Ексклюзив
20
хв

Економіст Олександр Савченко: «Реальні збитки від Росії становлять десь 700-750 мільярдів доларів»

«Якщо будуть малі податки, не буде великого числа дармоїдів та бюрократів, будуть повертатись не тільки ті, хто виїхав, а будуть намагатися заїжджати в Україну й громадяни інших країн», — Олександр Савченко

Катерина Трифоненко

Олександр Савченко: «Реальні збитки від Росії становлять десь 700-750 мільярдів доларів»Зруйнована будівля в Ізюмі. Харківщина, 6 квітня 2024 року. Фото: Alex Babenko/Associated Press/East News

No items found.

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістку допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Про строки отримання американської допомогу, доцільність бронювання за гроші, джерела фінансування оборони та відбудови, протести польських фермерів, ринок землі та повернення українців з-за кордону — про це Sestry поговорили з доктором економічних наук, професором Олександром Савченком. 

Доктор економічних наук, професор Олександр Савченко. Фото: приватний архів

Японія та Німеччина найбільше вкладаються в Україну

Катерина Трифоненко: В українському бюджеті дефіцит на десятки мільярдів доларів. Почасти витрати перекривають європейські партнери, втім досі не зрозуміло, коли і на яких умовах буде американська допомога. Відповідно, звідки уряду брати гроші — і на оборону, і на соцвиплати?

Олександр Савченко: Дійсно, поки що Сполучені Штати випадають. Вони мали би вкласти десять мільярдів доларів в бюджет для соціальних виплат, на заробітну плату всім державним чиновникам, а також вчителям і лікарям. Але на їхнє місце прийшла Японія з сумою приблизно одинадцять мільярдів доларів. І перші п'ять уже заходять в Україну. Європейський Союз хотів дати десять мільярдів, але дає більше. Ну, а решта коштів це — Міжнародний валютний фонд — на цей рік заплановано п'ять мільярдів. Світовий банк дав півтора мільярди і різні країни, хто скільки може, дає мільярд, півтора. І таким чином питання фінансування дефіциту бюджету цієї діри закрите

Володимир Зеленський і президент Світового банку Аджай Банга. США, 12 грудня 2023 року. Фото: ОПУ

Друга складова — це фінансування зброї, там є європейські гроші. П'ять мільярдів — це гроші Європейського Союзу, які мають іти на фінансування закупок зброї і боєприпасів для України. Плюс кожна країна теж визначається, скільки вона може передати. Найбільше дають північні країни Європи: Швеція, Данія, Норвегія. Йдеться про мільярд чи трошки більше. Абсолютний чемпіон зараз Німеччина. Цифра змінюється, але німці профінансують зброї і боєприпасів десь на рівні шести з половиною мільярдів євро. Фінансують й інші країни тільки менше — Франція десь в два рази менше за Німеччину, потім Польща. Але всі дають, хто що може.

Таким чином є лише одна проблема: якщо в американців ця зброя на складах і вони можуть дати прямо тут і зараз, то в європейців на складах майже нічого немає

Правда, французи знайшли велику кількість списаних бронемашин та іншої техніки, яка для них списана, а для нас це нова техніка. Будемо вірити, що американці все ж таки 9-12 квітня проголосують за пакет допомоги, але я очікую там складності. Якщо внесуть зміни у закон, який був проголосований в Сенаті, то його потім треба переробляти і знову направляти в Сенат, перш ніж він набуде чинності. Та в мене все ж таки відчуття, що до першого травня з Америки ми теж можемо отримати фінансування, вірніше зброю. А от щодо фінансування дефіциту бюджету від США, то, думаю, чи сума буде зменшена, чи вона буде оформлена як кредит.

Російський слід на протестах польських фермерів

Вже кілька місяців поспіль не припиняються акції польських фермерів і блокада українського кордону. Яка причина таких запеклих протестів і скільки вони ще можуть тривати?   

Є декілька причин. На перше місце я ставлю активність російської розвідки і фінансування ними цих процесів. Вони просто підкуповують лідерів профспілок, лідерів партійних осередків і переслідують два типи інтересів. Перше — нашкодити Україні, а друге — прокласти шлях на європейський ринок своїм сільськогосподарським продуктами. Ми тут прямі конкуренти: чим менше ми продаємо, тим більше вони продають — і в такий спосіб фінансують війну. Російський слід тут очевидний. Але є й інші причини. Є рішення Європейського Союзу, які роблять дорожчим процес виробництва сільгосппродукції для польських фермерів. Нові стандарти стосуються добрив, вони мають бути дуже дорогими. Польські фермери протестують проти цього.

Польські фермери перекрили рух транспорту. Любуське воєводство, 20 лютого 2024 року. Фото: Shutterstock

Також вони не хочуть, щоб українці мали право продавати у Польщі свої товари без мита, бо наші значно дешевше, а інколи й кращі за якістю. У сусідній країні продуктивність праці фермерських господарств дуже мала, тому що вони дуже дрібні. У нас же — масштабні, особливо зернові проєкти. Тому польські — неконкурентноздатні порівняно з українськими і дуже сильно програють. Є проблеми і з нашого боку — єЧерга на кордоні для водіїв, де за сто-двісті євро є можливість пройти без черги. Вони проти цього теж протестують. І останній момент: фермери — виборчий електорат партії ПіС, яка програла парламентські вибори. Зараз ідуть місцеві вибори. «Право і справедливість» підставляють Туска і його партію під удар. Це політична боротьба, соціальні процеси дуже складні, багатогранні. Я впевнений, що після того, як вибори закінчаться, а ми наведемо порядок з цими чергами, питання буде вирішене.

Найближчі 10 років — земля для українців

З 1-го січня 2024 в Україні відкрився ринок землі для юридичних осіб. Довкола цієї теми точилось і продовжується чимало дискусій. На вашу думку, відкритий земельний ринок під час війни це зрада чи перемога?

Це однозначно перемога. Чим більше приватної власності, чим більше земельних ділянок можуть купувати в першу чергу українці, тим вища продуктивність праці і багатства для України. Навіть в тій же лаптьовій Росії земля приватизована вже років 20-ть. У поляків теж приватна власність, але дрібні господарства. І бачите, до чого приводять дрібні господарства. Чим більші сільськогосподарські об'єднання — тим вища продуктивність праці, дешевша продукція, більший експорт.

Збір врожаю на Харківщині. Літо 2022 року. Фото: Shutterstock

В Європі історично склались дрібні господарства. Велика французька революція була за приватну власність, за землю. У нас про це мало кажуть. У результаті цієї революції селянство отримало один-два гектари, за сто років збільшили їх у два рази, потім за сто років ще у два рази, але це все дрібнота і тому воно все збиткове. І полякам держава за кожен гектар тисячу доларів дає. Вони більше чекають дотацій, ніж продукції. У нас господарство під шаленим тиском, але воно суперприбуткове. Я б пропонував, щоб після закінчення війни тільки українці мали право купувати землю з подальшим правом перепродавати її в країни, які вважаються дружніми. Земля має великий потенціал до зростання, а в нас вона найдешевша у світі, якщо не брати країни Африки. І тому тут право першої ночі має бути за українцями, а вже через 5-10 років хай перепродують і отримують надприбутки.

Забагато бажаючих бути в ЗСУ, але подалі від фронту

Питання, що регулярно виникає в публічному обговоренні — бронь від армії за гроші. До законопроєкту про мобілізацію ця норма наче не увійшла, але в комітеті з економічного розвитку 1 квітня презентували фінансову модель бронювання. На вашу думку, чи варто йти цим шляхом? 

Є два моменти дуже важливих для вирішення проблеми дефіциту людей на фронті, на передовій. У нас бажаючих бути в Збройних силах — чим подалі від фронту — дуже багато, бо і зарплати нормальні, і таке інше. Два десятки професійних рекрутингових компаній можуть вирішити цю проблему. У кожному суспільстві завжди є один-два проценти людей, які вміють, хочуть і будуть вбивати. То краще хай вони вбивають рашистів. Якщо їм зробити комфортні умови, можна вирішити проблему не на 100 відсотків, але на 50-60 — за рахунок людей, які добровільно підуть це робити. Крім того, ще й гроші великі за це отримуватимуть. Це перше. Друге — щодо бронювання.

Я категорично проти того, щоб це вирішували директори, бо всі державні підприємства будуть це робити за рахунок держави

Я виступаю за те, що будь-яка людина, яка може внести велику суму грошей — мільйон гривень мінімум — могла б отримати відтермінування від мобілізації на один рік. Я рахую від того, скільки платять солдатам на передовій за рік. Можна внести таку суму — і рекрутингові компанії зможуть знайти людину, яка без примусу піде у військо. І це будуть набагато кращі військові, ніж ми візьмемо якогось хілого айтішніка, який боїться власної тіні. Тобто не директор бронюватиме, а сама людина — вносить мільйон–мільйон двісті, щоб відтермінувати на один рік. Хоче ще один рік — вносить ще.

Заморожені російські кошти рано чи пізно будуть в руках України 

За оцінками Європейського інвестиційного банку, на відновлення України може знадобитись понад трильйон доларів, космічна сума, звідки брати такі кошти? 

Перше — Росія має компенсувати. Все, що ми зможемо забрати. Поки що можемо лише золотовалютні резерви через міжнародні суди. Потім можемо забирати надприбутки за рахунок спеціального механізму цін на нафту, газ, інший експорт. Можна зробити такий механізм, що фінансування відбуватиметься навіть без їхньої згоди. Стосовно відновлення, у мене такі розрахунки: якщо війна припиниться, нам треба десь 20 мільярдів доларів на рік для фінансування просто діри в бюджеті. Мінімум 20. 10 з них буде давати Європейський Союз, як він видає всім своїм членам. А решта, я думаю, буде йти через оці кошти, які ми будемо забирати у росіян. Плюс ще треба десь 10 мільярдів спочатку прямих інвестицій — це кошти приватних структур, і десь 10 мільярдів на рік для відновлення того, що зруйнували рашисти. Більше 20 мільярдів ми прийняти не зможемо, у нас недостатньо людей і техніки, щоб це використовувати. У майбутньому суми можуть подвоїтись.

Зараз, за моєю оцінкою, реальні збитки від Росії становлять десь 700-750 мільярдів доларів

У США та ЄС дуже багато розмов, що робити з замороженими російськими активами. Коли чекати реальних кроків?

Американці вже давно внесли зміни до законопроєкту щодо важливості направити ці кошти прямо зараз на потреби Збройних сил та на фінансування зброї. І для американців взагалі немає проблеми, бо вони робили так декілька разів в Ірані, в Іраку, у Венесуелі. Заморожували і потім передавали тому, кому потрібно. Я теж не розумію, чому американці тягнуть. Можливо, вони хочуть все ж таки цей закон про допомогу ухвалити, а потім розглядати, як додаткову можливість конфіскації активів. Стосовно європейців — там прийшли однозначно до думки, що будуть передавати доходи. Рішення ухвалене, конкретний механізм розробляють на наступний саміт лідерів, що буде через місяць. Йдеться десь про 3 мільярди на рік. Але добра новина, що хочуть направляти їх для закупівлі зброї. Це дуже важливо. Британці виступили з пропозицією, у них свої є заморожені активи в британських банках, щоб під них випустити цінні папери або видати кредит, де гарантією будуть виступати оці заморожені кошти, які рано чи пізно будуть в руках України. У мене таке передчуття, що до літа процес піде

В Україну прийдуть величезні інвестиції

Мільйони українців від початку повномасштабного вторгнення вимушено виїхали за кордон — це на додачу до трудових мігрантів, які поїхали ще раніше. Загалом йдеться про приблизно 9 мільйонів людей. Як їх повернути додому?

Перше — виграти цю війну. Досягти припинення вогню на вигідних для України умовах. Ніхто не каже, щоб відвоювати все до кордонів 91 року, але закінчити війну на вигідних для України кордонах. Далі — запропонувати ідеальну економічну модель для тих, хто тут працює, живе, відпочиває. Що це означає? Радикально знизити оподаткування, до нуля зменшити вплив корупціонерів і бюрократів. Якщо ми створимо такі економічні умови, будуть величезні інвестиції в країну. Дефіцит бюджету будуть покривати 20 мільярдів та інвестиційні кошти — теж десь 20 мільярдів доларів. Таким чином тут може бути найбільший в світі економічний бум. І якщо будуть малі податки, не буде великого числа дармоїдів, бюрократів і ідіотів, то будуть повертатись не тільки ті, хто виїхав, а будуть намагатися заїжджати сюди й громадяни інших країн. І ще англійська мова, це last but not the least (англійський вираз, що означає останній в переліку, але не останній за значенням. — Авт.). От економічне диво Сінгапуру.

Англійська мова — це найважливіша передумова для економічного буму, це відкриє шлях в Україну не біомасі з ворожої країни, а нормальним англомовним бізнесменам

Українці повернуться і ще будуть битися за місце під сонцем, але це сонце треба створити, бо у нас за 32 роки не виходило все це, на жаль. Але все можливо, одне диво зробили — зупинили рашистів, може й економічне диво вдасться зробити. Треба, щоб до влади прорвався хтось дуже розумний з командою реформаторів, як це було в Польщі, коли Бальцерович прийшов, чи в Чехії, коли Клаус прийшов, такі процеси були і в Чилі, і в Сінгапурі. Щось таке і нам потрібне, ми на це заслужили.        

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

No items found.
Р Е К Л А М А
Приєднуйтесь до розсилки
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.

Українська журналістка. Пише про міжнародні відносини

Підтримайте Sestry

Навіть маленький внесок у справжню журналістику допомагає зміцнити демократію. Долучайся, і разом ми розкажемо світу надихаючі історії людей, які боряться за свободу!

Субсидувати

Сполучені Штати не хочуть розпуску НАТО, але виходять з того, що це має бути союз, де кожен з партнерів несе свою ношу, заявив держсекретар США Марко Рубіо. З поверненням Дональда Трампа в Білий дім розбіжності між партнерами по обидва боки Атлантики лише поглиблюються. Черговий клин в трансатлантичну єдність, аж до ймовірного скасування червневого саміту НАТО, може вбити «мирна» угода Трампа. З документом ознайомились журналісти Reuters. З-поміж іншого там йдеться, що США визнають де-юре Крим частиною Росії і де-факто контроль РФ над окупованими частинами Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Окремим рядком Україні пропонується відмовитись від прагнень до вступу в НАТО.

Для європейців визнання анексії українського півострову є неприйнятним. «Крим і прагнення України до членства в НАТО — червоні лінії. Ми не можемо від них відмовитися», — цитує європейського високопосадовця Financial Times. Україна та ЄС передали американцям своє бачення мирного треку, яке за даними Reuters, принципово відрізняється від американських пропозицій. Нині, за оцінками європейських політиків та експертів, перед ЄС стоїть непросте завдання: наново згуртувати Європу заради її ж власної безпеки і запустити масштабне власне військове виробництво. Чи готові до цього всі європейські країни та чи є альтернатива НАТО?  Хто може стати союзником Європи в новій безпековій архітектур і яку роль в ній відіграватиме Україна? Чи може Трамп насправді залишити європейських союзників та чи реальні погрози Москви протестувати міцність Альянсу?     

НАТО і пріоритети Трампа

Політика США у взаємодії з Європою в питаннях безпеки може коливатися між двох сценаріїв, вважає науковий аналітик Інституту безпекових досліджень Європейського Союзу Джузеппе Спатафора (Giuseppe Spatafora). Перший можна умовно визначити як «око за око». Його суть полягає в тому, що США не планують остаточний вихід з Європи, але використовують його як інструмент для тиску, змушуючи союзників збільшити витрати на оборону — з особливим пріоритетом на закупівлі американської зброї. Слухняних союзників — підтримують, інших — карають. Це згодом призведе до повної двосторонньої структури оборонних відносин, каже Джузеппе Спатафора. Другий сценарій аналітик називає «Прощавай, Європо»: 

— У цьому варіанті США стратегічно відходять від Європи, зосереджуючись на інших регіонах. Військові сили та інфраструктура переміщуються на захист американської території або в Індо-Тихоокеанський регіон. США намагаються якнайшвидше вийти з регіональних конфліктів, зокрема війни в Україні, залишаючи її Європі. Пентагон переглядає закупівлі, орієнтуючись на морську війну в Тихому океані. Продаж зброї переорієнтовується на азійських союзників.

Такий вихід може тривати роками, хоча його можуть прискорити зовнішні кризи або бажання Трампа швидко здобути політичні очки

США вже переносять свій акцент на схід, про що Трамп говорить абсолютно відверто, зауважує міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.) Володимир Огризко. Оскільки азійський напрям для нього є принципово важливішим, ніж європейський, то й діє він відповідно: 

— Якщо мені Європа не цікава, то чого я буду тримати в Європі: а) війська і витрачати на це колосальні кошти; б) прикривати Європу, якщо вона не платить за свою безпеку; в) до того ж я вважаю, що європейці вже давно експлуатують Америку. З його точки зору крен на схід абсолютно логічний.

Однак найбільші ризики і для України, і для Європи в цілому, за словами Володимира Огризка, пов’язані з тим, що Трамп не бачить в Росії загрозу:

— Росія для нього є теоретично можливим союзником у боротьбі з тим самим Китаєм. Це глупство найвищого ґатунку, але тут ми не можемо влізти в його голову і сказати, що воно інакше. Тому очевидно, що в якійсь перспективі треба очікувати відходу США від Європи.

Чи означатиме це, що Трамп вийде з НАТО? Думаю — ні. Бо це, так чи інакше, це дуже важливий інструмент, аби щонайменше координувати якусь діяльність і не псувати відносини остаточно
Повітряно-космічні сили Франції підвищують готовність на авіабазі BA116 у регіоні Гранд-Ест. Фото: Christine Biau/SIPA/SIPA/East News

Не треба плутати те, що адміністрація Трампа говорить, з тим, що адміністрація Трампа насправді робить, адже часто є заяви, претензії, ультиматуми, які не перетворюються в реальність. І почасти це пов'язано з нестабільністю, притаманною високо персоналізованому режиму, який складається в деяких випадках з досить некомпетентних людей, наголошує старший консультант британського аналітичного центру Chatham House Кір Джайлз (Keir Giles). 

Він наводить приклад Канади, коли на кілька тижнів Трамп забув про цю тему, але днями повернувся до своїх претензій з новою силою. Відтак поки що всі американські посадовці залишаються на своїх місцях в структурах НАТО і американські військові також перебувають в Європі, але що станеться, коли адміністрація Трампа згадає про них, передбачити неможливо, як, власне, і решту дій Трампа, наголошує Кір Джайлз:

— Та ключове питання, чи вийдуть Сполучені Штати з НАТО, насправді не має значення, тому що жодній країні не потрібно виходити з Альянсу, щоб ця організація припинила своє існування. Якщо вони, наприклад, заблокують співпрацю за 5 статтею, то це може завдати значно більшої шкоди, ніж прямий вихід з Альянсу.

Безпекові загрози чи гра на публіку

Секретар Радбезу Росії Сергій Шойгу 24 квітня в інтерв’ю російським журналістам заявив про готовність застосувати ядерну зброю. Мовляв, Росія уважно стежить за військовими приготуваннями європейських країн. Він також нагадав про зміни, внесені торік до російської ядерної доктрини, які дозволяють застосувати ядерну зброю у випадку будь-якої агресії проти Росії або Білорусі.

Раніше, 15 квітня директор російської служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін звинуватив НАТО в нарощуванні військової активності біля кордонів Росії. Заразом звинуватив Польщу та країни Балтії в особливій агресивності і сказав, що вони будуть першими, хто постраждає в разі конфлікту Росії з НАТО.

Президент Польщі Анджей Дуда назвав погрози Наришкіна класичною дезінформацією, мовляв, все, що робить НАТО — це виключно відповідь на російську агресію.

А міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський під час виступу в сеймі 23 квітня заявив, що Росія розуміє лише мир через силу і порадив Москві краще управляти власною територією: «Замість того, щоб фантазувати, як знову завоювати Варшаву, потурбуйтеся про те, чи зможете ви втримати Хайшенвай» (так китайською називається Владивосток. — Авт.).

Сікорський під час виступу у Сеймі. Варшава, 23 квітня 2025 року. Фото: ANDRZEJ IWANCZUK/REPORTER

Заяви російських посадовців — типова російська політика шантажу, каже міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.) Володимир Огризко, яка, на превеликий жаль, спрацьовує:

— Тому що на Заході, як чорт ладана, бояться самого слова «ядерна зброя». А Росія, як ви бачите, нею розмахує і наліво, і направо, й офіційно, і неофіційно. І саме на цьому побудована вже, до речі, віками російська політика відносно Заходу: з залякуванням, брехнею і так далі. Поки що працює. Наша українська мета має полягати в тому, щоб пояснити європейським друзям, що Путін настільки хоче жити, що тема про війну з НАТО взагалі не стоїть на порядку денному.

Якщо він не може три роки захопити повністю дві українські області, то що говорити про те, що він може напасти на НАТО, на об'єднані сили, які б там зараз розібрані вони не були

Не піддаватися на шантаж і обман з боку Росії закликали Трампа й американський конгрес сім європейських країн — голови комітетів із закордонних справ парламентів країн Балтії, Франції, Чехії, Великої Британії та України 25 квітня оприлюднили спільну заяву, де підкреслили необхідність безкомпромісного захисту суверенітету й територіальної цілісності України. Дипломати також закликали пришвидшити процес вступу України до Європейського Союзу та НАТО і  конфіскувати заморожені російські активи на користь Києва.

«Ми не повинні повторювати помилок Мюнхена 1938 року. Переговори з військовим злочинцем Путіним є безглуздими: його головна мета — послабити і принизити нашого союзника, Сполучені Штати», — йдеться в заяві.

Україна очікує, що гарантії безпеки від США будуть такими сильними, як в Ізраїлю. Фото: ОПУ

Від Росії постійно йде фоновий шум і суть в тому, щоб визначити, коли він перетворюється на щось реальне. Існує багато спекуляцій щодо того, куди РФ може завдати наступного удару — чи то для того, щоб випробувати НАТО, чи то, щоб спробувати знищити НАТО, чи для прямої територіальної експансії. Багато уваги, звичайно, приділяється країнам, що безпосередньо межують з Росією. Але це не обов'язково можуть бути найпривабливіші цілі, міркує старший консультант британського аналітичного центру Chatham House Кір Джайлз: 

— Для Росії має сенс атакувати цю систему там, де її найслабше місце. Отже, якщо у вас є країна, яка визначила себе як співлідера так званої коаліції охочих як Велика Британія і якщо врешті-решт виглядає так, що вона може ввести війська в Україну, щоб спробувати підтримати український суверенітет, тоді ця країна стає мішенню для Росії. 

Альтернативні союзи і союзники

Американці в кінцевому рахунку вийдуть з Європи, питання лише в часі і алгоритмі дій — як вони це будуть робити, вважає директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара. До прикладу, досі відкрите стратегічне питання, чи вони знімуть, наприклад, свою ядерну парасольку з Європи:

— Другий момент, зрозуміло, що НАТО є наріжним каменем нинішньої системи безпеки. Якщо Сполучені Штати зменшують зобов'язання, це означає, що тоді треба переформатувати цю організацію під ті виклики, які є, але з ресурсами, які набагато обмеженіші в плані військ і в плані технологій.

США — це арсенал демократії, вони виробляють велику кількість високотехнічної зброї, плюс частково забезпечують інфраструктуру, командну, розвідувальну і технологічну підтримку НАТО. Відповідно, на те, щоб це замістити, потрібен час та інвестиції

Але в будь-якому разі, певен Олександр Хара, Україна має інтегрувати у себе стандарти НАТО, не відмовлятись від перспектив членства, а у випадку появи альтернативних безпекових союзів — посісти там своє місце.   

А втім, нині Україна потребує гарантій безпеки. У своїх «мирних» пропозиціях США ці зобов’язання покладають на країни Європи. Натомість Володимир Зеленський заявив, що Україна чекає від США потужних гарантій безпеки — як в Ізраїлю. Зі слів українського президента, присутність американського контингенту в Україні — не обов’язкова умова, але необхідні розвіддані та системи ППО, зокрема Patriot.

Ми бачимо перші непевні кроки, але, принаймні, публічно досі не було достатнього визнання нагальності пошуку стабільнішої і надійнішої альтернативи НАТО, зауважує старший консультант британського аналітичного центру Chatham House Кір Джайлз: 

— Фактично, деякі організації, які могли б слугувати ядром або прототипом такої організації, були значною мірою відкинуті. Ми чуємо багато розмов про так звану коаліцію охочих, але ж є Об'єднані експедиційні сили — очолювана Великою Британією група північноєвропейських країн, які однаково бачили безпеку і хотіли бути готовими діяти в часи, коли НАТО не здатне. Зараз якраз такі часи, але про цю організацію повністю забули.

Найбільші щорічні навчання НАТО Dynamic Mariner/Flotex25. Затока Кадіс, 28 березня 2025 року. Фото: AA/ABACA/Abaca/East News

Серед європейців переважає одна концептуальна прогалина, яка, на думку Кіра Джайлза, дуже стримує європейське мислення про нове безпекове середовище:

— Йдеться про те, яким чином за цих обставин Україна буде постачальником безпеки, а не споживачем безпеки. Адже Україна — одна з найважливіших, найсильніших і найрозвиненіших країн і армій, коли йдеться про утримання лінії фронту проти Росії.

Тож безпекові альтернативи НАТО можливі, але це вимагає більшої демонстрації лідерства з боку тих країн, які розуміють, наскільки серйозним і нагальним є цей виклик. Однак, продовжує Кір Джайлз, ми бачимо, що європейські лідери поки шукають рішення, які не визнають цю реальність:  

— Як швидко Європа може бути готова — потрібно багато часу, щоб скасувати 30 років руйнування власного військового потенціалу. Ми бачимо значні інвестиції в оборону,наприклад, в таких країнах як Польща, та на захід від Варшави — у Західній Європі все ще існує заперечення, що означає, що ці важливі інвестиції досі навіть не обговорюються публічно.

А між тим збільшення витрат на оборону, безумовно, має бути зараз серед пріоритетів Європи, вважає науковий аналітик Інституту безпекових досліджень Європейського Союзу Джузеппе Спатафора. Брюссель має допомогти державам-членам, наприклад, через спеціальні фінансові інструменти або спільні позики. Це покаже США рішучість Європи, а також дозволить самостійно підтримувати Україну:

— Друге, ЄС має інвестувати у стратегічні можливості — критичні для автономного воєнного потенціалу: авіаперевезення, розвідку, ППО і так далі. А також мають бути ресурси для ведення війни — від артилерії до великих армій.

Без цього стримування Росії без США буде неможливим

Проєкт співфінансується за рахунок коштів Польсько-Американського Фонду Свободи у рамках програми «Підтримай Україну», реалізованої Фондом «Освіта для демократії»

20
хв

Трансатлантичний розлам: чи зможе Європа створити нову систему безпеки без США

Катерина Трифоненко
екран, мобільний телефон, гучномовець

<frame>Більше знань, менше страху — це гасло нашого нового циклу публікацій. Адже безпека — це факти, перевірена інформація та обґрунтовані аргументи. Чим більше ми знаємо, тим краще підготуємося до майбутнього.<frame>

Усвідомлення того, що таке національна безпека і з чого вона складається, сьогодні є не привілеєм, а необхідністю. Але ще важливіше розуміти, що на багато її ключових сфер ми можемо впливати самі — як громадяни, мешканці, а також мігранти, які проживають у Польщі. Безпека — це не лише сфера держави, політиків і стратегів. Це наша спільна справа — повсякденна практика, заснована на знаннях, співпраці та відповідальності.

Основними напрямками національної безпеки є: військова безпека, безпека союзників, енергетична безпека, інформаційна безпека, економічна безпека, соціальна безпека, екологічна безпека.

На деякі з цих сфер впливають рішення, прийняті на державному чи міжнародному рівні. Але є й такі, на які ми можемо впливати — тут і зараз. І ми повинні робити це разом — незалежно від походження, мови чи історії. Тому що тільки тоді ми побудуємо суспільство, яке буде дійсно стійким до криз. Однією з таких ключових сфер сьогодні є інформаційна безпека — і вона стає першою лінією оборони в сучасному світі.

У XXI столітті війна не завжди починається з вибухів бомб. Іноді вона починається з посту в Facebook, зманіпульованого відео в TikTok або вирваного з контексту висловлювання, яке хтось кидає в інформаційний млин

Перш ніж впаде перша ракета, з'являються фейкові новини, перешіптування чуток і зростаюче відчуття, що «щось не так». У цифрову епоху знання стають нашим першим притулком, а інформаційна стійкість — новою формою цивільного захисту.

Дезінформація не знає кордонів, і її мета одна: розділити суспільство, посіяти недовіру та підірвати довіру до держави. Україна надто добре знає цей сценарій. Російській агресії передувала повномасштабна дезінформаційна кампанія — крок за кроком підривалися основи суспільної єдності. І, на жаль, ті ж самі методи сьогодні намагаються застосувати в Польщі.

Фото: Shutterstock

Українці перетворюються з героїв на цапів-відбувайлів? Неправдиві наративи б'ють по найслабших — а іноді й по тих, хто просто «новий» і досить помітний. Місяцями ми чуємо, що українці «не працюють», що вони «живуть на 800+», що вони «їздять на кращих машинах, ніж поляки» і що вони «псують ринок праці». 

Звучить знайомо? Так працює дезінформація — просто, емоційно, без фактів. А правда? Правда зовсім інша.

78% українців у Польщі або працюють, або активно шукають роботу. Це вищий показник участі в робочій силі, ніж серед багатьох груп польських громадян. Вони багато працюють — у логістиці, будівництві, громадському харчуванні, догляді. Скрізь, де поляки часто більше не хочуть працювати. Більше того — їхня присутність допомагає підтримувати темпи економічного зростання, які інакше сповільнилися б. Простіше кажучи, Польща потребує українців так само, як вони потребують безпечного місця для життя.

Гроші? Так. Але в один бік — до бюджету. Згідно зі звітом BGK «Вплив припливу мігрантів з України на польську економіку», опублікованим у березні 2025 року: з кожного злотого, виплаченого українцям у вигляді допомоги на рівні 800+, 5,4 злотих повертається до бюджету у вигляді податків і внесків. Ні, це не означає, що вони «віддають у п'ять разів більше», але це означає одне: вони віддають більше, ніж беруть. І це тверді цифри, а не думки з коментарів в інтернеті.

А ті розкішні автомобілі? Так, деякі українці приїжджали до Польщі на дорогих автомобілях. Тому що є люди з України, які володіють такими автомобілями, так само, як є поляки, які їздять на таких автомобілях.

Варто також поставити собі питання: якби у вас було 15 хвилин, щоб втекти з Києва чи Харкова під обстрілом, що б ви вибрали — автобус чи власне авто, якщо б воно у вас було? Це не розкіш. Це порятунок. Це єдине, що ти можеш забрати зі свого розбомбленого будинку

800+ для українців? Політичне страшило. У передвиборчій кампанії тема повернулася бумерангом — з твердженням, що «ми заберемо пільги в українців, а полякам залишиться більше». Проблема в тому, що це не лише популізм, але й натягування ковдри на очі. По-перше — незрозуміло, чи відбудуться якісь зміни. По-друге — навіть якщо вони будуть, то торкнуться маргіналів. Тому що переважна більшість українських сімей і так справляється самостійно і не потребує 800+.

А як щодо соціальних відносин? Ми спостерігаємо охолодження настроїв. Згідно з дослідженням, проведеним у листопаді 2024 року компанією Info Saliens, та звітом, опублікованим Центром Мєрошевського, одним із найпомітніших висновків є «значне зниження позитивних думок про Польщу та поляків. У 2022 році 83% українців мали добру думку про поляків, тоді як у листопаді 2024 року цей відсоток зменшився до 41%. Водночас зросла кількість тих, хто ставиться до них нейтрально, що свідчить про дедалі більш прагматичний характер відносин».

Але і для цього є причина: дезінформація, виснаження та відсутність чітких урядових наративів. Проте, ми не говоримо про конфлікт — ми говоримо про непорозуміння, яке можна виправити. Але тільки через діалог і факти.

У публічному просторі також неможливо оминути тему Волині — трагічної та болючої сторінки спільної історії, яка й сьогодні викликає сильні емоції. Саме ця рана найчастіше використовується як інструмент поділу. Лунають заяви, що українці «не хочуть віддавати тіла», що немає бажання співпрацювати, що пам'ять про злочин свідомо придушується.

Але треба чітко сказати: Волинь — це трагедія для обох народів. Це драматична сторінка історії, яка заслуговує на правду, пам'ять і гідність, а не на інструменталізацію та використання для розпалювання ворожнечі

Вшанування пам'яті жертв і повага до історичної правди є важливими. Але не менш важливо, щоб історія не стала зброєю в руках політичних наративів. Тому що ми не можемо повернути час назад. Ми можемо лише вирішити, що ми робимо з цією пам'яттю — і чи дозволяємо їй роз'єднувати нас у той час, коли ми найбільше потребуємо єдності.

Сьогодні ми стикаємося з новими викликами — війна, кризи, дезінформація, підрив основ безпеки. У такі часи історія має бути дороговказом, а не перешкодою. Ми повинні дивитися в майбутнє разом — поляки та українці.

Дезінформація — це зброя масового знищення. Потрібно сказати прямо — Польща не буде в безпеці, якщо не побудує систему опору інформаційним маніпуляціям. Медіаосвіта, вміння критично мислити, розпізнавати неправдиві джерела та свідомо користуватися ЗМІ — все це має бути настільки ж важливим, як знання місцезнаходження найближчого бомбосховища. Тому що достатньо однієї вправно поданої фейкової новини, щоб викликати паніку, розпалити обурення або заблокувати систему.

Познань, 24.08.2024 р. Марш з нагоди Дня Незалежності України. Фото: Lukasz Gdak/East News

І тут українці можуть зіграти величезну роль. Вони мають досвід боротьби з дезінформацією, вони знають інструменти, вони знають, як реагувати. В Україні місцеві лідери — вчителі, бібліотекарі, територіальна оборона, громадські організації — стали інформаційними «маяками», будуючи мережі довіри. У Польщі ми також можемо підтримувати і створювати таких лідерів. І це дуже нагальна справа.

Національна безпека сьогодні - це більше, ніж просто укриття і закони. Це про міжособистісні стосунки, соціальну довіру та інформаційну гігієну. І все починається з обізнаності. Якщо ми хочемо бути готовими до криз — ми повинні говорити про факти, а не про міфи. Про людей, а не про стереотипи. Про співпрацю, а не поділ.

Єдиний фронт —  безпечне суспільство. Українці не «гості» — вони частина нашого суспільства. І якщо ми зможемо разом з ними побудувати систему цивільного захисту, ми також зможемо разом захистити себе від атак, які приходять не з неба, а з інтернету.

Хто сіє страх, той пожинає кліки. Хто сіє знання — будує притулок. Інформаційна війна триває. І або ми навчимося вести її, або програємо ще до першого пострілу.

20
хв

Щоб розпочати війну, не потрібні бомби. Все, що вам потрібно, це вдалий фейк

Юлія Богуславська

Може вас зацікавити ...

Ексклюзив
20
хв

Ультраправі — лише прикриття. Ексрадник президента Румунії про те, як Кремль створює нові інструменти впливу на вибори в Європі

Ексклюзив
20
хв

Ексстратег НАТО Штефані Бабст: «Ми передбачили Донбас, Маріуполь і Чорне море — але нас не почули»

Ексклюзив
20
хв

Угода Трампа про надра: шанс чи пастка для України

Зверніться до редакторів

Ми тут, щоб слухати та співпрацювати з нашою громадою. Зверніться до наших редакторів, якщо у вас є якісь питання, пропозиції чи цікаві ідеї для статей.

Напишіть нам
Article in progress