Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Ціни в Польщі у 2025 році: що подорожчає і наскільки?
Основні продукти харчування в Польщі продовжують дорожчати, і, на думку експертів, у 2025 році зростання цін не тільки не припиниться, а й перевищить рівень 2024 року. Найбільший стрибок цін очікується у молочних продуктів, овочів, фруктів і солодощів
80% мешканців Польщі з острахом чекають на значне підвищення цін на основні продукти й послуги в 2025 році
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
За поточними прогнозами, фрукти можуть подорожчати на 14,2%, овочі — на 7%. Динаміка цін у категорії «продукти харчування та безалкогольні напої» у 2025 році зросте на 5,1% порівняно з 3,4% у 2024 році, повідомляє економіст Credit Agricole Якуб Оліпра в WP Finance.
Високі підвищення також торкнуться категорії «молоко, сир і яйця». Очікується також подорожчання молочної продукції на 5,6%. Для порівняння, 2024 року ціни на молочку зросли в середньому на 1,2%.
Ціна на вершкове масло вже зросла, але очікується також підвищення вартості олії — на 8,9%.
У 2025 році також зростуть ціни на м'ясо — на 3,7%. Це пов’язано із прогнозованим зростанням цін на свинину. У категорії «цукор, джем, мед, шоколад і кондитерські вироби» ціни в 2025 зростуть на 4,1%. Експерт пояснює це зростанням цін на какао на світових ринках.
За словами Якуба Оліпри, темпи зростання цін на хліб наступного року будуть дещо сповільнені. Серед причин — відносно низькі ціни на зерно. Очікується, що ціна на хліб і булочки може зменшитися на 3,5% порівняно з 2024 роком.
Підвищення цін є наслідком інфляції, подорожчання сировини та енергії, несприятливих погодних умов та збільшення витрат на виробництво.
Зазначимо, що за підсумками листопада 2024, інфляція в Польщі (CPI) становила +4.7% (у порівнянні з листопадом 2023). Джерела — Нацбанк Польщі та Євростат.
Настрої населення щодо підвищення цін у 2025 році
Дослідження громадської думки підтверджують, що споживачі в Польщі дедалі більше стурбовані зростанням витрат на життя. Ринок харчових продуктів у Польщі дуже чутливий до цих змін, що може призвести до додаткових фінансових труднощів для багатьох сімей.
Майже 80% поляків очікують на значне подорожчання життя у 2025 році. Рахунки за опалення можуть зрости до 70%, а за воду та каналізацію — на 65%. Песимістичні прогнози стосуються також плати за електроенергію та газ.
Дослідження, проведене Реєстром державного боргу (Krajowy Rejestr Długów), показує, що найвищий рівень занепокоєння спостерігається серед людей у віці 35-44 років. Менше занепокоєння виявляють представники молодого покоління 18-24 років і люди похилого віку старше 65 років. У найважчому становищі перебувають сільські домогосподарства та малозабезпечені сім'ї. Цілих 37% родин з доходом нижче 3000 злотих на місяць мають проблеми з погашенням поточних зобов'язань.
Поляки очікують значного зростання цін у багатьох областях. Примііром, підвищення плати за воду та водовідведення становитиме 65%. Телевізійні ліцензії та плата за телебачення можуть зрости на 58%, а рахунки за електроенергію та газ — на 56%. Ціни на ліки, які приймаються регулярно, можуть бути вищими на 50%.
Респонденти також очікують зростання орендної плати на 26%, плати за спортзал і басейн — на 30%. Найменше зростання прогнозується у випадку з іпотечними кредитами — близько 17%. Також очікується, що ціна на бензин впаде або не зміниться (а на автогаз — зросте).
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/65a925b9139192e1cf4a542b_Ekonomia%20groshej%20v%20Polshchi.jpg">«Читайте також: Як економити гроші в Польщі»</span>
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
У 2025 році Жирний четвер (Tłusty czwartek) припадає на 27 лютого.
Колись свято об’їдання тривало тиждень
За традицією, свято відзначають у четвер перед Великим постом, і саме від дати початку поста залежить і дата Жирного четверга. Насамперед це давня християнська традиція, про яку відомо ще з XV століття.
У середньовічній Європі Tłusty czwartek зустрічали з особливим розмахом, і тривав він не один день, а цілий тиждень. Оскільки християнам доводилося на 40 днів відмовитися від будь-яких веселощів, смачної їжі та інших радостей буття, головним завданням людей у ці дні було навеселитися і наїстися “про запас”. Святкування проходило голосно: зі смаколиками, піснями, танцями, дехто перевдягався у костюми.
У передостанній день свята однією з традицій жирного тижня були «Куліги»(Kuligі). Це така популярна народна забава, коли компанія людей на конях роз'їжджає від одного двору до іншого з піснями та музикою. Вони заходили в будинки, сідали за стіл і буквально знищували запаси солодощів та напоїв. А потім забирали господаря з собою та їхали шукати новий будинок.
Три останні дні свята вважалися спокусливими, або їх ще називали диявольськими. В ці дні люди перевдягалися у вовків, медведів, оленей та інших зверей і вели себе, як хижаки. У ніч з вівторка на середу подавали “podkurek” —так називалася вечеря, основу якої складають страви з яєць, молока, оселедця. У багатих домах влаштовували бали, веселилися та їли багато солодощів та жирної їжі. До речі, тоді були дуже популярні солоні пончики, але з часом ця традиція змінилася.
Пончики їдять на удачу і обов'язково пригощають ними інших
Сьогодні в цей день можна без докорів сумління насолоджуватися калорійною та смачною випічкою, адже вважається, що той, хто не з’їсть хоча б одного пончика (pączek), не матиме удачі впродовж року. Головний символ свята роблять з різною начинкою: від трояндового варення, заварного крему, шоколаду, абрикосів, сиру до лікеру. Крім пончиків дуже популярні фаворки (faworki). Це тонкі, хрусткі смужки тіста, обсмажені у фритюрі та щедро посипані цукровою пудрою. Вони нагадують українські вергуни.
У цей день у Польщі кондитерські та пекарні працюють на повну потужність, а черги за пончиками стоять зрання. Пригощають солодким скрізь: в офісі, в школі, в дитячих садках. І тільки спробуйте сказати щось про дієту!
Цього року Tłusty czwartek відзначають 27 лютого. Для порівняння, у 2023 році його святкували 16 лютого, в 2022 році — 24 лютого, в 2021 році — 11 лютого.
Поляки дуже люблять традиції, пов'язані з Жирним четвергом, незважаючи на те, що кожного року пончики тільки дорожчають. Ніхто не рахує гроші, якщо йдеться про пончики. У поляків прийнято не лише самому їсти пончики, а й пригощати друзів, колег та рідних. Тому обов’язково візьміть парочку солодких пончиків і почастуйте своїх знайомих.
Прем'єра третього сезону серіалу «Білий лотос» заявлена на 16-17 лютого 2025 року.
Це продовження розповіді про співробітників і гостей дорогих готелів і ексклюзивних курортів. Особливість фільму в тому, як поступово і неочікувано розкриваються персонажі — із сатирою і не без драми. І завжди має місце вбивство, деталі якого тримають в напрузі до останньої серії.
Дія третього сезону серіалу розгорнеться в готелі Таїланду. Сценарист Майк Уайт обіцяє, що нова частина буде присвячена темі духовності, релігії і смерті. І вважає, що цей серіал має потужний потенціал для того, щоб стати «багатошаровим полотном», в якому будуть висвітлені різноманітні проблеми сучасного суспільства.
5 сезон серіалу «Ти» про психопата, вбивцю й маніпулятора вийде 24 квітня 2025 року.
Четвертий сезон обіцяв бути фінальним. Однак виконавець головної ролі Пенн Беджлі заявив, що історія не може завершитись перемогою його злочинного персонажа:«Джо повинен отримати по заслугах, і тепер на нього чекає ще більше падіння, тому що у нього є влада і багатство». Що ж, ми вже готові дивитися на це падіння із задоволенням.
3. «І просто так…» (And Just Like That), Max
Довгоочікуваний подарунок для фанатів «Секс і місто»: Керрі, Шарлотта й Міранда повертаються на екрани, але… без Саманти. Події відбуваються через 11 років після виходу фільму 2010 року («Секс і місто-2»). Жінки переходять від повної свободи та дружби в 30 років до більш складної реальності життя, коли їм вже 50, газетні колонки замінили подкасти, всі дружать онлайн і можуть всерйоз і довго говорити про гендерну теорію і інклюзивність. Незмінне одне — подруги стильні, життєрадісні й демонструють, що життя після 50 набуває нових глибоких відтінків.
4. Чорне дзеркало (Black mirror), Netflix
Прем'єра 7 сезону «Чорного дзеркала» обіцяна на 14 березня 2025 року.
«Чорне дзеркало» 7 сезон — це продовження серіалу-антології про вплив сучасних технологій та соцмереж на життя людей.
Шість попередніх сезонів складаються з незалежних один від одного епізодів, які малюють дуже похмуру картину майбутнього людства. І деякі з антиутопічних картин, змальованих фільмом, вже справджуються у реальному житті.
Шостий сезон серіалу сильно критикували, адже він відхилився від початкової тематики — більшість серій не мали нічого спільного з науковою фантастикою. У продовженні шоураннер пообіцяв повернутися до початкового задуму.
Другий сезон «Покерфейса» — це продовженя детективного серіалу про Чарлі Кейл (яку грає Наташа Ліонн), яка працює в казино і має рідкісний талант викривати брехню. Героїня мандрує, і на кожній зупинці на неї чекають нові знайомства та заплутані злочини. Так, вона всі з них розплутує, але як вона це робить!
Основний прийом режисер запозичив у «Коломбо»: глядач із самого початку знає особу злочинця, і головною інтригою стає питання «Як притягнути його до відповідальності?». Офіційної дати виходу другого сезону серіалу «Покерфейс» досі немає, але очікується, що це буде навесні 2025 року.
Третій сезон південнокорейського телесеріалу про виживання «Гра в кальмара» вийде 27 червня 2025 року і стане фінальним.
Знятий режисером Хван Дон Хеком, фільм став абсолютним хітом Netflix у 2021 і 2024 роках. Історія про дитячу гру, з якої люди вибувають по-дорослому, продовжує хвилювати уяву мільйонів людей у світі. У третьому сезоні глядачам покажуть, чим закінчилося повстання гравців проти системи, і як головний герой продовжить йти до своєї мети зупинити гру і потік смертей.
7. «Доктор Хто» (Doctor Who), Disney+, BBC One & iPlayer
Король часу Шуті Гатва повернеться в чергових серіях кіноепопеї. Він зустрічає Белінду і починає епічну подорож, щоб повернути її на Землю. Але таємнича сила перешкоджає їхньому поверненню. Команді, що подорожує в часі, доводиться зіткнутися з великими небезпеками, ворогами, монстрами — ще моторошнішими, ніж раніше. «Там багато страхіть, там є планета в далекому майбутньому, яка абсолютно жахлива», — кажуть творці серіалу «Доктор Хто» про новий сезон, який має з'явитися в травні 2025.
Продовження драматичного серіалу про сім'ю дипломатів-кар'єристів обіцяє бути гарячим. Творці серіалу натякають, що «третій сезон переверне шахову дошку. Кейт очікує випробування — отримувати все, що вона захоче». Якщо у першому сезоні в серіалі було чимало особистих драм, то вже у другому романтика відійшла на далекий план, тоді як на арену вийшла міжнародна політика. Спостерігати за політичними маневрами, двозначними розмовами і спробами запобігти хаосу на міжнародній арені у новому сезоні має бути незмінно цікаво.
Продовження казки для дорослих про знамениту родину Адамс від Тіма Бертона.
Венздей Адамс навчається в академії для незвичайних дітей «Невермор». Наприкінці першого сезону героїні вдається розкрити таємницю монстра, який викрадає місцевих учнів, і покарати злочинців. А у фіналі вона отримує загадкове повідомлення від анонімного сталкера.
Деталі сюжету нового сезону не розголошуються. Дженна Ортега, яка стала не тільки виконавицею головної ролі, а ще й продюсеркою шоу, поділилася, що в серіалі стане набагато більше горору.
У серіалі з'являться 12 нових персонажів. Серед них бабуся Уенсдей (Джоанна Ламлі), новий директор «Невермору» (Стів Бушемі) та вчителька музики (Біллі Пайпер).
Пригоди Оді, Вілла, Майка, Дастіна та Лукаса продовжуються. П'ятий сезон завершить історію серіалу. Головних героїв чекає фінальна битва за Хоукінс.
Наприкінці четвертого сезону науково-популярного серіалу «Дивні дива» героям вдалося здолати головного лиходія — Векну. Однак виявилося, що монстр живий десь у глибині паралельного виміру й збирається спрямувати всі свої сили на Землю.
Влітку 2025 року вийде 4 сезон комедійного серіалу «Ведмідь».
Історія перетворення збиткової бутербродної на прибутковий ресторан високої кухні в Чикаго продовжується. Головний герой, якого грає Джеремі Аллен Вайт, вже виграв «Золотий глобус», «Еммі» та Премію Гільдії кіноакторів США. Адже спостерігати за тим, що відбувається за лаштунками ресторану, дійсно дуже цікаво й весело.
Прем'єра останньої частини серіалу «Кобра Кай» запланована на 13 лютого 2025 року.
Серіал у жанрі комедійної драми присвячений бойовим мистецтвам, герої бʼються за перемогу на турнірі «Секай Тайкай».
Згадаємо сюжет: Джонні Лоуренс був грозою вулиць, а тепер невдаха, що розорився. Він бачить свій шанс на нове життя у відродженні школи карате «Кобра Кай». Ця спроба призводить його до зустрічі з Денієлом Ла Руссо — успішним бізнесменом, який прагне зберегти життєвий баланс. Намагаючись залишити в минулому старі образи і впоратися з нинішніми труднощами, Деніел і Джонні знову починають спілкуватися, а їхні протиріччя вирішуються у звичній для них формі — через карате.
Одна з ключових змін, які обговорюються для змін у 2025 році, — це позбавлення прав на три місяці за перевищення швидкості понад 50 км/год і більше. Планується, що ця зміна вступить у силу в другій половині 2025 року.
Права водія будуть вилучатися за перевищення швидкості більш ніж на 50 км/год не тільки в населених пунктах, а й за їхніми межами на односмугових дорогах з двостороннім рухом. Перевищення швидкості більш ніж на 50 км/год на автомагістралях і швидкісних дорогах буде загрожувати лише фінансовим покаранням та штрафними балами.
Також водіям планують збільшити штрафні санкції за повторне перевищення вдвічі.
Які штрафи за перевищення швидкості планують ввести в Польщі у 2025 році?
• перевищення швидкості до 10 км/год — 50 злотих і 1 штрафний бал; • 11-15 км/год — 100 злотих і 2 штрафні бали; • 16-20 км/год — 200 злотих і 3 штрафні бали; • 21-25 км/год — 300 злотих та 5 штрафних балів; • 26-30 км/год — 400 злотих та 7 штрафних балів; • 31-40 км/год — 800 злотих та 1600 повторне перевищення, та 9 штрафних балів; • 41-50 км/год — 1000 злотих та 2000 злотих повторне перевищення, та 11 штрафних балів; • 51-60 км/год — 1500 злотих та 3000 злотих повторне перевищення та 13 штрафних балів; • 61-70 км/год — 2000 злотих і 4000 злотих повторне перевищення та 14 штрафних балів; • на 71+ км/год — 2500 і 5000 злотих повторне перевищення злотих та 15 штрафних балів.
Під рецидивом слід розуміти повторне порушення правила такого ж типу протягом двох років. У таких випадках штраф подвоюється.
У випадку, коли справа передається до суду, штраф може сягати 30 000 злотих.
Не всі штрафні бали можна буде ліквідувати
Цього року на водіїв у РП чекають помітні зміни, які стосуються не штрафів, але ліквідації штрафних балів. Міністерство інфраструктури представило новий проєкт закону, який має підвищити безпековий рівень на дорогах. Позбавитися штрафних балів стане складніше, але це стосується лише серйозних порушень.
Якщо раніше кожен водій зі стажем рік і більше мав право раз на шість місяців пройти курс з безпеки дорожнього руху та зменшити кількість штрафних балів, то тепер ця можливість буде обмежена.
Ліквідувати бали за серйозні порушення, які становлять найбільшу загрозу безпеці дорожнього руху, буде не можливо.
Керувати авто можна буде з 17 років
Щоб підвищити мобільність молоді, у Міністерстві інфраструктури розглядають можливість отримання прав водія категорії «B» з 17 років. Це стане можливим за згодою батьків, але до повноліття молодий водій зможе керувати автомобілем лише у супроводі дорослого.
Людина, яка супроводжує молодого водія, має бути тверезою та не перебувати під впливом наркотиків. Це виключає можливість підвозити нетверезих дорослих після вечірки. Мінімальний вік супроводжуючого — 24 роки. Він повинен мати права водія категорії «B» не менше 5 років і за останні 5 років не повинен отримувати заборону на керування транспортними засобами.
Коли за кермом 17-річний водій, перевірка тверезості стосуватиметься всіх, хто перебуває в авто. Подібна практика є в Австрії, Естонії, Франції, Данії, Люксембурзі, Нідерландах та Німеччині, де неповнолітнім дозволено керувати автомобілем.
Випробувальний термін для молодих водіїв
Для тих, хто тільки отримав права, буде запроваджено дворічний випробувальний термін з обмеженнями:
• не більше 100 км/год на автомагістралях та швидкісних дорогах • максимальна швидкість до 80 км/год за межами населених пунктів та на дорогах, що не є автомагістралями та швидкісними дорогами • у населених пунктах максимальна швидкість для водіїв-початківців — 50 км/год • у випробувальний термін заборонено перевозити пасажирів таксі або здійснювати перевезення на замовлення за гроші.
Такі обмеження пояснюють статистикою аварій, що трапляються з вини молодих водіїв.При цьому випробувальний термін не залежить від віку водія.
Інші порушення ПДР
Штрафи за керування авто у нетверезому стані у 2025 році не змінилися. Якщо в організмі водія виявлено від 0,5 до 1,5 проміле алкоголю, то на нього чекає покарання до 3 тисяч злотих та позбавлення прав водія на кілька років. Як правило, це три роки, але заборона може бути довшою.
Якщо виявлено 1,5 проміле, штраф буде щонайменше 5 тисяч злотих, а також розглядається конфіскація автомобіля. Такі самі санкції діють і на вживання наркотиків за кермом.
Штраф за непристебнуті ремені безпеки — 100 злотих.
300 злотих доведеться заплатити за неправильне перевезення дитини в автомобілі.
За використання мобільного телефону за кермом — 500 злотих.
За відмову пропустити пішохода на переході водієві доведеться заплатити 1,5 тисячі за первинне порушення та 3 тисячі злотих за повторне.
Будь-яка війна, особливо така кровопролитна і довготривала, як в Україні, неминуче загострює демографічну ситуацію. Населення зменшується, народжуваність падає, зростає смертність, люди емігрують. За даними Євростату, понад 4 мільйони українців нині мають тимчасовий захист в європейських країнах. Про їхнє повернення слід думати вже сьогодні, переконані в Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України. Видання Sestry поговорили з його очільницею, демографом, академіком Еллою Лібановою про те, що ж слід робити аби українці поверталися додому, яка користь від нового міністерства Національної єдності, чи є загрозливою демографічна ситуація в Україні та чи слід очікувати нову хвилю міграції після скасування воєнного стану.
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень. Фото: Ukrinform/East News
Наталія Жуковська: Німецьке видання Der Spiegel нещодавно назвало ситуацію з демографією в Україні катастрофічною. Там зазначають, що криза, розпочата ще в 1990-х роках, набула загрозливих масштабів через масову еміграцію, втрати серед військових та цивільних, а також окупацію частини територій. Якою є ситуація насправді, на ваш погляд?
Елла Лібанова: Я б хотіла запитати, а Spiegel може назвати хоча б одну країну, яка веде війну впродовж десяти років і де б не було катастрофічної демографічної ситуації? Проводячи ці дослідження, вони дивляться на масштаби міграції, темпи депопуляції, рівні народжуваності та смертності. Безумовно, це глибока демографічна криза. Утім, катастрофою я б її не називала. Після 2022 року ситуація є більш-менш сталою. Більше того, те, що люди виїхали з України, це добре чи погано? Добре, бо вони залишилися живі. Як на мене, найбільша цінність, яка є — це людське життя. Йдеться не про молодих чоловіків, які втекли від війни, а про жінок з дітьми. Мої обидва онуки в Україні. Ми живемо у селі, де часто лунає повітряна тривога. Якщо телефон можна вимкнути, то машину з гучномовцем, що їздить сільськими вулицями, нікуди не подіти. І ці бідні діти п'ять разів на ніч чують сигнали тривоги. Я не знаю, що в їхніх голівках відбувається. З жахом про це думаю. Тому, слава Богу, що люди виїхали. Я можу сказати одне — ситуація з демографією в Україні закономірна.
Як нам вибратися з цієї демографічної кризи?
Закінчиться війна — і все поступово відроджуватиметься. Навряд чи вдасться відновити довоєнну чисельність населення, але перевищення довоєнних рівнів народжуваності й смертності є цілком реальним. Я далека від очікування бебі-буму. Утім, безумовно, народжуваність зросте до 1,5 дитини в розрахунку на 1 жінку (в 2021 році цей показник становив 1,2, а в 2023-2024 — менше 1). Що мала б робити держава у цьому напрямку? Маю великі сумніви щодо тривалого підвищення народжуваності за рахунок збільшення грантів при народженні дитини. Звісно, давати гроші потрібно, аби страхувати родину від бідності. Але мені здається, що більше результатів могло б дати покращення доступу до дитячих дошкільних і позашкільних закладів.
Нам треба відновлювати та розбудовувати цю систему. Це дасть можливість жінці не переривати на три роки, а то й більше, свою трудову діяльність, не втрачати кваліфікацію та не зубожіти родині
Ця акція була проведена у Львові у березні 2022 року, щоб привернути увагу до кількості дітей, які загинули під час великої війни. Фото: YURIY DYACHYSHYN/AFP/East News
За даними Євростату, станом на 31 жовтня 2024 року майже 4,2 мільйона українців, які виїхали з України через російське вторгнення, отримали статус тимчасового захисту в країнах ЄС. Як нам виграти боротьбу за українців? Що слід робити, аби люди поверталися додому?
Важливо, коли саме закінчиться війна. Кожний її місяць означає, що люди, які виїхали за кордон, адаптуються до тамтешнього життя. Знаходять житло, роботу, діти звикають до школи, вивчають мову. До речі, поляки говорять, й Євростат це підтверджує, що понад 80% наших «воєнних мігранток» є реально працездатними й знайшли роботу. З іншого боку, кожного місяця все більше руйнується цивільна інфраструктура, закриваються підприємства, люди втрачають житло та роботу. Частка мігрантів, готових повернутися, є зворотньо-пропорційною тривалості війни. Проте не варто переоцінювати значення відповідей, отриманих при опитуваннях. По-перше, сьогоднішні оцінки й наміри не обов’язково збігатимуться з майбутніми рішеннями, що ухвалюватимуться скоріш за все за інших умов. По-друге, ті, хто перебувають в епіцентрі подій, інакше сприймають ситуацію, ніж ті, хто перебувають на значній відстані і в інших умовах. Це стосується і тих, хто за кордоном, і тих, хто в межах України.
Що протидіє поверненням? Перше і головне — небезпека
Причому люди бояться не тільки сьогоднішніх бомбардувань, але й того, що будь-яка мирна угода, підписана з Росією, не є гарантією довгострокової безпеки. Всі бояться того, що буде новий напад. Друге — люди, які перебувають за кордоном, бояться того, що до них в Україні вже є негативне ставлення і що після повернення вони можуть стикнутися не просто зі стигматизацією, а навіть з маргіналізацією. Вони думають, що не зможуть знайти житло, що їх не братимуть на роботу. Якщо у них нікого не лишилося в Україні, якщо повністю виїхала вся родина, це теж не сприяє рішенню повернутися. Давайте тверезо дивитися на речі. У мене є ситуація, коли співробітники виїхали всією родиною. Я не вірю, що вони повернуться — як би вони не запевняли у зворотному.
Якщо в Україні не залишилося майна — це теж про неповернення. Я розумію, що майно це не головне, його можна продати, але, все ж таки, якщо воно є, то це хоч якийсь якір, який тримає. Безумовно, не на нашу користь різниця в заробітках. До того ж значна частина батьків думає про майбутнє дітей — їхню освіту, перспективи працевлаштування, набуття громадянства тощо.
Тепер про мотиви повернення. За свідченням тих же польських і німецьких експертів, 70% наших жінок, які виїхали, мають вищу освіту. Як ви розумієте, переважна більшість працює закордоном не за спеціальністю і кваліфікацією. Це означає втрату соціального статусу, звичного кола спілкування і так далі. Багатьох це не влаштовує. Причому коли вони дивляться на тих мігрантів, які виїхали задовго до війни, то розуміють неможливість змін принаймні за життя одного покоління. Тобто всі ті, хто виїхав, практично приречені на спілкування в межах свого вузького кола. Далеко не всіх це влаштовує. Друге — не всі діти, особливо середнього шкільного віку, адаптуються до шкільного навчання на Заході. Третє — як не дивно, але багатьох не дуже сильно влаштовує система медичної допомоги. Як з'ясувалося, не все так погано в Україні.
Якщо після війни Україну чекає економічний бум, а я в це вірю, то сюди не просто будуть повертатися українці, сюди поїдуть європейці. Тому що можливості самореалізації тут будуть кращі, ніж у більшості країн Європи
Торік в Україні з'явилося Міністерство національної єдності, яке серед іншого, працюватиме з українцями за кордоном. Наскільки доцільним, на вашу думку, було його створення?
На мою думку, простіше було б ці функції покласти на Міністерство закордонних справ, додати їм повноважень, штату і всього решту. І цього було б достатньо. Але я ж не державний службовець і просто не знаю всіх мотивів такого рішення. Ми зустрічалися з міністром Олексієм Чернишовим. І в процесі тривалої розмови у мене склалося приємне враження, що він адекватно розуміє ситуацію. Знаєте, вже сьогодні ми маємо налагоджувати зв'язки з усіма українцями, які залишили батьківщину. Я б не скидала з важелів відчуття українськості. Ми його ще не втратили. І навіть якщо вони не повернуться, то можуть бути «агентами впливу», сприяти покращенню українського іміджу у світі. І це дуже важливо і для них, і для нас. Якщо людина живе за кордоном і відчуває зв’язки з Україною, ще не все втрачено.
При міністерстві буде створено Агентство національної єдності, яке відкриє департаменти в ключових країнах перебування українців, насамперед, у Німеччині, Польщі та Чехії. У столицях цих країн буде створено «Хаби єдності». На вашу думку, що це дасть?
Насамперед це дасть підтримку зв'язків з Україною. Сьогодні нема нічого важливішого. Ми мусимо не дати людям забути свою українськість. Всі без винятку європейські країни зацікавлені в освіченій, працелюбній, неконфліктній українській робочій силі.
Більше того, втримання значної кількості українських жінок означає другу міграційну хвилю — вже чоловічу — після скасування воєнного стану
Не варто говорити про її наслідки для України. Ці осередки варто створювати не лише у Німеччині, Польщі та Чехії, а й, наприклад, у Британії. Щоб люди мали де зустрітися, оперативно отримати різноманітні послуги, включно з інформаційними, вивчати мову і літературу, врешті-решт взяти участь в українських акціях і, наприклад, у виборах.
Чернишов обіцяє бронювання чоловікам, якщо вони повернуться з-за кордону, та роботу…
Боюсь, що люди не дуже в це повірять, але обіцяти треба. Можна замахнутися на повернення 4,2 мільйонів зареєстрованих мігрантів, цілком розуміючи результативність такого кроку. Однак реалістичніше замахнутись на повернення, скажімо, 400 тисяч. Такий підхід є проявом цинічного оптимізму, вкрай необхідного сьогодні.
Який відсоток українців, на вашу думку, все ж таки залишиться за кордоном назавжди?
Я орієнтуюся на повоєнну ситуацію на Балканах. Це найбільш близькі до нас і географічно, і за способом життя країни. Там повернулася третина. Я мрію про половину. Раніше мріяла про 60 відсотків. Вкотре повторюю, що все залежить від того, коли закінчиться війна і наскільки серйозними будуть гарантії безпеки. Потрібно, аби люди повірили, що мир надовго. Бо якщо вони будуть впевнені у тому, що мир — це перемир'я на пів року, а далі почнеться все знову, то вони не поїдуть.
Населення України до 2041 року може скоротитися до 28,9 мільйона людей, а до 2051 року — до 25,2 мільйона людей. Фото: AP/Associated Press/East News
Деякі дослідники прогнозують, що до 2051 року українців буде 25 млн, а, за даними ООН, таку цифру слід очікувати у 2069 році. Наскільки реалістичними є такі прогнози?
Тут потрібно зрозуміти, про які кордони йдеться. У нашому інституті ми оцінюємо чисельність населення на території, підконтрольній легітимній українській владі і в кордонах 1991 року. Ми робимо прогнози для військових, Міністерства економіки, Міністерства праці, Пенсійного фонду, але у кількох варіантах, кожний з яких спирається на велику кількість припущень щодо розвитку подій (воєнних, економічних, політичних) саме в Україні. Оцінки ж ООН спираються на певні узагальнені моделі демографічної поведінки. Це абсолютно різні підходи, і ніхто не знає, який в кінцевому підсумку виявиться кращим.
Ви неодноразово наголошували на тому, що Україну після війни чекає економічне зростання. Чи значить це, що слід очікувати напливу мігрантів? З яких країн, на вашу думку, можуть приїхати люди?
Все залежить від масштабів буму, масштабів і структури попиту на робочу силу, умов і оплати праці. Наша бідність фактично убезпечить Україну від напливу мігрантів, які розраховують на соціальну підтримку — до нас радше поїдуть мігранти, які матимуть бажання працювати. Знаєте, є книга Джона Кеннеді «Нація іммігрантів». Свого часу я по ній здавала кандидатський мінімум. Кеннеді доводив, що Америка стала великою країною з потужною економікою саме завдяки іммігрантам. Люди приїжджали з двома валізами і з нуля починали все. При цьому неабияк працювали. Про те, з яких країн поїдуть до нас мігранти, наразі важко говорити. Як правило, люди їдуть з бідніших країн до більш розвинених. Але хто взагалі провів індустріалізацію у Радянському Союзі? Виявляється — американці. Привозили сюди заводи, тут їх збирали. Хто будував ДніпроГЕС?
Тому можуть приїхати європейці з дуже розвинених країн, бо тут будуть кращі можливості самореалізації, здійснення своїх творчих, кар'єрних та інших планів
Чому я розраховую на бум? Колись ми мріяли на те, що будемо містком між Росією і Європою. Зараз, звісно, не бачу підстав для таких мрій. Скоріше ми приречені бути бар'єром. А для того, щоб ми були надійним бар'єром, ми маємо бути заможною країною із потужною армією. Інакше ми не вирвемося з пут російської пропаганди. І зараз світ допомагає нам не тільки через емпатію, відчуття справедливості, але й з міркувань власної безпеки. Те саме буде й після війни. Нещодавно я відвідувала конференцію у Черкасах, і там був чоловік, який живе в Польщі і є своєрідним містком між польським бізнесом та Україною. Він говорив, що тисячі польських компаній готові вже сьогодні інвестувати в Україну. На це налаштовані і, наприклад, австрійці.Тому після війни гроші з'являться. Вони, власне, і зараз є. Просто наразі інвестиції дещо в інші напрямки.
Сьогодні багато розмов західних партнерів про необхідність мобілізації 18-річних чоловіків. Відтак, не секрет, що матері намагаються вивезти своїх дітей ще 17-річними. Чи загрожує Україні втратити ціле покоління молоді?
Коли почалися розмови про ймовірність призову 18-річних, я почала читати, що пишуть науковці. Британська школа соціальних психологів пише про те, що людина психологічно формується до 25 років. Зверніть увагу, коли у Британії починають голосувати, коли горілку в барі продають? З 21 року. У мене обидва діди воювали і батько. Хоч я на той момент була ще малою, але дещо пам’ятаю. Вони розповідали, що найшвидше гинули ті, хто потрапляв на фронт у 18 років, бо у них немає розуміння, як себе вести. І саме тому я проти мобілізації у такому віці.
До 25 років вже щось в голові з'являється. А 18 років — це ще дитина
Думаю, що мобілізаційний потенціал за рахунок більш старших поколінь ми в змозі сформувати. До того ж, президент сказав, що він на це не піде. Щодо втрати поколінь, то я не люблю такі розмови. Втрата покоління — це якщо вони вбиті. Якщо ж люди виїхали, то давайте робити все, щоб вони повернулися. Я ще раз повторюю — я не в захваті від 4-х мільйонної міграції. Однак, розумію, що це краще, ніж вони б залишилися в Херсоні, в Харкові чи на окупованих територіях.
На вашу думку, чи слід очікувати нову хвилю міграції після скасування воєнного стану?
Ризик такий, безумовно, є. Він пов'язаний з кількома чинниками. По перше, чи матимуть чоловіки отримати робоче місце з гідною оплатою в Україні? Чи будуть вони мати житло або можливість його винайняти? В яких умовах жінки перебуватимуть закордоном там чи будуть люди вірити у те, що мир надовго? Я думаю, що ці фактори будуть грати важливу і вирішальну роль в ухваленні рішень.
Ранок. У зимовій Варшаві -5оС, а відчувається на всі десять. Під українським консульством на вулиці Антонія Мальчевського кілька родин із малими дітьми. Дорослі щось вишукують у телефоні, намагаються втримати за коміри малюків на зледенілій доріжці. Розгубленість минає, щойно вони зауважують Намет підтримки із написами рідною мовою. Здається, видихає уся родина — тут їм точно допоможуть.
Так 10 березня 2022 року виглядав простір перед консульством України у Варшаві. Фото: Kuba Atys / Agencja Wyborcza.pl
Цей «п’ятачок» перед консульством пам’ятає куди більші тлуми людей. Із початком «великої війни», коли цю вулицю заполонили розгублені українці, польське суспільство склало свій найважливійший тест — на людяність та емпатію, перетворившись на один рятунковий хаб. Тоді об’єднався Мокотув (дільниця у польській столиці), на допомогу стала Варшава, зорганізувалася вся країна.
Перед консульством за сприяння тодішнього посла України у Польщі Андрія Дещиці розгорнули Намет підтримки. Спочатку це був звичний військовий намет, де можна було сховатися від дощу або спеки, з’їсти теплого супу, випити чаю з канапкою, отримати з рук волонтерів засоби гігієни, кому необхідно — речову допомогу, одяг. Тут організували навіть куточок для дітей з книжками та іграшками.
Ось так виглядав намет, який встановили біля консульства. Фото: «Гуманітарні»
Пізніше, коли довгий список осередків допомоги для українців скоротився до кількох одиниць, Намет підтримки залишився одним із останніх форпостів допомоги. За цей час він став у нагоді 100 тисячам українських біженців. І попри пересохлі потоки допомоги й тотальну втому від війни, продовжує допомагати й досі.
Цезарій і Йовіта
«До нас приходять найперше люди у скруті, неповносправні, жінки й чоловіки літнього віку, які потребують підтримки. Не лише українці. Це місце, де вони можуть поговорити і виплакатися, і знають, що будуть вислухані й почуті», — каже Цезарій Чарнецький. Два роки тому активне ядро Намету підтримки зорганізувалося у фундацію «Гуманітарні», а він її очолив.
Пан Цезарій — педагог і екологічний активіст, займався збереженням диких тварин, річок і лісів. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, був змушений відкласти свою діяльність «у довгу скриню» й активно включився допомагати українцям.
«Щонайменше до кінця війни», — впевнено каже.
Цезарій Чарнецький та Йовіта Мальчевська. Фото авторки
Поряд з ним — Йовіта Мальчевська, друга людина у фундації. Вона активістка фудшерінгу, учасниця спільноти людей, котрі займаються рятуванням їжі, транспортуванням продуктів, котрі не продалися у магазинах, до «ядлодалень» на потреби людей, котрі сповідують філософію порятунку продуктів — бо ж просто потребуючих. За її плечами — волонтаріат у дитячих будинках, допомога тваринам і чимало інших благочинних ініціатив:
— Той лютий 2022-го року був для мене таким шоком, що все, чим я жила до того, стало неважливим, — пригадує Йовіта Мальчевська. — Протягом першого тижня я слухала новини і плакала.
А потім сказала собі: «Годі, бери і роби щось». І так я стала волонтеркою на Модлінській
Фінансової підтримки від місцевої влади «Гуманітарні» не отримують — функціонують із пожертв приватних осіб, кількох дружніх компаній, невеликих кав’ярень, котрі діляться хлібом і печивом. Транспортування, приготування обідів — усе власними силами і коштом.
Електрику й воду отримують від консульства — безплатно. А ось за шматок землі, де нині стоїть оновлений, уже надійніший пластиковий, намет, щомісяця сплачують 800-1100 злотих до скарбниці уряду дільниці Мокотув.
«Чи хотіли б ви так жити?»
Ми розмовляємо за столиком у наметі. Попри те, що тут є «теплодуйка», кава в паперовому стаканчику вистигає дуже швидко.
Тим часом двері надовго не зачиняються: заходять літні жінки, беруть випічку — хтось куштує із чаєм на місці, хтось бере із собою. По тому, як весело спілкуються між собою, роблю висновок, що вони тут постійні відвідувачки.
Загалом же намет щодня у середньому відвідують чотири десятки потребуючих, а також ті, хто приїздить у справах до консульства.
Цезарій Чарнецький пам’ятає, як за три-чотири місяці з часу «великої війни» приватна допомога українським біженцям почала зменшуватися, розпався основний кістяк волонтерів. А згодом й узагалі з’явилися загрози закриття і знесення намету. Усе це — на фоні розмов, що українці вже «непогано собі радять»:
— Є такий наратив у польському суспільстві. Але подивіться, наприклад, на цю пані, яка зараз прийшла. Навряд чи вона така самостійна — через вік, хвороби.
Часто ці люди живуть з того, що обходять різні пункти допомоги, щоб здобути хоч щось. Так, у якомусь сенсі вони собі справді радять
— Ті, хто кажуть, що ці люди можуть самі собі допомогти, чи хотіли б так жити? Ходити і просити, вистоювати в чергах, щоб дістати пачку рису чи суп?, — підхоплює Йовіта Мальчевська.
Ця жінка прийшла, аби отримати підтримку. Фото авторки
Поки говоримо, до намету знову хтось заходить, бере печиво, дякує, йде. Як от пані Надія із Запоріжжя, котра називає намет «домом солодощів». У місці тимчасового поселення з нею живуть її свекруха і ще кілька родичів літнього віку. Тож круасани, які вона прихопила з собою, для них.
— Ми готуємо бутерброди у себе вдома, вечорами їдемо по хліб — носимо, зриваємо плечі, — розповідає Цезарій Чарнецький. — Намет відкриваємо з вівторка по п’ятницю, у понеділок він не працює, бо нам також потрібно розібратися зі сном і логістикою.
Відпустки не мали жодного разу
Попри «теплодуйку» й затишну атмосферу, ноги у зимовому взутті мерзнуть. Так, сюди добре зайти на чашку теплого супу й перекинутися кількома словами, але складно уявити рівень самопожертви людей, які трудяться тут цілорічно й за будь-якої погоди, не покладаючи рук.
Хтось повинен це робити
Серед організацій, котрі підтримали життєдіяльність Намету підтримки, — World Central Kitchen, Польська асоціація людей з інтелектуальними вадами та інші. У червні 2023 року «Гуманітарні» відправили допомогу постраждалим через підрив росіянами Каховської ГЕС. Зараз же планують відправити 300 кг корму у приватний притулок на Київщині, де утримується 150 псів. Утім, перевізника знайти складно.
Протягом тривалого часу Bar Jedzonko щодня спонсорував 30 свіжих домашніх супів для Намету підтримки. Нині ж знову є чималий попит на найважливішу в холодну пору страву. Загалом на потреби намету вистачило б якихось 2500-3000 злотих на місяць.
«Гуманітарні» намагаються просити допомоги у благодійних організацій, знайомих бізнесів. Кошти на свою діяльність переважно отримують із внесків на zrzutka.pl. Єдина речова допомога, котру отримали цьогоріч, — подарунки, що їх приготували діти зі школи в Пясечно. Також волонтери зверталися до уряду міста Варшави — надсилали презентацію свого фонду, де у подробицях оповідали, як і для кого працюють. Сподівалися, що будуть включені до котроїсь із програм фінансування. Натомість отримали ввічливого листа про те, що їхня діяльність важлива, й жодної підтримки.
«Нехай клерки на місяць поміняються з нами місцями, постоять на цьому морозі, подивляться, як в наших бідонах замерзає вода. Нехай глянуть на цих жінок, які вже не мають дому, і не мають, до чого повертатися, — каже Цезарій Чарнецький. — Даємо цим людям трохи більше, ніж чай. Даємо їм надію».
На всіх, хто прийде до намету, як мінімум чекає гарячий чай та солодощі. Фото: «Гуманітарні»
«Гуманітарні» тримаються оптимістично й активно планують свою діяльність. Хоча й нарікають, що у Наметі підтримки не вистачає вправних рук, наголошує Цезарій:
— Ми могли б організовувати тут польсько-українські інтеграційні зустрічі, але нам бракує молодих активних людей. Ось як тих, що часом стоять під російським посольством. Хотілося б бачити молодь тут, щоб хтось нас замінив хоча б на якихось дві години в тиждень. Щоб хтось подав чай літній бабусі й запитав, як вона почувається. Подавання чаю — це теж активність. Чимало людей кажуть мені — що ти робиш? Ви не маєте з цього нічого, лише борги. Кому ви допомагаєте? Але кожна наступна людина, яка це каже, переконує мене, що я роблю правильно, бо хтось повинен це зробити. Усі ці люди мають чисте небо над головою. Вони не знають, що через кілька років у нас теж може бути така ситуація. І ми шукатимемо допомоги, але можемо не отримати її.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
