Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Легші рюкзаки та нові предмети. Що принесе новий навчальний рік?
Новий навчальний рік означає багато змін. Учні навчатимуться за новою, скороченою основною навчальною програмою, хоча будуть додані нові предмети. До класів також прийдуть нові учні з України, які з вересня підлягатимуть обов'язковому навчанню.
Початок навчального року в Комплексі ремісничих шкіл на вулиці Жубардзькій у Лодзі. Фото: Marcin Stępień / Agencja Wyborcza.pl
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Міністерка освіти Барбара Новацька оголосила, що вже у вересні учні відчують полегшення, хоча «ще багато чого треба зробити, і глибока зміна в польській школі буде помітна лише через кілька років». А поки що конкретні зміни будуть видимими і відчутними для учнів і вчителів завдяки рішенням, прийнятим на рівні міністерства, і виданим постановам.
Скорочений базовий навчальний план
З перших днів вересня учні та вчителі працюватимуть за новою базовою навчальною програмою, яка скорочена на 20%. Зміни в обсязі навчання стосуватимуться учнів 4-8 класів початкової школи та всіх класів середніх навчальних закладів, тобто ліцеїв, технікумів та професійно-технічних училищ першого та другого ступенів. У міністерстві пояснили, що така зміна дозволить більш повно виконати навчальні плани, а учні та вчителі отримають час для більш поглибленого засвоєння програм.
«Здебільшого вилучено той зміст, який є надлишковим на даному освітньому етапі, неможливим або дуже складним для реалізації в шкільній практиці. Більше уваги приділено розвитку практичних навичок, а не теоретичних чи енциклопедичних знань, а також використанню в навчально-виховному процесі цифрових інструментів та освітніх ресурсів, доступних в Інтернеті», — йдеться у повідомленні міністерства. — Саме новий базовий навчальний план стане основою для проведення іспитів у восьмому класі та іспитів на атестат зрілості».
Початок навчального року в Комплексі ремісничих шкіл на вулиці Жубардзькій у Лодзі. Фото: Marcin Stępień / Agencja Wyborcza.pl
«Школа потребує спокою. Те, що кілька рішень довелося приймати дуже швидко — це одне. Коли йдеться про те, що попереду ще так багато роботи і глибокі зміни в польській школі будуть помітні лише через кілька років, то я це усвідомлюю», — сказала Барбара Новацька в одному інтерв'ю.
«Найбільша зміна в організації освіти стосується того, що з нового року обов'язкова освіта буде поширюватися на учнів з України. Міністерство освіти заявляє, що до 75 тисяч нових українських учнів та учениць можуть бути зараховані до шкіл завдяки новому законодавству, яке передбачає, що можливість отримання допомоги 800+ буде пов'язана з обов'язковим навчанням у школі.
Одним словом, ті українські батьки, які не запишуть своїх дітей до польських шкіл, втратять допомогу
Я вважаю, що це рішення мало бути запроваджене щонайменше рік тому. Чому? А тому, що ми не знаємо, що відбувається з тисячами українських дітей, які перебувають у Польщі. Вони просто зникли з системи, ми навіть не знаємо, скільки їх є, як вони себе почувають, що відбувається в їхніх домівках», — розповідає Марія Ковалевська, вчителька Відкритої школи.
Дошкільнята, які повинні пройти однорічну дошкільну підготовку, також підпадають під зобов'язання, але ті учні останніх класів середньої школи, які складатимуть український іспит на атестат зрілості у 2025 році, будуть звільнені від нього. На рішення, запроваджені міністерством, відреагувала Профспілка польських вчителів, яка пише: «Не можна, як це відбувається вже багато років, лише додавати вчителям обов'язків, призводити до створення різноманітних класних колективів (обдаровані учні, учні з висновком про необхідність спеціальної освіти, учні із висновками психологічно-педагогічної допомоги, українські учні та учні інших національностей), збільшуючи при цьому кількість учнів у класах і не гарантуючи жодної підтримки. Таким чином, ми знижуємо якість освіти, зростає невдоволення батьків, вчителі звільняються зі шкіл, а випускники університетів не хочуть йти на роботу, зважаючи на важкі умови праці, низьку зарплату і непрестижність». Це цитата з висновку, надісланого до Міністерства освіти.
Консультації міністерки Барбари Новацької з молоддю із середніх шкіл Підляського воєводства. Білосток, 22 червня 2024 року. Фото: Wojciech Olkuśnik/East News
Марія Ковалевська: Справа в тому, що у 2022 році ми залишилися сам на сам. Минуло два роки, за які можна було б напрацювати ефективні рішення, але ситуація повторюється. Ми не маємо даних, цифр, інформації — ми просто повинні знову впоратися, прийняти це.
Допомагати вчителям мають міжкультурні асистенти, які допомагатимуть батькам дітей з міграційним досвідом в адміністративних питаннях: вони знатимуть мову дитини та польську на комунікативному рівні.
Вони також спостерігатимуть за тим, чи відбувається інтеграція в класі, з якими проблемами стикаються діти біженців, підтримуватимуть їх. Ковалевська: Це важлива і необхідна посада. У моїй школі, завдяки підтримці фонду, працювало двоє вчителів-українців. Вони брали участь у зустрічах з батьками, були перекладачами, але також пояснювали батькам, як працює польська система освіти. Їм також вдавалося часто заходити в класи, де було багато українських дітей, і допомагати учням.
Пенсії та постанова Камілека
Панацеєю від зростаючого розчарування вчителів має стати можливість передчасного виходу на пенсію. Нова норма стосується вчителів, які почали працювати до 1 січня 1999 року, мають щонайменше 30 років страхового стажу, з яких щонайменше 20 років фактично пропрацювали вчителем, і не можуть вийти на пенсію незалежно від віку за іншими правилами. Вчитель, який вирішить зробити такий крок, втрачає право на відпустку за станом здоров'я, а пенсійна виплата може бути на 20-40 відсотків нижчою порівняно з компенсацією.
Є ще одна зміна, особливо актуальна в контексті захисту дітей від насильства. Цими днями набуває чинності так звана «Постанова Камілека» (15 серпня набула чинності постанова, прийнята після трагічної смерті восьмирічного Камілека з Ченстохови, якого забив до смерті вітчим — прим. пер.), або нові стандарти захисту дітей від насильства. Їх метою є швидке реагування у потенційно складних для дитини ситуаціях, що зобов'язує директорів шкіл розробити та впровадити стандарти захисту неповнолітніх від насильства, здійснювати нові процедури влаштування учнів до шкіл та контролювати дотримання правил захисту дітей від насильства.
— Якщо дитина знає, що в школі існують стандарти, що є конкретна людина, до якої вона може звернутися за допомогою, що вона буде оточена підтримкою, то такі рішення формують відносини, — сказала Моніка Горна-Цєсьляк, омбудсменка з прав дитини, в інтерв'ю для Rzeczpospolita.
Журналістка, редакторка, письменниця. Публікувалася у таких виданнях «Wysokie Obcasy», «Przegląd», «Polska The Times», OKO.press. У своїй журналістській роботі висвітлює права жінок у політичному та соціальному контексті, пише про системне витіснення жінок за межі суспільного життя. Авторка книг «Poddaję się. Reportaże o polskich muzułmankach» та «Znikając. Reportaże o polskich matkach».
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
«Ми із Запоріжжя, у Польщі від початку війни. Моя 17-річна донька закінчила українську школу дистанційно й паралельно вчилася у 2 класі ліцею у Варшаві, — розповідає її мама Анастасія. — Попри відмінне знання мови та хорошу успішність у польському ліцеї, вона зіткнулася з ігноруванням з боку однокласників. Через це донька категорично відмовилася продовжувати навчання в ліцеї. Тож наприкінці травня ми вирішили вступати до університету з українським атестатом».
Дівчина обрала два варшавських виші: Варшавський університет (факультет охорони навколишнього середовища) та Головну торгову школу (SGH). В SGH вона успішно склала внутрішній мовний іспит на рівень В2 й іспит з економіки, а у Варшавському університеті отримала максимальні 20 балів на співбесіді. Маючи позитивні рішення від обох закладів, абітурієнтка обрала SGH.
Проте в серпні — як і тисячі інших абітурієнтів — вона отримала повідомлення: результати внутрішнього мовного іспиту тепер недійсні. Для підтвердження зарахування потрібно терміново надати офіційний сертифікат рівня В2, виданий уповноваженою установою.
Родина у розпачі, але сподівається, що оскільки вони складали іспити до появи цього рішення зі змінами, їх все ж зарахують до навчання. Також дівчина зареєструвалася на іспит для офіційного підтвердження знання мови на рівні В2 — WBT Weiterbildungs-Testsysteme GmbH (TELC), який відбудеться наприкінці серпня.
Але проблема в тому, що сам сертифікат робиться від 3 до 6 місяців, а документи треба подати до 1 жовтня, коли в Польщі починається навчання у вищій школі
«Маємо надію, що результат доньки зарахують за інформацією з реєстру, що вона успішно склала іспит. Будемо писати щодо цього клопотання до ректора вишу», — каже Анастасія.
Як альтернативне рішення родина розглядає незапланований gap-year (рік перерви після закінчення школи перед вступом до університету — Ред.), оскільки в ліцей дівчина повертатися не планує, а школу в Україні вже закінчила. Втім, ця ситуація спричиняє низку інших проблем, адже в Польщі навчання для осіб до 18 років є обов'язковим. Також залишається відкритим питання про майбутнє статусу UKR: чи збережеться він у наступному році, і чи зможуть українські студенти й надалі вступати за спрощеною процедурою, як це було під час тимчасового захисту.
В українців ніхто спеціально не цілився
Батьки й абітурієнти намагаються зрозуміти причини неочікуваного скасування можливості вступу за внутрішніми мовними іспитами. Адже все відбулося блискавично й неочікувано навіть для самих польських університетів, які розпочали кампанію рекрутації за внутрішніми іспитами на знання мов. Хронологія змін цьогорічної вступної кампанії виглядала таким чином:
4 квітня 2025: Сейм ухвалив «візовий закон», який зобов'язав іноземців підтверджувати знання мови на рівні B2 з 1 липня 2025 року;
16 травня — 18 червня 2025: відбулися консультації щодо переліку документів для підтвердження мови. Міністерство закордонних справ подало зауваження, наполягаючи на забороні внутрішніх мовних іспитів;
1-30 липня 2025: набувають чинності нові вимоги щодо рівня В2, але остаточного переліку документів ще немає. Університети, керуючись своєю автономією, проводять власні іспити, приймаючи документи та зараховуючи студентів;
24 липня 2025: сталий комітет Ради Міністрів підтримав позицію МЗС, виключивши внутрішні іспити зі списку;
1 серпня 2025: Постанова набула чинності. В університетів відібрали право самостійно перевіряти знання мови абітурієнтів не з ЄС, що призвело до хаосу та невизначеності для тисяч вступників.
На думку українських абітурієтнів, це рішення є тривожним сигналом про можливу радикалізацію політики Польщі щодо іноземців. Серед десятків конспірологічних версій, які з'явилися з цього приводу, звучить навіть про зустріч Глав МЗС України і Польщі Андрія Сибіги і Радослава Сікорського 1 серпня, де начебто український дипломат міг просити польського колегу погіршити умови для вступу українським студентам, щоб зменшити кількість виїжджаючих за кордон підлітків.
У групах, де спілкуються батьки цьогорічних абітурієнтів, багато розпачу: «Син готувався до іспитів в укритті, ми з Дніпра, — розповідає мама 17-річного Богдана Олена,— наполегливо вчив мову, ми двічі їздили в Польщу, заплатили за короткі підготовчі курси, 500 злотих — за внутрішній іспит, а ще репетиторам в Україні, плюс оренда житла, проїзд, харчування в Польщі…і що натомість? Лист про неповний комплект документів. І жодного повідомлення, чи бодай якісь гроші нам повернуть. Шкодую, що обрали Польщу, а не Чехію чи Словакію, які теж розглядали для вступу».
Разом з тим експертка з питань вищої освіти, засновниця IDEA KLUB Ганна Озімковська, яка багато років супроводжує іноземних студентів у Польщі, впевнена, що в українців ніхто спеціально не цілився, хоча саме українські студенти складають половину іноземних студентів у Польщі.
Молоді українці на заняттях у Лодзькому університеті. Фото: Tomasz Stanczak / Agencja Wyborcza.pl
На думку Озімковської, через негативне інформаційне поле та посттравматичний синдром, викликаний війною, українці сприймають будь-яку несправедливість на свій рахунок. Однак, ця історія — відголоски корупційного «візового скандалу», який розгорівся в Польщі у 2023 році.
Коротко нагадаємо, що тоді правляча партія «Право і справедливість» публічно виступала проти міграційної політики Європи та зробила це наріжним каменем своєї передвиборчої агітації. Водночас «іншою рукою» польські консульства видали близько 250 тисяч віз, переважно громадянам Африки й Азії. Частина цих віз була оформлена на підставі навчання в університетах. Проте більшість з цих «студентів» насправді навіть не починали навчання, а використовували візи для подальшої міграції до більш економічно заможних країн.
«Вже під час скандалу було зрозуміло, що систему вступу будуть ущільнювати, — каже експертка Ганна Озімковська. — Виявилося, що в країні немає єдиного реєстру, який допоміг би відділити доброчесних абітурієнтів від тих, хто хоче використати студентську візу як транзитний квиток до інших країн ЄС. Одним зі способів ідентифікації визначили мовний іспит, адже якщо людина налаштована вчитися, вона буде сумлінно готуватися до мовного іспиту».
І хоча цей скандал стався у 2023 році, якісь рішення щодо нього вирішили ухвалити аврально у 2025 році. І вони дуже вдарили по доброчесним студентам, зокрема й тим, хто візи не планує отримувати, оскільки перебуває під тимчасовим захистом, склав польську матуру (аналог українського НМТ). Однак, навіть такі діти не можуть вступити без державного сертифікату B2.
Щоб вирішити це питання, абітурієнти та їхні батьки створили петицію з проханням відтермінувати зміни для цьогорічних вступників, які просто фізично не встигнуть скласти іспити у визначених державою закладах і донести сертифікати до пакету вступних документів.
Разом з тим ситуація з новими правилами вступу обурила не лише абітурієнтів, а й самі польські виші. Конференція Ректорів Академічних Шкіл Польщі (KRASP) виступила із заявою, висловлюючи глибоке занепокоєння. Ректори вважають, що нові правила, які скасовують право університетів самостійно перевіряти знання мови, підривають їхнюавтономію та міжнародний авторитет. У документі зазначається, що припущення про недоброчесність усіх університетів є необґрунтованим, а також наголошується, що такі дії суперечать багаторічній політиці інтернаціоналізації освіти.
Розголос вплинув
Міністерство науки і вищої освіти Польщі відреагувало на критику та медійний розголос і трохи пом’якшило ситуацію. У зверненні від 8 серпня 2025 вишам дозволили враховувати самостійні перевірки знань до вступу в дію змін (тобто, по суті, дозволили визнати внутрішні іспити, які відбулися до 31 липня 2025 року). А у зверненні міністра від 13 серпня 2025 року визначено, що іноземцям, які склали польську матуру, не потрібно підтверджувати знання мови на рівні В2: «Особи, які закінчили польську середню школу та склали іспит на зрілість з польської мови, не повинні турбуватися про своє майбутнє в польських університетах. Таким людям не потрібно надавати жодних додаткових документів, що підтверджують знання польської мови».
І дійсно — вже в середині серпня абітурієнти, які складали внутрішні іспити на знання мови у липні, почали отримувати листи про зарахування. Батько одного з них поділився: «Спочатку нам написали, що його прийняли, потім через тиждень надіслали повідомлення з уточненням, що ситуація незрозуміла. Якщо є сертифікат, вони з радістю його зарахують. Ми вже думали, що все пропало, але сьогодні (14 серпня) ми отримали лист — сина прийнято! Тому тримаємо кулаки, щоб вони знову не передумали».
Міністр пише, що усвідомлює, що такі раптові «нові правила для багатьох людей стали джерелом зайвого стресу», однак, «рішення, прийняті відповідними установами щодо видачі віз іноземцям, … залишаються в компетенції Міністра закордонних справ і консулів».
Також Міністерство намагається вирішити ще одну проблему для студентів, які не встигли потрапити на іспит з визначення рівня володіння мовою, що проходить двічі на рік. Вони звернулися до Державної комісії з питань сертифікації володіння польською мовою як іноземноюз проханням про додатковий іспит з польської мови на рівні B2, а також співпрацюють з Національним агентством академічних обмінів (NAWA) над розробкою та впровадженням нового сертифіката, що засвідчує володіння польською мовою.
Окремо зазначили, що зараз напрацьовують рішення, «прийнятні для всіх зацікавлених сторін». Ймовірно, тут йдеться про рекомендації для вишів, які попри роз'яснення Міністерства щодо можливості зарахувати студентів без мовного сертифікату — лише за результатами внутрішнього іспиту, складеного до 31 липня, — не поспішають приймати студентів до зарахування.
Що робити в цій ситуації?
Експертка Ганна Озімковська радить абітурієнтам, які склали внутрішні іспити на знання мови до 31.07.2025 року, але отримали відмову на вступ (чи невизначеність), не чекати, а терміново подати заяву на зміну рішення про відмову з посиланням на роз'яснення Міністра Науки та Вищої освіти від 08 серпня 2025 року.
Є чіткі часові періоди:
До 30 червня 2025 року діють старі правила: університети можуть зараховувати абітурієнтів без обов’язкового сертифіката B2, якщо такої вимоги не було в їхніх власних ухвалах.
1-31 липня 2025 року — вже діють нові критерії, хоча виші ще могли самостійно перевіряти знання мови (за умови, що вони підтверджували рівень не нижче B2), навіть якщо таких документів немає в офіційному списку.
Експертка вважає, що зараз університети консультуються з юристами й шукають усі правові підстави для зарахування таких абітурієнтів. «Адже вони мають бути впевнені, що не порушують закон, що все відбувається на законних підставах. Вони розуміють, якщо абітурієнт вже сплатив за певні послуги, але не був зарахований, ці кошти доведеться повернути. Більшість студентів-іноземців вчиться на платних відділеннях, це теж втрата значних коштів для університетів. Тому рекомендую подавати запит на зміну рішення, комунікувати з університетом та просити зарахувати за результатами внутрішніх іспитів. Також можна наголосити, що ви зареєстровані для складання іспиту й пізніше надасте сертифікат».
Експертка радить реєструватися на мовний іспит, складати й доносити сертифікат, щоб підстрахувати себе та навчальний заклад. Вже багато вишів, за інсайдерською інформацією, погоджуються на таку процедуру.
Якщо ж абітурієнт складав внутрішній іспит на знання мови після 1 серпня 2025, коли нові візові зміни набули чинності, тут ситуація однозначна — знання мови має підтверджуватися виключно документами, які перераховані в розпорядженні Міністра науки та вищої освіти. А саме:
сертифікатом про знання польської мови, який видається Державною комісією з питань засвідчення знання польської мови як іноземної (Państwowa Komisja do spraw Poświadczania Znajomości Języka Polskiego jako Obcego — Ред.);
сертифікатами міжнародних інституцій: European Consortium for the Certificate of Attainment in Modern Languages (ECL) чи TELC GmbH, WBT Weiterbildungs-Testsysteme GmbH (TELC);
сертифікатом про завершення 9-місячного підготовчого курсу до навчання в польському університеті.
Як не втратити рік?
Особливо, якщо йдеться про хлопця чи дівчину 17-ти років, які за польськими законами мають вчитися, перебуваючи в Польщі. Тут є кілька шляхів, які залежать від реального знання мови та можливостей родини:
Якщо рівень знання мови посередній чи низький
Тоді шлях до профільного технікума. Навчання там безкоштовне, буде можливість підтягнути профільну лексику, загалом мову. Є технікуми з гуртожитками й опікунами, якщо батькам потрібно повернутися в Україну.
Повернення в Україну й отримання мовного сертифікату там. Для цього потрібно шукати заклади, які уповноважені організовувати TELC-іспити з польської мови як іноземної.
Вступ до «зерувки». Сертифікат про завершення 9-місячного підготовчого курсу до навчання в польському університеті є документом, який підтверджує знання польської мови на рівні B2. Мінус — це не дешева опція, адже потрібно буде заплатити як за навчання близько 2500-3000 злотих, так і за проживання, проїзд, харчування.
Якщо з мовою проблем немає
І це просто трагічна помилка, що абітурієнт склав внутрішній іспит не в той період, тоді варто реєструватися на найближчий іспит зі знання мови, де видають відповідні сертифікати. Якщо зробити це зараз, то вже у жовтні можна отримати сертифікат.
Після успішної здачі та отримання сертифікату варто спробувати вступити під час зимової рекрутації. Польські виші є автономними, тому вони самостійно оголошують дати рекрутації, взимку так само можна пробувати вступати.
«У Польщі 356 вищих навчальних закладів і, звісно, частина набере студентів, але в багатьох будуть ще рекрутації, просто варто слідкувати за оголошеннями, — говорить фахівчиня з питань вищої освіти в Польщі. — У Польщі вступні кампанії, на відміну від України, відбуваються протягом року».
Тож не варто панікувати через те, що дитина «втрачає рік». Польські однолітки закінчують школу у 18 років, тому невелика затримка (навіть пів року) не створить серйозних проблем.
Вивчення української мови — поставте собі чітку мету
Дуже важливо чесно відповісти собі на просте запитання: яка моя мета? Навіщо я вивчаю українську мову (або будь-яку іншу — адже ця порада універсальна)? Попри уявну простоту, це зовсім не тривіальне запитання, і воно точно не буде марною тратою часу. Мета формує мотивацію, а мотивація — один із ключових чинників у вивченні мов. Якщо ви чітко визначите свою причину, мотивація стане сильнішою.
Причин може бути безліч. Можливо, вас захоплює Україна — і саме тому ви прагнете вивчити мову. Або ж вас цікавлять старослов’янські вірування, а більшість джерел з цієї теми доступні саме українською. У будь-якому разі — це потужна мотивація, адже мова є ключем до розуміння культури країни.
А можливо, ви прагнете долучитися до гуманітарної допомоги чи брати участь у відновленні країни після завершення цього жахіття? Коли маєш конкретну мету, вивчати мову значно легше.
Як вивчити українську мову? Не бійтеся робити помилки
Найважливіше у вивченні української (як і будь-якої іншої) мови — усвідомити, що це процес. Часто тривалий і виснажливий, він потребує зусиль і терпіння. Але пам’ятайте: кожен колись починав. Кожен робив помилки — іноді кумедні, іноді незручні. І це нормально. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. У помилках немає нічого соромного. Для мене страх помилитися був великою перешкодою впродовж усього життя, бо я перфекціоністка. Вивчаючи англійську, шведську та іспанську, я довго не наважувалась говорити, доки не відчула, що знаю мову "достатньо добре". Боялася відкрити рота — лише б ніхто не розкритикував.
Це неправильно.
Вивчення мови — це як тренування в спортзалі. Спочатку важко, болять м'язи, але ви маєте все це пройти. Ви будете робити помилки, плутати слова і забувати їх. Ви будете неправильно ставити наголос, неправильно вимовляти звуки, робити граматичні помилки.
І що з того? На кожне зауваження чи виправлення реагуйте з усмішкою — це безкоштовна мовна порада, яка робить вас на крок ближче до вільного володіння українською. Не дозволяйте помилкам ламати вам крила. Навпаки — з кожною з них ви вчитеся. І вже наступного разу, найімовірніше, не повторите її.
Вивчіть абетку
Тут немає легких шляхів. Без доброго знання українського алфавіту перейти на вищий рівень — неможливо. Не відкладайте це «на потім» і не сподівайтесь, що літери самі якось запам’ятаються з часом. Так, згодом алфавіт закріпиться в пам’яті — але процес буде значно повільнішим. Крім того, на поляків чекає багато пасток, тому що:
С це не наше польське «це»,
Р це не наше «пе»,
Н це не «ха»,
В це не «бе»,
а Х це не «ікс»
Це також безпосередньо пов’язане з першою порадою: ви будете помилятися — і це абсолютно нормально. Навіть я, після двох років навчання, іноді читаю якесь слово неправильно. Просто тому, що мій мозок давно закодував певний знак по-іншому — і читає його польською.
Читати вголос
Однією з найскладніших частин у вивченні мови є вимова та плавність мовлення. Але це можна й варто тренувати — наприклад, читаючи вголос. Така вправа справді дає багато користі. Слухаючи власний голос, ви можете помітити помилки у вимові й поступово їх виправляти. Це також допомагає самостійно виявити "проблемні" слова чи фрази й попрацювати над акцентом. А ще голосне читання — чудовий спосіб подолати мовний бар’єр і здобути впевненість у мовленні.
Як робити це ефективно? Почніть із простих текстів. Обирайте матеріали, які відповідають вашому рівню володіння мовою. На початку це можуть бути короткі статті, казки або діалоги. Коли читаєте вголос — записуйте себе на диктофон і прослуховуйте. Це чудовий спосіб самостійно виявити помилки у вимові та працювати над ними. Намагайтеся читати регулярно — навіть кілька коротких сесій на тиждень дадуть відчутний результат.
Меми, серіали та музика
Варто зануритися в Інтернет і скористатися можливостями соціальних мереж. Меми — це чудовий спосіб вивчити справжню, живу, навіть «вуличну» мову: сленг і молодіжні вирази. Зазвичай меми мають форму зображень, які допомагають швидше зрозуміти сенс. В Instagram є безліч цікавих акаунтів, на які варто підписатися, щоб зануритися у сучасну українську мову: Memology, Baba i kit, Tipa.mems.
Вивчаючи українську, ви можете дозволити собі guilty pleasure — «гріховне задоволення». Так називають хобі або заняття, якими приємно насолоджуватися, але не завжди хочеться про це говорити відкрито.
Чому так? Тому що часто це те, що загалом вважають кітчем, неамбітним або не дуже пасує до образу, який людина хоче створити. Тепер же ви можете спокійно розслабитися перед телевізором, дивитися серіали і сказати собі: «Я не лінуюся — я вчуся!» Можна навіть щодня дозволяти собі такий відпочинок. А українські фільми та серіали доступні абсолютно безкоштовно в Інтернеті, наприклад, на YouTube. Там є багато матеріалів, які допомогли мені опанувати мову. Мої улюблені — це: Великі вуйки, Полкан, Спіймати Кайдаша (класика, що неодноразово ставала основою для театральних постановок!), Село на мільйон, чи детектив Коло Омани. Якщо вам не набридла війна, то великою популярністю користується серіал Тільки живи. Дуже великий вибір серіалів є на каналі 1+1 — зверніть увагу на серіали, зняті до 2022 року, там часто можна почути багато суржику.
На YouTube також можна знайти повнометражні фільми. Рекомендую: Скажене весілля. На різних платформах, таких як Netflix чи Canal+, ви знайдете їх набагато більше. Пошукайте також «Мої думки тихі», «Памфір», «Атлантида», «Кіборги», «Зима у вогні» і, звичайно ж, лауреата премії «Оскар» — «20 днів у Маріуполі».
В Україні також можна послухати дійсно гарну музику українською мовою. Познайомтеся з Сергієм Жаданом та його собаками, Христиною Соловій, Клавдією Петрівною або гуртом Boombox. Варто завантажити додаток YouTube Music, в якому можна одночасно слухати пісню і стежити за її текстом. Слова з'являються на екрані перед очима, як під час караоке. Це чудовий спосіб навчитися читати і вимовляти слова. У межах навчання зверніть увагу й на український хіп-хоп — навіть якщо цей жанр не у вашому смаку. Слова у реп-треках чіткі, ритмічні й повторювані, що ідеально підходить для мовної практики. Ознайомтесь із творчістю Skofka, Alyona Alyona, Ariston, Artem Loik та Kalush.
Занурся по вуха
Один із найефективніших способів вивчення іноземної мови — це метод повного занурення. Його суть — створити навколо себе мовне середовище, не покидаючи власного дому. Ми вимикаємо польське телебачення, фільми, серіали й музику. Ми не читаємо польських новин або книг. Замість цього наш день поступово наповнюється Україною: українське телебачення, українські пісні, фільми, блоги, подкасти, соцмережі.
У соцмережах варто підписатися на якомога більше українських акаунтів — тоді ваш стрічка новин стане джерелом щоденного контакту з мовою. Засинайте з подкастом у навушниках, а прокидайтеся з ранковою програмою українською. Оточуйте себе мовою щільно й постійно — і незабаром ви почнете «вбирати» її, як губка. З часом ваш слух уловить ритм, мелодику, інтонацію. А потім, непомітно для себе, ви почнете все краще розуміти — і навіть думати українською.
Комунікація
Остання — і, можливо, найважливіша — порада: виходьте до людей і починайте говорити. Я добре пам’ятаю момент, коли прорвалася через мовний бар’єр. Це сталося на заправці десь під Вінницею. Того дня ми мали доїхати до Запоріжжя, щоб передати дрони військовим. Люди, з якими я подорожувала, вже знали, що я вивчаю українську. Я саме обирала соус для хот-дога — і раптом мене застали зненацька. Хтось передав мені телефон, що вже дзвонив, і сказав:«Домовтеся з ним сьогодні на 18:00».Спершу я застигла. Мені здалося, ніби починається серцевий напад. Але потім — я просто почала говорити. І говорила цілком зв’язно. Ця ситуація показала мені, що я знаю більше, ніж думала. Так, я робила помилки. Але я змогла: домовитися, зустрітися, передати необхідне спорядження на фронт.
Програму «Школа для всіх» розробила команда під керівництвом віцеміністерки освіти Йоанни Мухи, відповідальної зокрема за освіту дітей біженців. Щойно вона оголосила про свою відставку.
«Сьогодні я подала у відставку з посади віцеміністра освіти. Останні місяці я наполегливо працювала над проєктами, які, я глибоко вірю, могли змінити польську школу. На жаль, попри всі зусилля не вдалося отримати підтримку для їхньої реалізації. У цій ситуації подальша робота на цій посаді є безглуздою», — написала Муха в соцмережах.
Ключове питання
Одним з найважливіших проєктів була саме «Школа для всіх». Вона передбачала, зокрема, залучення понад 1000 міжкультурних асистентів для українських дітей у 2025-2027 роках та тренінги для вчителів. На ці цілі з ЄС було отримано 500 млн злотих.
У розмові з Sestry Йоанна Муха підкреслювала:
«Нам вдалося отримати величезний грант — 500 млн злотих — і в рекордний час створити урядову програму. Це факт: уряд фінансуватиме міжкультурних асистентів — це абсолютний пріоритет».
Зі свого боку Марія Ковалевська, викладачка польської мови й педагог Wolna Szkoła («Вільна школа»), у розмові із Sestry сказала, що міжкультурний асистент — це дійсно «важлива і потрібна посада». Такі люди перекладають, беруть участь у зустрічах з батьками, полегшують комунікацію та пояснюють батькам, як працює польська система освіти.
Без асистента і без мови
Сьогодні Марія Ковалевська так коментує повідомлення про відмову від програми: «Я була дуже здивована, коли про це почула. У нас 200 тисяч дітей з України в школах. У тій, де я працюю, в кожному класі є принаймні одна дитина з України».
Що ми втрачаємо?
Міжкультурних асистентів — людей, які знають українську та польську й допомагають дітям у спілкуванні й адаптації. Насамперед асистент міг без будь-яких бар'єрів розмовляти з дітьми про їхні проблеми, труднощі, яких не бракує.
Додаткові уроки польської — ключові для інтеграції.
Психологічну підтримку — діти перебувають у чужій школі, серед чужої мови — це важко. У нас є діти з ПТСР, такі, які сиділи в бомбосховищах, у яких пожежні навчання викликають панічні атаки.
200 тисяч покинутих дітей?
«Я маю враження, що ми не думаємо про дітей з України як про наших майбутніх громадян, які будуть тут голосувати, працювати, платити податки. Інвестиція в українських дітей — це пряма інвестиція в наше суспільство, бо ці люди в майбутньому будуть тут жити, лікувати нас, працювати в сфері послуг», — підкреслює активістка.
І додає, що «здивована і розчарована» вилученням цих коштів. «Ми перебуваємо в дуже складному моменті, що стосується освіти дітей з України, оскільки починаємо забувати, що це велика різноманітна група, яка потребує нашої підтримки. У мене враження, що ми покидаємо цих дітей і не думаємо про наслідки».
У польських школах навчається понад 200 тисяч учнів з України. 150 тисяч прибули до Польщі після початку війни. У вересні 2024 року всі діти з України були охоплені обов'язком шкільної освіти, що означає, що вони повинні відвідувати дошкільні заклади, початкову й середню школу. Можливість отримання допомоги 800+ також була пов'язана з відвідуванням дітьми польської школи.
Місто Суми розташоване приблизно за 30 кілометрів від кордону з Росією. Це дуже близько, особливо з точки зору відстані до місць, з яких запускають ракети в бік України.
Сьогодні фронт війни починається одразу по той бік російського кордону. Це можна побачити в міському пейзажі, а також почути. Спочатку чути вибух, а вже потім повітряну тривогу. Системи раннього попередження не встигають вчасно зреагувати, а отже, вчасно попередити мешканців про загрозу, що наближається.
Люди живуть у відчутті постійної небезпеки, від якої їх ніхто не може застерегти.
Коли обстріли без попередження стали сумним і страшним повсякденним явищем, міська влада вирішила призупинити стаціонарну роботу шкіл і повністю перейти на дистанційне навчання
«У деяких сім'ях по двоє-троє дітей, — розповідає директорка Ірина Шумило, — це небагаті сім'ї. Якщо в таких сім'ях є лише один комп'ютер, то вони не можуть собі дозволити дистанційне навчання. Якщо в такій сім'ї є лише один комп'ютер, вони не мають можливості ним користуватися, адже уроки тривають цілий день, в один і той самий час. Тому в більшості випадків діти підключаються з маминого чи татового телефону. Але це дуже ускладнює навчання.
Порожньо і глухо
На стіні, біля сходів, що ведуть до класів, була підготовлена графіка з важливими для розвитку дітей словами: сім'я, мотивація, мистецтво, майбутнє, мета, творчість.
Поруч був приклеєний папірець зі словами «до укриття» та стрілкою, що вказувала шлях до підвалу. Вже під час повномасштабного вторгнення школу почали ремонтувати та пристосовувати до реалій війни. Сірий і похмурий підвал, який використовувався як бомбосховище, перетворився на приємний простір.
— Ми організували мистецькі конкурси. Діти приносили свої роботи, які зараз прикрашають укриття, — розповідає Тетяна Подоляко, вчителька української мови. А були випадки, коли ми з дітьми спускалися в підвал і сиділи тут по шість-вісім годин, поки не минала небезпека. Це приміщення також підготовлене для проведення занять під час надзвичайних ситуацій. Але за рішенням влади навіть тут діти не можуть зустрічатися і навчатися.
Ми заглядаємо в підземний клас у притулку. На одній з лавок, перед відкритим комп'ютером, сидить маленький хлопчик, поруч з ним — вчителька. Йде урок англійської мови. Тетяна пошепки пояснює мені, що він учень з особливими потребами, який не зміг звикнути до навчання вдома, тому, як виняток, йому дозволили перебувати на території школи під час уроку. Але тільки в підвалі.
Фото: Альдона Гартвіньська
Але бувають випадки, коли дітям потрібно поговорити особисто — чи то зі шкільним психологом, чи то з учителем, якому вони довіряють. Дуже часто вони охочіше розповідають про свої проблеми шкільному персоналу, ніж батькам. А дітям зараз дуже важко, і вони все частіше звертаються за допомогою. Обмеження вдома, постійна загроза падіння ракет, постійний страх через війну, що триває, або, нарешті, родичі, які загинули на війні, смерть яких їм дуже важко зрозуміти або пережити...
А вчителі в школі завжди готові і чекають на своїх учнів. Вони не лише організовують корекційні заняття чи пояснюють незрозуміле на уроках, але й пропонують їм підтримку, просто розмовляючи з ними про їхні проблеми
Вони розмовляють по телефону або за допомогою відеодзвінків. Якщо цього вимагає ситуація, вони зустрічаються особисто в укритті.
— Я багато років працюю в освіті, — розповідає Тетяна Подоляко, — але настали такі часи, що наші зарплати просто смішні. Тому сьогодні в школах працюють справжні вчителі, а не ті, хто прийшов на заробітки. Сюди прийшли люди за покликом серця. Тому що роль вчителя полягає не тільки в тому, щоб навчити читати чи писати, а найголовніша місія вчителя — навчити дитину залишатися хорошою людиною в майбутньому, в якій би складній ситуації вона не опинилася.
Велика шкільна родина
Порожні шкільні коридори мають у собі щось моторошне і сумне. Скрипить підлога і відлунюють наші голоси. А адже від барвистих стін мав би відлунюватися дитячий сміх.
Сьогоднішній сигнал повітряної тривоги перервав, серед іншого, урок інформатики. Викладачка цього предмету Вікторія Авраменко колись була тут ученицею, але через роки повернулася вже в іншій ролі. І таких випадків, коли учні та вчителі створюють цілі шкільні покоління, стає дедалі більше. Атмосфера школи більше схожа на велику родину, ніж на навчальний заклад. Зараз викладання інформатики — це справжній виклик у ці складні часи, адже як викладати цей предмет дітям дистанційно, не маючи можливості щось показати, надати технічну підтримку?
— У нас тут є такий електронний щоденник, ціла система, де ми можемо задавати домашні завдання, писати коментарі, ставити оцінки, і до цього мають доступ і учні, і батьки, — Вікторія Авраменко показує довгий список презентацій та домашніх завдань, які були задані учням, — а якщо дитина не має можливості підключитися до онлайн-класів, ми намагаємося дати якомога більше матеріалу, вправ, щоб вона могла наздогнати самостійно.
Фото: Альдона Гартвіньська
На запитання, коли вона востаннє бачила учнів у своєму класі, Вікторія відповідає, що це було в травні цього року, коли ще було гібридне навчання — частина занять проходила в школі, а частина онлайн. Проте сльози самі собою навертаються на очі, коли вона дивиться на порожній коридор.
— Дітей зараз обмежують у всіх сферах їхнього життя. У них забирають не лише освіту, але й дитинство. Перед школою є дитячий майданчик, там давно нікого не було. Це дуже сумно.
Ми віримо, що це скоро закінчиться
Вчителі вірять, що незабаром шкільні коридори знову наповняться дітьми, тож готуються до нового навчального року за їхньої відсутності. Вони самотужки ремонтують кімнату, де в невідомому майбутньому має з'явитися новий комп'ютерний клас. Вони ремонтують кімнату, не переймаючись тим, що поки що не мають комп'ютерів.
— Працівники школи все ремонтують самі, бо ми не маємо ресурсів від міністерства, — каже директорка школи. Ми навіть надсилали запити в різні магазини, щоб дізнатися, чи немає у них чогось пошкодженого, можливо, порвався пакет і такий товар не придатний для продажу, і ми з радістю його візьмемо. І так, потроху, ми працюємо, починаючи з вересня.
Також власними силами відремонтували кабінет хімії. На стінах висять дошки, кольорові рівняння хімічних реакцій, а на підлозі — вазонки з красивими квітами. Приміщення нагадує аудиторію з американських кампусів, вишукану в кожній деталі. Коридори та ванні кімнати також відремонтовані. Але найбільше мене вразила їдальня. Велике і чисте приміщення, з кількома рядами лавок і стільців, з картинами із зображенням їжі, фруктів і овочів.
Ми почали готувати за меню, яке розробив сам Євген Клопотенко, — розповідає шкільна кухарка, — тільки нам немає для кого готувати
З січня 2022 року по всій Україні розпочалися зміни в системі харчування дітей у закладах освіти. Основне покращення мало полягати в тому, що діти їстимуть менше хліба, цукру та солі, натомість кількість овочів, м'яса та молочних продуктів у їхніх тарілках мала збільшитися. За зміни відповідав легендарний шеф-кухар Клопотенко, який приготував 160 зразкових страв. Серед них були, зокрема, запечена риба, херсонська юшка, салат з буряка та сухариків, курячий шніцель, банош або полтавський борщ. Однак зі шкільної кухні віє холодом порожніх казанів і сковорідок. Ніхто не знає, коли нарешті можна буде розпалити конфорки. Кухарка, трохи ніби з соромом в очах, майже пошепки розповідає, що знає, що деякі з дітей могли розраховувати лише на теплу і поживну їжу протягом дня в школі.
Фото: Альдона Гартвіньська
Відразу біля головного входу до школи знаходиться Стіна пам'яті. Невеличкий і невибагливий вівтар у синьо-жовтих кольорах вшановує пам'ять загиблих героїв, які були випускниками школи № 20 у Сумах. Вісім солдатів, які загинули під час повномасштабного вторгнення, дивляться на мене з невеликих фотографій. Поруч з ними стоїть невелика картонна коробка, куди діти та батьки можуть приносити подарунки для воїнів. Найчастіше це картини, цукерки або хустинки ручної роботи, які виконують роль оберегів і приносять удачу.
— Я б дуже не хотіла додавати сюди більше фотографій, — каже Тетяна, її очі застигають від емоцій, — але ми знаємо, що багато наших випускників, багато наших хлопців зараз воюють на фронті.
Передбачалось, що близько 80 тисяч українських дітей підуть до школи у вересні. Наразі їх близько 40 тисяч, тобто вдвічі менше. Де ж решта? Що з ними відбувається?
Ми це перевіряємо. Ми очікували від 60 до 80 тисяч учнів з України, на даний момент ми маємо близько 40 тисяч з них у школах. Ми повинні проаналізувати всі дані, які ми маємо, разом, тому що тільки такий аналіз дасть нам повну картину.
Що це за цифри?
З початку року зникли 36 тисяч українських дітей, за яких батьки/опікуни отримували допомогу «800+». Водночас з'явилося понад 10 тисяч нових ідентифікаційних номерів українських дітей. Здебільшого це 16-17-річні юнаки, які, ймовірно, хочуть уникнути призову до армії.
Що означають ці цифри? Що відбувається?
Ми аналізуємо це з Міністерством внутрішніх справ, перевіряємо. Це свіжі дані, тому нам потрібно перевірити, про які вікові категорії йдеться. Серед іншого, ми хочемо перевірити, якого віку були ці діти, які виїхали з Польщі.
Як відбувається перевірка? Якщо є дитина, батьки якої отримують допомогу, але вона не з'являється в школі, хоча перебуває на обов'язковому навчанні?
Шлях точно такий самий, як і для польської дитини. Якщо дитина не відвідує школу, або має стільки пропусків, що її не можна класифікувати, ці дані будуть в нашій освітній інформаційній системі. На даний момент ми об'єднуємо дві системи, а саме систему для 800+ і нашу освітню інформаційну систему. Якщо дитина не виконує вимоги обов'язкової освіти, ми про це дізнаємося. Тоді батьки/опікуни не отримають 800+.
Гаразд, але чи діє це на сьогоднішній день? Причини, з яких дитина не ходить до школи, можуть бути різними.
Якщо польська дитина не виконує обов'язок обов'язкового шкільного навчання, ми активуємо служби і шукаємо цю дитину. Те саме стосується і українських дітей. Кожна дитина має право на освіту та реалізацію своїх потреб і прагнень. Наш обов'язок — створити умови, щоб кожна дитина могла реалізувати це право. Якщо дитина не отримує обов'язкову освіту, для батьків/опікунів передбачені адміністративні покарання. Ми повинні знати, що відбувається з дітьми.
Нещодавно набули чинності стандарти захисту неповнолітніх. Який вплив вони мають на ситуацію українських дітей?
Стандарти стосуються всіх, вони стосуються необхідності захисту всіх дітей: і з Польщі, і з України. Немає ніяких відмінностей.
Ми говоримо про сьогодення. Які плани на майбутнє? Вчителі кажуть, що, як і два роки тому, їх залишили на самоті.
На сумніви вчителів і батьків можу відповісти, що я намагаюся дуже швидкими темпами надолужити те, що мої попередники не змогли зробити за два роки, а саме — ефективно інтегрувати українських дітей у польську систему освіти. Це заходи, які мають бути системними.
Варшава, 02.09.2024, українська школа «Материнка» на вулиці Постепу, 18. Фото: Aliaksandr Valodzin/East News
Будь ласка, конкретизуйте.
Нам вдалося отримати величезний грант ЄС — 500 мільйонів злотих — і всього за кілька місяців ми написали урядову програму, яка почне діяти з січня. Я знаю, що це пізно, але це, мабуть, найшвидше написана урядова програма за всю історію польської адміністрації.
На що будуть використані ці кошти?
Остаточні переговори з Європейською комісією тривають, але вже точно відомо, що ми профінансуємо працевлаштування міжкультурних асистентів. Я вважаю, що це одне з найважливіших питань, тому ми запропонували дуже вигідні умови і сподіваємося, що органи місцевого самоврядування скористаються цією можливістю.
Але є й інші проблеми: замало вчителів польської як другої мови та брак психологічної підтримки.
Саме тому буде проведено навчання для вчителів з викладання польської як другої мови та роботи з дітьми, які мають досвід міграції та біженців. Ми також фінансуватимемо психологічну підтримку, але тут у нас є очевидне обмеження — кількість психологів, які володіють українською мовою. Це виклик, але ми будемо діяти, будемо переконувати в необхідності інноваційних форм терапії, в тому числі групової терапії. І будемо досліджувати, на якому рівні діти володіють польською мовою.
Як це буде перевірено?
Ми зробимо тести, щоб побачити, скільки дітей потребують підтримки у вивченні польської мови, додаткових уроків, тому що добре володіння мовою є умовою для того, щоб діти добре функціонували в нашій системі освіти. Ми також хочемо, щоб польська школа давала цим дітям шанс повернутися в Україну, тому хочемо зробити вивчення української мови більш доступним. Ми працюємо з Міністерством науки, щоб пришвидшити процес нострифікації дипломів вчителів та психологів. Але передусім ми турбуємося про те, щоб діти не відчували себе позбавленими своєї культурної ідентичності.
Ми повинні дбати як про тих дітей, які залишаться тут, так і про тих, які захочуть повернутися
Що робити з дітьми, які мають розлади аутистичного спектру та РДУГ? Яку підтримку ви їм пропонуєте?
Подібну до тієї, яку отримують польські діти, але з урахуванням обмеженої кількості психологів і психотерапевтів, які володіють українською мовою. Проблема полягає в тому, що часто українські батьки сприймають форми підтримки, які ми пропонуємо, як насильство. Вони вважають, що ми говоримо їм про розлад. Нам потрібно працювати з батьками.
Як саме?
Переконувати, вказувати на приклади польських дітей та успіхи, яких вони досягають завдяки професійній підтримці.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
