Спочатку був перехід у Дорогуську. Протестувальники проникли в три вантажівки і висипали зерно, яке вони перевозили, на проїжджу частину. Пізніше зерно було висипане на колії з товарного потягу в Медиці. На другу річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну агропродукція висипалась на колії в Дорогуську. Наступної ночі відбулася, мабуть, найбільш видовищна сцена — 160 тонн кукурудзи було скинуто з товарного потяга, що прямував до порту Ґданська. Горді зловмисники задокументували цей акт за допомогою безпілотника, і їхнє відео стало вірусним.
Вже цілий місяць на польсько-українському кордоні панує хаос. Волонтери з гуманітарною допомогою, постачальники спорядження для військових, безліч легкових автомобілів стоять у чергах годинами. Навіть пасажирський потяг з Києва був зупинений. Розлючений натовп під контролем поліції вирішує, хто може перетнути кордон. Якщо додати до цього гігабайти (органічних і не дуже) антиукраїнських коментарів в інтернеті, сумнозвісний пропутінський банер на тракторі та безкомпромісні заяви політиків, складається враження, що вся Польща змовилася проти України.
Це враження підтверджує і останній скандал — у вівторок поблизу польсько-білоруського кордону польська поліція затримала двох журналістів «Української правди», авторитетного українського щоденного видання. Затримані готували матеріал про імпорт сільськогосподарської продукції з Росії до Польщі. За словами самих журналістів, відзнятий ними матеріал був частково видалений, а допити тривали кілька годин і закінчилися лише після втручання українського посла.
Ситий голодного не зрозуміє
Всі ці картинки викликають бурхливе обурення в Україні. Коментатори називають позицію Польщі ляпасом, приниженням, ножем у спину. В українському інтернеті дехто намагається просто перевести усе це в жарт, але домінує злість. Десь промайнув озлоблений пост жінки-вимушеної переселенки, яка застрягла в черзі й через це пропустила похорон сина. А на війні втратила вже двох.
Мабуть, найболючішими є зображення скинутого зерна. Вони вдаряють у ключову українську травму — пам'ять про Голодомор, Великий голод, організований у 1930-х роках вищим керівництвом Радянського Союзу. Імперська пожадливість Росії тоді забрала мільйони українських життів, а два роки тому (десять на Донбасі) вона повернулася за новими жертвами, й усі ознаки вказують на те, що не збирається від цього відступати. Кремлівські тролі, до того ж, подбали про те, щоб зображення пролитого зерна супроводжувалися достатнім обсягом антипольського контенту.
Більше того, ці кадри з'являються у вкрай несприятливий час. Фронт буксує, шанси відновити контроль над усією територією зменшуються, бойовий дух падає, а людей, готових воювати, все менше. Україна увійшла в складну фазу війни: ще не все втрачено, сил ще достатньо, і доля ще може змінитися, але багато залежить від підтримки союзників. Тим часом протести польських фермерів — як стверджує Катерина Прищепа в останньому випуску подкасту «Східний блок» — впливають на обороноздатність України безпосередньо, а не лише опосередковано, тобто через послаблення її економіки. Зокрема, джгути — необхідний інструмент для порятунку життя солдатів і цивільних у воєнний час — а також куплені на зборах для армії автомобілі та автозапчастини надходять в країну із затримкою в кілька тижнів.
У фермерів є свої причини для протесту. Українські ЗМІ приділяють їм небагато уваги, єдиним прийнятним контекстом для будь-яких дебатів є війна. Коли навколо проливається кров, свистять ракети і гудуть безпілотники, важко пережити зубожіння фермерів у найбагатших країнах світу. Ще важче відмовитися в ім'я їхнього процвітання від (поки що легальної) можливості експортувати зерно до ЄС. Наші сусіди не можуть збагнути, що союзники блокують найважливіший сухопутний кордон України і виступають за зміни, які завдадуть серйозної шкоди українській економіці. Невже вони не розуміють, що якщо Україна не вистоїть, то вони будуть наступними?
Дорогуськ, 18.02.2024 р.
Фото: Jakub Orzechowski/Agencja wyborcza.pl
Фермери втрачають своє майно
Фермери, звісно, мають зовсім іншу перспективу. Зерносховища переповнені, а ціни на зерно впали до рівня десятирічної давнини, тоді як собівартість виробництва — енергія, добрива, заробітна плата — значно зросла. Тим часом «Зелений курс» накладає додаткові обмеження на європейських фермерів, що ускладнить для багатьох з них отримання прибутку.
Водночас Брюссель спрощує імпорт продовольства з-поза меж ЄС у рамках різних угод — у Польщі ви бачите продукти з України, а в Іспанії, наприклад, фермери лютують від помідорів з Марокко, які країна експортує до ЄС в обмін на дозвіл іспанським рибалкам ловити рибу. Проблема полягає в тому, що українські та марокканські фермери не зобов'язані відповідати низці вимог ЄС, вони можуть використовувати заборонені в Європі засоби захисту рослин, платять нижчі зарплати. Їхня продукція коштує суттєво дешевше, але це несправедлива конкуренція для виробників з ЄС.
Зіткнувшись з надлишком пропозиції на сільськогосподарському ринку, багато польських фермерів опинилися на межі банкрутства. Вони не мають кому продати своє зерно, цукор, борошно, фрукти, яйця, принаймні не за ціною, яка принесе їм прибуток. Крупніші підприємства скорочують виробництво, звільняють людей. На відміну від малих — ймовірно, дадуть собі раду.
Загальноєвропейські протести вже змогли переконати Брюссель скасувати обмеження на використання пестицидів та розпорядження щодо перелогового землеробства. Але для розлючених фермерів цього все ще недостатньо.
Польські протести об'єднують дві вимоги: вихід із Зеленої угоди та запровадження ембарго на товари з-за східного кордону. Переважають лозунги проти ЄС, але є й антиукраїнські. Люди втрачають роботу всього свого життя, іноді навіть життя своїх батьків, дідусів і бабусь, а в інтернеті дізнаються про отруєне технічне зерно, реекспорт українського зерна з країн ЄС до Польщі чи позашляховики олігархів, що оформлені як гуманітарна допомога. Вони скеровують свій гнів на українців, над чим ретельно працюють російські тролі та підтримується Конфедерацією.
Низькі ціни на сільгосппродукцію — не провина України
Так, у 2022 та на початку 2023 року до Польщі (офіційно) потрапило близько трьох з половиною мільйонів тонн українського зерна, що певною мірою сприяло переповненню польських зерносховищ. Варто, однак, пам'ятати, що після початку повномасштабної війни тодішній міністр сільського господарства Генрик Ковальчик закликав фермерів не продавати зерно, оскільки ціни на нього зростуть. Тим часом «у портах, на залізничних коліях, біля українського кордону накопичувалися величезні обсяги значно дешевших товарів», - зазначає Христина Нашковська на сторінках видання Gazeta Wyborcza. Адже порт Ґданська не встигав пропускати у світ усе українське зерно, яке надходило до Польщі. У цьому була зацікавлена невидима рука ринку.
Окреме питання — так зване технічне зерно, тобто зерно, призначене для промислового використання, але непридатне для вживання в їжу, яке закуповувала низка польських компаній, зокрема виробники борошна. Однак не українські селяни (озброєні антипольськими вилами та мріями про санітарну Волинь, якщо вірити конфедеративно-російській дезінформації) ввели їх в оману. Імпортери технічного зерна чудово знали, що вони ввозять, і продавали польським компаніям як вітчизняне продовольче зерно. Між іншим, пам'ятаєте справу з технічною сіллю кількарічної давнини? Тоді чехи хвилювалися, що поляки хочуть їх отруїти. У кожного свій Схід.
У відповідь на зростання невдоволення серед фермерів у квітні 2023 року Польща запровадила ембарго на імпорт чотирьох українських зернових культур: пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику. Відтоді ці продукти проходять через Польщу транзитом на шляху до морських портів та інших країн ЄС, однак все ще фіксуються випадки нелегального розвантаження на території Польщі. Українське зерно також іноді реекспортується до Польщі зі Словаччини (і у значно менших масштабах, як з'ясував Business Insider, з Литви та Німеччини). І за такі махінації українські фермери не несуть відповідальності.
На думку експертів — наприклад, Мирослава Марціняка, аналітика ринку зернових та олійних культур, або Віктора Шмулевича, президента Національної ради сільськогосподарських палат, — потік українського зерна до ЄС має незначний вплив на низькі ціни на зернові на світовому ринку. А саме цей ринок формує ціни в ЄС, в тому числі й в Польщі. Навіть якби фермери повністю паралізували рух на польсько-українському кордоні, ціни на зерно не злетіли б до небес. Що ж впливає на низькі ціни? Поганий стан світових імпортерів зерна і профіцит його у ключових експортерів, передусім… у Росії, яка щороку виробляє все більше і більше пшениці (прогнози на поточний сезон - 52 мільйони тонн на експорт). Деяка, досить невелика, частина цієї пшениці потрапляє на європейський ринок через сусідні країни, такі як Молдова чи Литва — адже санкції ЄС проти Росії не поширюються на агропродовольчу продукцію. Решта затоплює світові ринки, обвалюючи ціни на зерно.
Інші українські продукти — такі як цукор, фрукти та яйця — продовжують безперешкодно потрапляти на польський ринок і ускладнюють життя польським фермерам. Наприклад, імпорт цукру до ЄС з початку війни зріс майже у 35 разів (подивіться на це божевілля на OLX). При цьому, однак, не можна стверджувати, що ці продукти набагато нижчої якості або що вони не проходять належного санітарного контролю.
Напівправдою, що розповсюджується конфедеративно-російськими каналами, є також твердження про те, що на українському зерні заробляють виключно олігархи. Цей міф детально розвінчують Пауліна та Войцех Сєґєнь в останньому випуску подкасту «Східний блок». Пауліна наводить дані, які вказують на те, що на агрохолдинги припадає п'ята частина українського виробництва зерна. Від себе додам, що, як би я не бажав зла українським олігархам, в нинішній ситуації не можна забувати, що ці компанії є важливим джерелом доходів для українського бюджету, який ледве дихає, а також робочим місцем для багатьох людей, які живуть у тамтешніх провінціях.
Фото: Piotr Molecki/East News
Уряд не відмежовується від антиукраїнських наративів
Як бачимо, кремлівські тролі — як і європейські ультраправі, що їх підтримують — добре попрацювали над інструменталізацією аграрних протестів. У Нідерландах вони лякають фермерів тим, що їхні господарства перетворять на табори для біженців, у Німеччині запевняють, що Бундесвер прибуде з танками, щоб допомогти фермерам захопити урядові будівлі. У Польщі намагаються розпалити і посилити вже наявні антиукраїнські настрої та звинуватити українців у поганому становищі польських фермерів. Конфедерація повторює ці антиукраїнські наративи, щоб оговтатися після жовтневої поразки. Їх не цураються й політики «Права і справедливості», а уряд також не відмежовується від них, але водночас робить чимало для підтримки України — як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.
Позитивним є те, що уряд намагається боротися в Брюсселі за кращий захист інтересів польських фермерів і реагує на протести, що не було очевидним ані за часів уряду ПіС, ані за попереднього уряду ГО [Громадянської платформи. — Ред.]. Втім, варто було б прояснити, що насправді відповідає інтересам фермерів, а що є дедалі більш поширеною думкою, яку породжує дезінформація. Особливо, якщо на європейських майданчиках задекларували запеклу боротьбу з нею.
Прохолода, яку демонструє уряд щодо України — наприклад, відмова Дональда Туска зустрічати представників української влади на кордоні — мені здається перебільшеною. Іміджева шкода в Україні є величезною. Фотографія прем'єр-міністра Дениса Шмигаля з групою міністрів, які похмуро стоять на заблокованому кордоні, дуже боляче вразила українців та посилила їхнє розчарування у партнерстві з Польщею, так само як і заява Туска про те, що він, мовляв, зустрінеться з українцями, але через місяць і у Варшаві, і що він не бачить потреби в «символічних жестах». У ситуації, в якій опинилася Україна, вони вкрай необхідні.
Жорстка позиція польського уряду є недалекоглядною. Можливо, вона дещо заспокоїла фермерів, але водночас поставила Україну в безвихідну ситуацію. Шмигаль заявив, що якщо кордон не буде розблоковано протягом найближчого місяця, український уряд не виключає заходів у відповідь, а це означає ембарго на польські товари. Тим часом Польща є найбільшим експортером продовольства в Україну — вартість нашого експорту через східний кордон становить майже мільярд злотих і щороку зростає, причому перевищує вартість імпорту (навіть у воєнний час). Тож українські контрзаходи вдарили б по польських компаніях не менше, ніж постанова ЄС.
Оригінал статті журналістки і редакторки Каї Путо «Міфи і факти про протести фермерів» читайте в онлайн-виданні Krytyka Polityczna.
Журналістка та редакторка, висвітлює теми Східної Європи, міграції та націоналізму. Співпрацює з польськими та іноземними ЗМІ. Зокрема, з Krytyka Polityczna, асоціацією репортерів Rekolektyw та асоціацією n-ost — Network for Reporting on Eastern Europe. Освіту здобула в Ягеллонському університеті, навчалася також у Берліні та Тбілісі. У 2015-2018 роках була віце-президенткою видавництва Ha!art.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
%20(1).jpeg)
.jpeg)
