Support Sestry
Even a small contribution to real journalism helps strengthen democracy. Join us, and together we will tell the world the inspiring stories of people fighting for freedom!
Камера тремтить, дротики дрижать — дрон пікірує на землю.Там стоїть велика військова вантажівка. Коли дрон вражає її, запис обривається. На цьому записі від 16 червня 2025 року український FPV-безпілотник влучає у ворожу батарею «Град» десь у Донецькій області. З іншої камери дрона, який завис у повітрі, видно кілька повторних вибухів, вогонь і великий стовп диму. У перехопленій радіорозмові чутно, як росіяни в паніці тікають і кричать, що треба терміново одягнути протигази, бо підбита ракетна установка була «заряджена хімією».
За даними міністра закордонних справ Андрія Сибіги, у період з лютого 2023 року російські війська використали проти українців понад 9388 боєприпасів з небезпечними хімічними речовинами. І йдеться тільки про задокументовані випадки — в реальності їх набагато більше.
Побратими згорають зсередини
В одній з моїх розмов з Мартою, бойовою медикинею 10-ї гірсько-штурмової бригади, питаю про їхні потреби на фронті, куди готуюсь вирушити: «Ми маємо трохи грошей завдяки збору, незабаром будемо — що вам потрібно? Може, гроші на ремонт машини?».
«До біса ці машини, нам потрібні протигази, бо наших пілотів щодня вбивають хімією в окопах»
Це був не перший раз, коли я чула подібне. Пам'ятаю, ще навесні 2024 року я отримала повідомлення від колеги, медика з 67-ї бригади, що під Часовим Яром на них кидають гранати, які викликають опіки дихальних шляхів. Вони не знали, що це за субстанція, але біль був настільки сильним, ніби їх розривало зсередини. Жахливо було також те, що медики не мали нічого, що могло б полегшити їхній стан. Вони просто дивилися, як їхні побратими згорають ізсередини. Кількома днями пізніше я зустрілася з хлопцями у Костянтинівці, щоб передати бійцям протигази. Тоді це ще було шоком, частина людей взагалі не хотіла в це вірити — бо як можливо, що в XXI столітті хтось застосовує хімічну зброю?
— Вперше я зіткнувся з цим під час боїв під Кремінною», — розповідає Бур, польський доброволець і бойовий медик, який служить у 67-й бригаді. — Це було в листопаді або грудні 2023 року. Росіяни сильно атакували наші позиції. Вони підходили дедалі ближче й поводились агресивніше. Працювала артилерія, вони били по нас усім, що мали, але все одно не змогли нас відігнати. А ми були так близько, що могли стріляти по них з ручної зброї.
Не маючи можливості зайняти українські бойові позиції, росіяни почали скидати з дронів гранати зі сльозогінним газом. Бліндажі на першій лінії фронту невеликі, це просто тісна яма в землі, яка має захищати від вибухів снарядів на поверхні. Коли така граната потрапляла у бліндаж, розпилюючи густий, білий газ дратівливої дії, солдати були змушені вибігати на поверхню — стаючи легкою мішенню для розстрілу росіянами.

— Сам газ не завдає великої шкоди. Люди потрапили до лікарні в Лимані із сильним головним болем або блювотою, — продовжує Бур. — Але дії росіян виявилися надзвичайно ефективними, бо вони елімінували всю позицію. Пряме влучання танка в нашу позицію не завдало стільки шкоди, скільки цей газ.
За два роки після цих подій їхні методи лише посилилися. Один з американських добровольців, який воює як бойовий медик в елітній штурмовій бригаді, підтверджує слова Бура. «До мене часто потрапляють постраждалі, які кілька разів зазнали впливу газу, — каже він. — Росіяни кидають гранати з газом, доки ми не вийдемо з укриття. Потім атакують дронами FPV і обстрілюють. Найчастішими симптомами є сильний кашель і задуха».
Взимку цей медик надавав допомогу постраждалим від отруйних газів кілька разів на тиждень. Тоді їхні позиції дуже агресивно штурмовалися. Американець підозрює, що в російській армії можуть бути підрозділи, які спеціалізуються на газових атаках. «Коли вони знаходяться на вашому відрізку, ви просто це знаєте. Бо вони пускають газ із такою люттю, що у нас десятки постраждалих».
(Не)легальна зброя масового ураження
Пасат, боєць 58-ї бригади, сидить в окопі, аж раптом чує, як наближається дрон. Він завмирає, прислухаючись. Мавік обтяжений. Невідомо, що він несе: якщо вибухівку, то Пасат у серйозній небезпеці… Скид падає, дрон відлітає, настає тиша.
«І за хвилину я бачу, як у мій бік повзе окопом сивий, густий дим, — розповідає Пасат. — Я знаю, що не можу тікати, бо вони почнуть на мене полювання. Єдине, що я мав із собою, — це зброя, дрон і пляшка води. Я змочив водою шапку і накрив нею обличчя. Коли дим мене охопив, очі почали пекти. Я відчував, ніби щось випалює їх живим вогнем, а сльози текли шалено. За мить у мене з'явилися блювотні спазми. Я сховав обличчя в землю, намагаючись закопатися».
Пасат знає, що не може вийти з окопу, бо його моментально уразить FPV-дрон. Він знає, що просто має витримати. І що коли атака газом припиниться, відразу ж прилетить новий дрон і скине в окопи листівки:
«Здавайтеся! Зніміть шоломи, викиньте зброю з окопу і вийдіть з піднятими руками. Ви оточені. За мить ми захопимо ваші позиції». Якщо військові не здадуться, росіяни знову почнуть застосовувати газ. Потім листівки. І так доти, доки не досягнуть результату
Одну з травневих пресконференцій Генеральний штаб Збройних сил України присвятив темі використання хімічної зброї російською армією. Заступник начальника управління військової охорони від радіації, хімічної та біологічної зброї Командування сил підтримки ЗСУ полковник Сергій Пахомов зазначив, що Російська Федерація використовує спеціальні бойові засоби, наповнені небезпечними хімічними речовинами, у поєднанні з конвенційними засобами ураження. Дуже часто використовуються ті хімічні засоби, які зазвичай застосовуються для придушення масових заворушень, як-от сльозогінні гази CS і CN. Формально обидві субстанції не визнаються хімічною зброєю відповідно до Конвенції про заборону досліджень, виробництва, зберігання і застосування хімічної зброї та знищення її запасів. Метою Конвенції є повна ліквідація хімічної зброї як зброї масового знищення. Згідно з документом, обидва засоби належать до «хімічних засобів проти заворушень». У пункті 7 статті II визначено: «Хімічний засіб для боротьби із заворушеннями» означає будь-яку хімічну субстанцію, не включену до списків, яка може швидко викликати в організмі людини подразнення органів чуття або фізичні розлади, які проходять незабаром після закінчення дії. Російське командування добре усвідомлює наслідки застосування таких хімічних речовин, оскільки є членом Організації із заборони хімічної зброї.
Занижені офіційні дані
За даними Генерального штабу ЗСУ, тільки в травні 2025 року групи радіологічної, хімічної і біологічної розвідки зафіксували й задокументували 888 випадків використання росіянами боєприпасів, що містять хімічні сполуки. Загалом у період з 15 лютого 2023 року по 29 травня 2025 року було зафіксовано 9167 таких випадків. Росіяни отруюють українських військових переважно за допомогою скидів з дронів, що несуть гранати. Деякі з них містять хлорпікрин — речовину, яка була розроблена як бойовий газ під час Першої світової війни. Генштаб також повідомив, що станом на 29 травня 2025 року Російська Федерація ще жодного разу не застосовувала бойові токсичні речовини, що мають летальний ефект.

За словами Емана, волонтера й представника групи WildBees у Польщі, дані, що надходять від Штабу, не завжди і повністю реальні — цифри й статистичні дані з фронту є заниженими:
«Штаб не має реального уявлення про ситуацію на передовій, бо фронт весь час тримають волонтери. Кількість спорядження — дронів, камер, оптики — неможливо підрахувати». Як в Україні, так і в Польщі та інших країнах Європи, незважаючи на те, що війна триває вже стільки років, люди досі продовжують збирати гроші на підтримку української армії. Є волонтери, як Еман, які спеціалізуються в конкретній сфері: група WildBees друкує десятки тонн деталей на 3D-принтерах. Але те, що роблять волонтери на благо України, роблять і російські волонтери для російських військових. Основна різниця полягає в тому, що в Росії проживає 140 мільйонів людей, а в Україні — до 35 мільйонів. Еман оцінює, що статистично російських волонтерів може бути в 3-4 рази більше.
«Протягом трьох років я спостерігаю за найважливішими, часто закритими каналами для російських волонтерів, деякі з них мають по 30 тисяч підписників. Там вони роблять те саме, що й українські волонтери, а іноді навіть випереджають їх на крок. А я відразу надсилаю всю інформацію нашим. Це гонка озброєнь за технологіями, тільки в ній беруть участь волонтери.
Я маю доступ до найновіших файлів, рішень. Наприклад, одна група російських волонтерів вже кілька місяців працює над дешевими друкованими ракетами, які вже пройшли перші випробування. Інша група займається оптоволокном. Вони навіть відправили кількох росіян до Китаю, на завод волоконно-оптичних кабелів і координують все на місці. Вони отримують інформацію з передової і вносять корективи ще на китайському заводі
На основі цієї інформації ми можемо зробити висновок, що виробничі потужності можуть становити навіть кілька десятків тисяч котушок на місяць, завдяки чому Росія значно випереджає Україну. Росіяни можуть отримати з Китаю все, що їм потрібно, протягом декількох днів».
Еман щодня переглядає близько 2000 повідомлень з російських каналів. Переважна частина — це розмови, обмін ідеями, але трапляються й файли, які можна відразу надіслати солдатам або команді WildBees з різних країн. «Якось росіяни опублікували важливий проєкт друкованого дрона для збивання інших дронів. Повні плани. Звичайно, я розіслав проєкт своїм.
Найгірше те, що Європа насправді не має уявлення про те, що відбувається на фронті, а наша армія часто не хоче слухати й працювати з волонтерами, які отримують інформацію з фронту в режимі реального часу
В Росії вже проводиться навчання наймолодших. У підручниках для початкової школи вже є розділи про створення дронів. А на одному з російських каналів я бачив, як діти в класі складають роздруківки для дронів».
Смерть під феєрверками
На записі відео чути лише крики. Будинок горить, медики намагаються врятувати машину для евакуації поранених, що стоїть поруч. На небі — феєрверки. Срібні ланцюги, ніби мільйони падаючих зірок, повільно, немов у сповільненій зйомці, летять на землю, створюючи світлове шоу. Хочеться зупинитися й подивитися. Але від фосфору, яким росіяни засипають українських солдатів, майже немає порятунку. Відео з околиць Бахмута ілюструє один з випадків, коли польські бойові медики з фонду «W międzyczasie» зіткнулися із цією смертельною субстанцією.
«Для бойових медиків, як і для самих бійців, рани від фосфору є смертельною загрозою», — каже Даміан Дуда, президент фонду. «При контакті з тканинами він проникає глибоко, викликаючи важко виліковні опіки. Часто це призводить до опіків тканин, зокрема сухожиль, м'язів, суглобів і кісток». Даміан Дуда пояснює, що фосфор, особливо білий, викликає глибокі опіки з чорною твердою скоринкою, які супроводжуються опіками другого ступеня. Фосфор потрапляє в тканини, що ускладнює загоєння ран і може призвести до пошкодження глибших структур. Рани загоюються важко через постійне горіння фосфору в тканинах. І це не єдина проблема.

Фосфор, особливо під час горіння, виділяє токсичний дим, який пошкоджує дихальні шляхи. У мережі можна знайти безліч відео зі скиданням фосфору, і одним з найвідоміших зображень є покриття майже всієї поверхні комбінату «Азовсталь» під час оборони Маріуполя. Згідно з Женевською конвенцією, використання зброї, що містить білий фосфор, категорично заборонено. Але для росіян їхня божевільна мета виправдовує засоби.
Дивіться також:
Journalist and author of books (including «Sweden. Where a Viking drinks oat latte»). Delivers military aid to the frontlines. First witnessed the war with her own eyes in December 2022. It was then that she decided to return to the frontlines with aid as often as possible. Today, people say she is a «solid rear support». Soldiers fight effectively with rifles, while she is the rear guard with a camera and video equipment, feeling a duty to speak about what is happening. She wants to continue staying in place - to help and to show the reality of war - not always in black and sorrowful colours.