Ексклюзив
20
хв

Великий сором СБУ. Як спецслужби шукали компромат на журналістів, що розказують про Єрмака та Татарова

В Україні свій «Вотергейт». Тридцять офіцерів СБУ знімали шукали компромат на сплячих журналісток BIHUS.info. Тепер очільник Служби безпеки змушений пояснювати послам G7, що все не так, як виглядає з боку.

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Голова Служби безпеки України Василь Малюк. Фото: СБУ

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Уже достеменно відомо, що ті славні молоді люди, які три доби знімали приватні розваги Дениса Бігуса та його команди, — були працівниками Департаменту захисту національної державності СБУ. Це структура, яка має неухильно вишукувати паростки сепаратизму, громадян та організації, що прославляють війну Росії проти України, а ще неухильно стежити за тим, аби ніхто не захопив владу в обхід Конституції та демократичних виборів. 

Однак, якщо уважно прочитати інтерв’ю із топ-посадовцями із нашумілої книжки американського журналіста Саймона Шустера «Шоумен», — саме представники цього департаменту найчастіше вимикали мобільні телефони і першими тягли валізи до кордонів з Польщею. Адже, за словами секретаря РНБО Олексія Данілова, вважали, що «Опір марний. Росіяни нас переможуть»…

Зустріч голови Служби безпеки України з послами країн G7, під час якої він розповів про ситуацію, пов’язану зі стеженням за командою Bihus.Іnfo. Фото: СБУ

Чисто по-людськи, прикро, що нинішній очільник СБУ Василь Малюк — професіонал спецслужб, а не політичний призначенець — має пояснювати західним партнерам, чому його підопічні витрачали шалені бюджети, аби зняти сплячих журналісток у трусах у готельних номерах [16 січня 2024 року один з ютуб-каналів опубліковав відеоролик із фрагментами телефонних розмов ніби працівників Bihus.Info, які обговорювали можливість придбання наркотиків, а також відео із прихованих камер з моментом нібито вживання наркотиків журналістською командою під час новорічного корпоративу. — Ред.]. 

Було би набагато ліпше, якби нинішній голова СБУ розказав німцям, французам та італійцям, чому московська церква ніщо інше, як ФСБ та ГРУ в рясах, як саме морські дрони вразили опори Кримського мосту, а SeaBaby — десантні кораблі та носії крилатих ракет. 

Було би добре, якби в інших умовах наш топочільник СБУ повихвалявся послам G7, як саме вдалось ліквідувати зрадників і пропагандистів окупації Іллю Киву та Владлена Татарського. 

Натомість Малюк змушений віддуватися за ідеї, які пахнуть креативом Михайла Подоляка [радник керівника Офісу Президента України. — Ред.] та технологіями часів Майдану Олега Татарова [заступник керівника Офісу Президента України. — Ред.]. Та щиро обіцяти, що тиску на незалежні медіа з боку СБУ не буде. 

Однак зерно сумніву посіяне. І кожне посольство побачило, що в умовах браку піхоти на фронті, виснаження людей в окопах і повільне просування закону про мобілізацію — в української влади свої пріоритети. І це не бажання виграти війну за виживання з Російською Федерацією. Це бажання зберегти рейтинги, виграти вибори знову і заткнути пельку журналістам, які лише за останній рік зробили низку резонансних сюжетів про корупцію в найвищих колах Банкової. 

Тиск на журналістів і огидне кіно про спецзавдання цілого департаменту СБУ відбувається в той момент, коли Європейський союз чітко каже, що 50 мільярдів євро йтиме виключно на демократію, а не іменну автократію. І збереження свободи слова — важливий пункт. 

Засновник BIHUS.info Денис Бігус — не просто журналіст-розслідувач. Він з перших днів пішов добровольцем на фронт, був на захисті столиці, під Миколаєвом та Херсоном — а отже, це ще був і удар під дих ветерану. 

Намагання закрити рота пресі — залишкам здорової журналістики, яка не стала пропагандою єдиного телемарафону, — не те, що треба Україні на тлі сутичок у Конгресі про допомогу Україні. Абсолютний червоний прапор у ту мить, коли головний пропагандист Трампа Такер Карлсон їде на інтерв’ю з Путіним. Де республіканцям можуть продати війну в Україні, як на намагання кремлівського вождя зберегти консервативний православний світ без НАТО, ЛГБТ і інших нюансів. 

Стеження за журналістами-розлідувачами — розкішний кейс, який гучно звучатиме через горло будь-якого трампіста-популіста. Аби врешті лозунг виборчої програми: «Я вирішу з Путіним питання України за одну добу! Лише оберіть мене президентом» — звучало переконливо для мільйонів потенційних виборців. 

Подібні спецоперації СБУ в готельних комплексах під Києвом — не те, що треба нашій безпеці та обороні. Буквально днями президент Володимир Зеленський знімав пропагандистське відео про Роботине. Там в кадр попали змучені виснажливими боями армійці, які б не відмовились від свіжої крові у вигляді молодих капітанів та майорів із СБУ.

4 лютого Зеленський відвідав передові позиції українських військових у районі села Роботине. Фото: ОПУ

Офіційне пояснення Служби безпеки про те, що це була частина історії про пошук банди наркодилерів — теж розбивається об тверді факти [СБУ заявила, що стежила за журналістами в рамках «протидії організованій наркозлочинності». — Ред.]. Свого часу колумбійського наркобарона і терориста, який підривав кандидатів у президенти, суддів і пасажирські літаки, — затримувала група в 17 осіб. 

А найбільший тригер українців, які бачать це реаліті-шоу — це те, що стеження за журналістами відбувається в той час, коли Банкова націлена обезголовити ЗСУ та відправити у відставку двох топ-військовиків Валерія Залужного та Сергія Шапталу. 

Тридцять дорослих чоловіків прямо зараз мали б з’ясовувати, хто узурпує владу в країні в часи війни і намагається насадити нам чисто кремлівські моделі. Але ні. 

Негативу у цій історії багато — і він ще обернеться остаточною зневірою громадян до влади, недовірою людей до СБУ попри те, що там є чесні і професійні підрозділи, які працюють безпосередньо на передовій, а також ще більшим страхом втратити незалежність і перетворитись у щось подібне до Росії, де не можна чхнути без погодження влади. 

Стеження за журналістами — відбувається у той момент, коли «Альфа» СБУ рубає окупантів в найбільш гарячих точках фронту. І просить допомогти fpv чи автомобілем. Адже наші політичні очільники не дають їм грошей на реально важливі речі, зате є потужні бюджети на пошуки компроматів проти ЗМІ та політичних опонентів.

Дуже часто «Альфа» СБУ та контррозвідка просить грошей на збори саме у незалежних медіа. І, очевидно, після жахливих вчинків їхніх колег із ДЗНД СБУ — відмов буде більше. Преса завжди радо співрацює з тими, хто справді береже нашу незалежність, однак збереження демократії нині не менш важливе.

No items found.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Нинішній Трамп суттєво відрізняється від того, що вступив на посаду сім років тому. Інавгураційні заходи були більш консервативними та американоцентричними — це читалось від лаконічних заяв до бенкетного меню з локальними смаколиками, на кшталт стейку з Омахи (штат Небраска) та вина з Каліфорнії.

Присяга 47-го президента США. Фото: Rex Features/East News

Попри те, що Трампа часто називають другом Путіна, знайомим Орбана і цинічним бізнесменом, левова частина його промови була присвячена США. У ній червоною ниткою йшлось про те, що Америку «знову поважатимуть в усьому світі». 

— Золота ера Америки починається зараз. Від сьогодні наша країна процвітатиме. Нам будуть заздрити всі нації та країни. Кожного дня адміністрація, я особисто, буду ставити завжди Америку на перше місце, — сказав 47-й президент США.

Це досить сміливі амбіції на тлі того, що в західних колах все частіше визнають, що скрутне становище України виникло через слабке лідерство Заходу і його умиротворення Росії та Китаю

Коли Путін урочисто святкував анексію Криму та плескав утворенню квазідержав ДНР та ЛНР, велика частина західних лідерів умиротворювала Кремль. Ба більше — шукала способи, як можна зрозуміти росіян і раділа, коли коли можна було списати щось на ефемерних українських радикалів та нашу корупцію. 

Плескаючи словам Трампа про «сильну Америку» — варто згадати усе. І тут буде досить інфантильна позиція Барака Обами — самоусунутись, і відверте бажання Ангели Меркель заробити на російському газі. Уже мовчу про двох французьких президентів — Ніколя Саркозі, а потім Франсуа Оланда — всі вони широко заплющували очі на війни та продовжували зустрічатися з міжнародним злочинцем Путіним та палко тиснули йому руку. І нічого, що кричала Україна у вогні, намагалась достукатись до голосів розуму Польща в особі трагічно загиблого в авіатрощі під Смоленськом Леха Качинського, розкладали на атоми російські гібридні схеми країни Балтії… Східну Європу ще донедавна вважали неконструктивними русофобами. 

Під час виборчої кампанії Трамп обіцяв вирішити питання російсько-української війни за 24 години. Виявилось, це була ілюзія — тому можна сміливо сказати, що одну передвиборчу обіцянку новий президент США не виконав

Утім, у своєму зверненні до народу він оголосив нову тезу, пообіцяв: 

— Ми закінчимо війни, навіть в які не вступали. Я буду людиною, яка встановлює мир у всьому світі.

У цьому є щось іронічне, бо традиційно про мир у всьому світі наївно говорили фіналістки конкурсу краси Miss Universe, чиїм власником був ніхто інший як Дональд Трамп.

Утім, чи можливий цей мир? Що ж, тут би хотілось зауважити, що Україна точно заслуговує на більше, ніж короткострокове врегулювання, в якому Путін буде винагороджений новими окупованими землями за свою жорстокість. Якщо раніше Трамп усі помилки вішав на Джо Байдена, то зараз цього алібі нема. Джо і пані Джил не приховували своїх радощів, що глобальні виклики уже не їхній клопіт, хай про це думає наступник.

Із цікавого та несподіваного — Трамп зібрав на свою інавгурацію рекордні 250 мільйонів доларів пожертвувань. До збору долучились провідні технологічні компанії, криптоінвестори та банки. Присягу гаранта слухали топи Google, Apple, Open AI, Amazon, Ілон Маск та Маск Цукерберг — всі ті, кого називають технокапіталістами.

Тепер вони теж пов'язані з Трампом і мають відповісти собі на питання, чи готові до нових викликів, до потенційної Третьої світової війни

І врешті, як може допомогти новий айфон та алгоритм Facebook, коли уже зараз Китай розбудовує свою армію і флот вражаючими темпами, щоб кинути виклик США. Врешті, як самі бізнесмени ставляться до апетитів Китаю, якщо ще вчора Пекін був чи не найбільш важливим торговельним партнером Америки?

Поки Трамп обіцяв мир у всьому мирі, на публіку виліз російський диктатор, який привітав нового президента США і заявив, що готовий до переговорів про «довготривалий мир». Попри те, що у світі не бракує корисних ідіотів та наївних мрійників про іншу, покращену Росію, ця вилазка в люди з сигналами не просто так.

Лише за десять днів до завершення президентського терміну Джо Байдена його Міністерство фінансів оголосило про нові жорсткі санкції проти Росії, спрямовані в основному на нафтогазову галузь, — корону російської економіки. 

Старий та новий президенти США. Фото: Rex Features/East News

Члени команди Трампа, як то майбутній державний секретар Марко Рубіо або радник з питань нацбезпеки Майк Уолц, визнали, що шукають важелі впливу на Москву. І стара адміністрація вручила їх новій, аби переконати силою піти Путіна на компроміс. 

Саме тому Мінфін США оприлюднив список із 100 російських компаній, серед яких такі гіганти, як один із найбільших виробників зброї «Тактичне ракетне озброєння» та Московська біржа

За задумкою, зменшення доходів від російських вуглеводнів може стати певним важелем впливу. Звісно, пакет допомоги із новими ракетами та літаками був би краще, але і це непогано. Усього тиждень санкцій — і надходження доларів до Росії впали до рівня 1990-го року. Третина валютної виручки топових російських кампаній застрягла за кордоном якраз через нові санкції. А малий приватний бізнес Росії стогне, бо стоїть на межі банкрутства.

Тому Путін задумався, як же далі скидати долари від «бізнесу президентів» та як уникнути голодних бунтів на Росії. 

Аби у Трампа не було спокуси зняти кілька санкцій, Байден вписав «пасхалку». Внести зміни до списку може лише Конгрес, а так як більшість матимуть республіканці, то Путін з нафтодоларами — вже їхній головний біль.

Дональд Трамп своїм посланням до народу пообіцяв кінець хаосу у світі. Але питання, чи не переросте все у Третю світову і хто наступний сидітиме в окопах, крім українців, за захист вільного світу — відкрите.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Мирний Трамп перед лицем хаосу. Чи зможуть США стати сильними знову?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
протест, Ліза, жертва

25 лютого минулого року оголену, непритомну Єлизавету знайшов сторож у воротах на вулиці Żurawia у Варшаві. Він викликав на місце події швидку допомогу і поліцію, і Єлизавету доставили до лікарні. Вона була в критичному стані. Вона не прийшла до тями і померла 1 березня. У день, коли стався напад, був заарештований злочинець, Доріан С. 

23-річному чоловікові були пред'явлені звинувачення в пограбуванні, сексуальному злочині і замаху на вбивство із застосуванням холодної зброї. Суд постановив взяти його під варту.

Ліза

Зараз у Варшавському окружному суді Доріан С. засуджений до довічного ув'язнення за зґвалтування і вбивство 25-річної Лізи. Її сім'я отримає відшкодування. «Обвинуваченого слід якомога швидше стерти з пам'яті, щоб скоєне ним зло не стало притягальною силою», — сказав суддя Павел Добош у мотивувальній частині вироку. І саме обґрунтування у цій справі слід вважати новаторським. Я читала і чула багато виправдань у справах про насильство, в тому числі сексуальне. Я читала обґрунтування закриття справ, рішення судів про відхилення скарг на закриття справ. Жодного разу в жодному з них я не зустріла ставлення до потерпілої особи як до суб'єкта. Я не знайшла ані крихти співчуття. У багатьох не було навіть звичайної людської порядності. Лише юридичні заяви, статті, параграфи. У цих обґрунтуваннях не було нічого про те, хто і кому завдав шкоди. Саме тому я вважаю мотивацію судді Павла Добоша винятковою. І такою, що дає надію всім тим, хто вирішив боротися за справедливість і за себе. 

Про вбиту Єлизавету суддя Добош сказав: «Ліза». Як він пояснив, він використав цю зменшувальну форму, щоб «жертва її життя не стала знеособленою»

«Ліза пережила біль, жах, врешті-решт смерть. Саме тому я буду говорити про жертву саме так, щоб вона не залишилася в нашій пам'яті лише — говорячи юридичною мовою — як об'єкт злочину, як об'єкт виконавчої дії», — сказав він. Він розповів про життя Лізи: «Разом з ним (партнером Лізи — ред.) вони знайшли безпечне місце в Польщі, у Варшаві. Вони обидва, можна сказати, біженці. Ліза з Білорусі, а Данило з України. У лютому минулого року, з нагоди дня народження Лізи, вони поїхали до Іспанії. Будували якісь свої плани, мріяли про подальше життя».

У повсюдному наративі про людей, які постраждали від сексуального насильства, вторинно віктимізуються в судах, поліції, прокуратурі, де ми постійно чуємо про те, що «зрештою, вона була п'яна», «вона була в короткій сукні», «вона поводилася зухвало», його слова про те, що ситуація, в якій опинилася Ліза, повернувшись вранці додому після зустрічі з подругою Анною після «дівич-вечора», була природною, є революційними. Не обставини чи поведінка Лізи призвели до трагедії. 

29.02.2024, Варшава, Середмістя, вулиця Маршалковська. Протест і марш мовчання від вулиці Журавя до Палацу культури і науки під гаслом «Її звали Ліза» у зв'язку зі смертю білоруської дівчини Лізи після нападу і зґвалтування, що сталися на вулиці Журавя. Фото: Maciek Jaźwiecki / Agencja Wyborcza.pl

Наша донька, сестра, дружина, подруга

«Ця ситуація не характеризується чимось надзвичайним, вона є природною. Зрештою, ми можемо уявити, що наша донька, сестра, дружина, партнерка, подруга (...) йде цією вулицею, цією дорогою, у такий самий час. Ліза щось переглядає в телефоні, позаду неї наближається молодий чоловік, сильніший за неї, вищий. У нього в руці балаклава. Він підходить до Лізи, одягає цю балаклаву. Виявляється, у нього в руці ще й ніж. Він приставляє цей ніж до шиї Лізи, закриває їй рот іншою рукою і штовхає її до стіни. Він притискає її своїм тілом, в якийсь момент вихоплює її телефон. Ліза щось каже чоловікові. Її рухи обмежені тілом, вона не може вирватися і не може піти», — сказав суддя Добош. 

У Польщі — хоча не тільки тут — жертви насильства не сприймаються серйозно. Рідко хто їм вірить, ставлячи під сумнів їхні розповіді, намагаючись присоромити їх і перекласти на них провину. Цим рясніють судові процеси. Найсвіжіший приклад: справа Вікторії, молодої жінки, яку зґвалтували, і суддя запитав її, чи «їй це сподобалося». І чому вона не завадила. Саме тому була створена петиція, адресована міністру юстиції Адаму Боднару, з проханням «вжити негайних заходів для поліпшення ставлення системи правосуддя до людей, які пережили сексуальне насильство». Фемінотека закликає до навчання суддів, працівників судів, прокуратури та експертів розпізнаванню, розумінню та належному поводженню з людьми, які пережили сексуальне насильство, до регулярного моніторингу та оцінки процедур роботи з людьми, які пережили сексуальне насильство, з метою усунення системної недбалості, а також до створення спеціалізованих відділів у прокуратурах та судах усіх рівнів, куди б передавалися справи про домашнє, сексуальне, ґендерно зумовлене насильство, і де б працювали люди, які пройшли відповідну підготовку з цієї тематики.

Саме тому це обґрунтування є унікальним. Воно має бути обов'язковим для прочитання поліцейськими, прокурорами, суддями та експертами.

Тому що на цьому місці міг опинитися будь-хто з нас. Дочка, подруга, сусідка, сестра. Жодна з нас не є номером справи

І кожна з нас заслуговує на гідність і — це дійсно можливо — на повагу та співчуття.

20
хв

«Я буду говорити про неї "Ліза"». Революційне обґрунтування вироку в справі смерті Єлизавети

Анна Й. Дудек

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Давос-2025 в тіні Трампа: ризики та рішення

Ексклюзив
20
хв

Кеті Лешкашелі, бойова медикиня: «Для мене справа честі брати участь у цій війні, бо Росія — це і мій особистий ворог»

Ексклюзив
20
хв

Мирний Трамп перед лицем хаосу. Чи зможуть США стати сильними знову?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress