Ексклюзив
20
хв

Розмови в порожнечу. Чому треба говорити з західними інтелектуалами, а не «хорошими» росіянами

Чи варто з говорити з росіянами? І чи є якийсь практичний сенс у цьому?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Віталій Портников, Тімоті Снайдер та Енн Епплбом. Колаж: Sestry

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Російська опозиційна співачка Монеточка нещодавно випустила нову пісню «Это было в России». Молоді росіяни одразу почали знімати під неї ролики для TikTok з ностальгією, як же добре жилося без західних санкцій. 

Покоління, яке виросло за Путіна, сумує за концертами західних зірок, чемпіонатом з футболу та Олімпіадою в Сочі. Утім в низці відео був сум за Зеленським як ведучим «Голубого огонька» на Первом канале. А ще за спільними військовими парадами Росії та України на День військово-морських сил у нині окупованому Криму. 

Звідки береться ця імперська прошивка в юних головах? І чому навіть у цій безневинній ностальгії за бігмаком росіяни не можуть відмовитись від ідеї надягнути на українця тугий нашийник?

Намагання затягнути в медійний простір росіян — тих, які маскуються під друзів України та співчувають війні, — зробили вкрай погану штуку

Є низка громадян, які в укриттях під обстрілами дивитимуться випуски Максима Каца, Алєксандра Невзорова, Марка Фейгіна — і на повному серйозні заявлятимуть, що в Україні нема жодного інтелектуала, який би міг бути рівнею цим особам. 

Низка українських політиків та блогерів сама спокусилась російськими переглядами. І тому цілодобово набиває перегляди та лайки гостями із Росії. Дійшло до того, що радники Офісу президента Олексій Арестович та Михайло Подоляк ледве не щовечора сиділи у Юлії Латиніної та тішили імперське самолюбство тезами про хуторян, які зовсім відбились від рук і качають український проєкт та про дуже гарний СРСР, який на тутешніх землях буцімто благословив сам Бог. 

На будь-яку критику подібних посиденьок Подоляк відповідав, що інтерв’ю росіянам допомагають доносити українську позицію і порядок денний до російськомовної аудиторії в різних країнах. «Потрібно займати будь-які майданчики для того, щоб наша позиція домінувала», — сказав він у коментарі виданню «Детектор медіа» у лютому 2024 року. 

Журналіст Віталій Портников. Фото: Shutterstock

Інвазії росіян стали настільки сильні, що відомому українському журналісту та інтелектуалу національного рівня Віталію Портникову довелось піти на територію ворогів — на ефір до Марка Фейгіна і там вчисту розгромити Юлію Латиніну.

Навіть під тиском історичних фактів та чітких аргументів Латиніна, яка тривалий час маскувалась під прогресивну інтелігенцію із Москви, доводила, що українці та росіяни колись разом будували імперію, а пригнічення українців у ній нібито не відбувалося.

Рота пропагандистці зміг закрити лише аргумент Портникова про те, що у будівництві Російської імперії могли брати участь лише етнічні українці, які «відмовлялися від власної ідентичності та приймали чужу, московську умовно кажучи, а потім російську національну ідентичність»

Ставати яничарами, брати російський паспорт і їздити прославляти військову окупацію України — це той єдиний метод, коли українці можуть подобатись нинішній Росії. Зараз у Москві не бракує співачок та телеведучих українського походження — Лоліта Мілявська, Регіна Тодоренко, Ані Лорак та Таїсія Повалій. Всі вони ходили голосувати на вибори за Путіна, співають в трусах перед російськими загарбниками та відстоюють РПЦ. Всі вони вибрали російську ідентичність — і це суто російський ресурс для пропаганди РФ, аби далі нести байки про єдиний народ. Хоча тут просто історії жінок, які вибрали гроші і заради цих рублів стерли самих себе. 

А з ким же можна розмовляти в Росії? 

У травні, в день, коли РФ била ракетами по типографії в Харкові, яка друкує шкільні підручники та дитячі книжки, — у львівському готелі збирались російські опозиціонери. Уже згаданий радник Офісу президента Михайло Подоляк розповідав, як розказував, як ми будемо допомагати Росії ставати та ноги та поважати її в майбутньому.

Насправді — це розмови в безодню, оскільки єдине, що хвилює росіян, судячи зі свіжих новин, — встигнути наміняти доларів після нових західних санкцій

Чи варто говорити з росіянами? Можна, але точно на своїх правах і з чіткими аргументами — майстер-клас у цьому питанні дав Віталій Портников. Але точно без заглядання до рота, бо все це завершується клацанням щелепи крокодила на шиї жертви. 

