Ексклюзив
20
хв

Мені все одно треба бути феміністкою

Чому фашизм на підйомі і чому жінки сьогодні в більшій небезпеці, ніж будь-коли.

Меланія Крих

08.03.2024, Вроцлав. Мовчазний протест для Лізи. Фото: Krzysztof Kaniewski/REPORTER

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

У 2025 році я називаю себе феміністкою, хоча визначення себе цим терміном не повністю відображає суть моєї відданості боротьбі за права жінок. Ми живемо в час, коли фашизм набирає обертів, геноциди відбуваються в різних куточках світу, а жінки продовжують втрачати свої права. Важко ігнорувати той факт, що їхнє життя зараз знаходиться в більшій небезпеці, ніж будь-коли, а світ мовчить. Мовчить, бо ним керують чоловіки. Історія показує, що поки проблема не зачіпає безпосередньо життя білого чоловіка, нічого не змінюється.

Чоловіче тіло, жіноче тіло

Бути жінкою в сучасному світі — це постійна боротьба. Навіть у Європі, де ситуація для жінок здається кращою, ніж у багатьох інших регіонах, ми щодня турбуємося про свою безпеку і про те, як захистити свої права. У Польщі, країні, яку називають «розвиненою», ми все ще не маємо доступу до легальних абортів, використовуємо контрацептиви, які вважаються шкідливими, а страх перед насильством супроводжує нас щодня. Можливо, ці проблеми здаються менш гострими порівняно зі становищем жінок в інших частинах світу, але вони змушують нас замислитися: чому на чоловіків не поширюються подібні обмеження?


Чи є країна, де закон диктує, що чоловіки можуть, а що не можуть робити зі своїм репродуктивним здоров'ям? Чи існує десь закон, який обмежує доступ до вазектомії, контрацепції чи криміналізує рішення щодо власного тіла?


Тим часом у Польщі зґвалтування, інцест та медичні ризики є лише темами для обговорення чоловіків, які ніколи не відчують їхніх наслідків на власній шкірі.
Охорона здоров'я — це не привілей, а основне право людини. Проте в Польщі жінки позбавлені життєво необхідної медичної допомоги в ім'я патріархальних цінностей.
Патріархат не гребує порушувати фундаментальні права людини. Коли державний контроль над нашими тілами стає нормою, він не обмежується лише репродуктивними питаннями. Він зміцнює систему, в якій права жінок завжди залишаються умовними, завжди підлягають обговоренню. Якщо ми колись дозволили це і байдуже прийняли, то що завадить уряду поширити ці обмеження на інші сфери нашого життя?

06.03.2024, Варшава. У марші, присвяченому пам'яті загиблої Лізи, зґвалтованої і побитої у воротах багатоквартирного будинку, беруть участь мешканці Варшави, в тому числі білоруські жінки. Фото: Aliaksandr Valodzin/East News

Критикують, бо так воно і є

Кожна взаємодія з чоловіком нагадує мені про патріархат — не як абстрактну ідею чи форму правління, а як реальну соціальну структуру, в якій я та інші жінки живемо від народження. Нам потрібно замислитися над цим, тому що нас все одно засуджують, незалежно від нашого вибору. Нас критикують за те, що ми не маємо дітей, але також і за те, що ми «погані матері». За те, що ми працюємо, але також і за те, що не повертаємося до роботи. За наш зовнішній вигляд, за те, як ми говоримо, як ми проводимо час. Мені це набридло. Коли нас нарешті сприйматимуть достатньо просто за те, що ми існуємо?


Мене засмучує світ, в якому я живу. Світ, за який так запекло боролися моя мати, бабуся і прабабуся. Світ, в якому мої права відбирають шматок за шматком.

Світ, у якому я мушу боротися за рівну оплату праці, за автономію свого тіла, за право голосу. Світ, у якому я мушу кричати, щоб мене взагалі почули.
Більшість чоловіків не знають, як працює патріархат, і не замислюються над власними привілеями. Я ніколи не чула, щоб чоловік сказав: «Я живу в патріархаті», але неможливо бути феміністкою, не займаючи активну антипатріархальну позицію і не протистоячи своїм гендерним привілеям щодня.

В основі: капіталізм

Що ми можемо зробити? Боротися — як ми завжди робимо. Але ми не зможемо робити це ефективно, якщо не зрозуміємо справжню причину проблеми. Ми повинні відповісти, чому фашизм на підйомі і чому жінки сьогодні в більшій небезпеці, ніж будь-коли.
Системний патріархат, расизм і гомофобія є очевидними частинами пазлу, але ми не можемо ігнорувати той факт, що в основі проблеми лежить капіталізм. Історія циклічна — ми повторюємо ті самі помилки, бо діємо в рамках деспотичної системи, яка нас постійно експлуатує. Саме жінки дають життя, а патріархальний, гетеронормативний порядок чудово працює з капіталізмом, який постійно прагне дешевої робочої сили. Без багатовимірного підходу до боротьби за справедливість ми ніколи не досягнемо справжнього миру.
Я феміністка не за власним вибором, а тому, що не маю іншого виходу.

Переклад: Анастасія Канарська

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Режисерка, креативна продюсерка та асистентка режисера. Завершує навчання у Tisch School Нью-Йоркського університету, де навчається на програмі «Кіно і телебачення». Під час навчання в Нью-Йоркському університеті зняла кілька фільмів, присвячених соціальним змінам. Багато з фільмів, над якими вона працювала, були відібрані для участі у відомих кінофестивалях. Вважає, що сторітелінг завжди має бути наповнений правдою та слугувати мотиватором для змін у суспільстві.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
застосунок SafeMe для захисту жінок

Як жінки ми мусимо покладатися на себе й близьких, яким дійсно можемо довіряти. Розриваюча серце історія 25-річної Лізи, жорстоко зґвалтованої та вбитої у Варшаві, нагадала нам, жінкам, що наші крики й наше «ні» ніколи не будуть до кінця зрозумілими чоловікам. Читання новин і досвід життя жінкою спонукали мене шукати способи, як я можу себе захистити.

Заняття із самооборони, перцевий балончик, таксі замість добирання пішки чи громадським транспортом у темну пору — все це ефективно. Але мене дуже дратує, що «безпека» означає, що я мушу витрачати більше грошей, а головне — віддавати ці гроші компаніям, що належать чоловікам. Тому я вирішила перевірити, як можу профінансувати ідеї жінок.

Так я натрапила на застосунок SafeMe, створений і перевірений молодими жінками, які — як і я — шукали рішення, яке допоможе себе захистити. На мій подив, коментарі під рекламою додатка були жахливими, а чимало чоловіків висміювали жінок за те, що вони хочуть почуватися безпечніше, ще й поширювали расизм. Це спонукало мене детальніше дослідити застосунок.

SafeMe має два режими: «Замовити спостереження» і «Викликати допомогу». Якщо ви виберете «Замовити спостереження», асистент безпеки SafeMe буде стежити за вашою поїздкою, перевіряючи, чи ви рухаєтеся правильним маршрутом — і в разі небезпеки повідомить про це відповідні служби порядку. Достатньо вказати вид транспорту і вибрати пункт призначення в додатку, і програма буде стежити за вашою безпекою.

У режимі «Викликати допомогу» читаємо: «У разі небезпеки або відчуття загрози скористайтеся додатком і викличте допомогу. Одним натисканням кнопки ви сповістите асистента безпеки SafeMe, який направить відповідні служби до вашого місцезнаходження».

Завдяки цьому вам не потрібно дзвонити в поліцію і повідомляти своє місцезнаходження або пояснювати, в якій ви ситуації, — додаток вже відстежує це. Я вирішила встановити його і користуюся дотепер (щомісячна абонентська плата становить 12,49 злотих). На ринку доступні також інші додатки, як-от HomeGirl, Uber Women або Bolt Women, якими я часто користуюся, повертаючись додому.

Я знаю, що застосунок не є рішенням у разі відсутності почуття безпеки, яке ми, жінки, відчуваємо. Однак, втішним є усвідомлення, що існує спільнота жінок, які піклуються одна про одну, щоб створити простори (навіть в інтернеті), де ми можемо почуватися в безпеці.

20
хв

Як я захищаюсь у таксі й на вулицях Польщі

Меланія Крих

Його можна умовно назвати «список Навроцького». Так, Польща — парламентсько-президентська республіка, де повноваження глави держави не вражають обсягами. Проте заяви Кароля Навроцького під час президентських перегонів потребують від України радикальних змін підходів до діалогу з Варшавою. Нинішній президент-елект виступає каталізатором потрібних змін у відносинах Польщі й України, тому «список Навроцького» необхідно формувати вже зараз.

1. Новий договір про дружбу та співробітництво. Нагадаю, що Договір про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною та Республікою Польща був підписаний і ратифікований ще у 1992 році. Це було логічно з огляду на першість Польщі у питанні визнання незалежності України, але сьогодні актуальним кроком є ухвалення нової версії Договору. Варшава і Київ почали вести відповідні консультації у розквіті повноважень президента Анджея Дуди, і завершення цього процесу дозволило б перекинути логічний місток від одного президента до іншого. 

2. Рішення про продовження ексгумації жертв Волині. Рішення про проведення ексгумації у Пужниках (Тернопільська область) дозволило нейтралізувати негативний ефект від чергового акту вандалізму над похованням воїнів УПА на горі Монастир. І продовження ексгумації — бодай з огляду на місце роботи Навроцького, який очолював Інститут національної пам’яті, є логічним. Цей крок дозволить мінімізувати негативні наслідки очікуваної участі Кароля Навроцького у заходах з агресивного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у липні. 

3. Залучення Польщі як посередника до переговорного процесу з Росією. Для Варшави є характерними небезпідставні дипломатичні амбіції. Хоча президент Польщі не призначає міністрів оборони й закордонних справ (як його український колега), впливати на зовнішню та оборонну політику він точно намагатиметься. Відтак більш активне посередництво Польщі в російсько-українському діалозі може виявитися корисним і для Києва, і для Варшави. 

4. Участь у відзначенні п’ятої річниці створення Люблінського трикутника. Цьогоріч цій геополітичній конструкції в Балто-Чорноморському регіоні виповнюється п’ять років. Хоч останніми місяцями у зовнішньополітичній риториці Польщі більш помітним є Веймарський (Німеччина — Польща — Франція) трикутник, проте саме Люблінський трикутник, як і створена в Любліні десять років тому Польсько-литовсько-українська бригада імені князя Костянтина Острозького, можуть сприяти зміцненню регіональної безпеки. Це варто «продавати» Каролю Навроцькому й членам його команди. 

5. Активізація участі України у проєкті Тримор’я. Ініційований президентами Польщі й Хорватії проєкт розвитку країн між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями повинен політично пережити своїх засновників — Анджея Дуду й Колінду Грабар-Кітарович. Для Кароля Навроцького це може стати елементом власної зовнішньополітичної активності, а для України — шансом на збільшення зовнішньополітичної суб’єктності. До того ж Україна має розгалужену ГТС, яку необхідно використовувати для транзиту природного газу. 

6. Відновлення діалогу про участь Польщі у процесі відновлення України. Представники польського бізнесу понад два роки намагаються отримати від України відповідь на питання щодо власної участі у процесі відбудови України. Вони небезпідставно припускають, що представники різноманітних транснаціональних корпорацій можуть в останній момент їх відтіснити. Тут доцільно згадати обіцянку Навроцького під час теледебатів «відправляти в Україну не польських солдатів, а польських бізнесменів» — та підіграти їй. 

7. Просування «нового прометеїзму». Спираючись на публічний образ новообраного президента Польщі, Україна могла б запропонувати йому «новий прометеїзм» — концепцію спільної протидії Росії та її впливу у Балто-Чорноморському регіоні. Творчо переосмисливши спадщину Юзефа Пілсудського, українське керівництво могло б спробувати створити атмосферу довіри у відносинах з Варшавою. 

Замість післямови. Україна має два місяці на формування політики щодо Навроцького й Польщі, яку він очолить у серпні. Зараз м’яч — на українському боці поля, а шанси порозумітися з політиком з «новим обличчям» є високими.

20
хв

Список Навроцького: актуальний must have для польсько-українських відносин

Євген Магда

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

«Юнацтво» — це не серіал про інцелів

Ексклюзив
20
хв

Ельжбета Корольчук: «Ми все ще живемо в хорошому місці, де наш голос має вагу. Але щоб не втратити його, ми маємо ним користуватись»

Ексклюзив
20
хв

Катерина Приймак: «Що більше жінок в армії — то більше прав у цих жінок»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress