Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
З майбутнім чоловіком Наталія Киркач-Антоненко познайомилася 2004 року в Донецьку, де навчалася на біохіміка, а Віталій — на біофізика. Наталія одразу закохалася у веселого кучерявого красеня, а патріотичні погляди їх зблизили. Закінчили навчання, повернулися у рідний Слов’янськ, одружилися. У 2014 році подружжя залишило місто, його окупували росіяни. Після звільнення Слов’янська пара повернулася і зайнялася волонтерством.
«Ми були дуже щасливі, весь час разом, — розповідає Наталія. — Мали спільну роботу. Щоденні прогулянки в лісі, біля озер, біг, плавання, йога. Розмовляли про все, були найкращими друзями. Цікавились винаходами в науці, особливо в медицині. Віталій мріяв прожити довге життя, вів здоровий спосіб життя, щоб побачити, як зміниться світ на краще. Оптиміст, він випромінював світло. Навіть на фронті, під час страшних подій, завжди підтримував всіх».
Мріяли про велику родину
Напередодні повномасштабного вторгнення Віталій ходив у військкомат майже щодня. Мав давні проблеми зі спиною, його не брали до війська. Проте наполегливість дала результат — приєднався до ЗСУ з перших днів війни.
«24 лютого я вже була вагітна первістком. Через стрес і жахіття війни вагітність завмерла. Страшний удар. Та я поїхала на схід України до коханого чоловіка», — пригадує Наталія.
Знову завагітніла. За 10 днів до загибелі Віталій приїхав у відпустку: вперше та востаннє побачив на скринінгу маленьку донечку.
Тему кріоконсервації Наталія з чоловіком обговорювала ще до війни, планували народити п’ятьох дітей.
«Чоловік, розуміючи ризики війни, хвилювався, що я залишуся сама. Він знав, як сильно я його кохаю і як для мене важливо народити від нього дітей. Ми прожили в щасті та любові 18 років, і дітки — це та мрія, яку так і не встигли здійснити. Кріоконсервація була нашим спільним рішенням», — ділиться досвідом Наталія.
Державні гарантії
Верховна Рада України прийняла у першому читанні законопроєкт, який має забезпечити «державні гарантії» для захисників і захисниць України на біологічні батьківство/материнство у випадку отримання ними поранень, які впливають на репродуктивні функції. Документ дозволяє заморозити і використати генетичний матеріал. Невирішеними залишаються питання використання репродуктивних клітин після смерті одного з партнерів. Чи може жінка використовувати сперму загиблого чоловіка? А якщо гинуть обоє – які права мають родичі?
Процедура поширюється серед військовослужбовців, бо війна загострила розуміння вразливості життя та потреби забезпечення майбутнього.
«Щотижня нашу клініку відвідує 3–5 військовослужбовців. Заморозити сперму чи яйцеклітину можуть всі особи репродуктивного віку. Згідно з фізіологією, чоловік може стати батьком і в 40, і в 50 років. Для жінок оптимальний вік для планової кріоконсервації яйцеклітини — до 35 років, але зараз ми проводимо жінкам кріоконсервацію і в 40, і в 41 рік, пояснюючи при цьому, що шанс на вагітність знижується», — розповідає Оксана Онищук, гінеколог-репродуктолог клініки IVMED «Родинне джерело».
Кошти і процедури
Для військових на фронті, заморожування генетичного матеріалу — спосіб забезпечення продовження роду, враховуючи усі ризики, серед яких найпоширенішими є виникнення травм та фізичних ушкоджень, що впливають на репродуктивну функцію.
Генетичний матеріал може зберігатися до 10 років. Процедура нескладна, але відрізняється у чоловіків та жінок.
«Чоловікові необхідно утриматися від статевого життя 3–4 дні, не вживати алкоголю, не відвідувати сауну, не приймати гарячу ванну. Записатися на прийом в клініку для здачі спермограми. Ембріологи оцінюють отримані показники. Якщо вони хороші, того ж дня чоловік здає аналізи крові і сперматозоїди заморожують», — розповідає Оксана Онищук.
Жінкам потрібне обстеження гінеколога, який призначить гормональну стимуляцію яєчників, щоб отримати якомога більше яйцеклітин. Забір яйцеклітин відбувається під внутрішньовенним наркозом.
Генетичний матеріал піддається заморожуванню за дуже низьких температур, зазвичай використовують рідкий азот. Далі він зберігається у спеціалізованих кріогенних контейнерах. Тривалість збереження сперматозоїдів — від 5 до 10 років, яйцеклітин — до 10 років.
Вартість заморожування яйцеклітин та сперми може варіювати залежно від регіону, клініки та інших факторів. Кріоконсервація сперми коштує від кількох сотень євро за одне заморожування, включаючи перші місяці зберігання. Вартість кріоконсервації яйцеклітин вища, зважаючи на складність процедури, і може досягати кількох тисяч євро за процедуру.
Зберігання генетичного матеріалу в кріобанку коштує від 1000 до 1500 грн на рік.
Проблеми спадкоємства
В Україні є обмеження щодо заморожування генетичного матеріалу. Спадкове право, етичні стандарти та медичний контекст — існує багато прогалин. Законопроєкт № 8011, який стосується забезпечення прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство, став об’єктом публічного обговорення. Скористатися замороженим матеріалом людина може коли забажає. Наприклад, військовий отримав на війні травми і не може більше мати дітей. Труднощі виникають, коли йдеться про посмертне використання.
«Навіть якщо чоловік нотаріально оформив довіреність на жінку, щоб вона скористалася спермою після його смерті, вона не зможе цього зробити, бо довіреність втрачає силу зі смертю особи. Це не врегульовано законодавством. Є один із методів, коли укладається договір з клінікою на використання генетичного матеріалу, у тому числі у випадку смерті. Але все це компроміси, намагання вирішити проблему, яка не розв’язана на рівні закону», — розповідає медичний адвокат Олена Бабич.
А коли помирає жінка, її чоловік практично не може скористатися замороженою яйцеклітиною.
«Припустимо, з яйцеклітин отримають ембріони. Кому їх перенесуть? Для сурогатного материнства в Україні є дві вимоги. Перша — шлюб, друга — прямі показання до сурогатного материнства», — пояснює Бабич.
Якщо ж помирають обоє — і жінка, і чоловік, — ніхто з родичів не може претендувати на генетичний матеріал, це не є предметом заповіту. І заморожені сперму/яйцеклітини утилізують.
Сьогодні багато говорять про використання сперми як донорської. Наприклад, хлопці йдуть на війну, але дівчини, дружини не мають. Звучать думки, що потрібно врегулювати питання, аби чоловіки могли здавати сперму і використовувати її як донорську в майбутньому. Але це питання також не вирішено на законодавчому рівні.
Право військовослужбовця і благополуччя дитини
Олена Бабич радить усім, хто зважився на кріоконсервацію, дуже ретельно оформлювати документи.
Краще заздалегідь поцікавитися в клініці, які будуть оформлені документи (договір, заяви) і що буде на випадок смерті чоловіка: чи зможе дружина використати сперму і за яких умов. В законодавстві немає єдиного механізму. Певні клініки дозволяють використати таку сперму, інші ні.
Наталія Киркач-Антоненко оформила усі необхідні документи. Психологічно найважче було підписати використання генетичного матеріалу у випадку загибелі чоловіка. Хоча саме це найважливіше.
Окрім того, після військових дій багато учасників війни можуть відчувати фізичні та психологічні наслідки, здатні вплинути на спроможність доглядати за дитиною. Законодавцям слід знайти баланс між забезпеченням прав військовослужбовців на батьківство та захистом інтересів дитини.
Виклики кріоконсервації
Процедура кріоконсервації викликає багато етичних запитань. Антоніна Картушинська, клінічна психологиня, президентка Асоціації психосоматики репродуктивної перинатальної психології, каже, що кріоконсервація може призвести до складних психологічних ситуацій для суспільства:
«Є постмортальна репродукція, коли один з батьків загинув. І посттравматична, коли живі обоє, але в чоловіка або жінки травма. У випадку постмортальної репродукції виникає питання: чи відбувається спроба компенсувати відсутність коханого і побачити в цій дитині його частину? З моменту смерті має пройти хоча би рік, щоб жінка могла заспокоїтися. З іншого боку, який статус матимуть ця дитина і ця жінка? Я розумію, що це зараз подається як збереження нації. Але чому ніхто не думає про наслідки?»
Здійснення мрії
Наталія Киркач-Антоненко запевняє, що можливість мати дітей від Віталія — неймовірна психологічна підтримка для неї:
«Він боровся за нашу свободу і незалежність, стримував ворога, щоб ми могли жити. Загинув як герой. Я хочу втілити всі наші спільні мрії та плани. Народити і виховати дітей творчими, освіченими, небайдужими. Такими, яким був їхній батько. Кріоконсервація є можливістю народити наступне покоління. Татусі цих діток зробили все можливе, щоб майбутнє у вільній країні було. Наша черга, як жінок, боротися за майбутнє України, виховуючи гідних людей».
Попри складнощі та дискусії, ідея народження дитини після смерті батька завдяки кріоконсервації відкриває новий горизонт можливостей. Дає надію родинам, які втратили близьких, на збереження генофонду та спадкування. Потрібно знайти баланс між технологічними можливостями, моральними та етичними аспектами, забезпечити належний юридичний статус для всіх учасників процесу.
Українська письменниця, теле- й радіоведуча, журналістка, піарниця, громадська діячка, голова правління ГО «Здоров’я жіночих грудей». Працювала редакторкою у низці журналів, газет та видавництв. Була ведучою Українського радіо. Пройшла шлях від кореспондентки до телеведучої та сценаристки на телебаченні. Обіймала посади керівниці пресслужби різних департаментів КМДА, Київської обласної колегії адвокатів, працювала з персональними брендами визначних осіб. З 2020 року займається питаннями профілактики раку грудей в Україні. Пише книги та популяризує українську літературу.Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Авторка книг «Стежка в долонях», «Ілюзії великого міста», «Падаючи вгору», «Київ-30», тритомника «Україна 30». Життєвий девіз: Тільки вперед, але з зупинками на щастя.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
