%20(1).webp)
Наталя Панченко, найвпливовіша активістка в Польщі 2022 року за версією часопису Wprost, торік організувала блокаду російських і білоруських фур, які везли підсанкційні товари з ЄС до Росії. Це призвело до того, що Європейський Союз виконав вимогу команди Наталі та заборонив ввезення й транзит нових вантажів автотранспортом з Росії та Білорусі на територію Европи. Також Наталя протягом багатьох років займається збором грошей та гуманітарної допомоги для українських воїнів та цивільних. Sestry поговорили з Наталією Панченко про найгарячішу тему останніх тижнів — блокаду українського кордону польськими перевізниками. А також про становище українських переселенців у Польщі на 21 місяць війни.
— Топ-тема цих днів і тижнів це блокування польсько-українського кордону. Хто, на вашу думку, стоїть за цими процесами і що можна зробити? Що мають робити відповідальні політики обох країн?
— Ця блокада у виконанні польських дальнобійників досить неоднозначна. На перший погляд здається, що їхні вимоги суто економічні. І наче треба розбиратися з ними в економічній площині. З іншого боку, коли намагання зустрітися з протестувальниками й узгодити спірні моменти як з польського, українського, так і з боку Європейського Союзу ні до чого не призвели, я починаю думати, що у цьому протесті політична складова сильніша за економічну. Цей конфлікт має вирішуватися на міждержавному рівні, і в ньому має брати активну участь Євросоюз, оскільки зміни, через які виник конфлікт, були введені саме Європейським Союзом, а не урядом Польщі чи України (мається на увазі лібералізація міжнародних перевезень між Україною та країнами ЄС).
Цей конфлікт збільшив градус напруги в суспільстві — як польському, так і українському. Мені щодня пишуть, що треба організовувати якийсь антипротест. І як це не складно, але дуже важливо робити всю роботу на холодну голову, адже дуже легко звести людей лобами. Коли температура у польсько-українських відносинах і, зокрема, між суспільствами вже настільки висока, чи змінять щось антипротести? Я не бачу, щоб громадянське суспільство, чи то українське, чи то польське могло вплинути на результати цієї блокади так, аби вона швидше закінчилася. А от до ескалації конфлікту, до будь-яких незапланованих наслідків це привести може. Не вуличні протести, а велика системна робота на міждержавному рівні здатна вирішити цю проблему й розблокувати кордон. Ще й так, аби через місяць блокада знову не повернулася. І цього ні Польща, ні Україна без допомоги Європейського Союзу, на жаль, досягти не можуть. І саме тому всі три сторони мають бути налаштованими розв’язати цей конфлікт системно, адже економічні непорозуміння й економічні розходження інтересів між Польщею та Україною дедалі будуть поглиблюватися, тому що Україна поволі стає членом європейської спільноти, а незабаром стане й членом Європейського Союзу.
— Днями на порталі GuildHall з’явилося розслідування щодо ймовірної причетності спецслужб Російської Федерації до процесів блокування кордону з польської та словацької сторін. Наскільки, на вашу думку, цей вплив є зараз домінуючим і чи дійсно лежить в основі цих процесів?
— Я не є експертом в роботі спецслужб, не знаю, як вони працюють і не можу цього підтвердити або спростувати. Але однозначно одним з драйверів цього процесу є польська партія «Конфедерація». Це публічна інформація. Про те, що ця партія є антиукраїнською й проросійською, давно відомо. Не треба вдаватись до конспірології, адже це їхня офіційна позиція. Тому цей аргумент не можна виключати. Бо якщо розкласти цей конфлікт на менші чинники, то відповідь на просте запитання «Хто від цього виграє, а хто програє?» показує наступне. Польща і польський бізнес не виграють. Україна і український бізнес тим паче. Поки що єдина, хто від цього виграє, це Росія. По-перше, акція економічно ослаблює її основного ворога Україну. По-друге, коли найближчі та найнадійніші партнери України починають з нею конфліктувати, Росії це, звісно, на руку.
— Мігрант чи біженець? Ким, на вашу думку, є сьогодні українець в Польщі?
— Згідно з польським законодавством, українці в Польщі не проходять процедури та не отримують офіційно статусу біженця. Водночас де-факто це люди, які були змушені втікати від війни. Для них прийняли спеціальний закон (про тимчасовий захист), на підставі якого вони зараз тут перебувають. Тобто проблема в тому, що досі для таких українців не придумали офіційного статусу. Вже другий рік іде війна. Вже другий рік ці люди проживають у Польщі, і ми й досі не знаємо, як правильно за законом їх називати й які перспективи їхньої легалізації у подальшому.
— Що зараз найбільше потрібно цим людям?
— Мені здається, зараз їм найбільше потрібна підтримка в інтеграції в польське суспільство. Адже, залишаючи рідні домівки, українці вважали, що повернуться за кілька тижнів чи місяців. А згодом зрозуміли, що можуть залишитися в Польщі на роки. І дуже важко буде жити тут і їм, і їхнім дітям, якщо вони не інтегруються в польське суспільство. Тому важливо, щоб це була не асиміляція — всі поляками не стануть, а саме інтеграція в польське суспільство, з якого потім так само без особливих проблем можна буде реінтегруватися, повернутися додому. Все ж таки ми говоримо про перспективу в кілька років.
— Ці завдання серед інших стоять і перед новим польським урядом, який вже невдовзі буде сформовано.
— Ми як мігранти, як представники інших національностей, які проживають на території Польщі, цим дуже стурбовані. Адже протягом останніх двох років сюди приїхало понад мільйон українців, яким розуміння чітких правил гри точно полегшило б перебування і довгострокове планування. А якщо зараз їхній офіційний статус щопівроку подовжується, вони цього горизонту планування не мають.
— У вас є бачення, як би це мало виглядати в ідеалі?
— У нас немає готового рецепту, але є багато проєктів, які б ми хотіли порадити втілити.
— Як волонтер ви займаєтеся мобілізацією допомоги Україні. Що, на вашу думку, сьогодні найбільше потрібно нашій країні, яка воює, боронить Європу від Росії?
— Дрони. Найбільше сьогодні потрібні дрони, тому що доставка зброї затримується, і навіть якщо є зброя, то немає набоїв. Тому поки що, на жаль, у ситуації, яка склалася, дрони — це єдине, що військові можуть використовувати, аби захистити себе.
Головна редакторка онлайн-журналу Sestry. Медіаекспертка, телеведуча, культурна менеджерка. Українська журналістка, програмна директорка телеканалу «Еспресо», організаторка міжнародних культурних подій, значущих для польсько-українського діалогу, зокрема, Вінцензівських проєктів в Україні. Була шеф-редакторкою прайм-таймових шоу про життя знаменитостей, які виходили на СТБ, «1+1», ТЕТ, Новому каналі. З 2013 року — журналістка телеканалу «Еспресо»: ведуча програм «Тиждень з Марією Гурською» та «Суботній політклуб» з Віталієм Портниковим. З 24 лютого 2022 року — ведуча воєнного телемаратону на «Еспресо». Тимчасово перебуває у Варшаві, де активно долучилася до ініціатив сприяння українським тимчасовим мігранткам у ЄС — з командою польських та українських журналістів запустила видання Sestry.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
