Ексклюзив
20
хв

Чому Польща не боїться витрачати мільярди на зброю та ще до лютого 2022 року купувала танки сотнями?

Модель оборонного будівництва Польщі можна описати як гібрид західної та умовно східноєвропейської моделі із поєднанням потужного далекобійного арсеналу та одночасним розширенням сухопутної складової

Іван Киричевський

Навчання DEFENDER-Europe 2022 у Польщі. Фото: Marek Maliszewski/REPORTER

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Польща прихистила мільйони наших співвітчизників та займає не просто послідовну, але й пасіонарну позицію у питаннях військової допомоги нашій країні, яка має надаватись колективними зусиллями Заходу. Можливо прозвучить неочікувано, але все це — результат послідовної політики у зміцненні власного оборонного сектору, яку Польща провадила ще задовго до лютого 2022 року.

Можна почати з чисельних «точкових» прикладів про те, що ще в 1990-х роках польський ОПК налагодив власне виробництво танків PT-91 Twardy, кілька десятків яких були передані як військова допомога нашій країні. Ще один приклад — Польща на початку 2000-х та в 2015-му році доволі далекоглядно викупила понад дві сотні Leopard 2 в Німеччини.

Берлін вважав, що танки — це рудимент давноминулої епохи, від якого треба позбавлятись, як наприклад від середньовічних замків

А от далі варто продовжити таким стратегічним прикладом. У червні 2021-го року Військо Польське проводило масштабні маневри Dragon-21 із відбиття ймовірної агресії РФ. У відкритий доступ потрапив такий висновок цих навчань: у разі російського нападу польська армія зможе розгорнутись за своїми оперативними планами, але от з рівнем озброєності насправді дуже великі проблеми.

Схоже, що саме ця історія й визначає, чому Польща так наполегливо веде масштабні програми із переозброєнню буквально на мільярди доларів і чому окремі внутрішньополітичні дискусії з оборонних питань можуть йти так, що аж іскри летять, але заради користі спільної справи.

Польська техніка на навчаннях DRAGON24. Фото: JAKUB STEINBORN/Polska Press/East News

«Довга рука» до Москви та кулак на більше 1000 танків

Модель оборонного будівництва Польщі можна описати як гібрид західної та умовно східноєвропейської моделі із поєднанням потужного далекобійного арсеналу та одночасним розширенням сухопутної складової. 

Почнімо з такого факту: під F-16 є свій аналог Storm Shadow — крилата ракета AGM-158 JASSM, котра має дальність пуску від 300 км. На даний момент Польща має 70 таких ракет загалом на 48 літаків F-16 — і хоче мати таких ракет в понад 10 раз більше. У березні 2024 року Держдеп США дав дозвіл на купівлю аж 821 крилатої ракети JASSM-ER із дальністю пуску 900 км, що в теорії дозволяє бити аж до Москви. Але це й коштує відповідно — $1,77 млрд або $2,15 млн за одиницю.

Польща в 2019 році закупила 20 M142 HIMARS, а тепер ще й має укладені замовлення на поставку ще 486 «Хаймарсів» та 218 південнокорейських аналогів K239 Chunmoo (польське позначення Homar-K). При цьому цікаво, що до Homar-K польські військові отримають також оперативно-тактичні балістичні ракети KTSSM-II, аналог ATACMS на 300 км.Обійдеться такий «ракетний кулак» — у понад $10 млрд, хоча виробництво обох ракетних систем буде частково локалізованим на польських потужностях.

Програми щодо танків окремо демонструють розмах оборонних зусиль Польщі. За відкритими джерелами, на початок 2023 року польська армія мала орієнтовно 620 танків усіх типів, а всі поточні замовлення передбачають поставку майже 1200 новітніх танків

Із них — 366 M1 Abrams різних модифікацій за двома контрактами, загальний цінник яких сягає до $8 млрд. Крім того, програма передбачає 820 південнокорейських танків K2, із котрих 500 будуть виготовлені на польських потужностях, але після 2027 року, бо треба час на розгортання виробництва. Так от, лише перші 180 танків коштуватимуть $3,37 млрд.

На цінники затрат на ППО мабуть взагалі краще не дивитись, як і на тривалість поставки ЗРК. За поточними планами, Польща хоче отримати плюс 12 батарей Patriot до 4 вже замовлених за програмою Wisla та 46 ЗРК CAMM-ER за програмою Narew — і це все до 2035 року обійдеться аж в $30 млрд. І це при тому, що і за цими програмами Польща максимально локалізувала виробництво, наприклад — свої пускові ракети до Patriot.

Початкові плани на ППО в Польщі були в рази скромніші, але досвід війни РФ проти України показав, що економити на захисті неба смерті подібно

А на початок 2022-го року та ж Польща мала хіба що три батареї С-200 та 17 пускових С-125, чого ледь вистачало для прикриття Варшави та Кракова. Перші три батареї Patriot в Польщу надійшли вже на початку 2023 року — для заміни С-200. Так, нескладно здогадатись, які після цього можуть бути припущення. Але далі пропоную обійтись легким жартом про те, що ніколи не питаймо українських розвідників та зенітників, де вони взяли засіб збити російські А-50 і Ту-22М3.

Кадри на вагу золота

На початок 2023 року Польща мала армію в 114 тисяч військових. І тут логічно випливає, що якщо йдуть настільки масштабні закупівлі зброї, то чисельність війська має масштабуватись також. Але, як на стороннього спостерігача, то в цьому питанні воєнно-політичне керівництво Польщі на даний момент: 1) прагне знайти «золоту середину»; 2) досі перебуває в пошуках, тому можуть дискутуватись різні варіанти.

Військові навчання у Дравсько-Поморському у Польщі. Фото: GERARD/REPORTER

Проглядаються дві реперні точки. Перша — польське військове керівництво прагне, поки є умови мирного часу, створити міцне та чисельне кадрове ядро, щоб саме на його основі проводити нарощення армії в умовах мобілізації під час війни. Друга — прагнення перетворити службу у війську на найбільший політичний привілей, який може бути доступним громадянам Польщі. 

Жодне суспільство не є статичним. Тому варто очікувати, що базові рішення з нарощення чисельності Війська Польського насправді ще попереду

Тим більш, що самі польські військові на публіку заявляють доволі цікаву логіку рішень — наприклад, на їхню думку, найкращими солдатами є чоловіки в категорії 30+, бо вони уже психологічно стійкі і ще фізично здорові.

Прометеїзм F-16 та «Леопардів»

Після всього вищепереліченого логічно може виникнути вже задавнене питання — а як зараз Україна та Польща можуть співпрацювати в оборонних питаннях? Ми ще можемо пригадувати реалії 2021-го року, коли вважалось, що наша країна може бути донором важливих оборонних технологій для польського ОПК, наприклад по протитанковим ракетам або керованим боєприпасам.

Але останні понад 2 роки повномасштабної війни парадигму перевернули, і тепер питання слід ставити так — а щоб ми могли запозичити в плані оборонних технологій у Польщі

Доволі доречним стає згадати відому концепцію прометеїзму, особливо на тлі того, що польська «оборонка» ремонтує нам танки Leopard 2A4, і, схоже, буде обслуговувати нам і майбутні F-16 (а подібні натяки Пентагон давав у відкритий доступ). І заодно, якщо згадати наведені вище моменти, Польща йде шляхом локалізації виробництва хоча б окремих елементів до ракетних систем та ЗРК.

Україні знадобиться весь можливий досвід, набутий «оборонкою» Польщі — і як вести рутинне обслуговування західних танків та літаків, і як вести локалізацію ракетних технологій

Це нам би суттєво зменшило затрати сил і часу, бо, наприклад, створити свій ЗРК «з нуля» на власних розробках займає орієнтовно років 20, а в нас стільки часу нема. Але для ширшої ілюстрації можна згадати й такий приклад. На початку 2023 року було публічно заявлено домовленість про ремонт танків Т-64 для ЗСУ на польських потужностях, і тут самі польські профільні оглядачі підкреслювали, що це створює нові можливості для розвитку їх ОПК.

Загальний висновок тут можна стиснути до такого посилу — насправді є безліч питань в оборонній співпраці, де Україна та Польща як дві сусідні країни могли б налагодити в чомусь навіть «сестринську» взаємодію.

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Експерт інформаційно-консалтингової агенції Defense Express, до складу команди приєднався у листопаді 2020 року. Наразі зосереджений на висвітленні усіх технологічних, воєнних та військово-промислових аспектів, пов’язаних із повномасштабним вторгненням РФ до України. До цього моменту як автор профільних видань висвітлював особливості роботи енергетичного, транспортного та аграрного господарства України в умовах воєнної загрози від Росії. Загальний досвід роботи складає 9 років. 

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати
застосунок SafeMe для захисту жінок

Як жінки ми мусимо покладатися на себе й близьких, яким дійсно можемо довіряти. Розриваюча серце історія 25-річної Лізи, жорстоко зґвалтованої та вбитої у Варшаві, нагадала нам, жінкам, що наші крики й наше «ні» ніколи не будуть до кінця зрозумілими чоловікам. Читання новин і досвід життя жінкою спонукали мене шукати способи, як я можу себе захистити.

Заняття із самооборони, перцевий балончик, таксі замість добирання пішки чи громадським транспортом у темну пору — все це ефективно. Але мене дуже дратує, що «безпека» означає, що я мушу витрачати більше грошей, а головне — віддавати ці гроші компаніям, що належать чоловікам. Тому я вирішила перевірити, як можу профінансувати ідеї жінок.

Так я натрапила на застосунок SafeMe, створений і перевірений молодими жінками, які — як і я — шукали рішення, яке допоможе себе захистити. На мій подив, коментарі під рекламою додатка були жахливими, а чимало чоловіків висміювали жінок за те, що вони хочуть почуватися безпечніше, ще й поширювали расизм. Це спонукало мене детальніше дослідити застосунок.

SafeMe має два режими: «Замовити спостереження» і «Викликати допомогу». Якщо ви виберете «Замовити спостереження», асистент безпеки SafeMe буде стежити за вашою поїздкою, перевіряючи, чи ви рухаєтеся правильним маршрутом — і в разі небезпеки повідомить про це відповідні служби порядку. Достатньо вказати вид транспорту і вибрати пункт призначення в додатку, і програма буде стежити за вашою безпекою.

У режимі «Викликати допомогу» читаємо: «У разі небезпеки або відчуття загрози скористайтеся додатком і викличте допомогу. Одним натисканням кнопки ви сповістите асистента безпеки SafeMe, який направить відповідні служби до вашого місцезнаходження».

Завдяки цьому вам не потрібно дзвонити в поліцію і повідомляти своє місцезнаходження або пояснювати, в якій ви ситуації, — додаток вже відстежує це. Я вирішила встановити його і користуюся дотепер (щомісячна абонентська плата становить 12,49 злотих). На ринку доступні також інші додатки, як-от HomeGirl, Uber Women або Bolt Women, якими я часто користуюся, повертаючись додому.

Я знаю, що застосунок не є рішенням у разі відсутності почуття безпеки, яке ми, жінки, відчуваємо. Однак, втішним є усвідомлення, що існує спільнота жінок, які піклуються одна про одну, щоб створити простори (навіть в інтернеті), де ми можемо почуватися в безпеці.

20
хв

Як я захищаюсь у таксі й на вулицях Польщі

Меланія Крих

Його можна умовно назвати «список Навроцького». Так, Польща — парламентсько-президентська республіка, де повноваження глави держави не вражають обсягами. Проте заяви Кароля Навроцького під час президентських перегонів потребують від України радикальних змін підходів до діалогу з Варшавою. Нинішній президент-елект виступає каталізатором потрібних змін у відносинах Польщі й України, тому «список Навроцького» необхідно формувати вже зараз.

1. Новий договір про дружбу та співробітництво. Нагадаю, що Договір про добросусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною та Республікою Польща був підписаний і ратифікований ще у 1992 році. Це було логічно з огляду на першість Польщі у питанні визнання незалежності України, але сьогодні актуальним кроком є ухвалення нової версії Договору. Варшава і Київ почали вести відповідні консультації у розквіті повноважень президента Анджея Дуди, і завершення цього процесу дозволило б перекинути логічний місток від одного президента до іншого. 

2. Рішення про продовження ексгумації жертв Волині. Рішення про проведення ексгумації у Пужниках (Тернопільська область) дозволило нейтралізувати негативний ефект від чергового акту вандалізму над похованням воїнів УПА на горі Монастир. І продовження ексгумації — бодай з огляду на місце роботи Навроцького, який очолював Інститут національної пам’яті, є логічним. Цей крок дозволить мінімізувати негативні наслідки очікуваної участі Кароля Навроцького у заходах з агресивного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії у липні. 

3. Залучення Польщі як посередника до переговорного процесу з Росією. Для Варшави є характерними небезпідставні дипломатичні амбіції. Хоча президент Польщі не призначає міністрів оборони й закордонних справ (як його український колега), впливати на зовнішню та оборонну політику він точно намагатиметься. Відтак більш активне посередництво Польщі в російсько-українському діалозі може виявитися корисним і для Києва, і для Варшави. 

4. Участь у відзначенні п’ятої річниці створення Люблінського трикутника. Цьогоріч цій геополітичній конструкції в Балто-Чорноморському регіоні виповнюється п’ять років. Хоч останніми місяцями у зовнішньополітичній риториці Польщі більш помітним є Веймарський (Німеччина — Польща — Франція) трикутник, проте саме Люблінський трикутник, як і створена в Любліні десять років тому Польсько-литовсько-українська бригада імені князя Костянтина Острозького, можуть сприяти зміцненню регіональної безпеки. Це варто «продавати» Каролю Навроцькому й членам його команди. 

5. Активізація участі України у проєкті Тримор’я. Ініційований президентами Польщі й Хорватії проєкт розвитку країн між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями повинен політично пережити своїх засновників — Анджея Дуду й Колінду Грабар-Кітарович. Для Кароля Навроцького це може стати елементом власної зовнішньополітичної активності, а для України — шансом на збільшення зовнішньополітичної суб’єктності. До того ж Україна має розгалужену ГТС, яку необхідно використовувати для транзиту природного газу. 

6. Відновлення діалогу про участь Польщі у процесі відновлення України. Представники польського бізнесу понад два роки намагаються отримати від України відповідь на питання щодо власної участі у процесі відбудови України. Вони небезпідставно припускають, що представники різноманітних транснаціональних корпорацій можуть в останній момент їх відтіснити. Тут доцільно згадати обіцянку Навроцького під час теледебатів «відправляти в Україну не польських солдатів, а польських бізнесменів» — та підіграти їй. 

7. Просування «нового прометеїзму». Спираючись на публічний образ новообраного президента Польщі, Україна могла б запропонувати йому «новий прометеїзм» — концепцію спільної протидії Росії та її впливу у Балто-Чорноморському регіоні. Творчо переосмисливши спадщину Юзефа Пілсудського, українське керівництво могло б спробувати створити атмосферу довіри у відносинах з Варшавою. 

Замість післямови. Україна має два місяці на формування політики щодо Навроцького й Польщі, яку він очолить у серпні. Зараз м’яч — на українському боці поля, а шанси порозумітися з політиком з «новим обличчям» є високими.

20
хв

Список Навроцького: актуальний must have для польсько-українських відносин

Євген Магда

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Чи стане Навроцький «другим Орбаном» Європи? Колишня прем’єрка Литви Інґріда Шимоніте про категоричну різницю між Польщею та Угорщиною

Ексклюзив
20
хв

Близька до людей, але далека від політики: яка вона, майбутня перша леді Польщі?

Ексклюзив
20
хв

Праві наступають. Чому на Заході бум на правих та лояльних до Росії?

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress