Ексклюзив
20
хв

Між перемогою та зрадою

Брюссель дав зелене світло початку переговорів про вступ України в ЄС, але Будапешт заблокував 50 мільярдів євро для Києва. Підбиваємо підсумки історичного саміту

Катерина Трифоненко

Угорський прем'єр Віктор Орбан. Фото: Miguel MEDINA/AFP/East News

No items found.

Перспективи членства в ЄС для України набувають конкретних обрисів. 14 грудня після багатогодинних переговорів лідери ЄС проголосували за старт діалогу з Україною. Угорський прем'єр Орбан не зміг заблокувати це рішення, хоча й емоційно його розкритикував та пообіцяв і надалі вставляти палки в колеса на всіх наступних етапах. Рішення почати перемови з Україною скоріше символічний жест, — кажуть опитані Sestry експерти, — який, втім, посилає світу потужний сигнал — Європейський Союз на боці України. Але попереду ще багато роботи і підводних каменів. 

Вийди, попий кави 

Вісім годин дискусій за зачиненими дверима — лідери ЄС намагались вмовити Віктора Орбана не блокувати початок переговорів з Україною. Коли розмови в чергове зайшли у глухий кут, німецький канцлер Олаф Шольц звернувся до угорського прем'єра, мовляв, якщо він не погоджується з рештою учасників саміту, йому краще ненадовго вийти з кімнати попити кави. Орбан вийшов, і поки його не було, лідери ЄС проголосували за початок діалогу з Україною. Про цей епізод розповіли одразу три джерела видання Politico. Стратегію німецького канцлера вони назвали чудовою і дуже незвичною. Оскільки рішення в ЄС ухвалюються одностайно, важливо, щоб ніхто не голосував проти, а те, що угорський прем’єр утримався — формально не порушує правил блоку. Ті ж самі джерела Politico уточнили — пропозиція Шольца не була спонтанною, її заздалегідь погодили з Орбаном.

Орбан побачив, що опинився в ізоляції, ніхто не став на його бік – пояснює віце-президент міжнародного аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фройденштайн:

— Була також дуже чітка позиція з боку країн Балтії та Польщі. І коли Орбан вже вагався у своїй позиції, у нього фактично не залишилось аргументів. Бо для угорського прем'єр-міністра сьогодні заявляти, що Україна є корумпованою країною, просто смішно.

Перед початком саміту лідери ЄС зустрічались із угорським прем'єром Віктором Орбаном. Фото: X/Orbán Viktor

Стратегія Шольца вочевидь сподобалась лідерам ЄС, бо за кілька годин її застосували ще раз, коли треба було затвердити 12 пакет антиросійських санкцій. «Проти» був австрійський канцлер Карл Негаммер. Австрія блокувала цей пакет, вимагаючи прибрати зі списку міжнародних спонсорів війни австрійський Raiffeisen Bank, який продовжує працювати в Росії.

У момент затвердження санкційного пакета Карл Негаммер вийшов із зали для розмови з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, а коли повернувся рішення вже було ухвалене. C’est la vie. 

Погрози Орбана

Після того, як президент Євроради Шарль Мішель офіційно повідомив про початок діалогу з Україною про вступ до ЄС, Віктор Орбан написав: «Це було погане рішення і Угорщина не хоче бути його частиною».

Угорському політику в кулуарах саміту відповів бельгійський прем’єр Александр Де Кроо, який сказав журналістам: якщо якийсь лідер не бере участі в ухваленні рішення і не накладає вето, то потім йому краще помовчати. 

Але Орбан не мовчить і в інтерв’ю угорському Kossuth Rádio заявив: ще будуть можливості заблокувати вступ України до Євросоюзу:

— Угорщина нічого не втрачає, оскільки останнє слово буде за національними парламентами, тож парламент Угорщини може проголосувати за це. Буде ще 75 випадків, коли країна зможе зупинити все це.

На саміті лідерів ЄС вся увага була прикута до Віктора Орбана. Фото: Х/Zoltan Kovacs

Фактор Орбана, звісно, нікуди не зникає, каже кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський, але свого роду точка неповернення на шляху до євроінтеграції пройдена, і, попри все, Україна переходить на якісно новий, порівняно зі статусом країни-кандидата, етап у відносинах з ЄС. Хоча він може виявитись тривалим:

— Це рішення є таким першим вагомим кроком в доволі тривалому процесі, який має охопити тридцять шість тематичних глав і може тривати роки, перш ніж повноправне членство України в Європейському союзі стане реальністю. І також треба враховувати, що триває повномасштабна агресія Російської Федерації, що також значною мірою унеможливлює приєднання України до Європейського Союзу.

Наступні кроки

Єврокомісія фактично вже може починати технічну підготовку до переговорів з Україною. У березні наступного року запланована міжурядова конференція, яка погодить «дорожню карту». 

Враховуючи, що Київ подав заявку на вступ 28 лютого 2022 року, а статус країни-кандидата отримав 23 червня того ж року, то Євросоюз демонструє просто космічну швидкість — так оперативно рішення не ухвалювались жодного разу за весь час розширення блоку.

Подальший шлях України до ЄС передбачає кілька етапів:

➨ Лідери блоку повинні визначити часові рамки для переговорів, щоб Україна могла підготуватися до впровадження законів і стандартів ЄС.

➨ Після виконання цих умов, Єврокомісія має дати свій висновок, чи готова Україна приєднатися до ЄС. Цей висновок має бути одноголосно схвалений усіма країнами-членами, а також Європейським парламентом.

➨ Потім лідери 27 країн-членів, а також України зберуться на міжурядову конференцію, на якій буде підписана угода про приєднання.

➨ Ця угода має бути ратифікована всіма країнами-членами, що зазвичай робиться або національними парламентами, або через референдум.

Президент Євроради Шарль Мішель раніше спрогнозував, що, за умови швидкого виконання всіх вимог ЄС, Україна може стати повноцінним членом блоку у 2030-му році. 

Учасники саміту слухають відеозвернення українського президента. Фото: European Union

Встановлювати конкретні часові рамки — палиця з двома кінцями, каже віце-президент міжнародного аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фройденштайн:

—  З одного боку, конкретна дата може мобілізувати енергію і зробити процес більш динамічним. З іншого — ЄС вже має травматичний досвід, коли оголосив, що Румунія і Болгарія у 2007 році стануть членами ЄС, хоча вони не були готові до членства, і це в підсумку призвело до великого політичного розчарування з усіх сторін. Про це свідчить і той факт, що обидві країни досі не входять до Шенгенської зони. Тому добре мати амбітну мету, але треба відверто сказати — якщо Україна не виконає умови, 2030 рік не буде роком вступу.

Розширення ЄС, безумовно, піде на користь і самому союзу, вважає посол Польщі в Україні у 2016-2019 роках Ян Пєкло. Розширення, на думку дипломата, завжди було двигуном прогресу і силою Євросоюзу:

— Переговори про вступ — це дуже позитивний і важливий сигнал для світу і для України. Однак, що стосується завершення цього процесу у формі членства, я боюся, що Союз повинен спочатку зробити щось із собою, а також з тим, що вже є в пакеті, тобто із Західними Балканами, і він повинен мати чітке бачення того, як має виглядати Європа майбутнього.

Мільярди для Будапешта

Напередодні саміту ЄС розблокував 10 ( із 30 заблокованих) мільярдів євро для Угорщини. Ці кошти заморозили через проблеми з верховенством права у країні. 

В Єврокомісії, втім, заперечили, що гроші Будапешт отримав внаслідок торгів щодо українських питань.

«Після ретельної оцінки та кількох обмінів думками з угорським урядом Комісія вважає, що Угорщина вжила заходи, які вона зобов'язалася вжити (...) умова Хартії ЄС про основні права виконана в частині, що стосується незалежності судової влади», — йдеться в офіційній заяві Єврокомісії.

Віктор Орбан зрозумів це рішення по своєму і заявив — Угорщина не заважатиме ЄС допомагати Києву лише за певних умов, мовляв, перемови щодо фінансування України є чудовою можливість для його країни чітко дати зрозуміти, що вона повинна отримати все, що їй належить.

Бізнес-модель Орбана цілком зрозуміла, каже віце-президент міжнародного аналітичного центру GLOBSEC Роланд Фройденштайн. Іронія в тому, що намагаючись створити хаос всередині ЄС, Угорщина чи не найбільше з усіх країн блоку залежить від європейських грошей і європейської стабільності.

А ще варто зважати на російський слід у цій історії, зауважує кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський:

— Від Росії Угорщина залежить, зокрема, в контексті енергетики з тими відомими знижками, які надає Кремль і Газпром для того, щоб вони могли користуватися енергоносіями за значно меншими цінами, аніж інші країни члени ЄС. Також будівництво різного роду інфраструктурних об'єктів — ті, що реалізує «Росатом». 

«Зависла» допомога для Києва

Після того, як лідери ЄС вирішили питання з початком переговорів і санкціями, на порядку денному залишилось ще одне питання — гроші для України. І тут домовитися виявилося куди складніше.

Перемови тривали до 3-ї години ночі 15 грудня, але безрезультатно. У підсумку Віктор Орбан заветував макрофінансову допомогу Україні обсягом 50 мільярдів євро до 2027 року, яка мала покрити дефіцит бюджету і допомогти Україні з фінансуванням армії.

На саміті ЄС ухвалили рішення про створення Українського фонду розміром 50 млрд євро. Фото: Łukasz Kobus/European Union

Однак у Брюсселі і тут знайшли вихід із ситуації. В українському МЗС заявили – є принципове рішення про створення Українського фонду (Ukraine Facility) у 50 мільярдів євро на 2024-2027 роки.

«Очікуємо на завершення всіх необхідних юридичних процедур в січні 2024 року (на позачерговому саміті), які дозволять якнайшвидше отримати відповідне фінансування», — йдеться в заяві українського міністерства.

Єврокомісія шукає робоче рішення — заявила на пресконференції по завершенню саміту Урсула фон дер Ляєн.

Питання — складне, але очевидне бажання ЄС вирішити його максимально на користь України, каже експертка Центру аналізу Європейської політики (CEPA) Еліна Бекетова:

— Є резервний план, за яким країни-члени Євросоюзу можуть надсилати кошти до України поза бюджетним процесом. Можливо, після того, як Конгрес проголосує за додаткове фінансування для України, сподіваємось, на початку наступного року, питання європейських грошей може також зрушити з мертвої точки. На мою думку, на обох континентах є розуміння того, що від спільних дій залежить результат. Ніхто не хоче, щоб Україна програла війну, і як результат — це б дало заохочення потенційним агресорам у глобальному масштабі. Але зрозуміло, що є внутрішні політичні процеси в кожній країні, той же Орбан готується до виборів Європарламенті в червні 2024 і хоче наростити свою вагу в Європі. Тому скоріше за все, без цих внутрішніх політичних процесів не обійтися, але добре що є політичні рішення і бажання, хоча іноді не без скрипу, рухатися в одному напрямку. 

No items found.
Війна в Україні
Російська агресія
Євроінтеграція
Майбутнє

Українська журналістка. Працювала головною редакторкою української редакції RFI. Працювала у міжнародній редакції ТСН (телеканал 1+1). Була міжнародною оглядачкою у Брюсселі, співпрацювала з різноманітними українськими телеканалами. Працювала у новинній службі Українського радіо. Нині займається інформаційно-аналітичними проєктами для українського ютубу.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

На відзначення річниці Нормандії у Францію приїде Джо Байден, запрошення росіянам у Білому домі не схвалили, але Вашингтон, звісно, не буде втручатись в дипломатичні протоколи Єлисейського палацу. Тим більше, що загалом у США вітають зусилля Макрона підтримувати дипвідносини з Москвою. Та чи працює західна дипломатія, коли йдеться про росіян, навіщо французький посол ходив на інавгурацію Путіна, чому російських митців досі вітають в Каннах і чи усвідомлює Європа, що російська загроза не лише військова, — Sestry обговорили з українськими та європейськими експертами.

Режим — Путіна, росіяни — окремо

На дипломатичному рівні Франція разом з багатьма іншими європейськими країнами проводить чітке розмежування між протистоянням Путіну і його режиму та підтримкою відносин з російським народом, пояснює старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин Egmont-Royal (Брюссель) Йоріс ван Бладель:

— Як кажуть, Франція проти президента, а не проти російського народу. Звідси і запрошення російській делегації, але не президенту.

Звичайно, ці «високотехнологічні» дипломатичні конструкції можуть бути легко використані росіянами

Не в останню чергу це заслуга російської так званої ліберальної опозиції і певних культурних опозиційних діячів, які просувають наратив — так званих хороших росіян, які нібито й самі проти Путіна, мовляв, то все путінська армія, путінська агресія, путінські ракети і так далі. Таким чином вони намагаються відсторонитися від війни проти України і уникнути колективної відповідальності, каже політолог міжнародник Максим Несвітайлов:

— До певної міри це в них працює — і Росія це підживлює наративами про «великую русскую культуру». Десь тиснуть на почуття провини, як, наприклад, у Німеччині, де їм дуже ефективно вдалося нав'язати німцям провину ледь не за всю Другу світову війну чомусь виключно перед Росією.

Хоча, якщо брати Росію як країну, вона значно менше постраждала, ніж Україна від Другої світової війни

Висадка союзників 

Висадка військ у Нормандії, реконструкція. Фото: Marek MICHALAK/East News

6 червня 1944 року західні союзники почали масштабну висадку на півночі Франції — у Нормандії. Операція, також відома як Day D, вважається однією з переломних у Другій світовій війні і водночас однією з найкривавіших для західних союзників. Вшанування річниці Нормандії має неабияке символічне значення. І хоча радянські війська не брали участі в операції в Нормандії, на 60-ту і 70-ту річницю Франція запрошувала російську делегацію на чолі з президентом Путіним. На тлі агресивної війни, яку Росія веде проти України вже третій рік, запрошення росіян виглядає як блюзнірство, не приховує обурення французький письменник, професор паризького Інституту політичних досліджень (SciencePo) Ніколя Тензер:

— Особисто я категорично проти присутності російської делегації. Можна було б це організувати інакше, було дві опції — або залишити порожнє крісло і сказати: коли Росія визнає свої злочини, скоєні в Україні, Сирії і тощо, вона зможе відновити своє місце поряд з іншими. Або, наприклад, дружина російського дисидента, Кара-Мурзи Євгенія могла б взяти участь, її чоловік Володимир Кара-Мурза завжди визнавав злочини, скоєні Росією, злочини, скоєні в Україні, їхня родина представляє, скажімо так, чесне, а не злочинне обличчя російської держави.

Але запрошувати когось з нинішньої влади — не є прийнятним

Так само неприйнятною, на думку Ніколя Тензера, була участь французького посла в інавгурації Путіна. Тоді у французькому МЗС це назвали дипломатичним жестом, покликаним не палити всі мости для комунікації. Водночас джерела Суспільного серед французьких дипломатів стверджують — це не означало, що Франція вважає обрання Путіна легітимним, хоча й не може не брати до уваги результати голосування. Ці дипломатичні ігри, що відбуваються на тлі доволі радикальних заяв Еммануеля Макрона щодо російської поразки як запоруки безпеки Франції і Європи в цілому та ймовірності відправлення в перспективі французьких військ в Україну, вказують на певну непослідовність на інституційному рівні, вважає старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин Egmont-Royal (Брюссель) Йоріс ван Бладель:

— Цей зсув — перехід Макрона до більш жорсткої позиції щодо Росії — не обов'язково повністю підтримується дипломатичним корпусом і військовим персоналом Міністерства оборони. Водночас заяви французького президента знаменують значну історичну зміну в позиції Франції щодо Росії — зміну, яку ми не повинні недооцінювати і повинні уважно спостерігати за її розвитком як у Франції, так і в усій Європі.

Український резонанс і російський шлейф

На 80-ту річницю висадки в Нормандії у Францію приїде український президент. Про плани Володимира Зеленського пише Politico, видання зауважує — Україна потребує підтримки і глобальної уваги, а ця поїздка відкриває можливості для спілкування зі світовими лідерами, зокрема з президентом США Джо Байденом.

Присутність українського президента на французьких урочистостях матиме величезний символічний резонанс, констатує Politico.

Тим часом на Каннському кінофестивалі 10 хвилин стоячи аплодували стрічці  російського режисера Кірілла Серебреннікова «Лімонов: Баллада про Едічку». Едуард Лімонов — російський політичний діяч і письменник, помер у 2020-му році, очолював рух «Інша Росія», відзначався українофобськими, шовіністичними і ксенофобними висловлюваннями, ще у 1999 році був визнаний персоною нон ґрата в Україні після  закликів передати Росії «русский город Севастополь». Самого Серебреннікова в Європі вважають дисидентом і митцем, який виступає проти Путіна. 

«Відірваний від реальності, пов’язаний з російськими грошима» — таким би був правильний девіз цього Каннського кінофестивалю», — так на російський показ відреагувала українська режисерка Марина Степанська.

Зміни в сприйнятті Росії — повільні, але відбуваються

Ті, хто не займається питаннями безпеки та оборони, часто не розуміють, як Росія веде когнітивну війну, намагаючись маніпулювати людьми, і їм здається, що нічого страшного не відбувається — і вони особисто в безпеці, каже старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин Egmont-Royal (Брюссель) Йоріс ван Бладель. Окремий трек — люди, які роками вивчали російську культуру:

— Зміни у сприйнятті Росії відбулися, але ті, хто професійно займається вивченням російської культури в університетах або в російських культурних проєктах, як правило, мають консервативний рефлекс, стверджуючи, що соромно скасовувати російську культуру через війну, яку розв'язав Путін. З цим можна сперечатися, але вони живуть в ідеальному світі, де, на їхню думку, їх не експлуатує російський режим і їх не чіпають його психологічні операції.

Українська діаспора, до речі, допомагає поширювати ідею про те, що слов'янський світ не обмежується російською культурою

У дипломатії Україна багато в чому програє Російській Федерації і на це є низка — як об'єктивних, так і не дуже об'єктивних причин, зауважує політолог міжнародник Максим Несвітайлов. З одного боку, державні ресурси України й Росії неспівставні, з іншого — Київ часом гальмує там, де могла б просувати свої позиції:

— У тій же Великій Британії до призначення Залужного майже 8 місяців не було посла. І це не дуже добре. Або посол Росії у Ватикані, він дуже сильно впливає на думку Папи Римського. Вони друзі взагалі. А потім ми дивуємося, чому в Папи Римського така проросійська позиція. Тому що от Росія просуває свій наратив, а чим відповідаємо ми? Але насправді не все так погано. Головне, що ми бачимо зараз, що підтримка України не зменшується, а навпаки наростає.

Хто б там що не говорив, але якщо ми подивимося в цифрах, те, скільки грошей Україна отримує і зброї протягом 2024 року, це колосальна позитивна різниця

Хай і повільно, але трансформація поглядів відбувається і з'являється розуміння того, що Росія є загрозою, про це свідчать соціологічні дослідження, каже французький письменник, професор паризького Інституту політичних досліджень (SciencePo) Ніколя Тензер. Водночас, продовжує він європейцям бракує усвідомлення масштабів цієї загрози:

— Я не впевнений, що більшість французів, німців, італійців, іспанців, жителів більшості країн Європейського Союзу, за винятком хіба що Центральної та Східної Європи, що вони усвідомлюють ці безмірні російські злочини — сотні тисяч жертв в Україні, а до цього в Сирії, Чечні і так далі. Я думаю, ми повинні більше говорити і показувати злочини, скоєні росіянами, не тільки режимом Путіна, а росіянами, більшість з яких підтримують режим Путіна, бо й досі ще немає того глибокого усвідомлення, що росіяни сьогодні є тими, ким були німці за часів Гітлера.

Рятувальники виносять тіло загиблого внаслідок удару росіян по будівельному супермаркету у Харкові. Фото: ДСНС Харківщини

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Російська висадка в Нормандії

Катерина Трифоненко

Марія Гурська: Рада ЄС схвалила використання доходів від заморожених активів Центрального банку Росії на користь України. Наразі йдеться про 2,5-3 млрд євро. Наскільки ця новина важлива для України?

Павел Коваль: Це ключова новина, тому що вона відкриває шлях для того, щоб, по-перше, Росія не могла користуватись цими коштами, а по-друге, щоб ці гроші були використані не тільки на відбудову, але й на оборону — вони зараз вкрай необхідні.

Головне, щоб росіяни отримали сигнал, що гроші скеровуються на ведення війни, й українці можуть ними користуватись

Але тут йдеться не лише про кошти, які надходять від відсотків, а й про базові фінансові ресурси, які російський банк зберігає за кордоном. 

Bloomberg пише, що зараз активно обговорюється пропозиція США перевести в Україну 280 мільярдів доларів активів російського Центробанку, які розміщені в бельгійському депозитаруімі EuroClear. Це буде домінуючою темою під час зустрічі G7, яка незабаром відбудеться в Італії. Які перспективи?

Ланцюжок такий: американське рішення як додаток до голосування про допомогу Україні, яке надихнуло ЄС ухвалити відповідне рішення. Поки що це стосується лише відсотків, але згодом, сподіваюся, стосуватиметься і базових коштів. М’яч зараз на полі уряду Бельгії. Просто потрібно зробити крок, який досі західні політики вважали неможливим. Але я думаю, що настав час дати цій історії нове юридичне визначення: якщо держава поводиться настільки агресивно і так явно порушує міжнародне право, як Росія, то вона повинна зіткнутися з санкціями такого типу. Це серйозне обмеження, яке раніше не застосовувалося в такому масштабі, але, на мій погляд, його цілком можливо реалізувати. 

Одна з центральних тем в українських та світових медіа ЗМІ — початок перемовин про вступ України до ЄС. Брюссельські посадовці, яких цитує POLITICO, розповідають: дипломати з ЄС та Києва працюють над тим, щоб переконати угорський уряд дати згоду на початок переговорів. Чого очікувати?

Треба очікувати початку переговорів. Буде формальний запуск переговорного процесу. Потрібна добра воля з боку Угорщини. Наступне головування у Раді ЄС — саме угорське, і тут можуть бути певні  затримки, але, на щастя, друга частина року завжди коротша, там йдуть канікули, а тоді наступним буде польське головування. Я сподіваюся, що саме тоді відбудеться початок й українських, і молдовських переговорів. Важливо, щоб бельгійці це почали.

Польща — єдина велика країна в ЄС, яка фактично підтримує розширення

Оскільки я маю уявлення, що говорять наші партнери на Заході, то лише Варшава каже: «Так, переговори і розширення!». Інші зазвичай кажуть: «Так, переговори і розширення», але додають ще щось. Згадують, наприклад, як додаткові умови, внесення змін до договору ЄС. Це, начебто, така дрібниця, несуттєва умова, але насправді внести зміни в договір Євросоюзу — це питання кількох років. І сьогодні це насправді неможливо, тому що для цього немає політичних умов. В інтересах Польщі — розширення. Але є країни, які кажуть, що вони підтримують переговори, та насправді часто сповільнюють їх. Багато західних країн сподіваються, що насправді це триватиме довше. Сьогодні вони цього сказати не можуть, але я десь тихенько чую, як вони кажуть: «До речі, користуючись нагодою, змінимо договір ЄС». Плюс, є позиція окремих країн, зокрема, Угорщини, але не тільки.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан на саміті ЄС щодо нового бюджету. Фото: JONAS ROOSENS/HOLLANDSE HOOGTE/East News

Під час переговорів з Євросоюзом вони додаватимуть різні двосторонні питання з Україною, тому що побачать, що для того, щоб пройти на наступну стадію переговорів, Київ готов посунутися в певних питаннях далі. Інколи держава може мати якісь старі претензії. Наприклад, угорці уявлять, що хочуть вирішити якесь питання меншин. Це не стосується переговорів з ЄС, але коли закриватимуть черговий розділ перемовин, скажуть: «Ми погодимося на закриття, але натомість ви маєте зробити оце». Отже, переговорний процес ітиме за цим формальним трендом, який є найважливішим і вирішальним, але також буде обтяжений багатьма зовнішніми тисками. І до цього треба бути готовим.

Наскільки цей план зараз реалістично виглядає і чим може завершитися в умовах війни?

Я дивлюся на план входження України до ЄС так само, як на магдебурзьке право в Середньовіччі. Якщо країна отримувала магдебурзьке право, вона отримувала всю правову систему і спосіб мислення. Що це означає у випадку України? По-перше, я вважаю, що сам переговорний процес буде супер.

Він буде важким, дратуватиме українців, але водночас адаптуватиме кожне питання до західних стандартів, зокрема, через початок переговорів трохи поліпшить питання корупції

Коли мені на Заході говорять про корупцію в Україні, я їм кажу: «Відкрийте двері в ЄС! Переговори з Євросоюзом — найкращий спосіб боротьби з корупцією». Є відомі способи, всі їх знають, — додаткове антикорупційне бюро і так далі. Все це добре, Але найкращими є переговори, тому що Україна неминуче перейме ту систему, яка вже діє на Заході, і це саме по собі змінить країну, дасть простір для змін українцям, особливо середньому класу.

Навіть під час війни?

Під час війни це також політично важливо. Війна — це й психологічне питання. Важливо, щоб люди, в яких, наприклад, рідні воюють, постійно отримували сигнал, що кінець уже близький — і ми будемо у спільній європейській родині. І це має глибокий сенс.

<span class="teaser"><img src="https://assets-global.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/6638ff9d4e75ee79abb6e94a_%D0%B4%D0%B5%D1%89%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE.jpeg">Український дипломат Андрій Дещиця: «Зараз для України немає кращої гарантії безпеки, ніж членство в НАТО»</span>

Чи може йтися про те, що нас приймуть в ЄС за пришвидшеною процедурою, якщо Україна погодиться на певні поступки щодо територій?

Я беру участь у багатьох розмовах такого типу і ніколи не чув, щоб це питання так ставилося. Я б розділив ваше запитання на дві частини. І я хочу, щоб це було зрозумілим. Україна вже має швидкий шлях до ЄС, бо має угоду про асоціацію. Про це мало хто знає або забуває — навіть люди, які займаються політикою. Але ця угода про асоціацію — це вже часткове членство. У багатьох сферах. Угода про асоціацію доповнюється угодою про розширену зону вільної торгівлі. Це означає, що, з точки зору торгівлі, Україна вже кілька років частково в ЄС. До цього додаємо безвізовий режим, тобто вона вже трохи є ніби у Шенгені. А до цього додаємо ще ширше відкриття європейського ринку через війну — тобто і законодавство, і регулюючі документи ЄС, пов’язані з початком повномасштабного нападу Росії на Україну у 2022 році. Отже, у багатьох сферах ваша країна сьогодні повною мірою використовує весь європейський ринок.

Україна готова вже наприкінці червня розпочати переговори про вступ до Євросоюзу. Фото: Shutterstock

Я завжди пояснюю це так — і галичани мене зрозуміють: уявімо, що біля Кальварії Зебжидовської, під Краковом, хтось виготовляє взуття. Коли він був у складі Австро-Угорщини, то міг виготовити невідомо скільки цього взуття, тому що там був такий великий ринок, що кожен міг купити його, без мита і без проблем. І сьогодні, якщо хтось щось виробляє в Україні, він має доступ до великої, як колись би сказали, імперії. Що ж, Європейський Союз не є імперією в політичному сенсі, але він охоплює велику територію. Я думаю, що не всі розуміють, що відбулося.

Україна має набагато швидший, ніж у Польщі, шлях в ЄС — і це навіть не враховуючи війни, розпочатої у 2022-му році

Київ і раніше мав кращі умови, ніж колись Варшава, коли приєднувалася до ЄС. По-друге, Україна має дружнього сусіда, який може ознайомити її з усіма цими проблемами, навчати, проводити тренінги. Наприклад, Німеччина не вступала в ЄС, вона завжди там була, вона взагалі не знає цього процесу. Люди не звертають на це уваги.

Пам'ятаєте слова голови канцелярії НАТО Єнсена про те, що можлива процедура вступу України в НАТО, але на тій частині території, де немає російської армії? Чи може щось подібне бути запропоноване під час входження в ЄС?

Певні тимчасові розв'язання — це трохи інша історія. У випадку з ЄС ідеться про питання митних рішень і надходження товарів. І все ж, немає жодних причин для того, щоб Україна відчувала себе якоюсь особливою в цьому питанні. Подібна проблема буде, наприклад, у Молдови, тому що потрібно буде ретельно продумати рішення щодо Придністров’я, але все це жодним чином не означатиме, що хтось визнає російські зазіхання на територію України. Можливо, будуть якісь кроки, принаймні з торговельних міркувань, які, для того, щоб торгові рішення працювали особливо добре, враховуватимуть тимчасовий стан на деякий час — Україна сама може цього хотіти, бо це буде в її інтересах. Але абсолютно точно не буде юридичного визнання будь-яких російських претензій, і змішувати це взагалі не варто. Знаєте, чого ми не розуміли, коли вступали до ЄС?

На Європейський союз потрібно дивитися, як на бізнес-можливість для людей

І тоді ми побачимо це по-іншому. Тому що ЄС дасть українському середньому класу, який страшенно постраждав після війни, можливість зосередитися на створенні особистого успіху, у вигляді фінансового оздоровлення та виходу на ринки. Це матиме величезний психологічний вплив. Сьогодні це може для декого прозвучати якось незручно, але за якийсь час закінчиться війна, а угоди вже будуть укладені. От тоді і відкриється ЄС. Війна ж триватиме не більше 5-6 років. Це буде неймовірно для тих людей, які пережили її і будуть шукати якісь нормальні шляхи розвитку. Як і кожне суспільство після війни.

Це цікаве твердження, що війна триватиме не більше 5-6 років. Тобто, ще 2-3 роки? Чому ви так думаєте?

Потрібно було б більше часу, щоб презентувати серйозний політичний прогноз.  Але ми маємо час на те, щоб розглянути  два-три існуючі сценарії. Перший — і давайте не забувати про нього — що Путін помре.

Акція протесту перед консульством Росії в Познані. 24 березня 2022 року. Фото: Łukasz Gdak/East News

У сучасній міжнародній системі відхід очільника Кремля майже автоматично означає початок переговорів. Якихось. Тому що якісь переговори точно будуть. Є другий варіант, який є найбільш негативним, крайнім варіантом у цій війні — так званий харківський момент (це ситуація, яка може визначити подальшу долю війни: або Путіну вдасться прорвати фронт, де-факто відкрити новий фронт десь між Харковом і Сумами, або українці покажуть, на що вони здатні і захистять цей черговий шматок своєї землі. — Авт.). Це станеться, якщо росіянам вдасться зайти в Україну глибше — тобто зламати лінію фронту і зміцнити її. Політичні наслідки цього насправді важко уявити як для самої України, так і для…

...Європи і США. 

Так. Але є і позитивний сценарій. І він полягає у тому, що Україна цьогоріч, як і торік, захищатиме свою територію, яка сьогодні повністю під її адміністративним контролем. Вона зможе частково відновлювати контроль над своєю територією за лінією оборони, а також зможе захищатися з повітря, тому що буде мати перші літаки, які будуть останнього покоління. І на додачу, вона зможе атакувати цілі на території Росії, оскільки матиме ракети. Плюс, проведе ефективну мобілізацію. Тобто буде виконано те, що мають зробити західні союзники, і те, що має зробити сама Україна. Якщо ці умови, про які я зараз сказав, будуть виконані, це означатиме дуже хороший сценарій для України. Зовсім добре вже і так не буде, бо щось погане вже сталося. Потрібно не забувати, що є величезні втрати населення, його переміщення через напад Росії, виїзд людей на Захід, руйнування інфраструктури. 

<span class="teaser"><img src="https://assets-global.website-files.com/64ae8bc0e4312cd55033950d/664778933eb24da26959b702_Ukraine-Kharkiv-war-Sestry.jpg">Павел Коваль: «”Харківський момент”: ситуація на Харківщині визначить долю цієї війни»</span>

Ви сказали, що один із сценаріїв припинення війни — смерть Путіна. Якщо він помре або буде вбитий найближчим часом, чи висловлять співчуття західні лідери російському народу, як це було у випадку з аварією гелікоптера іранського лідера Ібрагіма Раїсі цього тижня?

Знаєте, я мабуть вже залишу Іран у спокої, але нещодавно ми бачили майже те саме під час присяги Путіна. Після цих фальшивих виборів дехто таки взяв участь в урочистостях.

Наприклад, Франція.

Комусь важко зрозуміти, що історія відбувається на наших очах, що Путін такий самий, як Гітлер. Нам не потрібно 30, 40, 50 років, як після тієї війни, щоб зрозуміти, що після певного моменту вже не можна подавати руки диктатору. Якщо хтось цього не усвідомлює, то нічого серйозного вже не зробить.

А такі теж були — зокрема, Ірландія у 1945 році висловила співчуття з приводу смерті Гітлера.

Завжди є хтось такий. Мабуть, це урок історії. 

Міжнародний кримінальний суд запросив ордери на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху та міністра оборони Галанта за ймовірні військові злочини в секторі Газа. А також трьох лідерів палестинського руху ХАМАС. Що ви думаєте про це?

Польща підтримує рішення про розв’язання проблем двох держав, тобто Ізраїлю і Палестини, Палестинської автономії. Ми можемо будувати спосіб мислення, орієнтований і на Ізраїль, і на Палестину, але ми ніколи не поставимо Ізраїль і ХАМАС на одному рівні. Тель-Авів є нашим принциповим союзником у питаннях безпеки та важливим союзником історично.

Ізраїль органічно пов'язаний з історією Польщі та України

Багато людей з наших територій, наших громадян, євреїв чи осіб єврейського походження, колись заснували Ізраїль. Він є частиною нашого політичного горизонту. Водночас, ми залишаємо за собою право критикувати окремі дії ізраїльського уряду, наприклад, жорстокість чи порушення міжнародного права під час війни. Однак, ми ніколи не намагатимемося будь-яким чином зрівняти позицію Ізраїлю, міжнародно визнаної держави, та ХАМАСу, який є терористичною організацією. Це суперечило б справедливості, здоровому глузду та нашим інтересам.

20
хв

Проблема корупції в Україні вирішиться після вступу до ЄС, — Павел Коваль

Марія Гурська

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

«Наша нація за цю війну дуже подорослішала»: гендиректорка видавництва Vivat про бізнес та українські книги

Ексклюзив
20
хв

Російська висадка в Нормандії

Ексклюзив
20
хв

Таміла Ташева: «РФ не відправляє нас у товарних потягах, але робить усе, щоб змусити кримських татар виїхати з Криму»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress