«Звідки ти приїхала? З ким? Коли? Чим цікавишся? Який предмет у школі тобі найбільше подобається?».
Дівчинка, якій ставили ці запитання, сиділа, опустивши голову, байдужа. Трохи зацікавлення з'явилося в її очах, коли запитали про тварин. — Я люблю котів, тільки котів, собак не люблю, — знизала плечима. Потім знову опустила голову. На подальші запитання вона не відповідала. Працівники школи, які намагалися встановити з нею контакт, не змогли цього зробити. Було видно, що вона дуже старається, але не знає, як це зробити. Дівчинка щойно приїхала з матір'ю і молодшим братом з України, вони втікали від війни, і по дорозі з ними сталося багато жахливих речей.
Ця вправа була однією із найскладніших, з якою довелося зіткнутися учасницям другого випуску Школи міжкультурних асистентів у Більсько-Бялій. Вони взяли на себе роль учениць та працівниць школи. Завдання змусило кожного усвідомити, наскільки важко буває встановити контакт з травмованою дитиною, яка до того ж нещодавно приїхала до Польщі і ще не дуже добре спілкується нашою мовою. Це дійсно вимагає знань і спеціальних навичок.
«Зв'язок» між культурами
Міжкультурний асистент або міжкультурна асистентка — це людина, яка розуміє іноземців, але також володіє знаннями про те, «як все працює» в Польщі, знає наші закони, культуру, звичаї, систему освіти. Це «сполучна ланка» між двома світами, іноді дуже різними.
Асистенти корисні, зокрема, на робочих місцях, де працюють іноземці, в дитячих садках, але передусім вони працюють у школах.
Їхнє завдання — підтримувати дітей-іноземців та шкільні спільноти: вчителів, педагогів і психологів, батьків. Формально міжкультурний асистент — це особа, найнята адміністрацією школи на посаду асистента вчителя за рахунок коштів, наданих органом управління, але це також може бути особа, найнята в школах неурядовими організаціями.
Ситуація для дітей з міграційним досвідом часто буває дуже складною, особливо якщо рішення про виїзд було прийнято сім'єю раптово, під тиском, як це буває, наприклад, з українцями, які втікають від війни в своїй країні.
«Для нас це також величезний виклик. Раптом ми маємо справу з дітьми, які бачили, як росіяни стріляють у людей, або які тижнями ховалися в холодних і темних підвалах будинків. Ми не знаємо, як до них достукатися, як з ними говорити. Ми не були до цього готові», — зізнається вчитель однієї з сілезьких шкіл.
Станом на вересень 2023 року в польських школах навчається приблизно 150 000 українських учнів. Дослідження Міжнародного комітету порятунку показує, що 44% опитаних українських батьків помітили негативні зміни в поведінці своїх дітей після приїзду до Польщі.
Деякі діти в Польщі хворіють і навіть потрапляють до лікарень, наприклад, з проблемами дихання, болями в шлунку, серцевими розладами, а також трапляються випадки самоушкодження і спроб самогубства. Існують непорозуміння між учнями з Польщі та з інших країн. Існують також культурні бар'єри. Вчителі розповідають, що мають проблеми з батьками, які застосовують тілесні покарання до своїх дітей. У деяких країнах це все ще поширене явище. «Доводиться пояснювати таким батькам, що в Польщі, якщо дитина каже, що тато її побив, школа зобов'язана викликати поліцію», — розповідають вчителі.
Величезною проблемою, яка перешкоджає ефективній допомозі в школі, є мовний бар'єр. Вчителі з більшим досвідом знають російську мову, але не всі українські діти, навіть якщо добре нею володіють, хочуть нею розмовляти, для них це ворожа мова.
Багато дітей, на щастя, швидко вивчають польську мову, але є й такі, які мають з цим труднощі. Це означає подальші проблеми, такі як ізоляція в класі. Вчителі також повідомляють про проблеми у спілкуванні з батьками учнів. Українська та польська мови нібито схожі, але є багато відмінностей, які можуть викликати непорозуміння, наприклад, польське "zaraz" українською означає «зараз».
«Я викладаю у школі з великою групою українських учнів. Якщо їм зручно, вони вдають, що не розуміють польської мови. Я знаю, наскільки складною є їхня ситуація, вони не знають, чи залишаться, чи зможуть повернутися додому, тому я закриваю на це очі. Мені було б легше, якби мені допомагав хтось, хто розмовляє їхньою мовою», — розповідає вчитель з Сілезії. — «У рамках інтеграції з польськими учнями я хотів підготувати урок про Україну та її різдвяні звичаї, але без підтримки я не зможу цього зробити», — додає він.
Зрозуміло, що підтримка потрібна всім. Попередній досвід шкіл і неурядових організацій показує, що наймати міжкультурних асистентів у школах, які відвідують іноземні діти, є особливо корисним рішенням.
Як проходить навчання асистентів?
Влітку відбулося вручення дипломів другого курсу вже згаданої Школи міжкультурних асистентів. Це був проєкт, реалізований Товариством друзів Більсько-Бялої та Підляшшя, який фінансувався Ісландією, Ліхтенштейном та Норвегією з фондів ЄЕЗ в рамках програми «Активні громадяни — Регіональний фонд». Діяльність у першому наборі розпочалася ще до того, як 24 лютого 2022 року Росія напала на всю територію України, і мільйони біженців кинулися до Польщі. Тоді ніхто не очікував, наскільки необхідним стане такий проєкт. Два курси школи закінчили кілька десятків лише жінок, польок та українок. Це були вчительки, які працюють у школах Більсько-Бялої та околиць, українки, які вже кілька років живуть у Польщі, а також біженки, які рятуються від російського вторгнення. «Деякі з цих дівчат отримали роботу в школах, і я вважаю це нашим великим успіхом», — каже Сильвія Дерило, директорка Школи міжкультурних асистентів.
Другий набір школи тривав з листопада 2022 року по червень 2023 року. Зустрічі у вихідні дні проводилися раз на місяць. Заняття були присвячені, серед іншого, культурному шоку, ефективній комунікації та її бар'єрам, основам психології розвитку, стереотипам та функціонуванню системи освіти в Польщі. Їх проводили фахівці з усієї Польщі, як-от доктор Рафал Цекєра з Сілезького університету, науковець, який займається міграцією. Багато часу було приділено практичним вправам, пов’язаним не лише з психологією чи травмою, а й, наприклад, з використанням нових технологій, таких як штучний інтелект у повсякденній роботі. Також для охочих польських жінок було організовано курс української мови.
Анастасія — випускниця школи. У вересні вона почала працювати в одній зі шкіл у Більсько-Бялій. Має педагогічну освіту, але в Україні працювала діловодом. Вона каже, що, на щастя, у неї не було великих культурних непорозумінь у школі, де вона працює. Однак є й інші проблеми. Не всі українські учні настільки добре знають нашу мову, щоб справлятися, наприклад, на уроках польської. Для них це дуже складні уроки, особливо коли, наприклад, обговорюється матеріал для читання. «Перекдадаю на вушко учням, що говорить вчитель. Зі всієї школи лише кілька вчителів вирішили, що моя допомога їм не потрібна», — каже Анастасія. Це також сприяє контактам між школою та батьками українських учнів.
Марія Роза, також випускниця школи в Більсько-Бялій, приїхала до Польщі понад п’ять років тому із західної України, із селиша міського типу Івано-Франкове. В Україні працювала в школі, викладала географію. «Я приїхала до Польщі з економічних причин», — каже Марія. У Більсько-Бялій почала працювати на фабриці, продовжила навчання в Польщі та вступила до вищої школи за фахом техніка охорони праці. Марія вже має статус резидента в Польщі. Після того, як 24 лютого 2023 року Росія атакувала всю територію України, до Більсько-Бялої почали прибувати тисячі біженців. Необхідно було швидко прийняти сотні дітей до місцевих шкіл і організувати їх підтримку. «Знайшла в Інтернеті оголошення про те, що готують список людей з педагогічною освітою, які вільно володіють польською мовою, готових допомагати вчителям у школах. Я записалася з застереженням, що можу приділяти лише кілька годин на день, бо працюю на заводі», — каже Марія.
.webp)
Мар'яна Пелещук працює асистенткою вчителя в Початковій школі № 33 імені Корнеля Макушинського в Більсько-Бялій. Вона приїхала до Польщі ще до війни, має педагогічну освіту і викладала англійську мову в Україні. «Я стежила в Інстаграмі за профілем дівчини, яка є міжкультурною асистенткою у Кракові. Побачила, що такі люди працюють у школах великих міст, у Кракові чи Варшаві», — розповідає Мар'яна. — Одного разу мій син прийшов зі школи і сказав мені, що учнів з України стає все більше і більше, тому він допомагає перекладати», — згадує вона.
За допомогою шкільної програми mobiDziennik Мар'яна надіслала повідомлення директору школи, де навчався її син. У ньому вона пише, що знає українську, російську, англійську та польську мови, тож, можливо, її навички стануть у пригоді зараз. «Я працюю в школі вже два роки», — розповідає Мар'яна. У школі, де вона працює, навчається близько 80-100 учнів з України. Кількість коливається, хтось повертається в країну, хтось приїжджає. «Відчуття тимчасовості — одна із найбільших проблем учнів. Є батьки, які повторюють, що скоро поїдуть додому. Їхні діти не хочуть вчити польську мову, мовляв, навіщо їм ця мова, коли я скоро буду вдома. Я переконую їх, що знання іншої мови — це велика перевага в дорослому житті», — розповідає Мар'яна.
Перекладає, є сполучною ланкою між школою та батьками і записує учнів на прийом до педагога чи психолога. «Мені подобається моя робота, учні для мене як діти», — каже Мар'яна. Вона сміється, що коли йдеться про мовну інтеграцію, учні з обох країн найшвидше вивчили польські та українські лайливі слова.
Мар'яна каже, що якщо їй чогось і не вистачає в роботі, то це групи підтримки для тих, хто займається такою роботою. «Слухаєш історії дітей, деякі з них трагічні, після них відчуваєш себе вичавленим, як лимон», — каже Мар'яна.
Де вчитися?
Не лише учні з України потребують допомоги асистентки чи асистента. У польських школах також навчаються учні з Білорусі, Росії, В'єтнаму, Грузії чи Казахстану. «Школа стає мультикультурною, незважаючи на агресію Росії проти України. Міграція до країни зростає, а її характер змінюється. Все більше сімей розглядають Польщу як місце для тривалого перебування, і в світ приходять нові покоління», — сказав професор Міколай Павляк, соціолог з Варшавського університету, в інтерв'ю щоденному виданню "Dziennik Gazeta Prawna". У Польщі є школи, де кожен п'ятий учень — це діти або підлітки з міграційним досвідом.
Освітні та правозахисні неурядові організації (НУО) попереджають, що хоча кількість міжкультурних асистентів у школах стрімко зростає, їх все ще занадто мало.
Як стати асистентом або міжкультурним асистентом? Варшавський університет відкрив першу в Польщі аспірантуру в цій галузі — можливість для тих, хто хоче продовжити навчання в університеті.
Однак асистентки або асистенти зовсім не обов'язково повинні мати педагогічну або навіть вищу освіту. Studium Prawa Europejskiego організовує курс для асистенток та асистентів, обов'язковою умовою участі в якому є щонайменше середня освіта. Фонд «Польський міграційний форум» організовує онлайн-курс для бажаючих працювати за цією професією, де також не потрібна вища освіта. На жаль, це не та робота, де можна розраховувати на високу зарплату. Посада асистента вчителя відноситься до VI тарифного розряду. Це означає, що мінімальний рівень базової заробітної плати на даний момент (до 31 грудня 2023 року) становить 3 550 злотих. Асистент наймається керівником школи на основі цивільно-правового договору, як і інші непедагогічні працівники, наприклад, адміністрація.
У звіті Фонду «Навчай для Польщі» йдеться про проблеми асистентів та пропозиції щодо їх вирішення. Головними проблемами є мовний бар'єр, нерозуміння їхньої ролі в школі, важкий досвід дітей та мова ворожнечі.
«Професія асистента з міжкультурних зв'язків терміново потребує низки стандартизацій: від кола обов'язків до кар'єрного росту, правил працевлаштування та оплати праці. На даний момент професія створюється в бою. Багато аспектів, які потребують системної підтримки, виявляються лише в повсякденній практиці тих, хто її практикує», — говорить Катажина Набрдалік, президент Фонду «Вчимося для Польщі», яку цитує портал Ngo.pl.
Якщо вас зацікавив курс міжкультурної асистентки та асистента, запрошуємо на сторінку: https://szkola-roznorodnosci.org/
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.JPG)
%20(1).webp)
