Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Чи потрібно українським авто проходити техогляд у Польщі у 2025 році?
Це питання стає дедалі актуальнішим серед водіїв, які давно проживають у країні або тимчасово перетинають кордон. Чимало українців в'їжджають до Польщі на власних автівках — з початку війни польський кордон перетнуло понад 300 тисяч українських авто. Якщо у вас є статус тимчасового захисту, проходити техогляд не обов'язково, проте вас можуть оштрафувати на 500 злотих за поганий стан авто, і страхова відмовиться виплачувати компенсацію
Пройти техогляд у Польщі і спати спокійно. Фото: Shutterstock
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Україна і Польща є країнами-учасницями Віденської конвенції про дорожній рух 1968 року, яка визнає національні технічні огляди автомобілів, зареєстрованих в інших країнах-учасницях. Авто з українською реєстрацією можуть тимчасово пересуватися дорогами Польщі без обов'язкового проходження польського техогляду, але технічний стан авто має відповідати міжнародним стандартам та вимогам безпеки.
Проходження ТО в Польщі для українців: обов'язок чи за бажанням?
«Важливо розуміти, що відсутність зобов'язань не звільняє від відповідальності. Міжнародний техогляд не є обов'язковим для перетину кордону Україна-Польща, але це не виключає можливості контролю технічного стану автомобіля в РП. До того ж, якщо ви плануєте залишатися в країні більш ніж на пів року, потрібно проходити місцеві технічні огляди та перереєструвати автомобіль. Незалежно від того, коли автомобіль прибув до Польщі, якщо його зупинить поліція та виявить несправності, водієві може загрожувати штраф та вилучення техпаспорту. Приводом для претензій поліції може бути непрацююча фара, розбите скло, чорний або синій дим з вихлопної труби. За ці несправності загрожує штраф у розмірі 500 злотих. Правоохоронці можуть заміряти вихлопні гази. За законами Польщі, власник має 7 днів на усунення несправностей. Якщо їх ліквідовано, техпаспорт повертають. А якщо ні, його відправляють у країну реєстрації авто. Подібні перевірки можуть проводитися не тільки при ДТП, а й просто як дорожній контроль», — пояснює юристка та фахівець з легалізації Юлія Колодзей.
У 2025 році, якщо ви приїхали до Польщі на авто і плануєте залишатися тут на термін понад 6 місяців, ТО стане обов'язковим. Транспортний засіб треба буде вивезти або перереєструвати в РП. За ігнорування цього правила власник авто отримає штраф від 1000 злотих.
«Так, таке правило є, але зараз воно стосується тих українців, у кого оформлена карта побиту. Якщо у вас оформлений тимчасовий захист, це вас не стосується. Але знову ж таки це не означає, що вас не може оштрафувати поліція за поганий стан автомобіля», — пояснює юрист.
Коли проходити ТО власникам авто, зареєстрованих у Польщі?
Після перереєстрації проходити техогляди у Польщі потрібно буде регулярно. Для нового автомобіля перший техогляд проводиться на третій рік з моменту першої реєстрації, друге ТО — через два роки, для транспортного засобу старше 5 років проходити техогляд слід щороку. Якщо у авто є газова установка, то технічний огляд проводять щорічно незалежно від віку автомобіля.
ТО в Польщі включає перевірку гальмівної системи, амортизаторів, системи шасі (контроль люфта на кермі), зовнішнього освітлення, шин, наявності корозії на кузові, герметичності двигуна, склоочисників та омивачів, викидів вихлопних газів та обов'язкового спорядження (вогнегасник, аптечка, знак аварійної зупинки).
Вартість проходження техогляду в Польщі:
• для легкових авто до 3,5 тонн — 99 злотих •для легкових автомобілів з газовим обладнанням — 162 злотих • для мотоциклів — 63 злотих • для мопедів — 51 злотий
Страховка і технічний стан автомобіля
Як місцеві, так і українські автомобілі зобов'язані мати поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Але в ньому є свої нюанси: отримання компенсації зі страхового випадку можливе лише за наявності у автомобіля діючого технічного огляду.Тому навіть якщо ви можете їздити без техогляду, страхова компанія має право відмовити в компенсації за відсутності сертифіката ТО.
Чи можуть українські машини проходити техогляд у Польщі?
Так, це можливо на тих самих умовах, які діють для транспортних засобів на польській реєстрації. Проводиться він на Okręgowa Stacja Kontroli Pojazdów, де автомобіль перевіряють за всіма стандартними параметрами безпеки та екологічності.Але якщо український автомобіль проходить ТО у Польщі, то такий огляд офіційно визнається лише у РП і не визнається в жодній іншій країні. Якщо ви перереєструєте автомобіль і поміняєте номерні знаки на польські, технічний огляд буде визнано і в інших країнах ЕС.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
У 2025 році Жирний четвер (Tłusty czwartek) припадає на 27 лютого.
Колись свято об’їдання тривало тиждень
За традицією, свято відзначають у четвер перед Великим постом, і саме від дати початку поста залежить і дата Жирного четверга. Насамперед це давня християнська традиція, про яку відомо ще з XV століття.
У середньовічній Європі Tłusty czwartek зустрічали з особливим розмахом, і тривав він не один день, а цілий тиждень. Оскільки християнам доводилося на 40 днів відмовитися від будь-яких веселощів, смачної їжі та інших радостей буття, головним завданням людей у ці дні було навеселитися і наїстися “про запас”. Святкування проходило голосно: зі смаколиками, піснями, танцями, дехто перевдягався у костюми.
У передостанній день свята однією з традицій жирного тижня були «Куліги»(Kuligі). Це така популярна народна забава, коли компанія людей на конях роз'їжджає від одного двору до іншого з піснями та музикою. Вони заходили в будинки, сідали за стіл і буквально знищували запаси солодощів та напоїв. А потім забирали господаря з собою та їхали шукати новий будинок.
Три останні дні свята вважалися спокусливими, або їх ще називали диявольськими. В ці дні люди перевдягалися у вовків, медведів, оленей та інших зверей і вели себе, як хижаки. У ніч з вівторка на середу подавали “podkurek” —так називалася вечеря, основу якої складають страви з яєць, молока, оселедця. У багатих домах влаштовували бали, веселилися та їли багато солодощів та жирної їжі. До речі, тоді були дуже популярні солоні пончики, але з часом ця традиція змінилася.
Пончики їдять на удачу і обов'язково пригощають ними інших
Сьогодні в цей день можна без докорів сумління насолоджуватися калорійною та смачною випічкою, адже вважається, що той, хто не з’їсть хоча б одного пончика (pączek), не матиме удачі впродовж року. Головний символ свята роблять з різною начинкою: від трояндового варення, заварного крему, шоколаду, абрикосів, сиру до лікеру. Крім пончиків дуже популярні фаворки (faworki). Це тонкі, хрусткі смужки тіста, обсмажені у фритюрі та щедро посипані цукровою пудрою. Вони нагадують українські вергуни.
У цей день у Польщі кондитерські та пекарні працюють на повну потужність, а черги за пончиками стоять зрання. Пригощають солодким скрізь: в офісі, в школі, в дитячих садках. І тільки спробуйте сказати щось про дієту!
Цього року Tłusty czwartek відзначають 27 лютого. Для порівняння, у 2023 році його святкували 16 лютого, в 2022 році — 24 лютого, в 2021 році — 11 лютого.
Поляки дуже люблять традиції, пов'язані з Жирним четвергом, незважаючи на те, що кожного року пончики тільки дорожчають. Ніхто не рахує гроші, якщо йдеться про пончики. У поляків прийнято не лише самому їсти пончики, а й пригощати друзів, колег та рідних. Тому обов’язково візьміть парочку солодких пончиків і почастуйте своїх знайомих.
Прем'єра третього сезону серіалу «Білий лотос» заявлена на 16-17 лютого 2025 року.
Це продовження розповіді про співробітників і гостей дорогих готелів і ексклюзивних курортів. Особливість фільму в тому, як поступово і неочікувано розкриваються персонажі — із сатирою і не без драми. І завжди має місце вбивство, деталі якого тримають в напрузі до останньої серії.
Дія третього сезону серіалу розгорнеться в готелі Таїланду. Сценарист Майк Уайт обіцяє, що нова частина буде присвячена темі духовності, релігії і смерті. І вважає, що цей серіал має потужний потенціал для того, щоб стати «багатошаровим полотном», в якому будуть висвітлені різноманітні проблеми сучасного суспільства.
5 сезон серіалу «Ти» про психопата, вбивцю й маніпулятора вийде 24 квітня 2025 року.
Четвертий сезон обіцяв бути фінальним. Однак виконавець головної ролі Пенн Беджлі заявив, що історія не може завершитись перемогою його злочинного персонажа:«Джо повинен отримати по заслугах, і тепер на нього чекає ще більше падіння, тому що у нього є влада і багатство». Що ж, ми вже готові дивитися на це падіння із задоволенням.
3. «І просто так…» (And Just Like That), Max
Довгоочікуваний подарунок для фанатів «Секс і місто»: Керрі, Шарлотта й Міранда повертаються на екрани, але… без Саманти. Події відбуваються через 11 років після виходу фільму 2010 року («Секс і місто-2»). Жінки переходять від повної свободи та дружби в 30 років до більш складної реальності життя, коли їм вже 50, газетні колонки замінили подкасти, всі дружать онлайн і можуть всерйоз і довго говорити про гендерну теорію і інклюзивність. Незмінне одне — подруги стильні, життєрадісні й демонструють, що життя після 50 набуває нових глибоких відтінків.
4. Чорне дзеркало (Black mirror), Netflix
Прем'єра 7 сезону «Чорного дзеркала» обіцяна на 14 березня 2025 року.
«Чорне дзеркало» 7 сезон — це продовження серіалу-антології про вплив сучасних технологій та соцмереж на життя людей.
Шість попередніх сезонів складаються з незалежних один від одного епізодів, які малюють дуже похмуру картину майбутнього людства. І деякі з антиутопічних картин, змальованих фільмом, вже справджуються у реальному житті.
Шостий сезон серіалу сильно критикували, адже він відхилився від початкової тематики — більшість серій не мали нічого спільного з науковою фантастикою. У продовженні шоураннер пообіцяв повернутися до початкового задуму.
Другий сезон «Покерфейса» — це продовженя детективного серіалу про Чарлі Кейл (яку грає Наташа Ліонн), яка працює в казино і має рідкісний талант викривати брехню. Героїня мандрує, і на кожній зупинці на неї чекають нові знайомства та заплутані злочини. Так, вона всі з них розплутує, але як вона це робить!
Основний прийом режисер запозичив у «Коломбо»: глядач із самого початку знає особу злочинця, і головною інтригою стає питання «Як притягнути його до відповідальності?». Офіційної дати виходу другого сезону серіалу «Покерфейс» досі немає, але очікується, що це буде навесні 2025 року.
Третій сезон південнокорейського телесеріалу про виживання «Гра в кальмара» вийде 27 червня 2025 року і стане фінальним.
Знятий режисером Хван Дон Хеком, фільм став абсолютним хітом Netflix у 2021 і 2024 роках. Історія про дитячу гру, з якої люди вибувають по-дорослому, продовжує хвилювати уяву мільйонів людей у світі. У третьому сезоні глядачам покажуть, чим закінчилося повстання гравців проти системи, і як головний герой продовжить йти до своєї мети зупинити гру і потік смертей.
7. «Доктор Хто» (Doctor Who), Disney+, BBC One & iPlayer
Король часу Шуті Гатва повернеться в чергових серіях кіноепопеї. Він зустрічає Белінду і починає епічну подорож, щоб повернути її на Землю. Але таємнича сила перешкоджає їхньому поверненню. Команді, що подорожує в часі, доводиться зіткнутися з великими небезпеками, ворогами, монстрами — ще моторошнішими, ніж раніше. «Там багато страхіть, там є планета в далекому майбутньому, яка абсолютно жахлива», — кажуть творці серіалу «Доктор Хто» про новий сезон, який має з'явитися в травні 2025.
Продовження драматичного серіалу про сім'ю дипломатів-кар'єристів обіцяє бути гарячим. Творці серіалу натякають, що «третій сезон переверне шахову дошку. Кейт очікує випробування — отримувати все, що вона захоче». Якщо у першому сезоні в серіалі було чимало особистих драм, то вже у другому романтика відійшла на далекий план, тоді як на арену вийшла міжнародна політика. Спостерігати за політичними маневрами, двозначними розмовами і спробами запобігти хаосу на міжнародній арені у новому сезоні має бути незмінно цікаво.
Продовження казки для дорослих про знамениту родину Адамс від Тіма Бертона.
Венздей Адамс навчається в академії для незвичайних дітей «Невермор». Наприкінці першого сезону героїні вдається розкрити таємницю монстра, який викрадає місцевих учнів, і покарати злочинців. А у фіналі вона отримує загадкове повідомлення від анонімного сталкера.
Деталі сюжету нового сезону не розголошуються. Дженна Ортега, яка стала не тільки виконавицею головної ролі, а ще й продюсеркою шоу, поділилася, що в серіалі стане набагато більше горору.
У серіалі з'являться 12 нових персонажів. Серед них бабуся Уенсдей (Джоанна Ламлі), новий директор «Невермору» (Стів Бушемі) та вчителька музики (Біллі Пайпер).
Пригоди Оді, Вілла, Майка, Дастіна та Лукаса продовжуються. П'ятий сезон завершить історію серіалу. Головних героїв чекає фінальна битва за Хоукінс.
Наприкінці четвертого сезону науково-популярного серіалу «Дивні дива» героям вдалося здолати головного лиходія — Векну. Однак виявилося, що монстр живий десь у глибині паралельного виміру й збирається спрямувати всі свої сили на Землю.
Влітку 2025 року вийде 4 сезон комедійного серіалу «Ведмідь».
Історія перетворення збиткової бутербродної на прибутковий ресторан високої кухні в Чикаго продовжується. Головний герой, якого грає Джеремі Аллен Вайт, вже виграв «Золотий глобус», «Еммі» та Премію Гільдії кіноакторів США. Адже спостерігати за тим, що відбувається за лаштунками ресторану, дійсно дуже цікаво й весело.
Прем'єра останньої частини серіалу «Кобра Кай» запланована на 13 лютого 2025 року.
Серіал у жанрі комедійної драми присвячений бойовим мистецтвам, герої бʼються за перемогу на турнірі «Секай Тайкай».
Згадаємо сюжет: Джонні Лоуренс був грозою вулиць, а тепер невдаха, що розорився. Він бачить свій шанс на нове життя у відродженні школи карате «Кобра Кай». Ця спроба призводить його до зустрічі з Денієлом Ла Руссо — успішним бізнесменом, який прагне зберегти життєвий баланс. Намагаючись залишити в минулому старі образи і впоратися з нинішніми труднощами, Деніел і Джонні знову починають спілкуватися, а їхні протиріччя вирішуються у звичній для них формі — через карате.
Фонд «Український дім» у Варшаві опублікував свою позицію щодо змін у правилах підтримки українських біженців у межах програми «800+». Фонд висловив глибоке занепокоєння спробами використати проблеми українських біженців у політичних цілях.
У середині січня кандидат на посаду президента Польщі від партії «Громадянська коаліція», мер Варшави Рафал Тшасковський закликав уряд попрацювати над зміною законодавства, щоб такі виплати, як «800+», могли отримувати лише ті громадяни України, які живуть, працюють і платять податки в Польщі. Минулого тижня прем'єр-міністр Дональд Туск заявив, що пропозиція виплачувати «800+» лише мігрантам — зокрема українцям — які відповідають зазначеним критеріям, буде терміново розглянута урядом. Голова Канцелярії польського прем’єра Ян Грабєц повідомив, що Міністерство внутрішніх справ і адміністрації вже працює над законопроєктом поправок, який вже знаходиться в Сеймі.
У своїй позиції Фонд «Український дім» підкреслює, що допомога призначена для часткового покриття витрат на виховання дитини, і дискусії про посилення системи підтримки повинні зосереджуватися не на тому, чи підуть гроші конкретній групі батьків, а на тому, чи отримають конкретні діти необхідну підтримку
У заяві Фонду зазначається, що більшість біженців з України в Польщі офіційно працює (78%), тому вони можуть брати участь у польській системі солідарності. Посилаючись на дані, представлені урядом 23 січня 2025 року, «Український дім» повідомив, що у 2023 році українські біженці внесли до державного бюджету 15 мільярдів злотих у вигляді податків та внесків до Національного фонду охорони здоров'я (NFZ) та соціального забезпечення (ZUS).
Фонд закликав зберегти чинні правила надання допомоги, аргументуючи це тим, що така підтримка є важливою для соціальної інтеграції. «Український дім» закликав, щоб урядовий проєкт поправок до спеціального закону, незалежно від його остаточної форми, враховував особливе становище біженців, які належать до вразливих груп.
«Це можуть бути діти, які перебувають під опікою пенсіонерів, хронічно хворі діти, які потребують постійного догляду, або діти з інвалідністю», — навів приклади експерт Фонду Олександр Пестриков.
До таких випадків він відносить також випадки непрацюючих матерів з дітьми до трьох років, людей з інвалідністю або обмеженою працездатністю, самотніх батьків після смерті чоловіка/дружини поляка тощо.
«Тобто життєвих ситуацій, в яких особа перебуває поза ринком праці та потребує допомоги, при цьому в жодний спосіб не виманюючи для себе вигоди — дуже багато», — наголосив експерт.
Він додав, що версія закону «500+» від 2016 року враховує подібні життєві обставини. На думку Пестрикова, розмови про скорочення допомоги під час виборчої кампанії в Польщі є «інструменталізацією біженців».
«Зрозуміло, що зараз новелізація закону подається під таким кутом, немовби це стосується тільки тих людей, які не працюють. Проте якщо вона пройде, то карта використання біженців у виборчому процесі може стати нормою, що може викликати небезпечну ситуацію для всіх категорій мігрантів, і не тільки з України», — оцінив експерт.
Українка Людмила, яка утримує двох малих дітей коштом зарплати чоловіка-далекобійника каже, що з огляду на останні новини вона вже шукає роботу.
«Я розумію, що я в зоні ризику і вже в пошуках роботи. Проте у моєму випадку головна проблема в тому, що в околиці, де ми живемо, немає місця в садочку для молодшої доньки», — розповіла вона PAP.
Натомість мати двох дітей Ольга розповідає, що коли у 2022 році перетинала з дітьми українсько-польський кордон, тікаючи від війни, то «не думала про те, яку допомогу нададуть їй поляки, але тільки як вберегти своїх дітей».
«У моєму випадку було так, що першу виплату на дітей за програмою 800+ я отримала за місяць до того, як офіційно працевлаштувалася на роботу в Польщі», — розповідає жінка.
Дослідниця міграції в країнах Центральної та Східної Європи, журналістка Олена Бабакова оцінила, що, комунікуючи із суспільством, польський політичний клас активно використовує полеміку довкола неконтрольованої міграції, яка притаманна Західній Європі, але і далеко не є такою актуальною в Польщі, в якій не фіксуються проблеми з мігрантами.
За словами журналістки, за останні три роки в польському соціумі радикально змінився суспільний консенсус щодо допомоги Україні та українцям.
«Особливо це торкнулося питання допомоги громадянам, які в'їхали до Польщі як біженці. Бабакова каже:
— Від майже одностайного схвалення владою підтримка українців трансформувалая до «робимо лише мінімум», або «хай вони якнайшвидше поїдуть, коли війна закінчиться»
«Представники найбільших політичних сил просто намагаються відповісти на суспільну емоцію в найбільш традиційний для останніх років польської політики спосіб, а саме — зайнявши жорсткішу позицію та дрейфуючи вправо. Їм здається, що саме така позиція відповідатиме вимогам їхнього електорату і бажанням електорату політичного опонента», — зауважує вона.
Зі свого боку, за словами Пестрикова, рано чи пізно війна в Україні закінчиться, спеціальний закон про біженців перестане діяти, але «основний польський закон буде діяти ще дуже довго».
«Тому в інтересах українських біженців і польського уряду, щоб ті люди, котрі працюють у Польщі, платять внески до NFZ, ZUS, якомога швидше отримали документи подібні до тих, які мають українці, що приїхали в Польщу до війни. Тоді вже ніхто з політиків не зможе маніпулювати темою марнотратства та біженців, тому що всі ці люди будуть мігрантами, які безпосередньо докладаються до польського бюджету і тому мають право отримувати з нього належні їм послуги», — підсумовує Олександр Пестриков.
Програм допомоги українцям у Туреччині немає і не було
Киянка Марта Франчук їхала до Туреччини з двома синами, не маючи в цій країні ні родичів, ні друзів.
— Першою країною, в якій ми зупинилися, була Румунія, але ми вирішили їхати далі — і через деякий час опинилися в Туреччині, куди раніше не раз приїжджали як туристи, — розповідає Марта Франчук. — З нами були літні батьки, ми прибули до вже знайомого нам турецького курортного міста Фетхіє, думаючи про те, що після всього пережитого батьки й діти зможуть принаймні трохи відпочити на морі — а далі буде видно. Через ріелторку, яку я знайшла в телеграм-групі українців, вдалося орендувати квартиру. Спершу зняли на місяць, потім продовжили ще на два. А далі підписали контракт на довгострокову оренду.
Марта Франчук розповідає, що на відміну від багатьох європейських країн, у Туреччині українським біженцям не виплачують жодної допомоги
Програм допомоги українцям у Туреччині немає і не було. Спочатку ми заїхали в країну як туристи на 90 днів. Далі можна подаватися на туристичну посвідку на проживання. Ключове слово тут — туристичну, тому що вона не надає ні права на роботу, ні доступу до державної допомоги. Фактично ти отримуєш право просто бути в країні протягом певного періоду. Коли тільки почалась війна, українцям видавали туристичну посвідку на два роки, потім стали видавати або продовжувати на рік або взагалі шість місяців.
Правила постійно змінюються, як і ціни — отримання посвідки не безкоштовне, ти платиш податок і страховку. Коли ми приїхали, ці витрати складали десь 300-400 євро на людину.
Туристична посвідка дає доступ до середньої школи й державної медицини. Своєрідною поблажкою для українців був той факт, що нам хоча б не відмовляли у видачі посвідок, тому що громадянам інших країн відмовляють досить часто. Навіть британцям, які, до речі, дуже люблять Фетхіє. Британські пенсіонери купують тут нерухомість, їх у місті багато — тому тут (на відміну від Анкари або Стамбула) часто можна почути англійську мову. Навіть ціни в перукарнях можуть бути вказані не тільки в лірах, а й у фунтах.
Оскільки права на роботу посвідка не дає, щоб тут жити, потрібно або бути дуже багатою людиною, або працювати на ринок іншої країни. Останнє саме про мене — я психолог, працюю онлайн. Тут чимало айтішників, які теж працюють на інші країни, а мешкають в Туреччині.
Перехід на робочу візу складний: це доступно в окремих випадках і лише людям певних спеціальностей — наприклад, лікарям.
«На літо власник квартири просить нас шукати інше житло»
З орендою житла, за словами Марти, є свої нюанси — особливо в курортних містах:
— Туристичний сезон — це час, коли на всю нерухомість ціна зростає вдвічі, а то й утричі. Навіть якщо оренда довгострокова, у ціну буде закладено дорогі літні місяці. Нам власник взагалі здає квартиру лише з вересня по травень, а на літній сезон просить шукати інше житло, щоб здавати квартиру подобово. Це дуже незручно, але оскільки квартира нам справді дуже подобається, ми поки продовжуємо її винаймати.
Що стосується цін, то вілла (звучить помпезно, але насправді йдеться про невеликий будиночок) не в сезон коштує близько 1000 євро на місяць. Ціни постійно зростають. Два роки тому квартиру можна було винайняти за 300 євро (не в сезон), рік тому вже за 500 євро, зараз — 800.
Наша квартира розташована на другому поверсі приватного будинку. Вона гарна й зручна, дуже близько до моря. Але немає опалення — і взимку тут буває холодніше, ніж на вулиці. В Туреччині ніде немає централізованого опалення, люди користуються кондиціонерами та обігрівачами.
Сини Марти не пішли до турецької школи, залишившись вчитися онлайн в українській:
—Тиску з боку влади з цього приводу не було: турецькі школи доступні, але віддавати туди дітей чи ні, сім'я, що проживає за туристичною посвідкою, вирішує сама. Для вивчення мови є безкоштовні курси, але не всі бачать сенс її вивчати, бо туристична посвідка не дає права на роботу і не веде до отримання права постійного проживання. Ба більше — ти ніколи не можеш бути до кінця впевнений, що тобі цю посвідку продовжать.
Ця нестабільність — коли правила постійно змінюються і ніде не прописані — і є головною причиною того, чому люди їдуть.
Серед тих українців, які поки тут залишаються, найпопулярніша тема для обговорення — до якої країни їхати далі
Я також обмірковую можливі варіанти.
Що тут беззаперечно чудово, так це природа, дивовижні ландшафти, море. Гуляючи містом, я бачу гори із засніженими вершинами, а біля мого будинку — дерева з апельсинами й оливками, які я вже навчилася засолювати, як це роблять місцеві. У Туреччині цікава кухня, деякі речі мені дуже подобаються. Наприклад, сушена шовковиця, тахінна (кунжутна) паста, з якою їдять як хумус, так і печиво. У салатах замість бальзамічного оцту тут використовують гранатовий соус — і це дуже смачно. Оскільки Туреччина є мусульманською країною, свинини тут практично ніде не купити. А якщо десь і знайшов, то це буде привезений з-за кордону, запаяний і дуже дорогий шматочок.
Булінг за те, що приніс до школи бутерброд
— Хоча офіційно Туреччина є світською державою, тут є свої нюанси, — розповідає Анжела із Сєвєродонецька Луганської області, яка теж приїхала до Туреччини з двома синами. — Наприклад, у 2022 році у мого на той момент дев'ятирічного сина виникла неприємна ситуація в турецькій школі. Місцеві діти, які під час суворого посту в певні дні взагалі нічого не їдять, стали висловлювати моєму синові незадоволення тим, що він приносив до школи ланч. Бувало навіть, що вони зупиняли його в коридорі та намагалися змусити читати намаз. Після того, як я звернулася з цього приводу до вчителів, усе налагодилося.
Релігію вивчають окремим предметом, але син має право відмовитись — що ми й зробили. Зараз сину подобається школа, він вже вільно розмовляє турецькою. Молодшому, якому на момент нашого приїзду було п'ять, мова далася складніше — він заговорив лише зараз. Щодо навчальної програми, тут вона набагато легша за українську. Наприклад, хімію, біологію та фізику вивчають не в середній школі, а вже в коледжі. Мої сини паралельно навчаються в Україні онлайн.
Анжела із синами живуть у статусі очікування міжнародного захисту
Анжела — двічі переселенка. У 2014 році виїхала з окупованого росіянами Краснодона до Сєвєродонецька, а у 2022 тікати довелося вже й звідти.
— В Анкару ми з дітьми поїхали тому, що там мешкає мій дядько, — каже Анжела. — Допомоги від держави не було, але волонтери допомагали одягом, їжею, засобами гігієни. А один турецький бізнесмен вирішив допомогти українцям, які приїхали на той момент до Анкари, і оплатив три місяці оренди житла тим, хто цього потребував. Так ми потрапили до студентського гуртожитку, де живемо й досі — щоправда, тепер уже платимо за оренду.
Одна з найбільших труднощів для мене — незнання турецької. В Анкарі не так багато людей знають англійську. Я пробувала ходити на мовні курси, але через брак мовної практики (друзів серед турків, з якими можна було б практикувати турецьку, у мене немає) я не побачила вражаючого результату. Хоча взагалі турки — чуйні та привітні люди. Дуже люблять тварин, особливо котів і собак. В Анкарі всюди можна побачити милі котячі будиночки з їжею.
За словами Анжели, через те, що іноземцям складно отримати дозвіл на роботу, багато хто працює неофіційно. Сама Анжела замість туристичного посвідки на проживання подалася на міжнародний захист:
— Статус міжнародного захисту ми так і не отримали і навряд чи отримаємо, але ми у статусі тих, хто очікує на рішення — і це дає нам право на безкоштовну медичну допомогу, навчання у школах. Наш статус очікування міжнародного захисту поки продовжують.
Син Анжели з місцевим учителем
— Етнічним українцям отримати статус міжнародного захисту в Туреччині практично нереально, — розповідає Sestry голова Спілки українців в Анкарі Юлія Білецька. — Податись на нього можна, але, наскільки мені відомо, до рішення — позитивного чи негативного — ні в кого поки так і не дійшло. Отримати цей статус набагато легше, наприклад, кримським татарам з українським паспортом.
Міжнародний захист дає багато прав, зокрема й доступ до ринку праці, чого немає в українців, які перебувають тут за туристичною посвідкою. Щодо останньої, то передбачити, чи продовжать її чи ні і наскільки, неможливо — наприклад, моїй мамі спочатку видали посвідку на рік, потім продовжили чомусь всього на пів року, зараз ось ще на рік. Пояснити, чому терміни саме такі, не може ніхто.
Допомога — тільки від волонтерів
Сама Юлія приїхала до Туреччини ще до війни і перебуває в країні на робочій візі — вона викладачка в університеті, вільно володіє турецькою і англійською мовами.
— Щоб отримати робочу візу, і ви, і потенційний роботодавець маєте відповідати певним критеріям, — пояснює Юлія. — Ви маєте бути кваліфікованим спеціалістом, а роботодавець — навести переконливі причини, чому він наймає вас замість місцевих. До того ж щоб компанія в принципі отримала право найняти іноземця, вона повинна мати у штаті певну кількість громадян Туреччини.
Через ці складнощі українці часто працюють неофіційно — у клінінгу чи логістичних компаніях, де потрібні співробітники зі знанням російської мови (наприклад, це актуально в компаніях, що працюють із Середньою Азією). Неофіційно наші влаштовуються і в б'юті-сферу: хтось працює вдома, а хтось навіть у салонах. Влада не дуже за цим стежить: зазвичай перевірки можуть розпочатися лише у разі скарг на конкретну фірму чи людину.
Стамбул
Великий наплив, а потім відтік українців із Туреччини пов'язані з тим, що для багатьох (особливо для тих, кому довелося виїжджати через окуповані території) ця країна була транзитною: люди зупинялися тут на кілька місяців, щоб дочекатися віз, наприклад, до Канади чи США. Багато хто, відновивши документи, відразу виїжджав до країн Європи.
Ті, хто тут залишився — це переважно люди, які з початком повномасштабної війни поїхали до рідних. Наприклад, чоловік — громадянин Туреччини, але жив з дружиною в Україні. Такі сім'ї переїхали сюди повним складом.
Держава відреагувала на війну в Україні далеко не відразу, і єдині, хто допомагав людям, які приїжджали в перші місяці російського вторгнення, — це волонтери. Потім підключилися міжнародні організації.
Турки співчувають українцям, але водночас дуже поширені антиамериканські настрої. Часто, коли кажеш, що ти з України, можна почути: «А війна ще йде? Це все Америка»...
Тут теж є російська пропаганда і наратив про те, що Росія почала війну, «бо не мала виходу». Навіть в академічних колах, на жаль, можна зустріти людей, які читають російські ЗМІ та вірять написаному.
У Туреччині є й інші непрості моменти. Наприклад, поляризація суспільства між світським та релігійним. Авторитаризм, який розповсюджується практично на всі сфери: коли ректори в університетах не обираються, а призначаються президентом, а деканами стають люди, лояльні до ректорів. Те саме відбувається і в багатьох компаніях: шанс зустріти демократичного, а не авторитарного боса, дуже невеликий, в якій сфері ти б не працював. Багатьом українцям непросто прийняти таку реальність, і це (окрім економічної та візової нестабільності) також впливає на їхнє рішення покинути країну.
«Розмови з українськими пацієнтами нашої клініки наштовхнули мене на думку розробити анкету. Завдяки опитуванню ми отримали важливу для нас інформацію щодо того, як можна покращити надання медичних послуг вразливим групам людей, якими, зокрема, є біженці», — розповідає Sestry польський лікар Томаш Кардач (lekarz rodzinny Tomasz Kardacz), ініціатор дослідження, засновник і керівник клініки імені Людвіка Ридигера в Ольштині, автор кількох десятків публікацій та статей у медичних виданнях.
Дослідження тривало із січня до жовтня 2024 року. Зібрали 54 анкети українських біженців, які отримували медичні послуги в польських лікарнях.
Більшість опитуваних зазначили, що приїхали до Польщі з тих регіонів, де, згідно зі звітом Всесвітньої організації охорони здоров’я, зафіксовано найбільшу кількість зруйнованих та пошкоджених закладів охорони здоров’я: Херсонської, Харківської, Донецької областей.
Ініціатор дослідження лікар Томаш Кардач. Приватний архів
Платити чи не платити?
Отримати в Україні належну медичну допомогу люди не могли не тільки через обстріли. На доступ до лікування впливає висока вартість ліків (бо зріс рівень бідності) та неформальні платежі (в Україні пацієнти часто мусять платити лікарям). Томаш Кардач розповідає:
Українські пацієнти і в Польщі хотіли платити державним лікарям з власної ініціативи. Розповідають, що пропонують гроші, бо звикли так робити в Україні. Люди вважають, що якщо не заплатиш лікарю за консультацію, не отримаєш якісної допомоги
У 2023 році кожен другий пацієнт в Україні платив за лікування — амбулаторно чи в стаціонарі. 60% платили в стаціонарах державних та комунальних клінік. У 2018-2020 роках таких пацієнтів було понад 80%.
Тобто людей, які платять за лікування в стаціонарі, поменшало. Але зріс розмір витрат. Майже вдвічі вищими стали неформальні платежі «подяки» лікарю чи іншому медичному персоналу (середня сума — 5273,30 грн (понад 500 злотих).
Щодо амбулаторної допомоги, то 40,8% пацієнтів платили під час візиту. Це без урахування видатків на ліки, лабораторні й діагностичні дослідження. Чотири роки тому за амбулаторну допомогу платили 62,6%. Розмір неформальної плати — від 300 гривень (30 злотих). Томаш Кардач коментує:
Відмінність польської системи охорони здоров’я від української в тому, що в Польщі немає неформальних платежів. І українці вважають цю рису позитивною
Українські громадяни, які прибули до Польщі після 24 лютого 2022 року, так само, як і поляки, мають право на безкоштовне медичне обслуговування в межах послуг, що надаються Національним фондом здоров’я Польщі. Цей фонд за рахунок додаткових коштів з державного бюджету покриває витрати на візити українців. Це стосується також вартості ліків, які відшкодовуються.
Час очікування на прийом спеціаліста шокує
Щоб отримувати базову медичну допомогу, біженцям треба вибрати поліклініку й там зареєструватись у сімейного лікаря. Це фахівець первинної медичної допомоги (lekarz podstawowej opieki zdrowotnej — POZ), який визначає наявність захворювання, діагностує, ухвалює рішення про подальшу допомогу. За необхідності направляє до інших фахівців чи в стаціонар.
З направленням від сімейного лікаря можна записатися на безкоштовну консультацію до спеціаліста. Чекати на прийом можна від кількох днів чи тижнів до кількох місяців аж до року.
Часто наші пацієнти — не тільки українці, а й поляки, — нарікають на те, що на візит до спеціаліста доводиться чекати довго. І деякі українці вирішують, що якщо заплатити сімейному лікарю неформальний платіж, візит до спеціаліста можуть призначити швидше. Але це так не працює
Ще однією відмінністю, на яку вказували біженці в анкеті, є офіційні платежі в українських лікарнях. Середній розмір платежу на стаціонарному лікуванні в Україні в касу медичного закладу становить 12247,54 гривень, благодійного внеску — 3428,50 гривень. У кожного другого пацієнта з тих, хто платив на рахунок благодійного фонду, вимагали таку плату (58,8%).
«У цьому питанні нам потрібно більш детально вивчити досвід України, — вважає Томаш Кардач. — Польща — одна з небагатьох країн Євросоюзу, де Національний фонд здоров’я повністю компенсує витрати на за медичні послуги. Ті ж норвежці також доплачують за медичні послуги. А їхня система страхової медицини — одна з найкращих у Європі. І бюджет набагато більший від польського. Чому вони це роблять? Бо жодна, навіть ідеальна медична система, може не витримати навантаження на неї».
Недовіра до польських психологів і психіатрів
Результати опитування біженців свідчать також про те, що стан психічного здоров’я українців погіршився. Але здебільшого люди не звертаються до лікарів і психологів
Найпоширенішою практикою українців у разі різних хвороб є самолікування. Ліки, які не можна купити в Польщі без рецепта, людям привозять з України. Також опитувані зазначали, що користуються методами народної медицини. Наприклад, якщо болять коліна, роблять компрес з листя капусти й меду. Фіксують компрес бинтом або пов’язкою з бавовняної тканини і на ніч обгортають ноги теплою ковдрою.
Дві 50-річні біженки (з Миколаївської та Одеської областей) зазначили, що жодного разу, відколи приїхали до Польщі в березні 2022 року, не зверталися за медичними послугами. Кілька разів вони їхали в Україну й там за тиждень-два проходили медичні обстеження, отримували необхідну допомогу.
«Результати нашого опитування можуть стати підґрунтям для глибших досліджень, що допоможуть зрозуміти, як можна покращити функціонування системи охорони здоров’я в умовах війни», — впевнений Томаш Кардач.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.