Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Перспективи членства в ЄС для України набувають конкретних обрисів. 14 грудня після багатогодинних переговорів лідери ЄС проголосували за старт діалогу з Україною. Угорський прем'єр Орбан не зміг заблокувати це рішення, хоча й емоційно його розкритикував та пообіцяв і надалі вставляти палки в колеса на всіх наступних етапах. Рішення почати перемови з Україною скоріше символічний жест, — кажуть опитані Sestry експерти, — який, втім, посилає світу потужний сигнал — Європейський Союз на боці України. Але попереду ще багато роботи і підводних каменів.
Вийди, попий кави
Вісім годин дискусій за зачиненими дверима — лідери ЄС намагались вмовити Віктора Орбана не блокувати початок переговорів з Україною. Коли розмови в чергове зайшли у глухий кут, німецький канцлер Олаф Шольц звернувся до угорського прем'єра, мовляв, якщо він не погоджується з рештою учасників саміту, йому краще ненадовго вийти з кімнати попити кави. Орбан вийшов, і поки його не було, лідери ЄС проголосували за початок діалогу з Україною. Про цей епізод розповіли одразу три джерела видання Politico. Стратегію німецького канцлера вони назвали чудовою і дуже незвичною. Оскільки рішення в ЄС ухвалюються одностайно, важливо, щоб ніхто не голосував проти, а те, що угорський прем’єр утримався — формально не порушує правил блоку. Ті ж самі джерела Politico уточнили — пропозиція Шольца не була спонтанною, її заздалегідь погодили з Орбаном.
Орбан побачив, що опинився в ізоляції, ніхто не став на його бік – пояснює віце-президент міжнародного аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фройденштайн:
— Була також дуже чітка позиція з боку країн Балтії та Польщі. І коли Орбан вже вагався у своїй позиції, у нього фактично не залишилось аргументів. Бо для угорського прем'єр-міністра сьогодні заявляти, що Україна є корумпованою країною, просто смішно.
Стратегія Шольца вочевидь сподобалась лідерам ЄС, бо за кілька годин її застосували ще раз, коли треба було затвердити 12 пакет антиросійських санкцій. «Проти» був австрійський канцлер Карл Негаммер. Австрія блокувала цей пакет, вимагаючи прибрати зі списку міжнародних спонсорів війни австрійський Raiffeisen Bank, який продовжує працювати в Росії.
У момент затвердження санкційного пакета Карл Негаммер вийшов із зали для розмови з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, а коли повернувся рішення вже було ухвалене. C’est la vie.
Погрози Орбана
Після того, як президент Євроради Шарль Мішель офіційно повідомив про початок діалогу з Україною про вступ до ЄС, Віктор Орбан написав: «Це було погане рішення і Угорщина не хоче бути його частиною».
Угорському політику в кулуарах саміту відповів бельгійський прем’єр Александр Де Кроо, який сказав журналістам: якщо якийсь лідер не бере участі в ухваленні рішення і не накладає вето, то потім йому краще помовчати.
Але Орбан не мовчить і в інтерв’ю угорському Kossuth Rádio заявив: ще будуть можливості заблокувати вступ України до Євросоюзу:
— Угорщина нічого не втрачає, оскільки останнє слово буде за національними парламентами, тож парламент Угорщини може проголосувати за це. Буде ще 75 випадків, коли країна зможе зупинити все це.
Фактор Орбана, звісно, нікуди не зникає, каже кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський, але свого роду точка неповернення на шляху до євроінтеграції пройдена, і, попри все, Україна переходить на якісно новий, порівняно зі статусом країни-кандидата, етап у відносинах з ЄС. Хоча він може виявитись тривалим:
— Це рішення є таким першим вагомим кроком в доволі тривалому процесі, який має охопити тридцять шість тематичних глав і може тривати роки, перш ніж повноправне членство України в Європейському союзі стане реальністю. І також треба враховувати, що триває повномасштабна агресія Російської Федерації, що також значною мірою унеможливлює приєднання України до Європейського Союзу.
Наступні кроки
Єврокомісія фактично вже може починати технічну підготовку до переговорів з Україною. У березні наступного року запланована міжурядова конференція, яка погодить «дорожню карту».
Враховуючи, що Київ подав заявку на вступ 28 лютого 2022 року, а статус країни-кандидата отримав 23 червня того ж року, то Євросоюз демонструє просто космічну швидкість — так оперативно рішення не ухвалювались жодного разу за весь час розширення блоку.
Подальший шлях України до ЄС передбачає кілька етапів:
➨ Лідери блоку повинні визначити часові рамки для переговорів, щоб Україна могла підготуватися до впровадження законів і стандартів ЄС.
➨ Після виконання цих умов, Єврокомісія має дати свій висновок, чи готова Україна приєднатися до ЄС. Цей висновок має бути одноголосно схвалений усіма країнами-членами, а також Європейським парламентом.
➨ Потім лідери 27 країн-членів, а також України зберуться на міжурядову конференцію, на якій буде підписана угода про приєднання.
➨ Ця угода має бути ратифікована всіма країнами-членами, що зазвичай робиться або національними парламентами, або через референдум.
Президент Євроради Шарль Мішель раніше спрогнозував, що, за умови швидкого виконання всіх вимог ЄС, Україна може стати повноцінним членом блоку у 2030-му році.
Встановлювати конкретні часові рамки — палиця з двома кінцями, каже віце-президент міжнародного аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фройденштайн:
— З одного боку, конкретна дата може мобілізувати енергію і зробити процес більш динамічним. З іншого — ЄС вже має травматичний досвід, коли оголосив, що Румунія і Болгарія у 2007 році стануть членами ЄС, хоча вони не були готові до членства, і це в підсумку призвело до великого політичного розчарування з усіх сторін. Про це свідчить і той факт, що обидві країни досі не входять до Шенгенської зони. Тому добре мати амбітну мету, але треба відверто сказати — якщо Україна не виконає умови, 2030 рік не буде роком вступу.
Розширення ЄС, безумовно, піде на користь і самому союзу, вважає посол Польщі в Україні у 2016-2019 роках Ян Пєкло. Розширення, на думку дипломата, завжди було двигуном прогресу і силою Євросоюзу:
— Переговори про вступ — це дуже позитивний і важливий сигнал для світу і для України. Однак, що стосується завершення цього процесу у формі членства, я боюся, що Союз повинен спочатку зробити щось із собою, а також з тим, що вже є в пакеті, тобто із Західними Балканами, і він повинен мати чітке бачення того, як має виглядати Європа майбутнього.
Мільярди для Будапешта
Напередодні саміту ЄС розблокував 10 ( із 30 заблокованих) мільярдів євро для Угорщини. Ці кошти заморозили через проблеми з верховенством права у країні.
В Єврокомісії, втім, заперечили, що гроші Будапешт отримав внаслідок торгів щодо українських питань.
«Після ретельної оцінки та кількох обмінів думками з угорським урядом Комісія вважає, що Угорщина вжила заходи, які вона зобов'язалася вжити (...) умова Хартії ЄС про основні права виконана в частині, що стосується незалежності судової влади», — йдеться в офіційній заяві Єврокомісії.
Віктор Орбан зрозумів це рішення по своєму і заявив — Угорщина не заважатиме ЄС допомагати Києву лише за певних умов, мовляв, перемови щодо фінансування України є чудовою можливість для його країни чітко дати зрозуміти, що вона повинна отримати все, що їй належить.
Бізнес-модель Орбана цілком зрозуміла, каже віце-президент міжнародного аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фройденштайн. Іронія в тому, що намагаючись створити хаос всередині ЄС, Угорщина чи не найбільше з усіх країн блоку залежить від європейських грошей і європейської стабільності.
А ще варто зважати на російський слід у цій історії, зауважує кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський:
— Від Росії Угорщина залежить, зокрема, в контексті енергетики з тими відомими знижками, які надає Кремль і Газпром для того, щоб вони могли користуватися енергоносіями за значно меншими цінами, аніж інші країни члени ЄС. Також будівництво різного роду інфраструктурних об'єктів — ті, що реалізує «Росатом».
«Зависла» допомога для Києва
Після того, як лідери ЄС вирішили питання з початком переговорів і санкціями, на порядку денному залишилось ще одне питання — гроші для України. І тут домовитися виявилося куди складніше.
Перемови тривали до 3-ї години ночі 15 грудня, але безрезультатно. У підсумку Віктор Орбан заветував макрофінансову допомогу Україні обсягом 50 мільярдів євро до 2027 року, яка мала покрити дефіцит бюджету і допомогти Україні з фінансуванням армії.
Однак у Брюсселі і тут знайшли вихід із ситуації. В українському МЗС заявили – є принципове рішення про створення Українського фонду (Ukraine Facility) у 50 мільярдів євро на 2024-2027 роки.
«Очікуємо на завершення всіх необхідних юридичних процедур в січні 2024 року (на позачерговому саміті), які дозволять якнайшвидше отримати відповідне фінансування», — йдеться в заяві українського міністерства.
Єврокомісія шукає робоче рішення — заявила на пресконференції по завершенню саміту Урсула фон дер Ляєн.
Питання — складне, але очевидне бажання ЄС вирішити його максимально на користь України, каже експертка Центру аналізу Європейської політики (CEPA) Еліна Бекетова:
— Є резервний план, за яким країни-члени Євросоюзу можуть надсилати кошти до України поза бюджетним процесом. Можливо, після того, як Конгрес проголосує за додаткове фінансування для України, сподіваємось, на початку наступного року, питання європейських грошей може також зрушити з мертвої точки. На мою думку, на обох континентах є розуміння того, що від спільних дій залежить результат. Ніхто не хоче, щоб Україна програла війну, і як результат — це б дало заохочення потенційним агресорам у глобальному масштабі. Але зрозуміло, що є внутрішні політичні процеси в кожній країні, той же Орбан готується до виборів Європарламенті в червні 2024 і хоче наростити свою вагу в Європі. Тому скоріше за все, без цих внутрішніх політичних процесів не обійтися, але добре що є політичні рішення і бажання, хоча іноді не без скрипу, рухатися в одному напрямку.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
.avif)
