Нещодавні масовані ракетні удари Росії по українських лікарнях, житлових масивах і школах, на думку відомої американської письменниці та публіцистки Енн Епплбом, є доказом того, що Путін зовсім не думає про переговори, а тим більше — про мир. Кремлівський господар добре розуміє, що йому не перемогти Україну на полі бою. Однак він розраховує на те, що союзники втомляться, а виснажені війною українці підуть проти своєї влади.
Послання Кремля світові — головним чином Заходу та Україні, а також власній громадській думці — просте: ми готові до будь-яких людських жертв і втрат техніки, зруйнуємо українську інфраструктуру, самі виживемо, а гроші на продовження війни знайдемо.
Системи, інституції, закони
На думку Епплбом, цей наратив є чистою пропагандою, адже насправді росіяни набагато слабші у військовому плані, ніж вони заявляють, санкції працюють, а російське суспільство, яке біднішає з кожним днем, також вже дуже втомилося від війни. Однак московська пропаганда — дієва. Американські республіканці використовують її наративи, описуючи Україну як корумповану, політично розділену країну, яка сумнівається в перемозі — і блокують підтримку США для країни, що захищається. У Європі аналогом республіканців у цьому питанні є Віктор Орбан, який, використовуючи подібну риторику, паралізує підтримку ЄС.
Епплбом вважає, що того, чого було достатньо для того, аби відкинути російське вторгнення і завоювати симпатії вільного світу: народна мобілізація на захист країни, масове волонтерство, сміливість і відданість простих людей, палкий патріотизм і енергія — тепер вже недостатньо. Час швидкої мобілізації та імпровізації минув.
Сьогодні необхідні «системи, інституції та закони». Настав час підкріпити ентузіазм солдатів — суперпрофесійним командуванням, а винахідливість інженерів, які конструюють безпілотники — створенням «найсучаснішої оборонної промисловості в Європі, якщо не у світі». І, звісно, завдання для уряду: «викорінити будь-які прояви корупції». Епплбом підкреслює, що останнє твердження вигадала не вона особисто, а лише процитувала Рустема Умєрова, нового міністра оборони України.
Гра з відкритими картами
Умєров, кримський татарин за походженням, має репутацію однозначно проєвропейського, компетентного, скромного і далекоглядного політика. Окрім того, хоча б з огляду на своє походження та особистий досвід — він, як мало хто інший, усвідомлює потенційні трагічні наслідки перебування України в російській сфері впливу.
Міністр також добре розуміє масштаби викликів, які сьогодні постають перед українською армією. Це не лише боротьба з марнотратством, яке сьогодні є в кожній армії, навіть американській, а й — необхідність забезпечення регулярного, ретельно продуманого постачання боєприпасів і сучасного обладнання, довгострокового планування та безперервної співпраці із західними збройовими компаніями.
І що, мабуть, ще важливіше — потреба в кращому управлінні людськими ресурсами, яких у росіян набагато більше. Україні потрібно підготувати більше солдатів, а тим, хто вже на фронті — дати можливість відпочити й відновитися. На думку Епплбом, Умєров добре знає, що питання мобілізації, випадки примусового призову солдатів до армії або втечі чоловіків за кордон — це реальна проблема. Як її розв’язати? Грою з відкритими картами та створенням прозорих правил. Як каже сам міністр: «Люди повинні розуміти, як їх будуть навчати, як будуть годувати, як про них турбуватимуться під час служби».
Складна «декомпресія»
Відкритим залишається питання внутрішньополітичних суперечок в Україні. Президент Володимир Зеленський і головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний не в усьому між собою погоджуються, — визнає Умєров. Однак роздмухування цих суперечок, зокрема й українськими ЗМІ, до рівня суперництва, — токсичне і контрпродуктивне. Українські дискусії потребують — за словами самого міністра — «декомпресії», тобто зосередження на стратегічних (військово-політичних) цілях, які, зрештою, є спільними для всіх.
Така «декомпресія» буде нелегким завданням. В американських політичних дискусіях навколо українського питання для неї немає місця, — зазначає Епплбом. Замість аполітичних і «сфокусованих на цілях» обговорень — par excellence [фр. переважно. — Ред.] політичні суперечки, в яких українське питання є заручником гри республіканців з демократами: якщо допомога Україні зміцнить Джо Байдена, то тим гірше буде для України.
«Але ми маємо справу з різними ставками», — пише лауреатка Пулітцерівської премії. — Боротьба України з Росією завжди була зіткненням цивілізацій, протистоянням відкритого та закритого суспільства, правової держави та диктатури. Українці досі вважають, що їхня версія демократії не лише привабливіша за російську автократію, але й більш ефективна».
«Саме тому необхідно вірити в них і допомагати їм», — резюмує Енн Епплбом.
Читайте оригінал статті Енн Епплбом для The Atlantic «Як має змінитися Україна, якщо вона хоче перемогти?»
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!