Замість того аби проводити вечори з росіянами в затишних ютубах — українцям варто навчитись говорити про себе на Заході. Дискусії варто вести із західними інтелектуалами, яких поважають і дослухаються. Західний світ так довго жив в ейфорії від розпаду СРСР і з любовʼю до російської водки та шапки-вуханки, що десь не помітив, як йому викручують руки. 

Одна колонка Тімоті Снайдера чи Сергія Плохія в західному виданні на тему відмінностей між Україною та Росією вартує набагато більшого за улесливі питання до московських гостей, як нам називати вулиці і чи варто йти до НАТО 
Відомий американський історик і професор Єльського університету Тімоті Снайдер. Фото: ОПУ

Будь-яке дослідження американської історикині Енн Епплбом про природу комунізму і тоталітарної системи СРСР робить розуміння сучасної Росії набагато глибшим. Бо Путін аж ніяк не новатор геноциду українців. Сталін дуже чітко розумів, що без репресій йому не втримати Україну. І тому вирішив влаштувати голодомор 1932-1933 років, аби підкосити потенціал до національного руху та відновлення незалежності України уже за покоління. 

Говорити з росіянами можна лише для того, аби розуміти їхні методи нових гібридних воєн. Але це має бути дозовано, а не нонстоп, як це буває в українських блогерів. 

Росіяни відмовляють нам у праві на субʼєктність. Бо для них Україна — це поїсти галушок зі шкварками, покупатися влітку в Одесі і тягнути сюди своїх заробітчан із Москви в усі доступні сфери. 

Українець для них — це холоп, який відбився від рук пана. І тому поміщик прагне вибити дурощі із мужика, аби своє місце знав. А місце для України в уявленні Росії дуже просте — це ресурс для нових воєн і покращення власного генофонду, який давно перебуває в глибокій кризі. 

Є лише одна цільова аудиторія справді хороших росіян, з якими є сенс говорити. Це ті, котрих не влаштовує нинішня тоталітарна система в Росії, і хто записався добровольцем на боці України

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
Трамп під час зустрічі з Мелоні в Овальному кабінеті. Вашингтон, 17 квітня 2025 року. Фото: Alex Brandon/Associated Press/East News

На протокольних фото Дональд сміявся і не приховував, що відчуває особливу симпатію до впливової італійки. Деякі злі язики навіть підозрюють, що він у неї трохи закоханий, тому ставлення до Мелоні набагато краще за Макрона, Стармера та Шольца, який отримував купу образ у соцмережі Х.

Насправді на Мелоні покладено аж дві місії. Про першу стало відомо після уже легендарного скандалу між Трампом та Зеленським в Овальному кабінеті. Італійська прем’єрка на наступний день побачилась із українським лідером у Лондоні, де закликала його уникати напруженості із США та дала пару цінних консультацій.

«Я вважаю, що дуже важливо, щоб ми уникали ризику розколу Заходу. І я думаю, що з цього приводу Велика Британія та Італія можуть відіграти важливу роль у наведенні мостів», — зазначила тоді Мелоні.

І справді, після допомоги двох держав США повернули обмін розвіданими та дали добро на постачання зброї

Мелоні високо оцінила зустріч Трампа та Зеленського, яка відбулась на похоронах Папи Римського. Розмова в базиліці Собору святого Петра тримала в напрузі багатьох, але лідери не посварились, не побились і обмінялись зауваженнями стосовно рамки мирного плану. У дописі в соціальних мережах партія Мелоні «Брати Італії» натякнула на активні дипломатичні зусилля лідерки, які були «ретельно і стримано сплетені, без прагнення бути в центрі уваги, навіть тоді, коли погляди всього світу були прикуті до Риму — столиці християнства, а завдяки нашому прем'єр-міністрові, також і світової дипломатії».

У Римі Зеленський мав зустріч із Мелоні. Фото: ОПУ

Сама італійська лідерка у Ватикані мала розмову з очільницею Євросоюзу Урсулою фон дер Ляєн. Так, як Трамп в захваті від Джорджі — Європейський союз сподівається, що вона може підштовхнути американського президента до укладення нового торговельного договору з переглядом мит. І врешті — європейці уникнуть великої торгівельної війни. Тим паче американський лідер уникає телефонних розмов з головою Єврокомісії, тому Мелоні бере на себе місію посланця Європи. 

Як відомо, Євросоюз має три місяці, щоб переконати Трампа не вводити 20-відсоткові мита на весь експорт до США. Наразі ЄС оподатковується базовим тарифом у 10%, а також 25-відсотковими зборами на сталь, алюміній та автомобілі.

Для Джорджі Мелоні — це посилення її ваги в Євросоюзі і загалом у світі — як рішучої лідерки нового часу

Торік у грудні видання Politico назвала італійську політикиню зіркою європейської політики. Навіть так, прямим текстом написало, що лідерка правої партії «Брати Італії» за кілька років «перетворилася з маргінальної політичної фігури на одного з ключових гравців на європейській та світовій політичній арені».

Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні визнана найвпливовішою людиною Європи за версією Politico 2025-го року.Фото: IPA/ABACA/Abaca/East News

«Сьогодні, якщо ви хочете говорити з Європою, то дзвінок саме до Джорджії Мелоні — очевидний вибір. Навіть такі постаті, як Ілон Маск, найбагатша людина у світі та радник новообраного президента США Дональда Трампа, звертаються до італійської прем’єрки для обговорення стратегічних питань», — написало впливове ЗМІ.

Чим цікава Мелоні? До її перемоги на виборах 2022 року італійських правих уособлював Сільвіо Берлусконі — любитель скандальних вечірок, творець ручного телебачення, любитель помахлювати з податками та випити із Путіним

Партія Мелоні з'явилася на орбіті італійської політики, коли скандали одіозного мільярдера почали вкрай деструктивно впливати на інші партії. Всі хотіли жити як Берлусконі на широку ногу — і щоб за те їм нічого не було. 

«Брати Італії» стали здоровою альтернативою — що праві можуть і роботою займатись, а не лише плавати в басейнах з телезірками та неповнолітніми. Тож з часом ультранаціоналістична та радикальна політикиня спромоглася зарекомендувати себе як політикиня, з якою готові співпрацювати як у Брюсселі, так і у Вашингтоні.

Мелоні — одна з небагатьох, хто може на рівних дискутувати з іншим лідером Європи — Еммануелем Макроном. Є велика насолода спостерігати, як ці двоє сперечаються щодо фіскальної політики, соціальної політики та найбільш гострого питання — мігрантської кризи
Макрон та Мелоні під час саміту «коаліції охочих» у Парижі. 27 березня 2025 року. Фото: LUDOVIC MARIN/AFP/East News

Західні аналітики кажуть, що успіхом у відносинах із Трампом Мелоні точно зобов'язана не тільки вродою та вишуканим стилем. Вона здатна знаходити баланс між радикальними ідеями своєї партії та прагматичною співпрацею з міжнародними партнерами. Її лідерство демонструє нову еру змін в європейській політиці, де ліберальні підходи поступаються місцем новим обличчям із сильним націоналістичним порядком денним. Також можна з упевненість сказати, що Джорджа Мелоні, Кая Каллас, Урсула фон дер Ляєн — це і є команда складних часів, яка буде розгрібати ті авгієві стайні, які лишили ті чоловіки, які хотіли дружити з Путіним. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Улюблениця Трампа. Як Джорджа Мелоні стала арбітром між Вашингтоном, Брюсселем та Києвом?

Марина Данилюк-Ярмолаєва
Дональд Трамп, Камалв Гарріс, Таймс-сквер, Нью-Йорк

Думаю, люди не усвідомлюють, наскільки поганою була Америка до Трампа. Якщо вже на те пішло, я думаю, що Трамп просто відкрито говорить про те, що американський уряд робив століттями. Я в жодному разі не кажу, що те, що робить Трамп — це добре, але він чесно говорить про це. Зрештою, адміністрація Байдена депортувала в середньому 57 тисяч людей на місяць, тоді як адміністрація Трампа минулого місяця вислала назад 37 660, і все ж ми ніколи не чули про депортаційні плани Байдена. Ми хвалимо лібералів за їхню відданість правам людини, але чого вони насправді досягли? Вони не захищають права жінок, дозволяють геноцид палестинців, заарештовують студентів за участь у протестах, дозволяють Росії продовжувати свої злочини і обмежують нашу свободу слова. І при цьому нам кажуть, що ми будемо голосувати за них, тому що вони є «меншим злом»? Я постійно чую, що відповідальність за наше майбутнє «лежить в руках молоді», бо саме старше покоління спричинило весь цей безлад. Від мене очікують, що я буду протестувати, голосувати, організовувати — в той час як я від цього всього відрізана.

Що ж це за демократія, коли у нас є лише вибір між двома злами, і обидва підтримуються одними і тими ж потужними інтересами?

Я думаю, що коли ми дивимося на Америку, ми повинні запитати себе: «Для кого вона коли-небудь була доброю?» Це завжди була країна, яка була доброю для білого американського чоловіка, і, ймовірно, вона стала ще кращою для нього зараз. Однак, чи була ця країна коли-небудь доброю для жінок? Чи була ця країна коли-небудь доброю до людей з іншим кольором шкіри, ніж білий? Я думаю, що ми забуваємо про це, ідеалізуючи Америку. Вона ніколи не була великою країною і ніколи не стане «великою знову», якщо тільки минуле, про яке ми говоримо, не є колоніальною, расистською імперією, яку Трамп хоче повернути. Дивлячись на «американську мрію» з перспективи посткомуністичної країни у Східній Європі, досить легко її ідеалізувати. Однак я завжди намагаюся нагадувати людям у Східній Європі, що суспільство, безпека, освіта та охорона здоров'я, які ми маємо тут, у мільйон разів важливіші, ніж ідеалізована версія того, яким могло б бути їхнє життя в капіталістичній утопії Америки.

Нещодавно я відвідала Нью-Йорк. Хоча це одне із найдорожчих міст у США, зміни цін, які відбулися за останній рік, шокували мене більше, ніж будь-коли раніше. Я чула від друзів, що вони не можуть дозволити собі орендну плату за житло, тому що її підвищили на 25%. Деякі з них не можуть знайти роботу з минулого літа — і коли я кажу «робота», я маю на увазі будь-яку роботу, в тому числі в кафе або продуктовому магазині. І це люди, які закінчили престижні університети, такі як Колумбійський чи Нью-Йоркський. 

Вільям Едвардс і Кімберлі Кемброн одружуються в День святого Валентина на Таймс-сквер у Нью-Йорку 14 лютого 2025 року. Фото: Kena betancur / AFP

Ціни на продукти продовжують зростати. Минулого року я платила близько 120 доларів за продукти, яких мені вистачило на 10 днів. Коли я приїхала туди нещодавно, ця сума подвоїлася. Зрозуміло, що Трамп хоче обвалити економіку, щоб 1% населення міг купувати все — але що далі? Всі ці люди, які не можуть собі нічого дозволити, будуть заарештовані і стануть ще однією групою, що забезпечує рабську працю для американської наддержави? Це і є план Трампа?

Бездомність в Америці — це ще одна річ, яку я зауважила лише після року моєї відсутності там. На свій подив, я виявила, що американці ще більш стійкі до неї, ніж раніше. Зростання кількості людей, які вживають наркотики на вулицях, лякає, а епідемія фентанілу швидко перетворює все більше міст на «міста-зомбі». Це вже було серйозною проблемою під час пандемії, але зараз вона стала ще серйознішою.

Все більше людей не можуть дозволити собі платити за оренду житла — і все більше з них опиняються на вулиці

Хоча вигляд людей, які отримують наркотики, викликає у мене страх, гнів у мені стає ще сильнішим. Чому ніхто не допомагає? Як американці можуть бути такими нечутливими, дивлячись на те, як люди щодня помирають на вулицях? 

Тепер Трамп хоче оголосити бездомних поза законом. Він використовуватиме тих, кого капіталістична система не може посадити за ґрати, як ще одну силу рабської праці в американських в'язницях.

Безпритульні їдять обід на День подяки, організований некомерційною організацією Midnight Mission для майже 2 тисяч бездомних у районі Скід-Роу в центрі Лос-Анджелеса, 25 листопада 2021 року. Фото: Apu GOMES / AFP
Америка повільно руйнується, як і будь-яка імперія, за винятком того, що її проблеми виникли не за одну ніч

Вони накопичувалися протягом тривалого часу — системні проблеми, які не помічалися або ігнорувалися народом. Тріщини у фундаменті існували роками в країні, чиє ядро ґрунтувалося на геноциді та рабстві, тільки тепер їх більше не можна ігнорувати. Тож як громадяни цієї країни можуть продовжувати дивитися в інший бік і не вживати заходів? Їм легше сидіти вдома, відволікаючись на розваги, соціальні мережі або щоденні клопоти, ніж протистояти суворій реальності того, що відбувається навколо них. Мені сумно усвідомлювати, що серйозність ситуації доходить до багатьох американців лише тоді, коли страждає їхнє майно. Лише тоді, коли під загрозою опиняється їхнє майно, відчуття безпеки чи повсякденне життя, вони починають розуміти, що зміни не відбудуться, якщо пасивно спостерігати чи чекати. Необхідність вийти на вулиці, вимагати дій стає зрозумілою лише тоді, коли наслідки бездіяльності відчуваєш на собі. Але ми знаємо з історії, що тоді буває занадто пізно.

«Спочатку вони прийшли за євреями.

Я мовчав, я не був євреєм.

Потім вони прийшли за комуністами.

Я мовчав, я не був комуністом.

Потім вони прийшли за профспілковими працівниками.

Я мовчав, я не був профспілковим працівником.

Потім вони прийшли за мною.

І не залишилося нікого, хто міг би допомогти мені»

Мартін Німьоллер

20
хв

Занепад Америки, якою ми її знаємо

Меланія Крих

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Трансатлантичний розлам: чи зможе Європа створити нову систему безпеки без США

Ексклюзив
20
хв

Ультраправі — лише прикриття. Ексрадник президента Румунії про те, як Кремль створює нові інструменти впливу на вибори в Європі

Ексклюзив
20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress