Ексклюзив
20
хв

Економічні мости: як український бізнес розвивається в Польщі

Від початку повномасштабного вторгнення в Польщі було зареєстровано понад 8 тисяч товариств з обмеженою відповідальністю за участю українського капіталу й понад 50 тисяч фізичних осіб підприємців

Катерина Трифоненко

Що треба для ведення бізнесу у Польщі? Фото: Anna Lewańska / Agencja Wyborcza.pl

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

За даними Польського економічного інституту, торік фактично кожна 10 компанія, створена у Польщі, була українською. Серед популярних галузей — будівництво (25%), інформаційні технології та зв'язок (20%), а також сфера послуг (15%). Чи легко українським підприємцям інтегруватись у польський ринок, яка в цьому роль української діаспори, які галузі розвиваються найшвидше, як цей досвід можна згодом використати в Україні і наскільки міцні нині українсько-польські економічні зв’язки — Sestry зібрали думки експертів.

Виклики й підтримка

Український бізнес у Польщі розвивається дуже динамічно і має величезний потенціал, каже віцепрезидент Польсько-української господарчої палати Анджей Дрозд (Andrzej Drozd):

— Звичайно, при створенні бізнесу слід враховувати, що існують відмінності між правовим полем, податками та культурні особливості. Існують приклади українських підприємців, які на початку не орієнтувалися в цих сферах, а зараз успішно ведуть свій бізнес. Існують інституції та ініціативи, які підтримують громадян України на польському ринку праці. Наприклад, при Польсько-українській господарчій палаті діє Український бізнес-центр, який надає підтримку і консультації українською українським підприємцям у Польщі.

Громадяни України, які легально перебувають у Польщі та отримали номер PESEL, можуть здійснювати підприємницьку діяльність на тих самих умовах, що й поляки, каже економіст з Університету Козьмінського Якуб Рибацький (Jakub Rybacki) 

— Підприємець повинен самостійно навчитися вибирати форму оподаткування, яка найбільше підходить, — це, очевидно, вимагає часу. Однак, такі виклики існують у кожній країні. Крім того, Польська агенція розвитку підприємництва (PARP) активно підтримує українських підприємців, проводячи тренінги з питань започаткування та ведення бізнесу в Польщі.

Підприємці-початківці також можуть звернутися до центру зайнятості за безповоротними грантами на відкриття власної справи. Ці кошти можна використати на придбання обладнання, рекламу або ремонт офісу, продовжує Якуб Рибацький:

— По-друге, Польська агенція інвестицій і торгівлі (PAIH) допомагає українським компаніям переїхати до Польщі, надаючи офісні приміщення, інфраструктуру та консультації щодо отримання державної підтримки, наприклад, грантів або податкових пільг. Нарешті, існують програми, співзасновником яких є ЄС, що надають фінансову підтримку для розвитку бізнесу, навчання та консультаційні послуги.

Прикладом може слугувати ініціатива «Seeds of Bravery», яка пропонує українським стартапам фінансування, а також підтримку у створенні мереж та залученні інвесторів

У Польщі загалом багато бізнес-консультацій та бухгалтерських офісів, які допомагають відкрити власний бізнес і допомагають з усіма необхідними документами, зауважує консультантка з бізнес стратегій Ізабела Анушевська (Izabela Anuszewska):

—  По-перше, польські законодавчі вимоги та правила оподаткування однакові для всіх. Тому, приїхавши до Польщі, варто проконсультуватися з професіоналами. Друге — Польща є членом Європейського Союзу, тому бізнес-культура в основному адаптована до правил ЄС, а саме вітаються високі стандарти якості продуктів, інгредієнтів та послуг, дотримання правил охорони здоров'я та безпеки і неприйняття корупції.

Юридичні моменти є одним із найголовніших викликів для українських бізнесменів у Польщі. Фото: Tomasz Stańczak / Agencja Wyborcza.pl

Саме юридично-правові аспекти є основним викликом для українських підприємців, які лише входять на польський ринок, пояснює керівниця Центру підтримки підприємців Дія.Бізнес у Варшаві  Марійка Небоженко. Центр надає безоплатні консультації, як визначитись з видом підприємницької діяльності, з чого почати, які є форми оподаткування:

— Після повномасштабного вторгнення Росії українці можуть відкривати та  вести підприємницьку діяльність у Польщі на рівних умовах з польськими громадянами. До прикладу, перед повномасштабним вторгненням громадяни України не могли відкривати JDG у Польщі (Jednoosobowa działalność gospodarcza, аналог українського ФОПу. — Авт.), зараз це можливо. 

Наступний крок, продовжує Марійка Небоженко, — адаптація свого бізнесу до локального ринку, і це займає час у підприємців:

— Більшість підприємців, які мають досвід ведення бізнесу в Україні, уже володіють власними бізнес-моделями та адаптують їх до нового ринку. Однак не всі планували масштабування на польський ринок, тому змушені поєднувати розробку стратегії розвитку на цьому ринку з поточним управлінням бізнесом в умовах війни.

У зв'язку з цим виникає потреба в адаптації продукту, в нових каналах його продажу, а також у встановлені нових партнерств та пошуку працівників

Made in UA

У світі є добре відомими бренди «made in Italy», що означають якісну продукцію, чи «made In China» — недорогі товари масового споживання. А щоб зробити «made in Ukraine» відомим брендом, потрібна цілісна загальнодержавна політика, яка турбується про репутацію загалом. Поки що переважає ситуація, що кожна компанія з України сама лобіює собі дорогу в ЄС, каже український економіст Зиновій Свереда. Що стосується польського ринку, то він має багато нюансів, щоб в них розібратись, не варто нехтувати юридичними консультаціями:

— У Польщі є вимоги законодавчі: реєстрація бізнесу, вибір юридичної форми, реєстрація у Державному судовому реєстрі (KRS), дозволи та ліцензії для деяких видів діяльності (наприклад, транспортних послуг, виробництва харчових продуктів). Польська податкова система має свої особливості, зокрема ставки ПДВ та корпоративний податок. Існує угода між Україною та Польщею про уникнення подвійного оподаткування, але її механізми можуть бути складними для розуміння без фахівця. Більшість офіційних документів ведеться польською мовою, і навіть базове знання мови важливе для ведення переговорів. Польські клієнти чи партнери можуть бути обережними у співпраці та споживанні нових продуктів та товарів, особливо, якщо вони юридично не є з країн ЄС.

Незважаючи на угоду про Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, можуть виникати труднощі з оформленням товарів через бюрократію, квоти, обмеження. Сьогодні країни ЄС спрямовані захищати місцевий бізнес

Польща має добре розвинену логістичну інфраструктуру, продовжує Зиновій Свереда, але українському бізнесу потрібно враховувати додаткові витрати на транспортування та склади:

— Польський ринок є конкурентним, особливо у таких сферах, як роздрібна торгівля чи харчова промисловість. Чимало польських підприємців отримали пільгові кредити чи гранти від фінансування ЄС, тому можуть пропонувати дешевші послуги або товари, на відміну українських підприємців. Крім того, польські споживачі часто віддають перевагу місцевим брендам, що може стати викликом для українського бізнесу. Особливо сьогодні це ще й залежить від медіа і політики.

Тим часом економіст з Університету Козьмінського Якуб Рибацький (Jakub Rybacki) підкреслює, що українці відносно легко адаптувалися до польського ринку праці: 

— За даними Закладу соціального страхування (Zakład Ubezpieczeń Społecznych, ZUS), близько 770 000 українців працюють легально і сплачують внески до системи соціального забезпечення. Опитування, проведене ZUS, показує, що рівень їхньої активності на ринку праці є порівнянним з рівнем активності польських громадян. Крім того, спостерігається помітне зростання підприємницької активності. Польський економічний інститут повідомляє, що майже 60 000 підприємств було створено громадянами України.

Існує дуже широкий спектр галузей, в яких працює український бізнес. Підприємці з України пристосовуються до потреб ринку, пропонуючи свої послуги там, де вони найбільш потрібні. Таким чином, на ринку присутня велика частка будівництва, логістики, транспорту та послуг, каже віцепрезидент Польсько-української господарчої палати Анджей Дрозд:

— Це найпоширеніші сектори економіки, які, на відміну від інших, борються з нестачею робочих рук, але при цьому швидко розвиваються і мають своїх постійних клієнтів. Не варто також забувати про вузькоспеціалізовані сектори, такі як ІТ, де добре підготовлені українські фахівці керують компаніями, що пропонують новітні технологічні рішення. 

Підтримка діаспори 

Значною мірою на успіх українських підприємців у Польщі впливає українська діаспора каже керівниця центру підтримки підприємців Дія.Бізнес у Варшаві  Марійка Небоженко:

 — Українці та українки часто вибирають продукцію та послуги українських бізнесів. Щораз частіше ми чуємо від українських підприємців, що їхніми клієнтами є й поляки та інші іноземці, що проживають у Польщі. Це говорить про високу якість українських продуктів та послуг, і ми цим дуже пишаємося.

Українські біженці підтримують своїх бізнесменів. Фото: Sylwia Penc / Agencja Wyborcza.pl

Велика кількість українських ФОПів перереєструвались в Польщі, бо звикли мати свою справу. З одного боку, це добре для польської економіки. Але це втрати економічно активного населення для України, звертає увагу український економіст Зиновій Свереда.

— Якщо аналізувати грошові перекази та використання коштів, то українці витратили десятки мільярдів гривень, а від програм допомоги ЄС у Польщі отримали мільйони. Тут не потрібно плутати поняття «мігрант» і «біженець». Трудовий мігрант — це особа, яка мала матеріальні труднощі в Україні, тому виїхала у Польщу чи ЄС на заробітки.

Біженець приїхав в ЄС не через матеріальну скруту (ці люди часто були заможними і мали хорошу роботу в Україні), а через воєнні дії та окупацію

Загалом в Польщі натепер приблизно 1,4 мільйони громадян України, каже Зиновій Свереда, і вони мають певну ностальгію за українськими продуктами — зростає популярність кафе, магазинів, міні-пекарень:

— Однак економічно і політично українська діаспора ще не сформувала потужні об’єднання, політичні партії, лобі. Все це в процесі. Що сильно змінює ринок — соціальні мережі. Українці продовжують часто користуватися групами мереж, які були створені ще в Україні. Часом діаспора вибирає українські бізнеси, навіть якщо вони дорожчі за місцеві аналоги, через бажання підтримати співвітчизників. 

Розбудова зв’язків

В українсько-польських економічних відносинах є багато роботи, яку потрібно зробити, і можливостей, якими можна скористатися, наголошує консультантка з бізнес стратегій Ізабела Анушевська. Звісно, війна в Україні накладає відбиток на всі процеси, водночас є багато бізнесів, неурядових організацій, благодійних фондів, які сприяють позитивним діловим відносинам між Польщею та Україною:

— Загалом, політики, суспільство, бізнесмени, зацікавлені сторони з обох країн повинні працювати разом для створення справедливої та двосторонньої співпраці. Саме так мають будуватися ділові відносини, щоб від них виграли всі. Я прихильниця принципу win-win.

Майже усі найкращі логістичні шляхи України до Європи проходять через Польщу. 

Український експорт до Польщі:

  • <add-border>Агропродукція:  зернові, олійні культури, соняшникова олія, продукти харчування;<add-border>
  • Метали та сировина: чавун, сталь, алюміній та інші ресурси для свого промислового виробництва.

Польський експорт до України:

  • <add-border>Машини та обладнання;<add-border>
  • Хімічна продукція, добрива, фармацевтична продукція;
  • Одяг, меблі, продукти харчування.

Бізнес-співпраця — це основа економічних зв’язків між двома країнами та сприяння експорту/імпорту, каже український економіст Зиновій Свереда:

— Дуже важливим є реверсний потік газу: Польща постачає газ Україні, що зменшує залежність від Росії. Зараз є висока конкуренція щодо молоді — польські університети розширюють програми для українських студентів. Наприклад, Вроцлавський університет і Варшавська політехніка. Польські та українські бізнес-школи проводять семінари для розвитку підприємницьких навичок.

Є важливою співпраця в європейській інтеграції України. До того ж, польські підприємства вважаються основними для відбудови України після війни

Збільшення участі українських компаній у польській економіці пов'язане з їхньою часткою у вигляді податків та робочих місць — і це несе реальну вигоду для Польщі, певен віцепрезидент Польсько-української господарчої палати Анджей Дрозд:

— Тому українські інвестиції, які часто мають масштабний характер, сприяють економічному зростанню нашої країни. Ми дуже сподіваємося, що після вступу України до Європейського Союзу ця співпраця багаторазово зросте і буде плідною для обох сторін. 

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

 

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка. Пише про міжнародні відносини

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
український бізнес у польщі піцерія варшава

«Понад два роки ми вивчали ринок»

Юлія Карлова: Ми все життя займалися підприємницькою діяльністю: торгували на базарі в Чернівцях, мали точки сантехніки, магазини. Війна змусила змінити плани. Я відкрила у Варшаві манікюрний салон, працювала сама і здавала місця іншим майстриням. А потім ми з чоловіком вирішили спробувати себе в ресторанному бізнесі. 

Микола Карлов: Коли почалась повномасштабна війна, я поїхав в Україну волонтерити. Працював у гуманітарному хабі: спочатку на завантаженнях, потім координатором. По 14-16 годин щодня.

Коли в нашу діяльність стали вмішуватись особисті інтереси деяких депутатів, я повернувся до Варшави. Став допомагати, зокрема з житлом, звідси. І паралельно ми замислились над гастрономічним бізнесом. Часто ходили по ресторанах, кав’ярнях, вивчали, аналізували. Ми завжди були критичними клієнтами й цікавились якісною їжею та хорошим сервісом. Для нас це був новий напрям, тому ми хотіли вивчити все до дрібниць.  

Чому саме піцерія?

Микола: Ми взагалі любимо смачно їсти. У нас був бізнес у виробництві, продажах, у Юлі — в б’юті. Але гастрономія стала новим викликом. Ми понад два роки вивчали ринок, дивились, які бренди ростуть, які падають. Їздили по різних районах Варшави, досліджували конкурентів.

Зрештою вирішили, що піцерія — оптимальний варіант. У неї вищий середній чек, ніж у кафе. Але важливо було знайти бренд, який дбає про якість. 

Юлія: Ми аналізували, які франшизи закриваються, які продаються. Обрали ту, що тримається стабільно і дорого продається — це ознака цінності. Поспілкувалися з кількома франшизодавцями і зрозуміли, хто з них справді дбає про бренд, а хто — просто продає назву.

Зрештою 21 грудня 2023 року ми відкрилися. Це наша перша й поки єдина точка. Робили все самі — нікого спеціально не наймали, вклали останні заощадження, навіть продали автівку. Батько Миколи приїхав до нас з України, щоб допомогти робити ремонт приміщення. Працювали від рання до пізнього вечора.

Юлія із сином під час ремонту приміщення під піцерію

«Перші місяці ми працювали вдвох»

Скільки коштує відкрити піцерію? 

Микола: Залежить від метражу, ремонту, обладнання. У нашому випадку, а у нас площа 100 квадратних метрів, ми витратили до 100 тисяч доларів. І це ми ще заощадили на ремонті.

Юлія: Перші місяці ми працювали самі. Микола з керівника перетворився на піцайоло, я — і на касі, і помічником кухаря. Повар з нашої франшизи вчив Колю готувати піцу, брускети, фокача, а мене — макарони, салати й десерти. Поки обороти були малі, не могли дозволити собі наймати працівників. Наш син теж допомагав. Спочатку — бо треба було, але з часом йому стало подобатись. Зараз він охоче працює офіціантом. 

З якими викликами зіткнулися на старті? Чи було складно відкрити бізнес у Польщі?

Микола: Викликів було багато. Ми вперше зайшли в гастрономію. Без франшизи було б надто складно — вони дали меню, рецептуру, стандарти. Це дуже допомогло. Але довелося вчитись у процесі. Перші святкові дні були дуже насичені — безліч замовлень, один офіціант і ми вдвох з дружиною. Я літав між пічкою і столом. Фото й відео, на жаль, немає (сміється). Юлі теж було складно, бо вона не розмовляла вільно польською. Але з часом все налагодилось. Зараз Юля будь-яке питання вирішить польською! А як інакше — 90% наших основних клієнтів — поляки.

Скільки у вас працівників?      

Юлія: На зміні зазвичай працює кілька людей: піцайоло, касир, офіціант і помічник. Маркетологів чи PR-фахівців у нас немає — не дозволяють обороти. Тож поки ми і це робимо самі.

Який середній дохід з такого бізнесу? 

Микола: У кращому випадку — 10-15 тисяч злотих. Але багато з цього йде на оренду, електрику, зарплати. Середній чек — 70 злотих. Щоб наторгувати 7000, треба зробити 100 продажів, а це — близько 150 піц.

Перший час Миколі доводилося самому бути піцайолою

«Репутацію піцерії часто псують служби доставки»

Чому зараз закриваються інші схожі заклади в Польщі? Що вони роблять не так?

Микола: Закриваються через низьку маржинальність. Залишається, скажімо, 10 відсотків чистого прибутку.

Якщо в тебе невеликі обороти, то буває, що найманий працівник заробляє більше, ніж власник

Юлія: У центрі легше — там туристи. У спальному районі — постійні клієнти, і якщо впаде рейтинг, нових не буде. А ще служби доставки часто псують репутацію: водії приїжджають без термосумок, плутають адреси, запізнюються, не розмовляють польською, — а весь негатив летить на піцерію.

Як ставитесь до критики, до поганих відгуків? 

Микола: Нормально. За відгуками в Google бачимо, що 95% клієнтів задоволені. Ми маємо найвищу оцінку серед схожих піцерій у місті. Іноді, звичайно, трапляється всяке. На жаль, не можна догодити всім. 

Клієнт завжди правий. Дотримуєтеся цього правила?

Юлія: Ми ділимо клієнтів на два типи: тих, хто може довести свою правоту, і на тих, хто все ж не правий. Коли дзвонить нетверезий клієнт, замовляє піцу, йому її доставляють, а він не хоче за неї платити, бо не пам’ятає, що замовляв, — клієнт не правий.

До речі, ця історія мала продовження. Це виявився наш постійний клієнт. Він приїхав наступного дня, вибачився і зажадав розрахуватися за піцу. Але я сказала, що не потрібно, бо кур’єр привіз піцу назад. На це чоловік відповів: «Дякую, що поважаєте своїх клієнтів». 

Микола: А була ситуація, коли прийшла клієнтка, стала на вулиці біля нашої піцерії й кричала, щоб інші не замовляли у нас їжу, бо треба довго чекати на замовлення. І що ви думаєте? Зараз постійно приходить до нас і замовляє піцу. Люди такі дуже різні…

Як ви розподілили обов’язки у бізнесі?

Микола: Донедавна на чужу людину я працював лише один день у житті, бо весь час маю власну справу. Але зараз почав у Варшаві працювати на одну українську медичну компанію — обіймаю там посаду керівника напрямку будівництва. Також паралельно у мене є компанія, яка надає послуги з опалення, вентиляції. Піцерією зараз вже займається Юля. Вона — директорка. Але я завжди поруч. Син теж з нами. 

Юлія: Ми звикли працювати разом — ще з України. Після 25 років спільного життя вже навіть не сваримось (посміхається). У нас також доросла донька — їй 23 роки, вона теж займається бізнесом. У нас справді дуже тепла атмосфера в команді. За останні пів року зібрався чудовий колектив. 

Зараз я займаюсь улюбленою справою. Мені приємно бачити, що людям у нас смачно, затишно. Клієнти стають, як рідні. Мрію, щоб піцерія запрацювала автономно. А потім, можливо, відкрию ще або маленьку цукерню, або хлібний магазин. 

Якби ви зараз давали пораду українцям, які мріють про власний бізнес у Польщі?

Микола: Я точно не буду говорити про труднощі, з якими можна зіткнутися, бо це лише демотивує інших. А труднощі точно будуть. Треба просто не боятися і ризикувати. І розуміти, що в 90% випадках може бути поразка. 

Заради чого ви працюєте?

Юлія: Для нас головне — наше сімейне щастя. Заради цього ми працюємо. І ці цінності передаємо нашим дітям. Наприклад, наша донька з 17 років почала жити окремо, якийсь час мешкала в Італії, тепер живе з нами. І ми дуже щасливі збиратися разом ввечері. Разом ми проходили чимало психологічних тренінгів. 

Родина Карлових у Польщі

Якось у нас була ситуація, коли донька в 11 класі почала прогулювати уроки. Я випадково про це дізналась. Микола тоді запитав її, чому вона це робить. Донька відповіла, що їй нецікаво. На що Микола висунув пропозицію: «Поїхали зі мною в Київ у бізнес-школу». І хоча я була сповнена скепсису, Іра там побачила, як люди грають у великий бізнес, і як це впливає на їхні життя. Що ці люди живуть краще, ніж ми жили на той момент. А значить — таки важливо вчитися. Ми часто повторюємо дітям: «Не будеш працювати головою — будеш працювати руками». А будеш працювати головою — буде у тебе і твоя справа, і сімейне щастя.

Фотографії з приватного архіву

20
хв

«Середній чек тут більший, ніж у кафе». Історія родинної піцерії, відкритої українцями у Варшаві

Оксана Щирба
косметичний бізнес салон кабінет український Польща

За останні три роки українці в Польщі зареєстрували 77,7 тисяч бізнесів, що становить 9% від загальної кількості ФОПів, відкритих у країні в цей період. З кожним роком кількість українських бізнесів збільшується. Як підрахували в Польському економічному інституті (PIE), близько 37% новостворених фірм відкривають жінки. І одним з найпопулярніших напрямів серед них є індустрія краси — косметичні, манікюрні й перукарські салони (до 13% від усіх українських бізнесів). 

Тетяна Ковнацька до 2022 року мешкала на Житомирщині. Придбала будинок, в якому планувала жити й виховувати двох синів (молодший син має діагноз ДЦП). Але встигла пожити в ньому всього 4 місяці. Війна змусила переїхати до Польщі й самостійно дбати про дітей. Заради них і завдяки ним Тетяна досягла поставленої мети — відкрила в Кракові власний косметичний кабінет. 

«Я — косметолог, але спочатку в Польщі мила під'їзди»

— Коли я з двома дітьми приїхала до Польщі, навіть уявити не могла, що можу працювати за професією, — розповідає Sestry косметолог Тетяна Ковнацька. — Перше, що мені тут запропонували, — мити посуд. Потім — під'їзди. Я на все погоджувалась, хоча платили копійки. 

Коли порахувала, скільки буду отримувати за свою роботу, зрозуміла, що доведеться працювати по 10 годин, а ще — вночі, і навіть так я не зможу забезпечити дітям ні житла, ні школи. Розплакалась… 

Подзвонила своєму старшому сину. Він вислухав мене і сказав:

«Мама, кидай мити під'їзди й шукай роботу за спеціальністю. Кілька днів зможемо прожити. Будемо їсти один суп»

Його слова дуже на мене вплинули. Я прийшла додому, сіла й стала писати у фейсбуці всім салонам краси, що шукаю роботу. 

Зі старшим і молодшим синами

— Розкажіть, як ви приїхали до Польщі. Чому саме сюди?

— 24 лютого у мене була страшна паніка. Що робити? В голові не було жодної відповіді. Старшому сину тоді було 15 років, молодшому — сім. 

Спочатку поїхала до мами, яка живе біля кордону з Білоруссю. Це було небезпечно. Але коли небезпека, то ми, як діти, хочемо сховатися у мами. 

А у мами через постійні вибухи доводилося носити молодшого сина на руках у льох. Сам він спуститися й піднятися не може, бо має діагноз ДЦП. Але навіть тоді, серед вибухів у погрібі, я не думала виїжджати з України. 

Аж поки 1 березня не подзвонила сестра з монастиря, при якому мій син ходив у садочок для неповносправних. Сестра сказала: «Таня, ти повинна вивезти Влада. Ти повинна про нього подбати». І пояснила, що дитина з ДЦП дуже чутлива. І якщо щось вибухне поруч, його контузить набагато сильніше, ніж нас, здорових людей. Так я вирішила їхати з України.

Наступного дня сіла в машину зі своїми дітьми й нарешті відчула силу. Усвідомила, що все роблю правильно.

Перетнувши кордон з Польщею вночі, ми поїхали до центру біженців. Але коли я побачила цей центр, зрозуміла, що там ми не залишимось. Великий спортзал, де дуже багато людей. Гучно, світло не вимикається. Майже ніхто не спить. І ми заночували просто в машині на стоянці. І вже вранці взяли курс на Краків.

«Конкуренція в косметології висока. Майже всі конкуренти — українки»

— Що було після того, як ви розіслали своє резюме краківським салонам краси? Довго довелося чекати відповіді?

— Після того, як я розіслала десятки листів місцевим салонам, два з них взяли мене на роботу. Я працювала одночасно в обох — їздила між двома локаціями. «Хочеш заробити, маєш сама знайти клієнтів». Такі умови висунули мені працедавці. Але я знала, що в мене вийде. Адже я не мала вибору.

А коли у мене в житті немає вибору, я завжди знаходжу вихід

Згодом стала орендувати місце в салоні. Платила 40% з кожного клієнта. На свою справу у мене грошей ще не було. Бо податки, витрати були, а стабільного доходу — ні. Але коли я напрацювала свою базу клієнтів, зрозуміла, що вже готова зареєструвати свою діяльність і працювати «на себе». 

Зараз у мене свій косметологічний кабінет. І шлях до нього був непростий. Довелося витратитися на матеріали, якісні апарати, довго шукати й знайти хороше місце, до якого зручно добиратися. Я позичала гроші, потім віддавала. Мені ніхто не допомагав. Я не називаю себе бізнеследі. Говорю про це як про свою справу. Бо бізнес — це щось велике. А у мене тільки початок великого. 

Зареєструвати свою справу в Польщі не складно. Українцям під час війни спростили умови, тож реєстрація зайняла у мене з пів години. Маю бухгалтера — це обов'язкова умова ведення бізнесу. Він мені допомагає зі звітністю, податками, паперами. 

— Конкурентів багато? 

— Конкуренція в косметології у Польщі висока. Але майже всі конкуренти — українські майстрині. Українці у сфері краси дійсно найкращі.

Конкуренція змушує весь час вдосконалюватися. І це не тільки про техніки, апарати й сучасні процедури. Це й про просування власного бренду. Ти маєш записувати відео, «скакати на камеру», показувати і роботу, і особисте життя. 

Бо тільки зупинився, все — роботи немає. 

Звичайно, доводиться весь час вчитися новим технікам. Тільки в цьому місяці була на трьох навчаннях. Один навчальний курс коштує від 1500 до 4000 злотих.

Чому ще я тут навчилася? Що порівнювати себе з кимось з майстрів неправильно. У кожного свої умови, ситуація, і я живу й працюю згідно зі своїми умовами. Я йду власними кроками. Нехай вони не швидкі й не великі, але я роблю їх сама

— Що для вас найважливіше: прибуток, кількість клієнтів, репутація?

— Репутація для мене завжди на першому місці. Дуже важливо, що клієнт говорить про мою роботу. За грошима я не женусь, але мені треба, щоб грошей було стільки, щоб могли нормально жити мої діти і я. Самотужки забезпечую свою сім'ю, тому ігнорувати прибуток не можу. А він приходить, якщо хороша репутація. Тільки так це і працює — репутація сприяє росту кількості клієнтів, клієнти приносять прибуток.  

— Які б поради ви дали українкам, які хочуть відкрити свій бізнес у новій країні?

— Брати й робити. Боїшся? Все одно бери й роби. Важливо бути як відважною, так і уважною. Заздалегідь розрахувати все: податки, оренду, витрати. Відкрити свою справу — це одне, а от втримати діяльність — окреме завдання. Варто розуміти, що це «гра в довгу». І бути готовою до різних викликів. Але не боятися — найважливіше.

— Скільки треба мати грошей, щоб відкрити свій косметологічний кабінет?

— Щоб відкрити свою справу, я вклала близько 10 тисяч злотих. І це при тому, що частина матеріалів у мене вже була, я привезла їх з України. Довелося купувати лампи, кушетки, столи, а також касовий апарат і термінал. Якщо додати до витрат апарати, з якими я працюю, вийде близько 30 тисяч злотих. Але апарати я купую поступово. Ціни на них — від тисячі доларів. Мої апарати коштують 1,5-2 тисячі доларів кожний. 

Дуже хочу розширятися. Йду до цього. Хочу кращі умови, більший кабінет, більше працівників. 

— Яким може бути дохід і прибуток косметолога в Польщі?

— Взагалі дохід у косметолога може бути дуже непоганим. Якщо завантаженість з 8 ранку до 8 вечора — і так щодня, можна мати 30-40 тисяч злотих на місяць. Але я так працювати не можу. Адже моя дитина потребує мене дома. Логопед, масаж, фізіотерапевт у молодшого сина, школа старшого — і між усім цим треба встигнути. Зараз я заробляю 15-20 тисяч злотих брутто. Віднімаємо податки, зарплату бухгалтеру, витрати на матеріали, оренду (2000 злотих) тощо. Залишається 7-9 тисяч злотих. У косметолога великі витрати. 

Разом з тим у Польщі я дуже виросла, розкрилась. Почала себе впевнено почувати. Можу сама в чужій країні жити в комфорті, розвиватися професійно, відчувати впевненість. Пишаюся собою.

— Що ви вважаєте головним своїм успіхом?

— Те, що я не боюся. Руки трусяться, але я роблю. Вперто і наполегливо. Постійно вчуся чомусь новому. Коли згадую, як вперше робила мезотерапію (ін’єкційна процедура в косметології. — Ред.), аж смішно. Руки трусилися, плакала. Але робила! А далі призвичаїлась, набила руку — тепер легко. І так в усьому. Страшно, але я йду вперед.

20
хв

«Страшно, але йду вперед». Українка про відкриття власного косметичного кабінету в Польщі

Ксенія Мінчук

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

«Середній чек тут більший, ніж у кафе». Історія родинної піцерії, відкритої українцями у Варшаві

Ексклюзив
20
хв

Ультраправі — лише прикриття. Ексрадник президента Румунії про те, як Кремль створює нові інструменти впливу на вибори в Європі

Ексклюзив
20
хв

Табличка на стіні Народного дому каже: «Немає незалежної України без незалежної Польщі, немає незалежної Польщі без незалежної України»

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress