Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Відкриття салону краси в Польщі: які є підводні камені?
Українки звикли до хорошого б’юті-сервісу у себе вдома, тому чимало з них вважає відкриття салону краси за кордоном чудовою бізнес-ідеєю. Проте польське законодавство має свої вимоги для б’юті-бізнесу, і деякі з яких можуть здаватися нам дивними
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
У Польщі діють закони на рівні держави і розпорядчі акти на рівні окремого міста. Перш ніж відкривати салон краси, варто з ними ознайомитись. У Польщі існує Державна санітарна служба, яка може — коли їй заманеться, без попередження — прийти і перевірити салон краси на дотримання прописаних санітарних норм.
В інтернеті ви не знайдете норми санепіду і вимоги для відкриття салону краси. Треба їхати до офісу Державної санітарно-епідеміологічної служби і на місці їх з’ясовувати.
Ось деякі з них:
1. Салон має бути розташований в окремій частині будівлі/приміщення або в окремій будівлі. Зазвичай салон із манікюрним і педикюрним кабінетами не може бути розміщений вище 1-го поверху.
2. Вхід до салону повинен бути окремим, але може бути загальним для всіх користувачів.
3. У салоні повинні бути такі окремі приміщення: службова кімната, кімната очікування або окреме місце з вішалкою для одягу, соціальне приміщення, гігієнічно-санітарне приміщення тощо.
4. Салон повинен мати водопровід з гарячою та холодною водою, а також каналізацію, вентиляцію, опалення.
5. На кожній баночці-шкляночці має бути сертифікат відповідності з дозволом використання на території ЄС. Також у вас має бути сертифікат з терміном придатності усіх засобів в салоні. І ви маєте стежити, аби прострочений матеріал не використовувався, інакше отримаєте штраф.
6. Стіни біля умивальників і раковин повинні бути покриті невбираючим матеріалом заввишки не менш ніж в 1,6 м.
7. При використанні косметичних засобів, які викликають забруднення тіла, наприклад при проведенні СПА-процедур, має бути відокремлений санвузол з душем.
8. Працівники салону повинні дотримуватися правил особистої гігієни, носити чистий захисний одяг, використовувати засоби індивідуального захисту. Використовуйте засоби гігієни, такі як одноразові підкладки, чисті рушники для клієнтів.
9. У салоні інструменти та обладнання необхідно утримувати в належному гігієнічно-санітарному стані шляхом миття та дезінфекції, а інструменти багаторазового використання та інструменти, що використовуються при при обрізному манікюрі та педикюрі потребують стерилізації на стерилізаційній станції салону.
Для стерилізації інструментів треба мати автоклав (стерилізатор), також до кожного інструменту має бути інструкція щодо часу і форми стерилізації.
Обов’язково треба вести журнал стерилізації інструментів. Рекомендуємо завести велику папку для зберіганні усіх вимог і час від часу перевіряти їх дотримання.
10. У кожному салоні повинна бути аптечка з засобами для надання першої медичної допомоги.
11. У салоні має бути знак «Паління заборонене», за його відсутність власник салону може отримати штраф.
12. І насамкінець, про приємну музику в салоні. Не варто вмикати музику зі стрімінгових платформ, наприклад Spotify або AppleMusic. Є агенція, яка уважно пильнує за дотриманням авторських прав. Якщо спіймають, штраф буде просто космічний.
Адвокатка, член Ради Адвокатів Київської області. Керуюча партнерка Адвокатського об’єднання «G&D». Спеціалізується на антикорупційному законодавстві. Кваліфікована медіаторка. Є розробницею курсів медіаправа та правової взаємодії органів державної влади і ЗМІ. Має низку наукових публікацій з антикорупційного законодавства, електронного декларування, свободи слова, захисту персональних даних, доступу до інформації.
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Про втрату чинності профілю користувачі дізнаються здебільшого із SMS-повідомлення, або ж з'ясовують це, коли намагаються скористатись якимось електронним сервісом. Важливо вчасно оновити довірений профіль перед поїздкою додому, оскільки на кордоні вас можуть попросити оновити Diia.pl у застоунку mObywatel, а без актуального довіреного профілю ви в нього навіть не зайдете.
Що таке довірений профіль (profil zaufany) в Польщі?
Це ваш спосіб електронної ідентифікації. Завдяки йому ви можете підтвердити свою особу онлайн та підписати різні документи електронним підписом (заяву, запит, апеляцію чи скаргу, не друкуючи документ). Електронний підпис має таку ж вагу, як і власноручний підпис. По суті, це український аналог цифрового підпису в Дії.
Завдяки довіреному профілю ви можете входити в такі ІТ-системи державного управління: платформа електронних послуг установ соціального страхування (PUE ZUS), інтернет-акаунт пацієнта (IKP), електронна податкова служба тощо. За допомогою довіреного профілю подається заява 800+ , доступ до mObywatel та інших державних сервісів.
Profil zaufany користуються понад 14 мільйонів жителів Польщі. Він діє протягом 3 років з дати підтвердження, після чого необхідно продовжити його дію ще на 3 роки.
Такі повідомлення почали приходити на електронну пошту українців: ваш довірений профіль незабаром втратить чинність. Фото Sestry.EU
Як оновити довірений профіль (profil zaufany)
Покрокові інструкції, як продовжити термін дії свого довіреного профілю:
1. Увійти у свій довірений профіль на сайті pz.gov.pl. На панелі «Довірений профіль» перейти до «Деталі профілю» (Szczegóły profilu) й обрати «Продовжити дійсність або змінити дані» (Przedłuż ważność lub zmień dane).
Якщо ви входите у свій профіль через електронний банкінг, після продовження терміну дії профілю він більше не буде прив’язаний до вашого банківського рахунку. Спосіб авторизації при подачі довіреного підпису та під час входу в довірений профіль зміниться на SMS з одноразовим кодом або push у додатку mObywatel, якщо цей спосіб використовувався раніше.
Якщо ви бажаєте повторно пов’язати свій довірений профіль зі своїм банком, виберіть «Змінити постачальника ідентифікаційної інформації на банк» (Zmień dostawcę tożsamości na bank) на вкладці «Деталі профілю» (Szczegóły profilu).
Що робити, якщо ви забули логін і пароль до Profil zaufany?
Якщо ви забули свій логін:
перейдіть на вебсайт pz.gov.pl, виберіть опцію «Увійти», після чого натисніть посилання «Я не пам’ятаю своє ім’я користувача» (Nie pamiętam nazwy użytkownika), яке знаходиться під полем для введення імені користувача або адреси електронної пошти;
введіть адресу електронної пошти, яку ви вказали під час створення довіреного профілю, і натисніть “нагадати” (Przypomnij);
ви отримаєте електронний лист з вашим логином.
Якщо ви забули свій пароль:
перейдіть на вебсайт pz.gov.pl, виберіть опцію «увійти», після чого натисніть посилання «Я забув свій пароль», розташоване під полем для введення пароля;
введіть своє ім’я користувача та PESEL, потім натисніть “змінити пароль” (zmień hasło);
ви отримаєте електронний лист з посиланням для зміни пароля. Натисніть на нього;
введіть новий парольі натисніть “зберегти” (zapisz);
ви отримаєте SMS з кодом авторизації на номер телефону, який ви вказали під час створення довіреного профілю. Введіть код у відповідне поле та натисніть “Встановити новий пароль” (ustaw nowe hasło),
натисніть “перейти на сторінку входу” (przejdź do strony logowania), щоб увійти до свого довіреного профілю.
Щось не працює?
Якщо у вас виникли труднощі з роботою довіреного профілю (profil zaufany) або у вас є запитання щодо сервісу, вирішити їх можна, скориставшись такими контактами:
тел.: + 48 (42) 253 54 50 (працює з понеділка по п’ятницю з 7:00 до 18:00)
Контактні дані (прізвище, ім'я та/або назва установи, адреса електронної пошти, номер телефону).
Логін користувача, наприклад "user pz".
Назва операційної системи та її версія.
Назву браузера, його версію та налаштування мови.
День і час виникнення помилки.
Де сталася помилка або докладний опис проблеми, наприклад, натиснувши «Вхід» > перейшовши до «Довіреного профілю» > «Пошук програм» > (подальший опис проблеми).
Скрін екрана з помилкою (Print Screen).
Тепер ви можете швидко й легко вирішувати офіційні питання онлайн, оскільки ваш профіль зауфаний оновлено.
Традиції приготування паски в Україні та бабки в Польщі
Традиційно українські паски печуть у чистий четвер. Перед приготуванням господині читають молитву, адже важливо підходити до випікання з чистим серцем і думками, а в домі має бути тиша — забороняються гучні розмови, музика, скандали та крики. Коли тісто піднімається, навіть ходити потрібно навшпиньки. Паска не терпить поспіху.
Паску не їдять одразу, зазвичай паскою розговляються в недільний ранок. Проте бабусі часто пекли 2-3 маленькі паски, щоб онуки могли спробувати, чи вийшла вона смачною. Рецепти пасок начебто схожі, але кожна господиня має свій перевірений варіант. Дотримання рекомендацій і пропорцій під час приготування є дуже важливим. Якщо паска вдалася, то рік буде добрий, вважають українці протягом століть.
Дуже схожі традиції в Польщі. Великодні бабки вперше з'явилися на польських столах у XVII столітті, в епоху Речі Посполитої. З часом їхня популярність охопила всю Європу. Де бабка вважалася виключно «жіночим тістом». Невдала бабка ставала ганьбою для господині та свідченням її кулінарної непрофесійності. Тоді як вдала бабка підкреслювала високу майстерність жінки. Люди навіть стежили, щоб під час випікання бабки в домі не було чоловіків, аби бабка могла спокійно рости. Гарячий хліб клали на подушки й колихали його, як мале дитя, поки він не охолоне.
На відміну від України, де в Страсну п’ятницю краще нічого не робити, в Польщі бабку пекли саме напередодні вихідних у спеціальній хлібній печі. Уявити Велканоцний стіл по-польськи без бабки неможливо, так само як без цукрового ягняти чи писанок.
Фото: Shutterstock
Чим відрізняється паска від бабки?
Польська бабка й українська паска відрізняються і тістом, і формою. Бабку випікають в круглій рельєфній формі з отвором посередині (як в Україні кекси). Бабки після випікання поливають глазур’ю. Часто господині додають у тісто багато цукатів, родзинок, яєць. Традиційна українська паска більше схожа на святковий хліб, тоді як бабка — на смаколик.
Великодня класика — рецепт паски від королеви випічки Дарки Цвек
Українські господині печуть паски за цим рецептом десятиліттями. За цим рецептом паска готується швидко, а виходить смачна й вдала, в міру солодка, в міру волога. Цікаво, що на Галичині на цю паску кажуть: «польська паска». Можливо, тому що вона поєднала в собі українську форму та польський смак?
Інгредієнти:
(Вихід з половини порції — 3 паски діаметром 13 см, приблизно 300-350 г кожна)
Борошно — 1 кг
Молоко — 400 г
Жовтки — 10 шт
Дріжджі пресовані — 100 г, сухі — 33 грами
Масло (або маргарин) — 200 г
Цукор — 300 г
Родзинки — 100 г
Сіль — 1/2 ч. л.
Лимон (цедра) — 1 шт.
Приготування:
1. Готуємо опару: розводимо дріжджі в теплому молоці, додаємо 100 г цукру та 200 г борошна. Перемішуємо та залишаємо в теплому місці на 15-20 хвилин. Маса має збільшитися в об'ємі та утворити «шапку». 2. Готуємо тісто: в опару додаємо решту цукру, жовтки, родзинки, цедру лимона, сіль і поступово додаємо решту борошна. Вимішуємо тісто близько 15 хвилин, поки воно не відставатиме від рук. Потім додаємо розтоплене або кімнатної температури масло/маргарин. 3. Вимішуємо тісто: вимішуємо тісто до еластичності (не менше 15 хвилин). Після цього ставимо тісто в тепле місце, накриваємо, щоб воно підросло вдвічі. 4. Підготовка форми: розкладаємо тісто в підготовлені форми, заповнюючи їх на 1/3. Залишаємо ще на підійом. 5. Випікання: змащуємо паски збитим яйцем з краплею молока. Ставимо у розігріту духовку: спочатку 200°C, через 10 хвилин зменшуємо до 170-160°C. Випікаємо 30-50 хвилин в залежності від розміру форми.
Порада: не додавайте більше борошна, ніж зазначено в рецепті. Більше борошна зробить паску тугою, а менше — вона може впасти. Цікаво, що цю паску нічим не прикрашають, вона має бути кругла, пишна, як сонце, та без краплини пудри чи крему.
Найпростіший класичний рецепт паски
Хочете ідеальну здобну паску, яка буде ніжною, ароматною та гарно підніметься? Пропонуємо перевірений простий рецепт паски на Пасху. Вона виходить вологою, шаруватою, дуже смачною і не кришиться при нарізанні. Ця паска має вийти навіть у недосвідченої господині, яка вперше пробує свої сили у випіканні великоднього смаколика.
Інгредієнти
Опара:
Молоко — 200 мл
Борошно —200 грам
Дріжджі — 25 г свіжих
Цукор — 1 ч. ложка
Тісто:
Вся опара
Борошно — 350–400 грам
Масло вершкове — 100 грам
Цукор —100 грам
Яйця — 3 жовтки + 1 яйце
Сіль — 2/3 ч. ложки
Ванільний цукор — за бажанням
Родзинки або цукати — 80 грам + борошно 1 ч. ложка з гіркою
Примітка* якщо любите дуже солодкі паски, додайте більше цукру в тісто.
Готуємо класичну Великодню паску за традиційним рецептом
1. Приготування опари: підігрійте молоко до теплого стану (не гарячого). Додайте дріжджі та цукор, перемішайте до повного розчинення. Додайте 200 г просіяного борошна і знову добре перемішайте. Опара повинна мати консистенцію густої сметани. Накрийте плівкою і залиште у теплому місці на 20-30 хвилин. Опара має збільшитися в об’ємі, з’являться бульбашки. Якщо вона трохи осіла — значить, готова до використання. 2. Приготування тіста: збийте жовтки, яйце і цукор віночком. Додайте сіль та розтоплене вершкове масло (тепле, не гаряче). Змішайте опару з отриманою здобою. Всипте решту просіяного борошна і замісіть тісто. Тісто спочатку буде рідкуватим. Якщо є планетарний міксер — вимішуйте в ньому. Якщо ні — дайте йому "відпочити" 15 хвилин, тоді воно стане еластичнішим. Змастіть руки та стіл олією і вимішуйте тісто 10-15 хвилин, поки воно стане м’яким і перестане липнути до рук. Покладіть у змащену олією миску, накрийте плівкою і залиште в теплому місці на 1-2 години. 3. Підготовка родзинок: промийте і залийте родзинки гарячою водою на 15 хвилин. Воду злийте, просушіть паперовими рушниками. Перемішайте родзинки з 1 ч. ложкою борошна, щоб вони рівномірно розподілилися в тісті. 4. Формування і випікання паски: підняте тісто обімніть 2 хвилини. Розкатайте його в пласт, рівномірно розкладіть родзинки і загорніть їх всередину. Розділіть тісто на частини, покладіть у форми (заповніть їх трохи більше, ніж на 1/3). Накрийте і залиште підходити в теплому місці до збільшення в об’ємі майже до країв форми. 5. Випікання: розігрійте духовку до 170–180°C (верх-низ, без конвекції). Випікайте 35 хвилин (залежно від розміру форм, це для діаметру в 9 см). Не відкривайте духовку під час випікання. Готовність перевіряйте зубочисткою — якщо вона суха, паска готова. 5. Охолодження і декор: готові паски остуджую на боці, на м’якій поверхні, і періодично їх перекручую. Це потрібно для того, щоб паски рівномірно остигали і не зім’ялися. Прикрасьте білковою глазур’ю і кондитерською посипкою.
Фото: Shutterstock
Рецепт соковитої сирної паски
На Великдень українці готували ще й сирну паску. Сирне тісто відрізняється вологістю та ніжністю, тому сирна паска — буде вологою та ніжною. Вона довго залишається свіжою та м'якою, стане справжньою окрасою святкового столу.
Інгредієнти
Примітка: 1 склянка — 250 мл
Опара:
Молоко (тепле) — 1/4 склянки
Або 1 ст. л. сухого молока розведеного у 1/4 склянки теплої води
Борошно (просіяне) — 2 ст. л.
Цукор — 1 ч. л.
Дріжджі — 25 г свіжих або 10 г сухих
Тісто:
Сир (жирний та кислий) — 250 г
Вершкове масло (розм'якшене) — 50 г
Яйця — 2 шт.
Жовтки — 2 шт.
Борошно — 2 склянки (двічі просіяти)
Цукор — 2/3 склянки
Сіль — 2/3 ч. л.
Ванільний цукор — за бажанням
Начинка:
Родзинки
Курага
Сушені ягоди та фрукти
Фісташки або інші горіхи
Готуємо сирну паску: покроковий рецепт
1. Готуємо опару: змішайте молоко з дріжджами, цукром і борошном. Перемішайте і залиште в теплому місці, доки опара не збільшиться в 3-4 рази (це може зайняти 15-20 хвилин). 2. Готуємо тісто: збийте яйця з цукром 10-15 хвилин, поки маса не стане пишною. У великій ємності змішайте сир, вершкове масло, збиті яйця, опару, сіль і ванільний цукор. Просійте борошно двічі і поступово додайте в тісто. Вимішуйте тісто не менше 25 хвилин — воно має бути еластичним і не рватися при розтягуванні. Додайте родзинки, сушені ягоди, горіхи і добре перемішайте (їх обваляйте у борошні попередньо). 3. Формування тіста: змастіть руки олією та викладіть тісто у форми, заповнюючи їх на 1/2 висоти. Накрийте плівкою або рушником і залиште в теплому місці на 3 години, поки тісто не підніметься до країв форми. 4. Випікання: розігрійте духовку до 200°C і випікайте 10 хвилин. Потім зменшіть температуру до 180°C і випікайте ще 40 хвилин. Для маленьких форм скоротіть час випікання. Щоб скоринка була м'якою, збризнути верхівки пасок водою і залиште їх у вимкненій духовці ще на 10-15 хвилин. 5. Охолодження та декор: вийміть паски з форм і перекладіть на рушник, залиште охолоджуватися. Для прикраси збийте білки з цукровою пудрою та покрийте паски глазур’ю. Глазур можна запекти – для цього поставте паски в теплу духовку на кілька хвилин.
Великодня бабка по-польськи з родзинками й горіхами. Рецепт
Інгредієнти:
4 яйця,
30 г масла,
80 г пшеничного борошна,
80 г картопляного крохмалю,
2 ч. л. розпушувача,
2 склянки цукру,
1 стручок ванілі
жменя різних суміші мигдалю, родзинок, волоських горіхів,
жир для змащування форми,
манна крупа для обсипання форми.
1.Приготування тіста: зийте білки, у мисці розтопіть масло, поступово додаючи жовтки, цукор і м’якоть ванілі. Просійте пшеничне борошно та картопляний крохмаль з розпушувачем і додайте до тіста. Міксуйте, поки маса не стане однорідною. Залийте окропом мигдаль, родзинки замочіть, відцідіть й обваляйте в борошні. Додайте їх до тіста разом з піною з білків і обережно змішайте дерев’яною ложкою. Форму для випікання змастіть жиром і посипте манною крупою.
2. Випікання: випікайте при температурі 180°C близько 50 хвилин. Після випікання залиште бабку в духовці до охолодження. Прикрасьте за бажанням.
Порада: обирайте для бабки борошно, на якому позначено, що воно для випікання саме бабки.
Рецепт «Вареної бабки» — ніжної, ароматної, з шоколадною помадкою
2-3 краплі олії (наприклад, лимона або апельсина),
трохи масла та панірувальних сухарів для змащування форми.
Інгредієнти для шоколадної глазурі:
80 г вершків 30%,
80 г хорошого чорного або десертного шоколаду.
Приготування:
1. Підготовка суміші борошна: у великій мисці змішайте пшеничне борошно, картопляний крохмаль, розпушувач і щіпку солі. Перемішайте або просійте, щоб усе стало однорідним. 2. Збивання жовтків і цукру: в окремій мисці збийте жовтки з цукром до пишної маси. Додайте розтоплене, охолоджене масло і змішайте до однорідної маси. Потім додайте спирт або горілку та кілька крапель олії. 3. Змішування з борошняною сумішшю: поступово додавайте борошняну суміш до масляної, перемішуючи лопаткою після кожної порції. 4. Збивання білків: збийте білки до міцної піни. Додавайте їх до тіста по черзі, акуратно помішуючи. 5. Підготовка форми: змастіть форму маслом і обсипте панірувальними сухарями. 6. Випікання: перелийте тісто у форму, накрийте її кришкою і помістіть у каструлю з гарячою водою (наполовину наповненою). Варіть на середньому вогні протягом 90 хвилин, не знімаючи кришки. 7. Приготування шоколадної глазурі: нагрійте вершки в каструлі, додайте подрібнений шоколад і перемішуйте до однорідної консистенції. 8. Остуджування і глазурування: охолоджуйте бабку на решітці, потім покрийте глазур'ю, поки вона ще тепла.
Ці рецепти української паски та польської бабки нескладні, але результат виходить неймовірно смачним і ароматним. Готуйте з любов'ю!
Якщо війна і непевні часи турбулентності, у котрі нині занурилася чи не половина світу, — це також час для росту, то український видавничий «глянцевий» бізнес показує непогані результати. Інша справа — скільки зусиль для цього доводиться прикладати.
Наталія Дунайська 25 років у видавничому бізнесі, запускала різні проєкти, переважно у люксовому сегменті. Вона — видавчиня глянцю Elle, Elle Decoration, Harper’s Bazaar і Cosmopolitan в Україні. Останні два видання постали вже в часи повномасштабного вторгнення. За час повномасштабного вторгнення їй вдалося не лише зберегти колектив DOMIO PUBLISHING, а й збільшити штат. У Польщі Наталія Дунайська запустила Architectural Digest (AD) із редакцією у Варшаві, який одразу знайшов свого читача і вже успішно завойовує місцевий ринок. З виданням Sestry.eu вона поділилася особливостями видавничого бізнесу в Польщі, а також роздумами про те, якими ми вийдемо з цієї війни.
Про видання
Вихід Architectural Digest (AD) на польський ринок відбувся, коли минув перший шок після повномасштабного вторгнення. Перемовини про отримання ліцензії для нового видання велися приблизно 1,5-2 роки. У партнерів було чітке розуміння польского ринку, а також уявлення про потенційних клієнтів.
Польський AD — журнал про архітектурний дизайн і мистецтво, вишукані інтер’єри і стильні будинки, технологічні новинки і тенденції. На сторінках представлений також сегмент «lifestyle» — із модою і предметами розкоші.
Обкладинка журналу. Фото: матеріали для преси
У продуктів видавничого дому DOMIO PUBLISHING 90% контенту — виробленого локально. Адже ми добре знаємо, що те, що працює у Польщі, не працює в Україні або у тій же Франції. Так само те, що працює в Україні — не працюватиме у Польщі.
Я дуже комерційно орієнтована людина і повністю відповідаю за бізнес. Ось тому я розмовляю мовою цифр, мені завжди важливий результат. Люблю свою роботу
Ми несемо людям мрії, нас купують і читають. Це не означає, що хтось обов’язково купить кухню за 100 тисяч євро. Але, принаймні, він може наблизитись до цього, поринути у світ люксу, зазирнути до зі смаком оформленої квартири чи будинку. Ми даємо можливість наблизитися до мрій і реалізувати їх. Адже лише коли ми мріємо, у нас виходить — думки матеріальні.
Про смак
У поляків є смак, він доволі стриманий. Вони менш сміливі у кольорах і відтінках, як от іспанці. Утім, віддають перевагу надійності: дорога річ має бути справді якісною.
Якщо польський покупець витрачає 100 доларів, то має розуміти, на що їх витратив
Дається взнаки європейський менталітет — у 20 років не заведено ходити в норковій шуби до п'ят і їздити на Bentley. Тобто, для усіх цих атрибутів ти маєш досягти певного віку. У польському сегменті «лакшері» ми бачимо красивих людей, гарно одягнених. Але вони одягнуті стриманіше, аніж в Україні. І машини у них стриманіші, ніж у нас.
Чим ми відрізняємось
В Україні є таке явище як show-off — життя на показ. Ти можеш жити у доволі простих умовах, не мати за душею нічого, але їздити на «Мерседесі». Такий собі дещо азійський наліт потягу до розкоші.
Урочисте відкриття журналу AD. Фото: пресматеріали
Українка, коли виходить на вулицю, наче виходить заміж. Вона завжди із макіяжем, часто на підборах. У Польщі — це виражено меншою мірою. Більше того, люди тут одягнені набагато простіше, часом навіть нудно. Модні люди тут — великі консерватори. І навіть якщо вони добре забезпечені — ці гроші «мовчазні». В Україні багаті люди теж потроху змінюються в цей бік.
Особливості ринку
У нашому сегменті бізнесу Польща — це Україна 7-10 років тому. Ринок люксу в Україні у рази більший. Тут досі немає тих брендів, які є у нас. Приміром, у нас напряму відкритий монобренд — представництво Cartier, CHANEL, Louis Vuitton, PRADA, John Richmond. Тут же корнер Dior відкрився кілька місяців тому. Louis Vuitton тут також корнер, а в нас — окремий магазин. Cartier працює через агента, в Україні — напряму.
Я думаю, що навіть під час війни за обсягом ринку Україна конкурує із Польщею. Але тут — шалений потенціал. За останні два роки відкрилося чимало шоу-румів у сегменті «дизайн інтер’єрів» і чимало ще збираються відкриватися.
Поляки люблять своє, захищають його і не пускають чужих. Але є інший бік, коли вони не можуть запропонувати рівень якості речей, щоб замінити ті закордонні бренди, які зараз приходять на ринок
Відкриваються лакшері-магазини, місцеві туди заходять, приглядаються. Щоб витратити $10 тисяч на диван, до цієї думки найперш треба звикнути. Але поляки так само люблять їздять на автомобілях Audi, BMW, Porsche. Вони надають перевагу швейцарським годинникам, ювелірним прикрасам Bulgari, Cartier, Van Cleef тощо. Тобто, поряд із польськими дизайнерами і брендами є запит на західні бренди. Тож я впевнена у потенціалі цього ринку.
Як усе починалося
За роки у видавничому бізнесі я знаю всі процеси зсередини, розумію, як їх вибудувати. Мені потрібна була правильна команда. І насамперед треба було знайти головного редактора, котрий «під себе» підбере журналістів, які писатимуть. Оскільки я не розумію польську, не маю відчуття мови, була велика небезпека помилитися із людиною. Але нам пощастило.
З дистриб’юцією було все просто, я звернулася до штучного інтелекту і написала: «Дайте мені, будь ласка, найбільші дистриб'юторські компанії в журналах» і отримала їх із контактами. Маємо двох чудових продавців реклами.
У нас повністю польський колектив. Звісно, десь ми корегували, із кимось прощалися, але за півтора року сформувалася дуже хороша команда. Я — генеральний директор компанії і, звісно, розриваюся між двом ринками. 50% свого часу проводжу в Польщі, 50% — в Україні. Але «long distance doesn't work» — як у стосунках, так і в бізнесі, тому потрібно все контролювати.
Наталія Дунайська з Бріжит Макрон. Фото: приватний архів
Помилки і труднощі
Коли ми зареєстрували компанію онлайн, допустилися невеликої помилки. Ми з’явилися в KRS (Krajowy Rejestr Sądowy — загальнопольський державний судовий реєстр, до якого вносять суб'єкти підприємницької діяльності. – Авт.), але не з’являлися у вайтлисті й не могли рухатися далі. На всі питання, які ми ставили, відповіді не отримували.
В усіх структурах існує проблема комунікації, особливо, якщо ти — іноземець. У тому числі, відкриття банківського рахунку. Тож і ми були наче у вакуумі. І лише коли виправили помилку, все запрацювало. Ми б набили менше гуль, якби від початку хтось узяв нас за руку і вів. Пізніше наша колега — українка, яка давно живе у Польщі, — полегшила усі процеси і прискорила їх.
Труднощі виникли із відкриття корпоративного рахунку в банку. Відкритий рахунок чомусь не активувався. Я пишу — що відбувається? Чому для активації потрібно стільки часу? Проходить тиждень-два, мені ніхто не відповідає. Я приходжу в банк і дізнаюся, що при оформленні документів менеджер допустився помилки. Але виправити не можуть, бо немає того самого менеджера. Новий рахунок теж не можуть відкрити, бо я уже його маю. Я кажу: «Дивіться, ось ваш банк, а ось — сусідні двері іншого банку. Нам байдуже, де відкривати рахунок». За дві хвилини усе було вирішено, хоч на це ми витратили місяць.
Коли ми знайшли приміщення під офіс у Варшаві, рієлтор оголосив: «Через кілька місяців підпишемо договір». Було дивно, бо ж не йдеться про покупку, а лише про оренду. У Києві це робиться набагато швидше. Також ми зрозуміли, що із частиною команди ми «не злітаємо». Тож при збережених ключових позиціях ми змінили 20% польових гравців, здійснили approve і все запрацювало.
Зараз я можу відверто сказати: для того, аби вийти на ринок, треба мати партнера-поляка, який би був помічником і провідником
Із допомогою місцевих усе пришвидшується й набагато простіше вирішується. Хоча зараз є багато організацій, фондів, котрі допомагають становленню українського бізнесу, виділяють гранти на його розвиток.
Зараз, уже розуміючи місцевий ринок, я завжди додаю до строків укладання угод кілька місяців з огляду на польську непоспішність. Зате поляки мають міцніші нерви. Ми ж активно працюємо, попри те, що у нас — то революція, то війна.
Про початок «великої» війни
Ми живемо за кілометр від Бучі. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік скочив у машину і поїхав на Печерськ забирати усіх батьків до нас «у безпечне місце». Перші три доби ми сиділи у підвалі — бо над нами усе літало, адже поруч аеродром у Гостомелі. Я навіть могла розледіти обличчя пілота, який летів над будинком.
Наступного дня після початку повномасштабної війни у нас відключили світло, а через кілька днів — газ. Із усіх наших друзів в околиці ми мали камін, то хоча б грілися. Чоловік мій — фанат грилю, тож ми готували їжу на грилі. А ще у мене була купа свічок, які я постійно купувала — тож ми палили свічки.
Вулиця Вокзальна, на якій знищили російську колону, пересікається з вулицею Яблунською (під час окупації росіяни вбили тут щонайменше 60 цивільних. — Авт.) у нас за парканом. Тобто, поряд їздили танки.
А мій брат живе трохи далі, у Березівці. Третього березня о 3.00 ночі до нього прийшли буряти і сказали: «Элитный котеджный домик — на выход». Його будинок був зруйновний — від вибухової хвилі міжкімнатна кухонна перегородка зрушилася на 20 сантиметрів, скло повилітало. Зараз дім відновлюють.
Ми виїздили 9 березня. Волонтери казали: «Давайте пробувати пробивати коридор». Їхали з білими ганчірками, на яких було написано «Діти». Ми проїздили через два російських блокпости, машини оглядали. Потім, коли я вже читала про Бучу, я думала: «Господи, над нами, здається, летіла армія ангелів-спасителів». Ми поїхали на захід України. Але щойно у Ворзелі дали світло — наступного дня вже були вдома.
Стосунки із Варшавою
Я приїжджаю до Варшави як додому, я все тут знаю. Обожнюю її за те, що я тут не їжджу на автомобілі. Навіть якщо хтось пропонує підвезти, відповідаю: «Не треба». Адже у Києві я увесь час пересуваюсь на авто. Маю тут улюблені місця — Музей сучасного мистецтва у Варшаві на Маршалковській, Музей Війська Польського, дуже подобається архітектура Великого театру. Тобто у мене немає відчуття, що для мене це чуже місто. У Варшаві я проводжу багато часу. Коли ми запускали проєкт, першого року я більше провела у польській столиці, аніж у Києві. Це було нестерпно для моїх дітей. Зараз я перебуваю в обох містах однакову кількість часу. Утім, для постійного життя я Варшаву не розглядаю.
У Києві я маю великий гарний дім, який ми збудували. Переїхати з цього будинку з великим із ділянкою і грилем? Ні. Я люблю гарні українські супермаркети, я — естет. Я люблю нашу швидкість, цифровізацію і застосунки — «Дію», Монобанк. Ми дуже інноваційні. І тут в дечому навіть переплюнули Америку. Той рівень життя, який я маю в Україні, я не отримаю в Польщі. Хоча я маю чимало знайомих, які переїхали у Варшаву і живуть там.
Я прихильник того, якщо жити в цій країні, то треба бути повністю інтегрованим у цю культуру. Коли вже ти переїхав до Польщі, то граєш за її правилами, спілкуєшся з поляками, живеш цією культурою і привносиш свою. Не варто замикатися у своєму соціумі. Треба бути повністю залученим у цю країну.
Якими вийдемо з цієї війни
У мене стійке відчуття, що ті межі, які раніше були, в Європі ще більше розмиються. Ми будемо більш інтегровані до Євросоюзу, до європейських країн, вони нас краще розумітимуть. Ми починаємо під них адаптуватися — так само, як і вони під нас. Зміниться навіть наш менталітет. Бо як би там не було, є у нас одна особливість — як легше викрутити, як оминути закон.
Тут у Польщі ми працюємо за законодавством, чітко сплачуємо податки. І це перший крок до нормального цивілізованого суспільства. А також — відсутність корупції
У Польщі мені дуже імпонує розвиток регіонів — тобто, життя не крутиться лише в містах і довкола міст. Добре було б перейняти це для нас.
18 лютого у Покровську через безпекову загрозу закрили останнє відділення Нової пошти. Троє його працівників до кінця відчайдушно тримали зв'язок місцевих жителів із мирним життям, створивши тут пункт української незламності. Утім, українці небезпідставно очікують, що й першою після військових до звільнених міст так само повернеться Нова пошта.
Якщо після нашої перемоги постане багатотомна монографія про силу духу і подвиг українців, Новій пошті буде присвячено чимало героїчних сторінок у ній. Цей досвід уже досліджують — торік команда національного оператора консультувала дослідників Інституту Вільяма Девідсона (WDI) при Мічиганському університеті, авторів навчального кейсу для бізнес-шкіл. Про бізнес під обстрілами і плани під час війни, а також вихід на міжнародні ринки говоримо із Вячеславом Климовим, співвласником і співзасновником Нової пошти.
Вячеслав Климов, співвласник і співзасновник Нової пошти
Ольга Гембік: За три роки повномасштабного вторгнення Нова пошта стала одним із брендів національного опору. Чи складно було перелаштовувати бізнес на військові рейки?
Вячеслав Климов: Ми готувались до війни, до різних сценаріїв та мали готові плани евакуації зі сходу, план дій на випадок, якщо зникне мобільний зв’язок, інтернет та світло, а також розробляли альтернативні маршрути на випадок руйнування доріг.
Але ми не могли передбачити, що наступ буде не лише зі сходу України, а за всіма напрямками, що 27-28 лютого Ірпінь або Буча вже будуть окуповані і ворог стоятиме на підступах до Києва
Нові реалії змусили нас шукати альтернативні рішення. На початку війни ми змінювали логістичну модель декілька раз на тиждень та доволі швидко переорієнтувались з поштової компанії на вантажну: почали евакуйовувати бізнеси наших клієнтів і партнерів, перевозили їхнє обладнання та склади в безпечніші регіони країни.
Ми почали доставляти гуманітарну допомогу з усього світу, зокрема від ООН, а також запустили новий вид діяльності — 3PL, тобто надавали бізнесу послуги зберігання, пакування та доставки їхніх товарів. У березні 2022 року завдяки невпинній праці ми почали поступово відновлюватись, а вийти на колишні темпи доставки вдалось менше, ніж за пів року.
Як працюється під час війни? Як змінилися ключові процеси і як вдалося їх стабілізувати?
Це щоразу нові виклики. Тож ми продовжуємо шукати шляхи їх вирішення. До прикладу, через постійні атаки ворога на українську енергосистему ми зіштовхнулись з перебоями в електропостачанні і з тривалими відключеннями електроенергії. Щоб забезпечити безперебійну роботу відділень, обладнали їх генераторами та Starlinks, а у сортувальних хабах встановлюємо газопоршневі когенераційні установки та сонячні електростанції.
Також цього року ми створили власну паливно-енергетичну компанію Nova Energy, що вже закриває наші паливні потреби. Звісно, що нас також не оминув дефіцит персоналу, тому ми активно наймаємо студентів і відкриваємо вакансії для жінок та чоловіків без досвіду роботи. Крім того, ми запровадили програми адаптації для ветеранів.
Гуманітарні проєкти Нової пошти — чудова ілюстрація соціально відповідального бізнесу. Над чим працюєте зараз?
Нова пошта завжди була більше, ніж просто швидка доставка. Велика частка наших ресурсів націлена й на підтримку тих, хто цього потребує. Від початку повномасштабного вторгнення ми розширили наш проєкт «Гуманітарна Нова пошта» і перетворили його в окремий напрям. У рамках проєкту благодійні фонди та волонтерські організації можуть відправляти гуманітарні вантажі за рахунок Нової пошти, тобто безкоштовно.
З 2014 року ми доставили 131 тисячу тонн гуманітарної допомоги, понад 3,2 млн відправлень, а до нашої програми доєдналися 2200 благодійних фондів
Багато наших зусиль націлені на захист українців та підтримку захисників. Спільно з благодійним фондом «Повернись живим» ми запускаємо ініціативи на збір коштів для посилення українського ППО, щоб захистити небо. Торік разом з українцями ми зібрали 330 млн гривень для підсилення ППО України і забезпечили їх засобами зв’язку. Зараз збираємо на РЕР і РЕБ, щоб захистити нашу ППО від російських розвідувальних БпЛА. Долучитись може будь-хто за посиланням, а Нова пошта подвоїть кожний донат.
Крім того, ми регулярно допомагаємо 13-м військовим частинам, де служать від 2 до 8 тисяч захисників. Нова пошта одразу закриває їхні потреби і забезпечує усім: від турнікетів, рацій, автомобільних шин, генераторів — до бензопил, ножів і дронів. Ми розвиваємо власну мережу і сьогодні працюємо у понад 10 000 населених пунктах по всій Україні, включаючи прифронтові міста. Доставляємо туди, куди не доставляють інші поштові оператори.
Втрати Нової пошті під час повномасштабної війни обраховуються знищеними терміналами, технікою, окупованими відділеннями, руйнуванням логістики, і найболючіше — втратою колег під час обстрілів і на війні. Яких збитків ви зазнали? І як підтримуєте сім’ї співробітників?
Все можна придбати, відбудувати і відновити, крім життя. Звісно, що найважчим для нас є втрата колег. З початку повномасштабної війни загинуло 189 новопоштовців. З них — 20 цивільних, а 169 загиблих — це військові, які захищали країну.
У жовтні 2023 року росіяни вдарили по Новій пошті. Під час удару загинули 6 людей
Нова пошта завжди підтримує родини загиблих співробітників. Ми надаємо матеріальну допомогу сім’ям та фінансово підтримуємо їхніх дітей. Щомісяця вони отримують 10 000 гривень до досягнення ними повноліття, а також ми надаємо гранти на навчання в будь-якому ВНЗ світу розміром у $12 500. Троє дітей наших загиблих співробітників уже навчаються в університетах за кошти, надані компанією.
Крім того, ми маємо команду зі ста психологів, що надають психологічну допомогу. У штаті є дитячі та сімейні психологи, а також ті, що спеціалізуються з роботою над ПТСР та іншими видами травм, спричинених війною
Нині 3 788 працівників групи компаній NOVA — мобілізовані. Кожного ми забезпечуємо амуніцією та всіма необхідними речами, а також щомісяця виплачуємо 10 тисяч гривень. Що стосується логістичної інфраструктури, орієнтовні збитки Нової пошти через війну у 2022-2024 роках склали 3 млрд грн. Зазнали суттєвих пошкоджень або були знищені через ракетні обстріли та обстріли безпілотниками 317 відділень, 70 сортувальних терміналів та депо (у Дніпрі, Миколаєві, Харкові, Чернігові, Херсоні, Одесі, Покровську та інших містах). У Дніпрі та Полтаві приміщення та обладнання терміналів не підлягають відновленню — ми знайшли нові.
На окупованих територіях досі залишаються понад 1100 відділень, їхня доля невідома. Через війну було знищено 130 тисяч посилок. Загальна сума виплачених претензій клієнтам через знищені посилки склала понад 105 млн грн. Утім, попри втрати, Нова пошта не зупинилась ні на день під час війни. Ми перебудували свою логістичну модель таким чином, щоб посилки доставлялись безперебійно за будь-яких умов. Ми відновили роботу на звільнених територіях, заходячи туди першими після ЗСУ, і продовжуємо працювати по всій Україні, навіть біля лінії фронту.
Машина Нової пошти після російського обстрілу
Попри все, минулий рік позначився хорошими показниками. Міжнародні доставлення зросли на 86% (до 19 мільйонів), а Нова пошта доставила рекордні 480 мільйонів посилок, перевищивши показник 2023 року. Чи повернулася компанія до довоєнних показників?
Попри всі виклики воєнного часу, ми не лише повернулись до довоєнних показників, а й перевершили їх. Нам довелося повністю перебудувати логістику та графік роботи. І це було найважчим завданням. Потім ми почали працювати там, де це можливо, щоб доставляти найнеобхідніше — медикаменти, продукти, документи, речі, надавати фінансові послуги і здійснювати транспортування гуманітарної допомоги.
Під час перших тижнів війни терміни доставки збільшилися: у березні посилки могли їхати три-чотири дні. Основною складністю були переповнені дороги через блокпости у кожному населеному пункті, перевірки документів у водіїв та на вантажі, розбиті мости та понівечена інфраструктура.
Через комендантську годину автомобілі не могли заїжджати до міст уночі, водіям доводилося чекати на трасі до ранку, це обмежувало цілодобову доставку
Однак до довоєнних показників швидкості ми повернулися менш як за пів року. Ми почали доставляти навіть швидше — середній час доставки скоротився з 26 до 24 годин. Велику роль у нашому пришвидшенні відіграють постійні інвестиції в інновації та розвиток логістичної мережі. Саме тому ми постійно автоматизовуємо термінали та відкриваємо нові сортувальні хаби, впроваджуємо новітні lean-рішення, роботизацію.
Важко було відновлювати мережу та забезпечувати безпеку співробітникам. Але ми щодня відкривали по 70-80 відділень по країні. Так за два місяці відновили 17 500 точок сервісу, у яких можна було отримати та відправити посилки та вантажі. Сьогодні мережа Нової пошти в Україні більша, ніж була у 2022 році, і навіть більша, ніж у 2014-му. Торік ми відкрили в Україні 1 747 нових відділень та встановили 8 410 поштоматів — навіть на прифронтових територіях. Наразі мережа складається з 13 173 відділень та 24 535 поштоматів — разом 37 708 точок сервісів.
Нова пошта доставляє посилки у найнебезпечніші регіони України
Довоєнні рекорди по кількості доставлених посилок також були перевершені командою вже під час війни. У 2021 році ми доставили 372 мільйона відправлень, тоді як торік їхня кількість склала 480 мільйонів, що на 29% більше за довоєнні показники. Цікаво, що навіть річні рекорди були оновлені. Так, у 2021 році ми встановили рекорд, доставивши 1,8 мільйона посилок за добу. А вже у 2024 році нам вдалося опрацювати 2,24 мільйона відправлень за день. Усе це стало можливим завдяки співробітникам Нової пошти і довірі клієнтів.
Чи погоджуєтеся із тим, що вихід Нової пошти на ринки Європи — це не лише нові горизонти і масштабування бізнесу, але також об’єднавчий фактор для українців за кордоном, які дуже часто вже встигли розчаруватися закордонними сервісами?
Нова пошта об’єднує українців. Першочерговою метою нашого виходу на ринок Європи, зокрема і Польщі, було бажання допомогти українцям, які вимушено покинули Україну, не втратити контакт з рідними на батьківщині. Ми так і казали: «Розділені кордонами, об’єднані Новою поштою».
Утім, ми не ділимо клієнтів на українців і не українців. Наш клієнт — будь-хто, хто цінує якісний сервіс та швидку доставку
З часом у нас додались послуги, корисні й цікаві і локальним мешканцям, як-от швидка доставка по країні, доставка між країнами Європи, продаж пакування і інші. Крім того, українці радили нас знайомим — полякам, німцям, іспанцям — і вони ставали нашими клієнтами.
Ми пішли за нашими клієнтами, вийшли на ринок ЄС і активно розвиваємось за межами України. Нова пошта працює у 16-ти європейських країнах, ми відкрили 126 відділень та маємо понад 87 000 точок сервісу
Які маєте подальші плани на розширення мережі NOVA POST за кордоном?
Коли ми виходимо на ринок нової країни, завжди робимо це у партнерстві з локальним оператором. Це взаємовигідна співпраця, адже ми збільшуємо їхні обсяги, а вони — наше покриття. Тобто, конкурентів у нас немає, а от партнерів вже понад десять компаній по всій Європі. Це всесвітньовідомі гіганти DPD, DHL, GLS, Emons, a також локальні гравці Chronopost, SPS, Venipak, InPost тощо.
Серед наших конкурентних переваг — надійність, технологічність, клієнтоорієнтованість. Усі наші послуги ми зробили доступними онлайн — їх можна замовити на сайті, у мультимовному мобільному застосунку, бізнес-кабінеті тощо. Щоб клієнт завжди знав, де знаходиться його відправлення, ми впровадили трекінг — він допомагає відстежувати всі етапи руху посилки чи вантажу в режимі реального часу.
З приводу розвитку мережі в Європі, ми дотримуємося стратегії поглиблення і закріплення в тих країнах, де ми вже представлені. Цього року плануємо відкривати нові точки сервісу та розвивати власну адресну доставку.
Яким був шлях становлення бізнесу в Польщі?
Ми, напевно, були першою великою українською компанією, яка вийшла на польський ринок від початку повномасштабної війни. Спершу, у квітні 2022 року, ми запустили послугу «Речі з дому за кордон». Вона передбачала доставку особистих речей українцям, які тимчасово залишили територію України через війну з великими знижками до 80%.
У травні 2022 року ми остаточно ухвалили рішення про вихід на європейський ринок, а вже на початку жовтня відкрили перше відділення у Варшаві. Не можу сказати, що це було швидко і легко, проте саме Польща була найбільш лояльною на початку війни — запровадила спрощені процедури проходження митниці для C2C-вантажів, тому ми і зараз можемо швидко перевозити десятки тисяч посилок на день. До речі, не кожна митниця має достатньо ресурсів, щоб працювати із розмитненням тисяч посилок для фізосіб.
Нова пошта активно розвиває бізнес у Польщі
З якими викликами довелося стикнутися?
Виклик був один — швидко вийти на ринок нової країни. Далі — це просто нові правила гри, які ми приймаємо. Ми самостійно відкривали Spółka z o.o, банківські рахунки та шукали працівників у Польщі. Перше відділення Нової пошти у Варшаві з’явилося уже 3 жовтня 2022 року. За перші три місяці роботи, тобто з жовтня по грудень 2022 року, ми відкрили у Польщі рекордну для себе кількість відділень — 17. За перший рік роботи в Польщі ми доставили понад 1,3 млн міжнародних відправлень.
А сьогодні Нова пошта має вже 50 відділень у Польщі, що робить її найбільшою мережею серед усіх країн, де ми працюємо за межами України
Ми не лише надаємо якісний сервіс, а й створюємо нові робочі місця, сплачуємо податки і робимо свій внесок у розвиток економіки Польщі. За 2024 рік компанія сплатила більш як 14 млн злотих податків до бюджетів всіх рівнів. Серед польських споживачів ми уже маємо постійний клієнтів — це приватні особи і бізнес. Наприклад, це польські підприємці, які здебільшого доставляють в Україну. Якщо відправити посилку Новою поштою з Варшави до 12.00 години дня, то вже наступного дня увечері вона може бути у Львові. Хто, як не Нова пошта стане надійним партнером для них?
Серед місцевих клієнтів популярністю користується швидка доставка з Польщі до Німеччини. Новою поштою часто відправляють валізи в Іспанію, Італію і Францію, аби не переплачувати за багаж в літаку. Тобто, ти летиш відпочивати і не турбуєшся про валізу. Її тобі до дверей доставить кур’єр Нової пошти — тоді, коли тобі буде зручно.
Як зросте мережа відділень у Польщі найближчими роками?
Плани подальшого розвитку Нової пошти у Польщі амбітні. У 2025 році плануємо відкрити ще 20+ відділень, передовсім у Тихах, Ельблонгу, Плоцьку і Кошаліні, а також два сортувальні центри — у Познані й Кракові. Компанія також матиме сучасний центр фулфілмент-сервісу у Варшаві. Все для того, щоб зробити доставку ще швидшою і зручнішою.
Усі ми знаємо меми про те, що першою у Крим чи на Курщину зайде Нова пошта або що доставить зброю на позицію. Наскільки для вас, як для бізнесу, важливо, що над промоцією компанії «працюють» самі користувачі?
Це унікальний кейс, коли люди самотужки створюють позитивний інформаційний фон навколо бренду. Проте, РФ активно використовує ці меми в інформаційній війні, пропаганді і виправданні своїх ударів по нашій інфраструктурі.
Жарти про Нову пошту під час війни стали частиною народної творчості, і ми це цінуємо. Більш того, деякі навіть підтримуємо, як-от з поверненням в Крим і відкриттям відділення в Ластівчиному Гнізді. Це було смішно
Ми приймаємо їх як свідчення довіри до компанії і те, що споживачі асоціюють нас зі швидкістю, надійністю та стійкістю.
Ця розмова відбулася за кілька днів до того, як Наталка Панченко стала жертвою цілої низки цілеспрямованих медіа-атак і дезінформаційної кампанії, організованої, ймовірно, як зазначає сама активістка, певною мірою російськими спецслужбами. ЗМІ підхопили уривок з інтерв'ю, яке Наталка Панченко дала одній з українських радіостанцій. «Зростання ворожнечі між українцями і поляками вже є дуже небезпечним, особливо для Польщі. Тому що на території Польщі почнуться бійки, тому що на території Польщі почнуться підпали магазинів, будинків і так далі», — сказала вона, що було негайно підхоплене правими силами та ЗМІ, хоча не тільки, оскільки колишній прем'єр-міністр Лешек Міллер також висловився з цього приводу. «Я здивований, що такі формулювання лунають від українських активістів. Пані Панченко вже сьогодні повинна бути в Агентстві внутрішньої безпеки і допитана на предмет того, чи володіє вона інформацією, яка могла б свідчити про підготовку якогось замаху, або чи пов'язана вона з колами, які хотіли б зірвати виборчий процес у Польщі. Вона повинна бути депортована», — сказав він в ефірі Radio Zet.
Коли після кількаденного медіа-шторму і безпрецедентного розголосу зацікавлена особа взяла слово, вона заперечила, що говорила ці слова. Вона додала, що вся заява була довшою і була вирвана з контексту, і закликала людей прочитати оригінал. У зв'язку з кампанією проти активістки, яка вже багато років живе в Польщі і має польське громадянство, було написано лист підтримки.
«Ми із занепокоєнням спостерігаємо, як під час виборчої кампанії деякі політики намагаються нагнітати напруженість і використовувати антиукраїнську риторику для досягнення негайних політичних цілей. Прямим наслідком цих дій є те, що Наталія Панченко стала об'єктом брехливої дезінформаційної кампанії. Це атака, спрямована насамперед на українську громаду в Польщі і, що найстрашніше, на біженців і вимушених переселенців з України, які знайшли притулок у нашій країні від російської агресії», — пишуть підписанти та підписантки листа.
У цьому контексті особливо доречно звучать слова Наталії Панченко про популізм під час інтерв'ю, яке ми зараз публікуємо.
Анна Я.Дудек: Уряд вводить обмеження на надання допомоги 800+ громадянам і громадянкам України. Мер Варшави і кандидат у президенти Рафал Тшасковський та інший кандидат, Кароль Навроцький, висловилися з цього приводу. Як ви оцінюєте цей крок?
Наталія Панченко: Це дуже небезпечний шлях і напрямок, в якому вирішили йти політики. І тут я підкреслюю, що не тільки Тшасковський і Навроцький, а й представники інших партій. Це ширше питання, яке показує небезпечну тенденцію. Це питання, яке безпосередньо вплине не лише на групу, яка не отримає 800+, але й на польське суспільство. Звертаючись до популістського наративу, політики відкривають скриньку Пандори, наслідки якої вони, можливо, вже не зможуть зупинити.
Чому?
Тому що гра на емоціях у такий спосіб ніколи не закінчується добре, особливо коли замовчуються факти. А факти такі: українці, які проживають у Польщі, щороку приносять до польського бюджету близько 15 мільярдів злотих, тоді як виплата 800+ для цієї групи становить близько 2 мільярдів злотих
Отже, Польща отримує від українців щонайменше 13 мільярдів, а це означає, що цієї проблеми не існує. Вона була штучно створена під виборчу кампанію. Що, до речі, підтвердила і міністр сім'ї, праці і соціальної політики Агнєшка Дзємянович-Бонк, підкресливши, що з даних видно, що ця проблема — на яку відповідало б таке запропоноване рішення — є неіснуючою, а тому в її міністерстві не ведеться ніякої роботи щодо внесення змін до правил виплати 800+. З іншого боку, якщо почати цим займатися і вчасно не зупинитися, може раптом виявитися, що вже занадто пізно. Що вже знайдений цап-відбувайло — українки, українці та їхні діти — і до них розпалена ненависть у суспільстві.
У цьому суспільстві ми маємо величезну групу громадян в громадянок України, в тому числі біженок, які прибули сюди в лютому 2022 року і пізніше.
За оцінками, кожен десятий житель Польщі — українець. Українські діти є в кожній школі та дитячому садку, українці працюють у кожній компанії. Якщо нацьковувати одних на інших, це дійсно може призвести до ситуацій, неприємних і навіть небезпечних для обох сторін.
Опитування та соціологічні дослідження показують, що ґрунт для таких настроїв став сприятливим. Ідею обмеження доступу до 800+ для українців підтримують 80 відсотків поляків, а майже відсотків опитаних не уявляють собі членства України в ЄС і НАТО без вирішення питання волинського злочину. І саме тема Волині стала однією з частин поточної президентської кампанії Кароля Навроцького. Такий популізм працює, і солідарність поляків з українцями, яка була величезною на початку війни, зараз виразно зменшилася.
Вона зменшилася, і це нормально. Те саме ми бачили у 2014 році, коли підтримка України та солідарності була величезною, а потім у 2015-2016 роках вона зменшилася. Це нормально. Це можна побачити і на інших прикладах (не лише в українсько-польських відносинах). Дозвольте мені навести приклад з жертвами повені. Наш фонд також робив збір і ми досі беремо активну участь у підтримці людей, які постраждали від повені. Коли ми поїхали туди в перші дні повені, нашим волонтерам не було що робити, тому що було дуже багато людей, які хотіли допомогти. Коли наша команда волонтерів була там під час останніх поїздок, крім нас і скаутів, допомогти цим людям не було кому. І це не тому, що проблем більше немає, або ці люди самі розібралися, або їхні квартири вже висохли і відремонтовані. Зовсім ні.
Тільки тому, що ця тема більше не з'являється в ЗМІ, люди вже почали жити своїм життям, і жертви повені фактично залишилися наодинці зі своїми проблемами, як і українські біженці. Війна все ще триває. На її початку біженців, які прибули в перші тижні, зустрічали з розпростертими обіймами — всі хотіли допомогти. Сьогодні, коли ті ж самі жінки і діти тікають від російських бомб до Польщі, їх зустрічають зовсім по-іншому. Варто зазначити, що Польща наразі не пропонує жодних спеціальних соціальних пільг для біженців з України. «Пільги для біженців», про які так голосно сурмить російська пропаганда і в які так багато людей бездумно вірять, насправді не існують.
Для багатьох українських біженок єдиною реальною формою підтримки була виплата 800+, якої їх тепер хочуть позбавити. Більше того, ця допомога доступна всім іноземцям, які мають на неї право, тож українські біженки не є винятком
Як це вплине на українську діаспору в Польщі?
На діаспору це не вплине, але це матиме великий вплив на долю воєнних біженок та їхніх дітей. Уявімо собі жінку з двома-трьома дітьми, чоловік якої на фронті або, не дай Боже, загинув, а вона не може працювати, або жінку, яка щойно приїхала до Польщі, яка ще не знає мови і травмована війною. І вона мусить давати собі раду. Такі люди просто не зможуть впоратися в таких умовах, тому вони або поїдуть далі (якщо у неї вистачить сил), або вона повернеться туди, звідки її вигнали бомби.
Але думаю собі, що значна частина цих людей залишиться тут. А тепер запитую: чи ми вже навчилися жити разом, поважати один одного, вчитися один в одного, чи нам ще багато чому треба вчитися?
Нам ще дуже багато чого треба вчитися. Перш за все, я хотіла би, щоб ми оперували в дискусії фактами, а не страхом і стереотипами. Візьмімо це 800+. У Польщі 93 відсотків українців працюють, а тих, хто приїхав після війни — 78 відсотків . Це дуже високий показник професійної активізації. Для порівняння, якщо ми візьмемо поляків, то серед поляків працює лише 56 відсотків.
Виступ Рафала Тшасковського з нагоди відзначення Дня незалежності України у Варшаві 24.08.2022. Фото: Piotr Molecki/East News
Хто з цих людей не працює?
Не працюють біженки, які мають кількох дітей, доглядають за нездоровими дітьми або самі мають проблеми зі здоров'ям. Як наслідок, вони не можуть працювати на повну ставку, тому шукають тимчасову роботу. На жаль, у Польщі це часто означає нестабільність — якщо захворіє дитина, така жінка може зникнути на кілька днів, а якщо їй самій стане гірше, вона не вийде на роботу.
Роботодавець не зацікавлений — як у випадку з багатьма польськими жінками — і не хоче давати їй контракт, працевлаштовуючи її в тіньовій економіці. Чи це її вина? Ні. Це вина системи, в якій ми всі функціонуємо. Ця ситуація стосується не лише українок чи інших мігранток, але й багатьох польських жінок, які стикаються з такими ж бар'єрами на ринку праці.
Просто про це не говорять. У цій виборчій кампанії біженці — а разом з ними і вся українська громада — стали зручною мішенню для нападок і цапом-відбувайлом для політичних ігор. Однак я сподіваюся, що польські правозахисні організації та справжні політичні лідери не залишаться байдужими і не дозволять цинічно експлуатувати беззахисних жертв путінських злочинців у передвиборчих цілях.
Політики не засвоїли урок. А ми, громадськість?
Ми перебуваємо в процесі навчання, ми весь час вчимося, але я не можу сказати, що ми багато чого навчилися. Я говорю як про поляків, так і про українців. Тому що річ з міграцією і мігрантами загалом полягає в тому, що, з одного боку, мігранти повинні бути готові до цього, а з іншого боку, приймаюча сторона також повинна бути готова. Коли я приїхала до Польщі у 2009 році, мігрантів і взагалі іноземців було небагато. Зараз їх стає все більше і більше. Я думаю, що ми, як польське суспільство, все ще перебуваємо в процесі навчання функціонувати один з одним і бачити переваги перебування тут. І саме тут я відчуваю, що Польщі дуже бракує такого лідерства.
Мудрого лідерства, прикладу?
Бракує політиків, які можуть — і хочуть —вести предметний діалог, заснований на фактах і даних. А правда полягає в тому, що Польща виграє від мігрантів.
На жаль, замість того, щоб чесно представити реальність, політики воліють грати на емоціях, звертаються до популістських наративів і керуються лише рейтингами. Замість того, щоб просвітницькою роботою та побудовою усвідомленої дискусії, вони воліють лякати суспільство та створювати штучні проблеми, бо так просто легше.
Ми фокусуємося на жінках зі зрозумілих причин — їх тут найбільше. Якщо про чоловіків з України і говорять, то часто критично — як про тих, хто переховувався, тікав від призову. Часто — як про «ухилянтів». Яка ситуація з чоловіками?
Відповідь дуже проста. І тут теж факти. Я закінчила економічний факультет, тому для мене все дуже просто і на все є факти і цифри. А факти і цифри такі, що на момент початку повномасштабної війни в Польщі вже проживало близько 1,5 мільйона українців. Чималу частку з них становили чоловіки, які приїхали сюди на заробітки, тобто були економічними мігрантами, які просто хотіли утримувати свої сім'ї. Вони проживали в Польщі по 10 років. Вони живуть у Польщі 10, 15, 20, 30 років. Раніше їх ніхто не помічав, але зараз людина, яка розмовляє з українським акцентом, викликає підозру. Дозвольте мені повернутися до цифр.
Будь ласка.
З початку повномасштабної війни близько 7 мільйонів людей залишили Україну як біженці. За оцінками, близько 20 відсотків цієї групи — чоловіки, решта — жінки і діти. З іншого боку, українська сторона повідомляє, що близько 300 тисяч чоловіків виїхали з України і не повернулися. Тобто це люди, які порушили закон. 300 тисяч з 7 мільйонів біженців — це менше 1 відстотка.
Це свідчить про те, що ймовірність того, що українець, якого ми бачимо на вулиці, нелегально виїхав з України, мізерно мала, тим більше, що існують конкретні правила, категорії, які визначають, хто може виїхати з України
Які чоловіки можуть легально виїхати з України?
Батьки трьох і більше дітей. Чоловік може виїхати, якщо він сам хворий або якщо хтось у його родині хворий — має високий ступінь інвалідності або онкологічне захворювання. Або коли в сім'ї є інвалід, або коли він є єдиним опікуном дитини, наприклад. Також є категорія чоловіків, які мають документи, що свідчать про те, що вони не можуть йти на фронт. Це великі групи чоловіків. Говорити про них як про тих, хто обманював, ухилявся від призову, — це бути частиною поширеної російської дезінформації. З іншого боку, ви не говорите про тих, хто роками жив у Польщі чи іншій країні, мав тут роботу, життя, сім'ю, а коли почалася війна, кинув усе це і пішов на фронт. Як тільки почалася повномасштабна війна, вони все кинули і поїхали в Україну захищати свою Батьківщину. Таких чоловіків у нас сотні тисяч з усього світу. Але очорнення продовжується, я була свідком деяких абсурдних ситуацій.
Яких саме?
На одному із заходів, організованих нашою фундацією, був присутній молодий чоловік, українець. Хтось агресивно запитав його: Що ти взагалі тут робиш? Це був батько дівчинки, який приїхав до Польщі лікувати свою доньку, хвору на рак. З лікарні він виходив на демонстрації на підтримку своєї батьківщини. Інший чоловік: він пройшов російський полон, був обміняний, повернувся в Україну, пройшов усі комісії та перевірки, і його визнали таким, що більше не може йти на фронт. Він приїхав до своєї родини, яка жила в Польщі. І в обох випадках ні один, ні другий чоловік не хотів пояснювати, чому вони опинилися в Польщі.
Ми це бачили, бо знаємо їхню історію. Але ці приклади показують, як деякі люди поспішні у своїх судженнях.
Як досвід цієї агресії, цієї війни — не першої складної в українській історії, зрештою, — змінив цю націю, змінив вас?
Я думаю, перш за все, це додало сил і рішучості боротися, тому що коли у тебе хочуть забрати найголовніше — хто ти є, твою ідентичність, доводячи тобі, що ти раптом росіянин, коли ти завжди знав, що ти і твої батьки, діди, прадіди — українці — це додає сил боротися і навіть, як довели українці своїм прикладом, ти готовий за це вмирати. Я не знала, що в мене стільки сил, не думала, що з двома маленькими дітьми зможу зробити стільки, скільки роблю для перемоги України. Думаю, що багато українців відчувають те ж саме. Адже в Україні зараз на фронті воюють всі: жінки, люди різного віку, різних професій, і ті, хто ще 10 років тому, або навіть 5 років тому, або навіть 3 роки тому абсолютно не думав би йти на фронт. А сьогодні вони це роблять, бо розуміють, для чого вони це роблять. Ми знаємо, що ми боремося за нашу країну, ми знаємо, що ми боремося за себе, за виживання, і ми готові заплатити за це найвищу ціну. Це, безумовно, зміцнило нас як націю, це, безумовно, об'єднало нас як народ, і, безумовно, вже буде дуже важко комусь у світі поставити під сумнів українську ідентичність і той факт, що Україна є незалежною державою.
Нашим дітям і онукам вже буде набагато легше зрозуміти, хто вони є, і не помилитися, як помилилося моє покоління і покоління моїх батьків.
24.08.2022, Варшава, Мітинг на Замковій площі у Варшаві з нагоди Дня Незалежності України. Фото: Karina Krystosiak/REPORTER
В Україні зросла кількість людей, які підтримують «компроміс». Вони хочуть, щоб війна закінчилася, і відкрито говорять про те, що схід має бути повернутий Росії у багатьох відношеннях.
Звичайно, є люди, які так думають і висловлюють подібні думки. Я думаю, що це походить від почуття відчаю і безсилля. Вони бачать, як світ — особливо країни-партнери, які на початку заявляли про підтримку «до перемоги», — поступово віддаляється. Допомога біженцям зменшується, поставки зброї скорочуються, а обіцянки підтримки все частіше залишаються лише словами. У такій ситуації деякі люди відчувають себе покинутими і доходять до того, що готові погодитися на все, аби тільки закінчилася ця війна.
Партнери можуть говорити, можуть робити вигляд, що залучені, можуть навіть частково допомагати — але не вони платять найвищу ціну. Це українці щодня ховають своїх близьких, це в українців гинуть доньки та сини, це українці вже третій рік живуть під постійними ракетними та бомбовими обстрілами. Вони мають право відчувати себе покинутими світом і запитувати: Можливо, нам варто здатися?
Але є й ті, хто не втрачає рішучості і готовий боротися далі.
Питання в тому, як довго Україні доведеться протистояти нинішній ситуації наодинці? Чи справді Європа та її партнери, які на початку однозначно заявляли про свою підтримку перемоги, дотримають свого слова?
Тому що, якщо вони залишать Україну наодинці, немає жодних реальних шансів, що вона зможе перемогти Росію самотужки. Так само, як жодна інша європейська країна не виграє цю війну самотужки.
Які настрої в Україні після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах?
Різні. Люди завжди діляться на оптимістів і песимістів. Це правда, що за Байдена США тримали Україну на такій крапельниці, яка дозволяла їй не здаватися, що вона не була достатньо сильною, щоб піти в наступ і перемогти. Очевидно, що це підтримувало Україну, але це також не було на 100 відстоків тією підтримкою, якої Україна потребувала. Щодо Трампа: це одне велике невідоме.
Дуже важко передбачити, як це буде далі. Спочатку всі наполягали на тому, щоб Україна сіла за стіл переговорів, тільки забули, що для переговорів потрібні принаймні дві сторони. Сподіваюся, тепер усім стало зрозуміло, що Путін не має наміру ні з ким розмовляти. Він не хоче ніякого миру; питання в тому, що світ буде з цим робити. Росія розуміє лише мову сили. Якщо ми не будемо сильними, ми чекаємо на Путіна в інших європейських країнах, тому що в Україні він точно не зупиниться. Це, я думаю, вже всі розуміють. Так само, як ми говорили в 2014 році, що Путін не зупиниться в Криму, ми говоримо сьогодні, що він не зупиниться в Україні.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
