуючи світовій спільноті про численні акти державного тероризму у виконанні Росії. Путін намагається взяти інформаційним тиском. Ми повинні відповісти креативно та з впевненістю у власній правоті.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
застосунок SafeMe для захисту жінок

Як жінки ми мусимо покладатися на себе й близьких, яким дійсно можемо довіряти. Розриваюча серце історія 25-річної Лізи, жорстоко зґвалтованої та вбитої у Варшаві, нагадала нам, жінкам, що наші крики й наше «ні» ніколи не будуть до кінця зрозумілими чоловікам. Читання новин і досвід життя жінкою спонукали мене шукати способи, як я можу себе захистити.

Заняття із самооборони, перцевий балончик, таксі замість добирання пішки чи громадським транспортом у темну пору — все це ефективно. Але мене дуже дратує, що «безпека» означає, що я мушу витрачати більше грошей, а головне — віддавати ці гроші компаніям, що належать чоловікам. Тому я вирішила перевірити, як можу профінансувати ідеї жінок.

Так я натрапила на застосунок SafeMe, створений і перевірений молодими жінками, які — як і я — шукали рішення, яке допоможе себе захистити. На мій подив, коментарі під рекламою додатка були жахливими, а чимало чоловіків висміювали жінок за те, що вони хочуть почуватися безпечніше, ще й поширювали расизм. Це спонукало мене детальніше дослідити застосунок.

SafeMe має два режими: «Замовити спостереження» і «Викликати допомогу». Якщо ви виберете «Замовити спостереження», асистент безпеки SafeMe буде стежити за вашою поїздкою, перевіряючи, чи ви рухаєтеся правильним маршрутом — і в разі небезпеки повідомить про це відповідні служби порядку. Достатньо вказати вид транспорту і вибрати пункт призначення в додатку, і програма буде стежити за вашою безпекою.

У режимі «Викликати допомогу» читаємо: «У разі небезпеки або відчуття загрози скористайтеся додатком і викличте допомогу. Одним натисканням кнопки ви сповістите асистента безпеки SafeMe, який направить відповідні служби до вашого місцезнаходження».

Завдяки цьому вам не потрібно дзвонити в поліцію і повідомляти своє місцезнаходження або пояснювати, в якій ви ситуації, — додаток вже відстежує це. Я вирішила встановити його і користуюся дотепер (щомісячна абонентська плата становить 12,49 злотих). На ринку доступні також інші додатки, як-от HomeGirl, Uber Women або Bolt Women, якими я часто користуюся, повертаючись додому.

Я знаю, що застосунок не є рішенням у разі відсутності почуття безпеки, яке ми, жінки, відчуваємо. Однак, втішним є усвідомлення, що існує спільнота жінок, які піклуються одна про одну, щоб створити простори (навіть в інтернеті), де ми можемо почуватися в безпеці.

20
хв

Як я захищаюсь у таксі й на вулицях Польщі

Меланія Крих

Його можна умовно назвати «список Навроцького». Так, Польща — парламентсько-президентська республіка, де повноваження глави держави не вражають обсягами. Проте заяви Кароля Навроцького під час президентських перегонів потребують від України радикальних змін підходів до діалогу з Варшавою. Нинішній президент-елект виступає каталізатором потрібних змін у відносинах Польщі й України, тому «список Навроцького» необхідно формувати вже зараз.

1. Новий договір про дружбу та співробітництво. Нагадаю, що Договір про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною та Республікою Польща був підписаний і ратифікований ще у 1992 році. Це було логічно з огляду на першість Польщі у питанні визнання незалежності України, але сьогодні актуальним кроком є ухвалення нової версії Договору. Варшава і Київ почали вести відповідні консультації у розквіті повноважень президента Анджея Дуди, і завершення цього процесу дозволило б перекинути логічний місток від одного президента до іншого. 

2. Рішення про продовження ексгумації жертв Волині. Рішення про проведення ексгумації у Пужниках (Тернопільська область) дозволило нейтралізувати негативний ефект від чергового акту вандалізму над похованням воїнів УПА на горі Монастир. І продовження ексгумації — бодай з огляду на місце роботи Навроцького, який очолював Інститут національної пам’яті, є логічним. Цей крок дозволить мінімізувати негативні наслідки очікуваної участі Кароля Навроцького у заходах з агресивного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у липні. 

3. Залучення Польщі як посередника до переговорного процесу з Росією. Для Варшави є характерними небезпідставні дипломатичні амбіції. Хоча президент Польщі не призначає міністрів оборони й закордонних справ (як його український колега), впливати на зовнішню та оборонну політику він точно намагатиметься. Відтак більш активне посередництво Польщі в російсько-українському діалозі може виявитися корисним і для Києва, і для Варшави. 

4. Участь у відзначенні п’ятої річниці створення Люблінського трикутника. Цьогоріч цій геополітичній конструкції в Балто-Чорноморському регіоні виповнюється п’ять років. Хоч останніми місяцями у зовнішньополітичній риториці Польщі більш помітним є Веймарський (Німеччина — Польща — Франція) трикутник, проте саме Люблінський трикутник, як і створена в Любліні десять років тому Польсько-литовсько-українська бригада імені князя Костянтина Острозького, можуть сприяти зміцненню регіональної безпеки. Це варто «продавати» Каролю Навроцькому й членам його команди. 

5. Активізація участі України у проєкті Тримор’я. Ініційований президентами Польщі й Хорватії проєкт розвитку країн між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями повинен політично пережити своїх засновників — Анджея Дуду й Колінду Грабар-Кітарович. Для Кароля Навроцького це може стати елементом власної зовнішньополітичної активності, а для України — шансом на збільшення зовнішньополітичної суб’єктності. До того ж Україна має розгалужену ГТС, яку необхідно використовувати для транзиту природного газу. 

6. Відновлення діалогу про участь Польщі у процесі відновлення України. Представники польського бізнесу понад два роки намагаються отримати від України відповідь на питання щодо власної участі у процесі відбудови України. Вони небезпідставно припускають, що представники різноманітних транснаціональних корпорацій можуть в останній момент їх відтіснити. Тут доцільно згадати обіцянку Навроцького під час теледебатів «відправляти в Україну не польських солдатів, а польських бізнесменів» — та підіграти їй. 

7. Просування «нового прометеїзму». Спираючись на публічний образ новообраного президента Польщі, Україна могла б запропонувати йому «новий прометеїзм» — концепцію спільної протидії Росії та її впливу у Балто-Чорноморському регіоні. Творчо переосмисливши спадщину Юзефа Пілсудського, українське керівництво могло б спробувати створити атмосферу довіри у відносинах з Варшавою. 

Замість післямови. Україна має два місяці на формування політики щодо Навроцького й Польщі, яку він очолить у серпні. Зараз м’яч — на українському боці поля, а шанси порозумітися з політиком з «новим обличчям» є високими.

20
хв

Список Навроцького: актуальний must have для польсько-українських відносин

Євген Магда

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Військовий психолог Андрій Козінчук: «В історію “я покохав її на лінії вогню” я не вірю. Після війни більшість таких пар розійдеться»

Ексклюзив
20
хв

Міністр Михайло Федоров: «Стрімкий розвиток штучного інтелекту змінює світ, але ШІ не замінить людину»

Ексклюзив
20
хв

Єдина в Україні саперка-водолазка Тетяна Мордач: «В умовах нульової видимості під водою моїми очима стають руки»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress