Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
ETIAS і EES: нові правила перетину кордону з ЄС для українців
З 10 листопада 2024 року на кордонах Євросоюзу запрацює нова IT-система EES: штампів у паспорті вже не буде, реєстрація відбуватиметься автоматично через термінали обслуговування по біометрії. А з 2025 року вступить у силу ще одна зміна ETIAS, згідно з якою за в’їзд до ЄС доведеться платити. Обидва нововведення пов’язані з посиленням безпеки та протидії нелегальній міграції. Розповідаємо деталі
Перевірка на кордоні з 10 листопада буде відбуватись автоматично. Фото: biometricupdate.com
No items found.
Система EES
EES (Entry/Exit System) — це система, яка буде автоматично перевіряти негромадян Європейського союзу включно з українцями, які перетинають його кордон. Від 10 листопада 2024 перевірку людей буде здійснювати комп‘ютерна програма, а вся процедура проходитиме в спеціальному терміналі самообслуговування. Мандрівнику потрібно буде просканувати свій біометричний паспорт, а робот за допомогою спеціального алгоритму зчитає всі дані, зафіксує дату і місце в'їзду/виїзду.
При першому з 10 листопада перетині кордону у вас візьмуть біометричні дані: відбитки пальців і фото обличчя. А вже при наступних перетинах процесс буде проходити автоматично. Щоб виключити використання підроблених паспортів, кожні три роки потрібно буде оновлювати скан обличчя і відбитки пальців. Очікується, що цей спосіб посилить безпеку в країнах Євросоюзу, а також допоможе зупинити потік нелегальної міграції.
Зверніть увагу, що з 10 листопада перетнути кордон з ЄС можна буде тільки з біометричним паспортом.
Система EES діятиме під час в'їзду до всіх держав-членів ЄС, крім Кіпру й Ірландії, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії.
ETIAS
ETIAS — це дозвіл перетнути кордон з ЄС для громадян тих країн, з якими Європейський Союз уклав договір про безвізовий режим. Оскільки Україна входить до цього списку, з весни 2025 року її громадян очікує необхідність отримання дозволу.
Дозвіл ETIAS коштує 7 євро і видається на три роки.
Це спеціальна система авторизації подорожей (за американським зразком), мета якої — запобігти зростанню терористичної активності і посилити безпеку країн Євросоюзу. Нова система в’їзду буде необхідною для громадян 60 країн, зокрема США, Австралії, Нової Зеландії та Канади.
Щоб отримати ETIAS, потрібно:
1. Заповнити онлайн-анкету на офіційному сайті або в аплікації ETIAS.
Розробники обіцяють, що перевірка анкети займатиме до декількох годин. Але якщо система вирішить, що вас потрібно перевірити додатково, термін може збільшитися до 30 днів.
2. Сплатити збір €7. Заявники молодше 18 та старші 70 років, члени сімей громадян ЄС звільняються від сплати збору.
Після схвалення заявки ви отримаєте лист з дозволом на електронну пошту. Треба ретельно перевірити,чи немає помилок в особистих даних, адже за наявності таких вас просто не пропустять на кордоні.
Документ діятиме три роки або до кінця терміну дії закордонного паспорта. У разі заміни документа або його втрати слід оформити новий ETIAS.
Для в'їзду в ці країни необхідний ETIAS. Фото: europa.eu
Громадяни цих країн мають пройти авторизацію ETIAS. Фото: europa.eu
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
10 ресторанів Варшави, в яких можна зустріти Новий 2025 рік:
1. Вечірка самотніх під хіти 80-90-х у клубі Jednorożec
Адреса: Czackiego 3/5 Телефон: 533 354 970
Це буде вечірка, яка дозволить не тільки натанцюватись, але також пофліртувати, завести нові знайомства та незабутньо повеселитися. Перед святкуванням гостям треба обрати собі браслет — червоного, зеленого або синього кольору. Червоний — колір кохання, він для тих, хто шукає любові й стосунків. Зелений для тих, хто шукає пригод, і не обов’язково любовних (колір веселощів і розваг). А синій для тих, хто взагалі не шукає знайомств. У програмі — дискотека, музика від діджеїв, чимало сюрпризів та конкурсів. Два музичних майданчики з різною музикою: на першому — передноворічний мікс із хітів переважно 80-х, 90-х і 2000-х років, на другому — мікс польських хітів.
Ціна входу — 50 злотих
2. Грузинські традиції та жива музика в ресторані GAGA
31 грудня з 22:00 до 5 ранку наступного дня тут очікується запальне святкування з грузинськими та європейськими танцями, смачною їжею, конкурсами та подарунками від ресторану. У святковій програмі присутній Санта Клаус. На вибір 2 меню з закусками, хачапурі, шашликом, гарячими стравами. У святковому меню є салат з язиком, пхалі, асорті баклажанів, різні види кубдарі, картопелька із салом та по-домашньому, чкмерулі, чахобілі, люля з індички, долма тощо. До кожного меню додається пляшка шампанського, а також пляшка горілки або вина на вибір.
Вартість святкування 800 злотих з людини, алкоголь входить у вартість.
3. Inspector Lounge: Новий рік в одному з найстильніших закладів Польщі
Адреса: Zielna 37 Телефон: +48793977777
Цей відомий український лаунж-ресторан в центрі Варшаві є найкращим рестораном Польщі за версією VOGUE. І в новорічну ніч для своїх гостей тут підготували дещо особливе. Святкування Нового року розпочнеться о 22:30 і закінчиться о 5 ранку 1 січня. На гостей очікує спеціальна шоу-програма, яскраві декорації, музика і безліч смачних страв. А саме: розмаїття тарталеток, зокрема з ікрою лосося та сиром філадельфія, з червоною рибою та гуакамоле, з телячим ростбіфом і соусом BBQ. Плато сирів, ролли, олів’є з філе качки, тірамісу тощо. Цей ресторан славиться неймовірною атмосферою, бездоганним сервісом та смачною кухнею, тож приємні враження від свята забезпечені.
Тут обіцяють CASINO NIGHT серед блиску та розкоші. Святкування пройде в стилі фільмів про Джеймса Бонда. Готуються вистави, які перенесуть вас у світ секретних агентів. А ресторан перетвориться на елегантне казино з блискучими фішками та гральними картами. У ціну запрошення входять безлімітний відкритий бар, шведський стіл, авторські коктейлі та шоу. Із розваг: новорічні ігри та атракціони, музична програма.
Ціна входу — від 399 до 799 злотих за особу (ціна залежить від розташування столика).
5. Гастрономічно-боулінгова вечірка в італійському ресторані Navona/Arco Club
Адреса: Bitwy Warszawskiej 1920, 19 Телефон: 602 414 045
Святкова нічна вечірка LA DOLCE VITA NIGHTз ді-джеєм, італійськими хітами, напоями, безлімітною їжею та боулінгом. У вартість запрошення включено шведський стіл без обмежень, Live Cooking station з італійськими стравами, фотозону, 16 доріжок боулінгу та доступ до всіх атракціонів клубу ARCO, Open bar. Меню — рулети з форелі, копчений дикий лосось в морській солі з каперсами, цибулею-шалот і огірком, трюфелі з козячого сиру, міні-бургери, тірамісу, канолі, італійське м’ясо та нарізка. На live cooking приготують мідії в соусі із шампанського з чилі та імбиром, фокачу на травах та равіолі з традиційними соусами та пармезаном.
Ще один чудовий грузинський ресторан, де в новорічну ніч до 6.00 ранку будуть грузинські традиційні танці, жива музика і одна з найсмачніших кухонь світу.
Ще один заклад українців, де святкуватимуть Новий рік аж до 6 ранку 1 січня. Canoe Lounge відомий серед молоді Варшави яскравим кабаре-шоу і вважається одним з самих модних закладів столиці. Він просторий, тут декілька залів. Організатори поки що не розкривають всіх таємниць святкової програми. Із їжі пропонують роли та суші, різні брускети, шубу з лососем, олів’є з телячим язиком, тарталетки з хамоном та хурмою, а також тарталетки з паштетом з курячої печінки та малиновим джемом.
Вартість святкування 799 злотих за особу.
8. Floor No.2: ніч Боллівуду і вид на центр Варшави
У президентському готелі обіцяють атмосферу Боллівуду та зустріч Нового року під ритми східної музики. Це екзотичне свято триватиме недовго — з 20.00 вечора до 2 години ночі. У вартість квитка входить вечеря у форматі шведського столу, пакет алкогольних та безалкогольних напоїв, зокрема, келих шампанського опівночі. Це вишукана ресторація з панорамою на центр міста та Палац культури (а отже, буде видно феєрверки), столики розташовані на немалій відстані один до одного — тож це ідеальний варіант для романтичної новорічної вечері. За окрему плату є можливість забронювати номер в готелі після святкування.
В цьому закладі обіцяють Новий рік, сповнений фонтануючої енергії та сучасної музики.
DJ Matush та вокаліст Jacob A подбають про гарний настрій та атмосферу на танцполі. Також пропонуються шведський стіл, пакет алкогольних напоїв преміум, безалкогольні напої та келих шампанського опівночі.
Вартість: 1490 злотих з особи за будь-яким столи, 1650 злотих з особи за столик з краєвидом и 1790 злотих з особи за столик біля вікна.
10. Свято в українському стилі
Якщо ви бажаєте відсвяткувати Новій рік в українських традиціях, з рідними стравами на столі, національним інтер‘єром та запальною музикою, рекомендуємо звернути увагу на ресторани U Sióstr на ul. Złota, 63, а також Domek u Sióstr на ul. Grójecka, 186.
Ці ресторани не працюють у новорічну ніч, але приймають замовлення на організацію святкових корпоративів та банкетів. Є спеціальне банкетне меню зі стравами української кухні, а інтер'єр та атмосфера тут у стилі українського дому: з рушниками, вишитими картинами, ще й офіціанти ходять в національному вбранні. Це чудові місця, щоб зібратися з колегами і друзями, поспівати наші пісні та поласувати справжньою котлетою по-київськи, смачним борщем із салом та пампушками, традиційною м’ясною пательнею, варениками з вишнями тощо.
Традиційно кожен рік на початку січня свято для українців влаштовує також Український дім у Варшаві. Зазвичай це спільна вечеря, присвячена закінченню різдвяних свят. На учасників чекатиме святковий стіл, колядування та виступи українських музичних гуртів. Минулого року гуляння відбувалося у приміщенні Нового театру у Варшаві. Щоб дізнатися, що буде цьогоріч, слідкуйте за соцмережами Українського дому.
<span class="teaser"><img src="https://cdn.prod.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/673b705c5f9716118a6d7841_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D1%96%D0%BA%202025.avif">«Читайте також: Що подарувати рідним, друзям і колегам на Різдво та Новий Рік?»</span>
1. Zaklątek: інтер‘єр в стилі Гаррі Поттера, смачна мандрагора та чарівні коктейлі
Адреса: ul.Smocza 27
Інтер'єр маленької кав'ярні “Заклинання” оформлений у стилі Хогвартсу — школи чаклунства із серії книг про Гаррі Поттера. У меню — чарівні коктейлі й зілля, які димляться, зокрема, напій кохання. Тістечка у формі коріння мандрагори, чарівного снича (золота літаюча кулька з крильцями), отруйних грибів, драконячих яєць тощо.
На стінах розвішені портрети вчителів Хогвартсу, на вході до туалетної кімнати — зображення Гладкої пані, а всередині — Плаксивої Мірти. Всюди чарівні палички, книги, блокноти, капелюхи, свічки, сови. Якщо ваша дитина чи ви любите історію Гаррі Поттера, вам тут буде цікаво й зрозуміло. Не просто так в цей заклад часто стоять черги, а ввечері тут повно дорослих.
У цьому місці на 260 кв метрів дві зали. Перша — ігрова кімната в стилі Монтессорі для дітей від 6 місяців до 3 років — інтимний простір, обладнаний розумними іграшками та навчальними посібниками. Друга — Minimali для дітей від 3 до 9 років. Тут можна грати у світ дорослих, і для цього є все необхідне: костюми, аксесуари, маленькі будиночки пожежної служби, поліції, лікарні, пошти тощо.
У кафе можна просто розважатися, а можна також навчатися — грі на гітарі, укулеле, фортепіано, малюванню музикою, урокам вокалу, балету, співу тощо. Заняття проводяться для дітей будь-якого віку.
3. Molo Kids Cafe: залишити дитину на пару годин або відсвяткувати день народження
Адреса: ul. Klimczaka 17
Це місце створене для того, щоб батьки відпочили, а їхні дітлахи побігали й пострибали в ігровій зоні.
Кафе пропонує безліч способів проведення часу: від організації Дня народження з аніматорами та цікавою програмою до командних ігор для дітей будь-якого віку. Можна обрати тематику свята, забронювати час і для вас підготують програму та смачний стіл. Також на сайті та в інстаграмі є розклад дитячих занять, концертів і майстеркласів, а ще тут можна залишити дитину на пару годин і в цей час зайнятися власними справами.
А ще напередодні свят тут майже завжди влаштовують фотосесії та готують особливу фотозону.
Адреса: ul. Sokratesa 13D lok. 14/15 (вхід з боку будинку)
Це родинне кафе, що створене для наймолодших мешканців Варшави та їхніх батьків. Багатий вибір хорошої кави, смачних і здорових закусок, сніданків для дітей та дорослих.
Для малюків тут є трирівневий майданчик з м'ячами, гіркою і перешкодами, іграшки та книги. Також тут проводять заняття з музики, сенсопластики, математики, підготовку до школи. Також тут влаштовують дні народження з конкурсами й іграми, аніматорами та почастунком.
5. Cafe Przygoda: безпечна ігрова зона, де навіть крихітки можуть гратися самі
Адреса: ul. Borowiecka 10 lok. U6
Кафе розташоване у Мокотуві, і це ідеальне місце для мам, що мають немовлят і тодлерів. Поки мама відпочиває, старша дитина зайнята в ігровій зоні або перебуває на заняттях, що постійно тут проводяться.
Сухий басейн з кульками, дитяча гірка, зона, де можна лазити та стрибати, кухня, ляльковий будиночок, багато іграшок та книг — все влаштовано продумано й безпечно. А 7 грудня кафе запрошує дітлахів 2-7 років на Свято Миколая з цікавою програмою та приємними подарунками.
Центральну частину кафе займає великий дерев'яний ігровий майданчик. Тут повно таємничих куточків, які ідеально підходять для хованок, лазіння та ковзання. Інтер'єр зроблено в ніжних пастельних тонах і з натуральних матеріалів. Переважають білий, бежевий кольори та дерево.
Енергії місцю додають яскраві іграшки і діти, які бігають, метушаться, бавляться і беруть участь у заняттях. Для найменших на постійній основі проходять уроки англійської мови.
7. Anse Kabanse: можна замовити торт за власним дизайном
Адреса: up. Sowińskiego 25
Ще одне чудове місце для дітей від 6 місяців до 4 років. Меню адаптоване під дитячі смаки, але є також кава, десерти та закуски для дорослих. Тут також влаштовують дні народження та різноманітні заняття для найменших, і бонусом є те, що тут можна замовити торт з дитячим декором. Це може бути улюблений персонаж з мультфільму чи будь-що інше. Актуальний розклад занять є за посиланням. Приміром, 6 грудня 2024 року з 17 до 19 годин для малюків тут пройде свято Миколая з декоруванням пряників, колядуванням, піснями та веселощами.
8. Kofifi: кав‘ярня, іграшковий магазин та розваги
Адреса: Mierosławskiego 19
Багатофункціональний простір, де є кава, смаколики, потяг, таємні антресолі, заняття для дітей, книгарня і магазин з цікавими іграшками. А ще тут готують дуже смачні млинці. Поряд з кафе є парк з великим дитячим майданчиком.
У цьому кафе простір поділений на дві частини — дитячу й дорослу зони. З дорослої можна спостерігати за дітьми, читати там книгу і, звичайно, пити каву. В інтер’єрі нібито втілено дитячі мрії, що дозволяє вільно досліджувати світ, лазити, гойдатися в гамаку, ганятися, гратися в хованки. Доволі просторий простір пахне деревом і свободою. Місце призначене для дітей до 6 років і їхніх батьків.
Це не просто кафе, а ціла фундація, що допомагає дітям та дорослим. Тут підтримують, вчать бути хорошими батьками, допомагають у складних ситуаціях. Тут постійно проходять родинні свята, майстеркласи та навчання з психологами. Тож якщо ви маєте дітей до 9 років і хочете прокачати свій рівень батьківства, то тут допоможуть.
11 (бонусом). PurrPurr: для вже немаленьких, які завжди мріяли про котика
Адреса: Pokorna 2/U4
Якщо ви обожнюєте котиків і спокійно сприймаєте їхню шерсть у каві, вам сюди. Власники кав’ярні PurrPurr завжди хотіли завести домашню тварину. Пару років тому вони дали притулок першому коту, а зараз є власниками п'яти: Гучіо, Маї, Гігі, Кохі та Баобао. На жаль, вхід у зону кафе з котами тільки з 12 років.
Професор Тадеуш Славек. Фото: Dominik Gajda/REPORTER
Олександра Кліх: Що таке проксенія?
Професор Тадеуш Славек: Це звичай божественної санкції, який у Стародавній Греції безумовно наказував надавати гостинність кожному незнайомцю. У грецьких трагедіях є неодноразове нагадування: горе містам, які не надають гостинності чужинцям, бо боги пам'ятають про це і помстяться такому місту.
Чи було воно того варте для греків?
Без цього закону вони не могли існувати. Грецька культура формувалася в мандрах з острова на острів. На островах завжди були потрібні прибульці.
Минули тисячоліття, і сьогодні це право зовсім не є самоочевидним.
Виникли різні релігійні, політичні та економічні суперечності, які призвели до того, що право гостинності перестало бути таким самоочевидним. Воно було позбавлене своєї божественної санкції і стало цивільним договором, регульованим законом. І як показує нещодавній приклад Німеччини чи Польщі, право гостинності може бути призупинене в будь-який момент.
Нікому не прийде в голову селекціонувати людей, які втекли від війни в Україні, як сьогодні польська держава хоче зробити з людьми, які тікають з Сирії чи Афганістану через зелений кордон з Білоруссю.
Майже три роки тому це був рефлекс, заснований на переконанні, що ми захищаємо тих, хто тікає від смерті, особливо якщо це відбувається на наших очах. Люди тікали від бомб, і ми бачили це по телевізору і в соціальних мережах.
Однак, в наших очах інакше виглядає ситуація людей, які приходять до нас, бо хочуть кращого життя: заробляти більше грошей, мати доступ до води, до їжі. У цьому немає нічого поганого, але є заперечення, тому що гостинність переплуталася з політикою.
Не секрет, що майбутні президентські вибори в Польщі будуть позначені міграцією. І це питання буде всіляко обігруватися. Будемо сподіватися, що в рамках пристойності, але це крихка надія
Найгірше в цьому всьому те, що люди, які просто хотіли покращити свої умови життя, борються за своє життя в лісі. Політика цього, на жаль, не бачить. Це виродження політики — не тільки польської, але й світової — що вона все менше цінує людське життя, що воно втрачається в електоральній грі. Зараз політики дивляться, як більш жорсткий курс щодо емігрантів вплине на рейтинги. Це сумно.
9.08.2021, польсько-білоруський кордон. Група біженців з Іраку та Афганістану, серед яких жінки та діти. З обох боків кордону їх охороняють озброєні охоронці, які не пропускають їх до Польщі або назад до Білорусі. Фото: Grzegorz Dąbrowski / Agencja Wyborcza.pl
Чи є вихід у ліберальних політиків?Антимігрантські конфедерати набирають силу в Польщі, АдН в Німеччині.Тому ліберальні політики закручують міграційний гвинт, щоб популісти не перемогли.Люди хочуть відчувати себе в безпеці, тому політики роблять так, щоб вони відчували себе в безпеці.
Я розумію, я знаю метод: робити те, що роблять популісти, щоб вони не зростали. Це як взяти карту з колоди опонента. Але де в цьому всьому вписується етична позиція?
Я зараз трохи ідеалізую, добре?
Будь ласка.
Справа іммігрантів триває вже довго. Здається, ми проґавили момент, коли можна було б побудувати біля кордону місця, де всі, хто його перетинає, могли б залишатися до перевірки польськими службами. Ті, хто відповідав би умовам, залишалися б у Польщі. Ті, хто не відповідав би — мусили б повернутися додому.
А як бути з тими, хто не має жодних документів?
Я думаю, що наші служби могли б розробити процедуру і для таких випадків. Але ніхто не намагався. А це потрібно робити, тому що на нас чекають кліматичні біженці, і це дійсно буде дуже багато людей. Ми не будемо допомагати їм там, де вони живуть, тому що ці місця можуть зникнути.
З одного боку, ми маємо користь для суспільства, вигоду для політиків, а з іншого —цінності: допомога тим, хто її потребує.Чи можливо взагалі це поєднати?
Виходу немає, треба намагатися. Зрозуміло, що того, хто чітко викладе карту цінностей на стіл, може спіткати доля Ангели Меркель, яка свого часу сказала: «Я християнка, тому я впускаю нужденних.»
Ми всі знаємо, чим це обернулося.
Цей жест парадоксальним чином допоміг як новоприбулим, так і німецьким популістам, які на антиіммігрантських гаслах приходять до влади в різних частинах Німеччини.
Іншими словами, цей християнський жест нас обдурив.Він накликав на нас популізм.
Так, але це не означає, що ми не повинні намагатися. Демократія — це гра між рівністю і свободою.
Афганські інтелектуали можуть шукати притулку в європейських країнах з Багдада.
І це правильно. А люди, які опинилися в Біловезькій пущі, вже не мають такого права? Основною умовою демократії є рівність.
Канада також приймала тільки тих, хто відповідав її освітнім вимогам.
Так, я пам'ятаю.
24.06.2017, Середземне море: Рятувальна операція ВМС Італії в Середземному морі за 20 миль від берегів Лівії. Фото: Fabrizio Villa/Polaris
Коли я готувалася до цієї розмови, то натрапила на цитату Іммануїла Канта: «Гостинність має бути формою закону, а не філантропії.Вона має бути універсальною, бо гарантує, що ми не вб'ємо один одного».Останнє речення справило на мене велике враження.
Так, це чудова цитата з есе «Вічний мир: філософський нарис». Кант написав його в буремні часи Французької революції.
Сам він ніколи не переїжджав з Кенігсберга, але дуже цікавився геополітикою. І він дуже слушно стверджував — а це був кінець XVIII століття! — що просторові ресурси Землі обмежені. Кількість людей у світі зростатиме, тож згідно зі здоровим глуздом добре припустити, що нам доведеться навчитися жити разом з людьми, які по-іншому одягаються, по-іншому вірять, по-іншому думають, розмовляють різними мовами, мають, можливо, інші принципи, інші цінності.
І Кант стверджує: «Краще підготуватися до цього, ніж імпровізувати в останню хвилину».
При цьому він додає — і тут можна захоплюватися його проникливістю — що вічний мир, окрім закону гостинності, повинен бути ще обумовлений невтручанням країн у справи одна одної. Горе тим народам, тим державам, які будуть використовувати людей, спеціально підготовлених для того, щоб сіяти сум'яття, хаос, беззаконня в чужому суспільстві, яке проживає на території іншої держави. Тобто використовувати терористів.
Я б включив до шкільної програми два есе Канта «Про здатність мислення до самооцінки» та «Про вічний мир», а також есе Генрі Девіда Торо «Про громадянську непокору». Разом це ледь більше сотні сторінок, тож це легко читається.
Чому Торо?
Тому що до визначення, що хороший громадянин — це той, хто підкоряється закону, який служить загальному благу, він додає: «Якщо через це когось скривдять, я маю право припинити підкорятися такому закону. І я не буду підкорятися цьому закону.»
Складний принцип.
Ризикований. Треба бути дуже свідомим, за яких умов його застосовувати. Він вимагає самостійного мислення. Не можна їхати на червоне світло, тому що мені так подобається. Питання не в цьому.
Дозвольте мені повернутися до питання: чи маю я право вводити правила, які будуть підтримувати популістів?
Принцип громадянської непокори слід застосовувати вкрай обережно. Ніхто не є островом, ми обумовлені обставинами. Ми живемо в епоху, коли технології комунікації такі, що фактично це вже не питання доступу до інформації — це питання захисту від інформації, тому що її надходить стільки, що ми не встигаємо її переробляти. А по-друге, багато цієї інформації є неправдивою або неповною, не зовсім правдивою, не заснованою на жодних фактах.
Що таке гостинність сьогодні?
Мистецтво вітати іншу людину, сприймати її присутність серйозно, а не процедурно. Тому що процедури, які застосовуються до іммігранта чи пацієнта у відділенні швидкої допомоги, є вторинними. Абсолютно найважливішим є той перший жест, жест привітання. Потім ми якось звикаємо до процедур, входимо в курс справи, стаємо «гвинтиками».
Пам'ятаєте, яке враження ми справили на весь світ, коли поїхали забирати українців на кордоні? Це була справжня гостинність.
Мене менше турбує старомодна гостинність, яка зводиться до спільного застілля. Я за гостинність, яку практикують щодня, коли люди посміхаються один одному, коли переходять вулицю. Для мене це вже жест гостинності, який говорить: якщо тобі щось потрібно, я тут. Найчастіше ми маємо відгороджені обличчя, які говорять: не втручайся, не заходь, не питай, я зайнятий, «я засмиканий», ти мені заважаєш.
Я прихильник такої гостинності, яка змащує гвинтики соціальної машини: коли ти їдеш вранці в автівці й пропускаєш людину, а вона тобі посміхається. Або піднімає руку на знак подяки. Тоді день починається зовсім по-іншому, чи не так?
Таку поведінку можна практикувати, тож практикуймо.
Учасники промігрантської демонстрації тримають плакати з написом «Ласкаво просимо, милі люди» у Варшаві, 12 вересня 2015 року, в якості контрдемонстрації проти праворадикального мітингу проти мігрантів в той самий час. Фото: Janek Skarżyński/AFP/East News
Не всі гості є очікуваними або навіть бажаними.
Легко бути гостинним до того, кого ми запросили, чи не так? Тому що ми знаємо, чого очікувати, і якщо він розчарує нас у цих очікуваннях, ми, ймовірно, не запросимо його вдруге. З іншого боку, важко бути гостинним до когось, кого ми не знаємо. Ось тут і відбувається справжнє випробування гостинності. Якщо говорити радикально, мовою Дерріди гостинність має бути безумовною.
Сьогодні це дуже ризикована вимога.
І, можливо, парадоксальним чином виконувана лише за певних умов. Над цими умовами ми повинні інтенсивно працювати. Жест, який ми зараз зробили як держава, призупинивши право на притулок, можливо, і необхідний, але він є результатом недбалості. Це такий жест, щоб врятувати свою шкуру. Раніше можна було вчинити по-іншому, але ми цього не зробили, а тепер вже занадто пізно.
З іншого боку, мені здається помилкою — і я закидаю цю помилку прем'єр-міністру — те, що коли він їде за кордон, він зустрічається з солдатами. Це все добре, але він не знаходить навіть 10 хвилин, щоб зустрітися з організаціями, які працюють на кордоні. Це все одно, що сказати їм: ви їм заважаєте.
А роботу цих людей треба поважати, бо вони, рятуючи життя інших, ризикують власним життям.
Взагалі, вада нашого суспільства в тому, що ми недбало ставимося до життя. Ми відстрілюємо нутрій, захищаємо полювання... І ми звикаємо до того, що люди гинуть тисячами в Газі та Україні.
Світ загалом у поганому стані. Питання в тому, в якому стані ми вийдемо з цієї кризи, наскільки побитими, з якими ранами
Євангельська цитата «Люби ближнього свого, як самого себе» в оригіналі звучить як «Люби чужинця, як самого себе».Поганий переклад значною мірою змінює сенс цієї заповіді.
Гостинність — це саме вітання незнайомця, іншого. Звиклі до певних правил, облич, поведінки, ми раптом мусимо сказати собі: ми впустили гостя в наш дім, і це все змінює. Ніщо не буде таким, як раніше, і ми також не будемо такими, як раніше. Ми змінюємося, суспільство змінюється. І в цьому немає нічого поганого.
Переконання, що ми є монолітом — чи то як окремі люди, чи як суспільство — це переконання, яке є абсолютно хибним, бо воно паралізує зміни. А зміни — це суть життя.
І навіть погляд на себе очима іншого є безцінним, бо вчить нас багато чому про самих себе.
Чого це може навчити нас, поляків?
Наприклад, що таке праця. У нас є свої протоптані стежки, свій GPS. А приїжджі кинуті в нове середовище, без контактів. Для них це виклик. Спостерігаючи за ними, допомагаючи їм, ми можемо багато дізнатися про те, що заважає іншим/іноземцям орієнтуватися в цьому світі, і впровадити модифікації, які полегшать життя і роботу.
Нам знадобилося багато років, щоб побачити, що є люди, «інші», які не можуть функціонувати в «нашому» світі. Люди, які мають труднощі з пересуванням, які пересуваються на інвалідних візках. Вони не можуть увійти до концертної зали, тому що ми будували її для себе: для людей, які пересуваються на власних ногах.
Отже, ця інакшість є попереджувальним сигналом, який говорить: з нами тут щось не так. Якщо інший має проблему, то, можливо, це не його вина, а вина того, що ми побудували закритий світ, в якому можемо рухатися лише з пункту А в пункт Б, але не дуже-то й у пункт В?
Інший виводить нас з рівноваги.
Це показує, що, можливо, ми сидимо в шаблонах. Загалом, громаді добре служить той, хто критично ставиться до неї, чи не так? Той, хто сидить у центрі спільноти і насолоджується нею, нічого не виправить. Треба спускатися на периферію, на маргінес, звідки можна побачити, що, можливо, щось треба змінювати.
«Нашість» — це небезпечне поняття, і краще його не плекати.
27.08.2021, польсько-білоруський кордон між Кринками та Юровлянами, Підляське воєводство. Під час будівництва паркану з колючого дроту. Фото: Grzegorz Dabrowski / Agencja Wyborcza.pl
І хто кому має бути вдячний: господар гостю — чи гість господареві? Чи про вдячність взагалі не повинно бути мови?
Це складне питання, тому що ми маємо кризу вдячності. Після розквіту капіталізму кожен вважає, що він зобов'язаний тільки собі. Створено міф про самодостатню людину, яка нікому нічого не винна. Мій успіх — це мій успіх, а моя невдача — це теж моя невдача. Це не так.
Нам потрібно повернути сенс поняттю несамодостатності. Це визнання: ні, я не можу зробити це сам, мені потрібна допомога когось іншого. Розуміння цього поняття веде до вдячності.
З іншого боку, очікування вдячності настільки ж природне, наскільки й дріб'язкове, будьмо чесними. Тому, хоча я закликаю до розмови про вдячність — адже вдячність — це почуття, яке виправляє нас, оберігає від помилки надмірної самовпевненості, — я не став би очікувати вдячності.
Гостинність — це вулиця з двостороннім рухом. Як господарі, ми хочемо бути гостинними, але ми вимагаємо, щоб наша культура, наші правила були прийняті новоприбулим
Але де ж ці межі? Адже важко вимагати від мусульманина, щоб він гостинно з'їв нашу свинячу полядвицю? Це означає, що ми повинні докладати взаємних зусиль для розуміння інших культур.
Як це все запровадити?
Нещодавно я читав інтерв'ю, в якому якась титулована пані біохімік сказала, що це чудово, що програмісти отримують Нобелівські премії. І що це справжні Нобелівські премії, а не ті, що за мир чи літературу. Тобто, тверді факти мають значення. На її думку, добре, що світ рухається в бік природничих наук, математики, всього, що можна порахувати і що принесе швидку користь, наприклад, створення комп'ютерної програми, а не цієї гуманістичної магії.
Тільки це думка, висловлена з ухилом: давайте більше не будемо думати про те, чому, де, як і навіщо ми знаходимося на цій землі — іншими словами, викинемо гуманістичну рефлексію в сміттєвий бак. Ця рефлексія, яку неможливо конвертувати в бали, підкріплена цією людською іскрою, яка не вірить в жодні бали, не піддається жодним балам, не реагує на жодні гранти.
Гуманітарна рефлексія не дуже застосовна. А от природничі науки — так. Вони дають результати, які потім втілюються в нові винаходи, нові машини, нове обладнання, нові методи лікування. Супер, чудово, я схиляю капелюха до землі.
Справа в тому, що за відсутності цієї людської іскри я іноді повертаюся до фільму «Час помирати» з уже немолодою Данутою Шафлярською, яка приходить на прийом до лікаря.
Цей лікар, не дивлячись на неї, просто порпаючись у документах, каже: «Нехай роздягнеться». А вона відповідає: «Нехай поцілує себе в дупу».
У цьому вся річ. Немає, на жаль, людської іскри в цьому лікареві, можливо, великому професіоналі, і слава йому за це.
А якщо її немає, ми вмираємо. І наші блохи.
Тоді, власне, вже можна закривати компанію під назвою «людяність».
Видатний польський філолог, англійський філолог, компаративіст, літературознавець, поет, прозаїк, есеїст, перекладач, філософ. Запрошений професор багатьох університетів світу. Досліджує Г.Д. Торо, Шекспіра, Блейка, Дерріду, Емілі Дікінсон. Був ректором Сілезького університету в Катовіце.
Чому відклали запуск нової системи проходження кордону EES?
Зі слів комісара з питань внутрішніх справ ЄС Ілви Йоганссон, нових часових меж, коли запрацює система, ще не встановлено. Вона потребує юридичного вдосконалення. Як виявилося, Європейському Союзу важко зробити так, щоб EES запрацювала на всіх пунктах перетину кордону одночасно. Як альтернативу можно було б запровадити нововведення поетапно, однак це не передбачено чинним положенням. Європейська комісія сподівається, що необхідні зміни буде внесено та Entry/Exit System запрацює якнайшвидше.
Як пов‘язані EES та ETIAS?
У середині 2025 року має запрацювати ще одна нова система перетину кордону — ETIAS, але без EES це не може відбутися. Справа в тому, що EES та ETIAS пов’язані між собою. Ці обідів системи мають посилити безпеку в країнах Євросоюзу, а також допомогти зупинити потік нелегальної міграції.
Але відміну від ETIAS, EES може існувати автономно: основна її функція — реєстрація в’їздів і виїздів, підрахунок часу перебування мандрівника у країні ЄС, виявлення порушень і обмін інформацією. Щоб скористатися EES, мандрівник не має витрачати жодних коштів. Натомість ETIAS — це вже додаткова платна опція для тих, хто користується безвізовим режимом. Нагадаємо, що коштує він €7 та надається раз на три роки або до моменту закінчення паспорта. Налагодження коректної роботи EES є необхідним кроком для запровадження ETIAS.
Для чого EES збирає дані про мандрівника та кому не обов’язково реєструватися в системі?
Основна мета EES — це підвищення безпеки зовнішніх кордонів та ефективне регулювання міграційного потоку. За допомогою EES простіше відстежити перевищення терміну перебування на території ЄС або виявити тих, хто не має права на в’їзд. Обов'язкова реєстрація розповсюджується на тих людей, які походять з країн не Європейського Союзу.
Але українці та громадяни третіх країн не мусять реєструватися в системі EES, якщо:
• мають посвідку на проживання в країні Євросоюзу і є членом родини громадянина ЄС. Це стосується зареєстрованого офіційно подружжя, близьких родичів та дітей до 21 року; • науковців, що подорожують Європою в межах проведення наукового дослідження, навчання, стажування, а також волонтерів, учасників програм обміну (наприклал, au-pair). Але для всіх цих випадків на кордоні потрібно показати документальне підтвердження; • мають довготермінову національну візу в одній з країн ЄС.
Детальніше про кожен з випадків можна дізнатися за посиланням.
Дзеркальність початку і завершення фестивалю не є дивним, скоріше є прогнозованою, зрозумілою і шанобливою акцією вдячності всього українського народу польському, що в скрутний час допоміг масово і радикально — всім мільйонам біженців з України на початку повномасштабного вторгнення РФ. Очевидно, цей факт позначився і на самих поляках, недарма ж вони два поспіль фільми зродили про це (не рахуючи десятків документальних), ба більше — один з них, саме «Під вулканом» Даміана Коцура, Польща офіційно висунула від себе на здобуття премії Американської кіноакадемії «Оскар».
Недаремно, бо факт міграції завжди міняє не тільки мігрантів, а й тих, до кого ці мігранти потрапляють, через землі яких вони проходять
Як і «Дві сестри», назва «Під вулканом» так само має метафоричну природу, попри буквальність — родина українців, будучи на відпочинку посеред іспанського острова Тенерифе, застиглого вулкану в океані, опиняється під іншим, значно більшим вулканом — перед фактом початку великої війни в Україні, яка точно все змінить і, можливо, навіть фатально, як завжди, протягом історії, міняло життя людей виверження будь-якого вулкану.
За сценарієм, 24 лютого 2022 року українська родина відпочиває на Тенерифе, де й зустрічає новину про початок війни
Дуже схоже на те, що режисер Даміан Коцур хотів зробити документальний фільм, але в нього вийшов художній, просто мімікруючий під документ. Герої не дуже й грають (в усіх сенсах), а коли грають, то краще б і не грали. В якийсь момент ловиш себе на думці штучності всього баченого, і це не дуже приємно, бо виконавець ролі батька родини, Роми (Роман Луцький), виглядає просто поганим актором, його дружина, Настя (Анастасія Карпенко) — відчутно не дограє (або переграє?), молодший син, Федір (Федір Пугачов) — дитина як дитина, а донька Софія (Софія Березовська) — взагалі не акторка, яка і не грає, і не вміє грати.
Тут в поміч знаходиться зміна оптики — дивитися на фільм не як на художній. Подібна манера зйомки, відсилаючи до давніх давен Годара з його «На останньому подиху», уможливлює інший кут погляду, власне, перетворюючи мінімально художнє на максимально документальне.
Герої насправді мусять бути не героями, а людьми, яким треба не грати, а бути собою, тим більше, що й задача, прописана режисером і сценаристом, вкладає акторів у прокрустове ложе життя, де актори мають свої ж імена, а ситуація стосується їх як українців напряму
Ймовірно, й більшість діалогів — це імпровізація на задану тему, максимально наближаючи мить у виставленому оператором кадрі до реальності. В такому випадку вигляд доньки Роми, Софії, є не жахливим непрофесіоналізмом, а чітко продуманим ходом показати справжність. Адже Софія веде себе на кшталт звичайного сучасного українського підлітка, з непроникним покер-фейсом, цілковитою байдужістю до оточуючого і захопленням лише смартфоном, інстою і подругою. Усвідомлюючи свою крайню непривабливість, але тягнеться до краси, знімаючи то океан, то стрибаючих у нього хлопців, то танцюючих на пілоні дівчат. Малослівна, беземоційна, вона ні з ким не сперечається, бо схована за своїм мовчанням і лишень кидає погляди-блискавки. Саме вона — в центрі фільму, попри зіркових акторів Карпенко і Луцького. Саме Березовська виявляє сенс всього. В одному з епізодів, коли родина, паралізована ситуацією, мовчки колупає їжу в ресторані, Софія питає: «А чому ви весь час мовчите?». І це вияв саме підлітка, а не логіки. Зрозуміло, чому мовчать, бо паралізовані, але на те і є батьки, тобто старші, досвідчені люди, щоб розрулювати. А вона може собі мати покер-фейс, зважаючи на законність віку.
Коцур навмисно переніс акцент всього фільму на доньку, чий вік 16-17 років стає насправді переломним, коли треба ухвалити рішення, зважитися на крок і зробити рух
Головні герої фільму
Її батько, хоч і вирішує відвезти родину до Польщі, а самому поїхати до Києва і записатися до тероборони, не є підтримкою для всіх, сам впадаючи у злість, сварячись з родичами і випадковими іспанцями, плачучи у ванні або самотньо випиваючи пива десь в пабі. Саме донька є балансом. Спершу її природнім почуттям була прихована ненависть до росіян, і її мовчазне переслідування однієї з росіянок в готелі викликало справжню глядацьку емоцію. Але пізніше вона заспокоюється, зосереджуючи переживання в собі. І лише чорношкірий хлопець, чіпляючись до неї, створює нові акценти, виявляючи в ній цікавість, а у фільмі нову складову. Його історія про нещодавній стрімкий переїзд в пошуках нового-кращого-життя з Африки до Іспанії та теперішнє поневіряння в цьому житті, далекому до чогось позитивного, підкреслює почуття Софії, і загалом центральну ідею фільму — самотність, коли батьківщина десь там далеко, а ти тут, насправді невідоме де і невідомо як живеш.
Передфінальний салют чітко це окреслює: для когось, для туристів чи для місцевих, які вдома, — це свято, а для мігрантів — це біль у вухах, очах і серці
«Під вулканом» — це про життя після виверження, але коли каменюки, попіл і лава ще не долетіли до тебе, і ти скрутився в очікуванні, жахливому і болючому передчутті зіткнення. Невеличка історія української родини, зіжмаканої після інформації з батьківщини, зґвалтованою початком війни, є однією з міріад подібних історій, історій про вимушених мігрантів і випадкових жертв, про людей, що втратили минулий і впорядкований спосіб життя. І їм залишається лише співати красивих, тужливих пісень, в чому українці цілком споріднені з африканцями, як це робить герой чорношкірого хлопця, співаючи мамі по телефону свій плач мігранта.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
