Ексклюзив
20
хв

Український Святвечір традиційно починається з куті, а польська Вігілія — з облаток

Чим відрізняються 12 основних польських та українських страв на Різдвяному столі?

Юлія Ладнова

Улюблені страви польського вігілійного столу. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Цьогоріч українці разом з усім світом відзначають Святвечір або Вігілію (Wigilia означає «нічне бдіння», утримання від сну) — вечір напередодні Різдва.

Коли ввечері 24 грудня на зимовому небі з'являється перша зірка, яка символізує Вифлеємську, родина традиційно збирається за столом.

У польської Вігілії та українського Святвечора багато спільного. На святковому столі присутні 12 пісних страв — за кількістю апостолів Ісуса Христа. В обох країнах на вечерю готуються страви з риби, капусти, грибів і маку. Разом з тим існує різниця в технологіях приготування святкових страв, через що їжа на українському та польському столах часто смакує зовсім по-різному.

1. В Україні починають з куті, в Польщі — з облаток

В українців різдвяний стіл асоціюється з кутею. Фото: Shutterstock

В Україні та Польщі на Різдво готують кутю — зернову кашу з сухофруктами, медом, маком та горіхами. В Україні це головна страва святкового столу. Але якщо у нас ця страва вважається традиційною для всіх регіонів, то в Польщі її шанують здебільшого на сході країни. Кутя вважається символом достатку та благополуччя, а пшениця символізує вічність (адже зерно щороку проростає). Мак — символ родючості та багатства, мед — допомога від сил природи, горіхи — оберіг від хвороб.

Істотна відмінність у тому, що український Святвечір традиційно починається з куті, а польська Вігілія — з облаток (opłatek). Це тонкі прісні вафлі, які називають різдвяним хлібом. Символ примирення, прощення образ, які були завдані протягом року. І в Польщі ритуал ділення облатками найдзвичайно важливий. Кожен член родини під час вечері відламує шматочок облаток інших родичів і ділиться з ними своєю. Весь процес супроводжується побажаннями щасливого Різдва та символізує єдність родини та прощення.

У Польщі кладуть під скатертину сіно та діляться облатками. Фото: Shutterstock

2. Червоний борщ з вушками та борщ із чорносливом і грибами

Польський вігілійний стіл важко уявити без червоного борщу з вушками. Тоді як на українському різдвяному столі борщ не обов'язковий. А якщо його все ж подають, то додають чорнослив, гриби й сметану. Українці впевнені, що справжній борщ має бути настільки густим і наваристим, що в ньому ложка стоїть.

Кажуть, українцю ніколи не вгодиш чужим борщем. Але різниця між цією стравою в Україні та Польщі дійсно феноменальна. Польський червоний борщик готується на основі закваски з буряка з додаванням селери, цибулі, оцту або лимонного соку. І смак страви залежить від того, наскільки ця закваска кисла чи солодка. «У хорошому борщику багато цукру», — говорять поляки. А ось картоплі, капусти та квасолі в польському борщі не зустрінеш. До бурякової закваски в тарілки кладуть «вушка» — вироби з тіста на кшталт пельменів, фаршированих капустою та грибами.

Польський борщ з вушками сильно відрізняється від традиційного українського борщу. Фото: Shutterstock

3. Узвар та суп із сухофруктів зі спеціями

Узвар у Польщі часто називають різдвяним супом. Готують його зазвичай із сушених яблук, слив, груш, родзинок, абрикосу та інжиру. Ще в Польщі люблять додавати до узвару спеції: корицю, гвоздику, імбир і навіть ваніль.

Як його не назви, а компот із сухофруктів завжди смакує взимку. Фото: Shutterstock

4. Вареники та пероги (pierogi)

Традиційно як на Вігілію, так і на Святвечір подають вареники з квашеною тушкованою капустою. Нерідко до страви додають гриби. І завжди — цибулю, обсмажену до золотистої скоринки. В Україні популярними є також вареники з картоплею.

Традиційна українська страва припала до душі людям в усьому світі. Фото: Shutterstock

5. Вінегрет та sałatka jarzynowa

У Польщі король салатів на вігілійному столі — овочевий з майонезом (sałatka jarzynowa). Це місцева версія салату Олів'є. Заправляється пісним майонезом і готується з варених моркви, картоплі, яєць з додаванням маринованих огірків, зеленого горошку та цибулі. В Україні на Святвечір прийнято готувати вінегрет із солоним огірком, квашеною капустою та квасолею. Деякі додають до вінегрету горошок, оселедець чи тюльку.

Українці звикли їсти салат Олів'є на Новий рік, а на Різдво готують вінегрет. Фото: Shutterstock

6. Голубці з картоплею в Польщі, з рисом та грибами – в Україні

У Польщі традиційні пісні голубці до різдвяного столу готуються із пропарених капустяних листів та начинки із сирої тертої картоплі, обсмаженої цибулі та манної крупи. В Україні їх прийнято начиняти рисом та грибами. У Польщі цю страву люблять запікати в соусі з томатної пасти та сметани, а в нас віддають перевагу тушкованню у сметані з цибулею та морквою.

В Україні мало хто додає до голубців манну крупу. Варто спробувати! Фото: Shutterstock

7. Тушкована капуста з горохом і без

Страви з тушкованої капусти — обов'язкові на польському й українському столах, от тільки готують їх по-різному. У нас прийнято свіжу капусту нашаткувати та тушкувати її в каструлі з олією й водою чи грибним відваром, додати за смаком томатну пасту, цибулю чи гриби. Тоді як у Польщі ця страва є досить оригінальною, бо до капусти додають горох.

Тушкована капуста з горохом — вігілійна страва. Українці замість гороху додають квасолю. Фото: Klopotenko.com

8. Смажений короп і товстолобик на овочевій подушці

Смажений короп зі хрусткою скоринкою — одна з головних страв на святковому столі. в Польщі. Часом коропа маринують у пиві або подають у желе. Риба символізує багацтво та нібито виконує бажання на наступний рік.

В Україні рибу частіше запікають у духовці з овочами. І це не обов'язково має бути короп. Підійдуть і товстолобик на овочевій подушці чи форель.

Короп вважається символом багацтва та достатку. Фото: Shutterstock

9. Оселедець маринований і в сметані

На Різдвяному столі в Польщі та Україні оселедець — завжди бажана страва. Але в нас зазвичай подають його маринованим і заправленим олією з цибулькою, тоді як в Польщі віддають перевагу оселедцю в сметані. Для цього вже готовий малосольний оселедець змішують з жирною сметаною, маринованою цибулею, шматочками кислого яблука, додають трохи гірчиці, оцту, лимонного соку та цукру, дозволяючи оселедцю в усьому цьому кілька годин поплавати.

Оселедець до польського столу подають у сметані. Фото: Shutterstock

10. Грибна юшка з лазанками

Традиційний польський суп із лісових грибів на Вігілію подають з тонкими домашніми лазанками (шматками тіста з пшеничного, житнього чи гречаного борошна). В Україні страву готують із сушених білих грибів з додаванням борошняної заправки, що надає густої консистенції й перетворює рідину на суп-пюре.

Грибна юшка в українців часто густіша, а в польський варіант додають лазанки. До речі, на Галичині така юшка теж дуже популярна. Фото: Shutterstock

11. Різдвяний калач в Україні — локшина з маком у Польщі

Польську вечерю на Вігілію неможливо уявити без макового рулету (makowiec). Нерідко його замінюють на локшину з маком (kluski z makiem). Для цього достатньо зварити макарони, додати до них мак, мед і волоські горіхи за смаком. В Україні готують з маком витушки, рулети й вареники. А ще люблять ялбучні пляцки з корицею та кекси з цукатами.

Польський варіант маковика завжди містить багато маку. Фото: Shutterstock

12. Пиріжки, пряники та paszteciki

На польскому столі на Вігілію часто можна побачити листкові пиріжки paszteciki з капустою або грибами. В Україні теж часто пекуть пиріжки, але з дріжджового тіста. З капустою, грибами, гречкою з кропом, квасолею або горохом, а також зі смаженою цибулею та вареною картоплею. В Україні пиріжки часто роблять солодкими — з повидлом, маком, фруктами, тоді як в Польщі віддають перевагу різдвяним торуньським пряникам.

Маленькі пиріжки з листкового тіста начиняють капустою та грибами. Фото: Shutterstock
















No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Вся Польща живе результатами президентських виборів. Кандидат від центристської Громадянської платформи отримав 49,11% голосів, а Кароль Навроцький з партії «Право і справедливість» — 50,89%. Останній переміг, хоча це найменша різниця голосів в історії Польщі. У серпні Навроцький буде приведений до присяги як президент і разом з дружиною і трьома дітьми переїде до Президентського палацу. 

Особливий інтерес викликає Марта Навроцька — майбутня перша леді, 39-річна держслужбовиця, мати трьох дітей. І лояльна дружина. Спочатку в кампанії Навроцького її не було видно. Вона долучилася — або її долучили — пізніше, але коли вона вже приєдналася до чоловіка, відразу стала помітною. Не тільки на передвиборчих зустрічах чи мітингах, а й під час ліплення вареників у клубах сільських господинь, візитів до дитячого будинку й занять спортом. Фоторепортажі про це вона публікувала в соціальних мережах. 

На відміну від Малгожати Тшасковської, супутниці життя Рафала Тшасковського, вона майже завжди була на задньому плані, на пів кроку позаду, а не поруч. Вона і не намагалася, як Тшасковська, налагодити особливі стосунки з жінками, мобілізуючи їх до голосування. Просто була при чоловіку

Класично. Традиційно. Адже саме на традиції зробили ставку як партія ПіС, так і Кароль Навроцький. А традиція в даному випадку означає дружину лояльну, консервативну, яка стоїть на крок позаду. Як символ старого порядку. 

Обрання президентом Кароля Навроцького — це, звичайно, кардинальна зміна в житті всієї його родини. Марта Навроцька вже сказала, що в родині «одного політика достатньо», що може свідчити про те, що вона не буде, як Агата Корнхаузер-Дуда, дружина президента Анджея Дуди і нинішня перша леді, залучатися до питань, які найбільше розпалюють суспільство і цікавлять виборців. Як-от репродуктивні права, зокрема право на аборт, або партнерські союзи. Як буде — покаже час. 

«Я б хотіла бути ближчою до людей», — каже Марта Навроцька в інтерв'ю правому телеканалу TV Republika, вміло ухиляючись від коментарів на гострі соціальні питання. «Я не політик. Одного політика в родині достатньо». А коли світові й польські ЗМІ висували звинувачення проти Навроцького, зокрема в захопленні квартири пенсіонера, участі в бійках, вживанні наркотичних речовин і сутенерстві, Марта відповіла так: «Кароль — хороша людина». 

У дитинстві і юності вона займалася балетом, але не пішла цим артистичним шляхом. Закінчила факультет права й адміністрації Гданського університету, а останні кільканадцять років працювала в Державній податковій службі, займаючись контролем нафтової, спиртової промисловості й незаконного грального бізнесу. «Ми заходимо в нелегальні пункти з азартними іграми, затримуємо людей, вилучаємо автомати, готівку, проводимо процесуальні дії», — розповідає Марта Навроцька в «Super Express». Про свої професійні обов'язки вона також згадала на сцені під час однієї з передвиборчих зустрічей, на якій супроводжувала чоловіка. На звинувачення її чоловіка у зв'язках зі злочинним середовищем і називання його «гангстером» відповіла: «Я ганяю гангстерів, а не виходжу за них заміж». 

Марта і Кароль Навроцькі під час забігу в Перемишлі, 30.03.2025. Фото: Kamil Krukiewicz/REPORTER

Сам Навроцький про свою дружину каже, що вона є «відкриттям кампанії» — «сильна, смілива, емпатична». Вона послідовно вибудовувала його позитивний імідж і відбила чи не всі атаки. Марта Навроцька взяла відпустку на час кампанії, а рішення про участь чоловіка у виборах приймалося спільно: «Ми виклали на стіл всі «за» і «проти».

Марта розповідає: «Ми знали, що оскільки він не має досвіду в політиці, йому доведеться навчитися цих правил. Він також не був широко відомий за межами кола людей, які цікавляться історією. І тоді я сказала: “Це складне завдання, але якщо ми на це зважимося, ти виграєш ці вибори”». 

Коли журналісти запитували її, чим вона хотіла б займатися як перша леді, Навроцька відповіла, що молоддю — «особливо тією, яка має особисті й психологічні проблеми». Вона також говорила, що важливими для неї є питання людей похилого віку й людей з інвалідністю. «Я точно хочу бути людиною, яка буде близькою до людей», — заявила вона. Це важливі заяви, особливо в контексті кризи психічного здоров'я дітей та молоді, зростання кількості людей похилого віку та величезної кількості людей з інвалідністю, чиї проблеми постійно відкладаються «на потім». Час покаже, як з цим як перша леді впорається Марта Навроцька. Буде, як Агата Корнхаузер-Дуда, мовчати з найважливіших соціальних питань чи обере залучатися, як Йоланта Квасневська чи Марія Качинська. Але судячи з її активності під час кампанії, можна передбачити, що вона буде лояльно підтримувати чоловіка в усьому. Навіть якщо сама при цьому буде на крок позаду нього.

20
хв

Близька до людей, але далека від політики: яка вона, майбутня перша леді Польщі?

Анна Й. Дудек

З 2022 року Польща прийняла кілька мільйонів громадян України. Жінок, дітей, людей похилого віку, цілі сім'ї — часто з однією валізою і життям, залишеним за кордоном. Хоча багато з цих людей розглядали Польщу як транзитний пункт, значна частина вирішила залишитися, влаштувавшись тут на роботу, записавши дітей до шкіл і будуючи нове життя. І саме тут починається проблема, яка, на жаль, рідко з'являється на перших шпальтах газет чи на телебаченні. Проблема, яка в довгостроковій перспективі вирішить все: психологічна безпека — необхідний стовп ширшої соціальної безпеки. Без неї не буде ні освіти, ні роботи, ні інтеграції, ні спокою в суспільстві. Тільки напруга, тиша і взаємна недовіра.

Що таке психологічна безпека

Це стан, в якому людина почувається безпечно у відносинах з іншими — прийнятою, такою, яку не оцінюють, вільною від сорому й страху. Коли їй не потрібно прикидатися, виправдовуватися, ховатися. Коли вона може бути собою і діяти — вчитися, працювати, жити. Це не розкіш. Це основна умова для розвитку і психічної рівноваги.

Для людини, яка пережила бомбардування, втечу з країни, розлуку з близькими та адаптаційний стрес, безпека стає ключовими ліками. Тільки от дуже важко її відновити в чужій країні, з чужою мовою та в незнайомій системі

Психологічна безпека — це основа інтеграції і функціонування без стигматизації. Це не тільки відсутність загроз, але й наявність позитивних спільних досвідів, тобто емпатії та солідарності. Дрібні жести з боку поляків — доброзичливість сусіда, допомога в оформленні документів, підтримка вчителя в школі чи розуміння з боку роботодавця — створюють відчуття, що новоприбулі з України почуваються «як вдома». Такі досвіди створюють психологічні мости: емоційні зв'язки й довіру, які не тільки пом'якшують наслідки воєнної травми, але й будують фундамент спільного суспільства. 

Коли мозок бореться за виживання, він не буде вивчати тригонометрію

У польських школах навчається близько 150 тисяч українських дітей. І хоча в коридорах цього не видно, чимало з них щодня ходять по мінному полю емоцій: страху, відчуття чужості, мовного бар'єру, нерозуміння, іноді тихої (або голосної) неприязні. Адже це молоді люди, які несуть досвід втечі від війни, втрати дому, а іноді й близьких.

Психологія говорить чітко: дитина, яка не почувається в безпеці, не здатна вчитися. Мозок у стресовому стані не обробляє знання — він переживає.

Режим «біжи або борись» перемагає «розв'яжи задачу з математики». І це не питання ліні чи відсутності здібностей. Це біологія

Школа — це полігон для стосунків. Вона може бути мінним полем або прекрасним садом.

На жаль, польська школа рідко готова до дітей з міграційним і воєнним досвідом. Вчителі мають добрі наміри, але часто їм бракує часу, інструментів і підтримки. Бракує культурних асистентів, інтеграційних програм, роботи з класом над емпатією та розумінням відмінностей. Адже ці діти не потребують «більше граматики» — вони потребують відчуття, що їх помічають, розуміють і що вони в безпеці.

Відторгнення, насмішки, байдужість — це рани, які не завжди кровоточать зовні, але довго болять всередині. У підлітків це може призвести до замкнутості, гніву, депресії. Молоді люди замість влитися в клас, вливаються у смартфон. І зникають з наших очей, навіть перебуваючи вдома. Це призводить до тихої відчуженості українських дітей. Це драма на індивідуальному рівні — і бомба із затримкою вибуху для всього суспільства. Адже це майбутні громадяни. Тому якщо сьогодні школа не прийме їх з відкритістю, завтра вони можуть не захотіти бути частиною спільноти.

Необхідна загальнонаціональна, реальна програма інтеграції в школах, а не лише тимчасові заходи та доброзичливість окремих осіб. Бо діти не інтегруються самі

Дорослі у стресових ситуаціях не просуваються по службі

Психологічна безпека не закінчується в шкільному коридорі. Вона стосується і дорослих — тих, хто працює, шукає роботу або намагається повернутися до своєї професії. Для багатьох українців це повернення до нульової позначки — незважаючи на освіту та досвід, вони починають з найнижчих посад, з мовними труднощами, а часто й з багажем війни.

І тут виникає проблема: хронічний стрес і відсутність почуття безпеки блокують професійний розвиток. Люди не беруться за складні завдання, бо бояться висміювання. Не відвідують курси, бо «все одно не впораються». Не просять про підвищення, бо «краще не висуватися». «У трамваї я буду говорити тихо по телефону, щоб не привертати уваги. Бо українці всюди...» Це не відсутність амбіцій. Це біологічна реакція мозку на тривалий стрес.

Якщо стресовий стан триває місяцями, наслідки серйозні: вигорання, депресія, відмова від спілкування. Держава втрачає потенціал, суспільство втрачає людей, людина втрачає себе

Неурядові організації як пожежники, що гасять людські кризи

У всій цій мозаїці найбільшу роботу часто виконують неурядові організації (НУО). Саме вони організовують психологічну підтримку, міжкультурну освіту, юридичну допомогу, групи підтримки, семінари, мовні курси. Саме НУО часто є першим притулком — вони дають місце, де можна відпочити, поговорити, відновити гідність. Важливо, що ці організації не тільки «допомагають українцям». Вони будують соціальну безпеку. З'єднують людей. Створюють простір, де поляки та українці знайомляться, вчаться один у одного, співпрацюють. Це фундамент будь-якого здорового суспільства.

Наратив має значення — і більший, ніж нам здається

Те, що ми говоримо — у ЗМІ, школах, політиці й за чашкою чаю, — формує реальність. Позитивний наратив, що показує співпрацю, успіхи, емпатію, дає людям надію і зміцнює спільноту. Негативна нарація — що «українці живуть краще», «забирають у нас» або «не хочуть інтегруватися» — ранить, розділяє і травмує людей.

Люди, які щодня чують, що вони є проблемою, зрештою почнуть у це вірити. І потім не будуть питати, як долучитися. Вони будуть думати тільки про те, як вижити

Справжня інтеграція — це не «завдання українців» чи «наш обов'язок перед ними». Це процес спільного будівництва суспільства, в якому кожен — незалежно від походження — має своє місце, сенс і вплив. Це співпраця, яка починається в міжособистісних стосунках і яка має бути системно підкріплена — школами, органами влади, громадськими організаціями та медіа. Адже саме ЗМІ — телебачення, радіо, преса, інтернет-портали, інфлюенсери — мають сьогодні величезну владу: владу над наративом. А наратив створює реальність. Якщо люди день у день чують, що мігранти «забирають пільги», «займають місця», «отримують більше», — вони починають у це вірити. З'являються гнів, заздрість, страх. З цих емоцій не народиться ані солідарність, ані спільнота, а лише фрустрація і агресія.

На надійних ЗМІ сьогодні лежить величезна відповідальність: показувати цілісну картину. Пояснювати, що війна не була вибором цих людей. Що допомога біженцям — це не питання «віддавання» їм чогось свого, а інвестиція в соціальний спокій. Що ніхто нічого не забирає, якщо держава добре управляє ресурсами. Що страх перед чужим часто випливає з незнання, а не злих намірів. І що в одному класі, на одній парті можуть вчитися польська й українська дитина — і обоє від цього виграють.

Але ЗМІ також повинні дбати про почуття безпеки поляків, бо їхня тривога є реальною. Замість ігнорувати побоювання, варто пояснювати, звідки вони беруться, розвіювати їх, обґрунтовувати фактами, шукати рішення. Інтеграційна нарація — це не «тільки позитивна» нарація, це відповідальна нарація. Така, що не викликає страху, а дає відчуття впливу.

На стресі, упередженнях і почутті загрози ми не побудуємо спільного суспільства. Ми можемо побудувати його на емпатії, освіті, мудрій політиці та словах, які об'єднують, а не розділяють. Адже дах над головою — це лише початок. Без спокою ніхто не вчиться, не працює, не довіряє. Без довіри ніхто не залишається надовго. А без спільноти не буде сильної Польщі, в підсиленні якої також зацікавлені українці.

20
хв

Допомога біженцям — це не питання «віддавання» їм чогось свого, а інвестиція в соціальний спокій

Юлія Богуславська

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Близька до людей, але далека від політики: яка вона, майбутня перша леді Польщі?

Ексклюзив
20
хв

Нове покоління інцелів, виховане ПіС

Ексклюзив
20
хв

Як отримати польське громадянство українцям у 2025: підстави, шляхи, процедура

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress