Ексклюзив
20
хв

Власний бізнес в Польщі: з чого почати?

Що треба знати, куди звертатися українкам

Ольга Гембік

Перш ніж відкрити бізнес, перевірте ринок. Фото: Amina Filki/Pixels

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Малий і середній бізнес у Польщі досить розвинутий та успішно функціонує. Утім, напрямків, де можна себе реалізувати, ще дуже багато. Це довели українці, які з початком повномасштабного вторгнення переїхали у Варшаву, Краків, Ґданськ та інші міста і містечка, й дуже активно відкривають власні кав’ярні, салони краси, клінінгові бюро і навіть медичні клініки. Про це каже засновниця та керівниця консалтингової компанії MV Company в Польщі Мілітіна Велика, яка чимало років консультує український бізнес за кордоном.

Щоб не лише легко відкрити у Польщі власну справу, а й упевнено провадити її протягом років, отримувати прибуток і зростати, важливо розуміти тонкощі ринку і проштудіювати місцеве законодавство. Та це ще не все.

Дослідження ринку

Українці люблять нове й охоче підтримують нові ініціативи: зайдуть до нового салону або кафе, скористаються цікавими пропозиціями, оцінять креативні вивіски, цікаві підходи, нові послуги на ринку. Натомість поляки надають перевагу традиціям — обирають перевірених спеціалістів, «передаватимуть» їх від матері до доньки, а з асортименту вибиратимуть звичні товари і послуги. Щоб зробити їх постійними клієнтами, треба докласти неабияких зусиль. 

Фокус на маркетингу і стратегії

Перш ніж заявляти про себе на польському ринку, важливо провести невеличке маркетингове дослідження або самостійно проаналізувати ринок, виявити гравців з аналогічними пропозиціями, підрахувати, скільки їх. Якщо впевненості бракує, іноді може допомогти стратегія «працюємо для українців» з тим, аби потім органічно і без поспіху адаптуватися на ринку. На щастя, величезна кількість українських емігрантів, переселенців і заробітчан у цьому вам допоможуть.

Чітко дотримуватися законів

Податківці у Польщі — не працівники карального органу, а люди, які допомагатимуть вам заробляти. Якщо ретельно дотримуватися букви закону, вчасно сплачувати податки і звітувати, бізнесу вдасться уникнути більшості проблем. Кожен бізнесмен знає: сплачувати податки у Польщі значно дешевше, аніж штрафи.

Фізична особа-підприємець у Польщі

Форм власності у Польщі чимало — трохи більше, ніж в Україні. Утім, найчастіше підприємці обирають звичну нам форму «фізична особа-підприємець» (jednoosobowa dzialalność gospodarcza) або засновують товариство з обмеженою відповідальністю (społkа z ograniczoną odpowiedzialnością). 

Українців у першій формі підприємницької діяльності приваблює найперше простота реєстрації. Стати підприємцем за такою схемою можна досить легко і швидко, зареєструвавши документи в електронному або паперовому вигляді. 

У Польщі потім доведеться дотримуватися цього першочергового рішення — вносити надалі зміни у статус лише онлайн або ж особисто в адміністрації міста. Тож найкраще, оминувши можливу бюрократію, реєструватися одразу онлайн. Аби зареєструвати компанію, варто мати електронний підпис, але краще довірений профіль (profil zaufany). Його може отримати кожен, хто має ідентифікаційний номер PESEL. 

При виборі ФОП перевагами є також свобода вибору форм оподаткування, відсутність статутного капіталу і статуту, а також порівняно нижчі витрати на бухгалтерію і ведення справ. 

Такий вид підприємницької діяльності включає необхідність щомісяця сплачувати внесок до Закладу соціального страхування (ZUS). 

У Польщі сума податку залежить від обраної системи оподаткування. Тим часом підприємці в Україні сплачують фіксовану суму — 22% від мінімальної заробітної плати. Якщо ви обслуговуєте фірму самостійно, важливо добре орієнтуватися в особливостях польського законодавства. 

Віртуальне місце роботи

Переваги ТзОВ — невисокий поріг статутного капіталу (від 5000 злотих) та великі можливості для розвитку і ведення діяльності. Утім, це складно назвати швидким стартом. Серед мінусів — необхідність реєстрації у судовому реєстрі, що є доволі довгою процедурою, обов’язкове залучення бухгалтера та подання фінансової звітності. Важливим пунктом тут є подвійне оподаткування, коли підприємець сплачує податок на прибуток (9% або 19%, залежно від суми прибутку) а також податок на дивіденди (19%). Процес ліквідації ТзОВ — доволі тривалий і дорогий.

Щоб не сплачувати додаткові нарахування у ZUS, ТзОВ повинно мати щонайменше двох засновників. Комерційна адреса за таким видом діяльності не може бути вашим місцем проживання, інакше за це доведеться сплачувати додаткові суми. У Польщі для цього використовують віртуальні робочі адреси. 

Обираємо систему оподаткування. Фото: Mikhail Nilov/Pixels

А що з податками?

У Польщі для ФОП найчастіше використовуються три системи оподаткування. За загальною системою оподаткування, фіксований податок становить фіксовані 12% поміж доходами і витратами. Витрати вираховуються із загальної суми, а відсоток сплачується лише з різниці. Усе це — лише за умови обігу 120 тисяч злотих на рік, по 10 тисяч злотих щомісячно. 

Якщо ж дохід становить від 11 тисяч злотих на місяць, доведеться сплачувати уже 32% податку поміж різницею доходів і витрат. (Звичайно, ці 32% почнуть нараховуватись лише з моменту, коли сума доходу перевищить зазначені 120 тисяч злотих, а на перші 120 тисяч злотих ставка доходу залишиться 12%). До того ж перші 30 тисяч злотих доходу для новоствореного ФОП не підлягають оподаткуванню податком на доходи. 

Лінійний податок — це фіксована ставка 19% різниці між доходами і витратами. Ця сума не залежить від того, який у вас обіг — підприємець платить із суми, яку заробив. Цей вид податку вам підійде, якщо ви маєте вагомі витрати.

Прототип єдиного податку в Україні — польська система ричалт (ryczałt). В Україні податок третьої групи — це фіксовані 5% або ж 3% із застосуванням ПДВ, 2% — на період воєнного стану. У Польщі ж фіксована ставка може становити від 2% до 17%, залежно від обраного виду діяльності. Приміром, людина, яка займається продажами в інтернеті, сплачує 3%, гастрономія — 8,5%, програмісти — 12%, маркетологи і туроператори — 15%, бухгалтерські послуги — 17%. 

Початкова пільга надається підприємцям, які вперше ведуть бізнес, розпочинають його знову після закриття попередньої діяльності або перерви у п’ять років. 

Оподаткування ТзОВ — 9% першого року діяльності від різниці між доходами і витратами, й обігом до 2 мільйонів злотих. Якщо сума більша — ставка податку складає уже 19%. Не забуваймо про подвійне оподаткування! Податок на дивіденди, який виплачується раз на рік, складе ще 19%. 

Увага: хай яку б систему оподаткування обрали, вам, по досягненню 200 тисяч злотих обігу на рік обов’язково треба реєструватися платником ВАТ.

І кілька слів про відповідальність, прописану у законі. Фізична особа-підприємець у Польщі відповідає усім своїм майном, а засновник товариства з обмеженою відповідальністю відповідає лише майном товариства. 

Всебічне сприяння для українців

Наразі одноосібна діяльність для українців у Польщі доступна до реєстрації навіть без Карти перебування (Karta Pobytu). Для підтримки біженців запроваджені дотації для започаткування власної справи, а для деяких видів діяльності (як-от відкриття дитячого садка) навіть можливе державне дофінансування.

Щоб отримати грант на підприємницьку діяльність до 40 тисяч злотих, треба стати на облік Центру зайнятості у Польщі як безробітному. Важливо до цього часу не отримувати грошей на бізнес у країнах ЄС і не займатися підприємницькою діяльністю протягом останніх 12 місяців. 

За умовами дофінансування на започаткування власної справи, ви повинні будете вести бізнес протягом щонайменше наступного року і не претендувати на інші бюджетні гроші для бізнесу. 

В аплікацію подання треба вписати цілі на найближче майбутнє протягом 3 років. Напишіть, чи найматимете співробітників, яке обладнання купуватимете.

Справу розглядають довго: від місяця-трьох — і до пів року. Та щойно рішення буде ухвалено, підприємець має лише 30 днів для освоєння коштів. В іншому разі їх доведеться повернути.

Гроші найкраще витрачати на матеріальне забезпечення діяльності: техніку, товари, столи, ноутбуки. На оплату оренди або інші послуги гранти видають неохоче, бо ці гроші буде складно повернути у разі невдачі підприємця. Усе, що ви придбаєте за рахунок грантових грошей, не можна передавати іншим особам і продавати. 

Найвигідніше подаватися на дофінансування на початку року, коли бюджети центрів зайнятості ще не витрачені — це збільшить шанси на отримання. Подбайте про хороше обґрунтування і захист свого проєкту.

Бізнес в Польші відкриває ринки ЄС. Фото: Mathias Reding/Pixels

Вихід у Європу

Однією з переваг виходу на польський ринок є те, що він відкриває можливість працювати з усією Європою, розвивати власну справу на невідомих досі майданчиках. І це за умови, що податки у Польщі на порядок нижчі, ніж у решті країн Європейського Союзу. Зважаючи на всі ці фактори, можна з упевненістю заявляти, що кращої точки для старту годі й бажати.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Редакторка і журналістка, письменниця, колумністка, авторка текстів про бізнес, філософію, науку і літературу. Вивчала полоністику у Волинському національному університеті імені Лесі Українки і тюркологію в Інституті імені Юнуса Емре (Туреччина). Була редакторкою і колумністкою «Газети по-українськи» і журналу «Країна», працювала для української діаспори на Radio Olsztyn, друкувалася у виданнях Forbes, Leadership Journey, Huxley, Landlord та інших. Дипломована спеціалістка Міжнародного сертифікованого курсу Thomas PPA (Велика Британія) з експертизою у human resources. Перша книга «Жінкам ніззя» вийшла у видавництві «Нора-друк» 2016 року, над другою працювала за сприяння Інституту Літератури у Кракові вже під час повномасштабного вторгнення.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
український бізнес у польщі піцерія варшава

«Понад два роки ми вивчали ринок»

Юлія Карлова: Ми все життя займалися підприємницькою діяльністю: торгували на базарі в Чернівцях, мали точки сантехніки, магазини. Війна змусила змінити плани. Я відкрила у Варшаві манікюрний салон, працювала сама і здавала місця іншим майстриням. А потім ми з чоловіком вирішили спробувати себе в ресторанному бізнесі. 

Микола Карлов: Коли почалась повномасштабна війна, я поїхав в Україну волонтерити. Працював у гуманітарному хабі: спочатку на завантаженнях, потім координатором. По 14-16 годин щодня.

Коли в нашу діяльність стали вмішуватись особисті інтереси деяких депутатів, я повернувся до Варшави. Став допомагати, зокрема з житлом, звідси. І паралельно ми замислились над гастрономічним бізнесом. Часто ходили по ресторанах, кав’ярнях, вивчали, аналізували. Ми завжди були критичними клієнтами й цікавились якісною їжею та хорошим сервісом. Для нас це був новий напрям, тому ми хотіли вивчити все до дрібниць.  

Чому саме піцерія?

Микола: Ми взагалі любимо смачно їсти. У нас був бізнес у виробництві, продажах, у Юлі — в б’юті. Але гастрономія стала новим викликом. Ми понад два роки вивчали ринок, дивились, які бренди ростуть, які падають. Їздили по різних районах Варшави, досліджували конкурентів.

Зрештою вирішили, що піцерія — оптимальний варіант. У неї вищий середній чек, ніж у кафе. Але важливо було знайти бренд, який дбає про якість. 

Юлія: Ми аналізували, які франшизи закриваються, які продаються. Обрали ту, що тримається стабільно і дорого продається — це ознака цінності. Поспілкувалися з кількома франшизодавцями і зрозуміли, хто з них справді дбає про бренд, а хто — просто продає назву.

Зрештою 21 грудня 2023 року ми відкрилися. Це наша перша й поки єдина точка. Робили все самі — нікого спеціально не наймали, вклали останні заощадження, навіть продали автівку. Батько Миколи приїхав до нас з України, щоб допомогти робити ремонт приміщення. Працювали від рання до пізнього вечора.

Юлія із сином під час ремонту приміщення під піцерію

«Перші місяці ми працювали вдвох»

Скільки коштує відкрити піцерію? 

Микола: Залежить від метражу, ремонту, обладнання. У нашому випадку, а у нас площа 100 квадратних метрів, ми витратили до 100 тисяч доларів. І це ми ще заощадили на ремонті.

Юлія: Перші місяці ми працювали самі. Микола з керівника перетворився на піцайоло, я — і на касі, і помічником кухаря. Повар з нашої франшизи вчив Колю готувати піцу, брускети, фокача, а мене — макарони, салати й десерти. Поки обороти були малі, не могли дозволити собі наймати працівників. Наш син теж допомагав. Спочатку — бо треба було, але з часом йому стало подобатись. Зараз він охоче працює офіціантом. 

З якими викликами зіткнулися на старті? Чи було складно відкрити бізнес у Польщі?

Микола: Викликів було багато. Ми вперше зайшли в гастрономію. Без франшизи було б надто складно — вони дали меню, рецептуру, стандарти. Це дуже допомогло. Але довелося вчитись у процесі. Перші святкові дні були дуже насичені — безліч замовлень, один офіціант і ми вдвох з дружиною. Я літав між пічкою і столом. Фото й відео, на жаль, немає (сміється). Юлі теж було складно, бо вона не розмовляла вільно польською. Але з часом все налагодилось. Зараз Юля будь-яке питання вирішить польською! А як інакше — 90% наших основних клієнтів — поляки.

Скільки у вас працівників?      

Юлія: На зміні зазвичай працює кілька людей: піцайоло, касир, офіціант і помічник. Маркетологів чи PR-фахівців у нас немає — не дозволяють обороти. Тож поки ми і це робимо самі.

Який середній дохід з такого бізнесу? 

Микола: У кращому випадку — 10-15 тисяч злотих. Але багато з цього йде на оренду, електрику, зарплати. Середній чек — 70 злотих. Щоб наторгувати 7000, треба зробити 100 продажів, а це — близько 150 піц.

Перший час Миколі доводилося самому бути піцайолою

«Репутацію піцерії часто псують служби доставки»

Чому зараз закриваються інші схожі заклади в Польщі? Що вони роблять не так?

Микола: Закриваються через низьку маржинальність. Залишається, скажімо, 10 відсотків чистого прибутку.

Якщо в тебе невеликі обороти, то буває, що найманий працівник заробляє більше, ніж власник

Юлія: У центрі легше — там туристи. У спальному районі — постійні клієнти, і якщо впаде рейтинг, нових не буде. А ще служби доставки часто псують репутацію: водії приїжджають без термосумок, плутають адреси, запізнюються, не розмовляють польською, — а весь негатив летить на піцерію.

Як ставитесь до критики, до поганих відгуків? 

Микола: Нормально. За відгуками в Google бачимо, що 95% клієнтів задоволені. Ми маємо найвищу оцінку серед схожих піцерій у місті. Іноді, звичайно, трапляється всяке. На жаль, не можна догодити всім. 

Клієнт завжди правий. Дотримуєтеся цього правила?

Юлія: Ми ділимо клієнтів на два типи: тих, хто може довести свою правоту, і на тих, хто все ж не правий. Коли дзвонить нетверезий клієнт, замовляє піцу, йому її доставляють, а він не хоче за неї платити, бо не пам’ятає, що замовляв, — клієнт не правий.

До речі, ця історія мала продовження. Це виявився наш постійний клієнт. Він приїхав наступного дня, вибачився і зажадав розрахуватися за піцу. Але я сказала, що не потрібно, бо кур’єр привіз піцу назад. На це чоловік відповів: «Дякую, що поважаєте своїх клієнтів». 

Микола: А була ситуація, коли прийшла клієнтка, стала на вулиці біля нашої піцерії й кричала, щоб інші не замовляли у нас їжу, бо треба довго чекати на замовлення. І що ви думаєте? Зараз постійно приходить до нас і замовляє піцу. Люди такі дуже різні…

Як ви розподілили обов’язки у бізнесі?

Микола: Донедавна на чужу людину я працював лише один день у житті, бо весь час маю власну справу. Але зараз почав у Варшаві працювати на одну українську медичну компанію — обіймаю там посаду керівника напрямку будівництва. Також паралельно у мене є компанія, яка надає послуги з опалення, вентиляції. Піцерією зараз вже займається Юля. Вона — директорка. Але я завжди поруч. Син теж з нами. 

Юлія: Ми звикли працювати разом — ще з України. Після 25 років спільного життя вже навіть не сваримось (посміхається). У нас також доросла донька — їй 23 роки, вона теж займається бізнесом. У нас справді дуже тепла атмосфера в команді. За останні пів року зібрався чудовий колектив. 

Зараз я займаюсь улюбленою справою. Мені приємно бачити, що людям у нас смачно, затишно. Клієнти стають, як рідні. Мрію, щоб піцерія запрацювала автономно. А потім, можливо, відкрию ще або маленьку цукерню, або хлібний магазин. 

Якби ви зараз давали пораду українцям, які мріють про власний бізнес у Польщі?

Микола: Я точно не буду говорити про труднощі, з якими можна зіткнутися, бо це лише демотивує інших. А труднощі точно будуть. Треба просто не боятися і ризикувати. І розуміти, що в 90% випадках може бути поразка. 

Заради чого ви працюєте?

Юлія: Для нас головне — наше сімейне щастя. Заради цього ми працюємо. І ці цінності передаємо нашим дітям. Наприклад, наша донька з 17 років почала жити окремо, якийсь час мешкала в Італії, тепер живе з нами. І ми дуже щасливі збиратися разом ввечері. Разом ми проходили чимало психологічних тренінгів. 

Родина Карлових у Польщі

Якось у нас була ситуація, коли донька в 11 класі почала прогулювати уроки. Я випадково про це дізналась. Микола тоді запитав її, чому вона це робить. Донька відповіла, що їй нецікаво. На що Микола висунув пропозицію: «Поїхали зі мною в Київ у бізнес-школу». І хоча я була сповнена скепсису, Іра там побачила, як люди грають у великий бізнес, і як це впливає на їхні життя. Що ці люди живуть краще, ніж ми жили на той момент. А значить — таки важливо вчитися. Ми часто повторюємо дітям: «Не будеш працювати головою — будеш працювати руками». А будеш працювати головою — буде у тебе і твоя справа, і сімейне щастя.

Фотографії з приватного архіву

20
хв

«Середній чек тут більший, ніж у кафе». Історія родинної піцерії, відкритої українцями у Варшаві

Оксана Щирба
косметичний бізнес салон кабінет український Польща

За останні три роки українці в Польщі зареєстрували 77,7 тисяч бізнесів, що становить 9% від загальної кількості ФОПів, відкритих у країні в цей період. З кожним роком кількість українських бізнесів збільшується. Як підрахували в Польському економічному інституті (PIE), близько 37% новостворених фірм відкривають жінки. І одним з найпопулярніших напрямів серед них є індустрія краси — косметичні, манікюрні й перукарські салони (до 13% від усіх українських бізнесів). 

Тетяна Ковнацька до 2022 року мешкала на Житомирщині. Придбала будинок, в якому планувала жити й виховувати двох синів (молодший син має діагноз ДЦП). Але встигла пожити в ньому всього 4 місяці. Війна змусила переїхати до Польщі й самостійно дбати про дітей. Заради них і завдяки ним Тетяна досягла поставленої мети — відкрила в Кракові власний косметичний кабінет. 

«Я — косметолог, але спочатку в Польщі мила під'їзди»

— Коли я з двома дітьми приїхала до Польщі, навіть уявити не могла, що можу працювати за професією, — розповідає Sestry косметолог Тетяна Ковнацька. — Перше, що мені тут запропонували, — мити посуд. Потім — під'їзди. Я на все погоджувалась, хоча платили копійки. 

Коли порахувала, скільки буду отримувати за свою роботу, зрозуміла, що доведеться працювати по 10 годин, а ще — вночі, і навіть так я не зможу забезпечити дітям ні житла, ні школи. Розплакалась… 

Подзвонила своєму старшому сину. Він вислухав мене і сказав:

«Мама, кидай мити під'їзди й шукай роботу за спеціальністю. Кілька днів зможемо прожити. Будемо їсти один суп»

Його слова дуже на мене вплинули. Я прийшла додому, сіла й стала писати у фейсбуці всім салонам краси, що шукаю роботу. 

Зі старшим і молодшим синами

— Розкажіть, як ви приїхали до Польщі. Чому саме сюди?

— 24 лютого у мене була страшна паніка. Що робити? В голові не було жодної відповіді. Старшому сину тоді було 15 років, молодшому — сім. 

Спочатку поїхала до мами, яка живе біля кордону з Білоруссю. Це було небезпечно. Але коли небезпека, то ми, як діти, хочемо сховатися у мами. 

А у мами через постійні вибухи доводилося носити молодшого сина на руках у льох. Сам він спуститися й піднятися не може, бо має діагноз ДЦП. Але навіть тоді, серед вибухів у погрібі, я не думала виїжджати з України. 

Аж поки 1 березня не подзвонила сестра з монастиря, при якому мій син ходив у садочок для неповносправних. Сестра сказала: «Таня, ти повинна вивезти Влада. Ти повинна про нього подбати». І пояснила, що дитина з ДЦП дуже чутлива. І якщо щось вибухне поруч, його контузить набагато сильніше, ніж нас, здорових людей. Так я вирішила їхати з України.

Наступного дня сіла в машину зі своїми дітьми й нарешті відчула силу. Усвідомила, що все роблю правильно.

Перетнувши кордон з Польщею вночі, ми поїхали до центру біженців. Але коли я побачила цей центр, зрозуміла, що там ми не залишимось. Великий спортзал, де дуже багато людей. Гучно, світло не вимикається. Майже ніхто не спить. І ми заночували просто в машині на стоянці. І вже вранці взяли курс на Краків.

«Конкуренція в косметології висока. Майже всі конкуренти — українки»

— Що було після того, як ви розіслали своє резюме краківським салонам краси? Довго довелося чекати відповіді?

— Після того, як я розіслала десятки листів місцевим салонам, два з них взяли мене на роботу. Я працювала одночасно в обох — їздила між двома локаціями. «Хочеш заробити, маєш сама знайти клієнтів». Такі умови висунули мені працедавці. Але я знала, що в мене вийде. Адже я не мала вибору.

А коли у мене в житті немає вибору, я завжди знаходжу вихід

Згодом стала орендувати місце в салоні. Платила 40% з кожного клієнта. На свою справу у мене грошей ще не було. Бо податки, витрати були, а стабільного доходу — ні. Але коли я напрацювала свою базу клієнтів, зрозуміла, що вже готова зареєструвати свою діяльність і працювати «на себе». 

Зараз у мене свій косметологічний кабінет. І шлях до нього був непростий. Довелося витратитися на матеріали, якісні апарати, довго шукати й знайти хороше місце, до якого зручно добиратися. Я позичала гроші, потім віддавала. Мені ніхто не допомагав. Я не називаю себе бізнеследі. Говорю про це як про свою справу. Бо бізнес — це щось велике. А у мене тільки початок великого. 

Зареєструвати свою справу в Польщі не складно. Українцям під час війни спростили умови, тож реєстрація зайняла у мене з пів години. Маю бухгалтера — це обов'язкова умова ведення бізнесу. Він мені допомагає зі звітністю, податками, паперами. 

— Конкурентів багато? 

— Конкуренція в косметології у Польщі висока. Але майже всі конкуренти — українські майстрині. Українці у сфері краси дійсно найкращі.

Конкуренція змушує весь час вдосконалюватися. І це не тільки про техніки, апарати й сучасні процедури. Це й про просування власного бренду. Ти маєш записувати відео, «скакати на камеру», показувати і роботу, і особисте життя. 

Бо тільки зупинився, все — роботи немає. 

Звичайно, доводиться весь час вчитися новим технікам. Тільки в цьому місяці була на трьох навчаннях. Один навчальний курс коштує від 1500 до 4000 злотих.

Чому ще я тут навчилася? Що порівнювати себе з кимось з майстрів неправильно. У кожного свої умови, ситуація, і я живу й працюю згідно зі своїми умовами. Я йду власними кроками. Нехай вони не швидкі й не великі, але я роблю їх сама

— Що для вас найважливіше: прибуток, кількість клієнтів, репутація?

— Репутація для мене завжди на першому місці. Дуже важливо, що клієнт говорить про мою роботу. За грошима я не женусь, але мені треба, щоб грошей було стільки, щоб могли нормально жити мої діти і я. Самотужки забезпечую свою сім'ю, тому ігнорувати прибуток не можу. А він приходить, якщо хороша репутація. Тільки так це і працює — репутація сприяє росту кількості клієнтів, клієнти приносять прибуток.  

— Які б поради ви дали українкам, які хочуть відкрити свій бізнес у новій країні?

— Брати й робити. Боїшся? Все одно бери й роби. Важливо бути як відважною, так і уважною. Заздалегідь розрахувати все: податки, оренду, витрати. Відкрити свою справу — це одне, а от втримати діяльність — окреме завдання. Варто розуміти, що це «гра в довгу». І бути готовою до різних викликів. Але не боятися — найважливіше.

— Скільки треба мати грошей, щоб відкрити свій косметологічний кабінет?

— Щоб відкрити свою справу, я вклала близько 10 тисяч злотих. І це при тому, що частина матеріалів у мене вже була, я привезла їх з України. Довелося купувати лампи, кушетки, столи, а також касовий апарат і термінал. Якщо додати до витрат апарати, з якими я працюю, вийде близько 30 тисяч злотих. Але апарати я купую поступово. Ціни на них — від тисячі доларів. Мої апарати коштують 1,5-2 тисячі доларів кожний. 

Дуже хочу розширятися. Йду до цього. Хочу кращі умови, більший кабінет, більше працівників. 

— Яким може бути дохід і прибуток косметолога в Польщі?

— Взагалі дохід у косметолога може бути дуже непоганим. Якщо завантаженість з 8 ранку до 8 вечора — і так щодня, можна мати 30-40 тисяч злотих на місяць. Але я так працювати не можу. Адже моя дитина потребує мене дома. Логопед, масаж, фізіотерапевт у молодшого сина, школа старшого — і між усім цим треба встигнути. Зараз я заробляю 15-20 тисяч злотих брутто. Віднімаємо податки, зарплату бухгалтеру, витрати на матеріали, оренду (2000 злотих) тощо. Залишається 7-9 тисяч злотих. У косметолога великі витрати. 

Разом з тим у Польщі я дуже виросла, розкрилась. Почала себе впевнено почувати. Можу сама в чужій країні жити в комфорті, розвиватися професійно, відчувати впевненість. Пишаюся собою.

— Що ви вважаєте головним своїм успіхом?

— Те, що я не боюся. Руки трусяться, але я роблю. Вперто і наполегливо. Постійно вчуся чомусь новому. Коли згадую, як вперше робила мезотерапію (ін’єкційна процедура в косметології. — Ред.), аж смішно. Руки трусилися, плакала. Але робила! А далі призвичаїлась, набила руку — тепер легко. І так в усьому. Страшно, але я йду вперед.

20
хв

«Страшно, але йду вперед». Українка про відкриття власного косметичного кабінету в Польщі

Ксенія Мінчук

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Заборона на фотозйомку в Польщі: де тепер не можна знімати?

Ексклюзив
20
хв

Польща і ядерна зброя: амбіції та реальність

Ексклюзив
20
хв

Куди віддати старі речі в Польщі?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress