Шахрайство в Польщі: поширені схеми

Коли на автостраді ви помітили, що з автівкою щось не так, але вона може рухатися, слід скористатися аварійною смугою або узбіччям, щоб з мінімальною швидкістю дістатися до найближчого виїзду зі швидкісної траси. І тільки тоді розпочинати огляд або викликати допомогу. 

Що робити, якщо авто стало на дорозі:

• увімкнути аварійні вогні, постаратися виїхати або виштовхати авто на узбіччя, щоб воно не заважало проїзду інших машин.

• пасажири повинні покинути автомобіль та знаходитися за захисним бар'єром дороги. Виходити треба через двері з правого боку авто.  

• Одягніть жилет зі світловідбиваючими елементами. Хоча, за правилами дорожнього руху, у Польщі він не обов'язковий, однак у темний час доби на неосвітленій дорозі, де немає забудови, цей аксесуар необхідно одягати при вимушеній зупинці. А щоб у форс-мажорну мить він був під рукою, його слід заздалегідь купити й кинути в багажник. 

• Встановіть за авто попереджувальний трикутник на відстані 100 метрів. Як орієнтир можна використовувати дорожні стовпи — відстань між ними 100 метрів. Якщо встановити трикутник ближче, поліція може трактувати це як створення аварійної ситуації і виписати штраф 300-500 злотих. 

Куди повідомляти про вимушену зупинку і скільки коштує забрати авто з дороги? 

Коли пасажири та водій в безпеці, про ситуацію потрібно повідомити Центру управління дорожнім рухом на автостраді (Centrum Zarządzania Ruchem). Якщо ви їхали платною дорогою, номер телефону можна знайти на чеку. Або просто подзвонити за номером 19111.

Також можна скористатися апаратом екстреної допомоги. Зазвичай цей апарат жовтого або помаранчевого кольору з написом SOS встановлений через кожні 2 кілометри дороги.

Адміністрації автостради відправить службу, яка огородить місце зупинки спеціальними стовпцями та розмістить автомобіль з проблисковими маячками, який проінформує інших водіїв про небезпеку. Це безкоштовно. А ось ремонтувати авто на автостраді в Польщі, навіть якщо там просто спустило колесо і потрібно його замінити, без дозволу дорожніх служб не можна. Якщо авто достатньо відремонтувати на місці, щоб продовжити рух, це можна зробити тільки після приїзду спеціальної служби.

Служба, яку висилає Centrum Zarządzania Ruchem, хоч і є безкоштовною, але це стосується тільки того, щоб відбуксувати авто на безпечну відстань з автостради або огородити місце автопригоди для безпеки інших водіїв. Послуги евакуатора до автосервісу є платними. 

У Польщі немає закону, який зобов'язує користуватися для евакуації послугами фірм, що обслуговують певну автомагістраль. Їхні послуги, як правило, коштують дуже дорого. Тож можна відшукати евакуатор в інтернеті. Або включити цю послугу в страховку: є опція, що дозволяє скористатися послугами для евакуації навіть на відстані до 2000 кілометрів. Це дуже зручно, якщо пригода сталася в іншій країні. 

Екстрені служби для евакуації й ремонту авто 

•Сервіс, що працює у Польщі, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Словаччині, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндії, Данії, Чехії, Норвегії.
• Сервіс, що працює у Варшаві та околицях. Перша допомога по безпечному відбуксуванню авто в межах ОС безкоштовно. Також можна на місці зарядити або поміняти акумулятор (150-200 злотих), поміняти колесо, скористатися послугою аварійного довозу пального і зробити невеликий ремонт або скористатися послугами евакуатора. 
• Сервіс також виконує всі види ремонту на дорозі та послуги евакуації в Мазовецькому воєводстві, а також тут одразу можна замовити авто на заміну, яке одразу приїде до вас.

Подібних сервісів в Польщі дуже багато, щоб знайти необхідний достатньо зробити запит в Google “pomoc drogowa + ваша локалізація”. Зазвичай всі вони працюють 24/7. В околицях Варшаві послуга евакуації авто з траси до сервісу в місті буде коштувати 350-400 злотих.

Від рідкоземельних металів до винищувачів F-16 — новий етап партнерства між Україною та США все чіткіше набуває геостратегічного характеру. Нещодавно Київ підписав із Вашингтоном двосторонню угоду про спільний видобуток корисних копалин. Хоча багато її пунктів залишаються рамковими, вона вже стала потужним сигналом — і союзникам, і супротивнику.

Але чи достатньо цього, щоб змінити хід війни? В ексклюзивному інтерв’ю виданню Sestry це питання аналізує генерал-майор армії США у відставці Гордон Б. «Скіп» Девіс-молодший, який обіймав посаду заступника помічника Генерального секретаря НАТО з питань оборонних інвестицій, а нині — старший науковий співробітник Програми трансатлантичної оборони та безпеки Центру аналізу європейської політики (CEPA).

Ресурси замість безпекових гарантій?

Марина Степаненко: Через дев'ять місяців після того, як президент Зеленський вперше запропонував партнерство зі Сполученими Штатами для інвестування в українські рідкоземельні корисні копалини — угода нарешті укладена. А втім, вона не містить прямих безпекових гарантій. Чи, на вашу думку, така «економічна прив’язка» здатна реально вплинути на довгострокову безпеку України, зважаючи на те, що США тепер мають економічну зацікавленість у її стабільності?

Гордон Девіс: Той факт, що США мають економічний інтерес в Україні, безпосередньо запропонований і схвалений президентом Трампом, є чистим плюсом для України. Хоча відсутність гарантій безпеки залишається критичною прогалиною, особисте просування Трампом цієї угоди працює на користь України. Він не хоче, щоб його вважали таким, що програв у підтримці України, і тепер, маючи економічні інтереси США, він, швидше за все, залишиться залученим.

Трамп розглядає цю угоду як майбутній спосіб віддячити американському уряду та платникам податків за їхню підтримку України протягом останніх трьох років

На даному етапі угода має більше дипломатичну та політичну вагу, ніж економічну, оскільки розробка ресурсів займе певний час — особливо на тлі війни, що триває і перешкоджає геологічним дослідженням та видобутку корисних копалин. Однак це крок уперед, і, ймовірно, за меншу ціну для України, ніж очікувалося спочатку. Адміністрація Зеленського заслуговує на похвалу за те, що домовилася про вигідні умови і заручилася якщо не військовою чи економічною, то принаймні політичною гарантією з боку США.

Генерале Девісе, як можна трактувати створення Спільного фонду реконструкції в рамках угоди про надра? 

Наразі — це більше політичний інструмент, оскільки, ймовірно, знадобиться значний проміжок часу, перш ніж можна буде реально відчути переваги спільної розробки українських надр. Проте позитивним моментом є те, що цей елемент є частиною ширшого плану — особливо в тих моментах, на яких наполягав президент Зеленський. Він хотів не просто допомоги у відновленні, а чітких зобов'язань з боку США, і ця угода відображає це.

Вона також слугує стимулом для американського бізнесу долучатися до зусиль з відновлення України. В ідеалі, це заохочувало б американські інвестиції навіть під час війни, допомагаючи відродити приватний сектор України, який зазнав величезних збитків. Це, в свою чергу, могло б допомогти виробляти матеріали та ресурси, необхідні Збройним силам України для продовження оборони, а також закласти основу для більш широкого економічного розвитку, коли умови дозволять стабільніші, довгостроковіші інвестиції.

Україна продемонструвала неабияку життєздатність та інноваційність, що вже привернуло увагу американських компаній та потенційних інвесторів. Ця енергія є ключовим активом, і ця ініціатива може стати шляхом до її спрямування на післявоєнне відновлення та зростання.

‍Хоча це не пов'язано безпосередньо з підписанням угоди, та через кілька днів після цього Державний департамент схвалив можливий новий продаж Україні пакету з навчання, підтримки та супутнього обладнання для винищувачів F-16 на суму близько 310,5 млн доларів. Це, звичайно, не грантова допомога, але готовність схвалити великі, резонансні продажі озброєнь. Як ви оцінюєте такий крок з боку Вашингтона? 

Два нещодавні оголошення — одне на 300 мільйонів доларів, пов'язане з винищувачами F-16, і інше, яке, стосувалося переважно засобів протиповітряної оборони, — є важливими, оскільки вперше адміністрація Трампа схвалила продаж критично необхідної військової підтримки для України. Це значуща подія. Вона відповідає заявленому адміністрацією принципу, що нічого не дається безкоштовно, але допомога буде надана, якщо Україна продемонструє готовність до миру або врегулювання конфлікту шляхом переговорів.

Україна продемонструвала таку готовність. І пакет з навчання та підтримки F-16 може бути досить ефективним у багатьох аспектах. Досі певні ключові технології, такі як Link-16 (вона працює як потужний «модем», який дозволяє обмінюватися зашифрованою інформацією між бойовим літаком, допоміжними платформами, наприклад, іншими F-16, наземними радарами, навіть наземними системами ППО і базами в режимі реального часу. — Авт.), не надавалися через побоювання, що українські F-16 можуть потрапити до рук Росії, наприклад, якщо один з них буде збитий у тилу ворога. Але цього не сталося. Українські Військово-повітряні сили виконали виняткову роботу, зберігши свої активи і ефективно використовуючи їх на полі бою.

Цей пакет підтримки можна розглядати як своєрідну винагороду за таку дисципліну і оперативний успіх

Загалом, це дуже позитивний крок. Він може посилити можливості за допомогою таких систем, як LINK-16 або більш досконалих радарів, покращуючи захоплення і відстеження цілей. Це зробить F-16 ще ефективнішими в бою — кращими в протидії ракетам і безпілотникам і сильнішими в забезпеченні ближньої повітряної підтримки українських сухопутних військ.

Отже, це хороша угода на всіх фронтах і, ймовірно, матиме реальний вплив. Виміряти цей вплив може бути складно, якщо українські ВПС або уряд не поділяться детальними результатами цієї підтримки, але ми можемо сподіватися, що вона також прискорить підготовку пілотів і збільшить кількість боєздатних екіпажів, що дозволить більшій кількості F-16 піднятися в небо.

Перемир’я та шлях до миру

Лише у перші 12 годин так званого перемир’я на честь «параду», яке РФ сама запропонувала, росіяни здійснили 734 порушення режиму припинення вогню та 63 штурмові операції. Чи можна взагалі говорити про перемир’я, коли агресор поводиться так відверто недобросовісно?

Гадаю, ви добре підсумували: ні, не можемо. І я не вірю, що Захід зараз може щось зробити, щоб підштовхнути Росію до миру.

Поки Путін і його військові не визнають, що немає реальних шансів досягти своїх більш широких цілей, наприклад, захопити всі самопроголошені республіки або так звані анексовані області — вони не зупиняться

Але шанси Росії досягти катастрофічного успіху невеликі. Їхні територіальні здобутки зупинилися, втрати продовжують зростати, а втрати основних платформ — літаків, кораблів, — такі, що вони не зможуть замінити їх за рік чи два, навіть у найкращому випадку.

Зрештою, що може змінити ситуацію, так це зростаючий опір російської громадськості — чи то проти призову, чи то проти продовження війни взагалі. Саме тут може виникнути реальний тиск. А втім, поки що ця стратегія не працює.

Водночас підтримка Заходу не зникає. Насправді, нещодавні кроки — такі як угода щодо рідкоземельних мінералів та зростаюче визнання в адміністрації Трампа відмови Росії йти на компроміс — зміцнюють позицію України. Про це говорили і президент, і віцепрезидент. Але що стосується того, коли Росія може нарешті вирішити шукати миру або прийняти якісь умови — цього ніхто не може передбачити.

Напередодні так званого «перемир'я», на яке Україна не погодилася, Київ провів одну з наймасштабніших операцій проти Росії, вивівши з ладу роботу основних цивільних аеропортів в Москві та завдавши ударів по військових аеродромах і виробничих об'єктах. У відповідь Росія атакувала цивільну інфраструктуру в українських містах — будинках, де живуть звичайні люди. Як ви вважаєте, чого Москва намагається досягти такими ударами?

Єдине пояснення, яке я бачу, полягає в тому, що Росія вважає, що продовження атак на цивільне населення та інфраструктуру підірве громадську підтримку війни в Україні. Але поки що ми бачимо дивовижну стійкість і своєрідну вперту рішучість українців. Вони розуміють, що буде поставлено на карту, якщо вони піддадуться російським вимогам, отож моральний дух залишається сильним протягом трьох років.

Україна має вразливі місця, але моральний дух — не одне з них

Рішучість українців зберігатиметься доти, доки триватиме зовнішня підтримка і вони матимуть належне оборонне обладнання для захисту своєї лінії фронту і країни в цілому. Реальними слабкими місцями є стабільність фінансової та військової допомоги і, дедалі частіше, людські ресурси. Останнє зараз може бути навіть важливішим, ніж зовнішня підтримка. 

А втім, я очікую продовження тупикової ситуації або незначних успіхів Росії, але не прориву. Це війна на виснаження, в якій Україна покладається на підтримку Заходу, а Росія — на допомогу Ірану, Північної Кореї та негласну технічну підтримку Китаю.

Західна підтримка не зникає. Лідери ЄС і НАТО продемонстрували сильну прихильність до України, і це, ймовірно, збережеться протягом цього року — очікується, що більше підтримки буде надано під час засідань Ради ЄС і саміту НАТО. Зростаюче внутрішнє виробництво в Україні, особливо безпілотників, допомагає їй залишатися в боротьбі. Я лише сподіваюсь, що її збройні сили зможуть зберегти людські ресурси і силу волі, необхідні для подальшої оборони.

Генерале Девіс, ви згадали про вимоги РФ. На Мюнхенській зустрічі лідерів у Вашингтоні віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що Росія вимагає забагато у переговорах про закінчення війни проти України. Як далі, на вашу думку, має розвиватися дипломатична та військова тактика України та її партнерів на цьому тлі? 

Так, я вважаю, що політичні зусилля президента Зеленського, спрямовані на збереження міжнародної підтримки — і, відверто кажучи, на демонстрацію справжньої готовності розглянути питання про припинення вогню та переговори — це саме той підхід, який є правильним. Звичайно, Україна повинна тримати свої можливості відкритими, і цю стратегію слід продовжувати. Що стосується Росії, то вона стрімко втрачає невелике вікно, яке колись мала для того, щоб заручитися підтримкою адміністрації Трампа щодо врегулювання шляхом переговорів.

Якщо Росія зірве прагнення Трампа до миру, він лише поглибить свою підтримку України і відмовиться від будь-яких спроб підштовхнути обидві сторони до переговорів

Можливо, Путін припускає, що після припинення вогню рішучість Заходу зруйнується, американська допомога зменшиться, і він зможе відновити територіальні захоплення, починаючи з чотирьох областей, на які він претендує. Наразі вимоги Путіна залишаються максималістськими: зміна режиму в Києві, повна демілітаризація України та постійна заборона на членство в ЄС і НАТО. Ці умови, ймовірно, є його абсолютною верхньою межею — він прагне, як мінімум, отримати Крим плюс чотири анексовані області і якусь розпливчасту обіцянку, що Україна залишиться поза західними інституціями протягом певного періоду. Проте він не розкрив ці карти відкрито.

Суть в тому, що Путін змарнував свій шанс забезпечити врегулювання, яке б принесло користь Росії та її громадянам. Отож, я не думаю, що Україна повинна погодитися на щось менше, окрім припинення вогню і розведення сил вздовж нинішніх ліній зіткнення.

На початку травня Bild опублікував статтю під назвою «Коли війна закінчиться, у Путіна виникне проблема — він блокує мирну угоду?». У цьому матеріалі стверджується, що Росія відмовляється від переговорів, тому що припинення війни може обернутися катастрофою для Кремля. Наскільки обґрунтовані ці твердження?

Путін робить величезні ставки в цій війні — і він сам їх підвищує за допомогою невпинної пропаганди. Він втовкмачив російській громадськості ідею, що ця «операція» має життєво важливе значення, а НАТО і Україна є смертельними загрозами. Тож якщо він колись зрозуміє, що програє, не сподівайтеся на поразку — він просто «розкрутить» її по-новому, закрутивши коліщатка своєї інформаційної машини в бік нового наративу.

Він вже робив це раніше: коли наступ на Київ сповільнився, він притлумив розмови про захоплення міста, змусив замовкнути критично налаштованих блогерів, покарав генералів, а потім розгорнув абсолютно нову стратегічну сюжетну лінію з іншими цілями.

Втрати миттєво стають перемогами у грі Путіна — він переосмислює будь-яку невдачу як тріумф

Справжнє питання полягає в тому, коли він визнає, що не може отримати більше території, багатства чи ресурсів, не зруйнувавши російську економіку назавжди? Тоді він може «вийти з гри і оголосити про успіх». Але цей переломний момент повністю в його руках — і ніхто не знає, коли він вирішить змінити сценарій.

Європейська безпека в нових геополітичних реаліях

У травні Франція та Німеччина оголосили про створення спільної Ради безпеки для посилення оборонної співпраці на тлі зростаючих загроз з боку Росії та невизначеності щодо політики США. Які ключові завдання стоятимуть перед цією Радою, і наскільки вона здатна підвищити колективну безпеку Європи?

Будь-які багатосторонні зусилля, спрямовані на зміцнення колективної оборони та стримування агресії, вітаються. Кілька ініціатив на різних рівнях спрямовані на посилення підтримки України, як, наприклад, запропоновані Великою Британією, Францією і Німеччиною миротворчі сили, що об'єднують дві ядерні держави і найбільші економіки Європи.

Наскільки широко інші союзники по НАТО підтримають такі заходи, ще належить з'ясувати. Тим не менш, обнадіює те, що декларації Ради ЄС, збільшення витрат на оборону, навчання з підвищення боєготовності і нарощування виробництва перегукуються з пріоритетами НАТО і посилюють підтримку України.

‍Європейська комісія в березні представила план ReArm Europe, який передбачає значне збільшення оборонних витрат та спільні інвестиції в оборонну промисловість. Яким чином, на вашу думку, ці ініціативи можуть вплинути на здатність Європи самостійно забезпечувати свою безпеку без надмірної залежності від США?

Будь-який крок до посилення обороноздатності ЄС і забезпечення потреб збройних сил вітається, але попереду у блоку ще довгий шлях. Навіть разом члени ЄС забезпечують лише близько 40 відсотків потенціалу європейських союзників по НАТО - це набагато менше, ніж окремі внески Великої Британії, Норвегії і Туреччини.

Амбіції ЄС щодо переозброєння чітко узгоджуються з цілями НАТО, але вони залишаються лише амбіціями. Десятки подальших політик мають бути схвалені Радою, бюджети мають бути розподілені, а національна промисловість має нарощувати виробництво. Реально ми говоримо про місяці, якщо не роки, до того, як сили ЄС зможуть справді нести свою вагу.

На тлі зростаючої загрози з боку Росії, деякі європейські країни, зокрема Польща, прагнуть до тіснішої співпраці у сфері ядерного стримування, включаючи можливість участі в програмі ядерного обміну НАТО. Як ви оцінюєте такі кроки?

Польща вже близько десяти років непомітно посилює ядерні сили стримування НАТО, надаючи авіаційну підтримку подвійного призначення — думайте про неї як про «другого пілота» ядерних сил США і Великої Британії, а не як про саму боєголовку.

На практиці Вашингтон і Лондон покладаються на п'ять неядерних літаків союзників плюс ширше тактичне повітряне прикриття для того, щоб реально загрожувати ядерною відповіддю. 

Польща робить свій внесок шляхом проведення навчань, тренувань і оперативного планування, але вона не має і, швидше за все, не матиме найближчим часом реальної ядерної зброї на своїй території

Це призвело б до різкої ескалації напруженості у відносинах з Росією і, можливо, ризикувало б зірвати будь-який шлях до миру в Україні. Тим не менш, навіть висяча перспектива ядерної зброї у Польщі могла б слугувати потужним козирем під час домовленостей — це те, над чим варто замислитись.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

‍

‍

‍

Ягідні ферми Польщі дозволяють людям приїжджати й збирати ягоди й фрукти, і від цього кожна зі сторін отримує користь: споживач купує свіжий продукт прямо з грядки/куща/дерева за низькою ціною, а фермеру не треба наймати робітників і возити продукцію на пункти скуповування. Батьки часто возять дітей у такі господарства, щоб показати, як працюють люди на фермі, а також як росте те, що ми зазвичай купуємо в супермаркетах. 

Є спеціальний сайт для пошуку фермерських господарств. На ньому можна вибрати потрібне вам воєводство й знайти оголошення від різних ферм. Оголошення постійно оновлюються, тож потрібно відстежувати актуальні. Є господарства, що постійно працюють на самозборах і екскурсіях, а є ті, що роблять такі акції час від часу. 

Де можна збирати ягоди в Польщі? Адреси господарств

В 50 хвилинах від Варшави є господарство, що пропонує збір свіжих ягід весь ягідний сезон.Тут є полуниця, лохина, чорниця й малина. Це величезна екологічна плантація, яку важко обійти за день. Влітку ферма працює практично до заходу сонця. Не треба записуватися чи реєструватися: ви просто приїжджаєте, паркуєтесь, і вас зустрічає приємний усміхнений господар. Усі ягоди мають екологічні сертифікати, тому ви можете сміливо їсти їх прямо з куща. Якщо ви живете у Варшаві або неподалік, це чудовий варіант для проведення часу родиною з дітьми. Малеча зазвичай просто в захваті!

Телефони: +48 606 477 679, +48 608 197 702
‍Адреса: ul. Pomocnia 16, 05-180 Pomiechówek

‍Полуниця без хімікатів: 

По дорозі на Щецин у Велітини є невелике родинне господарство з полуницею й ожиною. 

Тут декілька сортів полуниці, що росте на 5 га землі, а невдовзі буде ще й фруктовий сад. Господарі проводять екскурсії та дуже пишаються тим, що полуниця для самозбору вирощується виключно за допомогою ручної праці, без машин. Її не обробляють хімікатами.

Адреса: Gryfińska, 74-100 Wełtyń

‍Farma Mój Owoc:

Крім збору трускавок, тут можна розважити себе у кафе «Lody z Farmy» — скуштувавши неймовірні десерти з фермерських ягід і фруктів. Зараз тут розпочато сезон чізкейку та трускавкового сорбету без цукру. 

Адреса: Nowomichowska 19, 24-105 Baranów

Що робити на ягідних фермах?

• Ви збираєте фрукти прямо з куща в контейнери, які отримали на стенді біля входу;

• Зважуєте, коли назбираєте стільки, скільки вам треба. Ліміту для власного споживання немає, хоча в деяких господарствах є ліміт на оптові закупівлі;
• Платите лише за те, що у вас є в контейнерах, а те, що ви з’їли, — безкоштовно;
• Ціна кожен рік різна, але зазвичай це в 2-2,5 разів дешевше, ніж в магазині.