By clicking "Accept all cookies", you agree to the storage of cookies on your device to improve site navigation, analyze site usage, and assist in our marketing efforts. Please review our Privacy Policy for more information.
Романтика просто неба: де у Варшаві знайти відкриті кінотеатри
У Варшаву приходить літо, а це означає, що починається час кінотеатрів просто неба. У столиці це вже стало доброю традицією: у різних районах міста заплановано численні кінопокази, більшість з яких розпочнеться з червня. Ловіть список постійних локацій
Even a small contribution to real journalism helps strengthen democracy. Join us, and together we will tell the world the inspiring stories of people fighting for freedom!
1. Chono Lulu Bistro & Bar: кіно та їжа в затишному ресторані
Адреса: ресторан знаходиться на території Parku Pięciu Sióstr, район Dworca Zachodniego
Щовівторка з травня по вересень тут можна подивитися хороші фільми під смачні закуски та напої з ресторану. Зручні шезлонги, багато зелені, гарний вибір фільмів та приємна атмосфера. Кінопоказ починається о 21:00, але у разі дощу сеанси скасовують. Зазвичай охочих подивитися фільм на вулиці багато, тож краще бронювати місця заздалегідь. Сам показ безкоштовний, ви сплачуєте лише за те, що замовляєте в ресторані.
2. Кіно по пʼятницям в Пясечно
Адреса: Skwer Kisiela, Piaseczno.
Кожну пʼятницю в сквері проходять кінопокази від Centrum kultury w Piasecznie. Великий екран, зручні лавки, тиша і свіже повітря. До речі, вже відомі перші фільми сезона 2025:
• Konklawe
• Jutro będzie nasze
• Wszystko wszędzie naraz
• Obsesja
• Anatomia upadku
• Bękart
• Mój pies Artur
• Perfect Days
А якщо ви хочете впливати на вибір фільмів, то слідкуйте за сторінкою Центра культури й беріть участь в голосуванні.
3. Кінопокази по пʼятницям і суботам на Влохах і Охоті
Це два сусідні райони Варшаві, де можна подивитися фільми в пʼятницю в Ogrody Kosmosu та в суботу в Park im. Marka Kotańskiego. Орієнтовно сеанс стартує в 21:00. В парку Щенсливицький кожну пʼятницю в 21:15 також організовують безкоштовні кінопокази.
4. Документальні та розважальні фільми на пляжі від Dzielnica Wisła
Фільми на пляжі. Тож беріть із собою покривало чи плед, попкорн і улюблений напій та їдьте на Przystań Warszawa. Тут можна зручно розміститися й дивитися водночас на воду й на великій екран. Декілька годин справжнього релаксу забезпечені.
5. Кіно і їжа в тусовочних локаціях Варшави
Кожне літо раз на тиждень подивитися фільми та смачно поїсти можна в двох найпопулярніших локаціях Варшави: Elektrownia Powiśle та Browary Warszawskie. Тут на фудкортах багатий вибір страв з різних кухонь світу, смачне крафтове пиво та велика молодіжна тусовка. Це історія не про камерність і тишу, але це весело й можна познайомитися з новими людьми.
6. Сеанси від Kinoteka: класика і найгарячіші премʼєри року
Адреса: Pl. Defilad, з боку аl. Jerozolimskich
З 3 червня в центрі Варшави розпочнеться сезон безкоштовних кінопоказів просто неба в межах проєкту «LOT Kino Letnie» від Kinoteka. Організатори обіцяють, що навіть найвибагливіші поціновувачі кінематографу будуть приємно вражені репертуаром. Кінопокази проходитимуть з 1 червня по 7 вересня, кожного вівторка, четверга й суботи після заходу сонця: в 21:30 в червні та липні та о 20:30 в серпні та вересні. Простір відкривається за дві години до показу, тож якщо хочете зайняти місця на шезлонгах, приходьте заздалегідь. Глядачам рекомендують брати із собою теплі пледи. У разі дощу показ переноситься в критий зал Кінотеки.
Журналістка, PR-спеціалістка. Мама маленького генія з аутизмом та засновниця клубу для мам «PAC-прекрасні зустрічі у Варшаві». Веде блог та ТГ-групу, де допомагає мамам особливих діток разом зі спеціалістами. Родом з Білорусі. В студентські роки приїхала на практику до Києва — і залишилася працювати в Україні. Працювала у щоденних виданнях «Газета по-київськи», «Вечірні вісті», «Сьогодні». Була автором статей для порталу оператора бізнес-процесів, де вела рубрику про інвестиційну привабливість України. Має досвід роботи smm-менеджером і маркетологом у девелоперській компанії. Вийшла заміж на телепроєкті «Давай одружимося», коли виконувала редакційне завдання. Любить людей та вважає, що історія кожного унікальна. Обожнює репортажі та живе спілкування.
R E K L A M A
Support Sestry
Nothing survives without words. Together, we carry voices that must be heard.
Які ступені інвалідності є в Польщі та на яких умовах людина з інвалідністю може працювати?
У Польщі є три ступені інвалідності, і з усіма можна офіційно працювати, якщо людина хоче. У такому випадку роботодавець має забезпечити адаптоване робоче місце, що буде відповідати фізичним потребам людини. А також за необхідності надати помічника, який буде контролювати робочий процес.
• Значний ступінь інвалідності (znaczny): люди, які мають значні фізичні або ментальні порушення можуть працювати тільки в захищених умовах. Зазвичай такі люди не можуть жити самостійно і потребують постійного супроводу. Наприклад, це особи з важкою формою ДЦП або аутизму. • Помірний ступінь інвалідності (umiarkowany): люди з такою формою потребують тимчасової або часткової допомоги інших людей. Наприклад, люди з порушенням зору або сліпі. • Легкий ступінь інвалідності (lekki): люди можуть виконувати роботу з деякими обмеженнями, але їх можна компенсувати за допомогою технічних засобів.
Щоб офіційно працевлаштуватися, людина з обмеженими можливостями і наявністю orzeczenie o niepełnosprawności має отримати медичну довідку, яка підтверджує, що робота на цій посаді їй підходить і не суперечить показанням, що містяться в медичних документах про інвалідність. Цю довідку можна отримати у медика ZUS.
Умови праці для людей з інвалідністю та компенсація для працедавця
Працедавець має дотримуватись певних норм, коли приймає на роботу людину з обмеженими можливостями, а саме:
• Робочий день людини з легким ступенем інвалідності не може перевищувати 8 годин на день та 40 годин на тиждень. Особа з інвалідністю середнього або тяжкого ступеня не може працювати понад 7 годин на день та 35 годин на тиждень. • Працівника з інвалідністю не можуть зобовʼязати працювати в нічний і понаднормовий час, якщо це не стосується вахтової роботи в охороні або людина має на це дозвіл від лікаря. • Співробітник з обмеженнями має право на додаткову 15-хвилинну перерву на роботі, що входить в робочий час. • Люди з тяжким або середнім ступенем інвалідності мають право на додаткову відпустку до 10 робочих днів. • Особи з важким або середнім ступенем інвалідності мають право на візит до лікаря в робочий час для проведення спеціалізованих оглядів, лікування або реабілітації. Також є опція відгулів для диспансеризації, що оплачуються.
Працедавець, який правильно оформлює людину з інвалідністю, може оформити щомісячну субсидію з Державного фонду реабілітації інвалідів (PFRON). Для цього працівник має стати на облік у цей фонд. Для того щоб отримувати субсидію від держави, працедавець має взяти на роботу людину з інвалідністю виключно на umowa o prace. Якщо людина працює за цивільно-правовими договорами, субсидія не виплачується. Також роботодавець її не отримає, якщо співробітник має легкий або середній ступінь інвалідності й отримує пенсію. Люди з важким ступенем інвалідності можуть отримувати пенсію, а підприємець субсидію на такого співробітника.
Розмір щомісячної субсидії залежить від багатьох факторів: кількість робочого часу, ступеня інвалідності та конкретного захворювання, тип фірми працедавця. Спеціальним компаніям для роботи людей з інвалідністю призначають вищі субсидії, ніж компаніям з відкритого ринку праці. Розмір допвиплати для працедавця може сягати 2 тисяч злотих.
Де шукати роботу людям з інвалідністю в Польщі?
Крім вакансій в інтернеті, можна звернутися до Urząd Pracy. Зазвичай ужонди праці зацікавлені в працевлаштуванні таких співробітників. Установи є в кожному воєводстві, можна також скористатися онлайн-сервісом, щоб призначити візит, поставити запитання або надіслати документи (ресторація за допомогою довіреного профілю).
Анна Гордійчук з Києва виховує 18-річного сина з інвалідністю, і ось хлопець знайшов собі першу роботу.
«Назар зараз навчається, але дуже хотів підробляти, тож ми шукали щось не на повний день. Приємно вразило, що ніхто на нього не дивився косо, коли син приїхав на співбесіду на кріслі колісному. Фактично відразу він влаштувався баристою в кавʼярню біля університету. Роботою та умовами ми цілком задоволені», — ділиться досвідом мама Анна і каже, що в інтернеті багато організацій пропонує роботу людям з обмеженими можливостями.
Звісно, з фізичними порушеннями знайти роботу легше, але й родинам людей з інтелектуальними порушеннями не варто впадати в відчай. Так, є чимало фізичної роботи, яку можуть виконувати люди з метальними порушеннями — під наглядом інших людей. Наприклад, знайомий хлопець з аутизмом з Отвоцьку виготовляє свічки й мило, інший займається сортуванням товарів, прибирає або бере роботу на дом. Варто запастися терпінням і відшукати своє місце.
Poland has submitted a film about Ukrainians, featuring Ukrainian actors, for the Oscars. The drama «Under the Volcano» by Polish director Damian Kocur explores the transformation of a family from tourists to refugees, due to the full-scale invasion. In this film, which premiered in September at the Toronto International Film Festival, Roman Lutskyi, a well-known actor for Polish audiences, starred. He is known for notable theatrical performances, such as «Hamlet» and «Forefathers' Eve (Dziady)» by Maja Kleczewska. Globally, he gained recognition through his lead role in «Reflection», the first Ukrainian film showcased at the Venice Film Festival. Lutskyi has walked the red carpet at this festival twice, and now, he has an Oscar submission.
Scene from the film «Under the Volcano»
«This is my third film about war without combat scenes»
- Damian Kocur once said that we Ukrainians live under a volcano that could erupt at any moment, - said Roman Lutskyi to Sestry. - Under the volcano refers to a neighbouring country, armed to the teeth. In 2014, this «volcano» awakened, and in 2022, it indeed erupted…
- Since «Reflection», you have become a serious dramatic actor. Sometimes, I do not recognise where that cheerful Oleshko Popovich from «The Stronghold» has gone. Your gaze especially has changed. You have also done a drama, «Honeymoon», about a couple's life under occupation, followed by «Under the Volcano» - and everywhere there is war.
- If you have noticed, «Under the Volcano» is already my third war film without combat scenes. People understand what war is like on the front line. But the war within Ukrainian families - Europeans do not see that.
With the onset of the great war, every family had to choose - to stay or to leave. This choice gave birth to numerous conflicts. Even in my family, we argued, deciding what to do next. War provokes micro-wars - within small family universes. It is not just about the combat scenes shown on television.
- And it is precisely about such a war that you tell in each of your films. You are not running on screen with a gun, but you reveal to the world the internal drama Ukrainians go through.
- Yes, this is not action, it is subtler, and that is interesting for me as an actor.
«The red carpets of Venice - a result of my selectivity as an actor». Photo by Vira Blanch
«The director did not want to cast me because of my… «actorly» beard»
- Tell us, how did you end up in the film «Under the Volcano» and why director Damian Kocur chose you for the leading male role?
- Oh, it was quite a story. Kocur, a Polish director, is not very familiar with the Ukrainian acting market, so he asked the casting director to gather a list of Ukrainian actors for him. I was on the list, but the director initially dismissed me. As I later learned, Damian said that Roman Lutskyi was too handsome, with that overly actorly beard, and he wanted regular, ordinary people.
I was unaware of this until a friend asked me to help her record a self-tape, also for Kocur - just to stand behind the camera and argue with her on screen, and we did it. Damian saw the footage and asked who was that person behind the camera arguing so convincingly - saying he wanted the guy behind the camera. I was invited for an interview, and based on that, I was cast in one of the main roles.
- Why did Poland choose to submit the film «Under the Volcano» for the Oscars? It is not about Poles, it is about Ukrainians, and Ukrainians perform in it.
- Perhaps they saw that this particular film is competitive on the international stage and could resonate more strongly than local stories in the context of current events.
It also advocates for Ukraine. We often hear that people are tired of Ukrainians and their war, but it turns out that not everyone feels that way. The world needs to be constantly reminded of this war, and we are grateful to Poland for doing that.
There is only one question: whom should Ukrainians root for at the Oscars now - the Ukrainian film «La Palisade» or the Polish «Under the Volcano»?
In general, this film is for export. We have lived through all of this and understand very well who the enemy is. Meanwhile, the world has not fully grasped the danger of this war. Some still doubt, trying to advocate for the enemy. It is a dangerous game - to wait and not take notice, thinking that Ukraine will protect everyone. The volcano’s effects could be felt by all.
Scene from the film «Under the Volcano»
- Your first film about war was «Reflection», before that, you had not acted in such films. Director Valentyn Vasyanovych plunged you into the horrors of war at its very beginning - in 2014. Captivity, torture, PTSD... How difficult was it to act in such a film?
- As an actor, it was an intriguing challenge. It was crucial that Valentyn Vasyanovych, a deep-thinking director, made this film. The subjects of Ukrainian captivity and PTSD are weighty, and it was important to depict them correctly without exaggeration.
Viewers may have felt uncomfortable watching this film, but we know that the tortures shown in the film are experiences that Ukrainians endure in real life. Since 2014, the «Isolation» prison in the DPR territory has been a terrifying place where our people have been tortured in various ways. The worst part was that the captives did not know if they would ever be released.
I played a military surgeon who ended up in this prison. Immersed in the filming process, I lived alone in an apartment and hardly went out. At that time, I watched many videos on the subject and read numerous books. I tried to come close to that heavy and unpleasant state and to remain in it. To avoid «jumping» into it only when in front of the camera and then coming out after the director called «cut».
Scene from the film «Reflection»
- Great actors, before playing a role, observe people similar to the characters they will portray. How do you prepare for roles - for instance, when playing a person with PTSD after captivity?
- I spoke at length with psychiatrists and with nurses in rehabilitation clinics.
Doctors told me how people walk after captivity - not straight, but curling up into a sort of «question mark», barely lifting their eyes from the ground
I used this technical detail about a captive’s physiology.
The film’s consultant, Stanislav Aseyev - a journalist and author of the book «The Bright Path. The Story of One Concentration Camp» - told me many things. He was a prisoner in the DPR’s «Isolation» concentration camp for 28 months and described in his book the horrors inflicted on captives there. For example, Aseyev explained in detail what a person feels when subjected to electric shock - I reproduced this in the scene where my character is tortured in this way. He described how the current passes through, which muscles contract, and whether it is possible to scream when the current goes from the ear to the hand, causing spasms in the vocal cords.
Scene from the film «Reflection»
- These are very frightening things, but Vasyanovych managed to turn this material into a work of art.
- Yes, everything in Valentyn’s work is very meticulous, dry and without excessive drama. If you noticed, there is no music in «Reflection» because it would only intensify an already terrifying picture.
- You attended the screening of «Reflection» in Venice. How did the European audience respond to the film?
- After the screening, there was prolonged applause. People said that we managed to convey the filth of war through artistic means. This story moved viewers, many people cried. I would add that this film should be watched on a big screen because viewing it on a phone or even a computer does not convey the full range of emotions.
«I learnt Polish from TV by ear»
- Whom would you refuse to portray in films today? Perhaps an evil muscovite?
- Listen, but who should play Muscovites? Should we invite actual Muscovites or what? Many Ukrainian actors are fluent in Russian.
This is a reality because we are a post-colonial country. Just as Lebanese people speak French fluently, or Indians speak English. One actor or another will play a Muscovite. We do not always play likeable characters, that is our lot as actors.
Personally, I do not refuse roles, but I do refuse certain material. If it is superficial or vulgar, flat, and uninteresting, then definitely no. But if the material is deep and relevant, then I would take it on, even if I had to play a villain. The structure of dialogues also matters to me.
- So you would play the role?
- No, because I do not speak Russian. I can talk, but I would have an accent, like representatives of Caucasian ethnic groups.
- Judging by your career, there seems to be a mutual affection between you and Poland. It all started with «Hamlet» in Poznan (2019), where you were invited for the lead role by the iconic Polish director Maja Kleczewska. How did this happen?
- Maja has been following Ukraine since 2013. Initially, she was concerned that our young people were dying on the Maidan, and then in the ATO. When she decided to stage her «Hamlet» at the Polish Theatre in Poznan, she thought it would be interesting if the main character returned not to Danish Elsinore from Wittenberg, but to Poland from Ukraine.
She searched a long time for the lead actor. I missed the initial audition dates, so I simply wrote to the director afterwards, and she arranged a meeting in Warsaw. After the premiere, Maja told me that I was the only one who gave her a satisfactory answer to the question of who Hamlet was.
I told her then that I understood Hamlet - he came to reclaim power because it was unjustly taken, and that is that. It is human, and there is no need to make a philosopher out of him
I also said that we should remember that in Shakespeare’s time, people came to watch this play because it was action-packed - there are so many corpses in the end. So there is no need to seek superhuman qualities or lofty ideals in Hamlet. Certainly, he is of a delicate soul, but above all, he is a human being. Maja and I discussed this for about four hours, she understood my stance on the character. And I was cast in the role.
In the role of Hamlet
- And, judging by the success of Kleczewska’s «Hamlet», Poles accepted you?
- I had long wanted to enter the Polish acting market. Especially since I know Polish - though not intentionally, I learnt it as a child. I can almost perfectly understand it by ear and communicate fairly well.
- How did you learn Polish?
- When I was in the sixth grade, the only TV channels we had in our village were UT-1 and UT-2. In some towns, people could watch other channels, but we only had these, broadcasting from morning till night about how much grain Ukraine had harvested. My father bought a satellite dish from abroad, and I started watching Polish TV - specifically, the channels Polsat and Polsat-2, which featured comedy series like «13 posterunek», «The Kiepski World» («Świat według Kiepskich»), and various sitcoms… It was all so colourful, with interesting storylines.
I became hooked on Polish television and learnt Polish by listening. Later, while working in theatre, I began reading books in Polish and occasionally speaking with native speakers. Right before «Hamlet», the theatre hired me a pronunciation tutor.
- After «Hamlet», Maja Kleczewska staged a production of «Forefathers' Eve» by Adam Mickiewicz at the Ivano-Frankivsk Drama Theatre, and it was reportedly «tailored for you».
- Maja is totally my director. Our collaboration in Poznan was so inspiring for both of us that after «Hamlet», we immediately began planning future projects.
We searched for material for a long time, Maja wanted to work on a piece of Ukrainian literature, and we even discussed «Macbeth». Then the full-scale invasion happened, and Kleczewska decided she would stage «Forefathers' Eve» because, in her view, there is no other anti-Russian dramatic work quite like it in Polish literature.
We chose the third part of this poetic drama, where Mickiewicz describes Polish-Russian relations that very much resonate with what Ukraine is experiencing now in its relations with Russia. Nothing new - this is a universal story for both Poland and Ukraine, as it is fundamentally about a person’s freedom being threatened by a powerful adversary.
- In «Forefathers' Eve», you once again play a prisoner. Well, you play the proud poet Konrad, but the audience perceives you as an Azovstal defender.
- While we were working on the play, we did not even think about captivity. I was very moved when audiences started interpreting the characters on stage as defenders from Azov. After the premiere, a friend told me that when my character Konrad emerged from an imaginary basement or prison for the grand improvisation, she saw it as if an Azov commander was coming out of the trench straight into enemy fire.
Maja Kleczewska's «Forefathers' Eve»
People interpret things in various ways. And that is fantastic because it means the work is multi-layered and rich in meaning. That is precisely what should happen with works of talent.
- You have already walked the red carpet in Venice twice. Now you could win an Oscar - why not? Americans already know you, a critic from The Hollywood Reporter once praised your performance in «Reflection». How do you feel about fame?
- I have no problem with people paying attention to my work and praising it.
Yes, I read about myself in The Hollywood Reporter and Variety - positive reviews inspire and motivate. And humility does not lead to anything good (smiles).
As for the Oscar - one should always hope, but simply being nominated is already a huge success.
Досліджувати світ із дитиною завжди цікаво, а в Польщі про це знають не з чуток, адже тут справжній культ розваг для дітей. Різноманітні парки, музеї та майстер-класи — тут вміють зацікавити дитину так, щоб вивчення світу було захопливим та корисним. Отож вирушаємо!
Плескатися у фонтанах парку Байка
За 27 кілометрів від Варшави у місті Блоні міститься величезний парк з басейнами, фонтанами, музичними інструментами та безліччю ігрових майданчиків. Це просто рай для малюків, там можна провести весь день з ранку до вечора. Територія парку поділена на зону спокійного відпочинку й активних розваг. Тут міститься найбільша в Польщі зона пішохідних фонтанів, де можна обливатись водою і влаштовувати перегони між струменями. Поруч є неглибокі басейни для малюків, зона відпочинку з лавками та кріслами для батьків. Майданчик у парку потішить діток безліччю гірок, гойдалок, конструкцій для лазіння, але найяскравіше враження залишить сектор музичних інструментів. Там малюки можуть грати на ксилофоні, тарілках, чи барабанах або уявити себе знаменитим трубачем. А коли вже награлися та набігалися, то можна корчити смішні гримаси в секторі кривих дзеркал.
ul. Kardynała Stefana Wyszyńskiego 10, 05-870 Błonie
Прогулянка поміж крон дерев
Нові враження чекають на дорослих та дітей у селі Помєхувек, що біля аеропорту Варшава/Модлін. Підвісна стежка серед крон дерев — це неймовірно красивий і цікавий спосіб ознайомитися з різними видами птахів і дерев у цій частині Мазовецького воєводства. Стежка розташована на підвісних платформах в глибині лісу, а на кожній з них зібрана інформація про тутешніх птахів і дерева. Крім цього, на території села є два відомі заповідники: частина охоплена охороною в рамках програми ЄС «Natura 2000» і території, що входять до мережі Варшавського комплексу охоронних краєвидів (Warszawski Obszar Chronionego Krajobrazu).
До речі, тут можна відвідати парк Долина Вкри при лісовому розважальному комплексі із каруселями, оглядовою вежею та тренажерною залою просто посеред лісу.
Реконструйоване селище XIX–XX століть розташоване в етнографічному парку в Маужицях біля міста Ловіч. Невеликі небесного кольору будиночки з білими візерунками, квіткові галявини, сади, мальовані паперові прикраси, якими тут обклеєні стіни, печі та стелі — ідеалістична картина побуту Лодзинського воєводства доповнена доглянутими господарськими будівлями тих часів. В музеї просто неба часто проводяться майстер-класи з плетіння вінків, випікання хліба, вишивання, гончарної справи, а влітку — фестивалі просто неба, отож можна відвідати комору, млин, кузню, зайти в будь-який будинок.
Всього за 10 кілометрів від Варшави у сосновому лісі та зелені потопає мальовниче містечко Констанцін-Єзьорна. Наповнене атмосферою затишку і теплоти, це місто, напевно, залишиться в пам’яті у кожного, хто хоч раз там побував. У теплу пору року тут регулярно проводяться кінопокази, а в Курортному парку безліч дитячих та оглядових майданчиків, гарних вілл XIX–XX століть, будівля паперової фабрики XVIII століття, але найголовніше — тут міститься соляна градирня заввишки 6 та діаметром 40 метрів. Пара соляного розчину насичена йодом, бромом і різними мікроелементами, тому приємну прогулянку тут можна поєднати з оздоровленням.
Місце, де можна подихати сіллю. Фото: Sławomir Kamiński/Agencja Wyborcza
Ботанічний сад і Парк культури у Повсіні зобов’язаний відвідати кожен, хто мешкає у Варшаві. Сюди дуже зручно добиратися з Вілянува, а розваг для дітей досить багато. У парку культури є дитячі майданчики і спортивні зони для гольфу, безкоштовні зони для барбекю з мангалами. Гірки, мости, конструкції для лазіння, вежі розташовані на лісовій галявині.Тут тунелі нагадують стволи, що впали, а пісочниці — пташині гнізда. Для дітей старшого віку є мотузковий парк. А в ботанічному саду розбито альпінарій і найбільший у Польщі розарій, оранжереї, зони екзотичних та садових рослин, яблуневий сад із 500 видами дерев. Малюків не залишать байдужими рослини-хижаки, що харчуються комахами.
Ботанічний сад. Фото: Adama Stępień/Agencja Wyborcza
За 55 кілометрів від Варшави, у місті Сохачев, на території колишньої залізничної станції 1922 року функціонує Музей вузькоколійної залізниці. Його колекція складається з понад 150 експонатів, серед яких старовинні паротяги, дрезини, вагони, військові платформи, легкові автомобілі, пристосовані для їзди по коліях, а також бричка Пілсудського — кінний екіпаж, який рухався рейками. У виставковому залі можна запустити макет залізниці, кинувши туди монетку. У вихідні з квітня до жовтня тут можна подорожувати до Кампіноської пущі на ретропоїзді.
Крім того, у Сохачеві міститься Музей Сохачевської землі і Битви під Бзурою з величезною колекцією зброї, спорядження, обмундирування та інших реліквій військової кампанії вересня 1939 року і битви на річці Бзура — найбільшої наступальної битви союзних військ на початку Другої світової. А на невеликому пагорбі біля музею збереглися рештки замку князів Мазовецьких.
Подорож потягом може бути такою незвичною. Фото: Tomasz Niesłuchowski/Agencja Wyborcza
Переміститися в парк юрського періоду зовсім нескладно, а ось вражень залишиться багато. Парк юрського періоду (Park Jurajski) на Урсинові з Музеєм Землі познайомить молодих дослідників з доісторичними часами, розповість про перші гриби та комах, динозаврів, що населяли планету в той час. У сімейному парку розваг є освітня доріжка, а також зона розваг з атракціонами. Тут можна відчути себе археологом чи просто залізти всередину скульптури динозавра.
Дитячий майданчик у Парку юрського періоду. Фото: матеріали преси
Якщо ви справді готові до такого сценарію, то краще за парк ім. Збіґнєва Герберта на Бєлянах не знайти! На трьох гектарах території є маршрути для новачків і просунутих любителів скейтів, самокатів, роликових ковзанів із пандусами, підйомами та рівними ділянками траси. Для поціновувачів спокійного відпочинку — шахові столи і затишні місця, де можна посидіти з книгою.
Park im. Zbigniewa Herberta
ul. Zbigniewa Romaszewskiego, 00-001 Warszawa
«Жива» палеонтологія
Якщо раптом шукатимете вхід до розрекламованого музею лялькових будиночків, то можете випадково знайти вхід до Музею еволюції. Він міститься в будівлі Палацу молоді в центрі Варшави, і важко уявити собі дитину, котра не була б вражена його експонатами. Муляжі риб, що еволюціонували, моделі стародавніх тварин, первісна людина на повен зріст та інші наукові артефакти точно здивують юного дослідника.
Посидіти під динозавром в повний зріст — окремі враження. Фото: Adam Stępień/Agencja Wyborcza
(вхід: z ul. Świętokrzyskiej przez Pałac Młodzieży)
Потримати в руках 12,5 кілограма золота
Маючи справу з грошима кожен день, що ми знаємо про них? Наприклад, на банкнотах євро намальовані мости, вікна і ворота, яких немає насправді. Вони просто символізують відкритість та співпрацю між країнами Європи. Центр Грошей Національного Банку Польщі, або Музей грошей у Варшаві — це найсучасніший виставково-освітній осередок у ЄС. Тут можна побачити унікальну колекцію монет, подивитися на мільйон злотих у сховищі, потримати в руках злиток золота вагою 12,5 кілограма, побачити першу польську банкноту з полімеру, а також вивчити весь процес проєктування і виробництва грошей. Крім цього, молодому поколінню буде корисно знати про цінність ресурсів і про те, як правильно взаємодіяти з грошима.
І трохи золота на дотик. Фото: Marek i Zofia Bazak/East News
We are here to listen and collaborate with our community. Contact our editors if you have any questions, suggestions, or interesting ideas for articles.
