Ексклюзив
20
хв

Ласкаво просимо до Польщі. У країну, де панує терор верховенства права

У чому полягає конфлікт між президентом Анджеєм Дудою та генеральним прокурором і міністром юстиції Адамом Боднарем?

Роберт Сєвьорек

Генпрокурор Адам Боднар роз'яснює журналістам, які політичні пристрасті відбуваються у Національній прокуратурі. 15 січня 2014 року, Варшава. Фото: Mateusz Grochocki/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Прихід до влади «Права і справедливості» та її союзників наприкінці 2015 року означав початок політичної революції в Польщі. На практиці ж це призвело до посягання на демократію, верховенство права та громадянські свободи поляків. Політичні конфлікти, які  потрясають сьогодні Польщу, — це наслідок того, що почалося вісім років тому.

Одним зі стовпів революції ПіС була реформа системи правосуддя. За неї відповідав Збіґнев Зьобро, очільник партії «Солідарна Польща», що була у правлячій коаліції разом з «Правом і справедливістю». З березня 2016 року він також обіймав посаду міністра юстиції та генерального прокурора (протягом шести попередніх років прокуратура була незалежною). Два закони, які уможливили це поєднання, підписав президент Анджей Дуда. Він не висловив жодних заперечень, попри те, що, згідно з цими законами, прокуратура передавалась у руки політика правлячої партії. В умовах справді демократичної країни це неможливо собі уявити.

Всевладний шериф

Уся система правосуддя в Польщі опинилась під контролем однієї людини. Зьобро став «шерифом» з практично необмеженою владою. Інструменти, які були в розпорядженні посадовця, дозволяли йому впливати на конкретні рішення прокурорів, керувати оперативно-розвідувальною діяльністю та мати доступ до документів будь-якого рівня. Іншими словами, Зьобро міг вплинути на долю кожної людини в Польщі, якою зацікавилася прокуратура. А якщо прокуратура кимось не зацікавилася і цей хтось в якийсь спосіб критикував владу — міністр-прокурор міг посприяти, щоб слідчі все ж таки звернули увагу на цю особу. На власному досвіді у цьому переконалися лікарі, яких Зьобро безпідставно звинуватив у спричиненні смерті його батька.

Здобутки прокуратури під керівництвом Зьобра були описані в спеціальному звіті Гельсінської спілки з прав людини у 2022 році. Там можна прочитати, що незалежність прокурорів була ліквідована, генпрокурор та його довірені особи в ручному режимі здійснювали контроль над розслідуваннями: непокірних прокурорів переслідували, а слухняних — нагороджували.

«Шериф» та його підлеглі — як у міністерстві, так і в прокуратурі —  звіт Гельсінської спілки проігнорували, як і численні критичні зауваження та оцінки його діяльності з боку Венеційської комісії та Європейського суду.

Підкилимні афери

Разом із тим робилося все можливе, щоб жодна з численних афер, в яких були замішані люди з влади, не стала предметом прокурорського розслідування. Так, наприклад, прокуратура відмовилася вживати заходів у справі двох хмарочосів, які Ярослав Качинський хотів побудувати в центрі Варшави (австрійський бізнесмен звинуватив лідера ПіС у тому, що той вимагав у нього хабар. — Авт.).

Також не було розслідування щодо дофінансування наближених до уряду осіб і кіл, на які підконтрольний Зьобро Фонд правосуддя виділяв сотні мільйонів злотих (фундація була створена для допомоги жертвам злочинів).

Прокуратура також й пальцем не поворухнула у справі афери з так званими виборами в конвертах. Йдеться про спроби незаконно організувати в Польщі президентські вибори в травні 2020 року, на які було витрачено 70 мільйонів злотих у розпал пандемії.

Зате у 2016 році в Національній прокуратурі була створена спеціальна слідча група для притягнення до відповідальності незалежних суддів і прокурорів, які захищали верховенство права. А в Міністерстві юстиції під керівництвом одного із заступників міністра виникла група хейтерів, яка займалася цькуванням незручних для влади суддів у соціальних мережах.

Зьобро захищається

Проте з наближенням парламентських виборів 2023 року впевненість у черговій перемозі правлячого правого крила ставала все меншою. Соціологічні опитування не давали надії на одноосібне правління, а можливість післявиборчої коаліції з ПіС виключали всі опозиційні партії, які протягом восьми років з різною інтенсивністю зазнавали критики з боку урядових ЗМІ.

Збіґнев Зьобро та його заступник і друг Даріуш Барський. Лютий 2023 року, Варшава. Фото: Wojciech Olkuśnik/East News

Тому Зьобро вирішив захистити свій вплив. Правляча більшість «проштовхнула» в Сеймі новий закон, який «забетонував» вже наявну структуру прокуратури: частина повноважень генпрокурора перейшла до державного («крайового») прокурора, яким став Даріуш Барський, друг Зьобро та свідок на його весіллі. Раніше він вийшов на пенсію, але у лютому 2022 його поновили на службі. Гарантом безпеки нового устрою в Державній прокуратурі став президент, без схвалення якого генеральний прокурор — хто б ним не став після виборів — не міг би усунути Барського.

Сталось так, як передчував Зьобро: опозиція виграла вибори. Новим міністром юстиції та генеральним прокурором став Адам Боднар, колишній уповноважений з прав людини та видатний юрист з бездоганною репутацією. Він відразу ж зіткнувся зі справжньою mission impossible: скасувати реформи, які нищили систему правосуддя, і реорганізувати прокуратуру. І найголовніше — Боднар не міг діяти методами ПіС чи президента, які неодноразово порушували Конституцію у своєму реформаторському божевіллі. Цього разу очищення системи правосуддя мало відбутися відповідно до закону.

Ціна халатності

Завдання виявилося легшим, ніж очікувалось, адже «бетонування» прокуратури Зьобро та його люди здійснили дуже недбало. Боднар виявив, що положення, згідно з яким Зьобро відновив у 2022 році Барського зі статусу пенсіонера, не діє з 2016 року. А це означає, що Барський виконував обов'язки державного прокурора незаконно, оскільки як був у відставці, так там і залишається. До обрання нового державного прокурора на конкурсній основі виконувачем обов’язків Адам Бондар призначив Яцека Білевича.

Реакція іншої сторони не забарилася. Дуда банально не погодився з рішенням міністра. Він заявив, що Барський все ще залишається державним прокурором і назвав дії Боднара «жалюгідними», «легковажними» і «беззаконними».Той факт, що Барського було призначено на підставі недійсного положення, очільник Польщі жодним чином не прокоментував. Натомість Дуда назвав нещодавні дії уряду в системі правосуддя «терором верховенства права», що стало сюжетом для створення численних мемів.

Заступники Барського також не залишилися осторонь: вони подали заяву про підозру у вчиненні правопорушення... генеральним прокурором Адамом Боднарем. Підбадьорені відвертою підтримкою президента, вони підняли явний бунт проти свого керівника.

Що з цього приводу думає Зьобро? Він вже кілька тижнів відсутній у політиці. Згідно з офіційною інформацією, він має дуже серйозні проблеми зі здоров'ям і перебуває у лікарні.

Крик про допомогу

Анджей Дуда, ймовірно, не будучи впевненим у своїй позиції, в понеділок скликав на допомогу «кавалерію», тобто подав заяву до Конституційного суду про вирішення суперечки між президентом та генеральним прокурором. У заяві йдеться про «спробу незаконного усунення Даріуша Барського з посади державного прокурора та незаконну спробу призначити нового виконувача обов'язків державного прокурора».

Трохи раніше Конституційний суд заборонив (видав так званий «запобіжний захід») Боднару ухвалювати рішення у справі Барського до завершення розгляду справи. Рішення підписала суддя Трибуналу Кристина Павлович, колишня депутатка від ПіС. У підсумку: президент, який є вихідцем з «Права і справедливості», звернувся до Трибуналу, в якому домінують судді, призначені більшістю ПіС, з проханням винести рішення у справі колишнього депутата від ПіС, якого уряд ПіС призначив державним прокурором. 

Що далі? Боднар заявляє, що він не відступить і що прокуратура буде департизована і відновить свою незалежність.

Адам Боднар тисне руку Анджею Дуді. 13 грудня 2023 року, Варшава. Фото: Jacek Dominski/REPORTER

Через що ця війна?

Деполітизація прокуратури, тобто очищення її від впливу ПіС, має вирішальне значення для врегулювання питань, про які Дональд Туск заявляв ще під час передвиборчої кампанії. Без незалежних прокурорів притягнути до відповідальності причетних до десятків афер, які Зьобро та його люди приховували протягом останніх років, буде неможливо. Тому для партії «Право і справедливість» і президента Дуди захист Барського — це захист останнього форпосту, який забезпечує безпеку (читай: безкарність) людей попередньої влади. Якщо цей редут впаде, багатьох відомих політиків із цього табору спіткає доля депутатів ПіС Маріуша Камінського та Мацея Вонсіка, які вже кілька днів відбувають дворічне ув’язнення через зловживання владою.

Водночас, для нової команди ця справа є тестом на довіру перед власним народом і перед демократичною спільнотою Європейського Союзу. Полякам нова коаліція пообіцяла притягнення до відповідальності за вчинені злочини і покарання тих, хто вважав себе володарем держави. Євросоюзу — повернення Польщі на шлях верховенства права і цивілізованих норм співіснування.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Журналіст, редактор, публіцист, автор книг. Цікавиться новими технологіями та політикою. Літературознавець, доктор гуманітарних наук. Створив і керував веб-сайтом sztucznainteligencja.org.pl

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

24 червня в Гаазі стартує щорічний саміт НАТО — перший за участі нового генерального секретаря Альянсу Марка Рютте. Формальною метою зустрічі є фіналізація домовленостей щодо нових стандартів витрат на оборону. Водночас на порядку денному — довгострокові зобов’язання перед Україною, підсумки підтримки з боку союзників і визначення місця Росії в стратегічних документах НАТО.

Присутність України на саміті буде обмеженою: президент Володимир Зеленський, хоча й запрошений до Нідерландів, не братиме участі в основних дискусіях. Єдиною публічною подією за участі України стане засідання Ради Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Такий формат породжує запитання — і щодо внутрішньої єдності Альянсу, і щодо послідовності його політики стосовно Києва.

Про очікування від саміту, зрушення в риториці США та ризики, пов’язані з «віссю авторитарних режимів», Sestry поговорили з латвійським депутатом Європейського парламенту Ріхардсом Колсом — членом комітетів із закордонних справ та міжнародної торгівлі, активним учасником безпекових дебатів у ЄС. 

Україна, НАТО і геополітична напруга: очікування від саміту в Гаазі

Марина Степаненко: Що, на вашу думку, символізує обмежена присутність України в публічній частині саміту? Як варто розцінювати цей сигнал? 

Ріхардс Колс: Перш за все, я вважаю, що це неправильно. Генеральний секретар НАТО запросив Зеленського, але деякі держави-члени виступили проти його присутності — на відміну від попередніх самітів, на яких він був присутній. Все це питання іміджу. На одному з останніх пленарних засідань Європейського парламенту ми обговорювали майбутній саміт НАТО, і я знову наголосив, що майбутнє безпеки Альянсу неможливо уявити без України.

Гаага готується до саміту НАТО. Фото: ABACA/Abaca/East News

Як завжди, країни Балтії та Центральної Європи наполягають, що НАТО має включити Україну. Але деякі держави-члени все ще мають застереження. Тим не менш, важливо, що Зеленський буде в Гаазі. Під час засідання я пожартував, але не зовсім, що якщо Рада НАТО-Росія все ще існує, то, можливо, нам слід запросити і Путіна — але на адресу Міжнародного кримінального суду. Саме там його місце.

А якщо серйозно, то ми повинні використати саміт у Гаазі для посилення підтримки України. Генеральний секретар НАТО заявив, що надалі допомога Україні буде класифікуватися як секретна. Це логічний крок. Публічні обіцянки надати обладнання часто не виконуються — українці повідомляють, що отримують менше чверті від обіцяного. Оприлюднення планів надання допомоги також дає перевагу ворогу.

Зараз головне завдання для європейських членів НАТО — підкріпити слова діями, інвестувати в оборонні можливості та промисловість

Мова йде не про відсотки ВВП, а про реальні засоби та готовність. Очікування високі, особливо щодо країн, які відстають. Деякі з них досі не надали навіть 1% від того, що було обіцяно після саміту у Вільнюсі. Буде тиск. Добре, що США призначили надійну командну структуру напередодні саміту в Гаазі. Були побоювання щодо риторики адміністрації Трампа, але цей крок демонструє стабільність.

Так, конфлікт між Іраном та Ізраїлем останнім часом затьмарив Україну. Але в Брюсселі ми бачимо все ясно. Іран за три дні здійснив кілька ракетних ударів, але тільки днями Росія відправила сотні дронів, в результаті чого загинули понад 20 цивільних. Війна в Україні триває. Сподіваюся, на саміті в Гаазі ми не будемо розглядати ці кризи окремо. Україна, Близький Схід — це взаємопов’язані дії авторитарної осі. Вони співпрацюють і прагнуть зруйнувати західні оборонні структури та послабити нашу колективну реакцію.

Кошти, виробництво, дрони: практичний фронт підтримки України

Європейські країни, під тиском Вашингтона, заявили про наміри збільшити оборонні витрати до 5% ВВП (3,5% на оборону та 1,5% — на кібербезпеку й інфраструктуру). Як це вплине на механізми підтримки України: більше зброї чи ресурсів за рахунок союзницького перерозподілу?

Справа в тому, що військова підтримка України не є централізованою — вона залежить від країн-членів ЄС. Вони виділяють кошти та надають допомогу на двосторонньому рівні. Лідерами є країни Північної Європи, Балтії та Польща. Наприклад, країни Балтії зобов'язалися щорічно виділяти 0,25% ВВП на підтримку України будь-яким можливим способом.

Зараз ми активно мобілізуємо кошти ЄС на оборону. Існує «міні-омнібус» і більший п'ятирічний оборонний пакет, пов'язаний з багаторічною фінансовою рамкою, очолюваною Єврокомісаром з питань оборони та космосу Андрюсом Кубілюсом. У короткостроковій перспективі, до кінця цього року, ми адаптуємо існуючі фонди, такі як Cohesion (політика спрямована на зменшення економічних і соціальних розбіжностей між регіонами ЄС. — Авт.) і Horizon (головна програма ЄС з фінансування досліджень та інновацій, бюджет якої на 2021–2027 роки становить 95,5 млрд євро. — Авт.), щоб вперше в історії ЄС включити до них оборону. Це дозволяє державам-членам зменшити тиск на національні бюджети, використовуючи кошти ЄС для потреб, пов'язаних з обороною.

Співпраця оборонної промисловості з Україною є надзвичайно важливою. Я радий, що великі західні компанії, такі як Rheinmetall, планують відкрити спільні виробничі лінії в Україні. Я також наголосив на важливості полегшення фінансового тягаря шляхом спільних закупівель, включаючи прямі закупівлі в Україні.

Україна має передові можливості в галузі безпілотних літальних апаратів та технологій протидії безпілотникам, яких не вистачає Європі. Підтримка оборонної промисловості України зміцнює як Україну, так і ЄС

Зараз спостерігається реальний прогрес, а не лише риторика. Законодавча робота триває, а терміни скорочуються. Ми більше не ведемо багаторічних дебатів — вживаються конкретні заходи. Деякі держави-члени наполягають на більшій стратегічній автономії, але ми маємо реалістично оцінювати поточні можливості Європи. Співпраця з трансатлантичними партнерами залишається надзвичайно важливою.

Водночас торговельні напруження тривають, і ми очікуємо на розвиток подій після 9 липня. Але наша головна відповідальність як депутатів Європарламенту — не втрачати фокус на Україні. Так, є багато глобальних відволікаючих факторів, особливо на Близькому Сході, але Росія посилює свою агресію і використовує цей момент.

Ми маємо залишатися пильними. Зараз не час для філософських дебатів — зараз час для дій. Як у «Гамлеті»: бути чи не бути — зараз саме час бути

У команді президента Трампа відкрито заявили, що членство України в НАТО виключене. Спецпредставник Кіт Келлог підкреслив, що, цитата, «це не новина — ми говоримо про це з 2008 року». Як на цьому тлі Альянс може зберегти довіру України та стримати Кремль, який прагне зірвати будь-яку євроатлантичну інтеграцію Києва?

Ну, по-перше, щоб не ускладнювати — США не є єдиним власником НАТО. Так, вони є нашим стратегічним партнером, головною силою, ядерним стримуючим фактором — з цим ніхто не сперечається. Але це альянс рівних, коли йдеться про цінності та принципи, які ми відстоюємо. Так, ми можемо бути нерівними за можливостями, але все одно існує принцип «трьох мушкетерів» — один за всіх, всі за одного. І рішення про прийняття нового члена до альянсу приймається спільно. Так, нинішня адміністрація США заявила, як ви згадали, що не підтримує це. Але я сподіваюся — це ж не остання адміністрація США.

І, звичайно, процеси різняться. Дехто може сказати, що Фінляндія та Швеція пройшли швидку процедуру — їх прийняли протягом одного року. Але знову ж таки, ми маємо розуміти сувору реальність на місцях.

Присутність Зеленського в Гаазі є чітким свідченням того, що НАТО не покидає Україну. Будуть держави-члени, які твердо стоятимуть на позиції щодо прагнення України до членства в НАТО

І як я вже казав раніше — безпека НАТО без України більше неможлива. Це моє чітке переконання. Це було доведено на багатьох рівнях, на багатьох фронтах. Хтось створив та опублікував мем: НАТО має приєднатися до України. Так, має, бо Альянс стане сильнішим.

Марк Рютте: шлях України до НАТО є незворотнім. Фото: Офіс Президента

Російська війна проти України є причиною різкого нарощування витрат та перегляду цілей оборонної спроможності НАТО. Чи зможуть інші союзники переконати США погодитися на жорсткі формулювання щодо Росії, особливо на тлі того, що саме через позицію США не вдалося затвердити спільну заяву лідерів G7 на підтримки України, бо Трамп не хотів використовувати жорстку риторику стосовно РФ, щоб, цитую, «не нашкодити майбутнім переговорам»?

Це виклик. Я не маю кришталевої кулі, щоб передбачити фінальний текст. На попередніх самітах, навіть за часів Байдена, були вагання щодо певних формулювань. Але деякі держави-члени залишаються прихильниками жорсткої лінії щодо підтримки України, і це має бути відображено в документах саміту.

Мене турбує не Україна, а те, що я чую про Росію. Досі НАТО визначало дві основні загрози: міжнародний тероризм і Росія. Але зараз ведуться розмови, у Брюсселі ходять такі чутки, — про виключення Росії з цього визначення. Це непокоїть

Я сказав в Європейському парламенті: Росія — це не «виклик», це ворог — чітко і однозначно. НАТО має назвати її такою. Більше того, нам потрібно розширити сферу дії. Це також в інтересах США. Ми маємо справу не лише з Росією, а й з авторитарною віссю: Іраном, Північною Кореєю, Китаєм. Так, є гаряча війна, але є й холодна війна — війна в сірій зоні. Подивіться на Балтійське море: постійні порушення повітряного простору, глушіння GPS, саботаж кабелів. Росія активна.

Ми воюємо з Росією — просто не завжди звичайними засобами. Це війна проти наших суспільств та інституцій. І так, давайте повернемо те слово, якого, здається, уникають наші американські партнери: дезінформація — називайте це інформаційною війною, якщо так зручніше. Але це реальна і агресивна війна.

І Росія не одна. Пам'ятаєте заявку Швеції на вступ до НАТО? Під час цього процесу в Стокгольмі відбулися інсценовані спалення Корану. Шведська розвідка згодом з'ясувала, що деякі з них фінансувалися Корпусом ісламської революційної гвардії. Іранський режим стоїть за багатьма дезінформаційними кампаніями та фейковими акаунтами в соціальних мережах. Ми бачимо ту саму тактику з боку Китаю в Тайванській протоці, де підводні кабелі піддаються саботажу — так само, як і в Балтійському морі. За півтора року — більше десятка випадків.

Ми зазнаємо атак. Ось чому НАТО має перейти від стримування шляхом відмови до стримування шляхом покарання: якщо ви атакуєте, ви будете покарані. Зараз ми лише будуємо оборону, а агресор продовжує наступати. У якийсь момент ми маємо сказати: досить.

І так, операції України з використанням дронів увійдуть в історію. Але я також сказав: настав час західним країнам знову стати чемпіонами таємних операцій. Використовуючи вислів, який сподобається американцям: треба зробити таємні операції великими знову.

Я маю на увазі, що багато західних країн зараз можуть багато чого навчитися в Ізраїлю, а також в України, як стримувати, і не шляхом заперечення, а шляхом покарання, будь-якого потенційного агресора або існуючого агресора.

Безпека країн Балтії: нові виклики

Напередодні спільних військових навчань РФ і Білорусі «Захід-2025», які відбудуться у вересні, країни Балтії розробляють спільні плани евакуації населення. Які логістичні або організаційні виклики, на вашу думку, ключові у цьому контексті?

Це не пов'язано з навчаннями «Захід». Те, що ми робимо, планувалося вже давно. Йдеться про оцінку військової мобільності та інфраструктури, щоб у разі найгіршого сценарію ми могли евакуювати цивільне населення. Дехто може спробувати пов'язати це з майбутніми навчаннями, але ні, це частина поточної підготовки.

У Балтійських країнах ми активно укріплюємо наші кордони — не тільки встановлюємо датчики, але й закладаємо протитанкові міни. Естонія будує систему бункерів — загалом 600. Ми також розгортаємо заходи проти мобільності по всьому кордону.

Це чіткий сигнал нашим європейським колегам: ми не можемо покладатися на марні сподівання. Ми маємо готуватися до найгіршого

Я наполягаю на цьому, і так, у регіоні, зокрема в ширшому районі Балтійського моря, відбувається кілька військових навчань НАТО. У нас також є об'єднані експедиційні сили під керівництвом Великої Британії, які дислокуються в Балтійському регіоні і є ключовим стовпом європейської безпеки.

А з огляду на нещодавній саміт Великої Британії та ЄС, надзвичайно важливо налагодити реальну співпрацю в галузі оборони – не лише через НАТО, а й безпосередньо між ЄС та Великою Британією. Багато чого відбувається, і ні – ми точно не йдемо наосліп.

З огляду на те, що Росія посилює військову присутність у Білорусі, яка є стратегічним плацдармом для можливих операцій у регіоні, як це впливає на оцінку загроз і стратегію безпеки Латвії та країн Балтії загалом? Чи вважаєте ви, що нинішні засоби стримування є достатніми для відбиття потенційних загроз?

Звичайно, у нас є національні плани щодо збройних сил, але все працює під егідою оборонних планів НАТО. Ці плани не просто ухвалені, але й постійно оновлюються на основі актуальної розвідувальної інформації, зокрема, про маневри Росії та інші події. Вони регулярно оновлюються, щоб відображати зміни ситуації.

Ми інвестуємо значні кошти в наші оборонні можливості. Якщо подивитися на три балтійські країни, ми досягаємо 5% ВВП у видатках на оборону. Але, як я вже казав раніше, справа не в відсотках, а в можливостях, які ми створюємо.

Ми зосереджуємося на системах берегової оборони, системах протиповітряної оборони, силах швидкого реагування – об’єднуємо все це разом. Ми також виконуємо рішення саміту НАТО про перехід від батальйонних до бригадних бойових груп. Це не тільки більше військ на землі, але й обладнання та підтримка, необхідні їм для виконання оборонних планів НАТО. Тож так, рівень готовності є високим.

Як я розумію, спосіб дії Росії щодо країн, на які вона ще не напала відкрито, полягає в тому, що вона прагне залякати, поширювати страх, змушувати суспільства жити в постійному відчутті загрози. Це невизначеність – ніколи не знати, що принесе завтрашній день

І тут я можу говорити від імені латвійського народу. Ми чуємо таку риторику вже три десятиліття. Ми виробили в собі стійкість. Ми знаємо, які загрози та повідомлення потрібно сприймати серйозно, і реагуємо відповідно.

Голова сил трансформації НАТО П'єр Вандьє відзначив успіх операції «Павутина» і закликав армії Альянсу переймати українську практику. Які ключові українські підходи ви вважаєте релевантними для зміцнення безпеки Балтії?

Ну, я думаю, це також стосується нашого підходу до оперативного планування. Для нас багато що все ще залишається на папері, а Україна вже практикує це в реальному часі. Так, Латвія підтримувала Україну протягом останніх кількох років, надаючи навчання українським військам тощо.

1 червня СБУ провела масштабну операцію зі знищення російських літаків. Скрін: СБУ

Але я закликаю свій уряд піти далі — підписати двосторонню угоду з Україною, згідно з якою, після того як вони переможуть і виженуть окупантів, Латвія стане першою країною, яка прийме їхніх найкращих інструкторів. Я розумію, що вже є певна взаємодія.

Особисто я є членом Національної гвардії, яка є добровільною військовою службою. Я брав участь у навчаннях, де нас навчали українські інструктори. І хоча дехто каже, що в Україні триває сучасна війна 21 століття, позиційна війна все ще дуже актуальна. Ніхто від її не відмовився, особливо Росія.

У цьому ми маємо багато чого навчитися в України. Але я бачу, що між країнами-членами НАТО та Україною розвивається хороший симбіоз — ми отримуємо взаємну користь: через обмін розвідданими, кращими практиками та практичним досвідом

Ми не просто спостерігаємо здалеку – ми залучаємося, вчимося і адаптуємося на основі того, що робить Україна. Адже одна з проблем Європи – це бюрократія. Вона може серйозно затримати нашу здатність ухвалювати нові моделі навчання та оперативні практики.

Тим часом Росія та Іран адаптуються дуже швидко. Так, їхні втрати на полі бою величезні, але ми знаємо, що в Росії цінність людського життя менша, ніж пляшка пива. Вони поглинають втрати і швидко коригують тактику.

Ми, з іншого боку, схильні визнавати проблему... а потім півроку обговорюємо її, перш ніж діяти. Цей темп потрібно змінити. Ми маємо збільшити швидкість — наші війська та оперативні системи мають бути здатні швидко адаптуватися до вимог сучасної війни.

Титульне фото: Офіс Президента України

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Безпека НАТО без України більше неможлива. Європарламентар Ріхардс Колс про саміт у Гаазі, скепсис союзників і ключову роль Києва

Марина Степаненко

Це перше офіційне розширення правил внутрішнього ринку ЄС на країну-кандидата — сигнал поглиблення правової, цифрової та громадянської інтеграції України з Європейським Союзом.

Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської Комісії коментує: «Ми хочемо, щоб українці залишалися на зв’язку зі своїми близькими по всьому ЄС і вдома. Саме тому ми пропонуємо Україні приєднатися до нашої роумінгової родини. Ще раз підтверджуємо нашу незмінну підтримку України та її громадян».

ЩО ЗМІНИТЬСЯ

З 1 січня 2026 року плата за роумінг між Україною та країнами ЄС буде скасована. Мобільні послуги тарифікуватимуться за національними ставками без жодних доплат. Користувачі також отримають гарантії щодо якості зв’язку на рівні країни проживання, а також безкоштовного доступу до служб екстреної допомоги.

ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД
До кінця 2025 року діятиме продовжена тимчасова угода між мобільними операторами ЄС та України, укладена у 2022 році у відповідь на масову міграцію після російського вторгнення. Вона забезпечила мільйонам українців у Європі доступний зв’язок з рідними. Тепер цей тимчасовий механізм поступається місцем стабільному рішенню.

ПРАВОВА БАЗА Й УМОВИ
У червні 2025 року Україна офіційно повідомила Євросоюз про повне приведення національного законодавства про роумінг у відповідність до європейського. Це була обов’язкова умова для приєднання до системи «Роумінг як вдома», яка діє в ЄС з 2017 року. Європейська Комісія позитивно оцінила відповідність і подала офіційний законодавчий запит до Ради ЄС.

Генна Вірккунен, віцепрезидентка Єврокомісії з технологічного суверенітету та демократії: «Для українців по всій Європі можливість залишатися на зв’язку з близькими — це момент полегшення. Кожен такий крок наближає Україну до Європи не лише географічно, а й у щоденному житті».

ПОЛІТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Це рішення Єврокомісії є не лише технічним кроком, а й актом солідарності. Це практичний жест, який посилює зв’язок між ЄС і Україною. Роумінг без кордонів стає не просто технологією, а політикою єдності — вона об’єднує людей ще до того, як об’єднаються держави.

20
хв

Україна приєднається до роумінгової зони ЄС

Sestry

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Що робити з дитиною влітку? Літні денні табори в Польщі 2025

Ексклюзив
20
хв

Чи стане Навроцький «другим Орбаном» Європи? Колишня прем’єрка Литви Інґріда Шимоніте про категоричну різницю між Польщею та Угорщиною

Ексклюзив
20
хв

Близька до людей, але далека від політики: яка вона, майбутня перша леді Польщі?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress