Ексклюзив
20
хв

Гойда, гойда, гойдаша… Життя між прірвою зневіри та піднесенням

Коли здається, що більше вже вгору нікуди, що далі вже вниз нікуди, завжди буде щось, що піднесе ще вище, завжди буде щось, що кине ще глибше

Татуся Бо

Життя на гойдалках емоцій. Малюнок: Магдалена Данай

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

У дитинстві я обожнювала кататися на гойдалках. Сідаєш і «гойда» — летиш до неба, «гойда» — летиш на землю. Моя подруга вміла на одній із гойдалок «крутити сонечко», тобто розгойдуватися так, щоб та зробила повний оберт. Лариса так робила десятки разів поспіль. Я все намагалася повторити цей трюк, але ні чорта не виходило, я була обережна.

І от мені 43 роки. Привіт, я — Татуся, мені 43 роки. Я в Києві. Це столиця країни, в якій 10 років йде війна. І я кручу те сране сонечко щодня. Іноді по сто разів на день. На жаль, не в буквальному сенсі.

Я про емоційний стан зараз. Так-так… я саме про те емоційне гойда-гойда-гойдаша. Колись я прочитала про це поняття, і там писалось щось типу «сьогодні в тебе все добре, ти піднесена, а завтра летиш в прірву зневіри». БРЕХНЯ.

Яке сьогодні? Яке завтра? Сонечко іноді вдається крутонути в межах однієї години. 

Наприклад, прокидаєшся від вибуху. Так, на жаль, це вже звична практика — проспати тривогу. Бо хвилини і години сну такі безцінні, бо вранці після тривог ніхто роботу, школу, садочок не відміняє, тому телефон каже «Увага, повітряна тривога» десь о 5 ранку, ти навіть не прокидаючись вимикаєш і спиш далі. А потім «БАБАБАХ». Прокидаєшся уже з дітьми у ванній (у нас там укриття, точніше ілюзія укриття, ну, як іконки на заглушках для ременів безпеки, як дитяче «чик-чик, я в будиночку»). І от рахуєш вибухи, на слух намагаєшся зрозуміти, де саме гупає і наскільки далеко (іноді навіть вдається вгадати), донатиш усім, кого знаєш, хоч в самої збір не закритий, дивишся, як донатять тобі такі самі переляки. І в цей момент на адреналіні гойдалка несе тебе вгору, в голові звучить пісня Surface Tension «Ми вас всіх убʼєм». А потім зʼявляються перші новини. Без адрес. «У Шевченківському районі падіння уламків на житлову багатоповерхівку, працюють рятувальники», — і твоя гойдалка з неймовірною швидкістю летить донизу. Так, що аж дух перехоплює, так, що забуваєш дихати. Мозок підкидає тобі всіх друзів і знайомих у Шевченківському районі, їхніх дітей, їхніх котиків, їхніх песиків, їхніх папужок. І ти боїшся писати їм, бо враження, ніби в той момент емоційного дна чиясь розвалена квартира, чиїсь поранення, чиїсь втрачені котики, чиєсь непрочитане повідомлення обірвуть твою гойдалку к чортовій матері.

Дихаєш. Знову дихаєш. Плакати не можна. Мама, яка реве під час тривоги і вибухів, лякає дітей більше ніж «Кинжал» (назва російської ракети. — Авт.) у напрямку Києва.

— Привіт. Як ти? Цілі? — пишуть хлопці з фронту, і твоя гойдалка знову пре вгору. 

— Та все ок, — відповідаю, — ППО — боги. Трохи злякакалися, але все ок. Що переживаєте, що ракета грохне волонтера і ніхто вам шоколадочку не пришле?

І вони скидають відео підбитого танка і власна гойдалка мчить вгору аж до сонечка. «На наступний танк напишіть на вибухівці “з добрим ранком, суки” від мене». І от на тому піку сонечка я сповнена холодної люті і рішучої злості, готова рятувати світ. Я всесильна. Я крута. Я потужна жінка. Я можу все. 

23 січня 2024 року росіяни вкотре обстріляли мирних людей. Того дня загинули 10 людей, у тому числі 8-річна дівчинка. Фото: телеграм / Олег Синєгубов

«Знайшли тіло дівчинки… 8 років…»

Дивишся на своїх дітей, які у ванні під ковдрою снідають печивом. У 8 років Надійка просила мене «мама, поцьомай мій сум» — і підставляла потиличку, яка мала такий свій, такий бажаний, найкращий з усіх у світі ароматів. У 8 років ми вчили вдома математику, бо був ковід, і я чомусь сварилася. Чому я тоді сварилася, дурна? Чи варта була та довбана математика?

— Надійка, я тебе люблю. Запам'ятай це назавжди.

— Мам, у тебе сльози?

— Ні, то я позіхнула.

І борсаєшся там внизу, в тому протилежжі сонечка, щоб хоч трошки, хоч якось.

«Відбій повітряної тривоги».

Російська армія обстріляла Кривий Ріг. 8 січня 2024 року. ото: телеграм / Сергій Лисак

Новини. Фото. У Дніпрі уламки впали…. Знайомий будинок… У Кривому Розі приліт в… Харків влучання… На фронті загинув… Жінка шукає двох котів, відгукуються на «киць-киць». Песик загинув. Шукають людей, тіла людей, уламки людей, уламки будинків, з яких звисають уламки доль і чиєсь більше ніколи. І люди, чиїх імен не називають в новинах, бо це обтяжує заголовки і лід. Люди, чиї імена мають звучати у світі, вже більше ніколи. І з цієї прірви подумки говориш із польським фермером, з техаським політиком, з німецьким чиновником, з італійською зіркою кіно про те, що ця війна має імена, сотні тисяч імен. Сотні тисяч світів. Мільйони голосів. Ця війна в один із моментів відгукується на «киць-киць», плаче, споглядаючи як дім, затишок, особисте укриття, з усіма надщербленими улюбленими чашками, фотографіями бабусь і дідусів, мов скальпелем, розрізано навпіл. І світ зачудовано дивиться у самісінькі нутрощі їхнього життя. І думає… Щось своє…

«Дрони доїхали. Завтра почнуть працювати. Дякую. У Віталіка малий народився, то ми вирішили, що дрони на подарунок його синові». І гойдалка не знає уже куди їй — трішечки вгору чи ще глибше вниз. 

У наших гойдалок дна немає. Як і немає якогось верху. Коли здається, що більше вже вгору нікуди, що далі вже вниз нікуди, завжди буде щось, що піднесе ще вище, завжди буде щось, що кине ще глибше.

Це вийшов непрофесійний текст з мільйоном трикрапок. Але ми так живемо між трикрапками. Це наші гойдалки між емоціями. Добре — трикрапка, погано — трикрапка. Борися — крапка. Бо коли борешся, поки пхаєш цю довбану гойдалку власних емоцій, — живеш. 

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Татуся Бо (Тетяна Комлик) — доросла блогерка, дитяча письменниця, волонтерка, виконавча директорка Благодійного фонду «Українська фундація "Мрія"». Народилася на Полтавщині.  За освітою режисерка видовищно-театралізованих заходів і вчителька української мови та літератури. Працювала кореспонденткою,  редакторкою, сценаристкою. Мама двох смішнючих дітей.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Трамп під час зустрічі з Мелоні в Овальному кабінеті. Вашингтон, 17 квітня 2025 року. Фото: Alex Brandon/Associated Press/East News

На протокольних фото Дональд сміявся і не приховував, що відчуває особливу симпатію до впливової італійки. Деякі злі язики навіть підозрюють, що він у неї трохи закоханий, тому ставлення до Мелоні набагато краще за Макрона, Стармера та Шольца, який отримував купу образ у соцмережі Х.

Насправді на Мелоні покладено аж дві місії. Про першу стало відомо після уже легендарного скандалу між Трампом та Зеленським в Овальному кабінеті. Італійська прем’єрка на наступний день побачилась із українським лідером у Лондоні, де закликала його уникати напруженості із США та дала пару цінних консультацій.

«Я вважаю, що дуже важливо, щоб ми уникали ризику розколу Заходу. І я думаю, що з цього приводу Велика Британія та Італія можуть відіграти важливу роль у наведенні мостів», — зазначила тоді Мелоні.

І справді, після допомоги двох держав США повернули обмін розвіданими та дали добро на постачання зброї

Мелоні високо оцінила зустріч Трампа та Зеленського, яка відбулась на похоронах Папи Римського. Розмова в базиліці Собору святого Петра тримала в напрузі багатьох, але лідери не посварились, не побились і обмінялись зауваженнями стосовно рамки мирного плану. У дописі в соціальних мережах партія Мелоні «Брати Італії» натякнула на активні дипломатичні зусилля лідерки, які були «ретельно і стримано сплетені, без прагнення бути в центрі уваги, навіть тоді, коли погляди всього світу були прикуті до Риму — столиці християнства, а завдяки нашому прем'єр-міністрові, також і світової дипломатії».

У Римі Зеленський мав зустріч із Мелоні. Фото: ОПУ

Сама італійська лідерка у Ватикані мала розмову з очільницею Євросоюзу Урсулою фон дер Ляєн. Так, як Трамп в захваті від Джорджі — Європейський союз сподівається, що вона може підштовхнути американського президента до укладення нового торговельного договору з переглядом мит. І врешті — європейці уникнуть великої торгівельної війни. Тим паче американський лідер уникає телефонних розмов з головою Єврокомісії, тому Мелоні бере на себе місію посланця Європи. 

Як відомо, Євросоюз має три місяці, щоб переконати Трампа не вводити 20-відсоткові мита на весь експорт до США. Наразі ЄС оподатковується базовим тарифом у 10%, а також 25-відсотковими зборами на сталь, алюміній та автомобілі.

Для Джорджі Мелоні — це посилення її ваги в Євросоюзі і загалом у світі — як рішучої лідерки нового часу

Торік у грудні видання Politico назвала італійську політикиню зіркою європейської політики. Навіть так, прямим текстом написало, що лідерка правої партії «Брати Італії» за кілька років «перетворилася з маргінальної політичної фігури на одного з ключових гравців на європейській та світовій політичній арені».

Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні визнана найвпливовішою людиною Європи за версією Politico 2025-го року.Фото: IPA/ABACA/Abaca/East News

«Сьогодні, якщо ви хочете говорити з Європою, то дзвінок саме до Джорджії Мелоні — очевидний вибір. Навіть такі постаті, як Ілон Маск, найбагатша людина у світі та радник новообраного президента США Дональда Трампа, звертаються до італійської прем’єрки для обговорення стратегічних питань», — написало впливове ЗМІ.

Чим цікава Мелоні? До її перемоги на виборах 2022 року італійських правих уособлював Сільвіо Берлусконі — любитель скандальних вечірок, творець ручного телебачення, любитель помахлювати з податками та випити із Путіним

Партія Мелоні з'явилася на орбіті італійської політики, коли скандали одіозного мільярдера почали вкрай деструктивно впливати на інші партії. Всі хотіли жити як Берлусконі на широку ногу — і щоб за те їм нічого не було. 

«Брати Італії» стали здоровою альтернативою — що праві можуть і роботою займатись, а не лише плавати в басейнах з телезірками та неповнолітніми. Тож з часом ультранаціоналістична та радикальна політикиня спромоглася зарекомендувати себе як політикиня, з якою готові співпрацювати як у Брюсселі, так і у Вашингтоні.

Мелоні — одна з небагатьох, хто може на рівних дискутувати з іншим лідером Європи — Еммануелем Макроном. Є велика насолода спостерігати, як ці двоє сперечаються щодо фіскальної політики, соціальної політики та найбільш гострого питання — мігрантської кризи
Макрон та Мелоні під час саміту «коаліції охочих» у Парижі. 27 березня 2025 року. Фото: LUDOVIC MARIN/AFP/East News

Західні аналітики кажуть, що успіхом у відносинах із Трампом Мелоні точно зобов'язана не тільки вродою та вишуканим стилем. Вона здатна знаходити баланс між радикальними ідеями своєї партії та прагматичною співпрацею з міжнародними партнерами. Її лідерство демонструє нову еру змін в європейській політиці, де ліберальні підходи поступаються місцем новим обличчям із сильним націоналістичним порядком денним. Також можна з упевненість сказати, що Джорджа Мелоні, Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн — це і є команда складних часів, яка буде розгрібати ті авгієві стайні, які лишили ті чоловіки, які хотіли дружити з Путіним. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Улюблениця Трампа. Як Джорджа Мелоні стала арбітром між Вашингтоном, Брюсселем та Києвом?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
Дональд Трамп, Камалв Гарріс, Таймс-сквер, Нью-Йорк

Думаю, люди не усвідомлюють, наскільки поганою була Америка до Трампа. Якщо вже на те пішло, я думаю, що Трамп просто відкрито говорить про те, що американський уряд робив століттями. Я в жодному разі не кажу, що те, що робить Трамп — це добре, але він чесно говорить про це. Зрештою, адміністрація Байдена депортувала в середньому 57 тисяч людей на місяць, тоді як адміністрація Трампа минулого місяця вислала назад 37 660, і все ж ми ніколи не чули про депортаційні плани Байдена. Ми хвалимо лібералів за їхню відданість правам людини, але чого вони насправді досягли? Вони не захищають права жінок, дозволяють геноцид палестинців, заарештовують студентів за участь у протестах, дозволяють Росії продовжувати свої злочини і обмежують нашу свободу слова. І при цьому нам кажуть, що ми будемо голосувати за них, тому що вони є «меншим злом»? Я постійно чую, що відповідальність за наше майбутнє «лежить в руках молоді», бо саме старше покоління спричинило весь цей безлад. Від мене очікують, що я буду протестувати, голосувати, організовувати — в той час як я від цього всього відрізана.

Що ж це за демократія, коли у нас є лише вибір між двома злами, і обидва підтримуються одними і тими ж потужними інтересами?

Я думаю, що коли ми дивимося на Америку, ми повинні запитати себе: «Для кого вона коли-небудь була доброю?» Це завжди була країна, яка була доброю для білого американського чоловіка, і, ймовірно, вона стала ще кращою для нього зараз. Однак, чи була ця країна коли-небудь доброю для жінок? Чи була ця країна коли-небудь доброю до людей з іншим кольором шкіри, ніж білий? Я думаю, що ми забуваємо про це, ідеалізуючи Америку. Вона ніколи не була великою країною і ніколи не стане «великою знову», якщо тільки минуле, про яке ми говоримо, не є колоніальною, расистською імперією, яку Трамп хоче повернути. Дивлячись на «американську мрію» з перспективи посткомуністичної країни у Східній Європі, досить легко її ідеалізувати. Однак я завжди намагаюся нагадувати людям у Східній Європі, що суспільство, безпека, освіта та охорона здоров'я, які ми маємо тут, у мільйон разів важливіші, ніж ідеалізована версія того, яким могло б бути їхнє життя в капіталістичній утопії Америки.

Нещодавно я відвідала Нью-Йорк. Хоча це одне із найдорожчих міст у США, зміни цін, які відбулися за останній рік, шокували мене більше, ніж будь-коли раніше. Я чула від друзів, що вони не можуть дозволити собі орендну плату за житло, тому що її підвищили на 25%. Деякі з них не можуть знайти роботу з минулого літа — і коли я кажу «робота», я маю на увазі будь-яку роботу, в тому числі в кафе або продуктовому магазині. І це люди, які закінчили престижні університети, такі як Колумбійський чи Нью-Йоркський. 

Вільям Едвардс і Кімберлі Кемброн одружуються в День святого Валентина на Таймс-сквер у Нью-Йорку 14 лютого 2025 року. Фото: Kena betancur / AFP

Ціни на продукти продовжують зростати. Минулого року я платила близько 120 доларів за продукти, яких мені вистачило на 10 днів. Коли я приїхала туди нещодавно, ця сума подвоїлася. Зрозуміло, що Трамп хоче обвалити економіку, щоб 1% населення міг купувати все — але що далі? Всі ці люди, які не можуть собі нічого дозволити, будуть заарештовані і стануть ще однією групою, що забезпечує рабську працю для американської наддержави? Це і є план Трампа?

Бездомність в Америці — це ще одна річ, яку я зауважила лише після року моєї відсутності там. На свій подив, я виявила, що американці ще більш стійкі до неї, ніж раніше. Зростання кількості людей, які вживають наркотики на вулицях, лякає, а епідемія фентанілу швидко перетворює все більше міст на «міста-зомбі». Це вже було серйозною проблемою під час пандемії, але зараз вона стала ще серйознішою.

Все більше людей не можуть дозволити собі платити за оренду житла — і все більше з них опиняються на вулиці

Хоча вигляд людей, які отримують наркотики, викликає у мене страх, гнів у мені стає ще сильнішим. Чому ніхто не допомагає? Як американці можуть бути такими нечутливими, дивлячись на те, як люди щодня помирають на вулицях? 

Тепер Трамп хоче оголосити бездомних поза законом. Він використовуватиме тих, кого капіталістична система не може посадити за ґрати, як ще одну силу рабської праці в американських в'язницях.

Безпритульні їдять обід на День подяки, організований некомерційною організацією Midnight Mission для майже 2 тисяч бездомних у районі Скід-Роу в центрі Лос-Анджелеса, 25 листопада 2021 року. Фото: Apu GOMES / AFP
Америка повільно руйнується, як і будь-яка імперія, за винятком того, що її проблеми виникли не за одну ніч

Вони накопичувалися протягом тривалого часу — системні проблеми, які не помічалися або ігнорувалися народом. Тріщини у фундаменті існували роками в країні, чиє ядро ґрунтувалося на геноциді та рабстві, тільки тепер їх більше не можна ігнорувати. Тож як громадяни цієї країни можуть продовжувати дивитися в інший бік і не вживати заходів? Їм легше сидіти вдома, відволікаючись на розваги, соціальні мережі або щоденні клопоти, ніж протистояти суворій реальності того, що відбувається навколо них. Мені сумно усвідомлювати, що серйозність ситуації доходить до багатьох американців лише тоді, коли страждає їхнє майно. Лише тоді, коли під загрозою опиняється їхнє майно, відчуття безпеки чи повсякденне життя, вони починають розуміти, що зміни не відбудуться, якщо пасивно спостерігати чи чекати. Необхідність вийти на вулиці, вимагати дій стає зрозумілою лише тоді, коли наслідки бездіяльності відчуваєш на собі. Але ми знаємо з історії, що тоді буває занадто пізно.

«Спочатку вони прийшли за євреями.

Я мовчав, я не був євреєм.

Потім вони прийшли за комуністами.

Я мовчав, я не був комуністом.

Потім вони прийшли за профспілковими працівниками.

Я мовчав, я не був профспілковим працівником.

Потім вони прийшли за мною.

І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені»

Мартін Німьоллер

20
хв

Занепад Америки, якою ми її знаємо

Меланія Крих

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Ультраправі — лише прикриття. Ексрадник президента Румунії про те, як Кремль створює нові інструменти впливу на вибори в Європі

Ексклюзив
20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Ексклюзив
20
хв

Угода Трампа про надра: шанс чи пастка для України

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress