Ексклюзив
20
хв

Полювання на щурів. Чому справи Гринкевичів та Мазепи — загроза перемозі?

«В Україну не йдуть інвестори, бо їм не зручно їхати потягом Перемишль-Київ». Так кажуть серйозні чоловіки із нинішньої влади в дорогих костюмах. Насправді гроші не йдуть у країну, зранену війною, лише тому, що нема впевненості, що його не обдурять, не витрусять як липку і не відправлять в кайданках у СІЗО

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Корупція під час війни. Фото: Shutterstock

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Скільки б Сергій Лещенко не закликав Європу забирати допомогу у наших біженців, левова частка українців за межами Батьківщини і тих, хто залишається вдома, бояться одного. Корупції, нечесних правил і нових олігархів, які проростають на ґрунті, рясно политим кров’ю. 

Одночасно ми мали два кричущих кейси, де були одночасно гроші, бізнес, суспільний осуд. Але вектори цих справ абсолютно різні. 

Перший кейс — справа суперуспішної родини Ігоря Гринкевича, які отримали 23 тендери Міністерства оборони на загальну суму в 3,5 мільярди гривень [бізнесмена затримали 30 грудня під час спроби дати хабар посадовцю ДБР. — Ред.]. Всі ці кошти мали піти на амуніцію та форму для українських бійців. Але футболки та штани до когось йшли півроку, а до декого так і не прийшли. Однак у жінок родини Гринкевича — матері, сестри і нареченої — з'явились сумки, одяг і прикраси на десятки тисяч доларів. 

Якби не агресивна публічність художниці Соні Морозюк [українська художниця, авторка виставки «Мазня» та багатьох муралів у столиці. — Ред.] — тієї самої коханої Романа Гринкевича, ми б могли ніколи не дізнались, що гроші ЗСУ осідали у картинних галереях, елітних квартирах та купівлі реклами на рейтингових шоу «Голос країни» та «Неймовірна правда про зірок» [Соня Морозюк демонструвала в інстаграмі коштовні подарунки від свого вже екснареченого. — Ред.]. При цьому щаслива пара на публіку гралась у щедрих волонтерів і періодично піарилась на тому, що дарувала тому чи іншому підрозділу старого корча. 

У Печерському суді, де Роману обрали міру запобіжного заходу за розкрадання одного мільярда гривень [бізнесмен є п’ятим фігурантом цієї прави, йому інкримінують участь у злочинній організації та шахрайство в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах. — Ред.], аферист із тендера випромінював зверхність та віру у те, що суспільство це «з’їсть» і не подавиться. А ще показав кросівки Louis Vuitton за 1600 доларів. 

Роман Гринкевич у залі Печерського райсуду Києва під час обрання запобіжного заходу. Київ, 22 січня 2024 року. Фото: Олександр Магула / Суспільне

І знаєте, що? Попри огиду і ненависть до цих ділків — ця історія була потрібна. Аби ми впевнились, що «молодий» — не завжди чесний. І точно не має жалю до тих, хто відморозив собі кінцівки та пережив ампутацію через неякісну форму. Що одним біль, іншим шанс на те, аби стати феодалом на кістках. А наречена Соня — це яскравий згусток того, що походження грошей чоловіка чи бойфренда наших світських левиць важко важливе. І, можливо, тепер суспільство прискіпливіше скануватиме тих, кого активно тягнуть на телебачення. Ці дами не можуть просто так вийти і сказати: «Мій чоловік — бізнесмен. А що за заробітки, то я не цікавлюсь, бо я просто жінка».

Гірка наука від клану Гринкевичів вартувала країні шалених збитків і безлічі людських життів. Але ми точно знаємо, що за швидким успіхом і браслетами «картьє» ховаються криваві гроші. І з такими людьми варто розбиратись радикально. Саджати, викреслювати з публічного життя і забивати цвях морального осуду. Аби мародери не прийшли знову. 

Інша атмосфера була на суді щодо Ігоря Мазепи. Пан Мазепа — інвестиційний банкір та власник успішної компанії Concord Capital. За нього заступились авторитетні лідери думок — економісти, міжнародні оглядачі, головні редактори. І навіть авторитетне видання Bloomberg присвятило колонку з заголовком, що бізнесмена почали пресувати за публічну критику корупції влади Володимира Зеленського.

Ігор Мазепа точно не святий. Як і будь-який бізнесмен вище середньої руки в нашій країні, який з’явився на зламі епохи Кучми та Ющенка. Однак публічні маски-шоу з витряхуванням шухляд в його кабінеті обурили всю українську бізнес-спільноту. Тому зрештою саме бізнесмени разом зібрали заставу в 21 мільйон гривень.

Формально бізнесмена затримали на кордоні з Польщею за земельні справи Київської ГЕС десятирічної давності. 

Однак більш вірогідним видається те, що батько провідної інвестиційної компанії є натхненником руху «Маніфест 42» — це спільнота бізнесу, яка з’явилась у 2023 році. І наполегливо та чітко вимагала зупинити хвилю рейдерства та інших форм тиску за участю правоохоронців, суддів, чорних нотаріусів та реєстраторів. Чому 42? Бо це номер статті Конституції України, де зафіксоване право кожного займатись підприємництвом і мати від держави захист, а не погрози. 

Бізнесмен Ігор Мазепа з адвокатами у Печерському суді Києва, 19 січня 2024 року. Фото: Дарина Коломієць / Суспільне

Мазепа останнім часом критикував економічну політику нинішньої влади та називав її «воєнним комунізмом». Більше того натякав на появу в часи війни на тендерах нових олігархів. Щоб зрозуміти якість цих нових «пінчуків» та «ахметових», варто озирнутись на справу Гринкевичів. 

Тож не дивно, що підприємці — легальні та з історією — стали на захист Мазепи та заговорили про політичний тиск. У повітрі різко запахло епохою Януковича. Це були ті часи, коли «міцні господарники» тягнулись клешнями до кожного бізнесмена, який скинувся на заставу для колеги сьогодні. 

За десять років вийшло так, що ті, люди, які були на третіх ролях у Партії регіонів — були помічниками, секретарями та радниками — нині стали тими самими «5-6 ефективними менеджерами». 

На піку війни українці очищують землю не лише під ворожої сарани з Росії. Мусимо слідувати ще й за апетитами певних політичних та силових кіл. Бо в умовах воєнної цензури та браку вільних грошей — декому просто зірвало дах. І жадібність почала пересилювати банальний інстинкт самозбереження. Тож доводиться боронити бізнесменів старої формації, аби в нових олігархів не оформились ті, хто збагатився на тендерах Міноборони. 

Що рятує кожного, хто не мовчав ані про стрімкий успіх Соні Морозюк, ані про полювання на Мазепу? Здоровий глузд, наше їдке почуття гумору і чітке розуміння, що про всяк випадок — навіть, якщо ти в формі ЗСУ, — не викидай лижний костюм. Він може знадобитись на Майдані в майбутньому. А поки кожен, хто в тилу і кому не байдуже, відстоює демократію як може. Бо допомагають і дають зброю лише тим, хто подає ознаки небайдужості до змін. І врешті майбутнє зруйнованих міст залежатиме лише від того — врятували ми крихку демократію чи ні. 

Від цього напряму залежить, чи відбудують Херсон та Маріуполь. Чи повернуться люди. І врешті — заради чого все це було і чи не зрадили ми тих, хто посміхається з портрету на граніті.

No items found.
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
джорджеску портников румунія США

Коли перший тур президентських виборів у Румунії у листопаді минулого року несподівано виграв антисистемний кандидат Келін Джорджеску, увійшовши до другого туру голосування разом з лібералкою Еленою Ласконі, шокована румунська політична еліта пояснила його успіх кампанією у соціальній мережі TikTok і популістськими обіцянками, на які спокусилася велика частина електорату. Замість того, щоб обʼєднати демократичні сили напередодні другого туру й дати ультраправому кандидату останній бій — а Елена Ласконі мала реальні шанси на перемогу — у Бухаресті було ухвалено рішення анулювати результати першого туру й провести нове голосування в 2025 році. 

Румунські політики сподівалися, що до нових виборів ефект Джорджеску просто випарується, а правляча коаліція зможе підібрати гідного єдиного кандидата, який буде мати всі шанси на перемогу. Розрахунки виявилися марними

Зараз, за кілька місяців до президентських виборів, Джорджеску, який сприймається багатьма румунами як жертва несправедливості і значно радикалізувався у своїх заявах, — тепер не просто найпопулярніший кандидат, а й людина, яка має всі шансі на перемогу вже у першому турі. Всі кандидати демократичних сил — і обраний правлячою коаліцією як єдиний кандидат Крін Антонеску, і колишній премʼєр Віктор Понта, і мер столиці Нікусор Дан, і та сама Елена Ласконі — значно йому поступаються. А якщо не буде другого туру, значить, у демократичних сил навіть не буде можливості взяти реванш.

Звісно, є спокуса пояснювати цей зліт популярності насамперед внутрішньополітичними процесами у Румунії. Але я б звернувся насамперед до процесів зовнішньополітичних. Адже майбутнє Європи, принаймні Центральної Європи, найближчим часом будуть визначати два головні процеси — страх перед Путіним і страх (або запит на) Трампа. І це, до речі, стосується не тільки президентських виборів у Румунії. 

Майбутніх президентських виборів у Польщі це також стосується. І тому поведінка нещодавно респектабельного Кароля Навроцького починає дедалі більше нагадувати поведінку «антисистемного» Келіна Джорджеску.

Війна, яка продовжується біля кордонів Румунії, примушує багатьох виборців звертати увагу на політиків, які бажають не підтримувати Україну (недарма ж Келін Джорджеску назвав її штучною державою), а знайти можливості домовитися з Росією — щоб виключити конфлікт для власної країни

Ну і, звісно ж, перемога Трампа також все змінила. Адже Джорджеску — не хлопець з вулиці, а представник ультраправого політичного істеблішменту із широкими звʼязками у відповідному середовищі. Він працював в ООН, був навіть виконавчим директором Європейського центру підтримки престижного Римського клубу у швейцарському Вінтертурі, а такі посади створюють особливі можливості.

Перед другим туром виборів у Румунії  — нібито для презентації власної книжки — до Бухаресту мав завітати колишній кандидат на посаду президента США Роберт Кеннеді-молодший, зараз призначений Трампом на посаду міністра охорони здоровʼя. 

Джорджеску як автор передмови до цієї книги мав бути учасником дискусії з Кеннеді у прямому ефірі. А модератором події мав стати… правильно, Такер Карлсон, огидний симпатик водночас Дональда Трампа і Владіміра Путіна.

Приїзд Кеннеді був відкладений тільки у звʼязку з перехідним періодом у Сполучених Штатах. І справді, якщо румунські політики хотіли зупинити Джорджеску, це варто було робити до інавгурації нового американського президента, а не після неї — тоді, коли багатьом ще не було ясно, наскільки докорінно все буде змінюватися. 

Бо з кожним новим днем перебування Дональда Трампа у Білому домі нові господарі Америки будуть з дедалі більшою відвертістю демонструвати, на прихильників яких саме поглядів вони робитимуть ставку в Європі і за кого б мали віддавати свої голоси європейці, якщо вони бажають порозуміння з Америкою.

Тож тепер Джорджеску — не маргінальний, а мейнстримний кандидат. Маргінали тепер ті, хто намагається його зупинити
20
хв

Страх перед Путіним і запит на Трампа

Віталій Портников

Політикиня з Естонії має репутацію «русофобки», бо може аргументовано пояснити, чому Росії не треба довіряти ані на суші, ані на Балтійському морі, ані за круглими столами. У Брюсселі рідко зустрінеш людину, яка називає речі своїми іменами. Кая Каллас чесно каже, що війна проти України — це не маленька регіональна війна, а пазл у великій грі, де головний куш — загнати під чобіт Москви.

Позиції естонської прем'єр-міністерки настільки сильні у Західному світі, що її ім’я звучало серед претендентів-фіналістів на посаду нового генсека НАТО
Фото: JONATHAN NACKSTRAND/AFP/East News

Тут важливо додати пікантну деталь: витончена блондинка зі сталевим характером — страшний сон російської влади. Їй не просто заборонений в’їзд до Росії, чим можуть похвалитися більшість притомних політиків ЄС, вона є першою урядовицею, кого Москва офіційно оголосила в кримінальний розшук за «наругу над історичним пам'ятником». 

Привід — декомунізація та демонтаж численних пам'ятників періоду радянської окупації, яку проводив уряд Каллас. Особливо гострою була боротьба Росії за радянський танк у прикордонному місті Нарва, де етнічних росіян в рази більше за місцевих.

Естонські урядовці минулих каденцій не раз піднімали питання про перенос танка, який був не стільки символом боротьби з нацизмом, як скоріше маркер російського мілітаризму. Але був страх — масові погроми у Таллінні у 2007 році (так звана «бронзова ніч»), вчинені місцевими росіянами та гастролерами з РФ у відповідь на перенесення монумента радянському солдату в естонській столиці, лише посилювали ризики, що новий перенос призведе до повторення тих подій — від бійок на вулицях  до хакерських атак на урядові сайти. Проте влітку 2022 року — після відвідин деокупованої Бучі — Каллас підняла питання на новий рівень. І врешті, попри скиглення російськомовних, танк поїхав на склад.

Володимир Зеленський та Кая Каллас у Таллінні. Січень, 2024 року. Фото: Associated Press/East News

У 2023 році, коли політикиню уже почали називати серед тих, хто може стати новою європейською топ-елітою, вона пішла на інтерв'ю до британського хардтокера Стівена Сакура. Тоді журналіст спитав, чи відкрите її серце для 25% російськомовних, які скаржаться на страшні утиски — їх не пускають в Естонію на російських автомобільних номерах. Цікаво, що найбільше зойків було від так званої російської опозиції. Відповідь Каллас була тверда: 

— Ви змішуєте дві речі. Росіян, які тут живуть, ми називаємо російськомовними естонцями. А Росія — окремо. Я хочу сказати, що, по-перше, у 1920-х роках росіяни в Естонії становили 3%. А під кінець окупації було 30%. Тож не те, щоб вони тут жили… 

— Ви хочете сказати, що вони не справжні естонці? — уточнив Сакур.

— Ні, ні. Я кажу, що ті, хто хоче бути з Естонією, хто вважає Естонію своїм домом, подали заяву на отримання громадянства, вивчили мову і є частиною нашого суспільства, і вони становлять більшість нашого російськомовного населення. Ми просимо тільки одне: вивчайте нашу мову, тому що це те, хто ми є, ми тут живемо — і це спосіб їх інтегрувати. Крім того, я хочу підкреслити, що навіть якщо у нас різна історія, у нас є спільне майбутнє, і ми зосереджуємося на ньому. 

Це було наче холодний душ, бо такого на ВВС ще не чули.

Каллас дуже тверезо дивиться на загрози нинішніх днів, бо має щемку сімейну історію

У березні 2022 року вона написала колонку для New York Times, чому окупація України та репресії від Росії — це і є її істинне лице.

«Моя мама була лише шестимісячною дитиною, коли в 1949 році радянська влада депортувала її разом з матір'ю та бабусею до Сибіру. Мій дідусь потрапив до сибірського табору. Їм пощастило вижити і повернутися до Естонії, але багатьом не вдалося. Сьогодні Кремль відроджує методи відвертого варварства», — зізналась Каллас.

Маленька Кая Каллас разом із батьком. Фото: IG Kallas

Її батько, Сійм Каллас, відігравав центральну роль у русі за незалежність Естонії і був президентом центрального банку країни. Коли молода Кая вирішила спробувати власні сили в політиці, чимало хто відмовляв її від цього кроку. Адже багато хто сумнівався, що жінка модельної зовнішності може бути розумною, а інші взагалі називали її татовою доцею. 

Але вже в 2014 році Каллас як депутатка Європарламенту показала себе фаховим експертом з цифровізації та стала адвокатом України на першому етапі війни з Росією. Уточню – це у той період, коли світові топи не хотіли сваритися з Москвою і взагалі не бачили серйозної проблеми в окупації Криму.  Мовляв, був же референдум, люди вибрали Росію. А що тут такого?

Каллас як головна дипломатка Європи дуже тверезо оцінює ризик для Європи

У першу чергу — це різні гібридні загрози по всьому ЄС — саботаж, кібератаки, небезпечний тіньовий флот, перешкоди в роботі GPS і пошкодження кабелів. Вона прагне збільшення фінансування на безпеку та оборону — бо просто сподіватися на ядерну парасольку Вашингтона за епохи Трампа — подібне самогубству. 

Кая Каллас переконана, що Європейський союз має запустити власний ВПК, про що сказала в інтерв'ю Суспільному у грудні 2024 року:

— Оборонна промисловість важлива, тому що на європейській землі, в Україні, триває війна, і Путін не показує жодних ознак того, що він полишив свої цілі.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн і глава європейської дипломатії Кая Каллас. Фото: Geert Vanden Wijngaert/Associated Press/East News

Як тверезий розум Брюсселю вона натякнула, що пояснює США, чому підтримка України — в інтересах Сполучених Штатів Америки: 

— Якщо Америку хвилює Китай, то вона повинна щонайперше хвилюватися через Росію. Ми бачимо, що РФ, Іран, КНДР та Китай працюють разом. А також бачимо, що Путін робить в інших країнах, реально посилюючи свій вплив. Отже, якщо США хочуть бути найсильнішою державою у світі, то їм врешті доведеться мати справу з РФ. І найлегший спосіб впоратися з цим — підтримати Україну, щоб вона виграла війну.

Українські дипломати, які активно контактують з Брюсселем, всі як один відмічають, що нині в європейську політику прийшло покоління фахових і твердих жінок. Вони професійні, вміють гнути свою лінію і знають, хто вони і що. Ім'я Каї Каллас називають найчастіше. Бо це не просто жінка, яка зробила себе сама, а ще і нащадок тих естонців яких Росія вивозила, як худобу на Сибір в надії, що ніхто не виживе на лісопильнях. 

Утім мама Каллас вижила і прищепила доньці розуміння, чому Росія ворог і чому її улюблене хобі вбивати та мародерити

Естонка з твердим характером уперше стала гучним голосом Східної Європи в Брюсселі, а саме того регіону, який Москва уперто вважає своєю сферою впливу. Але, як свідчить практика і час, малі держави теж мають голос і зуби. І можуть вчепитися в горло хижаку, який суне скрізь без запрошення.

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

«Русофобка на чолі Європи»: як естонка Кая Каллас стала гучним голосом Східної Європи у Брюсселі

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

«Русофобка на чолі Європи»: як естонка Кая Каллас стала гучним голосом Східної Європи у Брюсселі

Ексклюзив
20
хв

Польща — беззаперечна мета росіян. Німецька політикиня Ребекка Гармз про інформаційну війну РФ в Європі

Ексклюзив
20
хв

Елла Лібанова: «Після війни Україну чекає економічний бум. Сюди не просто повертатимуться українці, сюди поїдуть європейці»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress