Ексклюзив
20
хв

Європарламент: направо від центру

Вибори до Європейського парламенту начебто не принесли сенсації: Європейська народна партія, яка домінує в Євросоюзі, здобула перше місце й надалі контролюватиме близько чверті мандатів. Нинішня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн обґрунтовано претендує на продовження своїх повноважень. Разом з тим не має залишитися поза увагою поляризація європейського політичного простору

Євген Магда

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн святкує перемогу на виборах до Європарламенту 2024. Фото: Geert Vanden Wijngaert/Associated Press/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Головною сенсацією 9 червня стало рішення Емманюеля Макрона розпустити парламент й оголосити дочасні вибори до Національних зборів. Французький президент, який кілька останніх тижнів демонстрував підвищену політичну активність, у такий спосіб відреагував на успіх партії Марін Ле Пен — «Національне об’єднання» набрало на виборах до Європарламенту 30% голосів, чим вдвічі перевищило результати промакронівського «Відродження».

Відставка прем’єра Бельгії Александера де Кроо на цьому тлі виглядає не надто резонансно, хоча і є показовою подією. Бельгія завершує головування в ЄС, передаючи повноваження Угорщині, де успіху партії ФІДЕС стала на заваді активність колишнього послідовника, а нині непримиренного критика Віктора Орбана — Петера Мадяра.

Одна з несподіванок цих виборів — правляча партія Угорщини на чолі з Віктором Орбаном отримала найгірший за десятиліття результат і поступилася опозиційній правоцентристській партії TISZA Петера Мадяра. Фото: FERENC ISZA/AFP/East News

Праворадикальна партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) посіла друге місце на виборах у ФРН, обігнавши правлячі партії зі складу «світлофорної» коаліції. Першість за ХДС/ХСС, яка також отримала біля третини голосів виборців. З огляду на фінансову кризу та загрозу рецесії німецької економіки винесення на голосування вотуму недовіри уряду Олафа Шольца в Бундестазі — питання найближчого часу. Проте німецький канцлер і без того займає обережну позицію.

Впевнено виступила у Польщі домінуюча «Громадянська коаліція», за яку проголосували біля 38% виборців. Голоси, віддані за ХДС\ХСС та «Громадянську коаліцію», лягли до скарбнички Європейської Народної партії та дозволили їй зберегти лідерство у Європейському парламенті.

У Польщі перемогу отримала партія "Громадянська коаліція" на чолі з Дональдом Туском. 9.06.2024. Фото: Wojciech Olkuśnik / East News

Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн не лише претендує на збереження президентського портфеля, але й оголосила про намір дати бій радикалам і популістам. Для цього «народникам» (Європейська народна партія — Ред.) доведеться шукати можливості для об’єднання з соціал-демократами S&D і лібералами з Renew Europe.

Разом з тим одна з базових передвиборчих обіцянок ЄНП не буде виконана протягом ближчих п’яти років. Урсула фон дер Ляєн восени 2023 року, виступаючи перед депутатами Європарламенту, наголосила, що ЄС міг би мати у своїх лавах не 27, а понад 30 країн-членів. Проте результати голосування 6-9 червня та настрої у Старому світі не дозволяють розраховувати на втілення цього припущення в життя протягом роботи нового скликання Європарламенту.

До речі, цікавий факт: біля сотні депутатів Європейського парламенту не потрапили автоматично до партійних груп. Тобто вони представляють або нові політичні сили, або такі, що не мають чіткої партійної прописки. На цей резерв голосів, безумовно, претендуватимуть існуючі групи Європейського Парламенту.

Чимало слів сказано про неспроможність праворадикалів та євроскептиків об’єднатися заради формування більшості всередині ЄП. Проте ані арифметично, ані політично вони не мають такої можливості. Цікаво, що рішення Еммануеля Макрона про проведення дочасних парламентських виборів може підважити позиції Урсули фон дер Ляєн: кандидатуру на посаду президента Європейської Комісії мають висувати лідери держав-членів ЄС. Що буде, якщо прем’єром стане представник «Національного об’єднання» Жордан Барделла, який спробує знайти спільну мову з Джорджією Мелоні з «Братів Італії» та іншими правими політиками? Аналогічна ситуація може скластися і з європейськими комісарами, кандидатури яких будуть також представляти країни-члени ЄС.

У Франції приголомшиво перемогла крайня права партія «Національне об’єднання» на чолі з Марін Ле Пен. 9.06.2024. Фото: Lewis Joly/Associated Press/East News

Формування більшості у Європарламенті та обрання президента Єврокомісії не означатимуть ідеального збереження курсу Європейського Союзу. Формулювання «проукраїнська ЄНП» сьогодні звучить радше як пропагандистський штамп — з огляду на політику уряду Туска, скажімо, під час блокування перевезень на польсько-українському кордоні під патронатом «Конфедерації».

Офіційному Києву взагалі варто уважно придивитися до нових європарламентарів насамперед з прикордонних країн, які невдовзі отримають можливості висловлюватися про перебіг російсько-української війни та внутрішньополітичні процеси в ЄС. Поразка партії Фіцо та зменшення підтримки Орбана не виглядають приводами для ейфорії.

Вибори до Європейського парламенту можуть спричинити подвійний ефект.

Навіть якщо позиції Урсули фон дер Ляєн залишаться стабільними, внутрішня турбулентність у країнах ЄС даватиметься взнаки при ухваленні рішень щодо підтримки України

Росія навряд чи упустить можливість ловити рибку в каламутній воді постійних політичних суперечностей. А невдовзі додасться і фактор Трампа, на перемогу якого восени 2024 року в Старому світі дуже чекають окремі політичні актори.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Євген Магда — український політолог, історик, журналіст, директор Інституту світової політики. Автор книг «Гібридна війна. Вижити і перемогти» та «Гібридна агресія Росії: уроки для Європи». Увійшов до десятки кращих політичних експертів й аналітиків України в рейтингу видання «Коментарі» 2020 року. Син, брат, чоловік, батько. Тримає руку на пульсі подій в Україні та її сусідів понад 20 років.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Трамп під час зустрічі з Мелоні в Овальному кабінеті. Вашингтон, 17 квітня 2025 року. Фото: Alex Brandon/Associated Press/East News

На протокольних фото Дональд сміявся і не приховував, що відчуває особливу симпатію до впливової італійки. Деякі злі язики навіть підозрюють, що він у неї трохи закоханий, тому ставлення до Мелоні набагато краще за Макрона, Стармера та Шольца, який отримував купу образ у соцмережі Х.

Насправді на Мелоні покладено аж дві місії. Про першу стало відомо після уже легендарного скандалу між Трампом та Зеленським в Овальному кабінеті. Італійська прем’єрка на наступний день побачилась із українським лідером у Лондоні, де закликала його уникати напруженості із США та дала пару цінних консультацій.

«Я вважаю, що дуже важливо, щоб ми уникали ризику розколу Заходу. І я думаю, що з цього приводу Велика Британія та Італія можуть відіграти важливу роль у наведенні мостів», — зазначила тоді Мелоні.

І справді, після допомоги двох держав США повернули обмін розвіданими та дали добро на постачання зброї

Мелоні високо оцінила зустріч Трампа та Зеленського, яка відбулась на похоронах Папи Римського. Розмова в базиліці Собору святого Петра тримала в напрузі багатьох, але лідери не посварились, не побились і обмінялись зауваженнями стосовно рамки мирного плану. У дописі в соціальних мережах партія Мелоні «Брати Італії» натякнула на активні дипломатичні зусилля лідерки, які були «ретельно і стримано сплетені, без прагнення бути в центрі уваги, навіть тоді, коли погляди всього світу були прикуті до Риму — столиці християнства, а завдяки нашому прем'єр-міністрові, також і світової дипломатії».

У Римі Зеленський мав зустріч із Мелоні. Фото: ОПУ

Сама італійська лідерка у Ватикані мала розмову з очільницею Євросоюзу Урсулою фон дер Ляєн. Так, як Трамп в захваті від Джорджі — Європейський союз сподівається, що вона може підштовхнути американського президента до укладення нового торговельного договору з переглядом мит. І врешті — європейці уникнуть великої торгівельної війни. Тим паче американський лідер уникає телефонних розмов з головою Єврокомісії, тому Мелоні бере на себе місію посланця Європи. 

Як відомо, Євросоюз має три місяці, щоб переконати Трампа не вводити 20-відсоткові мита на весь експорт до США. Наразі ЄС оподатковується базовим тарифом у 10%, а також 25-відсотковими зборами на сталь, алюміній та автомобілі.

Для Джорджі Мелоні — це посилення її ваги в Євросоюзі і загалом у світі — як рішучої лідерки нового часу

Торік у грудні видання Politico назвала італійську політикиню зіркою європейської політики. Навіть так, прямим текстом написало, що лідерка правої партії «Брати Італії» за кілька років «перетворилася з маргінальної політичної фігури на одного з ключових гравців на європейській та світовій політичній арені».

Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні визнана найвпливовішою людиною Європи за версією Politico 2025-го року.Фото: IPA/ABACA/Abaca/East News

«Сьогодні, якщо ви хочете говорити з Європою, то дзвінок саме до Джорджії Мелоні — очевидний вибір. Навіть такі постаті, як Ілон Маск, найбагатша людина у світі та радник новообраного президента США Дональда Трампа, звертаються до італійської прем’єрки для обговорення стратегічних питань», — написало впливове ЗМІ.

Чим цікава Мелоні? До її перемоги на виборах 2022 року італійських правих уособлював Сільвіо Берлусконі — любитель скандальних вечірок, творець ручного телебачення, любитель помахлювати з податками та випити із Путіним

Партія Мелоні з'явилася на орбіті італійської політики, коли скандали одіозного мільярдера почали вкрай деструктивно впливати на інші партії. Всі хотіли жити як Берлусконі на широку ногу — і щоб за те їм нічого не було. 

«Брати Італії» стали здоровою альтернативою — що праві можуть і роботою займатись, а не лише плавати в басейнах з телезірками та неповнолітніми. Тож з часом ультранаціоналістична та радикальна політикиня спромоглася зарекомендувати себе як політикиня, з якою готові співпрацювати як у Брюсселі, так і у Вашингтоні.

Мелоні — одна з небагатьох, хто може на рівних дискутувати з іншим лідером Європи — Еммануелем Макроном. Є велика насолода спостерігати, як ці двоє сперечаються щодо фіскальної політики, соціальної політики та найбільш гострого питання — мігрантської кризи
Макрон та Мелоні під час саміту «коаліції охочих» у Парижі. 27 березня 2025 року. Фото: LUDOVIC MARIN/AFP/East News

Західні аналітики кажуть, що успіхом у відносинах із Трампом Мелоні точно зобов'язана не тільки вродою та вишуканим стилем. Вона здатна знаходити баланс між радикальними ідеями своєї партії та прагматичною співпрацею з міжнародними партнерами. Її лідерство демонструє нову еру змін в європейській політиці, де ліберальні підходи поступаються місцем новим обличчям із сильним націоналістичним порядком денним. Також можна з упевненість сказати, що Джорджа Мелоні, Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн — це і є команда складних часів, яка буде розгрібати ті авгієві стайні, які лишили ті чоловіки, які хотіли дружити з Путіним. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Улюблениця Трампа. Як Джорджа Мелоні стала арбітром між Вашингтоном, Брюсселем та Києвом?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
Дональд Трамп, Камалв Гарріс, Таймс-сквер, Нью-Йорк

Думаю, люди не усвідомлюють, наскільки поганою була Америка до Трампа. Якщо вже на те пішло, я думаю, що Трамп просто відкрито говорить про те, що американський уряд робив століттями. Я в жодному разі не кажу, що те, що робить Трамп — це добре, але він чесно говорить про це. Зрештою, адміністрація Байдена депортувала в середньому 57 тисяч людей на місяць, тоді як адміністрація Трампа минулого місяця вислала назад 37 660, і все ж ми ніколи не чули про депортаційні плани Байдена. Ми хвалимо лібералів за їхню відданість правам людини, але чого вони насправді досягли? Вони не захищають права жінок, дозволяють геноцид палестинців, заарештовують студентів за участь у протестах, дозволяють Росії продовжувати свої злочини і обмежують нашу свободу слова. І при цьому нам кажуть, що ми будемо голосувати за них, тому що вони є «меншим злом»? Я постійно чую, що відповідальність за наше майбутнє «лежить в руках молоді», бо саме старше покоління спричинило весь цей безлад. Від мене очікують, що я буду протестувати, голосувати, організовувати — в той час як я від цього всього відрізана.

Що ж це за демократія, коли у нас є лише вибір між двома злами, і обидва підтримуються одними і тими ж потужними інтересами?

Я думаю, що коли ми дивимося на Америку, ми повинні запитати себе: «Для кого вона коли-небудь була доброю?» Це завжди була країна, яка була доброю для білого американського чоловіка, і, ймовірно, вона стала ще кращою для нього зараз. Однак, чи була ця країна коли-небудь доброю для жінок? Чи була ця країна коли-небудь доброю до людей з іншим кольором шкіри, ніж білий? Я думаю, що ми забуваємо про це, ідеалізуючи Америку. Вона ніколи не була великою країною і ніколи не стане «великою знову», якщо тільки минуле, про яке ми говоримо, не є колоніальною, расистською імперією, яку Трамп хоче повернути. Дивлячись на «американську мрію» з перспективи посткомуністичної країни у Східній Європі, досить легко її ідеалізувати. Однак я завжди намагаюся нагадувати людям у Східній Європі, що суспільство, безпека, освіта та охорона здоров'я, які ми маємо тут, у мільйон разів важливіші, ніж ідеалізована версія того, яким могло б бути їхнє життя в капіталістичній утопії Америки.

Нещодавно я відвідала Нью-Йорк. Хоча це одне із найдорожчих міст у США, зміни цін, які відбулися за останній рік, шокували мене більше, ніж будь-коли раніше. Я чула від друзів, що вони не можуть дозволити собі орендну плату за житло, тому що її підвищили на 25%. Деякі з них не можуть знайти роботу з минулого літа — і коли я кажу «робота», я маю на увазі будь-яку роботу, в тому числі в кафе або продуктовому магазині. І це люди, які закінчили престижні університети, такі як Колумбійський чи Нью-Йоркський. 

Вільям Едвардс і Кімберлі Кемброн одружуються в День святого Валентина на Таймс-сквер у Нью-Йорку 14 лютого 2025 року. Фото: Kena betancur / AFP

Ціни на продукти продовжують зростати. Минулого року я платила близько 120 доларів за продукти, яких мені вистачило на 10 днів. Коли я приїхала туди нещодавно, ця сума подвоїлася. Зрозуміло, що Трамп хоче обвалити економіку, щоб 1% населення міг купувати все — але що далі? Всі ці люди, які не можуть собі нічого дозволити, будуть заарештовані і стануть ще однією групою, що забезпечує рабську працю для американської наддержави? Це і є план Трампа?

Бездомність в Америці — це ще одна річ, яку я зауважила лише після року моєї відсутності там. На свій подив, я виявила, що американці ще більш стійкі до неї, ніж раніше. Зростання кількості людей, які вживають наркотики на вулицях, лякає, а епідемія фентанілу швидко перетворює все більше міст на «міста-зомбі». Це вже було серйозною проблемою під час пандемії, але зараз вона стала ще серйознішою.

Все більше людей не можуть дозволити собі платити за оренду житла — і все більше з них опиняються на вулиці

Хоча вигляд людей, які отримують наркотики, викликає у мене страх, гнів у мені стає ще сильнішим. Чому ніхто не допомагає? Як американці можуть бути такими нечутливими, дивлячись на те, як люди щодня помирають на вулицях? 

Тепер Трамп хоче оголосити бездомних поза законом. Він використовуватиме тих, кого капіталістична система не може посадити за ґрати, як ще одну силу рабської праці в американських в'язницях.

Безпритульні їдять обід на День подяки, організований некомерційною організацією Midnight Mission для майже 2 тисяч бездомних у районі Скід-Роу в центрі Лос-Анджелеса, 25 листопада 2021 року. Фото: Apu GOMES / AFP
Америка повільно руйнується, як і будь-яка імперія, за винятком того, що її проблеми виникли не за одну ніч

Вони накопичувалися протягом тривалого часу — системні проблеми, які не помічалися або ігнорувалися народом. Тріщини у фундаменті існували роками в країні, чиє ядро ґрунтувалося на геноциді та рабстві, тільки тепер їх більше не можна ігнорувати. Тож як громадяни цієї країни можуть продовжувати дивитися в інший бік і не вживати заходів? Їм легше сидіти вдома, відволікаючись на розваги, соціальні мережі або щоденні клопоти, ніж протистояти суворій реальності того, що відбувається навколо них. Мені сумно усвідомлювати, що серйозність ситуації доходить до багатьох американців лише тоді, коли страждає їхнє майно. Лише тоді, коли під загрозою опиняється їхнє майно, відчуття безпеки чи повсякденне життя, вони починають розуміти, що зміни не відбудуться, якщо пасивно спостерігати чи чекати. Необхідність вийти на вулиці, вимагати дій стає зрозумілою лише тоді, коли наслідки бездіяльності відчуваєш на собі. Але ми знаємо з історії, що тоді буває занадто пізно.

«Спочатку вони прийшли за євреями.

Я мовчав, я не був євреєм.

Потім вони прийшли за комуністами.

Я мовчав, я не був комуністом.

Потім вони прийшли за профспілковими працівниками.

Я мовчав, я не був профспілковим працівником.

Потім вони прийшли за мною.

І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені»

Мартін Німьоллер

20
хв

Занепад Америки, якою ми її знаємо

Меланія Крих

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Дипломат Олег Шамшур: «Глибокій військовій поразці Росії не може бути альтернативи»

Ексклюзив
20
хв

Чи можуть вибори до Європарламенту вплинути на військову підтримку України

Ексклюзив
20
хв

Тріумф ультраправих партій в Європарламенті та майбутнє підтримки України: чого чекати?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress