Ексклюзив
20
хв

Спільна поразка і спільна перемога

«Чого точно потрібно позбутися нам всім — так це політичної шизофренії. Якщо ви підтримуєте протест фермерів і блокаду кордону — ок, але не треба тоді вигадувати, що ви водночас підтримуєте Україну. Ні, ви сприяєте поразці України, бо — фактично разом з Росією — сприяєте знищенню того, що ще залишилося від української економіки, а також проблемам для української армії. Це все що завгодно, тільки не підтримка»

Віталій Портников

Фото: Szymon Korta / Polska Press / East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Прикордонні переходи між Україною і Польщею щільно заблоковані протестувальниками і, здається, це не фінал, а тільки початок конфлікту, бо незабаром до фермерів знову можуть приєднатися далекобійники. Але я хочу поговорити не стільки про політичні й економічні причини протесту, скільки про те, як він сприймається у польському суспільстві. Бо у ставленні до нього я несподівано побачив віддзеркалення того, як донедавна сприймали реальність тут, в Україні. Побачив те саме ігнорування причинно-наслідкових звʼязків, яке й стало однією з причин української трагедії.

Переважна більшість поляків щиро підтримує Україну в її боротьбі з Російською Федерацією й усвідомлює, що програш України буде і програшем Польщі. Водночас переважна більшість поляків щиро підтримує фермерів і вважає, що постачання української продукції на ринки країн Європейського Союзу шкодить польській економіці.

Я зараз не хочу навіть обговорювати наскільки шкодить — реальна статистика української присутності на цих ринках свідчить швидше про зворотнє. Як не буду обговорювати улюблену тему про протистояння українських агрохолдингів та польських дрібних фермерів — в обох країнах є великі агрохолдинги, проте українські значно поступаються польським, і є дрібні фермери, які страждають від наслідків війни і криз.

Я хотів би запитати у поляків інше: якщо ви хочете, щоб ми виграли, як, з вашої точки зору, ми маємо це зробити?

Війна — це ж не тільки постачання зброї, хоча і з цим зараз, як всі ми бачимо, є очевидні проблеми: і американський конгрес не поспішає схвалити допомогу Україні, і європейці змушені шукати обіцяну нашій армії зброю по всьому світу. Війна — це ще й економіка. Насамперед вона.

Наші союзники допомагають нам виживати, проте ЗСУ забезпечується саме за рахунок державного бюджету України, тобто за рахунок українських платників податків. Українських, а не польських чи німецьких. Кожна заблокована на кордоні фура, кожен нереалізований кілограм продукції — це відсутність податків у бюджеті і грошей для ЗСУ.

У Польщі мені скажуть, що польський фермер також не сплатить податків до бюджету своєї країни. Однак податки громадянина Польщі використовуються для функціонування держави. А податки громадянина України використовуються для її виживання й оборони. Для армії.

Йдеться не стільки про українського фермера, скільки про українського воїна. В одному випадку — про недобудовану дорогу. В іншому — про неврятовані життя. І як наслідок — про неврятовані життя цивільних мешканців, які стануть жертвами чергового етапу російської окупації
Люди принесли іграшки, квіти та лампадки до зруйнованого російським дроном одеського будинку, де в ніч проти 2 березня загинуло 12 людей. З них п'ятеро —  діти. Фото: Oleksandr GIMANOV / AFP

Тому чого точно потрібно позбутися всім нам — так це політичної шизофренії. Якщо ви підтримуєте протест фермерів і блокаду кордону — ок, але не треба тоді вигадувати, що ви водночас підтримуєте Україну. Ні, ви сприяєте поразці України, бо — фактично разом з Росією — сприяєте знищенню того, що ще залишилося від української економіки, а також проблемам для української армії. Це все що завгодно, тільки не підтримка. І наші польські друзі мають навчитися — хоча це й непросто — не брехати хоча б самим собі. І самим собі сказати: нам важливо, щоб економічної конкуренції не було. А якщо росіяни переможуть і перетворять Україну на другу Білорусь — нам тільки краще, буде менше конкуренції.

Але навіть якщо так думає звичайна людина, так не може собі дозволити думати політик. Жодний відповідальний політик з влади чи опозиції.

Бо якщо Україна програє, у Польщі не буде проблем з українським збіжжям, але у Польщі будуть проблеми з українськими біженцями. На Польщу і сусідні з нею країни чекає гуманітарна катастрофа такого масштабу, якої не було з часів Другої світової війни. А ще чекає страх. Страх польського суспільства, паралізованого російським тріумфом і розвалом сусідньої держави

Ця гуманітарна катастрофа і цей страх стануть останнім днем сучасних польських політичних еліт і початком влади тих, хто пообіцяє виборцю вирішити проблеми з новими мільйонами біженців та домовитися з Москвою, яка знову стане «справжнім» сусідом Польщі. Де в цей час будуть Дональд Туск, Ярослав Качинський, Матеуш Моравецький, Анджей Дуда, Радослав Сікорський?

Вдома, біля телевізорів, на політичній пенсії. Будуть просто спостерігати, як нові й небезпечні політичні сили будують «альтернативну» Польщу, проєкт якої заперечуватиме всю їхню спадщину. Ось таким я бачу польське майбутнє в результаті українського провалу — і це ще не найгірший варіант, бо найгіршим може бути банальний напад здурілої від крові Росії на Польщу. Але про наслідки такого оберту подій я не хочу навіть розмірковувати.

Не хочу, бо вважаю, що всі ці події ще можна випередити, якщо допомогти Україні відбитися. Але допомога це не слова, а дії. Не гасла, а практична солідарність. Ну і, звичайно, тверезе розуміння наслідків поразки, яка обовʼязково буде нашою спільною поразкою.

Як і перемога буде нашою спільною перемогою.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Український публіцист, письменник і відомий журналіст, який більше 30 років працює у демократичних медіа Центральної та Східної Європи. Є автором сотень аналітичних статей в українських, білоруських, польських, російських, ізраїльських, балтійських засобах масової інформації. Є ведучим на телеканалі «Еспресо», має свій канал YouTube, а також співпрацює з українською та російською службами Радіо Свобода. У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору. Зараз вона виходить зі Львова як спільний проєкт Радіо Свобода, «Настоящего времени» та телеканалу «Еспресо». 

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
застосунок SafeMe для захисту жінок

Як жінки ми мусимо покладатися на себе й близьких, яким дійсно можемо довіряти. Розриваюча серце історія 25-річної Лізи, жорстоко зґвалтованої та вбитої у Варшаві, нагадала нам, жінкам, що наші крики й наше «ні» ніколи не будуть до кінця зрозумілими чоловікам. Читання новин і досвід життя жінкою спонукали мене шукати способи, як я можу себе захистити.

Заняття із самооборони, перцевий балончик, таксі замість добирання пішки чи громадським транспортом у темну пору — все це ефективно. Але мене дуже дратує, що «безпека» означає, що я мушу витрачати більше грошей, а головне — віддавати ці гроші компаніям, що належать чоловікам. Тому я вирішила перевірити, як можу профінансувати ідеї жінок.

Так я натрапила на застосунок SafeMe, створений і перевірений молодими жінками, які — як і я — шукали рішення, яке допоможе себе захистити. На мій подив, коментарі під рекламою додатка були жахливими, а чимало чоловіків висміювали жінок за те, що вони хочуть почуватися безпечніше, ще й поширювали расизм. Це спонукало мене детальніше дослідити застосунок.

SafeMe має два режими: «Замовити спостереження» і «Викликати допомогу». Якщо ви виберете «Замовити спостереження», асистент безпеки SafeMe буде стежити за вашою поїздкою, перевіряючи, чи ви рухаєтеся правильним маршрутом — і в разі небезпеки повідомить про це відповідні служби порядку. Достатньо вказати вид транспорту і вибрати пункт призначення в додатку, і програма буде стежити за вашою безпекою.

У режимі «Викликати допомогу» читаємо: «У разі небезпеки або відчуття загрози скористайтеся додатком і викличте допомогу. Одним натисканням кнопки ви сповістите асистента безпеки SafeMe, який направить відповідні служби до вашого місцезнаходження».

Завдяки цьому вам не потрібно дзвонити в поліцію і повідомляти своє місцезнаходження або пояснювати, в якій ви ситуації, — додаток вже відстежує це. Я вирішила встановити його і користуюся дотепер (щомісячна абонентська плата становить 12,49 злотих). На ринку доступні також інші додатки, як-от HomeGirl, Uber Women або Bolt Women, якими я часто користуюся, повертаючись додому.

Я знаю, що застосунок не є рішенням у разі відсутності почуття безпеки, яке ми, жінки, відчуваємо. Однак, втішним є усвідомлення, що існує спільнота жінок, які піклуються одна про одну, щоб створити простори (навіть в інтернеті), де ми можемо почуватися в безпеці.

20
хв

Як я захищаюсь у таксі й на вулицях Польщі

Меланія Крих

Його можна умовно назвати «список Навроцького». Так, Польща — парламентсько-президентська республіка, де повноваження глави держави не вражають обсягами. Проте заяви Кароля Навроцького під час президентських перегонів потребують від України радикальних змін підходів до діалогу з Варшавою. Нинішній президент-елект виступає каталізатором потрібних змін у відносинах Польщі й України, тому «список Навроцького» необхідно формувати вже зараз.

1. Новий договір про дружбу та співробітництво. Нагадаю, що Договір про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною та Республікою Польща був підписаний і ратифікований ще у 1992 році. Це було логічно з огляду на першість Польщі у питанні визнання незалежності України, але сьогодні актуальним кроком є ухвалення нової версії Договору. Варшава і Київ почали вести відповідні консультації у розквіті повноважень президента Анджея Дуди, і завершення цього процесу дозволило б перекинути логічний місток від одного президента до іншого. 

2. Рішення про продовження ексгумації жертв Волині. Рішення про проведення ексгумації у Пужниках (Тернопільська область) дозволило нейтралізувати негативний ефект від чергового акту вандалізму над похованням воїнів УПА на горі Монастир. І продовження ексгумації — бодай з огляду на місце роботи Навроцького, який очолював Інститут національної пам’яті, є логічним. Цей крок дозволить мінімізувати негативні наслідки очікуваної участі Кароля Навроцького у заходах з агресивного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у липні. 

3. Залучення Польщі як посередника до переговорного процесу з Росією. Для Варшави є характерними небезпідставні дипломатичні амбіції. Хоча президент Польщі не призначає міністрів оборони й закордонних справ (як його український колега), впливати на зовнішню та оборонну політику він точно намагатиметься. Відтак більш активне посередництво Польщі в російсько-українському діалозі може виявитися корисним і для Києва, і для Варшави. 

4. Участь у відзначенні п’ятої річниці створення Люблінського трикутника. Цьогоріч цій геополітичній конструкції в Балто-Чорноморському регіоні виповнюється п’ять років. Хоч останніми місяцями у зовнішньополітичній риториці Польщі більш помітним є Веймарський (Німеччина — Польща — Франція) трикутник, проте саме Люблінський трикутник, як і створена в Любліні десять років тому Польсько-литовсько-українська бригада імені князя Костянтина Острозького, можуть сприяти зміцненню регіональної безпеки. Це варто «продавати» Каролю Навроцькому й членам його команди. 

5. Активізація участі України у проєкті Тримор’я. Ініційований президентами Польщі й Хорватії проєкт розвитку країн між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями повинен політично пережити своїх засновників — Анджея Дуду й Колінду Грабар-Кітарович. Для Кароля Навроцького це може стати елементом власної зовнішньополітичної активності, а для України — шансом на збільшення зовнішньополітичної суб’єктності. До того ж Україна має розгалужену ГТС, яку необхідно використовувати для транзиту природного газу. 

6. Відновлення діалогу про участь Польщі у процесі відновлення України. Представники польського бізнесу понад два роки намагаються отримати від України відповідь на питання щодо власної участі у процесі відбудови України. Вони небезпідставно припускають, що представники різноманітних транснаціональних корпорацій можуть в останній момент їх відтіснити. Тут доцільно згадати обіцянку Навроцького під час теледебатів «відправляти в Україну не польських солдатів, а польських бізнесменів» — та підіграти їй. 

7. Просування «нового прометеїзму». Спираючись на публічний образ новообраного президента Польщі, Україна могла б запропонувати йому «новий прометеїзм» — концепцію спільної протидії Росії та її впливу у Балто-Чорноморському регіоні. Творчо переосмисливши спадщину Юзефа Пілсудського, українське керівництво могло б спробувати створити атмосферу довіри у відносинах з Варшавою. 

Замість післямови. Україна має два місяці на формування політики щодо Навроцького й Польщі, яку він очолить у серпні. Зараз м’яч — на українському боці поля, а шанси порозумітися з політиком з «новим обличчям» є високими.

20
хв

Список Навроцького: актуальний must have для польсько-українських відносин

Євген Магда

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Сила, що чекає на повернення: українці в Польщі — не втрачений, а загартований потенціал для відбудови

Ексклюзив
20
хв

Список Навроцького: актуальний must have для польсько-українських відносин

Ексклюзив
20
хв

Допомога біженцям — це не питання «віддавання» їм чогось свого, а інвестиція в соціальний спокій

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress