«Свідомий вибір іншої смерті». Історія повстання
До війни єврейська громада Варшави була найчисельнішою в Європі та другою у світі після Нью-Йорка: євреї складали близько третини мешканців міста (понад 350 тисяч). Більшість з них не пережила воєнних років.
У створеному в 1940 році варшавському гетто німці ув’язнили понад 400 тисяч євреїв. 22 липня 1942 року нацисти почали депортацію в’язнів до табору смерті Треблінка. Там загинуло 300 тисяч варшавських євреїв. У гетто залишилося десь 60 тисяч — переважно молодих, у розквіті сил (їх залишили, бо вони гарно працювали). Втрачати було нічого. У людей, яких прирекли на смерть у газових камерах, виникла ідея збройного спротиву. За словами Марека Едельмана, одного з керівників повстання, це був свідомий вибір іншої смерті.
Коли на початку 1943 року німці почали чергову акцію депортації, вони наштовхнулися на опір бійців Єврейської бойової організації. «Євреї! Окупант починає другий акт вашого знищення! Не йдіть безвільно на смерть! Захищайтеся!» — йшлося у листівці організації.
19 квітня 1943 року напередодні єврейського свята Песах німецькі війська чисельністю дві тисячі осіб підійшли до гетто вже на танках. Але, як зазначає музей POLIN, проти них виступили пів тисячі членів Єврейської бойової організації та 150 бійців Єврейського військового союзу. Повстанці кидали в німців гранати, пляшки з бензином і стріляли з різних точок (зокрема, із будинків і бункерів), не пускаючи нацистів до гетто.
Німці систематично прочісували чергові квартали вулиць, виганяли з будинків мирних мешканців і вбивали повстанців. Будинки спалювали. До знайдених ними бункерів, де окрім бійців переховувались і мирні жителі, вони кидали димові шашки та знищували всіх вибухівкою.
Із звіта командувача німецькими військами Юргена Штропа відомо, що німецькі війська захопили або вбили понад 56 000 євреїв і знайшли 631 бункер. Частину євреїв вбили на місці або відправили до газових камер Треблінки, а частину депортували до трудових таборів.
Лише кільком десяткам повстанців вдалося вибратися з палаючого гетто через каналізацію та підземні тунелі. Деякі з них загинули через доноси, деякі — у партизанських боях, а частина пізніше взяла участь у Варшавському повстанні 1944 року.
На початку травня 1943 року німці оточили бункер штабу Єврейської бойової організації. Сотня бійців задихнулися від диму або покінчили життя самогубством, не бажаючи потрапляти до рук нацистів.
Незважаючи на обмежені запаси зброї, повстанцям на чолі з Мордехаєм Анелевичем, Іцхаком Цукерманом, Тосею Альтманом, Цив'єю Любеткін та Мареком Едельманом вдалося протриматися майже місяць. 16 травня німці підірвали Велику Синагогу, а територію гетто зрівняли із землею.
Чому символом цієї героїчної і трагічної події став жовтий нарцис?
Ідея популяризувати пам’ять про героїчну і трагічну сторінку в житті євреїв і Польщі народилася у співробітників музею історії польських євреїв POLIN. В 2013 році вони провели опитування і з’ясували, що лише 30% мешканців польської столиці знають, що таке повстання у Варшавському гетто.
Чому саме нарцис? Щороку дев'ятнадцятого квітня один з керівників повстання Марек Едельман, який вижив і дожив до 2009 року, отримував від анонімного адресата букет жовтих квітів. І з часом він і сам став класти до пам'ятника героям повстання саме жовті квіти — найчастіше нарциси. Після смерті Едельмана традицію було вирішено продовжити. Символом пам’яті став нарцис.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!