Ексклюзив
20
хв

Уроки російсько-української війни

Десять років триває російсько-українська війна. А два останні роки цієї війни за інтенсивністю бойових дій, кількістю використаних боєприпасів та обсягом руйнувань зробили її наймасштабнішим конфліктом в Європі з часів Другої світової війни

Ганна Маляр

Український військовий на передовій. Бахмут, Донеччина, серпень 2023 року. Фото: Libkos/AP/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Позиціонування цієї війни виключно як «російсько-української» не відображає суті подій. Насправді це не просто війна двох держав. Це війна цінностей і культур — західної та східної. Це дуже добре видно за характером бойових дій. Попри те, що Україна стала жертвою агресії і є ризик втрати держави, вона дотримується правил та звичаїв війни, встановлених міжнародним правом, та зберігає усі демократичні практики. Водночас Росія, навпаки, воює без правил і перейшла всі межі знецінення людського життя та людської гідності.

Ключове питання цієї війни — чи може держава, яка сповідує демократичні принципи і цінності, перемогти тоталітарну державу? 

Якщо Україна почне програвати, це означатиме програш демократії тоталітаризму, західних цінностей — дикому варварству. А головне, це розв’яже руки Путіну та дасть поштовх продовжувати агресію вже щодо країн Євросоюзу. Бо він воює насамперед проти обраного Україною демократичного шляху розвитку. Путін змагається з Україною та західним світом і прагне довести перевагу державної системи та ідеології, яку він створив.

Поточна ситуація: висновки та прогнози

Два роки повномасштабного вторгнення дають змогу подивитись на бойові дії системно й робити певні висновки і прогнози. Отже, станом на зараз мета Росії незмінна — захоплення всієї території України. Перший план росіян — захопити Київ за тиждень — провалився. І тепер вони поставили собі дедлайн до 2026 року та вирішили рухатись поетапно, починаючи із захоплення Донецької та Луганської областей. 

Люди їдуть в евакуаційному автобусі з Лиману. Донеччина, квітень 2022 року. Фото: Evgeniy Maloletka/AP/East News

У 2023 році основним напрямком наступу Росії був Схід України. Там російські війська протягом усього року намагались рухатись вперед на 5 напрямках, вистрілювали сотні тисяч снарядів щотижня, інтенсивно застосовували авіацію та свої найкращі десантно-штурмові підрозділи. У росіян значна перевага у кількості людей та озброєння, втім, українська армія міцно стримувала тиск ворога та завдала йому значних втрат. Приміром, у 2023 році у боях за Бахмут була знищена найпотужніша приватна російська армія «Вагнер».

У вуличних боях росіяни завжди програють українцям, тому просуватись вони можуть, тільки перетворюючи наші міста на попіл 500-кілограмовими бомбами

У 2023 році росіяни відновлювали витрачені 2022 року ресурси, збільшували обсяги оборонного виробництва та накопичували сили для наступної фази війни. Тож, можна припустити, з новими силами вони будуть продовжувати агресію. Крім того, варто враховувати фактор президентських виборів у Росії, які повинні відбутись вже у березні 2024. Взяти Авдіївку ціною невиправданих втрат — і було задачею для виборів. Росіяни майже два роки не могли взяти Авдіївку під контроль, але заради демонстрації бодай якогось результату для виборців Путіна, вони пішли традиційним російським шляхом — не рахуватись із ціною.

Їхні бої за українські міста вже увійшли в історію як найдорожчі та найбезглуздіші з точки зору військової стратегії рішення

Зараз ситуація на фронті вкрай складна. Росіяни посилюють тиск на сході, намагаються прорвати оборону на декількох напрямках одночасно. Українська армія з усіх сил тримає оборону в умовах дефіциту озброєння. 

Уроки для Європи та світу  

Україна сьогодні закриває собою кордони Євросоюзу, адже імперські амбіції Росії виходять далеко за межі нашої країни. І ця загроза — не примарна і не гіпотетична, а реальна як ніколи. Так само, як свого часу Росія готувалась до війни в Україні, вона це робить зараз на території країн Євросоюзу. Ось лише деякі ознаки: фінансування політичних партій та проєктів, фінансування ЗМІ, фінансування мистецьких та культурних заходів, посилення агентурної мережі, фінансування багатотисячної фабрики ботів і тролів у соцмережах європейських країн. Є чимало ознак намагання вплинути на громадську думку та політичні процеси країн Євросоюзу. В Україні усі ці названі ознаки виявились одним з етапів готування до війни.

Аби зупинити Росію, потрібно насамперед позбавитись всіх ілюзій та вивчити уроки цієї війни

Урок перший — не варто прогнозувати дії Росії з точки зору формальної логіки. Приміром, помилковим є припущення, що РФ слабша за країни НАТО, тому вона не наважиться здійснювати щодо них агресію. Є багато історичних прикладів, коли Росія неадекватно оцінювала свої сили і втягувалась у завідомо програшні для себе операції.

Навіть у війні з Україною росіяни не змогли врахувати всі фактори нашого опору та рушили на Київ у завідомо програшну для них операцію 

Урок другий — не вірити Росії щодо намірів вести перемовини. РФ зараз активно просуває наратив готовності до переговорного процесу. Але предметом таких перемовин вона бачить території України — суверенної держави з міжнародно визнаними кордонами. У цій ідеї криється серйозна небезпека для підтримання миру в усьому світі, адже такі перемовини будуть мати наслідком легалізації міжнародного злочину агресії. Не може бути предметом переговорів зі злочинцем те, що від нього захищено нормами права.

Наш суверенітет, наші кордони, наші території — не можуть обговорюватись з агресором. Бо це буде продовження агресії та нав’язування волі агресора

І це не проблема лише України та Росії, адже агресія посягає на загальнолюдське благо. А отже, якщо РФ в результаті перемовин отримає контроль у будь-якій формі бодай над якоюсь частиною наших територій, це означатиме для всіх інших країн, що «так можна було». Напасти, а потім шляхом перемовин забрати собі частину територій суверенної держави. 

Тисячі воронок від російських бомб. Бахмут, Донеччина, листопад 2022 року. Фото: Alex Babenko/East News

Тож про що можливі перемовини у разі вчинення злочину? Виключно щодо притягнення до відповідальності, міри та розміру покарання. Тобто в обмін на припинення агресором вчинення злочину ми можемо поступитися не територіями, а частиною нашого права притягти РФ до міжнародної кримінальної відповідальності та відшкодування завданих збитків.  Інститут перемовин та угод зі злочинцем є в законодавстві багатьох країн світу. Це переговори про обмін визнання провини та допомоги слідству на зменшення покарання. Але ж зовсім не про те, яку кімнату в квартирі жертви займе злочинець.  

Тобто перемовини щодо втрати наших територій — це фактична легалізація міжнародного злочину агресії

Ще один урок цієї війни — світ на сьогодні не має ефективного судового інструменту притягнення держав до міжнародної кримінальної відповідальності за злочин агресію, воєнні злочини та злочини проти людяності. Україна ще у 2015 році подала заяву до Міжнародного Кримінального Суду з приводу воєнних злочинів, скоєних Росією. 9 років триває розслідування. За цей час дії агресора досі не отримали юридичної оцінки міжнародного суду. А сам агресор продовжує вчиняти міжнародний злочин. 

Втім, проблема притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності за агресію значно глибша, ніж кейс України. З часів Нюрнберзького процесу жодна країна світу не була засуджена за злочин агресію. Вироки були лише за скоєні воєнні злочини і злочини проти людяності, які в умовах війни є похідними від агресії.

Тобто сьогодні в світі міжнародна юстиція не працює як інструмент запобігання та протидії війнам і не притягує до відповідальності за агресію військово-політичне керівництво країн-агресорів

Ще один урок 10 років цієї війни полягає в тому, що зупинити Росію може тільки зброя у відповідь та миттєва реакція на її дії. Протягом усіх 10 років тактика «не дратувати Путіна» виявлялась неефективною та навіть шкідливою, адже через зволікання у допомозі ми втратили можливість зупинити очільника Кремля ще у 2014-2015 роках. І внаслідок цього він отримав час на підготовку повномасштабного вторгнення.

Висновки

Тож чи може держава, яка сповідує демократичні принципи і цінності, перемогти тоталітарну державу? На це питання ми намагаємось відповідати щодня на полі бою. 

Натомість відомий теоретик війни генерал-майор Карл Фон Клаузевіц вважав, що у війні між цивілізованим і диким народами переможе останній. Бо у диких народів війни більш жорстокі та більш руйнівні, а пануючі наміри формуються під впливом емоцій. Росія не лише «дика» та воює без правил. У неї ще є перевага у кількості людей та озброєнні. А втім, навіть у таких умовах українській армії за два роки повномасштабної війни вдалось захистити столицю, звільнити північ країни, Харківщину та Херсон. Вже два роки у щоденних запеклих боях Збройні Сили України стримують потужний наступ росіян на сході. 

Мотивація та фаховість українських військових викликає захват в усьому світу. Українці будуть стояти за свою землю до останнього

Але єдиний  фактор перемоги у війні з «диким» ворогом — це перевага в озброєнні. Україна самостійно не зможе створити цю перевагу. Тому відповідь на питання — чи може демократична держава перемогти агресію тоталітарної держави — перебуває в руках наших партнерів та союзників.

Ганна Маляр: без західних партнерів Україна не зможе створити перевагу в озброєнні. На фото: Джо Байден, Еммануель Макрон, Олаф Шольц та Ріші Сунак на саміті G7. Японія, травень 2023 року. Автор фото: Jonathan Ernst/ AP/East News

Редакція Sestry.eu не завжди поділяє думку авторів блогів

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Заступниця Міністра оборони України (2021—2023 рр). Кандидат юридичних наук. У жовтні 2022 року увійшла до списку 25 найвпливовіших українських військових за версією видання НВ. Є автором більше 40 наукових праць у сфері злочинів проти основ національної безпеки, військових злочинів та злочинів проти миру. Викладала у Національній школі суддів України за напрямом кримінально-правової кваліфікації агресивної війни та інших злочинів, які вчиняються в зоні бойових дій. Розробила концепцію правової оцінки подій в Криму та на сході України, яка використовується у слідчій та судовій практиці. Була тренером підрозділів Служби безпеки України зі стратегічних комунікацій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Трамп під час зустрічі з Мелоні в Овальному кабінеті. Вашингтон, 17 квітня 2025 року. Фото: Alex Brandon/Associated Press/East News

На протокольних фото Дональд сміявся і не приховував, що відчуває особливу симпатію до впливової італійки. Деякі злі язики навіть підозрюють, що він у неї трохи закоханий, тому ставлення до Мелоні набагато краще за Макрона, Стармера та Шольца, який отримував купу образ у соцмережі Х.

Насправді на Мелоні покладено аж дві місії. Про першу стало відомо після уже легендарного скандалу між Трампом та Зеленським в Овальному кабінеті. Італійська прем’єрка на наступний день побачилась із українським лідером у Лондоні, де закликала його уникати напруженості із США та дала пару цінних консультацій.

«Я вважаю, що дуже важливо, щоб ми уникали ризику розколу Заходу. І я думаю, що з цього приводу Велика Британія та Італія можуть відіграти важливу роль у наведенні мостів», — зазначила тоді Мелоні.

І справді, після допомоги двох держав США повернули обмін розвіданими та дали добро на постачання зброї

Мелоні високо оцінила зустріч Трампа та Зеленського, яка відбулась на похоронах Папи Римського. Розмова в базиліці Собору святого Петра тримала в напрузі багатьох, але лідери не посварились, не побились і обмінялись зауваженнями стосовно рамки мирного плану. У дописі в соціальних мережах партія Мелоні «Брати Італії» натякнула на активні дипломатичні зусилля лідерки, які були «ретельно і стримано сплетені, без прагнення бути в центрі уваги, навіть тоді, коли погляди всього світу були прикуті до Риму — столиці християнства, а завдяки нашому прем'єр-міністрові, також і світової дипломатії».

У Римі Зеленський мав зустріч із Мелоні. Фото: ОПУ

Сама італійська лідерка у Ватикані мала розмову з очільницею Євросоюзу Урсулою фон дер Ляєн. Так, як Трамп в захваті від Джорджі — Європейський союз сподівається, що вона може підштовхнути американського президента до укладення нового торговельного договору з переглядом мит. І врешті — європейці уникнуть великої торгівельної війни. Тим паче американський лідер уникає телефонних розмов з головою Єврокомісії, тому Мелоні бере на себе місію посланця Європи. 

Як відомо, Євросоюз має три місяці, щоб переконати Трампа не вводити 20-відсоткові мита на весь експорт до США. Наразі ЄС оподатковується базовим тарифом у 10%, а також 25-відсотковими зборами на сталь, алюміній та автомобілі.

Для Джорджі Мелоні — це посилення її ваги в Євросоюзі і загалом у світі — як рішучої лідерки нового часу

Торік у грудні видання Politico назвала італійську політикиню зіркою європейської політики. Навіть так, прямим текстом написало, що лідерка правої партії «Брати Італії» за кілька років «перетворилася з маргінальної політичної фігури на одного з ключових гравців на європейській та світовій політичній арені».

Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні визнана найвпливовішою людиною Європи за версією Politico 2025-го року.Фото: IPA/ABACA/Abaca/East News

«Сьогодні, якщо ви хочете говорити з Європою, то дзвінок саме до Джорджії Мелоні — очевидний вибір. Навіть такі постаті, як Ілон Маск, найбагатша людина у світі та радник новообраного президента США Дональда Трампа, звертаються до італійської прем’єрки для обговорення стратегічних питань», — написало впливове ЗМІ.

Чим цікава Мелоні? До її перемоги на виборах 2022 року італійських правих уособлював Сільвіо Берлусконі — любитель скандальних вечірок, творець ручного телебачення, любитель помахлювати з податками та випити із Путіним

Партія Мелоні з'явилася на орбіті італійської політики, коли скандали одіозного мільярдера почали вкрай деструктивно впливати на інші партії. Всі хотіли жити як Берлусконі на широку ногу — і щоб за те їм нічого не було. 

«Брати Італії» стали здоровою альтернативою — що праві можуть і роботою займатись, а не лише плавати в басейнах з телезірками та неповнолітніми. Тож з часом ультранаціоналістична та радикальна політикиня спромоглася зарекомендувати себе як політикиня, з якою готові співпрацювати як у Брюсселі, так і у Вашингтоні.

Мелоні — одна з небагатьох, хто може на рівних дискутувати з іншим лідером Європи — Еммануелем Макроном. Є велика насолода спостерігати, як ці двоє сперечаються щодо фіскальної політики, соціальної політики та найбільш гострого питання — мігрантської кризи
Макрон та Мелоні під час саміту «коаліції охочих» у Парижі. 27 березня 2025 року. Фото: LUDOVIC MARIN/AFP/East News

Західні аналітики кажуть, що успіхом у відносинах із Трампом Мелоні точно зобов'язана не тільки вродою та вишуканим стилем. Вона здатна знаходити баланс між радикальними ідеями своєї партії та прагматичною співпрацею з міжнародними партнерами. Її лідерство демонструє нову еру змін в європейській політиці, де ліберальні підходи поступаються місцем новим обличчям із сильним націоналістичним порядком денним. Також можна з упевненість сказати, що Джорджа Мелоні, Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн — це і є команда складних часів, яка буде розгрібати ті авгієві стайні, які лишили ті чоловіки, які хотіли дружити з Путіним. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Улюблениця Трампа. Як Джорджа Мелоні стала арбітром між Вашингтоном, Брюсселем та Києвом?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
Дональд Трамп, Камалв Гарріс, Таймс-сквер, Нью-Йорк

Думаю, люди не усвідомлюють, наскільки поганою була Америка до Трампа. Якщо вже на те пішло, я думаю, що Трамп просто відкрито говорить про те, що американський уряд робив століттями. Я в жодному разі не кажу, що те, що робить Трамп — це добре, але він чесно говорить про це. Зрештою, адміністрація Байдена депортувала в середньому 57 тисяч людей на місяць, тоді як адміністрація Трампа минулого місяця вислала назад 37 660, і все ж ми ніколи не чули про депортаційні плани Байдена. Ми хвалимо лібералів за їхню відданість правам людини, але чого вони насправді досягли? Вони не захищають права жінок, дозволяють геноцид палестинців, заарештовують студентів за участь у протестах, дозволяють Росії продовжувати свої злочини і обмежують нашу свободу слова. І при цьому нам кажуть, що ми будемо голосувати за них, тому що вони є «меншим злом»? Я постійно чую, що відповідальність за наше майбутнє «лежить в руках молоді», бо саме старше покоління спричинило весь цей безлад. Від мене очікують, що я буду протестувати, голосувати, організовувати — в той час як я від цього всього відрізана.

Що ж це за демократія, коли у нас є лише вибір між двома злами, і обидва підтримуються одними і тими ж потужними інтересами?

Я думаю, що коли ми дивимося на Америку, ми повинні запитати себе: «Для кого вона коли-небудь була доброю?» Це завжди була країна, яка була доброю для білого американського чоловіка, і, ймовірно, вона стала ще кращою для нього зараз. Однак, чи була ця країна коли-небудь доброю для жінок? Чи була ця країна коли-небудь доброю до людей з іншим кольором шкіри, ніж білий? Я думаю, що ми забуваємо про це, ідеалізуючи Америку. Вона ніколи не була великою країною і ніколи не стане «великою знову», якщо тільки минуле, про яке ми говоримо, не є колоніальною, расистською імперією, яку Трамп хоче повернути. Дивлячись на «американську мрію» з перспективи посткомуністичної країни у Східній Європі, досить легко її ідеалізувати. Однак я завжди намагаюся нагадувати людям у Східній Європі, що суспільство, безпека, освіта та охорона здоров'я, які ми маємо тут, у мільйон разів важливіші, ніж ідеалізована версія того, яким могло б бути їхнє життя в капіталістичній утопії Америки.

Нещодавно я відвідала Нью-Йорк. Хоча це одне із найдорожчих міст у США, зміни цін, які відбулися за останній рік, шокували мене більше, ніж будь-коли раніше. Я чула від друзів, що вони не можуть дозволити собі орендну плату за житло, тому що її підвищили на 25%. Деякі з них не можуть знайти роботу з минулого літа — і коли я кажу «робота», я маю на увазі будь-яку роботу, в тому числі в кафе або продуктовому магазині. І це люди, які закінчили престижні університети, такі як Колумбійський чи Нью-Йоркський. 

Вільям Едвардс і Кімберлі Кемброн одружуються в День святого Валентина на Таймс-сквер у Нью-Йорку 14 лютого 2025 року. Фото: Kena betancur / AFP

Ціни на продукти продовжують зростати. Минулого року я платила близько 120 доларів за продукти, яких мені вистачило на 10 днів. Коли я приїхала туди нещодавно, ця сума подвоїлася. Зрозуміло, що Трамп хоче обвалити економіку, щоб 1% населення міг купувати все — але що далі? Всі ці люди, які не можуть собі нічого дозволити, будуть заарештовані і стануть ще однією групою, що забезпечує рабську працю для американської наддержави? Це і є план Трампа?

Бездомність в Америці — це ще одна річ, яку я зауважила лише після року моєї відсутності там. На свій подив, я виявила, що американці ще більш стійкі до неї, ніж раніше. Зростання кількості людей, які вживають наркотики на вулицях, лякає, а епідемія фентанілу швидко перетворює все більше міст на «міста-зомбі». Це вже було серйозною проблемою під час пандемії, але зараз вона стала ще серйознішою.

Все більше людей не можуть дозволити собі платити за оренду житла — і все більше з них опиняються на вулиці

Хоча вигляд людей, які отримують наркотики, викликає у мене страх, гнів у мені стає ще сильнішим. Чому ніхто не допомагає? Як американці можуть бути такими нечутливими, дивлячись на те, як люди щодня помирають на вулицях? 

Тепер Трамп хоче оголосити бездомних поза законом. Він використовуватиме тих, кого капіталістична система не може посадити за ґрати, як ще одну силу рабської праці в американських в'язницях.

Безпритульні їдять обід на День подяки, організований некомерційною організацією Midnight Mission для майже 2 тисяч бездомних у районі Скід-Роу в центрі Лос-Анджелеса, 25 листопада 2021 року. Фото: Apu GOMES / AFP
Америка повільно руйнується, як і будь-яка імперія, за винятком того, що її проблеми виникли не за одну ніч

Вони накопичувалися протягом тривалого часу — системні проблеми, які не помічалися або ігнорувалися народом. Тріщини у фундаменті існували роками в країні, чиє ядро ґрунтувалося на геноциді та рабстві, тільки тепер їх більше не можна ігнорувати. Тож як громадяни цієї країни можуть продовжувати дивитися в інший бік і не вживати заходів? Їм легше сидіти вдома, відволікаючись на розваги, соціальні мережі або щоденні клопоти, ніж протистояти суворій реальності того, що відбувається навколо них. Мені сумно усвідомлювати, що серйозність ситуації доходить до багатьох американців лише тоді, коли страждає їхнє майно. Лише тоді, коли під загрозою опиняється їхнє майно, відчуття безпеки чи повсякденне життя, вони починають розуміти, що зміни не відбудуться, якщо пасивно спостерігати чи чекати. Необхідність вийти на вулиці, вимагати дій стає зрозумілою лише тоді, коли наслідки бездіяльності відчуваєш на собі. Але ми знаємо з історії, що тоді буває занадто пізно.

«Спочатку вони прийшли за євреями.

Я мовчав, я не був євреєм.

Потім вони прийшли за комуністами.

Я мовчав, я не був комуністом.

Потім вони прийшли за профспілковими працівниками.

Я мовчав, я не був профспілковим працівником.

Потім вони прийшли за мною.

І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені»

Мартін Німьоллер

20
хв

Занепад Америки, якою ми її знаємо

Меланія Крих

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Ультраправі — лише прикриття. Ексрадник президента Румунії про те, як Кремль створює нові інструменти впливу на вибори в Європі

Ексклюзив
20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Ексклюзив
20
хв

Угода Трампа про надра: шанс чи пастка для України

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress