Натиснувши "Прийміть усі файли cookie", ви погоджуєтесь із зберіганням файлів cookie на своєму пристрої для покращення навігації на сайті, аналізу використання сайту та допомоги в наших маркетингових зусиллях. Перегляньте нашу Політику конфіденційностідля отримання додаткової інформації.
Перша клініка абортів у Польщі відкрилась у Варшаві під парламентом
«Щодня до нас звертаються не тільки польки, але й жінки з України», — розповідає Наталія Бронярчик з Abortion Dream Team (ADT). Тепер люди можуть прийти до клініки у Варшаві й отримати допомогу з перериванням вагітності на місці. Адреса? Wiejska 9
Польські активістки Abortion Dream Team Наталія Бронярчик, Кінга Єдлінська, Юстина Виджинська й Анна Пієта відкривають у Варшаві центр для проведення абортів AboTak («АбоТак»), 8.03.2025. Фото: WOJTEK RADWANSKI/AFP/East News
No items found.
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Місце розташування клініки AboTak не випадкове. Саме на вулиці Вейській знаходиться не лише Сейм, але й головний офіс «Громадянської платформи» й Канцелярія Президента, тобто місця на політичній карті, де приймаються найважливіші для країни рішення. Саме тому борчині за право жінок на аборт, — як вони повідомили на пресконференції під час відкриття клініки, — вирішили «забрати собі шматочок цієї вулиці».
Відтепер сюди може прийти будь-хто, кому потрібні аборт, інформація або просто підтримка. «Це центр сестринства», — кажуть активістки. Сестринство важливе й цінне завжди, а особливо сьогодні, коли політики продовжують блокувати зміни до закону про аборти
Відкладено не лише закон про лібералізацію абортів, але й ті зміни, які під час виборчої кампанії називали «мінімальними». Йдеться про декриміналізацію абортів, тобто зміни до Кримінального кодексу, згідно з якими особа, яка допомагає комусь зробити аборт, не ризикує потрапити до в'язниці, як це відбувається зараз. У Польщі жінки не підлягають кримінальному переслідуванню за нелегальне переривання вагітності, але допомога в здійсненні аборту — кримінальний злочин (за операцію незаконного переривання вагітності польським лікарям загрожує до трьох років позбавлення волі). Зрештою цей закон паралізує лікарів.
У Польщі аборт є законним у двох випадках: якщо він є наслідком забороненого діяння, тобто зґвалтування або інцесту, і коли він становить загрозу для здоров'я та/або життя жінки. На практиці останню передумову складно застосувати саме тому, що пособництво та сприяння аборту карається. І лікарі, посилаючись на «застереження совісті», нерідко відмовляються переривати вагітність, навіть коли вона становить загрозу плоду й матері. У Польщі вже померли декілька жінок, яким лікарі відмовились переривати вагітність на пізніх термінах, хоча ситуація становила пряму загрозу життю жінок.
До жовтня 2020 року в межах так званого «абортного компромісу» 1993 року законними вважались також аборти через дефекти плода, зокрема, несумісні з життям (завмерла вагітність). Але в 2020 році Конституційний суд Польщі визнав і це незаконним.
Після цього, за даними Міністерства охорони здоров’я РП, кількість легальних абортів у Польщі скоротилася вдесятеро. І в 2021 році було зафіксовано 107 проведених абортів замість 1076 у 2020 році. Але урядова статистика не має нічого спільного з реальною ситуацією з абортами в Польщі.
За оцінками ADT, жінки з Польщі роблять понад 100 000 абортів щороку
Минулоріч тільки Abortion Dream Team допомогла близько 50 000 жінок отримати доступ до фармакологічного аборту, оскільки саме на цей метод переривання небажаної вагітності жінки зважуються найчастіше.
Активісти ADT наголошують, що клініка AboTak — це місце, де вони не лише вимагатимуть доступу до аборту, а й надаватимуть цю послугу. Зараз у центрі доступна послуга медикаментозного аборту (за допомогою пігулок), а жінкам, які потребують хірургічного переривання вагітності, в центрі допомагають знайти відповідний заклад за кордоном, організовують транспорт, часом навіть фінансову підтримку. У центрі можна також зробити безкоштовний тест на вагітність і отримати консультацію лікаря.
Наталія Бронярчик підкреслює, що ADT допомагає всім, хто потребує допомоги в доступі до аборту. «Щодня до нас звертаються не тільки польки, але й жінки з України. Від початку повномасштабної війни понад 3 000 жінок з України зробили з нашою допомогою аборти», — каже вона. І додає, що ADT — не єдина організація, де люди можуть отримати допомогу. Чимало людей звертаються до «Мартинки» — організації, заснованої українськими жінками.
Мартинка була заснована через 19 днів після початку великої війни в Україні. За три роки роботи вона отримала близько 4 000 звернень за допомогою, а за останній рік ця кількість зросла вдвічі. Це випадки, пов'язані з насильством та торгівлею людьми.
Якщо ви маєте потребу поговорити, спитати поради — приходьте на вул. Wiejska, 9. «Ми для всіх. Ти не одна», — запевняють засновниці центру.
Журналістка, редакторка, письменниця. Публікувалася у таких виданнях «Wysokie Obcasy», «Przegląd», «Polska The Times», OKO.press. У своїй журналістській роботі висвітлює права жінок у політичному та соціальному контексті, пише про системне витіснення жінок за межі суспільного життя. Авторка книг «Poddaję się. Reportaże o polskich muzułmankach» та «Znikając. Reportaże o polskich matkach».
R E K L A M A
Підтримайте Sestry
Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!
Спільно організовані Асоціацією театральних педагогів та Комітетом домашніх працівниць і працівників «Робітничої ініціативи», два марші українських доглядальниць відбулися на вулицях Варшави 13 та 14 квітня.
— Ми хочемо кращих умов — від трудових договорів до відгулів. Коли я читаю вимоги заснованої 200 років тому першої в Польщі профспілки домашньої допомоги, вони практично такі ж, як і наші. Це свідчить про те, що мало що змінилося. Сьогодні ми працюємо або на сміттєвих контрактах, або взагалі без них. Не завжди ми винні в тому, що хтось не хоче дати нам трудовий договір — літні люди часто не мають сім'ї і через низьку пенсію не в змозі цього зробити. Ми хотіли би бачити соціальну програму, яка б підтримувала бідніших людей, наприклад, сплачуючи хоча б частину їхніх внесків. Це полегшило б їх фінансове становище і дало б їм можливість найняти доглядальницю, а нам — застрахуватися і користуватися медичним обслуговуванням у Національній службі охорони здоров'я. Звичайно, є й нечесні роботодавці, і з ними ми теж боремося. У нас були успіхи, тому що коли наша профспілка втручається, вони зазвичай роблять крок назад і виплачують заробітну плату. Це одна з багатьох причин приєднатися до нас«, — сказала Руслана Побережник, голова Комітету домашніх працівниць і працівників «Робітничої ініціативи».
Фото автора
Під час ходи з гучномовців лунали не лише пісні, написані опікунками у співпраці з художницею Маґдаленою Совул, але учасниці несли і мегафони, створені Мартою Романків, щоб присутні могли почути виступи тих опікунок, які не змогли прийти на марш.
— Ми опікуємося дітьми, людьми похилого віку, хворими, залежними. Наша праця є важливою, але досі невидимою і нерегульованою. Ми вимагаємо легальних умов праці, страхування, права на відпочинок. Ми також хочемо поваги до себе і до того, що ми робимо. Ми допомагаємо вашим близьким, а ви іноді ставитеся до нас, як до рабів. Ми вимагаємо гідного ставлення до себе і належної заробітної плати, адже зараз її часто не вистачає навіть на місяць, — говорила одна із них.
— Літня людина, яка живе на самоті, не змогла б функціонувати без нас. Їй часто потрібна допомога, щоб встати з ліжка, поїсти, одягнутися, не кажучи вже про прибирання, покупки чи інші справи
Завдяки нам вона не тільки може залишатися в своєму домі, але й отримує від нас багато тепла, підтримки і натхнення. Завдяки цьому її діти можуть нормально працювати. Це відповідальна і часом стресова робота, а іноді і психологічно важка, коли помирає людина, за якою ми доглядаємо. Це ще одна причина, чому нас повинні цінувати, — підкреслила одна з учасниць маршу. — Якби ми не вийшли на роботу навіть кілька днів поспіль, це, можливо, не було б кінцем світу, але створило б величезні проблеми для сім'ї, якій довелося б самій піклуватися про близьку людину, — додала інша учасниця.
— Мене дуже дратує, що існує така велика різниця між зарплатами польських і українських доглядальниць. Роботодавці дуже зацікавлені шукати останніх, бо платять їм набагато менше. Більшість польських жінок за такі ставки, які отримуємо ми, взагалі не погодилися б працювати добровільно. Це несправедливо. Ми хочемо базових прав, ми не вимагаємо невідомо чого... — лунало з гучномовців.
— Наша робота дійсно важка, часто вимагає вставати вночі, бути напоготові майже 24 години на добу. Ми віддаємо свій час іншим людям і нам бракує часу на відпочинок. А нам потрібно відпочивати, бо ми не машини. Тим часом, багато опікунок з України працюють без вихідних. Навіть на засідання нашого профспілкового комітету вони приходять на дві години, а потім одразу повертаються на роботу. Так більше не може тривати, — пояснювала одна з учасниць маршу.
Фото автора
Наприкінці другого маршу українських опікунок членкині профспілки передали петицію представникам Міністерства у справах сім'ї, праці та соціальної політики:
«Шановна пані міністерко,
ми звертаємося до вас як Комітет домашніх працівниць і працівників, що діє в межах Національної профспілкової робітничої ініціативи. Ми вже кілька років об'єднуємо людей, які працюють у секторі домашньої опіки. Наша робота є нестабільною, але часто невидимою, дуже важкою і нерегульованою. Саме тому ми заснували профспілку, і саме тому ми вимагаємо від уряду дій для покращення нашої ситуації.
Ми закликаємо до системних змін у сфері зайнятості осіб, які здійснюють догляд за людьми похилого віку. Наразі більшість з нас працює без контрактів, поза межами правового поля та системи соціального забезпечення. У секторі догляду за дітьми держава вже впровадила рішення для формалізації зайнятості, надаючи субсидії на внески та можливості для легального укладення контрактів. Діти розглядаються як надія суспільства, його майбутнє, тому держава прагне забезпечити їм найкраще. Але старість — це також майбутнє, наше спільне майбутнє. Ми закликаємо до
— створення чіткої правової бази для працевлаштування опікунок у приватних домогосподарствах;
— запровадження стимулів та можливостей для роботодавців укладати легальні контракти;
— надання опікункам доступу до системи страхування, пільг та правового захисту;
— інституційної підтримки для контролю за умовами праці та протидії насильству та експлуатації.
Ми більше не хочемо функціонувати в сірій зоні, невидимі, незахищені, змушені працювати в умовах незахищеності та насильства, перевтоми та страху, не маючи можливості забезпечити свої базові потреби.
З повагою,
Комітет домашніх працівниць і працівників Загальнопольської профспілкової «Робітничої ініціативи».
Після російського вторгнення в Україну ромська громада у Польщі зросла з 20 000 до 80 000 людей. Як і в Україні, так і в Європі роми досі стикаються з дискримінацією та упередженим ставленням.Олена Вайдалович, українка ромського походження, — одна з тих правозахисниць, яка роками відстоює права ромів.
З дитинства Олена відчувала на собі вплив стереотипів щодо ромів. Це мотивувало її боротися за права меншин і змінювати ставлення людей до ромів. Після початку повномасштабної війни Олена переїхала до Варшави, де продовжила займатися своєю діяльністю. Сьогодні — разом з польським фондом «Назустріч Діалогу» — вона допомагає ромам з Польщі й України.
Олена з ромською спільнотою
«Коли десь щось зникало, думали на мене»
— Я — українка ромського походження, — розповідає Sestry Олена Вайдалович. — Мої батьки — роми. Моє дитинство було не найпростішим, особливо у шкільні роки. Поза домівкою я часто стикалася з дискримінацією, булінгом. І сьогодні пам’ятаю жарти, які не викликали у мене сміху.
Часто чула на свою адресу: «Розкажи нам майбутнє», «Поворожи по руці». Коли щось десь зникало, завжди думали на мене. Бо я — ромка
Звісно, що такі звинувачення були дуже неприємними. До того ж мене намагалися не включати в шкільні активності. Я була сама по собі.
Разом з тим навчалась дуже добре. Прагнула бути відмінницею. Думаю, дехто навіть цьому заздрив. Казали: «Як це ромка може отримати кращу оцінку, ніж я. Роми ж взагалі не вміють ні писати, ні читати».
Якщо б це була дитина з меншою силою волі, ніж у мене, — вона б здалася. Пишаюся, що не опустила руки
Дуже вдячна своїй мамі за те, що вона підтримувала мене й завжди говорила: «Ти розумна. Ти не гірша за інших. Ти зможеш зробити все, чого забажаєш». Це давало мені сили і мотивувало рухатися вперед.
— Ромське походження. Що це означає для вас?
— Це моя сім'я, мова, культура, традиції, які ми маємо.
Якщо говоримо про ромську культуру, то найважливішим для нас є повага до старших. Тобто немає такого, що ми не дослухаємося до них. Завжди останнє слово за ними
На прикладі своєї родини можу сказати, що наші дівчата дуже серйозно ставляться до шлюбу і створення родини. Особисто мене виховували так, що потрібно свідомо підходити до вибору партнера. І будувати стосунки, лише переконавшись, що це та сама людина, з якою хочеш провести життя.
— Які стереотипи щодо ромів існують в Україні й Польщі?
— Ставлення до ромів у суспільстві упереджене. Є різні стереотипи — позитивні, негативні й нейтральні. Наприклад, у багатьох є думка, що роми не хочуть працювати, вчиняють крадіжки. Це негативні стереотипи. До позитивних я б віднесла думку, що у всіх ромів є дар співати і танцювати. Хоча це не так. Ще один — всі роми мають дар передбачення майбутнього. Це теж неправда. Взагалі, не можна робити узагальнення та висновки на основі кількох випадків, які сталися з кимось з ваших знайомих. Насправді люди дуже мало знають про ромів.
До початку повномасштабної війни в Україні проживало 16 ромських діалектних груп. Всі вони різняться деякими традиціями та рівнем інтеграції у суспільство.
Відрізняються роми і зовнішньо. Часом люди говорять, що я не схожа на ромку. Дехто думає, що роми обов'язково мають темніше забарвлення шкіри, очей і волосся. Але й це не так.
До речі, про ромську спільноту мало обізнані не лише українці, а й поляки. Нещодавно в Польщі було дослідження, яке показало, що 72% польських жінок і чоловіків не знають жодної людини з ромської громади.
Незнання породжує шкідливі стереотипи. Це було віддзеркалено в соціальній кампанії «Давайте познайомимося», ініційованою фондом «Назустріч діалогу». Ми намагаємось розвіювати стереотипи, адже вони шкідливо впливають на нашу велику спільноту. Рада Європи говорить, що в Європі проживає 10-12 мільйонів ромів. А можливо, навіть більше. Не можна всіх цих людей міряти однією міркою.
Соціальна кампанія, ініційована фондом «Назустріч діалогу»
— Звідки взялися ці стереотипи про ромів? Чому люди їм вірять?
— Стереотипи мають глибоке історичне підґрунтя. Роми з’явилися в Європі в XI–XII століттях і практично одразу стали об’єктом настороженості, бо говорили незнайомою мовою (романі), мали свої традиції, музику, іншу зовнішність, часто мандрували — і це лякало. Уже в середньовічній Європі їх почали переслідувати, забороняти оселятись у містах.
У деяких країнах ромів навіть таврували фізично — ставили клейма на тіло. На території сучасної Румунії, наприклад, до XIX століття протягом 500 років роми перебували в рабстві. У ХХ столітті, під час Другої світової війни, нацистський режим знищив понад пів мільйона ромів. Це був акт геноциду, який досі не отримав належного визнання в публічному просторі.
Ці історичні травми залишили глибокий слід — і в пам’яті ромської спільноти, і в уявленні суспільства про ромів. Але важливо пам’ятати: стереотип — це спрощення, механізм самозахисту від складної реальності. А що, якщо подивитися глибше й запитати: «Що насправді я знаю про цю людину? Чого саме боюсь?». Я не ідеалізую ромську спільноту. Ми всі різні, і ніхто не може говорити за всіх. Так, трапляються ситуації, коли хтось чинить неправильно. Але важливо не підміняти індивідуальну відповідальність колективною.
«Для більшості людей роми — наче прибульці»
— Коли до вас прийшло бажання зламати стереотипи, які оточують ромську громаду?
— Ще у школі. Я бачила, що мої ровесники-роми переживають те ж, що і я. Пам’ятаю, як на дитячому ігровому майданчику з нами бавилась дівчинка, до якої підійшла її мама, забрала, і, шепочучи щось на вухо, заборонила з нами гратися. Той болісний момент я запам’ятала на все життя. І усвідомила, що не хочу, аби ромські діти проживати подібний досвід. Чомусь для більшості людей роми — наче прибульці. Але ми — українці ромського походження, наша Батьківщина — Україна. Тисячі ромів захищають Україну на фронті, волонтерять. А те, що у нас темніше волосся чи інші звичаї, так це точно не робить нас гіршими.
З колегою Ноемі Лакатош
— Ви — наймолодша ромська жінка, яка в 20 років виступила в ООН на форумі національних меншин. Що намагалися донести світові?
— Я думала про те, як донести думку, аби вона не звучала так, ніби я як правозахисниця даю рекомендації. Хотілося, щоб моє звернення торкнуло серця. Це було у 2018 році, і саме тоді стався нещасний випадок, коли 24-річний ром помер від рук правих радикалів в Україні. Я говорила, що світ має на це відреагувати і причетні до злочину повинні понести покарання згідно з законодавством України.
— Як світ, на вашу думку, реагує і сприймає ромські громади в Європі?
— Сьогодні можемо говорити про еволюцію і зміну думок у суспільстві. І саме цим ми займаємося в фонді «Назустріч діалогу». Намагаємося змінювати негативні думки щодо ромської спільноти в Польщі. І те, що ми робимо тут, поширюється і на інші країни.
Ми проводимо різноманітні інформаційні кампанії, співпрацюємо з відомими журналами. Те, що я є першою ромською дівчиною, яка з'явилася на обкладинці відомого польського журналу «Wysokie Obcasy», — крок вперед. Інші видання теж розповідали історії успішних ромських жінок. Таким чином ми поступово змінюємо усталені думки про ромів.
Також працюємо у галузі освіти. Даємо можливість ромських дітям навчатися без бар'єрів. Допомагаємо із працевлаштуванням. Співпрацюємо з бізнесом. Намагаємося зробити так, аби роми у Польщі були економічно незалежними, змогли інтегруватися і знайти стабільність. Для нас дуже важливо, аби вони почувалися тут у безпеці.
— Хто є членами вашої команди?
— Однією із співзасновниць нашого фонду є полька ромського походження — доктор Йоанна Талевич. Друга співзасновниця — доктор Малгоржата Колачек, яка має великий досвід роботи з ромською громадою. З 2012 року Йоанна і Малгоржата проводять різноманітні просвітницькі тренінги для поліції, журналістів, педагогів.
Після початку повномасштабної війни в Україні до Польщі приїхало дуже багато ромів. Європейська комісія ще у 2022 році згадувала, що близько 100 000 ромів виїхали з України за кордон. Ми зіткнулися з дискримінацією біженців ромського походження. Так, коли ми ходили по шелтерах (безкоштовне тимчасове житло, — Авт.), то бачили, що українці ромського походження відділені від інших біженців. Координатори притулків говорили, що таким чином намагались уникнути напруження. До того ж ми помітили, що для «світліших» українців були комфортніші умови — ліжка, крісла. Натомість там де були українці ромського походження, могло взагалі не бути нічого. Я бачила, як діти взимку спали на паперових картонках. От проти такого ми і боремося.
Олена Вайдалович під час виступу на Варшавській конференції з питань людського виміру, ОБСЄ
— Хто допомагає вашому фонду фінансово?
— Великий відсоток наших проєктів було фінансовано американським урядом. З рішенням адміністрації Трампа про заморожування фінансування програм з допомоги ми переживаємо дуже складний час. Що станеться, якщо нас не буде? Діти, яких ми підтримуємо, залишаться без додаткової допомоги; молодь, якою ми опікуємося, не матиме можливості розвивати свої захоплення; жінки, яких ми надихаємо, втратять надію на краще майбутнє; дорослі не отримають професійної підтримки; не буде чергової кампанії про ромську громаду; наші вимоги не дійдуть до відповідних міністерств і політиків. Сподіваємося, що завдяки небайдужим людям, спонсорам ми продовжимо нашу правозахисну діяльність, яку ведемо вже 13 років.
«Чимало ромів мають успішну кар’єру в міжнародних організаціях»
— Якої допомоги потребують зараз ромські біженці у Польщі? З якими проблемами до вас звертаються?
Сьогодні ми зосереджені на інтеграції ромських біженців з України, які залишилися у Польщі і хочуть інтегруватися у суспільство, а також допомагаємо польській і румунській ромській спільнотам в Польщі. Насамперед, з освітою, працевлаштуванням, вирішенням юридичних питань, надаємо психологічну допомогу і т.д. Також співпрацюємо з місцевою владою та урядом, лобіюємо і на міжнародному рівні. Ми прагнемо щоб політики, дипломати враховували потреби ромської спільноти.
Роми з України — це такі ж українці, які хочуть найкращого для себе
Вони розуміють, що для того, щоб мати успіх в житті, потрібні освіта й робота. Єдине — не завжди є можливість отримати цю освіту. Наприклад, були випадки, коли нам відмовляли у реєстрації ромських дітей до школи. Говорили, що немає місць. Звісно, ми не можемо стверджувати, правда це чи ні. Але якщо ромську дитину не хочуть приймати до школи, ми не залишаємо це як приватну проблему родини.
Спілкуємось з адміністрацією школи, пояснюємо законодавчі норми, шукаємо розуміння, підключаємо за потреби юристів і освітні інстанції.
Щодо працевлаштування, то тут теж є проблеми. Ромів беруть на роботу, але з перепонами. Також їм дуже непросто орендувати житло. Якось ми допомагали одній родині. Ромська жінка працювала в міжнародній організації.
Поки ми домовлялися про оренду телефоном — все було добре. Коли ж приходили на зустріч — отримували відмову. І так впродовж чотирьох місяців. Деякі роми не зізнаються, ким вони є, бо бояться отакої дискримінації
Якщо родині не здають житло лише через її етнічне походження — допомагаємо юридично, розмовляємо з власником житла, іноді звертаємо увагу суспільства через медіа. Але завжди намагаємось це робити через діалог, а не конфронтацію. Бо тільки так можна щось змінити на глибинному рівні й надовго.
Роми, які знайшли прихисток від повномасштабної війни в Польщі
— Хто ті люди, яким ви допомагаєте?
— На початку повномасштабної війни був дуже великий наплив біженців. Розкажу одну історію. Була жінка, у якої в Україні померла донька, залишивши багато онуків. На її руках лишилося восьмеро дітей, до того ж одна дитина — неповносправна. Ми побачили, що ця жінка дуже добре знаходить спільну мову з іншими ромами, яким ми допомагали в шелтерах. І запропонували їй роботу. І ось вже майже три роки вона працює з нами. І це — непоодинокі випадки, коли наші підопічні стають колегами.
Часто люди приїжджали без жодних документів. Втратили під час втечі від бомбардувань або загубили у поспіху. Їхній статус було непросто легалізувати. Вони були налякані, не знали, чи буде в них завтра щось поїсти і де переночувати. Ми допомагали.
Порівнюючи цих людей три роки тому і зараз, я бачу величезну різницю. Зараз вони інтегровані в суспільство, розмовляють польською, більшість працевлаштована. І я дуже з цього тішуся.
— Знаю, що ви отримуєте чимало повідомлень від ромських дівчат. Про що вони пишуть?
— Про свої бажання й мрії.Вони хочуть будувати кар'єру, вступити до університетів, прагнуть зрозуміти, в чому себе знайти. Але мені пишуть й молоді хлопці. Мій племінник колись говорив, що для нього дуже важливо мати співрозмовника, наставника. Мабуть, і їм також.
Століттями ромська спільнота була ізольованою, боялася зовнішньої дискримінації та переслідувань, але нас це не зламало. Молодь зараз більш відкрита. Чимало ромів мають успішну кар’єру. Працюють в Європейській комісії, Раді Європи, ОБСЄ, ООН, співпрацюють з урядом, є чудовими спеціалістами, вченими, вчителями і лікарями. Вони освічені, знають іноземні мови. Дивлячись на це, я вірю в позитивне майбутнє для ромського покоління.
Росія в ході широкомасштабного вторгнення в Україну неодноразово вдавалася до ядерного шантажу, який набув якісно інших форм порівняно з періодом холодної війни. Починаючи з осені 2022 року, у Москві неодноразово й безпідставно говорили про прагнення офіційного Києва використати «брудну бомбу». Два роки тому, 25 березня 2023 року, Путін оголосив про розміщення на території Білорусі тактичної ядерної зброї. Попри оцінки аналітиків про прагнення принизити цим кроком білорусів у День Волі, логіка Кремля, як видається, була іншою. Рішення Путіна було пов’язане з видачею Міжнародним кримінальним судом ордеру на його арешт за співучасть у викраденні українських дітей. Тому кремлівський щур радо показав ядерний кийок. Ці дії суттєво десакралізували фактор ядерної зброї як інструменту стримування, і низка країн Заходу продемонструвала у відповідь, що в цю гру цілком можна грати вдвох.
Хоча достеменно підтверджених даних про наявність російських тактичних ядерних боєголовок у Білорусі немає, президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю Financial Times висловив впевненість у її наявності на території Білорусі. Це означає, що фактор психологічного тиску Кремлем використовується достатньо успішно. Польща і країни Балтії відчули себе у ядерних лещатах, адже дивізіони «Іскандерів» (можливих носіїв ядерних боєголовок) розміщені також у Калінінградській області.
Анджей Дуда обговорював перспективи розміщення американської ядерної зброї в Польщі з Кітом Келлогом під час візиту останнього до Варшави у лютому 2025 року. Щоправда, апаратна вага колишнього радника Трампа зараз суттєво зменшилася. Тож орієнтуватися маємо на позицію віцепрезидента США Джей Ді Венса, який у березні заявив, що був би шокований, якби Дональд Трамп вирішив перемістити ядерну зброю далі на схід Європи. Тобто на територію країн, які стали членами НАТО наприкінці 90-х років ХХ століття й у яких Кремль у грудні 2021 року вимагав демонтувати військову інфраструктуру.
Президент Польщі Анджей Дуда і спеціальний представник президента США з питань України та Росії Джозеф Кіт Келлог у Варшаві, 8.02.2025. Фото: Wojciech Olkusnik/East News
Нагадаю, у межах програми НАТО Nuclear Sharing Бельгія, Нідерланди, Італія, Німеччина й Туреччина з 2009 року розмістили на власній території американську ядерну зброю. Всі ці країни стали членами НАТО в роки холодної війни, тоді як на членів Євроатлантичного клубу пострадянського призову подібна практика поки що не поширюється.
Про прагнення Польщі долучитися до програми Nuclear Sharing у червні 2023 року заявив тодішній прем’єр Матеуш Моравецький. Можна припустити, що ця заява була частиною передвиборчої риторики партії «Право і справедливість», але про аналогічні прагнення вів переговори з адміністрацією Джо Байдена і Анджей Дуда. До того ж доволі активно, — викликавши у квітні 2024 року коментар польського МЗС про необхідність проконсультуватися з урядом у цьому питанні. Уряд на той час вже очолював Дональд Туск. Польща має на своїй території інфраструктуру зберігання ядерної зброї ще з часів перебування у Варшавському договорі, і сьогодні її долучення до ядерного клубу, нехай у пасивний спосіб, могло б посилити її політичні позиції в Європі.
Разом з тим геополітична ситуація стрімко змінюється. Дональд Трамп зумів знайти лише 10 хвилин для спілкування з Анджеєм Дудою, який побував у США на Конференції консервативних політичних дій. А вже в березні 2025 року про готовність розгорнути французьку «ядерну парасольку» над країнами Європейського Союзу Дональд Туск заявив, що Польща була б у більшій безпеці в разі реалізації планів Макрона. Політично контакти Туска й Макрона виглядають більш перспективними за можливість ефективного діалогу адміністрації Трампа з майбутнім новим польським президентом, ім’я якого ми дізнаємося вже влітку 2025 року.
З 2020 року фінансується Польська ядерна програма, яка має завершитися побудовою у 30-х роках ХХІ століття польської АЕС. Поки це у планах, проте активізація дискусії навколо використання ядерної зброї безумовно може прискорити цей процес. Україна у цьому питанні може виступити партнером Польщі, адже у нашій державі чимало фахівців-ядерників і тих, хто пам’ятає гіркий досвід прощання з ядерним арсеналом. Логічним наслідком взаємодії Києва і Варшави могла б стати спільна реалізація ракетної програми, адже без засобів доставки значення ядерної боєголовки суттєво зменшується.
Ядерна зброя на тлі російсько-української війни й ітерацій команди Трампа з величезною амплітудою втрачає свій статус «зброї обраних», натомість перетворюється на інструмент реалізації амбіцій. Відверто кажучи, буде дивно, якщо Польща залишиться осторонь прагнень здобути ядерний арсенал і поставити його на службу своєму захисту та збільшенню геополітичної ваги в Європі. Сьогодні єдиним формальним стримуючим фактором залишається Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, вага якого зменшується на очах
Варіанти, куди віддати старі одяг і взуття в Польщі:
1. Залишити в контейнері благодійності
Кожен бачив в Польщі Pojemniki na odzież używaną.
Вони належать Червоному Хресту і є у всіх 16 воєводствах країни. Тут можна залишити речі у будь-якому стані, бо частина речей йде на переробку, а частину продають або роздають тим, хто їх потребує. Кошти з продажу зібраних речей також йдуть на підтримку проєктів допомоги нужденним.
Спочатку всі речі відправляють до сортувального цеху. Кращий одяг, який ще придатний для використання, зазвичай прямує на продаж у Second Hand або йде безпосередньо нужденним. Зазвичай близько 70% речей, що залишають в контейнерах Червоного Хреста, йдуть на переробку і на підходять для подальшого використовування. Але навіть за переробку таких старих речей благодійники отримують кошти, які направляють на допомогу дітям з бідних сімей, реалізацію різних освітніх проєктів, підтримку хворих або проведення заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги. Тож в будь-якому випадку ваші старі речі принесуть користь.
Крім контейнерів Червоного Хреста, в Польщі є і зелені контейнери фонду «Mam Marzenia». Одяг, що ви залишаєте там, йде на продаж, а гроші благодійники спрямовують на здійснення мрій важкохворих дітей.
На благодійних контейнерах зазвичай є контактні дані, щоб ви могли перевірити інформацію на сайті або повідомити, якщо контецнер заповнений, забруднений або пошкоджений. Всю інформацію про переробку одягу, а також адреси контейнерів від Червоного Хреста можна знайти тут.
Звертаємо увагу, що в Польщі також зустрічаються контейнери для збору речей без жодних маркувань. Зазвичай їх встановлюють місцеві або представники житлового кооперативу, одяг в гарному стані розбирають чи пускають на продаж, а ось зіпсовані старі речі викидають на смітник або спалюють. На переробку їх не віддають. Це не дуже хороший спосіб позбутися старих речей, бо він шкодить навколишньому середовищу, тож краще залишати одяг і текстиль в контейнерах крупних благодійних організацій. Також не забувайте випрати одяг або текстиль перед тим, як покласти в контейнер. Речі можуть бути старими, але обовʼязково мають бути чистими.
Це нові контейнери для речей, але не на вулиці. Вимоги до речей тут більш суворі і залишати можна лише те, що ще підійде для подальшого використання. Приймають білизну, одяг, взуття. Компанія з 2018 року займається благодійним продажем одягу.
Адреси пунктів: Варшава: Westfield Arkadia Гдиня: Centrum Nauki Experyment, Aleja Zwycięstwa 96/98 Вроцлав: na osiedlu Olimpia Port przy ul. Marco Polo Краков: ТЦ Bonarka на ul. Henryka Kamieńskiego 11
3. Пункти збору старого текстилю та брудних ганчірок
З 1 січня 2025 року в Польщі людей зобов'язують сортувати текстиль як окрему категорію відходів. Це повʼязано с тим, що викидання таких відходів разом з побутовим сміттям шкодить навколишньому середовищу. Окремих баків для сміття ще немає, але вже скоро можна буде отримати штраф. Тому потрібно вчитися розділяти текстиль, який піде на переробку, і той, що ще придатний для використання.
Куди віддавати на переробку?
Приймають таке сміття в Пунктах селективного збору комунальних відходів PSZOK (punkty selektywnego zbierannia odpadów komunalnych). Знайти потрібну адресу можна в Google, вписавши PSZOK + місто.
У Варшаві є 4 пункти PSZOK:
• на вулиці Płytowa 1 (район Бялоленка), телефон: 22 811 08 53, сайт: partner-apelski.pl • на вулиці Zawodzie 1 (район Вилянув), телефон: 22 185 52 51, сайт: lekaro.pl • на вулиці Tatarska 2/4 (район Воля), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl • на вулиці Kampinoska 1 (район Беляни), телефон: 22 39 10 100, сайт: mpo.com.pl
Всі пункти працюють з понеділка по пʼятницю з 11:00 до 19:00, а в суботу з 9:00 до 17:00.
Тут також можна залишати і нормальний одяг, але його потрібно сортувати окремо.
Минулоріч до PSZOK у Варшаві було передано понад 124 тонни текстилю. Старі куртки, светри, рушники й інші текстильні вироби будуть використані для виробництва нової сировини. Це можуть бути, наприклад, матеріали для на утеплення, а бавовна піде на виробництво паперу. Навіть найстаріший текстиль може бути використаний для виробництва альтернативного палива.
Тут можна не тільки віддати, але й безкоштовно відремонтувати старі речі чи продати їх на благодійному базарі.
А ось ще куди можна віддати старі речі:
• @dajherbate — приймають чоловічий одяг, можна надіслати через поштамат. Допомагають безхатченкам; • @santegidio_pl — приймають чоловічий одяг, з жіночого одягу можна віддати тільки куртки, толстовки, спортивні костюми та взуття без підборів.
10 ідей, куди піти в Катовіце та околицях з дітьми
1. Парк розваг "Легендія", Хожув
(Legendia, aleja Atrakcji 1, Chorzow)
Місце, куди варто йти на цілий день: дуже багато локацій, гойдалок і розваг. Але врахуйте, що квиток в касі коштує дорожче, ніж при замовленні онлайн, а придбання родинного принесе вам знижки. Для порівняння одноденний квиток на 1 особу коштує 159 злотих, на родину з 3 людей — 198,50, онлайн — 172,50, також є пішохідні квитки за 39 злотих, коли можна гуляти територією без катання на гойдалках.
Парк розваг "Легендія", Хожув, Фейсбук парка
2. Сілезький зоопарк, Хожув
(Śląski Ogród Zoologiczny, Generała Jerzego Ziętka 7, Chorzów)
Зоологічний сад у Хожуві був заснований у 1958 році і відразу став одним з найпопулярніших зоопарків у Польщі.
3. Верхньосілезький етнографічний парк (Muzeum "Górnośląski Park Etnograficzny w Chorzowie, Parkowa 25, Chorzów)
У музеї під відкритим небом можна побачити, як жили представники різних регіонів Сілезького воєводства. Частину будівель реконструйовано. Також зустрінете сільськогосподарських тварин.
Верхньосілезький етнографічний парк, Фейсбук парку
4. Канатна дорога Елка, Хожув (Kolejka linowa „Elka”, Promenada Gen Ziętka 2, Chorzów)
Тривалий час мешканці з різних куточків країни приїздили до Хожува сім’ями, щоб покататися на єдиній у країні канатній дорозі. У вересні 2013 року, після 7-річної перерви, Елка була перезапущена. Маршрут довжиною 2200 м такий самий, як той, яким ходила стара Елка, на ділянці від Сілезького стадіону до «Легендії» Сілезького парку розваг.
У колишньому Порцеляновому заводі в Катовіце створено місце для розваг. Відвідувачі цього місця перенесуться у дитинство й до культового роману Яна Бжехви «Akademia Pana Kleksa». Казка містера Клекса розрахована на дітей 5-12 років.
Казка Пана Клякси. Фото Фейсбук сторінка музею
6. Американський парк розваг "Twinpigs" (Western City Twinpigs, Katowicka 24, Żory)
Понад 10 гектарів парку розділено на тематичні зони. Відкривати Америку ви почнете з входу, де пришвартувався легендарний корабель Христофора Колумба. Далі гавайський пляж, космічна станція та мексиканська фазенда. Над міні-зоопарком розташований один із двох мотузкових парків, а поряд із ним – зона каруселей та багатовимірних кінотеатрів.
7. Funzeum, музей кольору та світла, де наука зустрілася з розвагами (Pszczyńska, 315 (ТЦ "Європа центральна"), Gliwice)
Це сучасний музей, дуже інстаграмний, але водночас повчальний. Складається з кількох залів: частина з них оформлена неоновими фарбами, частина — це величезні ігрові зоні, наприклад, з різнокольоровими кульками.
Funzeum, музей кольору та світа. Фото Фейсбук сторінка музею
8. Kolejkowo, найбільша модель залізниці в Польщі ((Pszczyńska, 315 (ТЦ "Європа центральна"), Gliwice)
Тут можна помилуватися мініатюрами автентичних сілезьких будівель, наприклад, залізничного вокзалу в Ґлівіце. Можна побачити, як виглядає життя на селі, взяти участь у рятувальній операції, зіграти різні ролі: купця, лісника, циркача, механіка.
9. Парк розваг «Джампсіті» (Jumpcity, ul. Tadeusza Kościuszki 227, Katowice)
На 3000 м2 втілюють мрії про політ і доводять, що боротися з гравітацією можливо. Подушка для стрибків, надувний парк розваг площею 400 м2, зона скелелазіння із самозахистом, обертовий доджбол «Нокаут», акробатичні доріжки, батути з кошиками для відпрацювання данків, гладіаторська зона та спеціальна зона для діти — та багато іншого цікавого.
10. Будинок для папуг, Катовіце (Papugarnia Carmen, Obroki 77, Katowice)
Хочете відчути себе у тропічному лісі? Відвідайте місце, де на площі 700 квадратних метрів проживає понад 100 різнокольорових птахів.
Будинок для папуг, Катовіце. Фото Фейсбук будинку
10 ідей, куди піти в Катовіце, щоб відчути дух міста
1. Сілезький центр свободи і солідарності (Śląskie Centrum Wolności i Solidarności, Pola 38, Katowice)
Знаходиться в будівлі колишнього складу спецодягу, що є частиною комплексу шахти «Вуєк». Там відбулися трагічні події 16 грудня 1981 року, коли страйк шахтарів був жорстоко пригнічений поліцією та військовими. Тоді загинуло 8 людей, багато були поранені та заарештовані. Музей дуже інтерактивний.
2. Нікішовець (Nikiszowiec)
Робітничий район на околицях міста збудували на початку минулого століття для людей, що працювали в навколишніх шахтах. Там звели кам’яниці з червоної цегли, які створили особливу колористичну композицію міста.
Нікішовець, фото Галини Халимоник
3. Гішовець (Giszowiec)
Ще одне мальовниче поселення, закладене в 1907-1910 роках для робітників вугільної шахти «Гіше». Сюди варто приїхати, щоб подивитися на архітектуру робітничих котеджів, побудованих за зразком старої верхньосілезької дачі.
4. Порцеляновий завод (Porcelanowa 23, Katowice)
Комплекс будівель колишнього промислового заводу (фарфоровий завод Гіше) має надзвичайно цікаву архітектуру, яка в поєднанні з сучасними елементами створює унікальне ціле. Багато компаній, художні галереї, ресторани та клуб мають свої штаб-квартири в цих будівлях. Влітку тут проходять концерти. Тут досі виготовляють порцеляну, яку можна придбати на місці.
Катовіце, фото Галини Халимоник
5. Музей історії Катовице (Pola 38, Katowice)
Музей знаходиться у будівлі 1908 року. Тут є кілька експозицій про те, як будувалося місто та про те, чим воно живе сьогодні. Більшість експонатів подарували мешканці міста. Відкриття музею історії Катовіце відбулося 21 серпня 1976 року. Особливою гордістю музею є колекція вишуканого порцелянового посуду.
6. Сілезький музей в Катовіцах (Muzeum Śląskie w Katowicach, Dobrowolskiego 1, Katowice)
Експозиції знаходяться під землею, а на поверхні встановлені скляні споруди, зроблені у формі куба. Вони служать входом до закладу, в якому можна дізнатися про життя і культуру місцевих жителів. Знаходиться музей на місці шахти, яка була відкрита в 30-х роках XIX століття і пропрацювала до кінця минулого століття. На її території змогли добути понад 120 млн тонн корисних копалин.
7. Копальня Гуїдо, Забже (Kopalnia Guido, 3 Maja 93, Zabrze)
Копальня була збудована в 1855 році графом Гуїдо Генцкель вон Доннерсмарском і від його імені дістала свою назву. У 1960-х роках вона перетворилася на Експериментальну копальню кам’яного вугілля «М-300», а в 1982 році стала частиною Музею кам’яновугільного виробництва. Відвідувачі відправляються в підземну подорож стайнями, каплицями і навіть справжніми вугільними стінами.
Копальня Гуїдо, Забже, фото з фейсбук сторінки музея
8. Станція Бібліотека, Руда Шльонська (Stacja Biblioteka, Ruda Śląska)
Якщо ви в Польщі досить давно, то не могли не помітити, що тут дуже багато читають. Одна з найбільш відомих бібліотек Сілезії знаходиться на залізничному вокзалі, повз який ви неодноразово проїжджали - у приміщенні вокзалу на станції Руда Шльонська.
9. Кут трьох імператорів
Поблизу міста Мисловіце знаходиться точка перетину кордонів трьох великих імперій – Пруссії, Австрії та Росії. Саме тут стикалися кордони імперій у 1846 (ліквідація Краківської республіки) – 1915 (початок Першої світової війни). До початку Першої світової війни трикутник кордону був відомим і популярним місцем майже в усій Європі. За різними даними, з туристичною метою сюди приїжджало близько 4,5 тисяч осіб на тиждень, річкою ходили навіть круїзні пароплави.
10. Радіовежа в місті Глівіце
Вежа має висоту 111 метрів і повністю зроблена з дерева. Конструкція була зведена без використання жодного сталевого цвяха, а для з’єднання колод модрини було використано понад 16 000 латунних гвинтів. Наразі це також найвища дерев’яна споруда в Європі. А ще це місце, з якого почалася ІІ-га світова війна.
10 ідей, куди піти гуляти в Катовіце на природу
Хоча стереотипно Катовіце асоціюється з гірничодобувною промисловістю, Сілезія є третім найзеленішим місцем Польщі. Ліси займають 40% площі міста. Однак не лише лісами славиться цей край.
1. Долина Трьох ставів (Dolina Trzech Stawow)
Місцеві називають цю місцевість Sztauwajers (від німецького Stauweiher — загороджений ставок, що загороджує), — це лісова місцевість посеред Катовіце. Це частина Лісового парку в Катовіце. У Долині Трьох Ставків варто подивитися на скульптури, які були створені під час мистецького пленеру, організованого тут у 1980-х роках. Їх майже 30. Це місце також люблять рибалки. У ставках водяться лящ, короп, плотва, карась, окунь, щука.
2.Ченстохова, луки над Страдомцею (Częstochowa. Łąki nad Stradomką)
У Страдомці, яка є притокою річки Варта, плаває риба, гніздяться водоплавні птахи та з'являються бобри. Якщо вас приваблює тиша і дика природа, вам сюди.
3.Забже, Міський ботанічний сад (Zabrze. Miejski Ogród Botaniczny)
Ботанічний сад був відкритий для публіки в 1938 році. Паркова частина ботанічного саду містить близько 5000 екземплярів дерев та чагарників. У 2004 році закладений розарій, в якому росте 2500 кущів троянд 64 сортів. У теплицях представлені 5000 рослин з різних кліматичних зон всього світу.
Величезна вугільна електростанція в Рибнику потребувала охолодження енергоблоків. У результаті утворилося величезне водосховище довжиною сім кілометрів, що містило майже 22 мільйони кубометрів води! Це місце почали називати Рибницьке море. Тут регулярно проходять регати.
5.Битом, Міський парк ім. Ф. Кахла в Битомі (Park Miejski im. Franciszka Kachla)
Парк заклали у 1840 році, коли Губерт фон Тіле-Вінклер подарував спільноті Битома 330 акрів садибного лісу з алеєю та доріжками для прогулянок. Площа парку була розширена за рахунок пустиря колишньої каламінової шахти «Тереза» («Theresa») з метою ізоляції центру міста від діяльності кам’яновугільної шахти. В теплу пору року тут можна скористатися тенісними кортами, відкритим басейном. У літні місяці - покататися на водному велосипеді.
6. Погорія III, Домброва-Гурнича (Pogoria III - Dąbrowa Górnicza)
Озеро Погорія III — одне з чотирьох озер у Домброві-Гурнічі , які мають спільну назву — Погорія . Лагуна Погорія III є найпопулярнішою з них і найкраще підходить для туристів і відпочиваючих, хоча слід мати на увазі, що вона також є найпопулярнішою і, отже, найбільш багатолюдною. Тут ви знайдете красивий і великий піщаний пляж, зону для купання під охороною та вражаючий дерев'яний пірс , який освітлюється після настання темряви. На набережній є паби та дитячі майданчики.
Погорія III, Домброва-Гурнича, фото Галини Халимоник
7. Парк Ґрудек у Явожно, (Park Gródek, Jaworzno)
Він розташований у колишньому кар’єрі, це місце називають польськими Мальдівами чи Сілезькою Хорватією.
Парк Ґрудек у Явожно, фото з фейсбук-сторінки парку
Канатна дорога з прекрасними краєвидами. Шиндзельня (1028 м над рівнем моря), розташована в ландшафтному парку Бескид Сілезький, є однією з найпопулярніших вершин Бескидів і улюбленим напрямком для мандрівок сотень людей.
9. Демонстраційний заповідник європейських зубрів у Пщині (Pokazowa Zagroda Żubrów, Pszczyna)
Чи знаєте, що Сілезькі зубри врятували вид? Історія починається з 1865 року, коли на Пщину, що знаходиться неподалік від Катовіце, були завезені зубри з Біловезької пущі. Там вся дика популяція була знищена до 1919 року. З 42 тварин у 1919 році в 1929 році залишилося лише 7 зубрів. Вид відтворили саме у Пщині. Наразі там є чудовий виставковий вольєр, де можна побачити цих могутніх тварин.
10. Palmiarnia Miejska (ul. Aleksandra Fredry 6 (Park Fryderyka Chopina), Gliwice)
Вона була створена ще у XIX столітті, тут зібрані 3000 об'єктів флори та фауни. Є велика зала акваріуму.
Міська пальмарія у Глівіцах, фото з фесбук сторінки
Це лише невелика частина цікавих місць, які можна відвідати в Катовіце та його околицях за вихідні. Якщо ви любите подорожувати, то радимо 10 маловідомих місць для відпочинку в Польщі.
Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.
