Ексклюзив
20
хв

Обережно, Telegram! Чому соцмережа з російським корінням — загроза не менша за фронт?

На вістрі непростих стосунків на кордоні Польща-Україна низка Telegram-каналів запостили новину про зґвалтування поляком українки у Варшаві. Мало хто згодом виправив помилку — як про жертву-білоруску, так і про кримінальну, а не етнічну складову злочину. Тож яка небезпека Telegram? І як поволі, але впевнено цей додаток проникає у Західну Європу?

Марина Данилюк-Ярмолаєва

Яку загрозу становить Telegram? Колаж: Sestry

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Додаток Telegram став дуже дієвим інструментом РФ на початку повномасштабного вторгнення. Анонімні канали з російськими адмінами добряче зіграли на нервах українців у перші дні повномасштабного вторгнення. Хто із українських громадян не шукав люмінесцентні лампи у вікнах сусіда, не шукав мітки фарбою на даху або не «повівся» на дезу про бої з росіянами прямо на вулицях Києва? Вітаю, це було дуже успішне реальне російське ІПСО. 

Українців ніхто не готував до того, як поводитись під час війни. Врешті — як відрізняти техніку власної армії від ворожої. Тому не дивно, що в перші дні війни свої вбивали своїх, а атмосфера недовіри до знайомих і сусідів була колосальною. 

Наслідки «дружнього» бою 26 лютого 2022 року в районі метро «Берестейська». Фото: Голос України / Андрій Нестеренко

Telegram вперше українці скачали на телефони під час виборчої кампанії президента 2019 року. Тоді веселі відео здавались небаченим новаторством. А нові обличчя з команди президента Володимира Зеленського обіцяли спілкування з громадянами без посередників у вигляді незручної преси. 

Далі популярність цього додатку поступово згасала. Аж поки після повномасштабного вторгнення він не отримав небачений ріст популярності

Цьому сприяло кілька причин. Перше — відсутність будь-якої цензури, тому українські громадяни насолоджувались кадрами вбитих окупантів, смажених танків і відео на кшталт «маленькі песики доїдають труп офіцера Кантемирівської дивізії в деокупованому селі на Сумщині».

Друга причина зростання — рішення влади зігнати основні телевізійні канали в єдиний телемарафон. З часом він здувався, ставав менш цікавим, а гарячі оперативні репортажі замінили нудні студії депутатів провладної партії «Слуга народу». Сам Офіс президента став запрошувати приязні Telegram-канали на пресконференції. За цікавим збігом — дуже часто на них не знаходилось місця офіційним ЗМІ з серйозною історією. 

І причина третя — офіційні органи влади і критичні служби подались робити канали в Telegram. Тож чимало людей змушені були скачати собі цей додаток, аби оперативно дізнаватись про повітряну тривогу. 

Росіяни активно використовують Telegram для поширення дезінформації. Фото: Shutterstock

Тому не дивно, що станом на зараз, за інформацією народного депутата і очільника Комітету з питань свободи слова Ярослава Юрчишина, «Україна — друга країна по поширенню Telegram і четверта країна по кількості підписників в Telegram». Країни Євросоюзу, які ще донедавна не користувались цією соцмережею, поступово починають встановлювати цей месенджер.  

Проблема з Telegram настільки гостра, що варто нагадати, що низка народних депутатів і ЗМІ на повному серйозі репостила новини з «Легитимного», «Резидента», «Картеля» тощо [ці Telegram-канали були створені, за інформацією Служби безпеки, російськими спецслужбами для дестабілізації ситуації в Україні. — Ред.]

Ще в березні 2022 року СБУ повідомила, що вони координуються 85 Головним центром спеціальної служби Головного управління Генерального Штабу Збройних Сил РФ. 

Однак донині їх можна знайти у вільному доступі і спокійно почитати реальні ІПСО — високоякісні деморалізуючі дези, а не те, що прийнято ними вважати. 

Ярослав Юрчишин повідомив, що українська влада вже зверталася до адміністрації Telegram — Павла Дурова з проханням обмежити канали поширення російської дезінформації. Тоді, мовляв, і питань до Telegram не буде. Однак «пан Дуров по факту проігнорував це звернення, адекватно не відреагував на нього, ніякої роботи в цьому напрямку не було проведено». 

Речник Головного управління розвідки. Речник ГУР Андрій Юсов теж зазначав (і не раз), що Telegram використовується російськими спецслужбами для поширення фейків в Україні. Більше того розвідці відомо, що зараз РФ масово скуповує Telegram-канали та акаунти у соціальних мережах для розкачування внутрішньополітичної ситуації. Якраз під тяжкі березень-квітень, коли Росія агресивно захоплює розбиті села на Донбасі. 

Останнім часом Telegram активно використовувався для дискредитації і звільнення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Саме у анонімних каналах без блюру тривалий час постили результати влучень по енергетичним та військовим об’єктам. І це дозволяло ворожим силам наступного разу влучити точно в ціль. Зі свіжого — на вістрі непростих стосунків на кордоні Польща-Україна — в низці телеграм-каналів запостили новину про те, що поляк зґвалтував українку у Варшаві. Все це без перевірок офіційних польських ЗМІ активно множилось. І лише нагнітало атмосферу між двома близькими сусідами. Мало який телеграм канал виправив помилку, що постраждала жінка була білорускою. І був упущений момент, що злочинець просто хотів вчинити цей злочин, а не шукав дівчину певної етнічної приналежності. 

Чи справді Telegram залежний від РФ? На жаль, це грамотна схема — і довести її кінці складно. Однак коли коли почалися протести в Башкортостані через затримання екологічного активіста і його ув’язнення, то опозиційні канали були заблоковані за помахом чарівної палички. Тому відмовки Дурова, що такого функціоналу немає, не відповідають дійсності. 

Війна з РФ виходить на фінальну стадію. І Кремль задіє всі ресурси для руйнувань і дезорієнтації України, ЄС та потенційних наступних жертв агресії

Наразі громадяни ще користуються Telegram-каналами, аби знати, звідки летить ракета і куди вона прямує. Анонімні канали набивають собі аудиторію, маючи карт-бланш на відвідини заходів за участю президента та вищих посадовців. Однак — це ніякі не медіа. Вони не реєструються як ЗМІ, не беруть участі в жодних професійних ініціативах. І якщо якийсь Telegram опублікує якийсь фейк  — то точно не відповідатиме в суді. Бо це те саме, як написати про когось огидні речі на паркані.  

Більше того Telegram-канали стали методом цькування незалежних журналістів.  Автор цих рядків неодноразово посилали варити борщ, здохнути в окопі або займались бодішеймінгом. У найбільш запущених випадках — називали ІПСО ворога і руками Кремля. 

Насправді для журналіста класичного медіа у цих нападках немає нічого нового. У нас є імунітет. Однак, коли таке щодня виливають на голову суспільства в стресі війни, воно може спрацювати на руку ворога. 

Тому рано чи пізно проблему з Telegram доведеться вирішувати. Але важливо, аби до того часу, Росія не отримала реванш у головах українців
No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка, політичний аналітик та медіа-консультант. Працювала парламентським оглядачем більше 10 років. Співпрацює з виданнями «Цензор.нет» та «Еспресо». Є авторкою популярних YouTube-каналів «Цензор.нет» та «Шоубісики». Спеціалізується на темі політики, економіки та медіатехнологій.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
політика трамп магда путін зеленський рютте

Наче у фільмі жахів. Геополітичних 

Заради справедливості, чимало зі здійснених протягом останніх 8 тижнів дій Дональд Трамп анонсував ще під час виборчої кампанії та перехідного періоду, що передував його вступу на посаду. 47-й президент США заслуговує на різноманітні оцінки, проте його курс є очевидним: з особистих психологічних і політичних причин він потребує глобального політичного успіху у перші 100 днів власного президентства. 

Оточують Трампа й проводять його курс ті, хто повністю поділяє ці плани та не має сумнівів у доцільності їхньої реалізації. Попередні біографії цих людей мають мінімальне значення, а нинішня особиста відданість не викликає сумнівів.

У підсумку Сполучені Штати протягом короткого терміну перетворилися зі стратегічного союзника України (зокрема, під час перебування Трампа у ролі 45-го президента США держсекретар Штатів Майк Помпео та міністр закордонних справ України Павло Клімкін проводили засідання Комісії стратегічного партнерства у листопаді 2018 року) на посередника. Причому посередника, який вимагає оплати власних послуг, вдаючись до відвертого шантажу. Цей поворот для України має вельми драматичні наслідки й навряд чи обмежиться гарячою дискусією, яка сталася 28 лютого в Овальному кабінеті Білого Дому. 

У Вашингтоні сприймають Україну як слабку ланку світової політики, і це не лише особисте сприйняття Дональда Трампа, але й системний підхід до побудови відносин. Хоча ніде правди діти: заяви президента США демонструють не лише особливості поведінки людини, яка звикла давати характеристики всьому у найвищому ступені. Трамп, судячи з усього, не забув про ситуацію навколо його спроби отримати від Володимира Зеленського компромат на Гантера Байдена. Ця ситуація, як відомо, спричинила початок процедури імпічменту — дошкульної, проте неоднозначної за результатами. 

Україна — не єдиний об’єкт атак з боку адміністрації Трампа, але єдина країна, яка продовжує опиратися російській агресії попри втрату 20 відсотків своєї території. Відтак ознаки залаштункових домовленостей між Москвою та Вашингтоном, які спричинили успіх російських військ на Курщині, відмова США від участі у міжнародних юридичних діях проти Кремля виглядають, на жаль, логічними. Путін ставить Трампу попередні умови, а Трамп їх приймає та виконує з ентузіазмом. 

Ані факт безпрецедентної за розмірами у ХХІ столітті агресії, ані масштабні чужі страждання не є аргументами для Трампа, він легко жонглює цифрами жертв російсько-української війни, видобуваючи їх з власної уяви, а не з розвідданих

Маємо констатувати: 47-й президент США перетворився на об’єкт рефлексивного управління з боку Кремля. З огляду на те, що Штати послідовно відмовляються від використання елементів юридичного тиску на Кремль, це цілком відповідає поглядам Трампа на міжнародні відносини. Його цікавить deal — угода, причому резонансна й спроможна переконати весь світ у геніальності та дипломатичних талантах Трампа. Він, як відомо, «стабільний геній» (с).

Дональд Трамп під час передвиборчої кампанії, 2024. Фото: Evan Vucci/Associated Press/East News

Горе тим, хто чинить опір

Україна у цьому випадку зіткнулася не лише зі зміною глобального політичного клімату (слово «глобальний» у Вашингтоні можна вживати виключно для опису величі Трампа). Вчорашній стратегічний партнер не лише вимагає підписати «мінеральну» угоду, але й зупиняє/відновлює постачання виділеної ще Джо Байденом військової допомоги, обмін розвідувальними даними та підкреслено вибірково підходить до питання політичної підтримки.

Дійшло до того, що у повідомленнях посольства США про обстріли українських міст перестали звучати згадки про Росію, наче ракети й дрони запускають інопланетні істоти

Згадаємо, що обурення обстрілами українською стороною російських НПЗ висловлював міністр оборони в адміністрації Байдена Ллойд Остін. І саме за 46-го президента процес перепризначення Путіна президентом Росії із залученням окупованих українських територій у березні 2024 року викликав хіба що блискуче мовчання G-7. США виступали лідером у коаліції на підтримку України, проте не поставили державі-жертві агресії жодного F-16. Це свідчить про системне прагнення Вашингтону самому визначати ступінь залученості до бойових дій без уваги на моральні імперативи. 

На жаль, Володимир Зеленський не зумів перелаштуватися у процесі реалізації державної політики у відповідності з новими викликами. «План перемоги», «план стійкості» виявилися декларативними, а підстав для проведення нового саміту миру немає. Ставка на вузьке коло довірених осіб продовжує превалювати у його modus operandi, до чого додалося запровадження масштабних санкцій проти Петра Порошенка. Верховна Рада України попри формальне існування монобільшості не перетворилася на конвеєр з ухвалення рішень конституційною більшістю, а Кабінет Міністрів залишається «урядом ноунеймів». Українська влада надає забагато аргументів бажаючим називати нашу державу failed state («недодержава» — Ред.).

Прагнення США забезпечити щонайшвидше проведення виборів в Україні не є ідеєю, яка оволодіває масами всередині країни, проте більшість політичних гравців розпочали підготовчі роботи на цьому напрямі. Оскільки зупинити цей процес навряд чи можливо, обмежимося нагадуванням про те, що вибори для світової спільноти — не лише певна кількість бюлетенів в урнах для голосування, але й міжнародне визнання процесу волевиявлення.

Кремль розуміє це, тому вправно інфікував Білий Дім «глибоким занепокоєнням» про стан української демократії. Фаворит Путіна у цих майбутніх перегонах — загальний хаос, організувати який російські спецслужби готові просто зараз

Мета Кремля очевидна — показати на прикладі України, що жодна країна з уявної сфери впливу РФ не повинна опиратися. Це не Мюнхен-1938, не Ялта-1945, це квінтесенція кремлівського мислення і прагнення диктувати свою волю. Не розвалившись під першими ударами російської армії у лютому 2022 року, Україна довела власну суб’єктність, проте не зуміла переламати ставлення низки світових політичних акторів. Сильна Україна навряд чи потрібна комусь, крім її громадян, і це необхідно усвідомлювати. Іншим глобальним акторам доцільність існування незалежної і потужної України необхідно доводити.

Європейська дилема

Виступ віцепрезидента США Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції став не просто «чорною міткою», США продемонстрували готовність кардинально змінити політику щодо Старого Світу. Ще більш самотніми європейці відчули себе після лютневої суперечки у форматі Трамп+Венс проти Зеленського, яка має всі шанси потрапити до підручників з дипломатії. 

З одного боку, ЄС та США залишаються економічними конкурентами, на чому наголошує Дональд Трамп. З іншого боку, без європейського компоненту НАТО значною мірою втрачає свій сенс, і це добре розуміють ті, хто порадив 47-му президенту США наголошувати на необхідності збільшення військових витрат країнами Старого Світу. 

Разом з тим між усвідомленням необхідності (через підписання комюніке про схвалення плану ReArm Europe лідерами країн ЄС) та суттєвим збільшенням витрат на оборону обов'язково мине час. Який будуть розтягувати не лише прихильники порозуміння з Кремлем, але й представники європейських країн, які рівняються на Вашингтон. Буде насправді непросто.

Проте не варто відкидати ще низку цікавих фактів. Показну рішучість Еммануеля Макрона, готовність Кіра Стармера виступати у ролі модератора «коаліції рішучих» попри Brexit, активність скандинавських країн у питаннях допомоги Україні. Тут можна пригадати слова генерального секретаря НАТО Марка Рютте «Європа вже не живе у мирі, Європа ще не живе у війні». Вибір парадигми розвитку ситуації залежить сьогодні від самих європейців. 

Президент США Дональд Трамп і генсек НАТО Марк Рютте в Овальному кабінеті Білого дому, 13 березня 2025. Фото: MANDEL NGAN/AFP/East News

Кремлівська спокуса

Багато говорять про те, що у Кремлі зараз захлинаються шампанським, адже перебіг подій підтверджує давню гіпотезу Путіна «Будь-яку західну владу можна пересидіти». Це переконання ґрунтується на якісному вивченні західних політичних процедур російськими спецслужбами, які не соромилися проводити «практичні заняття» в електоральних кампаніях країн Заходу.

Росія вивчила політичні механізми Заходу куди краще, ніж її опоненти вивчили її сутність

Владімір Путін не лише хоче повернутися до клубу керівників провідних країн світу (далеко не факт, що його уособить створення ситуативного формату Росія – США – Китай). Його мета полягає у максимальній дезорганізації Заходу, послабленні НАТО та посиленні суперечностей між США і Європейським Союзом. У такий екстенсивний спосіб Кремль намагається наростити власний світовий вплив. На руку Росії згорнуті на сьогодні економічні контакти із США та масштабні санкції, які Кремль прагне послабити за будь-яку ціну.

Загалом Путін вже досягнув доволі серйозного успіху: найбільша в сучасному світі російсько-українська війна завдяки позиції США буде призупинена без покарання агресора й заходів, спрямованих на його нейтралізацію. Відтак питання відновлення бойових дій в Європі — це лише питання часу

Адже ані логіка поведінки Путіна (або його можливого наступника), ані аргументи трансатлантичних путінферштеєрів найближчим часом кардинально не зміняться. Політика Трампа створює вкрай хиткий і тимчасовий баланс у Європі, щось на кшталт «паскудного миру», стан якого підсилюється психологічними особливостями Трампа. 

Як читати сигнали?

  • Насамперед розуміти, що адміністрація Дональда Трампа не надто переймається моральними обмеженнями й готова діяти «за законами джунглів»;
  • Пам’ятати, що Владімір Путін і Сі Цзіньпін не залежать від результатів виборів, на відміну від європейських та американських політиків;
  • Усвідомлювати, що команда Дональда Трампа часто видає бажане за дійсне, мало переймаючись спричиненим ефектом;
  • Не забувати, що процес ухвалення політичних рішень в Європі суттєво відрізняється від аналогічних дій всередині США, РФ чи Китаю;
  • Тверезо оцінювати спроможність Росії вкидати фейкові й дезінформаційні повідомлення до світового інформаційного простору;
  • Шукати ознаки опори на цінності, а не вартість того чи іншого активу, незалежно від ступеня його глобальності;
  • Розуміти, що переговори про припинення російсько-української війни не можуть бути блискавичними з огляду на характер цієї війни.
20
хв

Обмін сигналами

Євген Магда
голос америки закриття мирослава гонгадзе

Пам’ятаю, як пізно ввечері тато налаштовував радіо, щоб спіймати хвилю «Голосу Америки» чи «Радіо Вільна Європа» й дізнатися, що насправді відбувається в Польщі та за «залізною завісою». Я була дитиною, але розуміла, що беру участь у чомусь забороненому, про що не можу розповідати подругам у школі.

Думаю, це був спільний досвід багатьох мешканців країн колишнього радянського блоку аж до 1989 року. Ми добре пам’ятаємо, яку роль відігравав доступ до вільних ЗМІ у країнах, де дозволений був лише один, пропагандистський, урядовий канал. Так і зараз у багатьох місцях, де панують диктатори — у Білорусі чи Росії, або там, де демократія під серйозною загрозою, як сьогодні у Грузії.

І важко не відчувати, що Сполучені Штати Дональда Трампа вже понад місяць реалізують мрію Кремля. Адже як інакше можна зрозуміти заяву Білого Дому про те, що закриття «Голосу Америки» та «Радіо Вільна Європа»/«Радіо Свобода» означає, що американські платники податків більше не будуть фінансувати «радикальну пропаганду»?

Це відбувається під час гібридної війни, коли для Росії пропагандистський вплив і поширення дезінформації є такими ж важливими, як і підкорення України.

Закриття мовника «Голос Америки», який був створений у 1942 році для боротьби з нацистською пропагандою, є жахливим і символічним на тлі того, що Венс нещодавно заявив у Мюнхені про Європу, а також відкритої підтримки ним і Маском ультраправої німецької партії AfD.  

Закриття цих легендарних і важливих для демократій радіостанцій, а також, ймовірно, неминучий занепад багатьох дрібних незалежних ЗМІ через скорочення фінансування USAID — це великий ризик того, що абсолютне зло у вигляді авторитаризму й фашизму швидко відродиться.

Ми бачимо, як за останні два місяці було порушено багато меж і кордонів. Цілі роки подій відбулися за два місяці. І це не ті події і зміни, до яких ми звикли, в яких бачили розвиток, а мету політики — зробити світ кращим, більш справедливим, демократичним, таким, де поважають права людини.  

Останні зміни та рішення, що стоять за ними, відкидають нас на десятиліття назад. Вони кидають цілі суспільства в обійми дезінформації та пропаганди, яку фінансують авторитарні режими. Штати зраджують не лише Європу. Вони зраджують світ цінностей, які були фундаментом, на якому вони були побудовані. Цінностей, які Трамп, Венс і їхні союзники більше не цінують. Адже, на їхню думку, не Росія чи Китай є найбільшою загрозою для Європи, а… європейські демократії. А боротьбу з дезінформацією вони називають, як Венс у Мюнхені, цензурою.

Тепер лише одне може сказати напевно: у світі перевернутих значень ми маємо боротися за демократію, не озираючись на «дядька Сема».

20
хв

Боротися далі, не озираючись на Дядька Сема

Йоанна Мосєй

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Мій спосіб бути українцем

Ексклюзив
20
хв

Генерал Річард Ширрефф: Трамп фактично «в ліжку» з Путіним — і до цього треба звикнути

Ексклюзив
20
хв

Ера Трампа: США руйнують баланс, Європа шукає точку опори

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress