Ексклюзив
20
хв

Корона для тих, хто має велике серце. Репортаж з фіналу Великого Оркестру Святкової Допомоги

Понад 175 мільйонів злотих зібрали у гранд-фіналі 32-ї акції Великого Оркестру Святкової Допомоги для тих, хто має проблеми з легенями після пандемії

Юлія Ладнова

Президент Фундації WOŚP Єжи Овсяк дякує всім за участь в акції. Фото: Fundacja Wielka Orkiestra Świątecznej Pomocy (WOŚP)

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Великий Оркестр Святкової Допомоги (WOŚP) — наймасштабніша благодійна акція Польщі. Вся країна (і навіть люди за її межами) щороку об’єднується у пориванні зробити пожертву й допомогти зібрати кошти на обладнання медичних закладів і лікування. Цьогоріч в акції взяли участь понад 1680 компаній та 120 000 волонтерів по всьому світу.

Гасло акції 2024 року — «Легені після пандемії» (Płuca po Pandemii), а мета — допомогти тим, хто постраждав від ковіду. А також підтримати пацієнтів з муковісцидозом та рідкісними невиліковними генетичними захворюваннями. Прямо під час фіналу, який пройшов у Варшаві на стадіоні Narodowym, можна було безкоштовно зробити спірометрію та перевірити стан легень.

WOŚP вражає своїми масштабами. Вулиці Варшави та інших міст Польщі заполонили волонтери зі скриньками та тисячі людей з наліпками у формі червоних сердець, які дають тим, хто зробив пожертву. Кошти передавали навіть ув’язнені — цьогоріч вони зірали майже шість тисяч злотих.

Для багатьох поляків участь в акції в якості волонтерів — це честь і пригода. Фото: Фундація WOŚP

У гранд-фіналі WOŚP, який традиційно пройшов на головному стадіоні країни у Варшаві та запропонував не тільки концерт, а й аукціон, було зібрано понад 175 мільйонів 426 тисяч злотих. Скільки загалом вдалося зібрати WOŚP цього року, стане відомо за кілька тижнів — весь цей час триватиме підрахунок. Минулого року на боротьбу із сепсисом організатором вдалося зібрати понад 243 мільйонів злотих. А за весь час існування, а саме 31 рік, акція зібрала майже два мільярди злотих, на які, зокрема, було придбано понад 71 тисячу медичних пристроїв та устаткувань для порятунку життя.

Восьмирічна Мія спекла кекси і разом з мамою та подругами принесла їх на свято благодійності. Сьогодні дівчинка сяє усмішкою, адже вона волонтер на такому великому заході та виконує важливу роль — збирає донати. Сам Єжи Овсяк, президент Фундації WOŚP, відзначив її гарний вчинок.

Мія з подругами пригощають кексами. Фото авторки

«Для мене допомога — це диво, — зізнається Мія й пригощає нас своїм смачним кексом. — Люблю допомагати людям та дарувати приємні емоції. Якщо кожен із нас від щирого серця робитиме щось хороше для інших, наш світ неодмінно зміниться на краще».

«Мій шлях волонтера розпочався ще у молодшій школі, — розповідає волонтер Маріуш. — Тоді нам вчителі розповідали, як важливо допомагати іншим, залучали нас до участі в різних заходах, а пізніше це переросло у самостійне рішення допомагати там, де я можу, не чекаючи подяки».

Волонтер Маріуш. Фото авторки

Переможниці Miss Polska різних років в цей день також долучилися до свята і навіть дозволяють приміряти свою корону.

«Моя корона пасує всім, хто має велике серце, — коментує Ельжбета Саверська (Elżbieta Sawerska), Miss Polska 2004 та членкиня журі конкурсу краси. — Щороку ми з дівчатами беремо участь у заході WOŚP, для нас дуже важливо допомагати людям у важкі часи».

Ельжбета Саверська (в червоному) в компанії колежанок — найкрасивіших польських дівчат. Фото авторки

В рамках акції було розіграно побачення з телеведучою, альпіністкою та письменницею Мартиною Войцеховською (Martyna Wojciechowska). А художник Роберт Житинський (Robert Żytyński) спеціально для WOŚP вже не перший рік пише картини.

«Цього року головний персонаж моєї картини — саксофон, адже сьогодні ми збираємо гроші для здоров'я легень. А тільки людина зі здоровими легенями може грати на саксофоні», — ділиться з нами своїм задумом художник.

Художник Роберт Житинський. Фото авторки

На аукціоні безліч цікавих лотів: телеведуча Йоанна Кринська (Joanna Kryńska) запропонувала спільні тренування під своїм керівництвом, зірковий футболіст Роберт Левандовський — футболку з автографом, а його дружина Анна — свою весільну сукню та запрошення до табору Camp by Ann у Dojo Stara wieś. Аукціон ще триває, а місце в таборі вже коштує понад 13 тисяч злотих.

«Чудові картини, чудове мистецтво, чудові чоботи», — коментує лоти засновник акції WOŚP Єжи Овсяк. І зізнається: «Рік тому я шукав гарний халат і не виграв, бо всі його хотіли».

Господар акції Єжи Овсяк і різноманітні лоти, гроші за придбання яких ідуть цьогоріч тим, хто постраждав від ковіду. Фото авторки

Лукаша Красоня (Lukasz Krasoń) польські журналісти іноді порівнюють з Ником Вуйчичем. Пан Лукаш - держсекретар та уповноважений у справах людей з обмеженими можливостями в Міністерстві сім’ї, праці та соцполітики. Він з семи років пересувається на візку, але виступає з мотиваційними лекціями по всій країні, одружений, а його жага до життя вражає.

Лукаш Красонь у компанії журналісток Sestry Юлії Ладнової й Анастасії Янченко. Фото помічника пана Лукаша

Лукаш Красонь розігрував на аукціоні свій жовтий причеп та обід у своїй компанії.

«Зі своїм причепом я проїхав 232 км, він був зі мною три місяці, — розповідає Sestry Лукаш Красонь. — З ним я хотів пройти до парламенту, адже відчуваю, що люди з обмеженими можливостями також мають бути в Сеймі, брати участь у процесах системи. І хоч мені не вдалося стати депутатом, зараз я все одно виконую значну роль у державі і можу багато зробити для людей. А ця акція показує, що кожна людина здатна щось змінити в цьому світі».

Протягом дня на блонях Народового стадіону можна було послухати відомих польських виконавців, серед яких Bokka, Kwiat Jabłoni i Krzysztof Zalewski, скошувати смачного густого супу, яким пригощали військові, поскладати гігантські пазли, покататися на чортовому колесі та роздивитися військові машини. Дорослих навчали робити штучне дихання.

У багатьох містах Польщі цього дня рятувальні служби вчили охочих робити штучне дихання та надавати першу допомогу постаждалим. Фото авторки
Спеціально до святкового концерту біля варшавського Народового стадіону встановили безкоштовне 40-метрове чортове колесо. Фото авторки
Фото авторки
Фото авторки

А ввечері на Narodowym спалахнули яскраві вогні під запальні ритми танцювального шоу. Вистава «Вогні до небес» (Światełko do Nieba) стала кульмінацією свята. Десятки тисяч людей прийшли насолодитися шоу. Святкові концерти були організовані майже в усіх містах Польщі та за кордоном (Франція, США, Канада тощо).

Вогні до небес. Фото: Fundacja WOŚP
Фото: Fundacja WOŚP
Фото авторки
Фото: Fundacja WOŚP

Репортаж підготували Анастасія Янченко і Юлія Ладнова

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Вся Польща живе результатами президентських виборів. Кандидат від центристської Громадянської платформи отримав 49,11% голосів, а Кароль Навроцький з партії «Право і справедливість» — 50,89%. Останній переміг, хоча це найменша різниця голосів в історії Польщі. У серпні Навроцький буде приведений до присяги як президент і разом з дружиною і трьома дітьми переїде до Президентського палацу. 

Особливий інтерес викликає Марта Навроцька — майбутня перша леді, 39-річна держслужбовиця, мати трьох дітей. І лояльна дружина. Спочатку в кампанії Навроцького її не було видно. Вона долучилася — або її долучили — пізніше, але коли вона вже приєдналася до чоловіка, відразу стала помітною. Не тільки на передвиборчих зустрічах чи мітингах, а й під час ліплення вареників у клубах сільських господинь, візитів до дитячого будинку й занять спортом. Фоторепортажі про це вона публікувала в соціальних мережах. 

На відміну від Малгожати Тшасковської, супутниці життя Рафала Тшасковського, вона майже завжди була на задньому плані, на пів кроку позаду, а не поруч. Вона і не намагалася, як Тшасковська, налагодити особливі стосунки з жінками, мобілізуючи їх до голосування. Просто була при чоловіку

Класично. Традиційно. Адже саме на традиції зробили ставку як партія ПіС, так і Кароль Навроцький. А традиція в даному випадку означає дружину лояльну, консервативну, яка стоїть на крок позаду. Як символ старого порядку. 

Обрання президентом Кароля Навроцького — це, звичайно, кардинальна зміна в житті всієї його родини. Марта Навроцька вже сказала, що в родині «одного політика достатньо», що може свідчити про те, що вона не буде, як Агата Корнхаузер-Дуда, дружина президента Анджея Дуди і нинішня перша леді, залучатися до питань, які найбільше розпалюють суспільство і цікавлять виборців. Як-от репродуктивні права, зокрема право на аборт, або партнерські союзи. Як буде — покаже час. 

«Я б хотіла бути ближчою до людей», — каже Марта Навроцька в інтерв'ю правому телеканалу TV Republika, вміло ухиляючись від коментарів на гострі соціальні питання. «Я не політик. Одного політика в родині достатньо». А коли світові й польські ЗМІ висували звинувачення проти Навроцького, зокрема в захопленні квартири пенсіонера, участі в бійках, вживанні наркотичних речовин і сутенерстві, Марта відповіла так: «Кароль — хороша людина». 

У дитинстві і юності вона займалася балетом, але не пішла цим артистичним шляхом. Закінчила факультет права й адміністрації Гданського університету, а останні кільканадцять років працювала в Державній податковій службі, займаючись контролем нафтової, спиртової промисловості й незаконного грального бізнесу. «Ми заходимо в нелегальні пункти з азартними іграми, затримуємо людей, вилучаємо автомати, готівку, проводимо процесуальні дії», — розповідає Марта Навроцька в «Super Express». Про свої професійні обов'язки вона також згадала на сцені під час однієї з передвиборчих зустрічей, на якій супроводжувала чоловіка. На звинувачення її чоловіка у зв'язках зі злочинним середовищем і називання його «гангстером» відповіла: «Я ганяю гангстерів, а не виходжу за них заміж». 

Марта і Кароль Навроцькі під час забігу в Перемишлі, 30.03.2025. Фото: Kamil Krukiewicz/REPORTER

Сам Навроцький про свою дружину каже, що вона є «відкриттям кампанії» — «сильна, смілива, емпатична». Вона послідовно вибудовувала його позитивний імідж і відбила чи не всі атаки. Марта Навроцька взяла відпустку на час кампанії, а рішення про участь чоловіка у виборах приймалося спільно: «Ми виклали на стіл всі «за» і «проти».

Марта розповідає: «Ми знали, що оскільки він не має досвіду в політиці, йому доведеться навчитися цих правил. Він також не був широко відомий за межами кола людей, які цікавляться історією. І тоді я сказала: “Це складне завдання, але якщо ми на це зважимося, ти виграєш ці вибори”». 

Коли журналісти запитували її, чим вона хотіла б займатися як перша леді, Навроцька відповіла, що молоддю — «особливо тією, яка має особисті й психологічні проблеми». Вона також говорила, що важливими для неї є питання людей похилого віку й людей з інвалідністю. «Я точно хочу бути людиною, яка буде близькою до людей», — заявила вона. Це важливі заяви, особливо в контексті кризи психічного здоров'я дітей та молоді, зростання кількості людей похилого віку та величезної кількості людей з інвалідністю, чиї проблеми постійно відкладаються «на потім». Час покаже, як з цим як перша леді впорається Марта Навроцька. Буде, як Агата Корнхаузер-Дуда, мовчати з найважливіших соціальних питань чи обере залучатися, як Йоланта Квасневська чи Марія Качинська. Але судячи з її активності під час кампанії, можна передбачити, що вона буде лояльно підтримувати чоловіка в усьому. Навіть якщо сама при цьому буде на крок позаду нього.

20
хв

Близька до людей, але далека від політики: яка вона, майбутня перша леді Польщі?

Анна Й. Дудек

З 2022 року Польща прийняла кілька мільйонів громадян України. Жінок, дітей, людей похилого віку, цілі сім'ї — часто з однією валізою і життям, залишеним за кордоном. Хоча багато з цих людей розглядали Польщу як транзитний пункт, значна частина вирішила залишитися, влаштувавшись тут на роботу, записавши дітей до шкіл і будуючи нове життя. І саме тут починається проблема, яка, на жаль, рідко з'являється на перших шпальтах газет чи на телебаченні. Проблема, яка в довгостроковій перспективі вирішить все: психологічна безпека — необхідний стовп ширшої соціальної безпеки. Без неї не буде ні освіти, ні роботи, ні інтеграції, ні спокою в суспільстві. Тільки напруга, тиша і взаємна недовіра.

Що таке психологічна безпека

Це стан, в якому людина почувається безпечно у відносинах з іншими — прийнятою, такою, яку не оцінюють, вільною від сорому й страху. Коли їй не потрібно прикидатися, виправдовуватися, ховатися. Коли вона може бути собою і діяти — вчитися, працювати, жити. Це не розкіш. Це основна умова для розвитку і психічної рівноваги.

Для людини, яка пережила бомбардування, втечу з країни, розлуку з близькими та адаптаційний стрес, безпека стає ключовими ліками. Тільки от дуже важко її відновити в чужій країні, з чужою мовою та в незнайомій системі

Психологічна безпека — це основа інтеграції і функціонування без стигматизації. Це не тільки відсутність загроз, але й наявність позитивних спільних досвідів, тобто емпатії та солідарності. Дрібні жести з боку поляків — доброзичливість сусіда, допомога в оформленні документів, підтримка вчителя в школі чи розуміння з боку роботодавця — створюють відчуття, що новоприбулі з України почуваються «як вдома». Такі досвіди створюють психологічні мости: емоційні зв'язки й довіру, які не тільки пом'якшують наслідки воєнної травми, але й будують фундамент спільного суспільства. 

Коли мозок бореться за виживання, він не буде вивчати тригонометрію

У польських школах навчається близько 150 тисяч українських дітей. І хоча в коридорах цього не видно, чимало з них щодня ходять по мінному полю емоцій: страху, відчуття чужості, мовного бар'єру, нерозуміння, іноді тихої (або голосної) неприязні. Адже це молоді люди, які несуть досвід втечі від війни, втрати дому, а іноді й близьких.

Психологія говорить чітко: дитина, яка не почувається в безпеці, не здатна вчитися. Мозок у стресовому стані не обробляє знання — він переживає.

Режим «біжи або борись» перемагає «розв'яжи задачу з математики». І це не питання ліні чи відсутності здібностей. Це біологія

Школа — це полігон для стосунків. Вона може бути мінним полем або прекрасним садом.

На жаль, польська школа рідко готова до дітей з міграційним і воєнним досвідом. Вчителі мають добрі наміри, але часто їм бракує часу, інструментів і підтримки. Бракує культурних асистентів, інтеграційних програм, роботи з класом над емпатією та розумінням відмінностей. Адже ці діти не потребують «більше граматики» — вони потребують відчуття, що їх помічають, розуміють і що вони в безпеці.

Відторгнення, насмішки, байдужість — це рани, які не завжди кровоточать зовні, але довго болять всередині. У підлітків це може призвести до замкнутості, гніву, депресії. Молоді люди замість влитися в клас, вливаються у смартфон. І зникають з наших очей, навіть перебуваючи вдома. Це призводить до тихої відчуженості українських дітей. Це драма на індивідуальному рівні — і бомба із затримкою вибуху для всього суспільства. Адже це майбутні громадяни. Тому якщо сьогодні школа не прийме їх з відкритістю, завтра вони можуть не захотіти бути частиною спільноти.

Необхідна загальнонаціональна, реальна програма інтеграції в школах, а не лише тимчасові заходи та доброзичливість окремих осіб. Бо діти не інтегруються самі

Дорослі у стресових ситуаціях не просуваються по службі

Психологічна безпека не закінчується в шкільному коридорі. Вона стосується і дорослих — тих, хто працює, шукає роботу або намагається повернутися до своєї професії. Для багатьох українців це повернення до нульової позначки — незважаючи на освіту та досвід, вони починають з найнижчих посад, з мовними труднощами, а часто й з багажем війни.

І тут виникає проблема: хронічний стрес і відсутність почуття безпеки блокують професійний розвиток. Люди не беруться за складні завдання, бо бояться висміювання. Не відвідують курси, бо «все одно не впораються». Не просять про підвищення, бо «краще не висуватися». «У трамваї я буду говорити тихо по телефону, щоб не привертати уваги. Бо українці всюди...» Це не відсутність амбіцій. Це біологічна реакція мозку на тривалий стрес.

Якщо стресовий стан триває місяцями, наслідки серйозні: вигорання, депресія, відмова від спілкування. Держава втрачає потенціал, суспільство втрачає людей, людина втрачає себе

Неурядові організації як пожежники, що гасять людські кризи

У всій цій мозаїці найбільшу роботу часто виконують неурядові організації (НУО). Саме вони організовують психологічну підтримку, міжкультурну освіту, юридичну допомогу, групи підтримки, семінари, мовні курси. Саме НУО часто є першим притулком — вони дають місце, де можна відпочити, поговорити, відновити гідність. Важливо, що ці організації не тільки «допомагають українцям». Вони будують соціальну безпеку. З'єднують людей. Створюють простір, де поляки та українці знайомляться, вчаться один у одного, співпрацюють. Це фундамент будь-якого здорового суспільства.

Наратив має значення — і більший, ніж нам здається

Те, що ми говоримо — у ЗМІ, школах, політиці й за чашкою чаю, — формує реальність. Позитивний наратив, що показує співпрацю, успіхи, емпатію, дає людям надію і зміцнює спільноту. Негативна нарація — що «українці живуть краще», «забирають у нас» або «не хочуть інтегруватися» — ранить, розділяє і травмує людей.

Люди, які щодня чують, що вони є проблемою, зрештою почнуть у це вірити. І потім не будуть питати, як долучитися. Вони будуть думати тільки про те, як вижити

Справжня інтеграція — це не «завдання українців» чи «наш обов'язок перед ними». Це процес спільного будівництва суспільства, в якому кожен — незалежно від походження — має своє місце, сенс і вплив. Це співпраця, яка починається в міжособистісних стосунках і яка має бути системно підкріплена — школами, органами влади, громадськими організаціями та медіа. Адже саме ЗМІ — телебачення, радіо, преса, інтернет-портали, інфлюенсери — мають сьогодні величезну владу: владу над наративом. А наратив створює реальність. Якщо люди день у день чують, що мігранти «забирають пільги», «займають місця», «отримують більше», — вони починають у це вірити. З'являються гнів, заздрість, страх. З цих емоцій не народиться ані солідарність, ані спільнота, а лише фрустрація і агресія.

На надійних ЗМІ сьогодні лежить величезна відповідальність: показувати цілісну картину. Пояснювати, що війна не була вибором цих людей. Що допомога біженцям — це не питання «віддавання» їм чогось свого, а інвестиція в соціальний спокій. Що ніхто нічого не забирає, якщо держава добре управляє ресурсами. Що страх перед чужим часто випливає з незнання, а не злих намірів. І що в одному класі, на одній парті можуть вчитися польська й українська дитина — і обоє від цього виграють.

Але ЗМІ також повинні дбати про почуття безпеки поляків, бо їхня тривога є реальною. Замість ігнорувати побоювання, варто пояснювати, звідки вони беруться, розвіювати їх, обґрунтовувати фактами, шукати рішення. Інтеграційна нарація — це не «тільки позитивна» нарація, це відповідальна нарація. Така, що не викликає страху, а дає відчуття впливу.

На стресі, упередженнях і почутті загрози ми не побудуємо спільного суспільства. Ми можемо побудувати його на емпатії, освіті, мудрій політиці та словах, які об'єднують, а не розділяють. Адже дах над головою — це лише початок. Без спокою ніхто не вчиться, не працює, не довіряє. Без довіри ніхто не залишається надовго. А без спільноти не буде сильної Польщі, в підсиленні якої також зацікавлені українці.

20
хв

Допомога біженцям — це не питання «віддавання» їм чогось свого, а інвестиція в соціальний спокій

Юлія Богуславська

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Близька до людей, але далека від політики: яка вона, майбутня перша леді Польщі?

Ексклюзив
20
хв

Нове покоління інцелів, виховане ПіС

Ексклюзив
20
хв

Що змінилося в законі про іноземців у Польщі в 2025?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress