Ексклюзив
20
хв

Зерно протистояння: як Росія готує ґрунт для «ненападу»

«Україна та Польща пливуть в одному човні. Росія однаково ненавидить обох і має єдину загарбницьку ціль на обидві держави. Маємо міцно триматись за руки нині, аби потім не стояти у черзі до газової камери»

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Путін заявив, що Росія не зацікавлена у вторгненні в Польщу. Та чи вірити цьому? Фото: UKRAINIAN PRESIDENTIAL PRESS SERVICE / AFP/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Польща — наступна жертва Путіна, якщо Україна впаде. Скандальне інтерв’ю Володимира Путіну пропагандисту Такеру Карлсону показало істинні наміри Росії. Він хоче повернути обидві країни в стійло Російської імперії. Часи, коли російські царі агресивно придушували два народи та русифікували, — Путін вважає еталоном. 

Але спочатку розберемось навіщо Путіну було інтерв'ю для американської аудиторії саме зараз? Найперше, 17 березня у нього вибори. Точніше, їх подоба, де Путін намалює собі ще один термін перебування при владі.

Розмова з диктатором була потрібна шефу Такера Карлсона Дональду Трампу. Він теж піде на осінні вибори і рішуче налаштований на реванш у демократів. У нього мало ідей, що продати виборцеві, окрім скандалу і образ.

Тому політичні консультанти Трампа вирішили розіграти карту України і пообіцяти прихильникам Республіканської партії ілюзію діалогу з Путіним. Мовляв, президент Росії — авторитарний, весь у крові, але є один лідер, якого він точно почує

Тому бери бюлетень і голосуй за Дональда Трампа. Тому в хід і пішов скандальний ведучий Такер Карлсон, який мав спрощено подати історію агресії Путіна щодо сусідів консервативному виборцю, який навряд чи знає навіть історію рідного штату Алабама. Цей білий чоловік чи біла жінка, які ходять щонеділі до церкви і працюють на ранчо з п'ятьма дітьми, навряд чи знають, хто і коли розпочав Другу світову. Як зрештою — де саме на глобусі знаходяться Україна та Польща. 

Очільник Кремля використав той самий прийом, який активно використовував український президент Володимир Зеленський на початку повномасштабного вторгнення. Його суть — емоційно достукатись до громадян Заходу в обхід офіційної влади. 

Саме так Путін і Карлсон навішали локшини на вуха про штучну державу Україну, невдячне НАТО і анонс нових територіальних посягань Росії. 

Володимир Путін дав інтерв'ю колишньому американському телеведучому Такеру Карлсону

Про Україну було сказано, що це «штучно створена країна, яка завжди належала Росії». Українців буцімто ніколи не існувало — їх придумали поляки. Однак у 2014 році вони організували переворот і захотіли бути незалежними, тому зараз Росії треба терміново їх денацифікувати. 

Про Польщу у негативному контексті згадали 36 разів. Суть накиду зводилась до того, що це невдячна та відбита країна, яка разом з Україною та балтійськими державами влаштовувала провокації Росії

Але далі ці країни, які вирвались із радянського табору, — пішли в НАТО й ЄС та стали великою загрозою для Росії. А Путін про це раніше, мовляв, не домовлявся і тому рішуче налаштований помститись Заходу.

Шанувальник Трампа почув цікаве трактування новітньої історії. Згідно тез Путіна, Україна сама почала війну в 2014 році. А от чемна та ввічлива Росія просто взяла під свій захист Крим, інакше туди би прийшли якість нацисти. Це так тривожило Росію, що Путін буцімто старався цього не допустити й напав на Україну і вдруге — в 2022 році. «Росія просто намагалась зупинити війну», — брехав російський диктатор.

Путін, який вважає себе дуже здібним істориком, — знайшов вельми цікаву аналогію заради власного виправдання. Адольфа Гітлера.

За версією кремлівського диктатора, приємний і ввічливий фюрер свого часу попросив у Польщі віддати місто Гданськ. Однак поляки сказали «ні»

«Вони загралися і змусили Гітлера почати Другу світову війну саме з них. Чому війна почалася 1 вересня 1939 року саме з Польщі? Вона виявилася незговірливою. Гітлеру нічого не залишалося при реалізації його планів — почати саме з Польщі», — розказав фанат фюрера пересічному американцеві. 

Безумовно, західні ЗМІ оперативно написали короткий курс історії Другої світової війни для читачів, які більше цікавляться розвагами в соцмережах. Утім, така заява була зроблена навмисно, аби розколоти між собою нинішню Німеччину, Польщу і зрештою Україну — щоб усі троє згадали історичні болі. Москва дуже хоче, аби нинішні поляки та німці тицяли одне в одного палицями і дорікали руйнуваннями та жертвами часів Другої світової війни. Розбрат — то ключ до розхитувань та завоювань. Не дарма кілька поколінь сучасних росіян виросли на ідеї «на танку знову на Берлін». І варто чітко розуміти, що цей маршрут пролягає через Україну та Польщу. 

У спільнотах фанатів Такера Карлсона та Дональда Трампа активно поширюють ще один фрагмент із інтервʼю. У ньому Путін говорить, що не збирається нападати на Польщу та Латвію, бо нащо Росії взагалі на них нападати? Коментатори роблять дописи, що ось, мовляв, «дивіться, Путін прямо каже, що не буде ні на кого нападати! Припиніть лякати війною Росії з НАТО!». Причому дуже цікаве формулювання Путіна, що війська таки можуть послати, якщо «Польща нападе на Росію». 

Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський: «Путін хоче увійти в історію як новий Петро Перший». Фото: Kirill KUDRYAVTSEV / AFP/East News

Аналогічні тези українці чули два місяці поспіль перед повномасштабним вторгненням 2022 року. Тоді головні пропагандисти Кремля Володимир Соловйов, Ольга Скабєєва, Маргарита Симоньян запевняли, що росіяни наймирніша нація на світі — і вони не зацікавлені в жодному конфлікті з сусідами. Тож, якщо Путін перебріхує уже тут і зараз давно задокументовані і проговорені факти, що насправді було в Гданську, — придумати нову байку для нападу на Польщу буде нескладно. 

Типовому трампісту можуть зайти на «ура» порівняння з Гітлером. Він навряд чи колись бачив фото зруйнованої Варшави. Я не думаю, що ці люди, коли-небудь побувають на екскурсії в Освенцимі.

Однак це напряму торкається Польщі та України. Багатьом українським полоненим після катувань і допитів у російських тюрмах так і говорили: «Ми б’ємо вас, ми вирізаємо ваші татуювання з м’ясом — бо ви відмовились здатись. Ви не хочете брати Варшаву разом із нами». 

Росія напала на Україну з ціллю завоювати її за три дні, аби потім використати український ресурс на загарбання сусідніх держав. За задумом Путіна, українці з їхнім хистом воїнів та досвідом війни мали стати гарматним м’ясом. Спочатку їх мали силою погнати на Варшаву. А уже потім, коли б вона впала, уже поневолені поляки та українці мали б брати Берлін разом. За спиною у них би стояв наглядач із РФ з автоматом. Для всіх незгодних цілодобово працювали би мобільні крематорії та печі старих концентраційних таборів. 

Нині дружні стосунки Польщі та України випробовують торговельні суперечки на кордоні. І подекуди зайві емоції рвуть тонкі нитки поваги і вдячності, яка завжди була між нами. Коли саме зараз низка українців пише емоційні пости через порізані фури з розсипаним зерном, нам справді дуже сильно болить. Адже в умовах війни це не просто зерно, а зерно, вимочене нашою кров'ю. Його збір зараз — це квест на виживання між мінами, обстрілами і тонкою лінією між мирним життям та фронтом.

Чимало фермерів не пережили окупацію — їх катували, убивали і доводили до самогубства. Ще більше на фронті — пересіли із трактора на танк 

Тож хочеться підвести до розуміння, що Україна та Польща пливуть в одному човні. Росія однаково ненавидить обох і має єдину загарбницьку ціль на обидві держави. Маємо міцно триматись за руки нині, аби потім не стояти у черзі до газової камери. Бо в цей момент росіяни можуть заселятися в наші будинки, їсти нашу їжу і красти уже й польське зерно, убиваючи місцеві родини фермерів. 

На розсипаному українському збіжжі польські фермери встановили фігуру заступник міністра сільського господарства Польщі Міхала Колодзейчака. Фото: X / Rafał Mekler

Росія ніколи не приховувала, що хоче натягти на себе маску християнської слов’янської держави. І дві успішні держави саме такого культурного коду — будуть її ціллю номер один.

Ціллю на знищення. Тому полякам і українцям є про що поговорити предметно, поки не стало пізно для обох
No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Трамп під час зустрічі з Мелоні в Овальному кабінеті. Вашингтон, 17 квітня 2025 року. Фото: Alex Brandon/Associated Press/East News

На протокольних фото Дональд сміявся і не приховував, що відчуває особливу симпатію до впливової італійки. Деякі злі язики навіть підозрюють, що він у неї трохи закоханий, тому ставлення до Мелоні набагато краще за Макрона, Стармера та Шольца, який отримував купу образ у соцмережі Х.

Насправді на Мелоні покладено аж дві місії. Про першу стало відомо після уже легендарного скандалу між Трампом та Зеленським в Овальному кабінеті. Італійська прем’єрка на наступний день побачилась із українським лідером у Лондоні, де закликала його уникати напруженості із США та дала пару цінних консультацій.

«Я вважаю, що дуже важливо, щоб ми уникали ризику розколу Заходу. І я думаю, що з цього приводу Велика Британія та Італія можуть відіграти важливу роль у наведенні мостів», — зазначила тоді Мелоні.

І справді, після допомоги двох держав США повернули обмін розвіданими та дали добро на постачання зброї

Мелоні високо оцінила зустріч Трампа та Зеленського, яка відбулась на похоронах Папи Римського. Розмова в базиліці Собору святого Петра тримала в напрузі багатьох, але лідери не посварились, не побились і обмінялись зауваженнями стосовно рамки мирного плану. У дописі в соціальних мережах партія Мелоні «Брати Італії» натякнула на активні дипломатичні зусилля лідерки, які були «ретельно і стримано сплетені, без прагнення бути в центрі уваги, навіть тоді, коли погляди всього світу були прикуті до Риму — столиці християнства, а завдяки нашому прем'єр-міністрові, також і світової дипломатії».

У Римі Зеленський мав зустріч із Мелоні. Фото: ОПУ

Сама італійська лідерка у Ватикані мала розмову з очільницею Євросоюзу Урсулою фон дер Ляєн. Так, як Трамп в захваті від Джорджі — Європейський союз сподівається, що вона може підштовхнути американського президента до укладення нового торговельного договору з переглядом мит. І врешті — європейці уникнуть великої торгівельної війни. Тим паче американський лідер уникає телефонних розмов з головою Єврокомісії, тому Мелоні бере на себе місію посланця Європи. 

Як відомо, Євросоюз має три місяці, щоб переконати Трампа не вводити 20-відсоткові мита на весь експорт до США. Наразі ЄС оподатковується базовим тарифом у 10%, а також 25-відсотковими зборами на сталь, алюміній та автомобілі.

Для Джорджі Мелоні — це посилення її ваги в Євросоюзі і загалом у світі — як рішучої лідерки нового часу

Торік у грудні видання Politico назвала італійську політикиню зіркою європейської політики. Навіть так, прямим текстом написало, що лідерка правої партії «Брати Італії» за кілька років «перетворилася з маргінальної політичної фігури на одного з ключових гравців на європейській та світовій політичній арені».

Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні визнана найвпливовішою людиною Європи за версією Politico 2025-го року.Фото: IPA/ABACA/Abaca/East News

«Сьогодні, якщо ви хочете говорити з Європою, то дзвінок саме до Джорджії Мелоні — очевидний вибір. Навіть такі постаті, як Ілон Маск, найбагатша людина у світі та радник новообраного президента США Дональда Трампа, звертаються до італійської прем’єрки для обговорення стратегічних питань», — написало впливове ЗМІ.

Чим цікава Мелоні? До її перемоги на виборах 2022 року італійських правих уособлював Сільвіо Берлусконі — любитель скандальних вечірок, творець ручного телебачення, любитель помахлювати з податками та випити із Путіним

Партія Мелоні з'явилася на орбіті італійської політики, коли скандали одіозного мільярдера почали вкрай деструктивно впливати на інші партії. Всі хотіли жити як Берлусконі на широку ногу — і щоб за те їм нічого не було. 

«Брати Італії» стали здоровою альтернативою — що праві можуть і роботою займатись, а не лише плавати в басейнах з телезірками та неповнолітніми. Тож з часом ультранаціоналістична та радикальна політикиня спромоглася зарекомендувати себе як політикиня, з якою готові співпрацювати як у Брюсселі, так і у Вашингтоні.

Мелоні — одна з небагатьох, хто може на рівних дискутувати з іншим лідером Європи — Еммануелем Макроном. Є велика насолода спостерігати, як ці двоє сперечаються щодо фіскальної політики, соціальної політики та найбільш гострого питання — мігрантської кризи
Макрон та Мелоні під час саміту «коаліції охочих» у Парижі. 27 березня 2025 року. Фото: LUDOVIC MARIN/AFP/East News

Західні аналітики кажуть, що успіхом у відносинах із Трампом Мелоні точно зобов'язана не тільки вродою та вишуканим стилем. Вона здатна знаходити баланс між радикальними ідеями своєї партії та прагматичною співпрацею з міжнародними партнерами. Її лідерство демонструє нову еру змін в європейській політиці, де ліберальні підходи поступаються місцем новим обличчям із сильним націоналістичним порядком денним. Також можна з упевненість сказати, що Джорджа Мелоні, Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн — це і є команда складних часів, яка буде розгрібати ті авгієві стайні, які лишили ті чоловіки, які хотіли дружити з Путіним. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Улюблениця Трампа. Як Джорджа Мелоні стала арбітром між Вашингтоном, Брюсселем та Києвом?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
Дональд Трамп, Камалв Гарріс, Таймс-сквер, Нью-Йорк

Думаю, люди не усвідомлюють, наскільки поганою була Америка до Трампа. Якщо вже на те пішло, я думаю, що Трамп просто відкрито говорить про те, що американський уряд робив століттями. Я в жодному разі не кажу, що те, що робить Трамп — це добре, але він чесно говорить про це. Зрештою, адміністрація Байдена депортувала в середньому 57 тисяч людей на місяць, тоді як адміністрація Трампа минулого місяця вислала назад 37 660, і все ж ми ніколи не чули про депортаційні плани Байдена. Ми хвалимо лібералів за їхню відданість правам людини, але чого вони насправді досягли? Вони не захищають права жінок, дозволяють геноцид палестинців, заарештовують студентів за участь у протестах, дозволяють Росії продовжувати свої злочини і обмежують нашу свободу слова. І при цьому нам кажуть, що ми будемо голосувати за них, тому що вони є «меншим злом»? Я постійно чую, що відповідальність за наше майбутнє «лежить в руках молоді», бо саме старше покоління спричинило весь цей безлад. Від мене очікують, що я буду протестувати, голосувати, організовувати — в той час як я від цього всього відрізана.

Що ж це за демократія, коли у нас є лише вибір між двома злами, і обидва підтримуються одними і тими ж потужними інтересами?

Я думаю, що коли ми дивимося на Америку, ми повинні запитати себе: «Для кого вона коли-небудь була доброю?» Це завжди була країна, яка була доброю для білого американського чоловіка, і, ймовірно, вона стала ще кращою для нього зараз. Однак, чи була ця країна коли-небудь доброю для жінок? Чи була ця країна коли-небудь доброю до людей з іншим кольором шкіри, ніж білий? Я думаю, що ми забуваємо про це, ідеалізуючи Америку. Вона ніколи не була великою країною і ніколи не стане «великою знову», якщо тільки минуле, про яке ми говоримо, не є колоніальною, расистською імперією, яку Трамп хоче повернути. Дивлячись на «американську мрію» з перспективи посткомуністичної країни у Східній Європі, досить легко її ідеалізувати. Однак я завжди намагаюся нагадувати людям у Східній Європі, що суспільство, безпека, освіта та охорона здоров'я, які ми маємо тут, у мільйон разів важливіші, ніж ідеалізована версія того, яким могло б бути їхнє життя в капіталістичній утопії Америки.

Нещодавно я відвідала Нью-Йорк. Хоча це одне із найдорожчих міст у США, зміни цін, які відбулися за останній рік, шокували мене більше, ніж будь-коли раніше. Я чула від друзів, що вони не можуть дозволити собі орендну плату за житло, тому що її підвищили на 25%. Деякі з них не можуть знайти роботу з минулого літа — і коли я кажу «робота», я маю на увазі будь-яку роботу, в тому числі в кафе або продуктовому магазині. І це люди, які закінчили престижні університети, такі як Колумбійський чи Нью-Йоркський. 

Вільям Едвардс і Кімберлі Кемброн одружуються в День святого Валентина на Таймс-сквер у Нью-Йорку 14 лютого 2025 року. Фото: Kena betancur / AFP

Ціни на продукти продовжують зростати. Минулого року я платила близько 120 доларів за продукти, яких мені вистачило на 10 днів. Коли я приїхала туди нещодавно, ця сума подвоїлася. Зрозуміло, що Трамп хоче обвалити економіку, щоб 1% населення міг купувати все — але що далі? Всі ці люди, які не можуть собі нічого дозволити, будуть заарештовані і стануть ще однією групою, що забезпечує рабську працю для американської наддержави? Це і є план Трампа?

Бездомність в Америці — це ще одна річ, яку я зауважила лише після року моєї відсутності там. На свій подив, я виявила, що американці ще більш стійкі до неї, ніж раніше. Зростання кількості людей, які вживають наркотики на вулицях, лякає, а епідемія фентанілу швидко перетворює все більше міст на «міста-зомбі». Це вже було серйозною проблемою під час пандемії, але зараз вона стала ще серйознішою.

Все більше людей не можуть дозволити собі платити за оренду житла — і все більше з них опиняються на вулиці

Хоча вигляд людей, які отримують наркотики, викликає у мене страх, гнів у мені стає ще сильнішим. Чому ніхто не допомагає? Як американці можуть бути такими нечутливими, дивлячись на те, як люди щодня помирають на вулицях? 

Тепер Трамп хоче оголосити бездомних поза законом. Він використовуватиме тих, кого капіталістична система не може посадити за ґрати, як ще одну силу рабської праці в американських в'язницях.

Безпритульні їдять обід на День подяки, організований некомерційною організацією Midnight Mission для майже 2 тисяч бездомних у районі Скід-Роу в центрі Лос-Анджелеса, 25 листопада 2021 року. Фото: Apu GOMES / AFP
Америка повільно руйнується, як і будь-яка імперія, за винятком того, що її проблеми виникли не за одну ніч

Вони накопичувалися протягом тривалого часу — системні проблеми, які не помічалися або ігнорувалися народом. Тріщини у фундаменті існували роками в країні, чиє ядро ґрунтувалося на геноциді та рабстві, тільки тепер їх більше не можна ігнорувати. Тож як громадяни цієї країни можуть продовжувати дивитися в інший бік і не вживати заходів? Їм легше сидіти вдома, відволікаючись на розваги, соціальні мережі або щоденні клопоти, ніж протистояти суворій реальності того, що відбувається навколо них. Мені сумно усвідомлювати, що серйозність ситуації доходить до багатьох американців лише тоді, коли страждає їхнє майно. Лише тоді, коли під загрозою опиняється їхнє майно, відчуття безпеки чи повсякденне життя, вони починають розуміти, що зміни не відбудуться, якщо пасивно спостерігати чи чекати. Необхідність вийти на вулиці, вимагати дій стає зрозумілою лише тоді, коли наслідки бездіяльності відчуваєш на собі. Але ми знаємо з історії, що тоді буває занадто пізно.

«Спочатку вони прийшли за євреями.

Я мовчав, я не був євреєм.

Потім вони прийшли за комуністами.

Я мовчав, я не був комуністом.

Потім вони прийшли за профспілковими працівниками.

Я мовчав, я не був профспілковим працівником.

Потім вони прийшли за мною.

І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені»

Мартін Німьоллер

20
хв

Занепад Америки, якою ми її знаємо

Меланія Крих

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Улюблениця Трампа. Як Джорджа Мелоні стала арбітром між Вашингтоном, Брюсселем та Києвом?

Ексклюзив
20
хв

Трансатлантичний розлам: чи зможе Європа створити нову систему безпеки без США

Ексклюзив
20
хв

Ультраправі — лише прикриття. Ексрадник президента Румунії про те, як Кремль створює нові інструменти впливу на вибори в Європі

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress