Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Президент НОК України: Участь в Іграх — це вже наша перемога
«Внаслідок російської агресії проти України загинуло 488 українських спортсменів, було зруйновано понад 500 українських спортивних об'єктів. Але Україну та український прапор буде видно в Парижі», — наголосив Вадим Гутцайт, президент Національного олімпійського комітету України
Найбільші надії Україна покладає на Ярославу Магучіх, яка цьогоріч встановила світовий рекорд. Фото: ukraina.info
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
«Україну та український прапор буде видно в Парижі. Участь в Іграх у нашій ситуації — це вже перемога», — наголосив Вадим Гутцайт, президент НОК України та ексміністр молоді та спорту.
Вадим Гутцайт, колишній шабліст і олімпійський чемпіон у складі збірної на Іграх в Барселоні (1992), підкреслив труднощі, з якими стикаються українські спортсмени, зокрема часті перебої в електропостачанні та постійні напади з боку Росії.
«Проблемою також є відсутність належної інфраструктури, яка б дозволяла спортсменам тренуватися», — зазначив він.
Чиновник повідомив, що в результаті дій російської армії з 24 лютого 2022 року було зруйновано понад 500 українських спортивних об'єктів.
— Українські спортсмени стикаються з тими ж проблемами, що і будь-який громадянин — втрачають свої домівки, близьких та змушені переїжджати через окупацію
Гутцайт зазначив, що деякі з них «заплатили найвищу ціну».
«Внаслідок російської агресії проти України загинуло 488 українських спортсменів», — повідомив Гутцайт і додав, що за кілька днів до початку Ігор у Парижі відбувся марш пам'яті вбитих спортсменів, організований Союзом українців у Франції та Світовим конгресом українців, в якому взяли участь понад тисячу людей.
Підкреслюючи роль спортсменів як амбасадорів країни, Гутцайт сказав:
— На міжнародних заходах і змаганнях представники України говорять правду про війну, піднімають український прапор і нагадують про необхідність підтримки. Україна захищає свою цілісність, незалежність та державні інтереси
У зв'язку з російською агресією Міжнародний олімпійський комітет (МОК) дозволив російським і білоруським спортсменам брати участь в Іграх лише під нейтральним прапором, без національної символіки та кольорів і за спеціальним запрошенням, яке могло відбутися після виконання всіх вимог нейтралітету. За цією формулою на старт Ігор, ймовірно, вийдуть 16 білоруських і 15 російських спортсменів.Така невелика кількість запрошених спортсменів з двох країн-агресорів пов'язана, серед іншого, з тим, що Україна, підкреслив Гутцайт, надала докази приналежності російських і білоруських спортсменів до лав зьройних сил або засвідчила їхню підтримки режимів у своїх країнах.
НОК України та Міністерство молоді та спорту України, за його словами, видало відповідні рекомендації збірній, як уникнути конфронтацій з представниками цих країн.
«Для України найголовніше — це безпека наших спортсменів. Ми подбали про те, щоб олімпійці уникали контактів зі спортсменами з Росії та Білорусі», — визнав колишній міністр. Він також висловив переконання, що Росія не зможе використати Ігри в пропагандистських цілях через обмежену кількість спортсменів і відсутність прапора та гімну.
Олімпійські ігри в Парижі розпочнуться у п'ятницю. Це вже втретє, коли Париж приймає ці престижні змагання. Цього року 10 500 спортсменів змагатимуться у 32 дисциплінах за 329 комплектів медалей.
Польське агентство преси — єдине державне інформаційне агентство в Польщі, засноване у жовтні 1918 році
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Sestry поговорили з трьома дівчатами, які перетворили свій талант на спосіб зібрати для української армії десятки тисяч гривень.
«Якщо виграю я — людина донатить»
— У 2022 році багато хто почав допомагати армії, — розповідає 13-річна Валерія Єжова, чемпіонка світу з шашок. — Мені теж захотілося долучитися. Я спитала маму, як саме можу це робити. «Що ти вмієш робити найкраще?» — поставила мені правильне питання мама. Від нього ми відштовхнулись і поступово вийшли на ідею, що я можу збирати гроші для армії, граючи у шашки.
Суть у тому, що я сідаю на вулиці і граю в шашки з усіма бажаючими. Якщо людина у мене виграє, то може не донатити (хоча таких, хто не донатив, ще не було). Якщо ж перемагаю я, людина має покласти суму від 1 гривні.
Валерія Єжова збирає на ЗСУ грою в шашки біля супермаркета в Києві
Ми довго думали, з чого почати. Треба було знайти локацію, де я могла б грати, не заважаючи іншим. Зрештою обрали місце біля супермаркету в Дарницькому районі Києва. Поставили там дитячі стільці, я сіла чекати. Мама пішла на закупи. До мене стали підходити, питати, цікавитися... Коли мама вийшла, біля мене вже була черга. У той день я зібрала близько 1200 гривень.
Звісно, бували ті, хто вигравав. Бо я за своє життя грала з майстрами спорту, кандидатами в майстри тощо. Але біля супермаркету, де я починала свій волонтерський шлях, у мене за весь час виграло 3-4 людини.
Далі було чимало інших місць. Наприклад, я грала у парку Шевченка. Найбільша сума, яку мені вдалося зібрати за один день, це близько 15 тисяч гривень.
За весь час моєї волонтерської гри я зібрала понад 220 тисяч гривень
Першу зібрану мною 21 тисячу я передала до фонду Сергія Притули. Я страшно хвилювалася, слова не могла вимовити. Сергій Притула давно мені подобається. Тому зустріч з ним була важливою. Коли він побачив, яку суму я, десятирічна, принесла, — розплакався. І обійняв мене.
У фонді Сергія Притули
— Як і чому ти стала грати саме в шашки? Які нагороди маєш?
— Я пішла займатися шашками, коли мені було 7. У нас тоді тільки відкрився новий гурток з шашок, захотілося спробувати. І це мене захопило.
У 2021 році я стала чемпіонкою світу серед дівчат до 10 років. Також у мене є три кубки з чемпіонату Європи за перше місце. П’ять років поспіль я ставала чемпіонкою Києва серед дівчат свого віку. Також я — неодноразова чемпіонка України, абсолютна чемпіонка Європи серед дівчат свого віку та чемпіонка світу 2023-24 з чекерсу серед юніорок (це дівчата до 19 років). Зараз граю у категорії «Дівчата від 13 до 16 років».
— Розкажи про свій найбільший особистий здобуток у цьому спорті?
— Важких партій було дуже багато. Але була одна, яка для мене стала особливою. Є гросмейстерка Олена Коротка. Вона — найсильніша шашкістка України. Я зіграла з нею на Чемпіонаті України серед дорослих у 2024 році внічию. І була дуже щасливою від цього результату. Зробити нічию з Оленою для мене — дуже почесно.
— Як ще шашки допомагають тобі в житті?
— Вони відволікають. Бо коли граєш, зосереджуєшся, прораховуєш кожен хід. Місця для поганих думок не залишається. Але іноді навпаки — це нерви. Іноді голова після гри болить, тиск підвищується. Хоча в цілому гра мене захоплює.
«Дружба з польською шашкісткою врятувала нашу перемогу»
— Вперше Валерія і Мая зустрілися на чемпіонаті світу 2021, — розповідає Любов Єжова, мама Лери, історію, яка сталась з її донькою на одному із змагань. — В останньому турі Лера грала з росіянкою. Від цієї партії залежало золото чемпіонату світу. У шашках грають два мікроматчі, результат загальний. І ось Лера перший мікроматч виграє, а другий грає внічию і кличе суддю, щоб той зафіксував загальний результат. І тут російська спортсменка каже судді, що не пам'ятає результат першого мікроматчу… Суддя збентежений. Хто ж виграв? Полька Мая Ридзь тоді грала свою партію поруч і спостерігала за грою Валерії. Вона і допомогла довести, що саме Лера перемогла. За небайдужість Валерія подарувала Маї свою медаль з чемпіонату світу.
Коли почалася війна, Майя з мамою звернулися до польської шашкової федерації з проханням допомогти знайти інформацію, чи все добре з Лерою, чи ми в безпеці. Представник польської федерації розшукав мене у фейсбуці. Мама Маї запропонувала нам виїхати до них, але ми залишилися в Україні. Зараз бачимось на міжнародних змаганнях.
Хто тільки не намагається виграти у Валерії. От тільки майже нікому це не вдається
— З ким тобі, Валеріє, доводилося грати?
— Я грала багато з ким. Якщо говорити про відомих людей, то це Ектор Хіменос Браве, Володимир Остапчук, Вікторія Булітко, Єгор Крутоголов... Усіх не згадаю. Але вони у мене не вигравали. Багато грала з військовими. Часто це буває, коли я передаю їм свою допомогу.
— Як військові реагують на твою допомогу?
— Дякують. Часто приходять дружини військових і показують відео вдячності від їхніх чоловіків на фронті. Часто плачуть. Пам'ятаю, зустрічалася з військовим Олексієм Притулою, лікарем-ветеринаром із Одеси. Він у вересні 2022 року під час наступу на Лиман отримав важке поранення і втратив обидві ноги. Я збирала гроші йому на лікування. Після того, як йому поставили протези, ми зустрілися. Він подарував мені красивий букет квітів. Попри всі випробування, він дуже світла людина. Також мене нагороджували медаллю військові 28 ОМБр (окрема механізована бригада. — Авт.). Командир, який мені передавав медаль, згодом загинув, намагаючись врятувати побратима. Тож ця нагорода для мене вдвічі важлива.
Хочеться вірити, що мої гроші (хоч вони і невеликі) комусь допоможуть
— Які найяскравіші моменти зі збору коштів запам’яталися?
— Як хлопці на вулиці збирали й приносили копійки, тільки б зі мною пограти — по 50 копійок, по гривні. Кожен день прибігали до того супермаркету, де я грала. Потім просили, щоб я їх навчила.
З Олексієм Притулою, якому допомогла зібрати гроші на лікування
— Ти продовжуєш грати і збирати зараз?
— Так! Біля супермаркету грала дуже часто. Улітку кожен день, в інші сезони — на вихідних. Там мене вже знають. Працівники, адміністратор. Навіть гарячі обіди виносили. Зараз вже частіше граю на благодійних заходах. Мене запрошують — я погоджуюся. Там набагато більше людей, а це означає, що можна зібрати більше грошей на потреби армії. Мій спосіб працює, тож буду продовжувати.
— Про що мрієш?
— Найголовніше — щоб скоріше закінчилась війна. Думаю, це мрія кожного українця зараз. А щодо особистої мрії — хочу побачитися з Лесею Нікітюк. І, звичайно, прагну стати чемпіонкою світу. Буду тренуватись, аби досягти цього.
«Листівка з насінням, яке проростає, — це мій донат»
— У себе в інстаграмі ти пишеш «Шаную минуле, не цураюся сучасного, творю майбутнє. Несу традиції свого роду». Розкажи, чим саме ти допомагаєш армії.
— Мені 11 років, я з міста Славута, допомагаю військовим від початку повномасштабної війни, — розповідає 11-річна Соломія Дебопре, етноблогерка, яка робить незвичайні листівки й свічки, збираючи на армію. — Спочатку в нашому місцевому Центрі для волонтерів ми всією родиною плели сітки, збирали одяг, готували їжу. Коли для мене там стало менше роботи, почала робити власні листівки й свічки.
Соломія Дебопре почала допомагати в 8 років
Мої листівки зроблені власноруч — від паперу до оздоблення. Для виготовлення паперу я маю спеціальні інструменти. Роблю його з перероблених зошитів, упаковок, різного залишкового паперового сміття. У спеціальному ситі формую, додаю насіння, яке потім може прорости. Цій техніці я навчилась в українського майстра в Естонії, коли була в Таллінні на фестивалі разом із фольклорним гуртом, в якому співаю. Кілька разів на рік ми їздимо за кордон, співаємо українські пісні, розповідаємо про нашу культуру, беремо участь у ярмарках, де продаємо вироби українських майстрів. І коли я потрапила до паперової майстерні, мене це так вразило, що я теж захотіла таке робити.
Свої перші листівки я просто дарувала військовим. Писала: «Сійте квіти на визволеній землі»
— Яку найбільшу суму вдалося зібрати?
— 18 тисяч за один раз. Кожного місяця я заробляю 5-7 тисяч гривень. І усі ці гроші передаю військовим. Іноді це друзі батьків, іноді рідні, іноді мої підписники, яких я добре знаю. Якось я збирала для свого дядька Романа. Ще допомагала нашому місцевому художнику. Він мені робив форми для свічок. У нього на війні загинув брат. Потрібна була автівка, щоб перевезти тіло. Я долучилася до збору.
Листівки з насінням і свічки від Соломії
— Як військові реагують на твою допомогу?
— Часто мені записують відео зі словами вдячності. Іноді присилають маленькі подаруночки: прапори частин, шеврони тощо. Колись військовий подарував мені великий снаряд. Нам його привезли прям додому і ми залишили його на подвір'ї. А татові про це сказати забули. Так от він вийшов на вулицю, побачив його і злякався — подумав, що то бойовий снаряд впав просто біля нашого дому. Думаю тепер розмалювати цей снаряд і розіграти за донат.
Часто у себе в інстаграмі роблю різні конкурси, розіграші, долучаюся до лотерей, де можна за донат щось придбати. І в мене вже є своя аудиторія, яка підтримує всі мої збори.
— Яка твоя мрія?
— Щоб скоріше закінчилась війна. А ще коли я виросту, хочу відкрити кав'ярню і продавати там свої свічки й листівки.
На ярмарці
Картини, що змушують плакати
—Моє волонтерство почалося ще в 2014 році, — розповідає 16-річна художниця Аліна Стебло. — Так сталося через моє виховання — мені прищеплювали любов до України і вчили, що за волю ми завжди боролися і будемо боротися, якщо доведеться. А також ми маємо допомагати тим, хто виборює нашу свободу. Так, на нашому Майдані у Хмельницькому я була, ще коли в дитячий садочок ходила. А коли в 2014 році почалась війна, стала малювати листівки пораненим.
Спочатку допомагала у громадській організації «Захист — об’єднання волонтерів». Там ми збирали пайки для військових. За кілька тижнів цієї роботи зрозуміла, що можу робити й інше. А саме — малювати. Це у мене виходить набагато краще. І від початку повномасштабної війни я вже тільки малюю, бо це мій спосіб висловити свої емоції та переживання.
Після п'ятої картини, яка була подарована знайомим військовим, мама сказала: «А що це ми просто роздарюємо твої роботи? Давай їх на аукціони віддавати. Нехай приносять гроші». Так і зробили.
Аліна Стебло малює картини, які потім продаються на аукціонах
Також з іншими дітьми ми розмальовували списану амуніцію, яку потім теж передавали на аукціони. Я розписала близько 50 робіт. ГО «Захист — об’єднання волонтерів» знаходить для моїх картин аукціони.
Я не продаю свої картини, а виставляю їх на виставках і передаю волонтерам. Моя перша виставка називається «Війна, що нас змінила». У Хмельницькому я вже 4 рази її показувала, і щоразу ми збираємо на цих подіях донати.
Люди бачать у моїх роботах різне: і розпач, і біль, і надію. Часто говорили, що не вірять, що це роботи підлітка.
Було таке, що дорослі чоловіки стояли й плакали від того, що бачили у моїх картинах
Зараз я закінчую 11 клас, готуюся до іспитів, але все одно малюю. Мені пишуть волонтери з різних країн і просять мої роботи для аукціонів. Мої картини вже поїхали в Німеччину, Шотландію, Австрію, США (в багато різних штатів). На аукціонах за кордоном вони зібрали вже понад 140 тисяч гривень.
Коли я віддаю свої роботи, не думаю про те, скільки вони зберуть. Думаю про те, що вони принесуть.
— Як військові реагують на твою допомогу?
— Найкраща для мене подяка від військових — щоб вони були живі. Більше мені нічого від них не треба.
Виставка картин Аліни Стебло
— Про що мрієш?
— Щоб скоріше закінчилася війна. Це трохи егоїстично, бо я хочу навчатися в Одесі на архітектора, але не можу туди поїхати, бо там небезпечно. Але я все одно стану архітектором, бо хочу після закінчення війни відбудовувати нашу країну.
— Що можна сказати дітям і дорослим, які теж хочуть допомагати, але не знають, з чого почати?
— Ви завжди можете прийти до будь-якого фонду чи громадської організації і сказати: «Хочу допомагати». Там швидко вирішать, у чому саме ви можете бути корисним.
Немає віку, з якого можна починати бути корисним. Просто робіть те, що вмієте найкраще
Залишаючи свої будинки у 1986 році, мешканці Чорнобильської зони не усвідомлювали, що це назавжди. Ставили квартири на сигналізацію, ховали від дружин заначки під плінтуси. Залишали тварин. Евакуювали людей нібито на три дні...
Чорнобильські «біороботи» рятують світ
26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Вночі на ЧАЕС проходив експеримент. Ситуація вийшла з-під контролю і один за одним сталися два вибухи. Четвертий реактор було повністю зруйновано, внаслідок чого в атмосферу потрапила величезна хмара радіоактивного пилу.
Радянська влада довгий час замовчувала катастрофу і навіть влаштувала традиційні першотравневі паради.
Світ нічого не знав про вибух два дні
10 днів — з 26 квітня до 6 травня — тривав максимальний викид радіоактивних речовин із пошкодженого реактора. 11 тонн ядерного палива потрапило в атмосферу. Найбільша хмара осіла на території Білорусі. 30 співробітників ЧАЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом місяця.
Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало орієнтовно 5 мільйонів людей. Було забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Білорусі, України та РФ. З них в Україні — 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 мільйонів людей.
Ліквідація наслідків аварії коштувала Радянському Союзу 18 мільярдів доларів. З усіх його куточків на боротьбу з «мирним атомом» було кинуто щонайменше 600 тисяч людей, і скільки з них загинуло від променевої хвороби — невідомо. За різними джерелами — від 4 до 40 тисяч осіб.
«Біороботи» — люди, які рятували світ від розповсюдження радіоактивних речовин ціною своїх життів. Фото: Європейський Інститут Чорнобиля
Унікальні підрозділи хлопців, які скидали з даху реактора радіоактивні шматки графіту, іноземці прозвали «біороботами». Адже ці люди працювали за таких небезпечних умов, у яких ламалися навіть спеціально створені для робіт під час катастроф роботи. Активність радіації на даху була від 600 до 1000 рентгенів на годину — а це смертельні дози опромінення. «Біороботи» виходили на дах на кілька хвилин, кидали одну лопату графіту в палаючий реактор і йшли, поступаючись місцем наступним. Більшості з них ця дійсно героїчна праця коштувала життя.
Колишнє місто-мрія Прип'ять тепер — місто-примара, його нема на сучасних картах.
Магніт для сталкерів і туристів з 75 країн світу
Перші чорнобильські сталкери з'явились на початку дев'яностих, одразу після розвалу Радянського союзу. На початку 2000-х сюди стали приїжджати туристи. А в 2010 році було прийнято рішення відкрити Зону для всіх бажаючих — необхідно було тільки отримати на це офіційний дозвіл і заплатити від 500 гривень до 500 доларів. За наказом Міністра з надзвичайних ситуацій України були проведені радіологічні дослідження та сформовані маршрути для відвідувачів. Зазначалось, що на території цих маршрутів у 30-кілометровій зоні можна перебувати до 4-5 днів без шкоди для здоров'я, а в 10-кілометровій зоні — 1 день.
Зона відчуження. Фото Марії Сирчиної
Поїздка до 30-кілометрової Чорнобильської зони стала лідером у світовому списку унікальних місць та екзотичних екскурсій (нижче у рейтингу — Антарктида та Північна Корея). Що більше часу минало з моменту аварії, то більше туристів приїжджало. Усього — з 75 країн світу.
У Зону, що за своїми розмірами дорівнює трьом Києвам чи п’яти Варшавам, їхали з усього світу, щоб побачити можливу модель майбутнього людської цивілізації
Відчути атмосферу покинутого будинку. Зрозуміти, що буває, коли людське життя цінується менше, ніж прибуток від дешевої електроенергії чи державна таємниця.
— Кілька років тому я тут бачив жінку, що засмагала, — розповідав колишній супроводжуючий туристів у Зоні Сергій Чернов. — При цьому повз неї йшли місцеві працівники, одягнені в захисні, щільно застебнуті костюми. «Я, — сказала вона, — у московській газеті прочитала, що чорнобильська засмага найстійкіша, рік не змивається!»
Чорнобиль після російської окупації
У перший же день повномасштабного російського вторгнення Чорнобильська АЕС, яку 36 років консервували і берегли від подальшого розповсюдження радіації, була окупована військами РФ. Місце, в якому колись відбувся найстрашніший цивільний ядерний інцидент у світі, знову стало зоною підвищеної небезпеки.
Російські війська були в Зоні трохи більше місяця — до 2 квітня. І хоча великих боїв там не було (тільки зіткнення з прикордонниками та обстріли у перші дні), окупація змінила ці особливі землі на багато років.
Вражає історія про росіян у Чорнобильській зоні, які рили окопи в Рудому лісі — одній з найбрудніших локацій місцевості. Працівники станції, які залишалися там під час окупації, пояснювали, що рити чорнобильську землю дуже небезпечно. Але ніхто їх не слухав. Ба більше: радіоактивний пил росіяни вивезли за межі Зони на гусеницях своїх танків.
Російські позиції в найбруднішому Рудому лісі. 2022 рік. Фото: Енергоатом України
У Чорнобильській зоні і раніше було правило, що краще не сходити з асфальту. Але зараз окрім небезпеки від радіації додалася загроза мін та розтяжок. Тепер ні про який туризм чи сталкерські походи навіть не йдеться, адже 95-98% території зони відчуження вважається замінованою (оскільки вона поки не обстежена на наявність вибухових пристроїв).
Внаслідок вторгнення росіян на територію ЧАЕС було пошкоджено і розграбовано офісну та комп'ютерну техніку на суму понад 230 мільйонів гривень. Заступнику гендиректора «Росатома» Ніколаю Мулюкіну Національна поліція України оголосила підозру про порушення законів і звичаїв війни. За даними слідства, Мулюкін під час російської окупації Чорнобиля навесні 2022 року керував пограбуванням атомної електростанції. Окупанти не знали, чим там займатися, і просто крали майно. Утримуючи в заручниках працівників станції та нацгвардійців, які її захищали.
Аби привести ДСП «ЧАЕС» у довоєнний стан та відновити все необхідне, потрібно 1,6 мільярдів гривень, вважають в державному агентстві України з управління зоною відчуження.
Але найгірше — у полоні росіян досі залишаються 103 бійця Нацгвардії, які охороняли ЧАЕС. Як розповідає дружина одного з полонених військовослужбовців Наталія Кушнарьова, окупанти захопили їх під час вторгнення 24 лютого 2022 року.
Ігри в Україні транслює «Суспільне» — безкоштовно трансляції будуть доступні на платформі «Суспільне.Спорт» та на регіональних каналах майданчика.
Також змагання можна подивитись на медіасервісі «MEGOGO» в спортивному розділі. Також Олімпіаду транслюватиме офіційний сайт Міжнародного олімпійського комітету (МОК) — іноземними мовами.
Коли дивитися і вболівати за улюблених спортсменів?
● Артистичне плавання
9 серпня українську команду представлятимуть сестри Марина та Владислава Алексіїви. Якщо результат буде високий, то дует також виступить у фіналі 10 серпня.
● Бадмінтон
Від України буде змагатися Поліна Бугрова. З 27 липня розпочинається груповий етап у жінок.
● Бокс
27 липня виступить Олександр Хижняк, 28 липня — Айдер Абдураїмов та Дмитро Ловчинський. Боксери представлені у вагових категоріях до 57, 80, 92 кілограмів відповідно.
● Боротьба
До складу національної збірної входять як жінки, так і чоловіки. Зокрема, це спортсменки Оксана Лівач (50 кг), Аліна Грушина (57 кг), Ірина Коляденко (62 кг), Тетяна Сова (68 кг). І спортсмени Василь Михайлов (86 кг), Муразі Мчедлідзе (97 кг), Юрій Ідзінський (125 кг), Парвіз Насібов (67 кг), Жан Беленюк (87 кг).
Боротимуться українці кожен день з 5 до 10 липня включно.
● Брейкінг
Першовідкривачами у цьому вже офіційному виді спорту від України стануть троє танцюристів. Це Анна Пономаренко (Stefani) та Катерина Павленко (Kate), які виступлять 9 серпня. А також Олег Кузнєцов (Kuzya), який дебютує 10 серпня.
● Важка атлетика
Від України за медаль боротиметься Каміла Конотоп. 8 серпня вона виступатиме у ваговій категорії до 59 кілограмів.
● Академічне веслування
Атлети виступатимуть чоловічою парою: Ігор Хмара й Станіслав Ковальов. Та жіночою четвіркою: Анастасія Коженкова, Дарина Верхогляд, Катерина Дудченко та Євгенія Довгодько.
27, 28 липня відбудуться попередні запливи, а 29 липня — додаткові у всіх. Фінал у жінок планується на 31 липня, а у чоловіків — 2 серпня.
● Веслування на байдарках і каное
Національну збірну представлятимуть дев'ятеро веслувальників. Восьмеро у спринті (Павло Алтухов, Ігор Трунов, Олег Кухарик, Дмитро Даниленко, Іван Семикін, Людмила Лузан, Анастасія Рибачок, Марія Повх) та одна представниця в слаломі (Вікторія Ус).
Відповідно до цього розкладу можна підтримувати спортсменів:
Вікторія Ус виступатиме 27, 28 липня — байдарка-одиночка; 30, 31 липня — каное-одиначка; 3,4,5 серпня — байдарковий крос.
6 серпня — байдарка-четвірка (чоловіки) та каное-двійка (жінки).
Марія Повх веслуватиме 6, 10 серпня — байдарка-одиначка. Павло Алтухов та Людмила Лузан 7 серпня — каное-одиначка.
8 серпня каное-двійка (жінки) та байдарка-четвірка (чоловіки), а 9 серпня — байдарка-двійка (чоловіки).
● Велоспорт
Чотири велосипедисти змагатимуться від України. Анатолій Будяк та Юлія Бірюкова братимуть участь у груповій гонці 4 серпня та в роздільній — 27 липня та 3 серпня.
У змаганнях із маунтенбайку (гірські велосипеди) країну захищатиме Яна Беломоіна 28 липня та Олександр Гудима 29 липня.
● Спортивна гімнастика
До збірної увійшло шестеро гімнастів: Олег Верняєв, Ігор Радівілов, Назар Чепурний, Ілля Ковтун, Радомир Стельмах і Анна Лащевська.
27 і 28 липня відбудуться кваліфікаційні виступи. 29 липня — чоловічий командний фінал, а 31 липня — фінал у багатоборстві.
Анна Лащевська виступатиме 1, 3, 4, 5 серпня відповідно в таких дисциплінах, як багатоборство, опорний стрибок, різновисокі бруси, колода, вільні вправи.
Серед чоловіків також відбудуться виступи 3 серпня — вільні вправи, кінь — фінал; 4 серпня — кільця, опорний стрибок — фінал; 5 серпня — бруси, перекладина — фінал.
● Художня гімнастика
Таїсія Онофрійчук виступатиме в індивідуальних змаганнях, зокрема 8 серпня — у кваліфікації. А фінал можливий на наступний день.
А в групових змаганнях виборюватимуть перемогу Кіра Ширикіна, Діана Баєва, Валерія Перемета, Марія Височанська й Аліна Мельник. Їхній виступ планується 9 серпня, а фінал — 10.
● Дзюдо
П’ятеро бійців представлятимуть країну в різних вагових категоріях. Для всіх, окрім Білодід — це дебют на Іграх.
Виступи дзюдоїстів слід очікувати в такі дні: 27 липня — Дільшот Халматов (до 60 кг), 28 липня — Богдан Ядов (до 66 кг), 29 липня — Дар'я Білодід (до 57 кг), 31 липня — Єлизавета Литвиненко (до 78 кг), 1 серпня — Христина Гоман (понад 78 кг).
● Плавання
До складу команди з плавання увійшли також п’ятеро спортсменів, які долатимуть різні дистанції.
28 липня Олександр Желтяков, кваліфікація та 1/2 фіналу 100 метрів на спині; 29 липня Ніка Шарафутдінова, кваліфікація та 1/2 фіналу; 29 липня Михайло Романчук, кваліфікація 800 метрів вільним стилем; 30 липня Денис Кесіль, кваліфікація та 1/2 фіналу; 31 липня Олександр Желтяков, кваліфікація та 1/2 фіналу 200 метрів на спині; 1 сепня Владислав Бухов, кваліфікація та 1/2 фіналу; 3 серпня Михайло Романчук, кваліфікація 1500 метрів вільним стилем.
У разі гарних результатів фінали для українських плавців відбудуться наступного дня після кваліфікації.
● Стрибки у воду
Команда українських стрибунів у воду складається з дев’яти атлетів, а національна збірна має максимальне представництво у синхронних видах програми зі стрибків у воду.
27 липня розігруватиметься комплект нагород у синхронних стрибках з 3-метрового трампліна серед жінок, а 2 серпня — серед чоловіків.
29 липня — фінал у синхронних стрибках з 10-метрової вишки серед чоловіків, а 31 липня — серед жінок.
7 серпня розпочнуться змагання зі стрибків у воду з 3-метрового трампліна серед жінок, 5 серпня — з 10-метрової вишки серед жінок. А 9 серпня — у чоловіків.
● Спортивне скелелазіння
Відкриватимуть цю нову спортивну сторінку для України Ярослав Ткач та Євгенія Казебекова. Вони виступатимуть щодня з 5 до 9 серпня.
● Стрільба
Шестеро стрільців змогли кваліфікуватися до Олімпіади. У кульовій стрільбі Україну представлятимуть: Олена Костевич — 27, 28 липня пістолет, 10 метрів та 2, 3 серпня пістолет, 25 метрів.
Павло Коростильов — 27, 28 липня пістолет, 10 метрів. Сергій Куліш — 28, 29 липня гвинтівка, 10 метрів.
Сергій Куліш — 31 липня та 1, 2 серпня гвинтівка з трьох положень, 50 метрів.
Віктор Банькін, Максим Городинець — 4, 5 серпня, швидкісний пістолет, 25 метрів.
У стендовій стрільбі виступить лише Ірина Маловічко: 30, 31 липня — трап, кваліфікація; 2, 4 серпня — скіт, кваліфікація та фінал.
● Стрільба з лука
Українці братимуть участь в індивідуальних та змішаних змаганнях у стрільбі з лука: Михайло Усач та Вероніка Марченко — 25 липня (кваліфікація) та 2 серпня (1/8 фіналу).
● П'ятиборство
З 8 до 10 серпня триватимуть змагання із п'ятиборства. Валерія Пермикіна, Олександр Товкай та Владислав Чекан проходитимуть кваліфікацію 8 серпня.
● Теніс
До збірної України з тенісу увійшли лише жінки. Матчі відбудуться 27 і 28 липня.
В одиночному розряді гратимуть Еліна Світоліна, Марта Костюк, Ангеліна Калініна, Даяна Ястремська. У парному розряді — Даяна Ястремська і Ангеліна Калініна, Людмила та Надія Кіченок.
● Настільний теніс
Ярослав Жмуденко, Маргарита Песоцька та Соломія Братейко боротимуться за олімпійським тенісним столом. 27 липня планується старт ігор як у чоловіків, так і у жінок. Дата проведення фіналу буде відома згодом.
● Фехтування
Команда фехтувальниць представлена в індивідуальних та командних змаганнях. Це Ольга Харлан, Олена Кравацька, Юлія Бакастова, Джоан Фейбі Бажура, Влада Харькова, Аліна Комащук і Дар'я Варфоломєєва.
27 липня відбудуться індивідуальні змагання зі шпаги, а 29 липня — із шаблі. 30 липня — командні змагань зі шпаги і 3 серпня — із шаблі.
● Легка атлетика
Найбільше представників — 25 атлетів — Україна матиме саме у цьому виді спорту. Однак дехто виборюватиме медалі одразу в декількох дисциплінах. За умови вдалих виступів можливі такі раунди змагань:
1 серпня — Ігор Главан, Марія Сахарук та Олена Собчук (спортивна ходьба на 20 км).
2 серпня — змішана естафета 4х400 (кваліфікація).
4 серпня — Олександр Погорілко, Анна Рижикова та Вікторія Ткачук (біг на 400 м з бар'єрами).
5 серпня — Олександр Погорілко, Анна Рижикова та Вікторія Ткачук (біг на 400 м з бар'єрами, додаткова кваліфікація).
7 серпня — змішана марафонська естафета.
2 серпня — стрибки в висоту (жінки), кваліфікація. Вболіваємо за Ярославу Магучіх.
2 серпня — потрійний стрибок (жінки), кваліфікація.
7 серпня — стрибки в висоту (чоловіки), кваліфікація.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.