Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Ставити офіційний діагноз польські психіатри відмовлялися через мовний бар’єр
Після того як Юлія Лелеко з двома дітьми приїхала до Варшави, стан її трирічного сина з розладом аутичного спектра сильно погіршився.
– Це був якийсь щоденний квест – дожити до вечора, – згадує Юля. – Протягом двох місяців Марко не вставав з ліжка та відмовлявся контактувати із зовнішнім світом. Ми зі старшим сином виявилися повністю залежними від настрою малого. І найстрашнішим було навіть не те, що він міг будь-де влаштувати скандал. Лякало, що син дедалі більше занурювався в себе, і з кожним днем шанси на те, що він навчиться нормально взаємодіяти з суспільством, танули на очах.
Будь-яка спроба поставити дитину на підлогу закінчувалася моторошною істерикою, разом з тим треба було ходити в магазини, забирати старшого зі школи і займатися побутом, який у новій країні був геть не налаштований.
Маркові були вкрай потрібна поведінкова терапія та спеціалізований дитячий садок, але потрапити до такого садка можна було тільки з підтвердженим польськими лікарями діагнозом. Юлії довелося шукати можливості ефективної реабілітації для свого малюка з особливими потребами. Однак ставити офіційний діагноз польські психіатри відмовлялися через мовний бар’єр.
За словами Юлії Лелеко, в Україні діагноз аутизм офіційно не ставиться дитині до трьох років. Разом з тим відомо: що раніше почати займатися, то кращих результатів у корекції можна досягти. У Польщі можливості для інклюзії значно ширші, але для цього необхідно оформити спеціальні документи. Процедура оформлення тривала для Юлі та її сина пів року.
– Основна проблема була в тому як знайти психіатра і отримати висновок, – згадує Юлія. – До державного спеціаліста у Варшаві швидко не потрапиш – візити розписані на місяці вперед. А приватні психіатри, як правило, відмовляли іноземцям і пропонували лише оглянути дитину та написати рекомендації, ставити ж офіційний діагноз не наважувалися. Пояснюючи це тим, що з дитиною неможливо глибоко поспілкуватися через мовні бар’єри. Також у Варшаві є мережа клінік, в яких пропонують тестування ADOS (шкала спостереження для діагностики аутизму) і видають усі необхідні документи для оформлення інвалідності, але коштує це 2500 злотих. Сума величезна. Отож, я продовжувала пошуки, аж доки нарешті не знайшла польського психіатра, який поставив діагноз за один візит і взяв за консультацію 200 злотих.
Сьогодні Марко ходить до терапевтичного дитячого садка, займається з логопедом та спеціалістом сенсорної інтеграції, відвідує безліч занять. Дитина показує величезний прогрес, більше не боїться контактувати зі світом, і хоча попереду ще багато праці, в Юлі з’явився час, робота і надія на те, що її син «впишеться» в соціум.
Особливу дитину можна віддати навіть до приватного садочка – заклади отримують дотації
– Перше, що треба зробити після переїзду до Польщі з особливою дитиною – прийти до poradnia psychologiczno-pedagogiczna (психолого-педагогічного консультаційного центру) вашого району, – пояснює педагог-дефектолог Дар’я Харкова. – Адресу установи можна знайти в Google. У таких установах дедалі частіше працюють україномовні перекладачі, які допомагають поспілкуватися зі спеціалістами. Самих українських документів для підтвердження діагнозу в Польщі замало. У порадні можуть попросити пройти додаткові обстеження і принести присяжний (тобто завірений офіційно) переклад українських документів. А якщо діагноз ще ніколи не ставили, вам детально розкажуть як це зробити з нуля. У будь-якому разі доведеться полювати на висновок польського психіатра. Мета відвідування порадні – отримати orzeczenie o potrzebie kształcenia specjalnego (акт про необхідність спецнавчання), з яким можна влаштувати дитину в садок чи школу, а також отримувати необхідні додаткові заняття.
До речі, в Польщі дорослі не обговорюють проблеми дитини в її присутності. Вважається, що це може ії образити, тому перша зустріч у порадні найчастіше відбувається лише з батьками. Вони приходять з документами, розповідають про проблему, і тільки після цього фахівці працюють з малечею.
Сама Дарина переїхала до Варшави вісім років тому, пройшла тут додаткове навчання і тепер займається з дітьми, які мають особливості розвитку різного ступеня важкості. За словами дефектолога, зараз Польща має вражаючі можливості для реабілітації дітей з аутизмом. Але оформлення діагнозу за всіма правилами – процес для терплячих.
– Найпростіший і безкоштовний спосіб – записатися до психіатра по медичній страховці NFZ, але в цьому випадку чекати на консультацію можна і пів року ( у маленьких містечках трапляються виняткові випадки, коли черг немає). Саме тому більшість мам обирає варіант записатися до приватної клініки. Врахуйте, що психіатр скоріше за все не поставить діагноз “аутизм” за один візит. Уточнюйте заздалегідь, скільки часу знадобиться для встановлення діагнозу, аби це не влетіло вам у копійку, – радить Дар’я.
Психіатр видає дві довідки: для порадні та для оформлення інвалідності. Другий документ дійсний лише місяць. У Варшаві інвалідність оформлюється на вулиці Generala Andersa, 5 у міському відділі до справ інвалідів (Miejski Zespół ds. Orzekania o Niepełnosprawności), такі відділи існують у кожному місті, гміні. Механізм оформлення дуже подібний всюди, в деяких відділах додатково попросять завірені переклади документів, додаткові обстедення, в деяких – ні. Приносите набір документів, працівник закладу заповнює папери. Далі чекаєте, коли вас викличуть на комісію. Адже саме від рішення комісії залежить, чи призначать виплати на дитину (комісія визначає рівень самостійності особи з інвалідністю і від цього залежить, чи опікун отримуватиме виплати), чи можна буде оформити низку інших пільг. Виплата на дитини з інвалідністю в Польщі становить дві тисячі злотих на місяць. Її може оформити один із батьків за умови, що він не працює і не має інших джерел доходу.
Після отримання висновку психолого-психіатричного консультаційного центру (навіть не чекаючи оформлення інвалідності в Польщі) можна записувати малечу до спеціального садочка чи школи. Список спецзакладів освіти видають також у порадні. Але, звичайно, є можливість підшукати щось самій. Завдяки тому, що садок отримує субвенцію (грошова допомога з держбюджету) на дітей з інвалідністю, навіть приватні інклюзивні садочки Польщі можуть коштувати в межах 500-800 злотих на місяць.
Оформлення діагнозу за правилами допомагає економити щомісяця до тисячі злотих
І навіть якщо родина не має коштів на терапію дитини, в Польщі існують безкоштовні програми й інклюзивні дитсадки.
– Я була приємно вражена, коли моя донька пішла до безкоштовного садка, а різні приватні центри запропонували нам до десяти занять на місяць безкоштовно. Таке можливо завдяки дотаціям від ЄС, – радіє Тетяна Леуш, мати семирічної Вероніки із синдромом Дауна.
Вартість приватних занять з логопедом, спеціалістом сенсорної інтеграції або поведінкової терапії – від 80 до 170 злотих на годину. Заняття можна відвідувати навіть без офіційного діагнозу. Разом з тим саме документи, оформлені за процедурою, допомагають значно знизити витрати на терапію, адже дитині з особливими потребами рекомендують щонайменше три заняття на тиждень.
***
В Польщі існує досить багато громадських організацій та ініціатив, які допомагають батькам дітей з аутизмом. Як знайти підтримку, якщо виховуєте дитину з аутизмом дивіться тут.
Варто занотувати і телефони медичної допомоги при аутизмі, особливо під час кризових ситуацій, як наприклад, переїзд до іншої країни, тож дивіться корисні контакти тут.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.avif)
