Ексклюзив
20
хв

2023 рік очима українських фоторепортерок і фоторепортерів

Фотографії, які обрала редакція видання Sestry, у деталях показують, яким був 2023 рік, — важким, вражаючим, сповнений болю і радощів

Beata Łyżwa-Sokół

Голуб миру від італійського стріт-арт художника Tvboy на будівлі зруйнованого Будинку культури в Ірпені. Фото: Efrem Lukatsky/AP/East News

No items found.

2023 рік був для українців роком великих надій і великих розчарувань. Та коли разом зі старим роком відходять емоції, лишаються холодний розум, виваженість і тверезість — все те, що так потрібне нам для перемоги.

Ми зустрічаємо Новий рік у всеозброєнні — з любов’ю до своєї землі і рідних, з пам’яттю про наших загиблих героїв і друзями по всьому світу, які в нас вірять і нам допомагають. Ми вистоїмо, ми переможемо — й переможе Європа й весь цивілізований світ.

Київ, 10 лютого 2023 року. Фото: Viacheslav Ratynskyi

Під час повітряної тривоги школярі разом зі своїми вчителями навчаються у київському метро. У вересні 2023 року у Києві за шкільні парти сіли 240 тисяч дітей. Це на 60 тисяч менше, ніж було до великої війни. Загалом же в Україні працюють 12 975 шкіл, в яких навчаються 3 млн 951 тисяча учнів. Через війну навчальні заклади працюють у різних форматах: очно, дистанційно, змішано.

14 березня 2023 року. Фото: Oleksandr Gimanov/AFP/East News

З 13 на 14 березня 2023 року російські війська 93 рази атакували Херсонську область з різних видів озброєння. Під час обстрілу Херсона армія РФ влучила у приватні та багатоквартирні будинки. На цьому фото — сімейна пара, яка їде в автомобілі, пошкодженому російськими обстрілами.  

Бахмут, 25 квітня 2023 року. Фото: Julia Kochetova

«Ми на іншій планеті. Підвал замінований на випадок штурму. Бомбосховища вже нема. Ми повинні протриматися 24 години. Останні дні квітня. Через місяць впаде Бахмут. Я можу звикнути до вибухів, але не можу звикнути до того, як голосно співають птахи. У місті, де стільки смертей, життя, всупереч усьому, так сильно б'ється. Ми повинні протриматися 24 години. Ми жартуємо, якщо виберемося звідси, то щоб ніхто не казав моїй мамі, як це було. Бахмут став синонімом некролога, але ми приїхали добровільно. Дивлюся на вогонь. Скільки метрів до ворога? 70? 50? 30? Краще не кажіть мені», — так фотографка Юлія Кочетова описує зафіксований нею на передовій момент.

Херсон, 07 червня 2023 року. Фото: Libkos/AP/East News

6 червня російські окупаційні війська підірвали Каховську ГЕС, внаслідок чого її повністю зруйновано. Вода стрімко прибувала у населені пункти Херсонщини. Українська влада почала евакуацію населення із зон затоплення. Розслідувачі з Associated Press заявили, що внаслідок підриву Каховської ГЕС та повеней загинули сотні людей. На цьому фото Херсон з пташиного польоту на другий день після воєнного злочину російських військових.

Київ, 01 червня 2023 року. Фото: Alex Babenko/AP/East News

1 червня 2023 року, у День захисту дітей, армія РФ атакувала столицю України. Внаслідок ворожого удару загинули дві жінки та 9-річна дівчинка. Цей чоловік на фото в один день втратив відразу двох найближчих людей — доньку та онуку. Він кілька годин поспіль сидів над їхніми тілами, не в змозі повірити у те, що сталось. З початку повномасштабної війни РФ в Україні загинули 513 дітей, понад 1 680 дітей постраждали — такі дані оприлюднили 30 грудня в Офісі Генпрокурора.

Херсон, 07 червня 2023 року. Фото: Serhii Korovayny

Це фото облетіло весь світ — собака, який міцно обіймає ногу свого рятівника. Вівчарка Багіра півтори доби провела у холодній воді. Через переохолодження у неї відмовили задні лапи. Волонтери евакуювали пса з Херсонщині на Одещину, де він проходив реабілітацію у притулку для собак. Загалом внаслідок підриву Каховської ГЕС, за підрахунками Держекоінспекції України, могли загинути понад 883 мільйони диких тварин.

11 червня 2023 року. Фото: Vitaliy Yurasov

Майже 2600 українців — як військових, так і цивільних — вдалось звільнити з російського полону від початку повномасштабного вторгнення. Усього відбулося 48 обмінів, останній був 7 серпня. «РФ зараз обрала для себе нову тактику – не повертати військовополонених та цивільних осіб і максимально поширювати інформацію серед родичів військовополонених, що нібито Україна винна в тому, що не відбуваються обміни», — наголосив омбудсман Дмитро Лубінець. На цьому фото — захисник Азовсталі. Його вдалось визволити з російського полону у результаті обміну, який відбувся 11 червня 2023 року.

Харківщина, 04 липня 2023 року. Фото: Oleksandr Magula/AP

4 липня 2023 року російські війська ракетою «Іскандер» нанесли удар по Первомайську, що на Харківщині. Під час обстрілу постраждали 43 людини, 12 з яких — діти. Внаслідок російської атаки було пошкоджено 18 житлових будинків. На фотографії — мама зі своїми дітьми біжить під час російського обстрілу Первомайська.

09 липня 2023 року. Фото: Julia Kochetova

«Ці люди в просочених потом медичних рукавичках — особливі. Ці люди стоять на варті світла. Я дивлюся на сонячне світло, яке відбивається від термоковдри — такі красиві жовті плями. На ліжку, на обпаленій шкірі, на руках медиків. Як же ж дивно: таке гарне ніжне світло у такій темряві. Усе на контрасті. Водій не зупиняється на блокпостах, сирена голосно кричить.

Сергій ледве рухається. Він каже, що фотографії, які я роблю, дуже важливі: «Це історія. І ти це робиш». Він показує мені іграшку, яку йому подарувала донька. Він носив її на щастя у кишені своїх брудних піксельних штанів. Ми сміємося: «Талісман спрацював». Я себе ловлю на думці, що мені не цікаві люди, в яких під час війни чисті штани.

Грета позує мені всередині реанімаційного мікроавтобусу. Це її перша поїздка. Погляд Грети такий глибокий, ніби вона вже бачила багато болю. Тобто справжнього життя. Люди з такими очима особливі.

Роксі розповідає, що під час ротації у мобільному шпиталі «Австрійка» може приділити увагу кожному пораненому. Евакуація з поля бою — це напружена боротьба, рахунок йде на хвилини. Буває, що солдатам доводиться чекати ночі і нести поранених на руках. Точка стабілізації — це конвеєр, пекельний піт-стоп у пекельній гонці. А дорога до лікарні — це видих і можливість поговорити.

Все обличчя заклеєне пластирем. Але я бачу під ними кров, запечену на його щоках і під очима. Ось так виглядає свобода. Він жадібно п'є, вона тримає його за голову. Вони сміються. А світло таке гарне. Людині потрібна людина. І трохи часу, щоб подбати одне про одного», — описує своє фото воєнна фотографка та режисерка Юлія Кочетова.

10 липня 2023 року. Фото: Libkos/AP/East News

Андрій Смоленський пішов на фронт добровольцем. У складі 47-ї бригади український військовослужбовець (позивний «Апостол») отримав важке поранення під час бойового завдання. Чоловік втратив зір, частково обидві верхні кінцівки та чує лише на 30%. «Під час одного з розвідувальних завдань, снаряд упав зовсім близько. Дякуючи Богу, його побратими були поруч, надали першу допомогу та доставили його в лікарню», — писала у соцмережах дружина Андрія Смоленського Аліна. Жінка завжди поруч зі своїм коханим. Зараз український військовий перебуває на лікуванні в Івано-Франківську. Наприкінці жовтня 2023 року в межах міжнародної місії «Face the Future» Андрія Смоленського прооперували канадські реконструктивні хірурги.

Київщина, 12 липня 2023 року. Фото: Viacheslav Ratynskyi

Українські курсантки, одягнені в нову військову форму, розроблену спеціально для жінок, заплітають волосся під час заходу «Форма має значення». Жінки мають оновлений варіант літньої військової форми, яку тестували в польових умовах. Зовні вона не сильно відрізняється від чоловічої, але пошита з урахуванням будови жіночого тіла. На фото — членкині об'єднання «Патріот» — 48-річна Олена разом із донькою, 24-річна Влада та Марія, які плетуть коси. Жінки розповідають: попри те, що не у війську, вони готові стати на захист рідного Києва, якщо ворог атакує. Загалом у ЗСУ зараз служить 42 тисяч військовослужбовиць, з яких 5 тисяч — на передовій.

Київ, 03 серпня 2023 року. Фото: Roman Pilipey/AFP/East News

Життя триває, попри війну. І це щодня доводять українці, які знаходять у собі сили радіти кожному дню. Попри російські обстріли. Попри загибель близьких та друзів. Це лише один із фрагментів — на Володимирській гірці у Києві люди пішли в танок під звуки скрипки.

Київ, 06 серпня 2023 року. Фото: Roman Pilipey/AFP/East News

6 серпня 2023 року на монументі «Батьківщина-мати» у Києві замість демонтованого радянського герба встановили український герб. Чоловіки розмахують прапором України на висоті 62 метрів. Радянський герб провисів на монументі більше 40 років. Врешті-решт його демонтували 1 серпня 2023 року.

Полтавщина, 01 вересня 2023 року. Фото: Evgeniy Maloletka/AP/East News

У селі Горбанівка біля Полтави 1 вересня 2023 року попрощалися із загиблими українськими пілотами та авіатехніками двох військових вертольотів Мі-8 18-ї окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Шестеро чоловіків загинули під час бойового вильоту 29 серпня на Донеччині.

Київ, 03 вересня 2023 року. Фото: Roman Pilipey/AFP/East News

На Володимирській гірці у Києві тривають заняття з його поруч із пам'ятником великому італійському поету Данте Аліг’єрі. Сам монумент, як й інші в українській столиці, обклали мішками з піском, аби російські обстріли не пошкодили їх.

Донеччина, 06 вересня 2023 року. Фото: Evgeniy Maloletka/AP/East News

6 вересня російські військові завдали ракетного удару по Костянтинівці Донецької області. Ракетами С-300 обстріляли ринок у центральній частині міста. Удар прийшовся на обідній час, коли там було дуже багато покупців. Загинуло 17 людей, наймолодшому було лише 18 років. Останки деяких жертв були настільки понівечені, що їх упізнавали за допомогою ДНК-експертизи. На фото — робота рятувальників та місцевих мешканців, які виносять з місця обстрілу поранену жінку.

Київ, 08 вересня 2023 року. Фото: Roman Pilipey/AFP/East News

Рідні та друзі вітають курсантку-першокурсницю Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона, як й інші 300 студентів, склали військову присягу на вірність українському народові. Церемонія відбулась на території Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Харківщина, 06 жовтня 2023 року. Фото: Alex Babenko/AP/East News

15-річна Ксенія Муховата передивляється фотоальбом зі знімками своїх рідних. Її батьки загинули внаслідок російського теракту. Володимир та Світлана Муховаті були серед 53 інших людей, які померли від удару армії РФ по селу Гроза, яке розташоване у Куп'янському районі — за 35 кілометрів від лінії фронту. Російські військові влучили ракетою «Іскандер» по приміщенню магазину-кафе під час поминального обіду.

Херсонщина, 04 листопада 2023 рокує. Фото: Roman Pilipey/AFP/East News

Так виглядає театральна зала пошкодженого Будинку культури у селі Посад-Покровське, яке було на лінії фронту. До повномасштабного вторгнення Росії тут проживали 2240 осіб, після деокупації у населений пункт повернулось трохи більше півтори сотні. У Посад-Покровському пошкоджено 99% будівель, з яких половина зруйновані.

Київ, 04 листопада 2023 року. Фото: AFP/East News

Володимир Зеленський та Урсула фон дер Ляєн стоять на платформі київського залізничного вокзалу, де висвітлено символічне призначення потягу «Україна-ЄС». Президентка Єврокомісії прибула до Києва напередодні публікації звіту про прогрес України на шляху до членства в ЄС. Уже 8 листопада Урсула фон дер Ляєн заявила, що «Європейська комісія рекомендує, аби Європейська Рада розпочала переговори про вступ з Україною і Молдовою. Україна завершила... понад 90% необхідних кроків». Під час грудневого саміту лідери Європейського Союзу схвалили рекомендацію Європейської комісії про відкриття переговорів про вступ із Україною та Молдовою. Про це оголосив голова Європейської ради Шарль Мішель у мережі Х.

Донеччина, 22 листопада 2023 року. Фото: Alex Babenko/AP/East News

Так виглядає поле поблизу Бахмута з пташиного польоту. Усе воно вкрите воронками від російських обстрілів.

Київ, 25 листопада 2023 року. Фото: Roman Pilipey/AFP/East News

Діти та дорослі вшановують пам'ять загиблих під час Голодомору. Вони прийшли до Національного музею Голодомору-геноциду, де запалили свічки. 25 листопада 2023 року були 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років. За різними оцінками, голод забрав життя від 3,9 до семи мільйонів людей. На сьогодні 28 країн на державному рівні визнали Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу. Відповідну резолюцію у 2022 році ухвалив Європарламент, а Парламентська асамблея Ради Європи — у жовтні 2023 року.

Донеччина, 06 грудня 2023 року. Фото: Julia Kochetova

Фотографка Юлія Кочетова відвідала бійців на передовій у Донецькій області у день Святого Миколая. І ось, як вона описує той день: «Замерзлі в мазуті руки тримають загорнуту у святковий папір коробку. Ці подарунки від Святого Миколая на тлі війни виглядають як протест, це зовсім інший вимір. Невідомий відправник написав листа, який солдат зачитує вголос: "Хороша новина — у Львові випав сніг". "Погана новина — в Донецькій області теж випав сніг", — додає його товариш і починає щосили реготати. Далі в листі йдеться: "Ми прогулювали уроки і пішли плести маскувальні сітки. Ми збираємося організувати студентську вечірку та збирати кошти на FPV дрони. А ще — у фільмі «Один вдома» Кевін дарує дикого голуба на знак дружби, яка ніколи не згасне. Такого голуба хочу подарувати тобі".

Ці подарунки для військових надсилали з усієї України, не знаючи, хто саме їх отримає. Не можу забути цього білого птаха серед війни — схоже на протест проти самої смерті. Марина грає на бандурі особливу пісню — "Щедрик". Її композитора вбили совєти, але ця пісня продовжує звучати по всьому світу. Бійці повернулися із завдання живими, у них чорні та втомлені очі. Бути живим — це не константа, і це дуже втомлює. Але музика змінює все в одну секунду. Напередодні я була за 1450 км від цих очей і цієї мелодії. Але серце хотіло бути тут. Тільки ми наповнюємо ці дні життям. Тільки ми даємо імена звільненим землям. Це ми звучимо. Це ми творимо цей світ — хиткий і непевний, але наш. У цьому місті розбитих дерев солдати дарують нам паростки дерев. Немає нічого живішого, ніж ці три маленькі горщики із землею та паростками. Я тримаю Ефку за лапу — цей пес теж з війни, як і всі ми. Її лапа тепла. На шиї у Марини крихітне тату: "Залишайся радісною". Іра придумала це свято з подарунками для солдатів, ми їдемо з війни в «завтра», де у нас буде зовсім інше звучання. Їй подзвонили, попросили знайти тіло. Іра обіцяє перевірити на стабілізаційних пунктах і моргах. Іде сніг, повітря різке, і я чую перші ноти "Щедрика"».

Київ, 15 грудня 2023 року. Фото: Evgeniy Maloletka/AP/East News

Мужні та сміливі, вони теж плачуть. Троє військових не стримують сліз під час прощання на Майдані Незалежності зі своїм товаришем, який загинув 9 грудня.

24 грудня 2023 року. Фото: Mykyta Schandyba

Начальник пресслужби 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Микита Шандиба показав вражаючий фотопроєкт із військовим до Різдва. Цими фотографіями він ще раз хотів нагадати українцям, що тисячі захисників не зможуть зустріти зимові свята зі своїми близькими. Ці дні вони проведуть у холодних окопах та на полі бою.

Співавтори — Марія Гурська та Наталія Ряба

No items found.

Фоторедакторка, авторка текстів про фотографію. Протягом 16 років працювала у виданні «Gazeta Wyborcza», 6 з яких — головною фоторедакторкою. Випускниця факультету журналістики та політології Варшавського університету, а також Європейської академії фотографії. Викладає прес-фотографію в Університеті гуманітарних і соціальних наук у Варшаві (SWPS).

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Станом на 14 жовтня мільйон дронів були закуплені за державний кошт та відправлені на фронт — і це, не враховуючи постачання від волонтерів, повідомив український президент. Натепер, за даними Міннцифри, понад дві сотні компаній в Україні займаються виробництвом БпЛА. Як технології впливають на хід війни, чи є в України паритет з росіянами у використанні дронів, які розробки найефективніші, Sestry зібрали думки фахівців з України та США.

Потужний потенціал

Безпілотники швидко трансформують війну, каже старша наукова співробітниця Центру Стімсона у Вашингтоні Келлі А. Гріко. Якщо раніше повітряною розвідкою, розвідкою спостереження і можливостями завдавати високоточні удари володіли лише великі держави, то сьогодні це вже не так. За допомогою квадрокоптера один боєць може вести спостереження за полем бою і завдавати ударів з неба. Така демократизація військово-повітряних сил трансформує поле бою, в тому числі і в Україні:

— Використання дронів має кілька важливих наслідків для сучасної війни. По-перше, безпілотники — це відеокамери в небі, і коли їх так багато в небі, сухопутним військам важко пересуватися і зосереджуватися, не будучи виявленими і атакованими. Як наслідок, на сучасне поле бою повертається позиційна війна — на кшталт тієї, що була характерна для Першої світової війни. По-друге, ми спостерігаємо поширення всіх типів безпілотників — квадрокоптерів, безпілотників односторонньої атаки, наземних роботів, морських безпілотників тощо. Безпілотники більше не призначені лише для ведення повітряних бойових дій, вони все частіше використовуються в морській і наземній війні. По-третє, оскільки безпілотники, як правило, дешевші за традиційні пілотовані засоби, їх можуть використовувати у великій кількості, це змушує противника нести високі втрати.

Ми бачимо, що масовість, перевага в чисельності повертається як вирішальний фактор на полі бою

Війна в Україні підкреслює важливість дронів. Невеликі комерційні дрони дозволяють проводити розвідку, яка забезпечує максимальну видимість позицій ворога та його пересувань на землі. Україна переобладнала комерційні дрони в ударні «камікадзе», каже фахівець з цифрових інновацій Центру аналізу європейської політики Генрік Ларсен (Henrik Larsen):

—  Дрони є дешевими та гнучкими. Вони не потребують мільярдних інвестицій і можуть легко модернізуватися. Україна переобладнує готові дрони, що дозволяє їм долати сотні кілометрів і вражати цілі глибоко всередині Росії.

Україна навчилася використовувати дрони проти морських цілей. Для захисту вона змогла створити електронні системи оборони, щоб зупиняти російські дрони

Про вдосконалені українські технології з захопленням пишуть світові медіа. Один з таких прикладів «дрони-дракони», які The New York Times називає яскравим прикладом імпровізації та адаптації під потреби на полі бою. 

Інженери працюють над новими частинами для наземного безпілотника. Фото: Anton Shtuka/Associated Press/East News

За рахунок того, що на початку повномасштабного вторгнення Україна на державному рівні допустила до розробки і виробництва мілітарних технологій більше приватних компаній, з'явився потужний потенціал і можливості створення сучасних безпілотних систем, каже експерт з авіації Анатолій Храпчинський:

— Об'єднання великої кількості ініціатив і стало цією рушійною силою. Якщо на початку повномасштабного вторгнення ми бачили купу різних гаражних варіантів створення військової техніки, то зараз є велика кількість сталих компаній, які готові забезпечити високоякісним продуктом сили оборони. Більше того, за рахунок такої великої кількості компаній почалися активні розмови щодо імпорту, тому що більшість компаній недозавантажена державними контрактами.

І це дає їм можливість виробляти додатково деякі засоби для продажу за кордоном

Україна ще не використовує сто відсотків своїх можливостей, є резерви, але виробництво суттєво збільшилось. Цього року був план на виготовлення мільйона дронів, каже засновник БФ «Закриємо небо України», генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко:

— Цей план вже скорегували, до кінця року буде вироблено півтора мільйона. Більше того, влада заявляє, якщо були б кошти, можна було за рік виробити чотири мільйони. Але це така перспектива. Дуже важливо, що ці всі плани реалізуються, але цього не вистачає. Росіяни, на жаль, у свій час запустили виробництво і вже в 22-му, на початок 23-го нас догнали.

Досягти паритету

Росіяни активно копіюють деякі українські вироби — через обмежений доступ до світових технологічних розробок, каже експерт з авіації Анатолій Храпчинський:

— Вони дуже активно моніторять інформаційний простір, і тому я постійно сварюся з деякими експертами, котрим кажу, що не треба багато розповідати. Бо потім за рахунок своїх нафтодоларів росіяни це все швидше вводять в експлуатацію, ніж ми. 

Відтак, продовжує Анатолій Храпчинський, Україна потребує фінансування, щоб не лише виробляти, але розробляти нові зразки. Тим більше, що технічні можливості для цього є:

— У нас велика кількість таких компаній, які насправді вже можуть, повірте, конкурувати навіть з Боїнгами і з іншими великими компаніями. Особливо по деяких напрямах: далекобійне ударне повітряне трендування і далекобійні ударні морські дрони. Більше того є низка програмного забезпечення, яке  Україна розробляє для вирішення задач на полі бою. Плюс є додаткові цікаві рішення по радіоелектронній розвідці.

І якщо на початку повномасштабного вторгнення ми створювали продукти, які закривали певні задачі, то зараз більшість компаній готує вже готовий комплекс на рішення для засування на полі бою

Однак Україна самотужки не зможе масштабувати виробництво. Європа повинна інвестувати в приватних новаторів у сфері дронів та співпрацювати з ними, вважає фахівець з цифрових інновацій Центру аналізу європейської політики Генрік Ларсен (Henrik Larsen):

— Це допоможе адаптувалися до найновіших і найефективніших технологій. Україна заявляє, що може подвоїти виробництво до двох мільйонів дронів щорічно за умови додаткової фінансової підтримки. ЄС має скористатися цією можливістю.

Український уряд на початку жовтня затвердив порядок реалізації експериментального проєкту зі створення сертифікованих шкіл операторів БпЛА та безпілотних авіаційних комплексів. Ці школи зможуть офіційно навчати операторів БпЛА, адже після початку повномасштабного вторгнення в Україні зʼявилися десятки приватних навчальних центрів, але єдиної системи обліку та регулювання їхньої діяльності досі не було. 

На операторів дронів навчаються і чоловіки, і жінки. А півроку тому командир роти ударних дронів «Орден Сантьяго» Ігор Луценко оголосив про ініціативу з формування жіночого підрозділу БпЛА, туди набирають доброволець, які займатимуться безпілотними авіаційними системами, у тісній інтеграції із Силами оборони України.  

Найкращі розробки 

Найбільше яскравих зразків в Україні — повітряних дронів, каже засновник БФ «Закриємо небо України», генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко:

— Наприклад, «Баба Яга», яка була перероблена з господарського апарату в бойовий. Всілякі сучасні креативні перероблені FPV-дрони, які можуть знищувати розвідувальні дрони ворога, і навіть наносити удари по вертольотах, це там дуже потрібно, тому що таких засобів у нас мало.

Українські пілоти керують безпілотниками «Баба Яга». Фото: AA/ABACA/Abaca/East News

Дрони, які називаються «Дракон» з термітними боєприпасами, це досить серйозно впливає. Окремі питання по морських дронах, ви бачили їхню ефективність. Окрім того, розвивається, але немає масштабування у наземних дронах, це питання мінування і розмінування.

А втім, одними безпілотниками війну не виграти, потрібно вирішити питання в комплексі, окрім ударних дронів, нам потрібно, щоб були боєприпаси до артилерії і ствольних систем залпового вогню, щоб були ракетні комплекси і в достатній кількості, резюмує Ігор Романенко.

Тим часом експерт з авіації Анатолій Храпчинський наголошує, що в України є прекрасний фундамент для створення не тільки безпілотних систем, а й ракетних програм:

— У нас є «Южмаш», у нас є «Івченко-Прогрес», у нас є «Мотор Січ», у нас є «Артем». Є основний кістяк, з якого можна розвинути найсучасніші технології. Зрозуміло, що Україна може забезпечити основні потреби щодо захисту себе і нанесення ударів по території Російської Федерації, але це все потребує часу і злагодженої роботи усіх секторів економіки, навіть напряму не пов’язаних з мілітаркою.

Треба розуміти, що навіть навчальна програма в Україні мусить бути заточена під те, щоб вже в школі заохочувати ставати інженером, а не блогером

Україна виявилась дуже інноваційною в розробці тактики застосування безпілотників. Ми бачили цикли української адаптації та російської контрадаптації, але Україна лідирувала в плані інновацій, тоді як Росія, як правило, наслідувала успішну українську тактику і намагалася знайти контрзаходи. Ці інновації дозволили Україні створити вікна переваги над Росією, каже старша наукова співробітниця Центру Стімсона у Вашингтоні, військова експертка Келлі А. Гріко:

— Цих переваг недостатньо для досягнення стратегічної перемоги, але вони допомогли Україні виграти битви і зміцнити свою оперативну оборону. Україна також продемонструвала переваги використання технологій подвійного призначення для досягнення успіху на полі бою. Наприклад, Україна перетворила комерційні гідроцикли на морські безпілотники, додавши до них вибухівку і керуючи ними за допомогою дистанційного керування. Ця інновація може бути низькотехнологічною і недорогою, але вона виявилася надзвичайно ефективною проти російського флоту.

Українська культура експериментів з безпілотниками та швидких інновацій — так само, як і сама технологія безпілотників — зробила Україну провідною державою у сфері безпілотників

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Революційні технології: як українські дрони впливають на хід війни

Катерина Трифоненко
тристороння зустріч, Зеленський, Лондон

Підтримка Києва з боку Заходу слабшає, що зробить Путіна лише сильнішим у наступній війні, попереджає Пол Тейлор, старший науковий співробітник Центру європейської політики (ЦЄП), брюссельського аналітичного центру, що спеціалізується на питаннях Європейського Союзу, в газеті “The Guardian”. 

За його словами, послаблення західної допомоги Україні, що перебуває в стані війни, пов'язане з цілою низкою причин, серед яких головну роль відіграють внутрішні справи ключових союзників Києва. 

Америка: фактор Трампа, Путін і Близький Схід

Сполучені Штати вийшли на фінішну пряму передвиборчої кампанії. З одного боку, непередбачуваний Дональд Трамп — чим агресивніша його політична риторика, тим менша впевненість у результаті листопадового голосування. З іншого — Джо Байден, який наприкінці свого президентства уникає важливих зовнішньополітичних рішень, щоб не послабити шанси Камали Гарріс у боротьбі за президентське крісло. Він, очевидно, припускає, що надання Україні дозволу на нанесення удару вглиб Росії за допомогою американської техніки може підштовхнути Путіна до ескалації конфлікту (або шляхом перенесення війни в інші країни, або шляхом застосування тактичної ядерної зброї) — те, чим кампанія Трампа негайно скористалася б. 

Що ще гірше, опір використанню українцями західних ракет в тилу російської армії поширюється і на ті європейські ракети, які містять американські компоненти. Саме з цієї причини Британія і Франція надали Україні ракети класу «повітря-земля» Storm Shadow і Scalp, але не дали Києву свободу дій щодо їх використання проти військ і логістики Путіна в глибині Росії.

До цього додається питання війни на Близькому Сході, яка загострюється з кожним днем, не лише відволікаючи увагу американців від України, але й спрямовуючи їхні величезні фінансові та військові ресурси на захист Ізраїлю від ракетних обстрілів з боку Хезболли та Ірану.

Європа: популісти в атаці, демократи в хаосі 

А що з Європою? Франція застрягла в політичній та фінансовій кризі, а вплив її президента Емануеля Макрона — як в країні, так і в Європейському Союзі — значно послабився за останні місяці. 

Не кращі справи і в Німеччині. Після успіхів націоналістичної «Альтернативи для Німеччини» та ліворадикального Альянсу Сари Вагенкнехт на регіональних виборах у Саксонії та Тюрингії, канцлер Олаф Шольц намагається зберегти згуртованість коаліційного уряду. За словами Тейлора, «зовсім не факт, що він зможе проіснувати до наступних загальних виборів у вересні 2025 року».

У цій ситуації додатковим приводом для занепокоєння влади в Києві є те, що німецькі популісти, які перемогли на виборах, мають відверто антиукраїнські настрої.

Втім, навіть якби вони не були такими, Шольц, скоріш за все, не робив би жодних рішучих кроків для покращення ситуації в Україні. Адже він давно і, на подив багатьох, рішуче виступає проти надання Києву ракетного комплексу «Таурус», який допоміг би його збройним силам ефективно завдавати ударів по лініях постачання Росії та знищувати її ракетні пускові установки. Відомо також, що Німеччина робить це тому, що вже давно занепокоєна потенційною російською відплатою.

У Великій Британії настрої набагато більш проукраїнські, але джерела проблем тут мають іншу природу. Правляча Лейбористська партія бореться з економічними проблемами, бюджетними обмеженнями, незадовільною роботою системи охорони здоров'я та погіршенням якості державних послуг.

Мляві європейські лідери і п'ята колона Москви

Не дивно, що настрій серед чиновників ЄС мінорний. Тим паче, що нерішучість у наданні Україні військової допомоги для прориву поєднується з небажанням ключових європейських держав поглиблювати військову інтеграцію (проти якої виступають праві та популісти від Лісабона до Варшави). До того ж, досить крихкі запаси боєприпасів західноєвропейських країн вже дуже виснажені, тоді як розширення європейської військової промисловості, як описано в стратегії Єврокомісії в галузі озброєнь, відбувається дуже повільно. (На це, до речі, суттєво вплинули політичні потрясіння, про які згадувалося раніше).

На іншому боці європейського політичного спектру спостерігається зростання російського впливу в таких країнах, як Австрія, Угорщина і Словаччина. Очільники цих країн останнім часом зробили низку жестів, які, з одного боку, свідчать про зростаючу ворожість до Європейського Союзу, а з іншого — про все більш неприховане очікування перемоги Путіна у війні проти України.

Президент Франції Емануель Макрон і президент України України Володимир Зеленський. Фото: Веб-сайт Офіційного інтернет-представництва Президента України

«План перемоги» без відлуння

Бенефіціаром цієї ситуації є, звичайно, Росія, яка повільно і безтурботно просувається на захід України, не переймаючись втратами — жахливими в останні місяці. Як пише Тейлор, «у вересні Москва захопила більше землі, ніж у будь-який інший місяць з березня 2022 року». Надії президента Володимира Зеленського на виступ на Генеральній Асамблеї ООН та зустрічі з Джо Байденом і Камалою Гарріс, яким він представив свій «План перемоги», схоже, не справдилися. Більше того, Захід, схоже, все більше переймається власними справами. 

В інтерв'ю та промовах перед своїм відходом з посади Генерального секретаря НАТО Єнс Столтенберг нарікав на те, що перед російським вторгненням у 2022 році західні союзники не надали Україні достатньої кількості зброї, щоб стримати, або якщо не стримати, то принаймні ускладнити Путіну вторгнення до свого сусіда. З іншого боку, як зазначає Тейлор, Столтенберг не ставить під сумнів обережність Байдена і не є відкритим прихильником посилення здатності України атакувати за допомогою західного обладнання в глибині Російської Федерації.

Україна не може дозволити собі ще 30 місяців війни

Більш критично налаштований до адміністрації Байдена американський генерал у відставці Гордон «Скіп» Девіс, заступник генерального секретаря НАТО з питань оборонних інвестицій. «Виступаючи на панельній дискусії, організованій ЦЄП, Девіс стверджував, що Вашингтон переоцінив ризик ескалації війни з боку Путіна, що призвело до стратегії надання достатньої допомоги, щоб утримати Україну в боротьбі, але недостатньої, щоб дати їй можливість перемогти», — пише Тейлор.

При цьому генерал закликав Захід рішуче підтримати Україну, щоб вона могла схилити шальки терезів на свою користь

Микола Бєлєсков, старший аналітик Національного інституту стратегічних досліджень України, виступив на вищезгаданій панелі ще більш рішуче. Він попередив, що Україна не може дозволити собі ще 30 місяців такої руйнівної війни. Якщо західна підтримка не буде сильнішою, швидшою і тривалішою, перспектива перемоги Росії стає ймовірною.

Останній дзвінок для Заходу

На думку Тейлора, вибір, який стоїть перед Заходом, очевидний: або більш рішуча підтримка України, яка містить згоду на глибокі удари, або визнання того, що Путін, зміцнілий поразкою Києва, незабаром рушить далі — на Захід. 

Третього шляху немає. Можливо, тоді єдиною надією для союзників України протверезіти —  як вважає високопоставлений західний чиновник, якого цитує Тейлор — є «другий шок». Це може бути крах української оборони, друга Буча або перемога Трампа на виборах у листопаді. 

«Будь-яка з цих подій була б катастрофічною для Києва», — оцінює Тейлор.

Тільки чи справді потрібна катастрофа, щоб демократичний світ нарешті прокинувся?

Переклад: Анастасія Канарська

20
хв

Потрібен другий шок?

Роберт Сєвьорек

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Переговори про вступ до ЄС: як Україна має реформувати економіку

Ексклюзив
20
хв

«Протиракетний щит» в Редзіково: як добитись збиття ракет хоча би над Львовом

Ексклюзив
20
хв

Що подивитись на фестивалі «Ukraina! 9. Festiwal Filmowy»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress